История Украины (шпаргалки)

політичну організацію - «Головну Руську Раду», на чолі з єпіскопом Г.

Яхимовичем. Рада домагалася установлення власної укр.ой автономії Галичини,

формування рядів національної укр.ой гвардії і введення в навчальних

закладах навчання на укр.ом мові. У результаті: уряд затвердив лише вимогу

про викладання предметів у Школах і гімназіях на укр.ом мові. 4) У

листопаді 1848 р. - відбулося збройне повстання у Львові с. вимогою

введення укр.ой автономії в Східної Галичині і проти спроб Австрії

роззброїти ряди укр.ой національної гвардії У повстанні взяли участь широкі

народні маси: від ремісників до інтелігенції. Повстання було жорстоко

придушено каральними військами після артилерійського обстрілу міста. 5) У

Північної Буковині - протягом 1848 р. селяни відмовлялися виконувати

феодальні повинності, захоплювали поміщицькі землі, пасовища і лісу,

створювали збройні ряди. У листопаді 1848 р. спалахнуло збройне повстання,

придушене карателями лише через 1,5 року - у квітні 1850 р.

28. Реформа 1861 р. та особливості її проведення в У.

Причини скасування кріпосного права: 1) криза феодально-кріпосницького

ладу в 1859-1861 р. досяг вищої точки, що висловилася у величезному

відставанні Росії від країн Заходу, у принизливій поразці в Кримській

війні, у рості селянських повстань; 2) бажання скасування кріпосного права

було в селянства і буржуазії, що зароджується, (якої був необхідний ринок

вільної робочої сили), ліберальної і революційно-демократичної

интеллигенции-(видевшей економічну безперспективність кріпосництва і його

безнравственность), у перекласти своє господарство на буржуазні рейки); 3)

необхідність зміцнення оборони країни після поразки в Кримської воїні, що

було неосуществимо без капіталістичного перетворення країни; 4) кріпосне

право в більшості країн Європи було вже скасовано, через що кріпосницька

Росія виглядала в очах Європи відсталої, забитої, патріархальної; 5)

повернути колишню могутність після поразки в Кримської війни і на рівних

конкурувати з Англією, Францією й ін. країнами Росія могла, лише вступивши

вслід, за ними на капіталістичний шлях розвитку. У результаті; у 1859-1861

р. у Росії укладається революційна ситуація, і в умовах, коли була ясна

безперспективність кріпосницької системи, Олександр II для запобігання

можливого революційного вибуху в Росії 19 лютого 1861 р. підписує

«Маніфест» про скасування кріпосного права. Принципи скасування кріпосного

права. Позитивні (буржуазне утримання): а) селяни одержували особисту

свободу і цивільні права: можливість вільно розпоряджатися своїм майном,

виступати в суді, укладати угоди й ін. від свого імені, а не від імені

поміщика, як це було колись, тобто селяни стали юридичними особами; б)

селяни звільнялися з землею (за викуп). Негативні (кріпосницькі риси): а)

поміщики залишилися власниками більшості земель у державі; б) в особисте

користування селянин одержував тільки землі, на яких знаходилася його

садиба з господарськими будівництвами, а польовий наділ він зобов'язаний

був викупити в поміщика; в) протягом 20 років селянин рахувався

«временнообязанным» і повинний був залишатися в поміщика і за користування

землею відпрацьовувати панщину або сплачувати оброк, як і до 1861 р.; р )

зберігалася община, як засіб суворого виконання селянами повинностей перед

поміщиком (тому що з поміщиком розраховувався не кожний селянин окремо, а

вся община в цілому); д) для дозволу споровши був створений інститут

світових посередників, що призначалися винятково з дворян і тому не могли

бути «безсторонніми примирителями» земельних суперечок селян і поміщиків.

Здійснення реформи в поміщицьких селян: 1) помещик давав селянину землю в

такій малій кількості, щоб економічно змусити селянина звернутися по

допомогу і потрапити в нову економічну залежність від поміщика; 2) система

відрізків, коли для кожного регіону установлювалася вища і нижча норма

наділу; 3) вага відрізків полягала не тільки в розмірах, але й у методах

здійснення, тому що: а) поміщик відрізав найбільше необхідні для селян

землі, чим змушував селян орендувати ці ж землі на кабальних умовах; б)

черезсмужжя, коли поміщик, що мав право відрізати будь-яку частину

селянської земли-отрезал її смугами, розташованими найчастіше на значному

видаленні друг від друга, у результаті чого один селянський наділ надавався

в 5-6 місцях, для з'єднання яких селянин змушений був орендувати свою

колишню землю в поміщика на його умовах. Значення реформи 61 року: 1)

реформи поклали початок капіталістичному розвитку Росії й У, перетворивши

феодально-кріпосницьку монархію в монархію - буржуазну; 2) реформа сприяла

більш швидкому капіталістичному розвитку країни; 3) Відбулася деяка

демократизація товариства, якщо порівнювати внутрішню і зовнішню політику

Миколи I і Олександра II; 4) проте через той, що буржуазні реформи

проводилися «поверх», тому в країні залишилися многие феодальні пережитки.

