Шпоры по международной экономике

Міжнародні економічні організації користуються імунітетом, що має важливе

значення для їхньої діяльності. Відповідно до Конвенції про правовий

статус, привілеї та імунітет міжнародних економічних організацій від 5

грудня 1980 р., майно і активи цих організацій мають імунітет від будь-якої

форми адміністративного та судового втручання, за винятком випадків, коли

сама організація відмовляється від імунітету (ст. 4).

83. Міжнародні економічні договори, їх види та забезпечення виконання.

Під міжнародним договором, як правило, розуміють добровільну угоду між

двома або кількома рівноправними державами чи міжнародними організаціями

щодо їхніх взаємних прав і обов'язків у політичних, економічних, культурних

та інших відносинах. Міжнародний економічний договір — це, насамперед,

різновид міжнародних договорів. У Законі України "Про зовнішньоекономічну

діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) розглядається як

матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної

діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну

або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній

діяльності (ст. 1).

Основою поділу будь-яких договорів є їх класифікація. При поділі на

односторонні й двосторонні договори береться до уваги те, що одна чи дві

сторони мають відповідні обов'язки. Якщо договірні зобов'язання має лише

одна сторона, то це — односторонній договір, якщо дві — це двосторонній

договір. Більшість договорів є двосторонніми. До односторонніх належать

лише окремі види договорів, наприклад, договір позики, договір дарування.

Друга група договорів — сплатні і безоплатні. Практика міжнародного

економічного співробітництва свідчить про те, що переважно договори

укладаються на взаємовигідній, сплатній основі. Це відповідає одному із уже

згадуваних загальних принципів міжнародного права — принципу взаємовигоди.

В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отримує якусь користь, вона

повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну

вигоду. Безоплатними називаються договори, для яких не характерна взаємна

компенсація. Інколи їх називають ще добродійними, або благодійними,

договорами. Це договори дарування, безвідсоткової позики, звільнення від

оплати боргу, надання безоплатних послуг та ін. До формальних договорів

слід віднести такі, для укладення яких, крім взаємної згоди сторін,

потрібне дотримання певної форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах

законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним з

усіма негативними наслідками, що випливають з цього. Як правило, згода, до

якої дійшли сторони, має бути викладена у письмовому документі, який

підписується сторонами, а якщо це передбачено законодавством, то й

зареєстрована у відповідних державних органах (нотаріаті, суді та деяких

інших). Реальними визнаються договори, в основі яких лежить не лише

досягнення згоди, а й їх гарантоване виконання. Консенсуальні договори — це

такі, за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються

укладеними і набирають чинності не в момент виконання, а в момент

досягнення згоди. Однією із особливостей міжнародного економічного права,

як і міжнародного права в цілому, є відсутність міжнародних інститутів, які

б забезпечували у примусовому порядку виконання його норм. Тому головна

роль у цій справі належить самим державам, які діють самостійно,

індивідуально або об'єднуються у відповідні міжнародні організації. Засоби

забезпечення: *дипломатичні переговори ( ведуться від імені держави їх

главами, главами урядів…) *посередництво (а)держава виступає з пропозицією

щодо примирення сторін, між якими ведеться спір, сприяє здійсненню

дипломатичних переговорів. -добрі послуги. б) третя держава на запрошення

сторін, між якими виник спір, виступає як посередник і веде переговори з

ними з метою примирення сторін - особисте посередництво)) *погоджувальні

комісії, *міжнародний арбітраж, *міжнародний суд, *суд європейського

економічного співтовариства.)

84. Особливості міжнародного торгового права. Міжнародні торгові договори.

При розгляді системи міжнародного економічного права зверталася увага на

те, що його Особлива частина об'єднує систему правових норм і принципів,

які регулюють міжнародну торгівлю, міжнародні валютні відносини, міжнародні

перевезення та інші важливі напрями міжнародного економічного

співробітництва.

Таким чином, міжнародне торгове право — це система норм і принципів, яка

регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є

складовою частиною міжнародного економічного права. Якщо міжнародне

економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право —

його підгалузь.

