Шпоры по международной экономике

валюті”, який регламентує порядок, строки, та форми оплати

зовнішньоторгівельних операцій субєктами зовнішньоекономічної діяльності.

ЦІєї сфери стосується ряд указів президента України. Введено в дію

міжнародні правила Incoterms90.

Всі ці заходи спрямовані на приведення законодавства україни у

відповідність з принципами та правилами ГАТТ.

До складу державних органів, що здійнюють регулювання ЗЕД в Україні можна

віднести: Міністерство економіки, Державна митна служба, Міністерство

фінансів, Кабінет міністрів, НБУ, Верховна Рада.

139. Митне регулювання експортно-імпортних операцій в Україні.

Митний тариф – центральний елемент митно-тарифного регулювання ЗЕД. Митний

тариф – це систематизолваний перелік митних ставок (зборів). Мито – це

податок, який стягується при переміщені товару через митний кордон. Порядок

формування та застосування миитного тарифу України визначено Законом

України “Про Єдиний митний тариф”, який було прийнято в 1992 році.

Митні тарифи представлені в Україні двома групами: експортні та імпортні.

Експортний митний тариф – застосовується з метою отримання додаткових

бюджетних надходжень та регулювання експорту окремих видів товарів.

Імпортний тариф – формує оптимальну структуру імпорту шляхом диференціації

ставок, виступає частиною механізму ціноутворення, захищає окремі галузі

економіки, сприяє збалансування сальдо експорту-імпорту.

В Україні використовуються такі види мита: 1) адвалерне – нараховується у

відсотках до митної вартості товарів, 2) специфічне – встановлюється у

встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, 3) комбіноване – схоже

на адвалерне, але встановлено мінімалбну митну подать. Останні два види

ставок широко використовуються з 1995 року. Це не дозволяє імпортерам

занижувати митну вартість товарів, що ввозяться. Проте одночасно призводить

до ввезення низькоякісних дешевих товарів з низькою митною вартістю. Крім

того можуть застосовуватись сезонні та особливі (антидемпінгові та

компенсаційні) мита.

В 1996 році Кабмін ухвалив декілька постанов щодо обкладення митом товарів

ввезених в Україну фізичними особами.

Нарахування мита на товари здійснюється на основі їхньої митної вартості.

Митна вартість – це ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар

в момент перетину митного кордону України. Митна вартість за звичай

встановлюється на основі тієї, що вказана в рахунку-фактурі. Також може

застосовуватись розрахункова митна вартість: за ціною угоди, за ціною угоди

щодо подібних товарів, за мінімальною митною вартістю, за ціною угоди щодо

ідентичних товарів, на підставі віднімання вартості, на основі експортної

митної вартості, за формулою яка вказана в контракті (наприклад ціни

знаступною фіксацією).

Законодавство України передбачає додатково використання преференційних,

пільгових та повних ставок. Преференційні ставки застосовуються до товарів

з країн, з якими встановлено преференційний митний режим або митний союз.

Пільгові ставки для товарів з країн з режимом найбільшого сприяння або

національним режимом. Повні ставки – для товарів з усіх інших країн.

140. Нетарифні засоби регулювання експорту та імпорту в Україні.

9 стаття Митного кодексу України передбачає можливість застосування

нетарифних методів регулювання ЗЕД. Нетарифні методи регулювання – це

адміністративні заходи, які застосовуються при проведенні контролю товарів

що імпортуються або експортуються.

Основні нетарифні методи

Кількісні обмеження - адміністративно встановлені норми, що визначають

кількість та номенклатуру товарів, дозволених до імпорту або експорту.

Квотування – встановлення обмеження на максимальний обсяг експорту або

імпорту товару за певний проміжок часу. Ліцензування – введення дозвільного

характеру експорту або імпорту товару у певних кількостях на визначений

проміжок часу. Рішення про ліцензування та квотування ухвалюється кабміном

за поданям Міністерства економіки України. Кабмін щорічно затверджує

перелік товарів експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню та квотуванню

в поточному році.

Добровільне обмеження експорту застосовується Україною на основі вимог

торгівельних партнерів що імпортують цю продукцію аби уникнути

односторонніх жорстких обмежувальних заходів з боку цієї країни.

Технічні барєри - передбачають дотримання Українських національних

стандартів, одержання сертифікатів якості на імпортну продукцію,

специфічного маркування та пакування товару, дотримання санітарно-

гігієнічних норм та інші вимоги встановлені законодавством країни. В

систему органів, що здійснюють контроль за дотриманням встановлених

стандартів для імпортної продукції входять Міністерство економіки,

держстандарт, міністерство охорони здоровя, мінфін, МВД та менш потужні

державні органи.

