История Украины (шпаргалки)

Рад. У. на цьому етапі проводила власну зовнішню політику (48 угод з іншими

державами), торгівлю, почала будувати окрему укр.. рад. армію. 28 грудня

1920 р. представники від рад. Росії (Ленін та Чечерін) та преставник від У.

Х. Раковський у Москві підписали угоду про воєнний та економічний союз між

У та Росією. З цією метою об’єднувалися 7 наркоматів : торгівлі, фінансів,

праці, залізниць, пошт і телеграфів. Були об’єднані ВРНГ і УРНГ. Ці

об’єднані наркомати увійшли до складу РНК, але мали своїх представників.

Такі ж самі угоди Росія уклала з іншими рад. республіками. Т. ч. Спочатку

виникає договірна федерація формально незалежних рад. республік. Але ці

відносини були досить непевні. Виникає подальша потреба у юридичному

об’єднанні. З цього питання існувало дві точки зору: 1) всі рад. республіки

повинні увійти до складу РРФСР як автономні республіки – це був принцип

автономізації; 2) створення нового союзу, нової федерації рад. республік.

Відстоювали: Х. Раковськиі, Ленін. Ракоський неодноразово ставив питання

про перегляд стосунків між У та Росією. Була створена 10 серпня 1922 р.

спеціальна комісія, до якої ввійшов Сталін та ін., але ніякого рішення не

було прийнято. Ленін надіслав листа до Політбюро, в якому висунув свій

власний план об’єднання республік. Цей план передбачав створення СРСР. У

жовтні 1922 р. пленум ЦК РКП(б), на якому план Леніна було схвалено. Були

створені комісії з розробки основ Конституції СРСР та з підготовки до

утворення СРСР. Але й після цього пленуму не вщухали протиріччя. 3 жовтня

1922 р. в У почали обговорювання цієї пропозиції. 10 грудня 1922 р. у

Харкові відбувся 7 Всеукраїнський з’їзд Рад, у якому було прийнято рішення

, що У. ввійде до СРСР. Утворена Декларація “Про утворення СРСР” та проект

Конституції. 30 грудня 1922 р. в Москві відбувся І з’їзд Рад СРСР. На

з’їзді було присутньо 2215 делегатів (від У. 364 ). Цей з’їзд ухвалив

Декларацію та Союзний Договір. Остаточне затвердження інших документів

з’їзд доручив іншому з’їзду. Було обрано ЦВК СРСР, до якої увійшли 4 голови

(від РРФСР, УРСР, БРСР та ЗРФСР). Головою ЦВК від УРСР увійшов Петровський.

26 січня 1924 р. – ІІ з’їзд Рад СРСР. З’їзд остаточно затвердив нову

конституцію СРСР. Таким чином формування СРСР завершується після ІІ З’їзду.

У травні 1925 р. відбувся IX Всеукраїнський з’їзд Рад, на якому. На цьому

з’їзді була затверджена нова Конституція. Укр.. Конституція зафіксувала

положення: у складі У. була Молдавська автономна рад. республіка. Губернії

ліквідовані, а були Центр – Округ – Район. В 1924 р. Ленін вмирає. Після

його смерті влада перейшла до Сталіна. Він практично перетворив СРСР на

єдину централізовану унітарну державу. Республіки втратили свій

суверенітет. Після того, як У. ввійшла, вона втратила свою незалежність. На

початку 30-х років починається нац. гніт укр.. народу.

49. Політика Узації: причини, суть, наслідки.

1923 р. – 12 З’їзд РКП(б), прийнята політика коренізації. Ця політика

передбачала підсилення зі підготовки кадрів корінної нації. Ця політика

проводилася по таким напрямкам: створення політичних та економічних умов

для всебічного культурного розвитку нац. меншин. На чолі партійного апарату

в У став Каганович. На чолі уряду став Чубар, керівник наркому юстиції був

Скрипник. Перші кроки – впровадження укр. мови у державний та партійний

апарат. У серпні 1923 року прийнята спеціальна постанова за якої всі

урядовці повинні були пройти курси вивчення укр. мови. У 1925 р. вийшла

постанова “Про використання укр.ої мови у державній публікації”. З 1922 р

вся партійна документація велась укр. мовою. Зросла кількість укр. установ.

92 % дітей навчалися укр. мовою. У 1927 році укр. мовою видавали 50 % книг.

