Шпоры по международной экономике

меркантилістська школа зовн. торгівлі вважала, що для укріплення нац.

позицій держава повинна:

підтримувати позит. торг. баланс, оскільки це забезпечує приток золота в

якості платежів, що, в свою чергу, дозволить збільшити внутр. затрати, вир-

во і зайн-сть;

регулювати зовн. торгівлю для збільшення експорту і зменшення імпорту з

метою забезпечення позит. торг. сальдо за допомогою тарифів, квот та інш.

інструментів торг. політики;

заборонити або суворо обмежити вивезення сировини і дозволити безтарифний

імпорт сировини, яка не видобувається в середині країни, що дозволить

акумулювати запаси золота і утримувати низькими експортні ціни на готову

продукцію;

заборонити будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополії.

Переваги теорії: вперше підкреслили значимість міжн. торгівлі для ек. росту

країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку; вперше описали те,

що в суч. ек-ці називається платіжним балансом.

Недоліки: меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації

може відбуватися не тільки за рахунок обнищання інших, з якими вона торгує,

що міжн. ек-ка розвивається, а тому розвиток країн можливий не лише за

рахунок

перерозподілу вже існуючого багатства, але і за рахунок його нарощування.

Меркантилістська школа панувала в ек-ці протягом 1,5 століть.

II. В суч. теорії і практиці за рівнем зовнішньоек. зв’язків країни

поділяються на країни з відкритою і закритою ек-кою.

Відкрита ек-ка-це таке госп-во, напрям розвитку якого визнач-ся

тенденціями, що діють в світ. госп-ві, а зовн.-ек. зв’язки постійно

розширюються. При цьому, зовн.-торг. оборот (ЗТО) досягає такого рівня,

коли він починає стимулювати загальноекон. зростання.

ЗТО=експорт+імпорт.

Вважається, що коли ЗТО досягає 25% від ВВП, тоді він стимулює

загальноекон. зростання.

За інш. умов ми можемо говорити, що країна є замкнутою (з закритою ек-кою).

Ек-ка СРСР вважалася закритою.

Іншими словами, відкрита ек-ка- ек-ка країни, яка здійснює експорт товарів

і послуг. А закрита ек-ка - ек-ка країни, яка не експортує і не імпортує

товари і послуги.

18. Абсолютні і порівняльні переваги в теорії міжн. економіки.

У відповідності до теорії абсолютних переваг (absolute advantage theory),

розробленої А. Смітом, міжн. торгівля є вигодною в тому випадку, якщо 2

країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими

витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, які вони

виробляють з меншими витратами (у вир-ві яких вони мають абс-ну перевагу),

і імпортують ті товари, які виробляються інш. країнами з меншими витратами

(у вир-ві яких перевага належить їхнім торг. партнерам). Оскільки праця є

єдиним фактором вир-ва, умова абс-ної переваги у витратах означає лише, що

одній країні потрібно менше часу на вир-во одиниці товару, ніж інш. країні.

Перевага теорії: вона заснована на трудовій теорії вартості і показує явні

переваги розподілу праці вже не тільки на нац-ному, а й на міжн. рівні.

Недолік теорії для пояснення міжн. торговлі: теорія не відповідає на

питання, чому торгують між собою країни навіть при відсутності абсолютної

переваги в вир-ві тих чи інш. товарів.

Альтернативна ціна являє собою робочий час, необхідний для вир-ва одного

товару, виражений через роб. час, необхідний для вир-ва інш. товару.

Згідно теорії порівняльних переваг, розробленої Д. Рікардо, країни

спеціалізуються на вир-ві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто

які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з інш.

країнами. В цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн

незалежно від того, чи є вир-во в одній з них абсолютно більш ефективним,

ніж в іншій. Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який

потрібно експортувати, щоб оплатити імпорт, тому кінцеве співвідношення цін

при торгівлі визнач-ся внутр. попитом на товари в кожній із країн, що

торгують. В рез-ті торгівлі на основі відносних переваг кожна країна

отримує позит. ек. ефект, який наз-ся виграшем від торгівлі.

Теорія порівняльних переваг справедлива по відношенню до будь-якої к-сті

товарів і будь-якій к-сті країн, а також для аналізу торгівлі між окремими

районами, областями, республіками однієї держави. В цьому випадку спец-ція

країн на окремих товарах залежить від співвідношення рівнів існуючих в

кожній з них зарплат.