В залежності від свого призначення товари проходять сертифікацію (майже всі

товари), ветеринарний контроль (тварини), фітосаніторний контроль

(рослини), екологічний контроль (відходи, транспорт, небезпечні хімічні

речовини).

Митний контроль стосується не лише імпорту, але й експорту. Він

здійснюється відповідно до декількох постанов кабміну. Державна митна

служба встановлює порядок проходження товарів, які підлягають експортному

контролю, через кордон.

За недотримання правил, що встановлюються в межах нетарифного регулювання

ЗЕД, до субєктів порушників можуть застосовуватись санкції, що передбачають

індивідуальний режим ліцензування та тимчасове припинення ЗЕД. Ці санкції

передбачені законом України “Про зонішньоекономічну діяльність”

141. Характеристика процесу лібералізації міжнародної ек діяльності Укр.

Взаємодія Укр з Міжнар ек організаціями (МЕОРГ).

Зі здобуттям незалежності, Укр активно включилася до світового

співтовариства шляхом поглиблення ек зв”язків не лише з окремими країнами

та регіонами світу, але й з МОРГ.

Ще задовго до незалежності Укр стала однією з держав-засновниць та

повноправним членом ООН. 22 серпня 1945 Президія ВР УРСР ратифікувала

статут ООН. З моменту створення ООН і до здобуття незал, ООН була фактично

єдиною трибуною, через яку міжнар громадскість отримувала інф про історію і

культуру укр народу.

Сучасними пріорітетними сферами діяльності ООН для Укр є:

- розробка ефективних підходів до зміцнення міжнар та регіональної безпеки;

- використання досвіду ООН для розв”язання соц-ек проблем, сприяння

переходу до ринк ек Укр;

- використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з

представниками інших держав то ін.

МБРР створено в 1944р. разом з МВФ з метою відбудови та реконструкції

світової економіки. Головна мета - створення міжнар фінансуючої орг для

підтримки реконструкції і розвитку економіки.

З 1992р. Укр - член МБРР і отримує фін допомогу з боку МБРР за такими

напрямками: 1) реабілітаційна позика (500 млн. дол. США ) - здійснення

основних ек реформ (лібераліз цін, приватизація, підтримка макроек

стабільності, фін критичного імпорту); 2) Інституціональна перебудова -

вдосконалення системи підготовки спеціалістів, надання консультативних

послуг державним установам; 3) Розвиток виробництва фін проектів

реконструкції та розвитку виробничих об”єктів; 4) фін установ фін-кред

сфери.

В листопаді 1996 затверджено надання нової кредитної лінії для фін проекту

розвитку експорту, розрахованого до кінця 2001р. Розвиток експ за цим

проектом здійснюється шляхом кредитування приватних підпр, які вже

експортують або планують розвивати експ діяльність, а також наданням тхн

допомоги в розвиткрві маркетингової діяльності, створенніінформ інфрастрк.

В межах реаліз проекту планується кредитування експортної діяльності в

обсязі приблизно 60 млн. дол. та надання тхн допомоги на суму майже 5 млн.

дол. США.

МФК була створена у 1956р. з метою сприяння екон зростанню країн, що

озвиваються через заохочення приватного бізнесу у виробничій сфері. МФК -

член Світового Банку, але юридично незалежна від МБРР.

З початку діяльності в Укр (1992) МФК зосередила зусилля на двох основних

напрямках роботи: консультаційні послуги (пілотні проекти приватизації

Одеського м”ясокомбінату, Київської птахофабрики, Херсонського

м”ясокомбінату), тхн допомога (проекти підтримки приватного підприємництва,

малої приватизації, підготовки великих підприємств до приватизації та

приватизації землі і реструктуризації с/г).

В 1996р. Укр вступила до БАГІ (1988). Метою створення цієї організації було

срияння надходженню інвестицій у країни, що розвиваються. БАГІ виконує три

функції : надає гарантії від некомерційних ризиків обраним нею інвесторам;

консультує уряди країн , що розвиваються з питань розробки та реалізації

стратегій, програм і процедур, які мають відношення до міжнародного

інвестування; пропонує рекламні послуги та виступає в ролі спонсора

діалогів між міжнар діловими колами і конкретним урядом - організатором

зустрічей з питань інвест.

Статус члена МВФ Укр отримала 3 вересня 1992. ЇЇ квота в МВФ становить

997,3 млн. СДР.

