История Украины (шпаргалки)

Харківська, Екатериновславская, Таврическая, Херсонська. У листопаді-грудні

1917 р. різко загострилася боротьба за владу ні У. На виборах в Установче

збори укр. партії одержали до 70 % голосів, більшовики одержали усього біля

10%. Багато Рад підтримували ЦР. Керівництво її не визнавало Совнарком на

чолі з В. И. Леніним, закрило межу з Радянської Росією, припинило вивіз

хліба, не пропускало на Дон через територію У військові з'єднання Червоної

Армії, щоб уникнути там масового кровопролиття. У цих умовах, за декілька

днів до поразки, ЦР прийняла рішення про радикальну земельну реформу, а 25

січня опублікувала свій ІV Універсал про повну незалежність Укр. ой

Народної Республіки і розірванні всіх зв'язків із більшовицької Росією.

Запізнілість цих мір, а також відсутність серйозної збройної сили і

дієздатного адміністративного апарата, молодість і недосвідченість

керівників ЦР і Генерального Секретаріату призвели до поразки Центральної

Ради і проголошеної нею УНР.

42. Боротьба за політичну владу наприкінці 1917 р. причини

громадянської війни в У.

У листопаді-грудні 1917 р. різко загострилася боротьба за владу ні У. 4

груден 1517 р. у Києві відчини_ I Всеукр. ий з'їзд Рад селянських,

робітників і солдатських депутатів, скликаний під тиском більшовиків У.

Однако серед прибулих по призові Центральної Ради делегатів із села

переважна більшість складів з'їзду підтримало лідерів УНР. Опинившись у

меншості, біля 60 більшовиків і частина їхніх членів лівих партій, що

підтримували, покинули з'їзд, коли його не вдалося перетворити у всеукр.ий

мітинг. У кількості 124 чоловік вони поїхали в Харків. 24-25 грудня 1917 р.

у Харкові працював I Всеукр. ий з'їзд Рад робочої, солдатських і частини

селянських депутатів (від села не було жодного представника). Він

проголосив на території У радянську владу. На ньому був обраний ЦИК Рад У,

головою якого став член УСДРП Ю. Медведєв. 17-го грудня був затверджений

радянський уряд У на чолі з Н. А. Скрыпником, що звернулося до Совнаркому

Радянського Росії з проханням про збройну поміч. Почалася збройна боротьба

між ЦР і більшовицької радянської Росією. 26-го січня 1918-го ряди

колишнього підполковника М. А. Муравьева після обстрілу Києва з важких

знарядь і бронепоїздів, вступили в місто. Протягом трьох доби вони знищили

не менше 3-5 тисяч киевлян, проводячи політику «червоного терору».

Проголошення в Харкові Сов. влади на У викликало: а) активізацію діяльності

місцевих Рад і організацій більшовиків; формування рядів Червоної гвардії;

б) із Росии прибули послані Леніним червоногвардійські ряди Москви,

Петрограда, матроси Балтійського флоту й ін. (понад 30 тис. чел.).

Командуючим військами призначений В. Антонов-Овсеенко. У грудні 1917-січні

1918 р. об'єднані сили Росії за підтримкою підпільних організацій

установили Радянську владу на більшій частині Левобережной У. ЦР, бачачи

безнадійність положення: 1) посилає в бій необстрелянных добровольців,

студентів і гімназистів; 2) намагаючись залучити населення, прискорено

приймає закони (IV Універсал проголосив гос. незалежність У на чолі з ЦР,

націоналізував значні землеволодіння, уводив годинников-8-годинної робочий

день і т.п.). 26 січня 1918 р. після повстання робітників заводу «Арсенал»

і дій радянських військ був узятий Київ. 30 січня Радянський уряд із

Харкова переїхало в Київ. ЦР улаштувалася в Житомирі. У., як колишня

частина Росії, знаходилася в стані воїни з Німеччиною й Австро-Угорщиною.

