бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Шпоры по международной экономике

Реальність полягає у тому, що глобалізація являє собою об'єктивне та

абсолютно невідворотне явище сучасності, яке можна уповільнити засобами

економічної політики (що і відбувається у ряді випадків), але не можна

зупинити або “відмінити”, оскільки це імперативна вимога сучасного

суспільства та науково-технічного прогресу.

7. Міжнародний поділ праці (МПП), його форми і фактори розвитку.

Передумови МПП формуються в процесі сусп. поділу праці за родом д-сті і

його просторової диференціації.

Сусп. поділ праці-це процес відособлення різних видів трудової д-сті, які

взаємодіють між собою й взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний

системний механізм сусп. відтворення.

За родом д-сті виділяють 3 типи сусп. поділу праці:

загальний (зд-ся між великими сферами д-сті людини - пром-сть, сільське

госп-во, транспорт, зв’язок, буд-во, освіта, к-ра, наука...);

частковий (відбувається всередині великих сфер на міжгалузевому та

підгалуз. рівні - машинобуд-ня, переробні галузі, рослин-цтво, тварин-цтво,

громад. транспорт...);

одиничний (притаманний процесам, що відбув-ся всередині фірм, в залежності

від технолог. процесу та орг-ції упр-ня, від функціон. завдань окремих

служб).

За просторовим критерієм виділяють: ( міжрегіональний поділ всередині

країни; ( поділ між країнами; ( поділ праці між групами країн.

МПП-це вищий ступінь розвитку сусп. поділу праці, який виходить за межі нац-

них економік.

МПП є поділом праці між країнами та між їхніми суб’єктами у певних якісних

і кількісних співвідношеннях, опосередкованим обміном між ними товарами,

послугами та інш. рез-тами суспільно-корисної д-сті.

МПП-це процес відособлення різних видів труд. д-сті на міжн. рівні, які

взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи

об’єктивну основу міжн. обміну товарами, послугами та рез-тами інш видів д-

сті.

Формами МПП є міжн. спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну,

подетальну і технолог. спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів

світу. Поглиблення спеціалізації зумовлює розвиток видів і форм міжн.

кооперації - міжгалузевої, внутрішньогалузевої, окремих п/п.

На форм-ня МПП і ступінь залучення до нього окремих країн (груп країн)

впливають такі фактори:

природно-географічні (відмінності у клімат. умовах, тер-рії, чисельності

нас-ня, економіко-геогр. положенні, наділеності прир. ресурсами, наявності

моря чи виходу до моря, наявності великих річок чи озер);

соціально-економічні (робоча сила, НТП, виробничий апарат, масштаби і

серійність вир-ва; темпи створення об’єктів виробничої і соц. інфрастр-ри;

особливості істор. розвитку, виробничих і зовнішньоекон. традицій; соц.-ек.

тип нац-ного вир-ва і зовнішньоекон. зв’язків; соц.-ек. розвиток сусідніх

народів (країн);

науково-технологічний прогрес (розвиток науки, рівень розвитку НДДКР,

технолог. диверсифікація, рівень морального зношення осн. засобів вир-ва;

оптимальність розмірів п/п).

Певний, а іноді і виріш. вплив на МПП справляють також політ. фактори,

серед яких виділяють: ступінь розвитку держ. суверенітету, міжн. ек.

позиції в ООН та на світовій арені вцілому, співвідношення політ. сил в

країні, х-р і ступінь впливу держ. інститутів на ек. процеси тощо.

Комбінація зазначених факторів не тільки формує мікро-та макромотивацію

участі у МПП окремих країн (груп країн), але й визначає її ефект-сть.

Проблема пошуку об’єкт. основи МПП для забезпечення постійного багатства

сусп-ва була й залиш-ся центральною в ек. теорії.

8. Середовище МЕВ, його особливості та структуризація.

Середовище МЕВ-це с-ма умов і ф-рів існування міжн. ек. зв’язків. Його

можна розділити на внутрішнє і зовн. середовище.