Осн. переваги теорії: ця теорія вперше описала баланс сукупного попиту і

сукупної пропозиції; ясно довела існування виграшу від торгівлі для всіх

країн, що беруть в ній участь. Велике значення цієї теорії в наш час

полягає в тому, що вона дозволяє будувати зовнішньоек. політику на

науковому фундаменті.

Обмеженість цієї теорії полягає в тих допущеннях, на яких вона будується.

Теорія:

не враховує трансп. витрат;

ігнорує вплив зовн. торговлі на розподіл доходів в середині країни, будь-

які коливання ціні з/п, інфляцію і міжн. рух к-лу;

виходить із існування тільки одного фактора вир-ва (праці) і не приймає до

уваги інші важливі передумови міжн. торгівлі;

виходить із передумови повної зайн-сті;

не дозволяє пояснити торгівлю між приблизно однаковими країнами, жодна з

яких не має порівняльної переваги перед іншою.

19. Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона” і “Парадокс Леонтьєва” у теорії

міжн. торгівлі.

Модель “Хельшера-Оліна-Самуельсона” наз-ся базовою теорією

факторонаділеності. Ця теорія пояснює експортну спеціалізацію країни

інтенсивним використанням надлишкових ф-рів вир-ва.

Фокторонаділеність - показник, який визначає відносну забезпеченість країни

факторами вир-ва.

Теорія спирається на наступні припущення: (урівноваженість по країнах (2

країни), по факторах (труд і капітал), по товарах (2 товари); (однаковість

технологій у двох країнах; (постійний ефект масштабів вир-ва; (різна

фактороінтенсивність товарів (один товар - трудоємкий, інший -

капіталоємкий).

Фактороінтенсивність-показник, який визначає відносні витрати факторів вир-

ва на створення певного товару. (неповна спеціалізація; (внутр. мобільність

і зовн. немобільність; (схожість смаків у 2-х країнах; (вільна торгівля;

(відсутність затрат на транспортування товарів.

Ця теорія базується на 4-х осн. теоремах:

1. Теорема Хекшера-Оліна: кожна країна експортує ті фактороінтенсивні

товари, для вир-ва яких вона володіє має надлишкові фактори вир-ва, а

імпортує ті товари, для вир-ва яких вона відчуває відносну недостачу

факторів вир-ва.

1. Теорема Самуельсона: вільна торгівля, урівнюючи факторні винагороди між

країнами, заміняє зовн. мобільність ф-рів вир-ва.

2. Теорема Столпера-Самуельсона: зростання відносних цін товарів веде до

винагороди того ф-ра, який ефективно використовується у вир-ві товару і

скорочує реальні винагороди іншого ф-ру.

3. Теорема Рибчинського: розширення забезпеченості одним ф-ром вир-ва

збільшує випуск товарів, який використовує цей фактор, і скорочує випуск

іншого товару.

Теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона має вигляд: міжн. торгівля призводить до

вирівнювання абс-них і відносних цін на гомогенні фактори вир-ва в країнах,

що торгують. Ця теорема ще називається теоремою вирівнювання цін на ф-ри

вир-ва.

Теоія Хекшера-Оліна домінувала і була майже безальтернативною до 50-х рр.,

до появи так званого “Парадоксу Леонтьєва”. В 1947 р Василь Леонтьєв

перевіряв той факт, що США (найбільш наділена капіталом країна) експортує

капіталомісткі, а імпортує трудомісткі товари. Однак виявилось, що амер.

продукція, яка конкурує з імпортованою, потребує ( на 30% більше капіталу

на 1 робітника, ніж амер. експортна продукція.

Отже, Парадокс Леонтьєва полягає в тому, що всупереч теорії Хекшера-Оліна,

країни, що мають надлишок труда, експортують капіталомістку продукцію, і

навпаки. Однак парадокс Л. не дав відповіді на чисельні запитання. Але,

незважаючи на деякі умовності у розрахунках Л-ва (розрах-ки не реального

імпорту, а імпортозаміщення, специфіка післявоєнного періоду тощо), а також

незважаючи на неодноразові спроби спростувати Парадокс Л. як самим

Леонтьєвим, так і іншими вченими, це явище у практ. плані є актуальним і на

сьогодні.

20. Неофакторні моделі.

Нові явища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з

точки зору світогосподарської практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва”

обумовили розвиток теорії міжн. торгівлі двома шляхами, що

характеризувалися появою так званих неофакторних моделей та моделей

неотехнолог. напряму.