На переговорах у Брест-Литовске її інтереси подавала ЦР, що намагалася

захистити від більшовиків У, тому - підписала договір: 1) про введення на

територію УНР німецьких і австро-угорських військ (450 тис.) для захисту

від нападу з півночі. ; 2) про постачання продовольством і сировиною

німецької армії. У результаті: у лютому-березні німецькі й австро-угорські

частини вторглись в УНР і дійшли до Харкова і Ростова, відтиснувши сили

Червоної Армії. УНР виявилася під утиском окупантів. Причини цивільної

війни на У: відсутність підтримки народом ЦР (населення - проти німецьких

здирств, поміщики - проти націоналізації землі, фабриканты- проти

годинников-8-годинного робочого дня і т.д.).

43. Основні напрямки політики П. Скоропадського у 1918 р.

Оккупировав УНР, німецьке командування не було зацікавлено тримати у

влади ЦР, тому що: 1) ЦР не мала адміністративного апарата для збору

продовольства і сировини для Німеччини (через що постачання неодноразово

зривалися); 2) проти спілки з ЦР (соціалістами) був кайзер Німеччини; 3)

отсутствие підтримки народом ЦР (населення - проти німецьких здирств,

поміщики - проти націоналізації землі, фабриканты- проти годинников-8-

годинного робочого дня і т. д.). У результаті: 29 квітня 1918 р. на

хлеборобском з'їзді в Києві за підтримкою німецького командування була

скинута ЦР і для «порятунки країни від хаосу» проголошений гетьманом Павло

Петрович Скоропадський. Внутрішня політика гетьманського уряду: 1)

сформирован кабінет міністрів із значних землевласників, в основному

російськомовних (ряд укр. діячів відмовилися ввійти в кабінет через розгін

ЦР); 2) налажен дієздатний адміністративний апарат (старости, земські

урядники, фахові чиновники, поліція і т.п.), що забезпечило майже

безперебійне постачання Німеччини продовольством, сировиною і т.д.). 3)

Почате формування білогвардійської Південної армії на чолі зі ставлеником

Краснова - генералом Семеновим; 4) Відновлене помещичье землеволодіння.

Зовнішня політика: а) спілка з Німеччиною; б) установлення дипломатичних

відносин із 12 країнами; в) подписание мирного договору з Росією; г)

безкінечна дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася

анексувати східно-галицькі землі і Холмщину; д) контакти з белоказачьим

Доном. Політика в області культури: а) створення умов для розвитку

просвітництва й укр.ой культури; б) відкриття більш 150 гімназій, 2

університетів (Києві і Кам'янець-Подільському), Укр. ой Академії наук; в)

національного архіву, Госбиблиотеки й ін. просвітніх центрів; г) введений у

більшості шкіл укр.ий мова. У цілому влада Скоропадського не була стійкої,

тому що: 1) не вирішила економічних проблем, вернув дореволюційні порядки

на селі; 2) не створила національно-незалежної держави, окружив себе

царськими чиновниками, що мріяли про «великої і неподільної Росії»; 3)

проводила каральні експедиції (у захист поміщиків і нем. постачань); 4)

опора на німецькі війська була хитливої, тому що Німеччина програвала війну

й у ній зріла революція; 5) соц. база гетьманщини (значні власники) була

занадто вузької, щоб влада протрималася тривалий час.

44. Діяльність Директорії у 1919-1920 рр.

Створена 14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні Укр. Національно-

визвольної Спілки в Києві, як межпартийный орган соцпартій У (політичний

керівник - В. Винниченко, військовий - С. Петлюра. Директорія домоглася

нейтралітету німців і за допомогою корпуса стрільців під командуванням Е.