МВФ виділив для Укр системну трансформац позику (СТФ) та резервний кредит

“стенд-бай”. Загальна сума позики 498,65 млн. СДР. В 1994р. Укр отримала

перший транш (371 млн. дол. ). Кошти використовувались на збільшення

офіційних резервів НБУ, на проведення вал інтервенцій для підтримки курсу

нац вал, а також для фін нестачі вал коштів у ек для покриття потреби в

імпорті. Строк боргового зобов”язання по СТП становить 10р., а термін

відстрочки основних виплат (пільговий період, протягом якого необхідно

сплачувати лише відсотки) - 4,5 роки.

Загальна сума резервного кредиту “стенд- бай” становить 997,3 млн СДР (100%

квоти). Кошти направляються у вал резерви НБУ для забезпечення стабільності

вал та покриття потреб ПБ. Строк боргового зобов”язання - 5 років, термін

відстрочки осн виплат - 3,25 року. Відсоткова ставка по кредитах МВФ

становить 6-7% на рік.

Крім фін, Укр отримує також консультативну та техн допомогу, поточну інф та

видання з міжнар вал-кред проблем.

ЄБРР створений у жовтні 1989р. для фінансування ек реформ у країнах Східної

Європи з метою їх переходу до ринкової ек. Укр стала членом ЄБРР 12 серпня

1992р.

Банк відкрив своє представництво в Києві в середині 1993. На 1996р.

вартість проектів ЄБРР в Укр становила 625 млн. ЕКЮ, або майже 1 млрд дол.

США .

Стратегічними напрямками діяльності ЄБРР в Укр є: розвиток фін сектора,

приватизація, с/г, інфраструктура, вибіркове фін приватного сектора.

Найбільш відомі проекти ЄБРР в Укр - модернізація міжнар аеропорту

“Бориспіль”, створення фонду “Україна”, поліпшення тхн якості телебачення

та телекомунікацій, модернізація річкового флоту, виробництво вантажних

авто “ІВЕКО-КРАЗ”, заснування КМБ, реконструкція Дніпропетровського олійно-

екстрактного заводу.

Україна є також членом ОБСЄ, Ради Європи, СНД та ЧЕС. Проте стратегічні

інтереси Укр пов”язані із вступом до ЄС , що не можливо без членства у ГАТТ-

ВТО.

128. МІЖНАРОДНЕ КРЕДИТУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ. КРЕДИТНА ПОЛІТИКА МВФ.

Міжнародн кредит – це екон відн-ни, що виникають між державами, іноз комерц

банками та фірмами з приводу надання грошових або товарних рес-сів на

умовах повврнення, платності, терміновості, цільового викор-ня та

забезпеченості. Україна виступає чистим позичальником у сфері міжнародн

кредит-ня. Вона користується кредитами як приватних іноземн інвесторів, так

і кредитами урядів (ЄС, Японія), міжнародн фін-кред орг-й (МВФ, Світов

банк, ЄБРР). Особливістю залучення фінанс рес-в з цих джерел є їх

взаємопов'яз-ть та взаємообумовл-ть: виділення кредитів МВФ та Світ банком

та їх розмір визначають можливість виділ-ня та розмір кредитів ін

кредиторів України.

МВФ – валютно-фін орг-я міжурядового співроб-ва. Специфіка МВФ порівняно з

ін міжурядов орг-ми полягає у виконанні ним одночасно функ-й регул-ня, фін-

ня, нагляду та консульт-ня держав-членів у сфері вал-фін відн-н. Головним

завданням МВФ є скорочення тривалості та зменшення нерівноваги у міжнародн

балансі розр-ків членів, забезпечення стабільності валютн курсів. Основн

механізмами фінанс-ня МВФ є резервні кредити “стенд-бай”, розширене кредит-

ня (ЕФФ), компенсаційне та надзвичайне фін-ня (ССФФ), фін-ня системн

перетворень (СТФ), фін-ня буферн запасів (БСФФ), фін-ня структурн

перебудови (САФ). Кредит-ня за програмами МВФ є умовним (тбт під виконання

певн умов), його максимальн розмір – 125% квоти країни у фонді. Такою є

офіційна сторона кредитної політики МВФ. У той же час досить тривала його

діяльність призвела до таких рез-тів та тенденцій:

. Екон нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити МВФ,

лише посилилась;

. Залеж-ть між кр-ми МВФ та приростом валов інвестицій є обернено

пропорційною;

. Направлення коштів до країн, де розміщені кошти амери інвесторів;

. Перевага країнам, що наслідують модель розвитку США;

. Падіння ділов актив-ті у країні-реципієнті (в очікуванні траншу);

. Підпорядкування економік країн-боржників економіці США та економікам ін

розвинут країн через відкриття ринків цих країн для поставок тов-в з

країн-лідерів світу.