У 1933 р на У існували 426 газет, з них 372 – україномовні. Укр. мова

почала використовуватись у військових частинах, інших вищих навчальних

закладах. Існували, навіть плани реорганізувати армію за територіальним

принципом. Це підтримував Фрунзе. В 1934 р Київ став столицею У.. Водночас

в У багато робилося для національних меншин. Було створено 13 нац. районів,

954 ради на селі, 100 нац. рад у містах. На У працювали німецькі,

болгарські, польські, єврейські та інші школи, театри, бібліотеки. У.

піклувалася також і про українців, які жили за межами У. (6,5 млн.). 2 млн.

– на Кубані, 1,3 млн. – Курська губерня, 1 млн. – Воронезька губернія,

600 тис. – Туркестан. Тут створювали укр. школи, видавали газети укр.

мовою. Під час проведення політики Узації були також певні помилки та

пррахунки. На початку 30-х років Сталін припиняє політику Узації.

Проводиться політика централізації та русифікації. Після того, як У.

ввійшла, вона втратила свою незалежність. На початку 30-х років починається

нац. гніт укр.. народу.

50. Угода між СРСР та фашистською Німеччиною 1939 р. та зміна статусу

західноукраїнських земель.

Перебування роз'єднаних укр. земель у складі СРСР, Полину,

Чехословаччини, Румунії - один із найбільше складних моментів політичного

положення в Центральної і Східної Європі напередодні другої світової війни.

Геополітичне розташування цих земель зробило їхнім об'єктом сутички

інтересів СРСР і Німеччини. Западно-укр. землі в системі радянсько-

німецьких договорів 1939 року. Гітлер розглядав У, як майбутній плацдарм у

завоюванні СРСР, використовував «укр. карту» для притягнення союзників у

центрі Європи (у 1938 р. він підтримав утворення автономії Закарпаття -

Карпатской Русі, що у такому році була окупована за згодою Німеччини її

спільницею - Угорщиною). СРСР ринувся перемістити і зміцнити свою західну

межу, відтягнути початок війни шляхом угоди з Німеччиною. Советско-

Германский договір про взаємодопомогу і ненапад був підписаний 23 серпня

1939 р. Секретный протокол, оформлений додатково до пакту, передбачав поділ

сфер впливу й окупації в Європі. Радянському Союзу передавалися усе західно-

укр. землі. 1 вересня 1939 р. Німеччина вступила в Польщу, почалася друга

світова війна. 17 вересня Червона Армія перейшла польську межу і зайняла

майже всі землі, населені українцями, білорусами (територія загальною

площею більш 190 тис. кв. км. , населенням більш 12 млн. чел.).

Розмежувальна лінія між СРСР і територією, окупованої гітлерівцями, була

уточнена в германськ-радянсько-німецькому договорі про дружбу, і межа від

28 вересня 1939 р. Укр. землі Лемкивщина і Холмщина були зайняті

Німеччиною, а Закарпаття - Угорщиною. У червні 1940 р. Румунія передала

СРСР Бессарабію і Північну Буковииу. Після возз'єднання з У на західно-укр.

землях були проведені соціально-економічні, перетворення, що носили

суперечливий характер. Реформи включали: 1) конфискацию поміщицьких і

монастирських земель; 2) национализацию банків і значної промисловості; 3)

реконструкцию і будівництво нового виробництва; 4) проведение виборів; 5)

меры по українізації, зміцненню системи просвітництва й охорони здоров'я;

6) создание системи соціального забезпечення й ін. Проте ці реформи: 1)

осуществлялись уже звичними на сході жорсткими командно-адміністративними

методами; 2) не враховували місцевих особливостей, порушували звичний уклад

життя західних українців; 3) вели до ліквідації раніше створених структур

(заборона полтических партій, арешт і депортация їхніх лідерів,

насильницька колективізація, припинення діяльності товариства «Просвіта» і

ін.); 4) сопровождались. репресіями (було заарештовано і выслано біля 10%

населення: службовців старого держапарату, місцевих комуністів, служителів

церкви, підприємців, заможних селян, значна частина інтелігенції).

Входження Західної У в склад УРСР була важливою подією; вперше українці

об'єдналися в рамках однієї державної структури, але через свою

нетривалість це об'єднання не призвело до глибоких перерв у житті парода.

Поряд із визначеними зсувами в економічному, соціальному і культурному

житті, населення Західної У придбало і чималий негативний досвід

ознайомлення з радянською системою. До того ж у період відступу частин

Червоної Армії влітку 1941 року за наказом із Москви органи НКВД знищили

більш 15 тисяч заключенных, велику частину з них - у в'язницях Западной У.