Коновальца розгромила 18 листопада 1918 р. війська гетьмана Скоропадското в

30 км південніше Києва (причина слабості гетьмана - див. попереднє

питання). У середині грудня Скоропадський, зрозумівши безнадійність

ситуації, відрікається від влади на користь Директорії і біжить у

Німеччину. Внутрішня політика директорії носила закономірно суперечливий

характер: а) издала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але

не могла його реалізувати, забороняючи самовільний поділ землі; б) уникаючи

беззакония, лишила в недоторканності польські маєтки на У; в) у січні 1919

р. провела вибори в парламент («Трудовий конгрес»), але реальної

законодавчої влади створити не могла; г) оголосила про об'єднання ЗУНР з

УНР («Злука »), але через гостру класову боротьбу в обох державах

об'єднання У залишилося на папері; д) прихильники Винниченко закликали до

першочергового рішення соціальних проблем, а прихильники Петлюри - до

зміцнення незалежності (через посилення армії й адміністративних органів).

Зовнішня політика Директорії: 1) відношення із Сов. Росією: а) ворожість

друг до друга; б) підтримка супротивників один одного (Росія - Радянську У,

Директорія - ринулася до спілки з білогвардійцями, Антантою); в) відкрита

війна один з одним (січень-лютий 1919 р.). 2) Відношення з Антантою: а)

після поразки Німеччини - прагнення ввійти під заступництво Антанти

(посилка представників у США, Англію, Францію, Італію й ін.; участь у

Парижской мирної конференції і т.д.); б) ставка Антанти (особливо Франції)

на Польщу; 3) Відношення з білогвардійцями: а) від військових дій

(монархіст Денікін не визнавав незалежної У) до збройного нейтралітету

перед настанням Червоної Армії в середині 1919 р. і до підтримки Врангеля в

1920 р., що стремились з'єднатися з Петлюрою і белополяками для спільної

боротьби з радянською владою. 4) Відношення з Польщею: а) постійна боротьба

з польськими домаганнями на західно-укр. землі (В. Галичина й ін.); б)

проте в 1920 р. Петлюра йде на спілку з Пилсудским проти Сов. Росії (див.

таке питання). Висновок: влада Директорії була Хитливої, через суперечливий

характер внутрішньої і зовнішньої політики, чим і скористалася Сов. Росія в

січні 1919 р., захопивши територію УНР; офіційно Директорія була

ліквідована 20 листопада 1920 р. указом Петлюри, що привласнив собі усе її

повноваження.

45. Проголошення ЗУНР та її злука з УНР.

У Галичині - 18 жовтня 1918 р. у Львові відбулося загальне собранне

укр. політичних діячів Галичини і Буковини, що обрало керівний орган -

Національний Рада, що заявив про прагнення об'єднати усе західно-укр. землі

в єдину державу (Галицню, Северо-Западною Буковину і Закарпаття). У

листопаді 1918 р. Национальный Рад увів війська у Львів і в Східну Галицню,

проголосив 18 листопада 1918 р утворення Западно-укрдинской Народної

республіки (ЗУНР, Президент - Е. Петрушевич, голова уряду - К. Левицкий).

Було зроблене таке: для захисту республіки - утворив власну Укр. Галицьку

армію (УГА; 40 тис.), сформував місцевий адміністративний апарат керування

(з австрійських органів влади на місцях), виступив проти націоналізації

значних підприємств і передача землі селянам. Що відіпхнуло від

Національної Ради селянські і робітники маси, прискорило утворення

революційних Рад, Компартии В. Галичины і збройне повстання в Дрогобичі

(квітень 1919 р.) із вимогою возз'єднання із Советской У. У результаті:

підірвана зсередини ЗУНР не сумела відстояти В. Галичину і 3. Волынь,

захоплену Польщею в червні-липні 1919 р.; уряд ЗУНР зі Львова переїхало в

Станіслава. 3 листопада 1918 р. 10-тисячне Буковинське Вече висунуло

вимогу: «Хочемо до У», унаслідок чого: 1) відповідно до рішення укр. і

румунських парламентерів у Віден, місто Чернівц, повіти Заставна, Кицмань,

Вашковцы, Выжныца цілком, а Черновицкий і Серетский частково створювали

особливу укр. територіальну область; 2) мова йшла не про автономію в складі

Австро-Угорщини, а про приєднання австрійські частини Укр. ой Буковини до

УНР. На короткий час утворилася ЗУНР - буржуазна держава в 3. У в 1918-1919

р. Більшість земель З. У (В. Галичина, Сев. Буковнпа, Холмщина,

Закарпаття), не змогло домогтися незалежності, тому що: 1) їхній повстання

спалахували розрізнено друг від друга, були погано підготовлені,

неорганизованны, поступалися в чисельності озброєнню військам сусідніх

держав; 2) Сов. У. була не в силах зробити їм діючу поміч.

46. Встановлення Радянської влади в У у 1920 р. підсумки та наслідки

громадянської війни.

Положення на У в 1920 році характеризується закінченням цивільної війни

(радянсько-польська війна, розгром армії Врангеля в Криму, петлюрівських і

білогвардійських військ на Правобережжя У). Радянсько-польська війна,

причини: 1) прагнення уряду Пилсудского знищити Сов. Влада в У; 2)

розширити межа Польщі (за рахунок частини Литви, Білорусії й У); 3) збити

розжарення социальною невдоволення польських робітників і селян,

переключивши їхню увагу від внутрішніх проблем на патріотичну хвилю; 4)

скористатися спілкою з Петлюрою на дуже вигідних для Польщі умовах (по

Варшавській угоді квіт. 1920 р. Петлюра обіцяв Польщі В. Галичину, 3.

Волынь, частина Полісся, забезпечував продовольством пол. армію; надавав

війська для походу на Київ). У результаті: створивши 2-кратну перевагу сил

(на У - 5-кратне), Польща за декілька місяців захопила Білорусію,

Правобережжя У и Київ. У відповідь Радянський уряд: 1) опублікував

обертання до своїх громадян, у якому викривалися цілі імперіалістів; 2)

оголосило нову мобілізацію що дала 0,5 млн. нових бійців; 3) перекинуло з

інших фронтів на польський 1-го Кінну армію, 25-ю Чапаевскую дивізію й інші

з'єднання, що відрізнилися; 4) не відбулося обіцяне Петлюрою «усенародне

повстання» і на У «проти Рад». У результаті настання Червоної армії: 1) у

ході київської операції - Юго-Западный фронт (під командуванням Егорова),

кинувши в прорив 1-го Кінну армію, прорвав фронт, звільнив Київ і наступав

на Львів; 2) Західний фронт (під командуванням Тухачевского) звільнив

Білорусію і наближався до Варшаві. У результаті швидкого Радянського

настання було порушене співвідношення сил на користь Польщі, тому що: а)

вторгнення на пол. територію викликала потужне національно-визвольне

прямування в Польщі, що посилилося через помилкове створення Тимчасового

Революційного Комітету Польщі (Дзержинський, Мархлевский, Кін і ін.), що

створив госхозы і загонявших насильно в них селян, що проводив

антирелігійну політику, що заохочувала убивства ксьондзів і т п.; б)

создание 15 липня 1920 року Галицької соціалістичної радянської республіки

виявилося штучним, а трудящі З. У у своїй масі не підтримали гасел

Галревкома - «грабуй буржуазію в самому справжньому змісті цього слова»; в)

Польська армія швидко провела мобілізацію і знову одержала перевагу

військових сил; г) Сов. війська були измотаны 500-800 км настанням,

відірвалися від тилів і понесли великі втрати; д) утворився величезне

розірвання між наступавшими Зап. і Юго-Западным фронтами. Польська армія,

организовав настання, завдала поразки Кр. Армии, що понесла величезні

втрати і відступила. Бачачи, що війна може прийняти затяжний характер, до

чого не були готові обидві сторони. - Польща підписує з Росією й У Ризький

мирний договір (березень 1921 р.), по якому до Польщі відходили західні

райони У и Білорусії. Настання Врангеля - зміцнившись у Криму, залишки

Деникинской армії під командуванням барона Врангеля (150 тис.),

використавши радянсько-польську війну, спробували організувати новий похід:

а) неудачный прорив під Каховкой, у надії з'єднатися з польськими і

петлюрівськими військами; б) захват Мелитополя і Маріуполя, у надії

прорватися до донського козацтва. У відповідь Радянським урядом: а) був

утворений Південний фронт під командуванням Фрунзе (штаб дислоцировался в

Харкові); б) проведена нова мобілізація, сформована 2 Кінна армія (ком.

Миронов), перекинені з Польського фронту 1-я Кінна армія й інші з'єднання,

що відрізнилися; в) підписана спілка з Махно про спільні дії проти

Bpaнгеля. У результаті Червона Армія: 1) ударивши з Каховського плацдарму,

звільнила південну У; 2) 2-мя ударами (через Турецький вал і оз. Сиваш)

прорвалася в Крим, де були знищені залишки врангелевской армії (частина з

яких - 150 тис. військ і цивільного населення - евакуювала в Туреччину

французька ескадра, що дотепер рахується видатною військовою операцією).

Останнім осередком опору стала територія междуречья Дністра і Юж. Бугу, де

знаходилися залишки білогвардійських і петлюрівських військ. Через

нечисленність, відсутності широкої підтримки в населення вони були

розгромлені Червоною Армією. Відрізнилися при цьому корпус Червоного

козацтва В. Примакова і кавалерійська бригада Г. Котовского.

47. Відбудова народного господарства У. на засадах непу.

НЕП - форма, перехідного періоду від капіталізму до соціалізму

базирующаяся на "ринковій економіці. Була прийнята на Х з'їзді РКП(б)

(березень 1921 р.) і проводилася в країні до зими 1927-1928 р. Сутність

НЭПа - встановлення економічної основи політичної спілки робітничого класу

і селянства. Причини, прийняття НЗПа - криза Радянської влади (кінець 19 -

початок 1921 р.), що показав на практику неможливість просування політики

«військового комунізму» після закінчення цивільної війни. 1) Криза

економічний: а) майже повна розруха і параліч економіки; б) із/х - У.

заготовила 40% від потреб продовольства; голод у значних містах, у Поволжя,

Сибір, Уралі; У. під натискуванням Москви відправила 40 ешелонів

продовольства в РСФСР; в) в області фінансів - повна інфляція грошей. 2)

Криза внутрішньополітичний: а) порушена спілка робітничого класу і

селянства (возмущенно продовженням пророзкладки), через що селяни зі зброєю

в руках повстали проти Радянської влади; б) у 10 разів скоротився і до того

вузький прошарок пролетаріату - соціальної бази й опори Сов. влади:

найбільше віддана його частина полягла на фронтах цивільної війни, частина

декласувалася, не выдержав голоду (пішла в село). 3) Криза внутріпартійний:

а) у РКП(б) не було єдиної думки про шляхи виходу з кризи: одні виступали

за посилення адміністративних, репресивних мір (Троцкий, Сокольников), інші

- за повернення до демократичних порядків (Медведєв, Коллонтай); б) у

партії виникнуло 10 платформ, що по-різному пропонували шляху виходу з

кризи. Положення збільшувалося складною міжнародною обстановкою, що при

внутрішній нестабільності могла породити нову агресію і загибель Сов.