Внутр. середовище МЕВ-це внутр. будова с-ми МЕВ разом з її внутр. законами

існ-ня, функц-ня й розвитку. Елементи внутр. середовища МЕВ:

ЗЕД країн та їхніх суб’єктів;

упр-ня міжн. ек. процесами, регулювання МЕВ;

форми і види МЕВ;

внутр. закони функц-ня системи МЕВ, тобто це ті явища і процеси, що

відбуваються у світ. ек-ці і мають чітко виражений причинно-наслідковий х-

р, постійно чи періодично повторюються за певних умов.

Зовн. середовище МЕВ-це зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-

правові, економічні, соц.-культурні та інфраструктурні умови реалізації

форм МЕВ на різних рівнях.

Зовн. середовище МЕВ можна поділити за двома критеріями:

а) за сферами впливу: політико-правове, соц.-культурне, економічне та

інфраструктурне;

б) за безпосередністю впливу дії:

- серед-ще прямого впливу (постачальники, споживачі, конкуренти тощо);

- серед-ще непрямого впливу (політ. та ек. устрій, заг. нормативна

законодавча база, соц.-ек. традиції тощо).

Особливостями зовн. середовища МЕВ є насамперед:

- тісний взаємозв’язок між його сегментами;

- складність та різноманітність;

- відносна невизначеність багатьох параметрів.

Вцілому, зовн. середовищу МЕВ притаманне певне протиріччя. З одного боку,

воно є досить стабільним внаслідок інерційності розвитку політ., екон.,

соц. структур. З іншого боку, за рядом параметрів воно є досить динамічним,

особливо в процесі розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних систем.

З точки зору суб’єкта МЕВ важливо:

- бути інформованим про серед-ще;

- вміти його аналізувати, оцінювати та розуміти з метою впливу на одні

фактори (які піддаються впливу) і врахування інших факторів (що впливу не

піддаються).

В суч. теорії та практиці напрацьовано багато різноман. методів та

інструментів оцінки зовн. серед-ща. Оцінка зд-ся як нац-ними, так і

безпосередньо міжн. інститутами (рейтингові агенства, засоби mass media

тощо). Найвідомішими заг-ними рейтинг. с-мами є BERI (Німеччина),

II(інституційний інвестор), Євромані.

Рейтинг BERI враховує: (політ. стабільність; (ставлення до заруб.

інвесторів; (ризик націоналізації та девальвації; (платіжний баланс;

(бюрократичні питання; (темпи ек. росту; (рівень зарплати і продуктивності

праці тощо.

II-це насамперед рейтинг кредитоспроможності тієї чи інш. країни, який

дають експерти 100 найкрупніших банків світу.

Євромані враховує 3 групи показників:

- політико-економічні (40%);

- ринкові (40%);

- спеціальні кредитні (20%).

11. Ек. середовище розвитку МЕВ і суч. класиф-ції країн світу.

Оскільки МЕВ є підсистемою ек. с-ми, то найважлив. елементом серед-ща МЕВ є

їх ек. серед-ще. До пок-ків ек. потенціалу країни відносять:

1) ефективність використання прир. ресурсів;

2) стан наук. досліджень;

3) демограф. ситуація, наявність кваліфік. кадрів;

4) фін.-кредитна с-ма країни;

5) рівень доходів і рівень спож-ня;

6) стан інтегрованості країни у світ. госп-во та інші.

Отже, складність вивчення та оцінки ек. серед-ща в першу чергу пов’язана з

тим, що нац. ек-ки різняться між собою за кільк і як. пок-ками.

Для оцінки відмінностей країн застосовують метод їх систематизації за

ознаками:

1. географічними;

1. організаційними;

2. економічними;

3. соц.-економічними.

Найбільш стабільною є систематизація країн за 1) ознакою: Європа, Азія,

Лат. Америка тощо.

За 2) ознакою країни систематизують в залежності від їх участі в МО. При

цьому МО поділяють:

за юр. природою: міжурядові, позаурядові;

за складом учасників: універсальні, регіональні;

за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;

за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.