29. Соціально-економічний розвиток У. у ІІ пол. 19 ст. Становлення

капіталізму.

Падіння кріпосництва дало поштовх розвитку капіталізму в сель-ом

господарстві і промисловості. Особливості розвитку капіталізму в сільському

господарстві: 1) йшло прусским шляхом, при котрому помещичье землеволодіння

залишилося пануючим у селі. Йшов повільний переклад цих господарств на

капіталістичні рейки. Майже була відсутня економічна конкуренція в Селі,

тому що малоземельні селянські господарства були не в силах конкурувати зі

значними поміщицькими маєтками; 2) наявність двох систем господарювання в

сільському господарстві: а) капіталістичної системи, при якій замість

примусової праці селян застосовувалася вільнонаймана праця за договором із

використанням сільгосптехники, добрив і ін.; б) відробіткової системи, що

майже цілком нагадувала старі феодальні повинності, але відрізнялася від

них тим, що селянин був особисто вільним і опрацьовував своїм інвентарем на

поле поміщика узятий у борг заим, зерно, інвентар. У результаті: лише з 80-

х років XIX в. більш прогресивна капіталістична система стала переважати

над відробітковою; 3) почався підйом сільського господарства, що проявився

в поступовому рості врожайності, збільшенні площі що засіваються земель, у

зміні структури що вирощуються культур і т.п.; 4) розвиток капіталізму

призвело до відносного аграрного перенаселення на У, і через малоземелля

почалося переселення селян у Крим, на Північний Кавказ і ін. райони;

феодальних пережитків у сільському господарстві, що стримували його

розвиток: поміщицького землеволодіння, відрізків і малоземелля селян. У

результаті: масові виступи селян, що боролися за американське (фермерське)

розвиток із/х, а більшість поміщиків стояло за прусский шлях. Найбільше

швидко розвивалися райони, де переважав американський шлях розвитку

(південні і степові райони У и Западная У.). Особливості розвитку

капіталізму в промисловості: 1) йшов ріст дрібнотоварного виробництва, б)

капіталістичної мануфактури, капіталістичної фабрики. Самою перспективною

формою була капіталістична фабрика, перехід до якої від мануфактури почався

в 30-40-е роки XIX в. і завершився в 80-е роки XIX в. (промисловий

переворот). 2) крім традиційних галузей промисловості по переробці

сільгосппродукції, на У стала формуватися найбільша угольно-мталлургическая

база Росії, т., к. у Донбасі знаходилися найбільші я Європейської частини

Росії покладу вугілля. У Придніпров'я дівся видобуток залізних, марганцевих

і ін. руд, достатній кількості трудових ресурсів, побудовані до цього часу

ж/д створювали зручності транспортних перевезень. Вкладення іноземного

капіталу і технічної помочі Заходу при заступництві царату також пояснюють

бурхливий ріст металургійної промисловості У. Крупнейшими шахтами по

видобутку вугілля були Лисичанская, Корсунская, Голубовская й ін. Центром

видобутку залізної руди став Кривої Ріг, марганцю - Нікополь, металургійні

заводи були побудовані в Юзовке (Донецьк), Олександрівську (Запоріжжя),

Катеринославі й ін. містах. 3) бурхливий розвиток капіталізму в

промисловості вело до концентрації виробництва, що на У к кінцю XIX в. було

вище, чим у головних західних країнах; 4) приток іноземного капіталу: а) у

60-70-е роки направлявся в основному на будівництво ж/д; б) із 80-х років

іноземний капітал вторгається у важку промисловість (гірсько-видобувну,

металургійну, машинобудування і т.д.). Основний потік іноземного капіталу

йшов в основному з 4-х країн: Англії, Франції, Бельгії і Німеччини.

Розвиток ж/д транспорту було викликано військово-стратегічними розрахунками

і розвитком зовнішньої і внутрішньої торгівлі, для чого необхідно було

з'єднати промислові і з/х райони з Чорноморськими портами, один з одним.