Хоча умови МВФ не формулює в умовах кред-ня прив'язку “кредит-поставки”,

але фактично це нагадує пов'язані кредити, які отримував укр уряд на

початку 90-х рр.Більш-менш нормально Україна отримала лише програму СТФ.

Програма кредит-ня “стенд-бай”, що розпочалася після завершення програми

СТФ, так і не була завершена в Україні у визначені строки, її зупиняли,

потім поновлювали, і, нарешті, вона переросла у нову програму ЕФФ, яка

полягає тому ж обміні програми “реформ-ня” на наступні транші. Але якщо за

попередніми програмами невиконання “реформаторських” вимог фонду призводило

до зупинки подальшого фін-ня, то, за програмою ЕФФ невиконання частини

вимог МВФ все ж дозволяє отримати кредит (як показує досвід 1999 р., з

числа травневих вимог МВФ до вересня, коли НБУ отримав наступні $180 млн.,

не було виконано 11 суттєвих вимог, серед яких відміна експортного мита на

насіння соняшника, шкіряну сир-ну, врегулювання питання використання землі

в якості застави, реформ-ня апарату Кабміну, введення аукціонної форми

торгівлі газом, ін.). Головна причина такої ситуації проста: за Україною

числиться борг у більш ніж $3 млрд., і фонд надає кредити рівно на суму,

якої вистачає на погашення поточних зобов'язань України перед ним же. Це

відбувається, щоб запобігти дефолту – так само як укр банки кредитують не

дуже дисциплінованих клієнтів, щоб на балансі не висіли “погані” кредити. У

той же час наявність значної заборгованості залишає МВФ важелі впливу на

деякі рішення уряду: наприклад, майже неможливо ухилитись від виконання

вимог, що прямо стосуються забезпечення зовнішніх зобов-нь (посилення

фіскальн адміністрування, приватизація великих об'єктів, структурна

перебудова держапарату). Крім того, привабливо в Україні для МВФ

виглядають спроби лібералізації зовнішньої торгівлі, принаймні її

декларування, державна політика, направлена на недопущення дефолту за

зовнішн зобов-ми.

129. Проблема зовнішньої заборгованості України і шляхи її розв'язання.

У країнах з перехідн економікою проблеми зовнішньої заборг-ті (ЗЗ) були

викликані труднощами ринков трансформ-ї централізов-х екон-к, недостатніми

обсягами золотовалютн резервів, слабкими експортн можливостями, внутрішньою

економічн дезінтеграцією. Україну можна також віднести до таких країн. У

більш загальному вигляді виділяють 2 групи причин зростання ЗЗ – внутрішні

і зовнішні. У складі внутрішніх ф-рів виділ-ть такі:

1. Об'єктивні:

. Загальна екон відсталість;

. Структурні диспропорції в економіці;

. Внутр політ нестаб-ть;

. Слабкий розвиток нац фінансов сис-ми

2. Суб'єктивні:

. Прорахунки в екон політиці та орієнтаціії зовн торгівлі;

. Помилки у політиці позичання та неефективне викор-ня позик.

У складі зовнішніх ф-рів виділяють такі:

. Загальне погіршення умов міжн торгівлі;

. Зміна кон'юнктури світов товарн ринків;

. Протекціонізм;

. Зміни напрямків і обсягів інвестиц потоків.

З метою порівняння країн ЗЗ, крім її абсолютного значення, визначається

також граничними значеннями: співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%),

боргу і експорту товарів і послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%);

приросту боргу за рахунок нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3

з 4 показників країни перевищили граничний рівень, вона вважається країною

з високим рівнем заборгованості. За даними Світов банку, для України за

1994-1996 рр. перші два показники у середньому знаходились на рівні 18% і

48%, що класифікується як середній та незначний рівень ЗЗ відповідно. Для

порівняння, за той же період середні значення цих двох показників у деяких

ін країнах склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%; у Туреччини – 47

і 184%; у Чилі – 48 і 166%; у Бразилії – 26 і 293%.

ЗЗ оцінюється кількісно, крім її абсолютних обсягів, граничними значеннями:

співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і експорту товарів і

послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту боргу за рахунок

нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4 показників країни

перевищили граничний рівень, вона вважається країною з високим рівнем

заборгованості. За даними Світов банку у період 1994-1996 рр. перші два

показники для України сягали рівня 18 і 48% відповідно, що класифікується

як середній та незначний рівень ЗЗ. Для порівняння, за той же період у

деяких ін країнах ці пок-ки склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%;

у Туреччині –51 і 184%; у Чилі – 48 і 166%; у Аргентині – 31 і 323%.