51. Напад Німеччини на СРСР та окупація У.

22 червня 1941 р. Німеччина починає агресію проти СРСР. Групи армій, що

йшли на СРСР: Північ, Центр та Південь. На У. йшла група Південь. У 1941 р

Червона армія відступала. Дуже швидко німці підійшли до Києва. Сталін не

хотів віддавати Київ, але Жуков був іншої думки, тому Київ зі стратегічних

планів залишили німцям. Після падіння Києва німці дуже швидко захопили всю

У. У загарбницьких планах фашистської Німеччини У приділялося особливе

місце. План «Ост»: гітлерівці мали намір протягом 30 років виселити з У

мільйони чоловік, заселити її німецькими колоністами. У. повинна була

назавжди стати аграрною колонією. Частина укр. земель намічалося передати

союзникам Німеччини. План бліцкригу ставив перед групою армій «Південь»

задачу нанесення блискавичного удару в напрямку Києва і створення

сприятливих умов для настання всередину У. В полон потрапило 1,3 чоловік.

Під час окупації було евакуйовано з території СРСР 1500 підприємств та

10млн. Чоловік. З території У. було евакуйована третя частина всіх

евакуйованих підприємств та людей. ОУН. В 1938 році вбито Є. Коновальця.

Виникають 2 фракції: ОУН-М (А. Мельник); ОУН-Б (С. Бандера). ОУН з радістю

зустріли німців, бо вважали, що німці допоможуть створити незалежну У. Але

це не входило в плани фашистів. Вони бачили ОУН як диверсійну організацію в

тилу Рад. армії. Серед німців не було єдиної точки зору, як саме ставитися

до ОУН. Партійний апарат на чолі з Борманом не хотів зв’язуватися з ОУН. 30

червня 1941 р. ОУН-Б проголосила про утворення укр. незалежної держави.

Німці не знали про це, але реакція була швидкою: Бандеру кинули у в’язницю,

де він просидів всю війну; заарештовано й розстріляно багато членів ОУН-Б.

Таким чином ОУН була змушена піти у підпілля. Рейхскомісаріат У. очолював

Е. Кох у м. Рівне. Почалися репресії проти воєнних та євреїв. 180

концтаборів, де було знищено 850 тис. євреїв. У. постачала 85 %

продовольчих товарів для німців. Існували остарбайтери – це були українці

та інші, яких вивозили до Німеччини та інших країн-союзниць Німеччини на

примусові роботи. (з У. 2,3 млн. чоловік). Бойові дії Червоної Армії на У

укладалися тяжко. Помилки і прорахунки. Озлоблені бої, на всій території

республіки (оборона Одеси, Києва, Севастополя). Через чотирьох місяця після

початку війни велика частина У була захоплена ворогом.

52. Окупаційний режим та Рух Опору в У.

У липні 1942 р. на всій території У був встановлений окупаційний режим.

Фашисти позбавляли населення цивільних прав, заявили, що їхня ціль -

змусити українців працювати на Німеччину (2,3 млн. вихідців з У були

вивезені на примусові роботи). Гітлерівці грабували матеріальні ресурси У.

Голод. Жителі міст змушені були переїхати в сільську місцевість (населення

Києва скоротилося на 60%). Окупанти ринулися потопити в крові партизанське

прямування, ліквідувати підпільні організації, за допомогою політичних

провокацій послабити волю укр. народу до боротьби за звільнення.

Розвертається партизанська боротьба. Координував ех Укр. ий штаб

партизанського прямування - філія НКВД . З самого початку окупації

починається Рух Опору в У. Виникають різні течії та групи що чинили опір:

підпільні організації та партизанські загони; на З. У. – польські

організації; сили ОУН . Розвиток подій на Західної У мало свої особливості.

До початку війни ОУН співробітничала з гітлерівцями (у німецькій армії був

створений «Легіон укр. націоналістів», а в 1943 р. - добровольча дивізія СС

«Галичина»). Прагнення ОУН знайти рівновагу між власними інтересами і

цілями фашистів не дали результату. Наприкінці 1942 р. прихильники С.

Бандер приступають до Формування значних партизанських сил. Червень 1941 р.

спроба створити укр.ое державу, але ці дії суперечили інтересам

окупаційного режиму і були придушені. Наприкінці 1942 р. ОУН-Б починає

формувати армію, до якої були включені сили ОУН-М та всі розрізнені загони.