Як і будь-яке право, міжнародне торгове право має свої джерела: *міжнародні

договори і, зокрема, міжнародні торгові договори; міжнародні торгові

звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин; *судові

прецеденти міжнародних арбітражів і судів; *національне законодавство

країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання

міжнародних торгових відносин; *міжнародно-правові акти міжнародних

організацій. Система міжнародного торгового права складається з окремих

інститутів. В них визначені поняття і система міжнародного торгового права;

правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які

виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації

у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торгові договори та угоди;

міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгівлі…

Під міжнародним торговим договором слід розуміти угоду між двома або

кількома державами, в якій визначаються їх взаємні права та обов'язки в

галузі торгівлі. Торгові договори (інколи вони мають ще й інші назви, а

саме: "договір про торгівлю і мореплавство", "договір про торгівлю і

судноплавство", "торгова угода" тощо) встановлюють принципи торгово-

економічних відносин між двома країнами, а також закріплюють певні норми

(правила), що створюють правову базу таких відносин. У межах цих договорів

вирішуються питання митного збору, торгового мореплавства, транспорту,

діяльності торговельних представництв та іншої діяльності юридичних та

фізичних осіб на території відповідної держави. На підставі цих договорів

встановлюються, змінюються або припиняються відповідні міжнародні

економічні відносини між державами в галузі торгівлі. В міжнародних

торгових договорах (угодах) визначаються не лише принципи, а й створюється

певна правова база для торгових відносин. Зокрема в них вирішуються правові

питання, пов'язані із стягненням мита, регулюванням ввозу і вивозу товарів,

торговим мореплавством, транспортом, транзитом, з діяльністю юридичних і

фізичних осіб однієї країни на території іншої, дією юридичних актів,

застосуванням принципу найбільшого сприяння, режиму преференцій тощо.

Торгові договори укладаються як на двосторонній, так і на багатосторонній

основі. Прикладом багатостороннього міжнародного торгового договору є

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Види: *договори про торгівлю

і мореплавство (укладаються між державами на тривалі строки), *угоди про

торгівельні відносини (про встановлення міжнародних торгівельних відносин),

*угоди у галузі морського судноплавства (підписуються на основі

торговельних угод), *угоди про товарооборот іплатежі (визначають асортимент

товару,строки, умови поставки, порядок розрахунку), *клірингові угоди

(передбачають порядок розрахунків шляхом заліку зустрічних вимог),

*торговельні конвенції (визначають зміст відносин між державами в вузьких

спеціальних питаннях у галузі торгівлі), *протоколи ( угоди з конкретного

питання в галузі зовнішньої торгівіл).

86. Міжнародні організації (МО) в системі регулювання сучасних МЕВ та їх

типізація.

Особливість МО полягає в тому, що вони є одночасно і суб'єктами міжнародних

економічних відносин (нарівні з фізичними та державами), і частиною

механізму регулювання цих відносин.

Механізм регулювання міжнародних економічних відносин мас два

взаємозв'язані рівні: *національний (система дій держави (уряду), що

спрямована на регулювання зовнішньоекономічних відносин і використовує

названі елементи (принципи, методи, інструменти)); *міжнародний (погоджений

вплив двох або більше держав на економічні відносини між країнами взагалі,

або на окремі їх форми (міжнародну торгівлю, міжнародну міграцію робочої

сили, експорт та імпорт капіталу); цей рівень механізму регулювання являє

собою систему координації зовнішньоекономічних політик кожної з країн та

окремих дій, які потребують колективного міжнародного регулювання)

Елементами регулювання МЕВ є:* принципи управління як фундаментальні

правила, що характризують певну “ідеологію” підходу до міжнародних відносин

в економічній сфері; *інституційно-правові структури як сукупність

міжнародних та національних норм, правил, звичаїв та угод, що регламентують

здійснення співробітництва; *інструменти та методи управління як сукупність

конкретних заходів впливу на окремі процеси, наприклад валютні курси,

субсидії, митні тарифи, квоти і ліцензії' на експорт та імпорт, система

встановлення цін на товари й послуги для міжнародного обміну тощо.