За даними Мінфіну, ЗЗ України станом на середину травня 2000 р. склала

$10,949 млрд.; станом на відповідну дату 1998 р. вона складала $10,656

млрд. таким чином, відбувається незначне (приблизно 1-1,5% щорічно)

зростання ЗЗ. Зважаючи на активне запозичення Україною фінансових ресурсів

зовні, ці дані говорять про управління нею своїми зовнішніми зобов'язаннями

на досить високому рівні. З іншого боку, існує проблема об'єктивної оцінки

ЗЗ, і тому, найвірогідніше, офіційні дані про ЗЗ дають уявлення лише про

нижню межу оцінки реальної ЗЗ. За різними оцінками, реально ЗЗ України може

сягати від 12 до 15 млрд дол. Такі розбіжності, зокрема, виникають через

труднощі в оцінці українського боргу Росії за енергоносії. Таким чином,

Україна є країною з середнім рівнем ЗЗ.

Можливими шляхами розв'язання проблеми ЗЗ є:

. Направлення частини експортн виручки на погашення ЗЗ;

. Часткове списання державних боргів;

. Сек'юритизація (випуск банками ЦП на розмір ЗЗ);

. Продаж боргових зобов-нь банкам третіх країн.

Окремо можна виділити колективні методи вирішення проблеми:

. Створення міжнародн гарантійн фондів;

. Використання пільгових кредитів МВФ під погашення ЗЗ;

. Проведення структурних реформ економіки за сприяння міжнародн фін-кред

орг-й.

130. стан і проблеми міжнародного виробничого кооперування в Україні.

Міжнародна виробнича кооперація передбачає існування спеціалізованих на

основі МПП підприємств, які взаємодіють один з одним на одному або на

різних стадіях виробництва готової продукції або переробки сировини. У

контексті спільної господарської діяльності підприємств республік

колишнього СРСР найбільшого розвитку набули міжнародні коопераційні зв'язки

українських підпр-ств з партнерами з країн СНД, насамперед РФ. Однак слід

зазначити, що дезінтеграційні напрямки прийняття рішень молодими

незалежними державами у перші роки незалежності призвели до розриву іноді

найефективніших та безальтернативних у даних умовах (для обох сторін)

коопераційних відносин. Особливо рішуче стала на шлях самозабезпечення та

внутрішнього замикання технологічних циклів РФ. Україна, на відміну від

свого сусіда, не змогла швидко та у деяких випадках взагалі – знайти заміну

традиційним партнерам всередині країни. Це стало одним з найпотужніших

факторів економічного спаду в країні.

Сьогодні стало очевидним те, що повноцінної заміни колишнім партнерам

просто не існує у даних умовах, так само як і те, що західні підприємства

часто нездатні кооперуватись з українськими не лише через невідповідність

різних технічних стандартів, але й через суперечність інтересів щодо

розвитку найперспективніших обробних галузей (тобто бажання залишити

українській стороні ту частину циклу вироб-ва продукції, на якій

створюється невелика частина додаткової вартості – вир-во сир-ни та

напівфабрикатів, остаточне збирання продукції з готових вузлів та

агрегатів). Тому у структурі коопераційних зв'язків україни і досі

найбільше значення мають зв'язки з підприємствами країн СНД, а насамперед –

з РФ. Розвиток саме цієї сфери взаємодії є найперспективнішим для багатьох

українських виробництв. Одним з найамбіційніших проектів відтворення

виробничої кооперації, є проект створення фінансово-промислових груп (ФПГ).

Цей проект передбачав кооперацію не лише у виробничій, але і в науково-

технічній сфері. Зокрема, існують реальні передумови формування таких

виробничо-технологічних комплексів:

. “Трансхром” (видобуток хромітових руд, вир-во метану і пропану);

. “Трансметалпрокат” (вир-во металопрокату і газових труб великих

діаметрів);

. “Трансстирол” (вир-во стирольних пластиків);

. “Трансмет” (вир-во металургійн продукції);

. “Фосфорхім” (вир-во фосфорн добрив);

. “Трансцукор” (технології вирощ-ня цукров буряків і вир-ва цукру);

. “Трансмаш” (транспортне машинобуд-ня)

. “Транснафтотруба” (вир-во труб нафтового асортименту)

Але створення ФПГ наштовхнулося на проблему узгодження принципових положень

законодавчого регул-ня на національн та міжнародн (двосторон) рівнях. В

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21