Таким чином, виникає УПА, на чолі якої став Р. Шухевич. До складу УПА

входило 30–40 тис. чол.. УПА діяла на Поділлі та Поліссі. В 1943 г.

конгресс ОУН призвал к антинацистской и антисоветской борьбе. УПА

уничтожала остатки Красной Армии после гитлеровского вторжения. На

Черніговщині виникає загін на чолі з А. Федоровим. Багато загонів-

комуністів (100 тис. чол.). у 1942 р. виникає Центральний штаб

партизанського руху в Москві, а пізніше – в травні цього ж року –

центральний штаб на У. в 1943 р., коли Червона Армія розпочала наступ,

почалися партизанські рейди по території У. (партизанські об’єднання

Наумова та Федорова здійснили великі рейди). Внаслідок ІІ Світової війни

З.У. землі потрапили до складу Рад. У. 8 травня 1945 р. Німеччина підписує

капітуляцію. У вересні 45 р. закінчується ІІ Світова війна.

53. Визволення У. від фашистських окупантів. Наслідки ІІ світової війни

для У.

Битва за Л У. Розгром німецько-фашистських військ у Курській битві

(липень 1943 р.) - створив передумови для настання Червоної Армії по усьому

фронті, зокрема, на Левобережной У. Перед Центральним, Воронезьким,

Степовим, Юго-Западным і Південним фронтами - була поставлена задача

звільнення Донбасу, Лівобережної У, форсування Днепра і створення

плацдармів на Правобережной У. У результаті успішного настання радянські

війська у вересні 1943 р. звільнили Харківські, Сумські, Чернігівські,

Полтавську області і лівобережні райони Киевщины, Донбас, а 6 листопада

1943 р. - Київ. У 1944 р. проведений ряд військових операцій (Житомирско-

Бердичевская, Корсунь-Шевченковская, Ровенско-Луцкая й ін.), що дозволили

чотирьом Укр. фронтам вигнати загарбників із території республіки. Після

завершення Карпатской операції 10 жовтня 1944 р. була цілком звільнена У..

Початок відновлення народного господарства. У першу чергу відновлялася

важка і військова индуст-я, що забезпечують потреби фронту: електростанції,

металлурги-ские комбінати, затоплені фашистами шахти, ж/д. Большинство

підприємств легкої і харчової промисловості, колгоспи і радгоспи залишалися

напівзруйнованими через недостачу сил і засобів. Незважаючи на пережиті

трудності, робітничий клас і селянство У потім і кров'ю відновлювали

зруйноване війною хоз-во Батьківщини. Бої в ЗУ. Прихід Червоної Армія в ЗУ

поставив перед УПА складне питання про доцільність продовження боротьби з

переважаючими силами супротивника. Після краху надій на відновлення спілки

гітлерівської Німеччини з західними державами ОУН/УПА переходить до

військових дій, жорсткому терору проти комуністів, веек тих, хто

співробітничав із радянським ладом. Навесні 1944 р. на Волыни в сутичці з

підрозділом УПА був смертельно поранений генерал Н. Ватутін. Радянські

війська блокували райони дій УПА; сутички сторін носили озлоблений

характер. 9 травня 1945 р. війна закінчилася, але світ на Західної У

наступив не швидко. Висновки: Народ У вніс значний внесок у розгром

фашистської Німеччини, направив у Збройні сили біля 6 млн. чел. Кожний

третій із них загинув на фронті, кожний другий з оставшихся в живих став

інвалідом. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі з загарбниками, 2072

українця були визнані гідними звання Героя Радянського Союзу. Бійцям і

офіцерам - жителям У вручені 2,5 млн. орденів і медалей.

54. Передумови національно-державного відродження У. в умовах

перебудови 1985-1991 рр.

Причини. В другій половині 80-х рр. поступово укладається нова політична

і морально-психологічна обстановка, на формування якої впливав цілий

комплекс чинників: а) обострение соціально-економічної кризи в товаристві;

б) углубление кризових явищ у КПРС і КПУ, критика їхньої діяльності; в)

возможность в умовах гласності вираження незадоволеності офіційним

поясненням причин чорнобильської катастрофи і діями по ліквідації її

наслідків, важким екологічним і демографічним станом республіки; г)

серьезные проблеми в області національної політики, насамперед падіння

статусу укр. мови; д) обостренное увага до «білих плям» укр.ой історії,

національній символіці; е) рост значимості загальнолюдських цінностей і ін.