До останнього часу за 4) ознакою країни поділяли на 3 групи: (кап. країни;

(соц. країни; (країни, що розвиваються з відповідною орієнтацією. З 1994 р.

універс-ним є поділ країн на наступні групи: (розвинені країни з ринк. ек-

кою (24 країни); (країни з перехідною ек-кою; (країни, що розвиваються.

Багатоваріантність притаманна систематизації країн за 3) ознакою.

a) стр-ра госп-ва: промислово-розвинені (Нідерланди); аграрні (Болг.,

Мальта); аграрно-промислові (Бразилія, Аргентина); пром.-аграрні (Греція,

Укр.);

b) рівень ек. розвитку: розвинені; ті, що розвиваються;

c) ступінь розвиненості ринк. відносин: з розвин. ринк. ек-кою; з ринк. ек-

кою; з централіз. план-ням;

d) рівень самоорганізації ек-ки: зрілі ек-ки; уразливі ек-ки.

Важливим критерієм є поділ країн за рівнем ВВП на душу нас-ня:

1) доход на душу нас-ня понад $9 тис. (за даними 1996 р.) - країни Зах.

Євр., США, Канада, Японія, ОАЕ, країни Перської затоки;

2) $750-$8999 - Греція, Венесуела, Бразилія, постсоц. країни;

3) ( $750 - понад 60 держав (країни Лат. Америки, африк., азіат. країни).

Ще одним важливим критерієм є показники зовн. заборгованості. Виділяють:

- країни з бездефіцитними ек-ками;

- країни з низьк. рівнем заборг-сті;

- країни з вис. рівнем заборг-сті.

Важливим також є поділ країн за інш. ек. критеріями. Зокрема, виділяють так

звані країни-експортери нафти (коли експорт нафти становить (50% заг.

експорту країни).

За рівнем і х-ром зовн.-ек. зв’язків країни поділяються на країни з

відкритою і закритою ек-кою.

13. Заг. хар-тика країн, що розвиваються (КЩР).

КЩР (це 3/4 країн світу) займають понад 60% тер-рії Землі, де проживає 77%

світ. нас-ня. Сюди входять всі азіат. країни, крім Яп., країни Лат.

Америки, Африки. Тут зосереджено 89,3% розвіданих світ. запасів нафти й

50,5% газу. Більше 50% світ запасів і видобутку марг. руди, кобальту,

ванадію, золота, платини, алмазів припадає тільки на країни Африки.

Більшість КЩР утворилися завдяки нац. визвольному руху, розпаду колон. с-ми

60-70-х років. За роки незалежності ці країни здійснили складні соц.-ек.

перетворення, досягли певних цспіхів у створенні основ нац. ек-ки. Проте

переважній більшості з них не вдалося істотно скоротити відставання від

ПРК.

Спільні риси КЩР:

1) багатоукладність ек-ки: ек. с-ми цих країн представлені різним набором

форм вир-ва від патріархально-общинної і дрібнотоварної до

монополістичної і кооперативної. Багатоукладність ек-ки передбачає різний

соц.-ек. зміст вир. відносин в межах окремих секторів. що існують як

вілносно автономні стр-ри зі складним мех-змом їх внутр. і зовн.

зв’язків. Різні уклади формують 2 відносно автономні сектори: традиційний

і сучасний. В традиц. секторі, що представлений гол. чином сільськ. госп-

вом, тривалий час зберігаються вис. рівень вилучення продукту докап.

методами (рента, лихварський %, купецькі доходи). Ними вилуч-ся до 15%

ВВП;

2) слаборозвиненість КЩР, яка виражається в якісній неоднорідності і

системній неупорядкованості сусп-ва, яке склад-ся з різних ек. та неек.

інститутів традиц. і суч. типів, а також проміжних перехідних структур;

3) відсталість, яка відображає стан госп-ва цих країн, який характериз-ся

низьким рівнем розвитку ПС. Відсталість має 2 аспекти:

- історичний: відставання у розвитку одного типу сусп-ва від іншого в

момент колонізації цієї групи країн;

- сучасний: пов’язаний з низьким рівнем розвитку ек-ки цієї групи країн.