Розвиток торгівлі: а) оптовая торгівля; б) розничная торгівля; в) торгівля

з іншими регіонами Росії - з У вивозилися: кам'яне вугілля, різноманітні

руди, метал, хліб, цукор, тютюн. На У ввозили: із Кавказу - нафта, гас,

мазут. З Білорусії - ліс, смолу, дьоготь і ін. З Польщі, Прибалтики і

центру Росії - машини, текстиль, взуття і т.п.; г) внешняя торгівля -

здійснювалася через Чорноморські порти (0десса, Миколаїв, Феодосія й ін.) і

сухопутні митниці на Волыни і Подолии. У. експортувала: пшеницю, ячмінь,

овес, шерсть, м'ясо, цукор, спирт, сукно й ін. Цей експортний потік

направлявся в основному в Англію, Італію, Персію, Німеччину й ін. країни.

У.. імпортувала машини, олово, свинець, шовк, бавовна, чай, кава, рис,

прянощі, провина й ін. Розвиток міст. Розвиток промисловості, торгівлі і

транспорту викликало ріст міського населення, найбільше швидко росли 4

найбільше значних міста на У: Одеса, Київ, Харків і Катеринослав. Центрами

зовнішньої торгівлі залишалися Одеса, Маріуполь, Миколаїв, Феодосія. Зміни

в класовій структурі населення. Из-зa скасування кріпосного права і

розвитки капіталізму на У почалися зміни в соціально-класовій структурі

населення: а) крестьянство перестало бути однорідною масою і почалося його

розшарування; б) пролетариат його чисельність різко зросла за рахунок

селян, що розорилися, і міської дрібної буржуазії; в) дворянство залишалося

самим привілейованим станом; г) буржуазия - йшов ріст як її чисельності,

так і капіталів. Незважаючи на бурхливий економічний розвиток, У. разом із

Росією в технічному й економічному плані відставали від Заходу, що

пояснюється більш пізнім вступом на шлях капіталізму (в Англії буржуазна

революція відбулася в середині XVII в., у Франції - наприкінці XVIII в.),

наявністю залишків кріпосництва, що стримують притоку вільної робочої сили

і розвиток капіталізму, хибою кваліфікованих кадров інженерів, механіків,

конструкторів і т.д., великий долей ручного праця» і т.п. Особливості

економічного розвитку західно-укр. земель. Западно-укр. землі входили до

складу Австро-Угорщини й особливостями їхнього капіталістичного розвитку

(після скасування кріпосного права в 1848 р.) були: а) руйнування дрібної

промисловості потоком дешевих і якісних західних товарів; б) залежне

положення промисловості і банків від австро-угорської економіки.

Домінування іноземного капіталу: австро-німецького, англійського,

французького. Найбільше галузями, що швидко розвиваються, були: нафтова,

буроугольная, соляна, лісова і харчова галузі промисловості; в) сільське

господарство розвивалося прусским шляхом, із пануванням поміщицького

землеволодіння, при якому поміщики здавали велику частину своєї землі в

оренду своїм селянам; г) дискримінація українців і ріст політичної

активності населення, особливо інтелігенції.

30. Політичне становище в У у ІІ пол. 19 ст. Активізація національного

руху.

Австро-Угорщина і Росія, будучи унітарними державами, усіляко

намагалися перешкоджати формуванню укр.ой нації і розвитку укр.ой

національної культури, прямуючи асимілювати укр.ое населення. У Австро-

Угорщині це проявилося в порушенні проголошеного Австрійською Конституцією

1867 г. рівноправністі всіх громадян в одержанні утворення, у державних

заснуваннях і судах, тому що. у західно-укр. землях керівні посади в

адміністрації і суді займали лише особи австрійської, угорської і польської

національностей. Всіляко обмежувалося викладання в школах на укр.ом мові і

відкриття нових шкіл. У жодному высшем.навчальному закладі нa західно-укр.

землях не велося викладання на укр.ом мові. У Західної У діяло 3 напрямки

укр. національно-визвольного прямування: 1) революційні демократи, що

виражали інтереси селянства, мали нечисленні революційні кружки у Львові,

Станіславові, Перемышле, Дрогобичі, Тернополі і Дублянах. Вони критикували

феодальний і національний утиск в Австро-Угорщині, закликаючи до об'єднання

всіх трудящих Західної У в боротьбі за свої економічні і політичні права.

2) народовольці - ліберальне укр.ое національне прямування, що об'єднувало

середні прошарки населення: студентів, священиків, інтелігенцію. Основним

питанням своєї деятелыюсти вважали не політичну боротьбу, а розвиток укр.