У результаті в товаристві усе більш осознавалась необхідність і можливість

перерв. З 1988 р. наступає новий етап національно-визвольного

демократичного прямування на У (його відмітна риса - перехід від критики

будуючи до політичних дій). Найбільше важливі процеси цього етапу: 1) с

1988 р. ріст «неформального прямування»; 2) создание нових політичних

організацій і партій; 3) ликвидация політичного монополізму КПУ (потім

заборона її діяльності після серпневих подій 1991 г) начало формування

багатопартійності; 4) обострение політичної боротьби в республіці (страйки

шахтарів Донбасу в 1989 г и в 1990 р, вибори в Ради різноманітних рівнів у

березні 1990 р. політичне голодування студентів у жовтні 1990 р.,

референдуми 1990 р. і 1991 р, президентські вибори і т.д.); 5) деятельность

Верховної Ради У (прийняття 16 липня 1990 р. «Декларації об гос.

суверенітеті У», 24 серпня 1991 р. - «Акта проголошення незалежності У»,

розробка проекту нової Конституції, підготування і прийняття законів і т.д.

Нові політичні прямування і партії на У виникають унаслідок росту

політичної і національної самосвідомості населення: 1) организации

«неформалов» (1989 р.); 2) образование НРУ («Рух») на початку 1989 р,

програма якого відстоювала ідею суверенітету У, відродження укр. мови і

культури, піднімала екологічні проблеми і підтримувала демократизацію

політичної й економічної системи. Особлива увага оберталася на необхідність

солідарності всіх етнічних груп на У. Появление Руху стало першим викликом

монополії Компартії У на владу; 3) появление з 1990 р нових політичних

партій (створені Укр. ая республіканська партія, Демократична партія У,

Укр. ая Крестьянско-Демократическая партія, Партія «зелених» У и ін. -

усього 16 партій) і суспільно-політичних формувань; 4) создание і

діяльність громадських організацій («Зелений світ», історико-

просвітительське товариство «Меморіал», республіканське товариство укр.

мови ім. Т. Г. Шевченко «Просвіта» і др). Наприкінці 80-х - початку 90

років на У відбувається ріст національно-визвольного, демократичного

прямування, посилюється соціально-політична активність народу, зростає його

національну самосвідомість. У результаті цього провозглашается державний

суверенітет У, починається новий етап розвитку Укр. держави.

55. Формування політичної системи незалежної У.. Вибори 1994р.

До літа 1991 р. У., як і весь Радянський Союз, переживала системну

кризу, пов'язаний із найгострішим протистоянням між старими соціально-

політичними структурами і вже товариством, що глибоко змінилося. До серпня

1991 р. протистояння сил реакції і демократії досягло критичної точки. 19-

21 серпня 1991 р. у СРСР була здійснена спроба державного перевороту. У

результаті спроба перевороту провалилася. Відразу після провалу путчу і як

реакція на нього виник потужний процес дезинтегрованності країни. Пішла

серія актів і декларацій про незалежність. Це була свого роду захист

республік у відповідь на переворот. 24 серпня 1991 р. Верховный рада УРСР

проголосила У незалежною демократичною державою і прийняв «Акт проголошення

незалежності У». Одночасно було прийняте рішення про проведення 1 грудня

1991 р. республіканського референдуму в підтвердження Акта проголошення

незалежності У. У умовах гострої політичної боротьби, росту національної

самосвідомості укр.ой нації, збільшення прихильників ідеї національного

відродження і суверенітету У, що наростає економічної кризи,

дезинтегрованності колишньої Спілки 1 грудня 1991 р. відбувся референдум і

вибори Президента У. На референдумі 90% громадян У проголосували за «Акт

проголошення незалежності У». (Незважаючи на те, що на референдумі СРСР 17

березня 1991 р. 70% населення У висловлювалося за зберігання єдності СРСР).

На виборах Президента У в виборчий бюлетень були включені 6 кандидатів: В.

Б. Гринев, Л. М. Кравчук, Л. М. Лукьяненко, Л. И. Табурянский, В. М.