4) залежність КЩР від ПРК: проявляється у відносинах домінування і

підкорення, які в останні 10-річчя реалізуються ек. методами. Залежність

впливає на політику, ідеологію, культуру цих країн;

5) соц. стр-ра сусп-ва. Соц. організми афро-азіат. країн включають в себе

різні утворення класові, неокласові, етнічні, релігійні, кастові та ікші.

Встановлення тов. відносин в цих країнах супроводжувалось поширенням

декласування. КЩР, на відміну від зах країн, не подолали общинний тип

соціальності, який бере ще свій початок від родового укладу. Він

визначається особистісним х-ром соц. відносин, зв’язками, заснованими на

родинних відносинах, на сусідчтві, роді, племені;

6) в цілому ряді цих країн не сформувалось розгалужене і стійке

громадянське сусп-во як соц. організована стр-ра, що склад-ся із самод.

орг-цій добров. членства.

Регіональні відмінності КЩР:

у 80-ті рр. значно поширили свої позиції Сх. і Півд. Азія;

скоротилась у світ. вир-ві частка Зах. Азії (12%, а була 33%), дещо

послабли позиції Лат. Ам. (24%, а було 35%);

поява в 70-ті рр. НІК, які за темпами ек. розвитку перевищували аналог. пок-

ки решти КЩР та навіть ПРК. Провідною галуззю НІК стала обробна пром-сть,

яка стала статею експорту, а також створювались переважно трудомісткі п/п-

ва по випуску мас. споживчої продукції. В латиноам. НІК осн. увага

приділена розвитку матеріало- і капіталомістких галузей вир-ва.

В залежності від рівня ек. розвитку КЩР поділяються на 3 групи:

1. країни з вис. рівнем на душу нас-ня, хар-ним для ПРК (Бруней, ОАЕ);

2. країни з сер. пок-ками на душу нас-ня (країни-експортери нафти, НІК);

3. бідні країни, в яких ВВП на душу нас-ня не перевищує $750 (перев.

частина КЩР).

14. Країни-лідери світ. ек-ки та їх заг. хар-тика.

Цей регіон складає (16% всього нас-ня. Саме ця група країн визначає

динаміку розвитку світ. госп-ва. До ПРК належать 23 країни: Австралія,

Австрія, Бельгія, GB, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія,

Канада, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США,

Туреччина, Франція, ФРН, Швейцарія, Швеція, Японія. На ПРК в 1990р.

припадало 71,5% світ. експорту і 72,4% світ. імпорту. Серед ПРК виділяється

група лідерів, до якої входять: США, Японія, а також країни ЄС (серед 15

країн ЄС, в свою чергу, виділяється ФРН).

ПРК мають багато спільних ознак:

1) в сусп.-ек. плані розвиток їх госп-ва базується на кап. способі вир-ва,

тобто на певній єдності і взаємодії ПС і вир. відносин, яка визначається

пануючою формою власності;

2) відповідно до концепції ек зростання Ростоу, ПРК пройшли стадії підйому,

зрілості, мас. споживання. (Стадія підйому хар-ся подоланням старих

традиц. укладів, що перешкоджають стійкому зростанню. Період підйому у

ПРК привав від поч-ку пром. рев-ції у GB до 20-х рр. 20 ст. (На стадії

зрілості ек-ка здатна перейти від традиц. галузей до наукомістких і

ефективно використовувати шир. спектр ресурсів. Зріле сусп-во забезпечує

постійне перевищення випуску продукції над зростанням нас-ня. Ця стадія

наступила у GB на кінці 19 ст., у Фр., США, Німеччині -на поч-ку 20 ст.,

у Швеції-у 30-і рр., в Яп.-30-40-і рр. (На стадії мас. спож-ня гол. роль

починає відігравати вир-во предметів тривал. використання та послуг.