мови і культури. У 1868 р. була створена у Львові культосвітнє товариство

«Просвіта», що займалося вивченням і просвітництво народу і розвитком укр.

театру. Незважаючи на значимість літературної і культурної діяльності

«Просвіти», народовольці були слабко пов'язані з народом і лише частково

виражали його інтереси. 3) москвофилы - найбільше праве, консервативне

крило в укр. національному прямуванні, що об'єднувало укр. поміщиків,

буржуазію, священиків уніатської церкви й ін., що розчарувалися в що

слабшає Австро-Венгерской імперії, що постійно відчували в ній зневажливе

відношення з боку польської шляхти і мечтавших тому приєднатися до

Російської імперії, що набирає міць. У Східної У після розгрому КМО стали

організовуватися напівлегальні кружки - «Громады», що виникнули в Києві,

Харкові, Чернігові, Полтаві й ін. містах і объединявшие представників

широких прошарків населення (середню національну буржуазію, що обуржазились

поміщиків, викладачів, лікарів, письменників, студентів і т.п.). Можна

виділити загальні для всіх громад характерні риси: а) їхня діяльність

носила в основному кулыурно-просветительский характер; б) громады не вели

політичну боротьбу з царатом, рахуючи, що укр.ий народ до неї ще не

готовий, тому в першу чергу необхідно просвітництво народу. Більшість

членів громад привітало й ідеалізувало скасування кріпосного права в Росії

і на У. После Эмского указу Олександра II почався розпад громад: частина

їхніх членів.

31. Соціально-економічний розвиток У. на поч. 20 ст.

На початку 20 ст. У. вже стала одним з розвинутих промислових регіонів

Росії. В У. Виникали великі промислові центри: Донецько-Криворизьскій

вугільно-метелургійний цех, залізорудний басейн, Нікопольський марганцевий

басейн, південно-західний цукробуряковий регіон. Ці центри мали

загальноросійське значення. Розвиток промисловості в цей період визначався

зростанням великого капіталу, який все більше проникає в усі галузі

економіки. У. на поч. 20 ст. Займала 2 місце після центрально-промислового

району. На Украйні було 21 % підприємств, що виробляли 20 % усієї

продукції. В окремих регіонах У. розвиток продуктивних сил та капіталізму

відбувався навіть швидше, ніж у центрі Росії. Це торкається гірничої,

металургійної, кам’яно-вугільної та цукрової промисловостей. Розвиток

капіталізму відбувався у різних регіонах нерівномірно: на Л. У. Збереглися

залишки кріпацтва; на П. У. Переважав дрібно буржуазний уклад; на Півд. У.

Все розвивалося швидше. У. в економічн. Системі Росії займала дуже

своєрідне становище. Досить швидкими темпами розвивався капіталізм, але цей

процес гальмував тяжкий соц-економічний, політичний та нац. гніт. На

початку 20 ст. У. в промисловому розвитку піднялася на більш високий

щабель. Відбувається процес концентрації промислового виробництва. На

протязі наступних років процес концентрації посилюється. Найбільшого рівня

вона досягла в Катеринославі, Луганську, Харкові, Миколаївці, Донецьку.

Концентрація в промисловості мала свої наслідки: сприяла розвитку

монополій. Вони займають панівне становище в У та Росії. В цей час

починається імперіалізм (монополістичний капіталізм). Виникають промислові

і банківські монополії. Відбувається процес зрощування банківського

капіталу з промисловим. Виникає фінансовий капітал, що становив основу

економіки. Промисловці встають членами правлінь і рад петербурзьких банків.

Велику роль відігравав уряд та Рос. держава. Велике значення урядові

державні замовлення, урядові позики, державне регулювання економіки.

Виникають тісні зв’язки між банками, державним банком Росії та царським

урядом це сприяло розвитку державно-монополістичних тенденцій, а також

зрощуванні монополій з державним апаратом. Південні синдикати:

“Продвугілля”, “Продруда”, “Продамет” (об’єднував 30 заводів, на яких

працювало 85 тис. робітників). Монопольні об’єднання гальмували розвиток

економіки У. за їх допомогою іноземний капітал завойовував рос. ринок.

Монополії диктували монопольно високі ціни. Висновок: на початку 20 ст. В

У. кап. Відносини відбувалися швидкими темпами за рівнем концентрації та

монополізації капіталу У. займала одне з перших місць в Р. але становище У.

в економічн. Системі Р. було особливим і дуже протирічним, що істотно

гальмувало розвиток економіки У. в цілому.

32. Утворення українських політичних партій (кін. 19–поч. 20 ст.) та їх

класифікація.

