Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

інформацію про себе, пропоновані умови купівлі та експлуатації підприємства

і спосіб розрахунку. Орган приватизації зобов'язаний дати відповідь на

заяву протягом одного місяця. Після одержання позитивної відповіді

здійснюється підготовка до приватизації підприємства: визначається його

ціна за стандартними Методиками оцінки вартості; публікується інформація

про об'єкт приватизації; проводиться необхідна реорганізація або ліквідація

підприємства.

При аналізі перебігу приватизаційних процесів визначне місце займає

розв'язання таких завдань, як визначення кількості та структури

приватизованих підприємств за формами власності, за галузями народного

господарства, за способами приватизації.

Згідно з Законами України, Державною програмою приватизації та Положенням

про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів

малої приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України від

02.02.1995 р. №102 визначені способи приватизації об'єктів комунальної

власності:

- викуп об'єктів малої приватизації (схема 1.2.2);

- продаж об'єктів приватизації на аукціоні;

- продаж об'єктів приватизації за конкурсом.

СХЕМА 1.2.1. ПРИВАТИЗАЦІЯ

ДЕРЖАВНИХ ОБ'ЄКТІВ "МАЛОЇ" ПРИВАТИЗАЦІЇ

Складання і затвердження переліку об'єктів "малої" приватизації, що

підлягають приватизації, з виділенням структурних підрозділів

Затвердження переліку сесією Місцевої Ради народних депутатів (для

комунальних підприємств)

Складання графіків проведення "малої" приватизації в місті (області)

Прийняття рішення про спосіб приватизації для кожного об'єкта (конкурс чи

аукціон)

Видання наказів про приватизацію об'єктів визначеним способом і прийняття в

3-денний термін рішення про оцінку вартості майна та приміщення

Проведення оцінки вартості майна та приміщення

Розгляд і затвердження акта оцінки органами приватизації - в тижневий

термін

Публікація інформації про проведення аукціону (конкурсу) із зазначенням

необхідних відомостей про об'єкти - в 15-денний термін

Приймання заяв на участь в аукціоні (конкурсі) протягом місяця з дня

зазначеного в публікації

Підготовка і проведення аукціону (конкурсу). Укладання договорів купівлі-

продажу, їх нотаріальне посвідчення

Внесення передбаченої договором плати за приватизаційні об'єкти

Підписання акта прийому-передачі - в 3-денний термін після сплати вартості

об'єкта або передбаченого договором первісного внеску

СХЕМА 1.2.2. Продаж об'єктів

малої приватизації шляхом викупу

Згідно із Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України

"Про приватизацію невеликих державних підприємств ("малу" приватизацію)"

такий спосіб приватизації, як викуп майна зданого в оренду не

використовується. Це положення має позитивно вплинути на приватизаційний

процес, збільшивши питому вагу конкурентних способів приватизації.

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 02.02.95 р. №102 викуп

майна цілісних майнових комплексів, переданого в оренду, чи майна

структурного підрозділу, котрий може бути виділений в цілісний майновий

комплекс, відбувається з дозволу орендатора. Будинки, споруди за бажанням

покупця приватизуються разом з розміщеними в них об'єктами приватизації.

Проаналізувати приватизацію об'єктів можна за допомогою схеми (схема 1.2.3

с. ).