Координація економічних дій — це процес погодження певних параметрів

національних економічних політик з метою регулюючого впливу на

свігогосподарські, регіональні чи функціональні зв'язки. Об'єктами

координації можуть бути: *цілі (погодження загальних, спільних, конкуруючих

цілей); *інформація (обмін, оприлюднення, зберігання..,); * інструменти

економічної політики; *час, масштаби та форми проведення конкретних

заходів, дій. Від кількості сторін, які беруть у цьому участь, координація

міжнародної економічної діяльності може бути *двосторонньою ( досягаються

безпосередніми переговорами між партнерами) або *багатосторонньою

(погодження різних аспектів між народної економічної діяльності щонайменше

трьома суб'єктами з різних країн). Від засобів здійснення поділяється на

два види: *дискретний (узгодження, досягається шляхом дискретних (окремих)

дій, коли по кожному конкретного випадку держави домовляються самостійно

використовувати деякі заходи з метою досягнення належної єдності дій.

*Інституиіональний (погодження, яке виробляється з використанням

встановлених законів, правил, норм, звичаїв та практики, організаційних

структур) При цьому міжнародні організації виступають водночас і як

продуценти, і як користувачі сукупності законів та норм. МО можно

типизувати за такими ознаками: 1. Членство: *міждержавні (об’єднання

держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформлені в систему

постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну

правосуб’єктність, *недержавні, *змішані, 2. Географічне охоплення:

*глобальні (представники всіх країн), *регіональні ( представники певного

регіону), 3. Функціональне охоплення, спрямованість: *універсальні

(створені для вирішення широкого спектору питань) (ООН), *спеціальні (МВФ),

4. Юридичний статус: *міжнародні (утворення конфедеративного типу

(створюється спеціальний спільний орган)), *наднаціональні (федеративний

тип (створюються наддержавні органи влади)), 5. Характер діяльності:

*регулюючі, *контролюючі, *координаційно-інформаційні, *консультативні, 6.

Період функціонування: *тимчасові, *постійні.

87. ООН та міжнародне економічне співробітництво.

26 жовтня 1945 вважається офіційною датою створення ООН. Цілі:

*підтримувати міжнародний мир та безпеку, *розвивати дружні відносини між

націями на основі поважання принципу рувноправ’я, * здійснювати

співробітництво для розв’язання міжнародних проблем різного характеру.. ООН

відноситься до універсальних організацій. Вона має 6 керівних органів:

Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з

опіки, Міжнародний суд і Секретаріат.

Питання економічного співробітництва посідає важливе місце у діяльності

ООН. У 1961р на засідання Генеральної Асамблеї ООН була прийнята резолюція

“Міжнародна торгівля як важливий інструмент економічного розвитку”, у 1974р

була прийнята Хартія економічних прав. Економічна і Соціальна Рада була

створена у 1946р як один із головних органів ООН, покликаний розв’язувати

конкретні завдання міжнародного економічного співробітництва. Фона

складається із 54 членів, які обираються Генеральною Асамблеєю на три роки.

Найвищим органом ЕКОСОР є чергова сесія, яка скликається два рази на рік.

Штаб-квартира знаходиться в Нью-Йорку (США). При ЕКОСОР діє п'ять

регіональних економічних комісій О ОН: Економічна і Соціальна комісія 00Н

для Азії і Тихого океану, Економічна комісія 00Н для Африки, Економічна

комісія 00Н для Європи, Економічна комісія 00Н для Західної Азії,

Економічна комісія 00Н для Латинської Америки і Карибського басейну. Крім

того, при ЕКОСОР діє понад 20 постійних комітетів і комісій (з природних

ресурсів, планування, розвитку, застосування досягнень науки та техніки в

цілях розвитку, становища жінок, народонаселення, прав людини та ін.).