Чорновіл, Н. P. Юхновский. Більше половини голосів (19,6 млн. чел. або

61,59%) одержав Л. М. Кравчук - ставший у такий спосіб першим Президентом

незалежної У Символика У. Государственный прапор У - синьо-жовтий. Герб У -

тризубець. Причини розпаду СРСР: 1) Политические: а) невозможность

перебороти унітарний характер старої федерації; б) монополизм партійно-

бюрократичних структур; в) медлительность у підготуванні реформ політичної

системи; г) утрата КПРС своєї функції «ядра політичної системи»; д) кризис

ідеології «демократичного соціалізму». 2) Економічні: а)

неудовлетворенность республік своїм економічним положенням у Спілці

(суперечки про те «хто кого годує»); б) депресія, що прогрессирует в-

економіці; в) разрыв нормальних економічних зв'язків між республіками; г)

кризис фінансової системи (різке знецінювання рубля, що галопує інфляція

рубля, уведення полуденег - купонів); г) борьба ВПК за зберігання свого

монопольного положення в економіці. 3) Національні: а) рост національної

самосвідомості народів; б) недовольство національною політикою Центру,

сприйманої як політика русифікації; в) запаздывание в дозволі виникаючих

національних конфліктів (Карабах, Південна Осетія, Придністров'я); г)

надежда розв'язати в самостійних національних державах відразу всі

проблеми. Утворення СНД. В другій половині грудня 1991 р. у Біловезьк^ Пущ

зібралися керівники 3-х держав: Росії, У и Білорусії (Б. П. Єльцин, Л. М

Кравчук, С. Шушкевич). На цій нараді було прийняте рішення про розпуск СРСР

і створенні нового об'єднання - Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Перші результати й уроки незалежності. Самопроизвольный, неконтрольований

розлад СРСР поставив перед незалежною державою багато серйозних проблем: 1)

разрыв хоз. зв'язків дуже вдарив по У, тому що 80% її торгового обороту

припадало на Росію; 2) обладание 600-тисячною армією; 3) процесс інфляції

досяг що галопує отметки-3000% за рік, що знецінило укр.ий купоно-

карбованец майже втроє стосовно російського рублю; 4) либерализация цін із

січня 1992 р., проведена слідом за Росією , гостро виявила недосконалість

системи соціальних гарантій низкооплачивает сім'ям; 5) информационный

вакуум створює сприятливі можливості для політичного маніпулювання

суспільною думкою. Події осені 1991 р. ясно показали, що потрібна заміна

всієї старої системи, зміна економічних і політичних форм життя,

реформування всієї багатонаціональної держави. У цих умовах виявилося

неможливим зберегти стару Спілку ССР.

56. Конституція У. 1996 р. про основні напрямки державного будівництва.

Після 1991 р У. стала незалежною державою, але вона мала стару рад.

конституцію, яка була прийнята ще у 1986 р. у 1991-1993 рр. було розроблено

декілька проектів конституції (К.). Вони обговорювалися в У., але прийняти

К. Не вдавалося швидко. Були такі політики, які казали, що не треба

приймати К. Існували різні труднощі, проблеми та різні точки зору.

Проблеми, що існували: 1) Питання про приватну власність; 2) Питання про

форми державного управління: а) У. як парламентська республіка;

б) президентська; в) парламентсько-президентська. 3) Якою повинна бути

виборча система; 4) Адміністративно-територіальний устрій: а) У.– унітарна

держава; б) федеративно-земельний устрій. 5) процедура прийняття самої

конституції: а) приймати на референдумі; б) на Верховній Раді; в) на

соціальних конституційних зборах. У конституційному процесі можна виділити

2 періоди: 1) 1991-1993 рр.; 2) вересень 1994-28 червня 1996 р. У 1994 р

збирається нова ВР. У цьому ж році обирається новий Президент (Л. Кучма).

Була створена спеціальна комісія, яка готувала проект конституції. Навесні

1996 р ВР схвалила у першому читанні цей проект. Надалі процес дещо

пригальмувався. Приймається Указ про референдум у вересні 1996 року. В ніч

з 27 на 28 червня 1996 р У. здобула нову К. К. Має преамбулу, 15 розділів і

168 статей. В К. Записано, У. є незалежною, демократично соціальною та

правовою державою. У. – це унітарна держава. У складі її – автономна респ.

Крим. У. – республіка, тому єдиним джерелом влади є народ. В У. діє

верховенство права, державна мова – українська. Суспільне життя в У.

базується на засадах політичного, економічного плюралізму. В У. жодна

ідеологія не може бути офіційною. Зараз в У. біля 100 укр. партій. Школа

відокремлена від церкви, а церква – від держави.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8