Найраніше ця стадія розпочалась в США, GB, Австралії ще в 20-30-і рр.;

3) ПРК виділяють серед інших підсистем світ. госп-ва дуже вис. рівнем їх

ек. розвитку. За вир-вом ВВП на душу нас-ня вони майже в 5 разів

перевищують загальносвіт. рівень. І цей розрив все більш поширюється;

4) соц. стр-ра сусп-ва у ПРК досить однорідна, що є рез-том бурж. рев-цій.

В 20 ст. соц. стр-ра ПРК представлена 2-ма групами: буржуазія, дрібна

буржуазія, наймані робітники;

5) в ході сусп.-ек. розвитку в 16-18 ст. в зах. країнах сформувалось

громад. сусп-во, що являє собою сук-сть форм соц. орг-ції, що пошир-ся на

все сусп-во і його осн. складові частини. Суттєву роль в ньому відіграють

самодіяльні громад. орг-ції.

Особливості ПРК на суч. етапі:

15. Соціально-культурне середовище розвитку МЕВ та його осн. хар-тики.

Соц.-культурне серед-ще займає особливе, специф. місце у розвитку міжнар.

ек-ки.

Узагальнено соц.-культ. серед-ще можна звести до ф-рів, що випливають з

поведінки людини, яка являє собою діалектичну єдність фізіологічної та соц-

ної поведінок, бо людська поведінка формується саме під впливом

фізіологічних і соц-них засад.

Фізіолог. поведінка людини-це внутрішньоприродна її поведінка, яка

спонукається нейрофізіологічними особл-стями чуттєвих органів, тобто

причинно зумовляється особл-стю її відчуттів. Основу фізіолог. людської

поведінки складають відчуття голоду, смаку, запаху, звуку і його тембру,

світла і його відтінків, спектру кольорів, дотику, холоду чи тепла.

Переваги тих чи інших чуттєвих особл-стей у великих группах людей (нас-ня

регіону, нації, народності) зумовлюють виникнення певних нужд і потреб цих

людей, що відповідно впливає на їхні запити і в кінцевому випадку

відбивається на їхніх зовнішньоек. відносинах.

Соц-на поведінка людини-це поведінка індивідума, яка причинно зумовлена

його х-ром, що склався під впливом його соц. статусу протягом певного

проміжку часу. Соц. поведінка людини залежить від таких осн. соц. засад, як

стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, нац-сть (задані хар-тики);

професія, ідеологія, релігія (набуті хар-тики). Поєднання таких засад у

різні комбінації породжує різноманітність соц. статусів людей і їхніх

запитів.

Поєднання фізіолог. і соц. засад породжує такі похідні хар-тики людської

поведінки, як політ. орієнтація, вегетаріанство, патріотизм та інше, що

також справляє вплив на МЕВ.

Основними хар-тиками соц.-культ. серед-ща є:

1.Розвиток форм мотивації до праці. Чим розвиненіша країна, тим більше

прогресивних видів заохочення до праці там використовують, тим краще там

труд. законод-во. Це набирає великої значущості в ЗЕД, з одного боку, і

приваблює висококваліфік. труд. ресурси, з іншого боку.

2. Ще однією важливою хар-тикою соц.-культ. серед-ща є мовні (вербальні) та

немовні (колір, дистанція, час, імідж) комунікації.

3. Окремо слід виділити ще такий елемент соц.-культ. серед-ща, як морально-

етичні норми поведінки людини. (Напр., тепер бізнесмен чи велика ТНК

повинні бути максимально чесними і пунктуальними, якщо хочуть надовго

закріпитися на світ. ринку.)

4. Помітний вплив на МЕВ здійснює культура (пануюча в сусп-ві с-ма

моральних цінностей, звичаїв, традицій, що розділяються усіма або

абсолютною більшістю сусп-ва), а також

5. менталітет і особл-сті уподобань суб’єктів МЕВ, від урахування яких

досить часто залежить підписання ділового контракту чи виконання якихось

спільних програм.

16. Складові суч. інфраструктури МЕВ та їх заг. хар-тика.