Регіональні економічні комісії, як зазначалося, створені й функціонують під

керівництвом ЕКОСОР. Їх основним завданням є сприяння проведенню погоджених

заходів з економічного співробітництва країн відповідного регіону. З цією

метою вони здійснюють необхідні дослідження, поширюють інформаційні та

статистичні матеріали. Постійно діючим органом комісій є їх секретаріати,

до складу яких входять різні комітети. Суттєвим для правового статусу цих

комісій є те, що вони, на відміну від допоміжних органів ЕКОСОР, мають

ширшу і самостійнішу компетенцію. Вони, наприклад, мають право безпосредньо

давати рекомендації державам відповідного регіону без затвердження їх

ЕКОСОР.

Важливе місце в системі міжнародних організацій посідає Конференція 00Н з

торгівлі та розвитку (КТР), яка була заснована у 1964 р. як орган

Генеральної Асамблеї 00Н. Підставою для її заснування стала резолюція

Генеральної Асамблеї 00Н від ЗО грудня 1964 р., яка, в свою чергу, була

прийнята відповідно до рекомендацій І Конференції 00Н з торгівлі та

розвитку, що проходила в Женеві з 23 березня по 15 червня 1964 р. До складу

КТР входять держави — члени 00Н. Зміст діяльності КТР визначається такими

її функціями: 1) заохочення міжнародної торгівлі, особливо торгівлі між

країнами, що мають різний соціально-економічний устрій; 2) визначення

принципів і політики щодо міжнародної торгівлі і відповідних проблем

економічного розвитку; 3) розробка рекомендацій щодо реалізації зазначених

принципів і політики, вжиття в межах своєї компетенції інших заходів, які

можуть сприяти досягненню поставленої мети з урахуванням різних рівнів

розвитку і відмінностей в соціальне-економічних системах. 4) розгляд і

сприяння координації діяльності інших закладів у межах системи О ОН в

галузі міжнародної торгівлі і вирішення відповідних проблем економічного

розвитку у співробітництві з Генеральною Асамблеєю 00Н і ЕКОСОР…

88. ГАТТ/СОТ у системі регулювання торгівельно-економічних відносин.

20 жовтня 1947р представниками 20 держав вдалося розробити Генеральну угоду

з тарифів і торгівлі. Вона складається з 3 частин. ГАТТ виконує функції:

*впливає на державну зовнішньоекономічну політику шляхом розробки правил

міжнародної торгівлі, *є форумом для переговорів, які сприяють

лібералізації і передбачуваності торговельних відносин, *організує

врегулювання спорів. Основна мета є забезпечення стабільного зростання і

(ризику міжнародних торговельних відносин через: *ліквідацію митних та

інших торгівельних обмежень, * усунення всіх форм дискримінації в

міжнародній торгівлі з метою підвищення рівня життя, забезпечення повної

зайнятості населення; *підвищення реальних доходів і попиту, поліпшення

використання сировини, зростання виробництва і торговельного обміну.

Принципи ГАТТ:* принцип найбільшого сприяння, *захист за допомогою мита

(система захисту національного виробництва має будуватися тільки на митних

тарифах, а не на будь-яких інших комерційних чи адміністративних заходах.)*

забезпечення стабільної основи торгівлі (“заморожування” рівня митних

ставок, які для кожної країни визначені в тарифних таблицях) *Заохочення

справедливої конкуренції (однакові фіскальні правила та інші регламентації

для товарів національного виробництва та імпортованих товарів; заборона

демпінгу і дозвіл застосування антидемпінгових заходів; можливість

нейтралізації експортних премій або субсидій за допомогою компенсаційних

зборів; гармонізація методів розрахунку митної вартості товарів;

недискримінація постачальників залежно від країни походження при здійсненні

державних закупок) *Усунення кількісних обмежень (контингентування імпорту)