Неофакторний підхід в цілому зберігає методологію неокласичної торгової

моделі. Одночасно “неофакторні моделі” характериз-ся багатоваріантністю. До

неофакторних відносяться:

модель з урахуванням різної інтенсивності факторів: на відміну від

Леонтьєва, який робив розрахунки по продукції, що заміщувала імпорт, а не

за фактичними витратами заруб. виробників, розробники цієї моделі працювали

у напрямку розрахунків не по імпортозаміщенню, а по реальному імпорту;

модель з урахуванням особливостей попиту: надлишок капіталу, напр., у США,

обумовлюючи капіталомістне спожмвання, спричиняє його нестачу для експорту

і, таким чином, формує велику трудомісткість товарів, що експортуються;

модель з урахуванням неоднорідності факторів (виділення “фіз.” і

“людського” капіталу; обгрунтування переважаючої значущості кваліфікованої

праці тощо);

модель з урахуванням нових факторів (поряд з трудом і капіталом ьакож прир.

ресурсів).

21. Моделі неотехнолог. розвитку.

Нові явища у стр-рі міжн. торгівлі після II світ. війни, динамічний НТП (з

точки зору світогосподарської практики) та виявлення “Парадоксу Леонтьєва”

обумовили розвиток теорії міжн. торгівлі двома шляхами, що

характеризувалися появою так званих неофакторних моделей та моделей

неотехнолог. напряму.

На відміну від неофакторних моделей неотехнолог. моделі звільняються від

частини припущень, таких як:

- пост. виробнича ф-ція;

- наявність абс-ної конк-ції;

- незалежність від масштабів вир-ва;

- однорідність продукції;

- доступність технології всім виробникам.

Представники цього теорет. напрямку аналізують, як пр., торгівлю

наукомісткою продукцією.

Осн. моделями неотехнолог. напрямку є:

1. модель наукомісткої спец-ції: обгрунтовується спец-ція розвинутих країн

на вир-ві і експорті наукомістких та високотехнолог. товарів, а спец-ція

країн, що розвиваються, на вир-віі експорті ресурсомістких товарів.

1. “модель технолог. розриву”, яка повязує торгівлю між країнами із

існуванням відмінностей у рівнях їхнього технолог. розвитку. Згідно з

цією теорією саме прогресивні технології дають країні переваги у боротьбі

за експорті ринки. У розвиток цієї теорії М. Познер включив концепцію

імітаційного лага, що складається з лага попиту і лага реагування. Лаг

попиту являє собою час, необхідний для розвитку попиту на новий

експортний продукт. Лаг реагування повязаний із часом, який необхідний

виробникам країни-імпортера для реагування на конк-цію із-за кордону,

розпочавши місцеве вир-во. Різниця між цими 2-ма лагами і обумовлює міжн.

торгівлю (експорт в іншу країну можливий, коли лаг попиту коротший від

лага реагування). Технолог. розрив можна подолати через копіювання

нововведень, але “потік” нововведень, як пр., забезпечує умови стабільної

технолог. переваги і відповідної спец-ції країни.

2. модель “економії на масштабах вир-ва”: доводиться, що країни з великим

внутр. ринком повинні розвивати вир-ва, які дають “ефект масштабів”, т.

ч., у такій продукції порівняльні переваги мають тільки великі країни;

малі країни повинні спеціалізуватися на випуску продукції, яка не дає

“ефекту масштабів”.

3. модель життєвого циклу продукту (розроблена Р. Верноном): у

відповідності з нею кожний продукт проходить 5 стадій від появи до виходу

з ринку: 1)поява; 2)розвиток; 3) насичення; 4)спад; 5)вихід з ринку. При

певних умовах на певному етапі життєвого циклу фірма стає експортером

того чи іншого продукту, певний час маючи при цьому порівняльні переваги.

Але в суч. умовах все більш актуальною є модель, згідно з якою продукт і

розробляється, і реалізується інтернаціонально.

4. моделі внутрішньогалузевої торгівлі: відображають міжн. торг. практику,

коли країни торгують між собою товарами однієї галузі, які виробляються

практично при однаковій фактороінтенсивності, а дуже часто і

факторонаділеності. Іншими словами, мотивація міжн. торгівлі обумовлена

не умовами вир-ва, а умовами попиту.

Виділяють 5 гол. ф-рів розвитку цієї торгівлі: 1)близкість рівнів нац.

доходу на душу нас-ня та ідентичність кривих попиту у 2-х країнах;

2)близкість цін ф-рів і витрат вир-ва диференційованих продуктів;

3)близкість величин тарифних і нетарифних бар’єрів або їх відсутність;

4)порівняно однаковий ступінь диференціації конкуруючих товарів;

5)номінальна величина трансп. витрат.