Як і всяка с-ма, МЕВ потребують існ-ня інфраструктурного забезпечення, яке

б здійснювало регулювання їхнього функціонування і розвитку.

Інфраструктурне забезпечення МЕВ-це сукупність правових інституцій

(конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, орг-цій) і правових

норм. вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях.

Слід розрізняти міжнац-ні й наднац-ні органи регул-ня МЕВ.

Міжнац-ні органи регул-ня МЕВ-це такі інституції, які виконують

рекомендаційно-координаторські ф-ції, постанови яких бажані для виконання.

Наднац-ні органи регул-ня МЕВ-це інституції (як пр., блокових обєднань),

які здійснюють наказово-координаторські ф-ції і їхні постанови моють

виконуватись беззаперечно.

Міжнар. конференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути,

які виробляють норми в певних напрямках розвитку міжнар. відносин,

створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше

періодично. Напр., конференції ГАТТ чи валютні конференції.

Міжнар. комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в

основному представницькими чи виконавчими органами. Це-постійно діючі

інститути, завданнями яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених

на міжнар. нарадах, конференціях, конгресах, а також комітетами і комісіями

називають підрозділи орг-цій. Працюють, як пр., постійно, але бувають

тимчасові комісії,завдвнням яких є виконання одного якогось завдання. При

одному з гол. органів ООН - ЕКОСОР працює 5 комітетів і 5 регіон. комісій.

Міжнар. орг-ції (МО)-це стійкі, міцно зорганізовані інститути, зі своїми

органами упр-ня, що діють на основі чітко вироблених статутних засад. МО

можна класифікувати наступним чином:

за юр. природою: міжурядові, позаурядові;

за складом учасників: універсальні, регіональні;

за масштабом д-сті: заг. х-ру, спец. компетенції;

за х-ром д-сті: оперативно діючі, координуючі, консультативні;

за терміном д-сті: постійно діючі, періодично діючі, тимчасові.

Кожна з цих інституцій по-своєму впливає на розвиток ек. відносин, але всі

вони разом складають упр-ську с-му, котра регулює їх.

Слід відзначити, що інколи упр-ські інститути, особливо на нац-ному рівні,

не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Напр., корумповані уряди деяких країн

сприяють задоволенню інтересів тільки окремих кланів, дозволяючи займатись

незаконним бізнесом чи чимось подібним. Заважає розвитку МЕВ і

протекціоністська політика багатьох країн, надзвичайно високі митні тарифи.

17. Сутність меркантилізму. Співвідношення понять “відкрита економіка” і

“закрита економіка” у сучасній теорії і практиці.

I. Меркантилізм – напрям ек. думки, розроблений європ. вченими, які

підкреслювали товарний х-р вир-ва.

Ця теорія з’явилась в період, коли відбувався занепад середньовічного

феодалізму, укріплювались нац. держави, а найбільш сильні з них захоплювали

колонії і боролись за розподіл сфер впливу, міста почали відігравати все

більш вагому роль як ек. центри. На цьому істор. фоні була потрібна ек.

теорія, яка б змогла вийти за межі феод. теорій самозабезпечення і змогла б

обгрунтувати роль товару в рамках нової госп. с-ми і довести

потребу в ек. експансії нац. держав за кордон.

Меркантилісти дотримувались статичного погляду на світ, який, з їхньої

точки зору, мав лише обмежену к-сть багатства. Тому багатство однієї країни

могло збільшитися лише за рахунок обнищання іншої. Оскільки збільшення

багатства можливе тільки за рахунок перерозподілу, кожній нації окрім

міцної ек-ки необхідна сильна держ. машина, що включає армію, військовий і

торг. флот, яка б могла забезпечити перевагу над іншими країнами.

Ек. с-ма, на думку меркантилістів, склад-ся із 3-х секторів: виробничий

сектор, сільський сектор і іноземні колонії. Торговці розглядалися як

найбільш важлива для успішного функціонування ек. с-ми група, а праця - як

осн. фактор вир-ва.

Асоціюючи багатство країн з к-стю золота і срібла, яким вони володіють,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.