влади. У результаті: усе 3 кризи, викликані 6-летней війною 1914-1920 р. і

невиправданим продовженням політики «військового комунізму» після цивільної

війни, зробили неминучим прийняття на Х з'їзді партії курсу на НЕП. Основні

зміни при НЭПе. 1) У сільському господарстві: а) заміна пророзкладки

продналогом; б) вводимый податок був заздалегідь відомий селянину до

посевной, через що він був зацікавлений зробити більше і продати надлишки

на ринку; в) ліквідувалася кругова порука і кожний селянин розплачувався

самостійно; г) розмір податку в порівнянні з пророзкладкою був знижений

приблизно в 2 разу; д) установлювався прогресивний податок (максимум для

куркульства). У результаті: у з/х НЕП з однієї сторони економічно

стимулював розвиток виробництва, з іншого боку - строго дотримував класової

ознаки. 2) У промисловості: а) продаж у приватні руки дрібної і частини

середньої промисловості, що дало державі засобу і підняло продуктивність

праці на цих підприємствах; б) об'єднання значних підприємств у трести і

переклад їх на госпрозрахунок; в) створення єдиного центру планування -

Держплана, що дозволяє регулювати витрати, прибутки і ресурси держави; г)

переход від зрівнялівки до відрядної зарплати робітників (за результатами

праці); д) отмена загальної повинності і перехід до добровільного

притягнення робочої сили; е) привлечение іноземного капіталу у формі

концесій (решти в оренду підприємств, землі і т.п.), змішаних акціонерних

товариств і ін. форм. 3) У області торгівлі: а) переход до вільній купівлі-

продажу на ринку; б) кроме місцевих базарів, були організовані значні

ярмарки (Київська, Сорочинская й ін.); в) в значних містах відчинилися

торгові біржі (оптові угоди й операції з цінними паперами). 4) В області

фінансів - випуск червінця (рівнявся 10-ти царським золотим рублям і був в

обертанні поряд із старими знеціненими рад. знаками). Конвертованість

червінця забезпечувалася завдяки: а) постоянному росту продуктивних сил при

НЭПе; б) эмиссии лише старих совзнаков, у той час як кількість червінців

відповідало золотому і валютному запасам і кількості легкореалізованих

товарів; в) системе постійного поповнення держбюджету (уведення 86 видів

податків: платні комунальні, поштові, транспортні й ін. послуги; регулярні

госзаймы й ін.). Результати і значення НЭПа: 1) при НЭПе були досягнуті

найвищі темпи розвитку країни за всі 70 років Сов. влади; 2) в найкоротші

терміни відновлене господарство країни; 3) вырос життєвий рівень населення;

4) для нашої держави сьогодні НЕП дає деякий досвід ринкових відносин і

уміння в найкоротші терміни виводити країну з кризи. Причини згортання

НЭПа: 1) НЕП не міг бути довговічним, тому що базувався на 2-х несумісних

основах: а) в економіці - ринкові відносини; б) в політику - КАС. Т. до.

ринкові структури не мали своїх політичних партій - переможцем могла вийти

лише КАС; 2) Керівництво країни ніколи не приховувало, що «із Росії

НЭПовской буде Росія соціалістична»; 3) НЕП мішав планам лідерів РКП(б) по

встановленню однопартійної диктатури. У результаті: на початку 1928 р. НЕП

був згорнутий і замінений сталінським тоталітарним режимом (перші кроки:

примусове вилучення хліба в селян, закриття ринків і арешти за приватну

торгівлю, уведення карткової системи і т.п.).

48. Національно-державне будівництво в У в 20-х рр.

Росія була в’язницею народів. Пратія більшовиків та Ленін дуже обережно

ставилися до нац. питання ще за часів громадянської війни. У Бресті

більшовики визнали ЦР та її генеральний секретаріат; а потім визнали й У як

незалежну державу. За часів громадянської війни більшовики визнали

незалежність укр. рад. держави( республіки). Під час громадянської війни

виникло негайне завдання об’єднати зусилля рад. більшовиків.у травні 1919

р. Ленін запропонував встановити воєнний союз рад. республік. 1 червня 1919

р. представники всіх рад. республік приймають рішення про воєнний та

економічний союз. Це була не єдина держава, У. була незалежною до 1923 р.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8