22. Еклектична теорія міжн. вир-ва Дж. Данінга.

Аналізуючи інвестиційну поведінку іноз. фірм, варто користатися найбільш

сучасною теорією руху капіталу - еклектичною моделлю OLI, яка запропонована

Дж. Данінгом. Згідно з моделлю OLI прямі заруб. інвестиції зд-ся на

підставі урахування 3-х груп чинників:

1) переваги володіння (ownership advantages, O): конкурентні переваги фірми

(включаючи технолог. рівень, управлінсікий та маркетинг. досвід, імідж),

економія на масштабах тощо;

2) переваги дислокації (lokation advantages, L) включають виробничі витрати

в заруб. країні, тарифи, податки, трансп. витрати, політ. ризик,

розвиненість інфрастр-ри тощо;

3) переваги інтерналізації (internalization advantages,I) пов’язані з

можливістю отримання кращих рез-тів за рахунок самост. д-сті в заруб.

країні порівняно з використанням місцевих дистриб’юторів та ліцензіатів.

Одночасне врахування комплексу загальносередовищних чинників окремих країн

та конкурентних переваг фірм дає змогу знаходити адекватний рівень

інтерналізації д-сті на заруб. ринках.

Еклектична теорія в цілому зумовлює позитивну кореляцію між

конкурентоспроможністю фірми та рівнем її інтерналізації, а також пов’язує

міжн. успіх інвестиц. д-сті фірми не лише з наявністю конкурентних переваг,

а й з потенціалом її глоб. мобілізації в межах внутрішньокорпоративних

ринків.

23. Теорії міжн. руху капіталу (МРК) і прямих заруб. інвестицій (ПЗІ).

Розвиток міжн. торгівлі супроводжується зростанням масштабів МРК,

насамперед для її обслуговування (експортні та імпортні міжн. кредити). На

певному етапі ек. розвитку рух капіталу набуває власної інвестиційної

мотивації.

До 1920-х років у міжн. бізнесі превалювали портфельні інвестиції,

орієнтовані на отримання фін. дивідендів від у д-сті за кордоном. Згодом

значно інтенсифікувалось пряме заруб. інвест-ня, яке на відміну від

портфельного супроводжувалося контролем над об’єктом інвестування.

Значимість цбого феномена, його адекватність логіці розвитку міжн. ек.

взаємодії, а також багатогранність ПЗІ, динамічне зростання їх місштабів

обумовили, з одного боку, нерелевантність багатьох постулатів міжн.

торгівлі, а з другого-спонукали до інтенсифікації зусиль дослідників,

спрямованих на вивчення різних аспектів бізнесу (ек-ки, ф-сів, менеджменту)

з метою створення теорет. концепцій, які безпосередньо пов’язані із ПЗІ.

Першою теорією ПЗІ вваж-ся теорія руху капіталу, яка грунтується на

уявленнях про чисту конк-цію і передбачає:

a) вир-во однорідних продуктів багатьма фірмами;

b) відсутність бар’єрів входу і виходу з бізнесу;

c) вільний доступ до ринк. інф-ції;

d) абсолютну мобільність всіх факторів вир-ва.

Згідно з цією теорією ПЗІ пояснюються з позиції диференціації прибутку або

%-них ставок у різних країнах. Інш. словами, ця теорія стверджує, що фірма

долає нац. кордони з метою отримання більшого доходу в зарубіжній країні

порівняно з очікуваним від д-сті на внутр. ринку.

У 1960-ті роки домінуючою стала теорія ринкових імперфекцій. У 1960 році С.

Хаймер і дещо пізніше Ч. Кіндлебергер довели неадекватність припущень про

чисту конк-цію проблемам аналізу ПЗІ. Вони показали, що для здійснення ПЗІ

фірма повинна мати певні переваги над місц. підприємницькими стр-рами

(переваги в технолог. рівні, упр-ні, інноваційному потенціалі, розвиненість

фін. інфрастр-ри). Іншими словами, повинні існувати певні імперфекції

ритку. Ці переваги повинні, з одного боку, мати міжн. мобільність, а з

іншого, повинні бути вищими, ніж затрати при переході на заруб. ринок.

Теорія ринк. імперфекцій є актуальною і на сьогодн. день.

В умовах динамічного розвитку ТНК з 1960-70-х років з’являються теорії, які

пояснюють це явище. Серед них-теорія інтерналізації, згідно з якою рух

капіталу пояснюється перевагами створення внутрішньокорпоративного зо орг-

цією та міжнародного за х-ром ринку (інтернального ринку).