У історії У, її народу цей період характеризується підйомом

ліберального, національного і демократичного прямування. Утворення

національних партій У: Революційна укр.ая партія (РУП) - утворена в 1900 р.

у Харкові на зборах студентських громад. Фундатори партії -. Д. Антонович,

М. Русов, Л. Матусевич, Д. Познавский і ін. У 1902 г, складалася з 6

організацій: у Києві, Харкові, Полтаві, Лубн, Прилук і Катеринославі - на

чолі з центральним комітетом. Ціль партії - боротьба за національні права і

соціальну революцію. Відстоювали соціальні інтереси селянства, що вважали

основою укр.ой нації. Свої програмні вимоги викладали на сторінках

нелегальних видань: газети «Селянин» і часопис «Гаснуло». Фракції: 1)

Більшість членів РУПа на чолі з Н. Поршем, В. Винниченко і C. Петлюрою

вважало, що ця організація повинна бути національною партією, у якій

входять винятково українці і який об'єднує націоналізм і марксизм. Соціал-

демократична орієнтація партії; 2) Група Н. Михновского виступала з

націоналістичних позицій за «самостійну У» під гаслом «У. для українців».

3) Група М. Меленевского вважала, що РУП повинна відмовитися від

національної орієнтації, стати автономною частиною Російської соціал-

демократичної партії. У умовах що насувається революции- розкол був

неизбежен. Народна укр.ая партія (НУП) - у 1902 р, група М Михневского

вийшла з РУПа й організувала невеличку по чисельності НУП. «Спілка» - у

1904 р. із РУПа пішла. група під керівництвом М. Меленевского, що

проголосила себе «укр. соціал-демократичною спілкою» («Спілка») і на

початку 1905 р. влилася в меншовицьку фракцію РСДРП на правах її автономної

частини. Чисельність «Спілки» у роки революції - до 6 тис. чел. , особливою

підтримкою користувалася серед залізничників і з/х робітників. УСДРП - у

1905 р. частина, що залишилася, РУПа перейменувалася й Укр. соціал-

демократичну робочу партію (3 тис. чоловік). Лідери: В. Винииченко, Н.

Порш, Д. Антонович, С. Нетлюра. Вимоги партії: демократизація суспільного

ладу, автономія У, конфіскація значної земельної власності. Укр.ая

радикальна партія (УРП) виникнула в 1904 р. на чолі з письменниками А.

Гринченко, С. Єфремовим, Д. Дорошенко й ін. Укр.ая демократична партія

(УДП) - на чолі з А. Дотоцким і Е. Чикаленко виникнула в 1904 р. Обі

партії, нечисленні по складі, стояли на ліберально-буржуазних позиціях,

близьких до росіянкою кадетської партії. Вони виступали за конституційну

монархію в Росії з наданням автономії У, земельну реформу.

Загальноросійські партії на У. РСДРП - виникнула в 1898 р. Їхньої

організації в основному діяли серед пролетаріату. Основні центри: м. Київ,

Харків, Одеса, Катеринослав, Луганськ. Лідери партії на У: Н. Скрыпник, Г.

Петровский, Артем (Сергєєв). Ідеологія: керівна роль пролетаріату в

революції і диктатура пролетаріату. Не мали великого успіху на У. Партия

соціалістів-революціонерів (ПСР) - утворилася на-рубежі 1899-1900 р. на

основі з'єднання народницьких ідей із марксизмом. Керівники партії В.

Чернов, на У - В. Дорошенко, В. Зензинов. Соціальна опора - селянство.

Есери широко-практиковали терор: від міністрів до рядових поліцаїв.

Конституционно-демократичесная партія (КДП) або Партія Народної Свободи -

утворена в 1905 р. на основі об'єднання двох груп «Спілка Звільнення» і

«Земцев-конституционалистов». Bo-главі партії вчені і суспільні діячі: П.

Мілюков, П. Струве й ін. Цілі партії - конституційно-парламентська імперія

з 2-палатним парламентом. Для всіх національностей - свобода культурного

розвитку. «Спілка 17 жовтня» (октябристи) - виник наприкінці 1905 р.. Лідер

партії - московський промисловець А. Гучков. У партію входили представники

значної і середньої буржуазії, земські діячі. Програма партії: зберігання

царської влади, єдиної і неподільної Росії, установлення конституційної

монархії. «Спілка Російського Народу» - чорносотенна організація в главе-с

А. Дубровиным, В. Вуришкевичем, М. Марковым. Виник у 1905 р. Программа:

национал-шовинистическая, боротьба з євреями й іншими національними

меншостями (поляками, українцями). Висновок: НА початку XX в. на У

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8