*Проведення консультацій, примирення та врегулювання спорів * Визнання

регіональних торговельних угод — існування регіональних торговельних

угруповань (зона вільної торгівлі, митний союз) допускається як виняток за

умови дотримання певних вимог, оскільки регіональна інтеграція. ГАТТ

планувалась як частина Міжнародної торговельної організації, але угода з

МТО не була ратифікована, а ГАТТ всі роки діяла як тимчасовий орган. З

метою підвищення статусу міжнародних торговельних правил і забезпечення

відкритості торговельної системи Уругвайський раунд прийняв рішення, що

ГАТТ стає постійним органом, який займається загальною процедурою

міжнародної торгівлі товарами і послугами та правилами інтелектуальної

власності. Світова організація торгівлі втілюватиме в життя конкретні

домовленості останнього раунду переговорів. ВТО — це нова міжнародна

організаційна структура, яка заснована на ГАТТ, результатах попередніх

погоджень, а також домовленостях, досягнутих під час Уругвайського раунду.

Країни, що вступають до ВТО, визначаються як “члени”, а члени ГАТТ тільки

як “договірні сторони”, оскільки спочатку ГАТТ розглядалася як договір між

державами, а не як міжнародна організація. ВТО на відміну від ГАТТ має

статус юридичної особи. До членства у ВТО ставляться більші вимоги, ніж до

членства в ГАТТ. Вищим органом ВТО с конференція міністрів, яка скликається

щонайменше раз на два роки. У період між конференціями керує генеральна

рада. Обидва органи складаються з представників усіх країн-членів. Крім

цього, у структурі є: комісія з оцінки торговельної політики, рада з

товарної торгівлі, рада з торгівлі послугами та рада з торговельних

аспектів прав інтелектуальної власності. Конференція міністрів призначатиме

генерального директора, що буде головою секретаріату. На відміну від

більшості міжнародних організацій до системи ГАТТ-ВТО приєднуються, а не

вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна приєднується власне до системи

угод, тобто бере на себе обов'язки їх виконувати, а організація, зі свого

боку, перевіряє здатність держави їх виконувати. Швидкість приєднання

країни до ГАТТ залежить від рівня відповідності національного

законодавства стандартам ГАТТ-ВТО.

89. Міжнародні валютно-кредитні організації. Створення МВФ і його сучасна

роль.

Необхідність створення організації для регулювання світової валютної

системи стала зрозумілою в часи Великої депресії, котра зруйнувала світову

економіку в 30-ті роки. Загальна недовіра в умовах кризи до паперових

грошей підвищили попит на золото понад наявні запаси його у фінансових

органах. Через це ряд країн на чолі з Великобританією був змушений

відмовитись від золотого стандарту, який, беручи за міру вартості кожної

валюти певну кількість золота, визначав протягом багатьох років вартість

грошей як незмінну величину. Невизначеність вартісного виміру грошей, які

не мали більше фіксованого співвідношення з відповідною кількістю золота,

призвела до того, що обмін грошей між країнами, котрі зберегли золотий

стандарт, і країнами, котрі відмовились від нього, значно ускладнився.

Країни почали запасати золото і гроші, які можна було використати для його

купівлі. Скоротилась кількість і частота грошових операцій, ліквідувалися

робочі місця, знижувався рівень життя. Порушилось співвідношення між грішми

та вартістю товарів, а також між вартістю різних валют. На початку 40-х

років Харрі Декстер Уайт (США) та Джон Кейнс майже одночасно внесли свої

пропозиції щодо створення нової світової валютної системи та відповідної

постійно діючої організації. Після довготривалих переговорів, що

відбувались у тяжких умовах воєнного часу, міжнародна спільнота погодилась

на прийняття нової системи та створення організації для контролю над нею.

МВФ розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 р. у складі 39

країн. Він створений для регулювання валютно-розрахункових відносин між

державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм

за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних

балансів, короткострокових позик в іноземній валюті. Фонд здійснює свою

діяльність як спеціалізована установа 00Н. Практично МВФ є

інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи. Цілі:

*сприяти міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для

консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань;

*сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення

рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих

можливостей країн-членів; *сприяти стабільності валют і впорядкованим

валютним відносинам та запобігати конкурентному знеціненню валют; *сприяти

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21