Аналізуючи інвестиційну поведінку іноз. фірм, варто користатися найбільш

сучасною теорією руху капіталу - еклектичною моделлю OLI, яка запропонована

Дж. Данінгом. Згідно з моделлю OLI прямі заруб. інвестиції зд-ся на

підставі урахування 3-х груп чинників:

1) переваги володіння (ownership advantages, O): конкурентні переваги фірми

(включаючи технолог. рівень, управлінсікий та маркетинг. досвід, імідж),

економія на масштабах тощо;

2) переваги дислокації (lokation advantages, L) включають виробничі витрати

в заруб. країні, тарифи, податки, трансп. витрати, політ. ризик,

розвиненість інфрастр-ри тощо;

3) переваги інтерналізації (internalization advantages,I) пов’язані з

можливістю отримання кращих рез-тів за рахунок самост. д-сті в заруб.

країні порівняно з використанням місцевих дистриб’юторів та ліцензіатів.

Одночасне врахування комплексу загальносередовищних чинників окремих країн

та конкурентних переваг фірм дає змогу знаходити адекватний рівень

інтерналізації д-сті на заруб. ринках.

Еклектична теорія в цілому зумовлює позитивну кореляцію між

конкурентоспроможністю фірми та рівнем її інтерналізації, а також пов’язує

міжн. успіх інвестиц. д-сті фірми не лише з наявністю конкурентних переваг,

а й з потенціалом її глоб. мобілізації в межах внутрішньокорпоративних

ринків.

25. Поняття конкурентноспроможності економіки в теорії міжнародної

економіки. Модель М.Портера.

На сьогодні найбільш адаптивними є теорії та моделі динамічної

конкурентноздатності. Найбільший внесок в їх розвиток зробила дослідницька

група М.Портера (США).

В принципі виділяють конкурентноздатність:

1. товару

2. фірми

3. галузі

4. регіону

5. країни

При цьому до внутрішньої конкуренції відноситься 1-4, а до зовнішньої ми

включаємо ще й 5.

Згідно теорії М.Портера конкурентноздатність країни розглядається через

призму міжнародної конкурентноздатності її фірм, що як правило представлені

певними галузями. Принципове значення має здатність цих фірм ефективно

використовувати ресурси, що дислокуються всередині країни.

4 детермінанти конкурентноздатності країни поєднуються у діамант, або ромб:

Детермінанти – кожен окремо і всі разом – сприяють досягненню національного

успіху або гальмують його. Вони представляють собою комплексну систему, що

знаходиться в стані постійного розвитку. Один детермінант постійно впливає

на інший. Підтримання конкурентноздатності в галузі на високому рівні

являється результатом “самопідсилюючої” взаємодії переваг зразу в декількох

областях, що визначають середовище, яке іноземним конкурентам буває важко

відтворити. Національна система вцілому є важливішою, аніж окремі її

частини.

Два елементи – внутрішня конкуренція та концентрація промисловості в одному

географічному регіоні – мають особливо важливе значення для перетворення

“ромба” в систему. Внутрішня конкуренція сприяє удосконаленню “ромба” в

цілому, а географічна концентрація посилює взаємодію всередині цього

“ромба”.

Дія системи детермінантів призводить до того, що конкурентноздатні

національні галузі не розподілені рівномірно в економіці, а зв”язані в те,

що можна назвати “кластерами” (пучками), що складаються з галузей, які

залежать одна від одної.

Взаємодія детермінантів національної конкурентноздатності дозволяє

зрозуміти, чому національні галузі чахнуть та вмирають, а разом з ними і

деякі економяки та держави.

26. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ, її показники і тенденції розвитку.

Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних

відносин, що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для

національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми

зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля— це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка

складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У

сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.

Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна

розглядати в двох аспектах: 1. Як процес безпосереднього обміну товарами та

послугами між субєктами МЕВ 2. Як особливий тип суспільних відносин, що

виникають між державами в процесі та з приводу обміну товарами.

Для оцінки маштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжн торгівлі

використовують систему показників, яка складається з 6 груп:

1. Абсолютні показники: експорт (реекспорт), імпорт (реімпорт),

зовнішньоторговельний обіг (ЗТО), «генеральна» торгівля,«спеціальна»

торгівля, фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.

2. Структурні показники: товарна структура експорту та імпорту, географічна

структура експорту та імпорту.

3. Показники інтенсивності торгівлі: обсяг експорту, імпорту чи

зовнішньоторговельного обігу на душу населення; експортна, імпортна чи

зовнішньоторговельна квота.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21