СХЕМА 1.2.3. ПРИВАТИЗАЦІЯ

ОБ'ЄКТІВ МАЛОЇ ПРИВАТИЗАЦІЇ , ПЕРЕДАНИХ В ОРЕНДУ

Одержання згоди орендаря на приватизацію орендованого майна способом викупу

товариством покупців

Внесення об'єктів малої приватизації, переданих в оренду, до загального

переліку об'єктів, що підлягають приватизації

Повідомлення орендаря про внесення об'єкта, що орендується, до переліку

об'єктів, які підлягають приватизації

Одержання від орендаря або створеного ним товариства покупців заяви на

приватизацію об'єкта, що орендується, та його згоди на припинення договору

оренди за згодою сторін

Включення об'єкта до преліку об'єктів, що підлягають приватизації

визначеним способом (прямий викуп). Прийняття рішення про приватизацію

вказаної категорії об'єктів - у 10-денний термін

Опублікування інформації про об'єкти, що підлягають приватизації шляхом

викупу, в засобах масової інформації - в 15-денний термін

Підготовка об'єкта до приватизації. Прийняття рішення про оцінку вартості

майна приміщення - в 3-денний термін

Проведення оцінки вартості об'єкта приватизації

Затвердження результатів оцінки і всього пакета необхідних документів - у

тижневий термін

Укладання договорів купівлі-продажу - в 15-денний термін. Договір оренди

припиняється з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу

Реєстрація покупцем підприємства відповідно до обраної ним організаційно-

правової форми - в місячний термін після нотаріального посвідчення

договору купівлі-продажу; ліквідація товариства покупців, організації

орендарів

Підписання акта прийому-передачі в 3-денний термін після повної сплати

вартості об'єкта, або передбаченого договором першочергового внеску

Повідомлення органів статистики про приватизацію орендованого майна - в 10-

денний термін після підписання договору купівлі-продажу

Оцінка вартості об'єктів приватизації здійснюється згідно Методики оцінки

вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів

України від 18.01.95 р. №36.

Якщо об'єкт приватизації і приміщення в которому він знаходиться належать

різним суб'єктам державної власності, то оцінка об'єкта приватизації і

будівлі здійснюється окремо.

З метою здійснення подальшої господарської діяльності покупець самостійно

обирає у відповідності з законодавством організаційно-правову форму.

На основі затверджених переліків об'єктів, що підлягають приватизації

шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом, орган приватизації за власною

ініціативою приймає рішення про продаж об'єктів на аукціоні чи за конкурсом

і визначає вартість об'єктів згідно Методики оцінки.

Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється:[52.2]

- разом з будівлями, якщо останні знаходяться на балансі підприємства і

немає прямої заборони на їх приватизацію;

- разом з будівлями, якщо останні орендуються підприємством і немає прямої

заборони на їх приватизацію;

- разом з патентом на право оренди будівлі, якщо є пряма заборона на

приватизацію останньої.

Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні чи за конкурсом здійснюється

у відповідності з Положенням про використання способів приватизації майна

державних підприємств, затвердженим наказом Фонду державного майна України

від 04.02.1993 р. №56.

Якщо на участь в аукціоні, конкурсі подали заяву два покупці або не подав

ніхто, то орган приватизації приймає рішення про зменшення початкової ціни

на 30% або про зміну умов конкурсу, та, відповідно про повторний продаж

об'єкта на аукціоні, за конкурсом. Якщо ж на участь в аукціоні, конкурсі

подав заяву один покупець, об'єкт може бути приватизований шляхом викупу

цим покупцем. Вартість об'єкта змінюється з врахуванням вимог Методики

оцінки для неконкурентних способів приватизації.

Таким чином, якщо підприємство хочуть викупити його працівники, то вони

можуть заснувати товариство покупців, яке повинно об'єднувати не менше

половини працівників підприємства і подати заяву. В цьому разі ціна

визначається переважно на основі балансової вартості основних фондів. Якщо

працівники не виявили бажання викупити своє підприємство, то воно буде

запропоноване для продажу на аукціоні чи за конкурсом. В усіх країнах де

проводиться "мала" приватизація найпоширенішим способом приватизації є

публічний аукціон. У цьому випадку об'єкт продається покупцеві, який

запропонував найвищу ціну. Коли об'єкт продається за конкурсом, то

оцінюється бізнес-план, у якому пропонуються умови подальшої експлуатації

об'єкта, а також його ціна. Претендентів відбирає спеціальна конкурсна

комісія, створена органом приватизації.

Таким способом можуть приватизуватись:

1. Цілісні майнові комплекси - господарські об'єкти з закінченим циклом

виробництва продукції (робіт-послуг). До них належать:

а) у торгівлі - універсами, універмаги, торговельні центри,

госпрозрахункові ринки;

б) у громадському харчуванні - їдальні, кафетерії, кафе, бари, шашличні,

закусочні, магазини кулінарії, ресторани, тощо;

в) у побутовому обслуговуванні - ремонтні майстерні різного профілю,

пральні, хімчистки, будинки побуту, підприємства індпошиву взуття,одягу,

хутряних та інших виробів, пункти прокату, транспортні підприємства,

підприємства обрядових послуг, святкові зали, зали ігрових автоматів,

перукарні, лазні, фотоательє та салони, палітурні майстерні, пункти об'яв,

пункти міськдовідки тощо;

г) у житлово-комунальному господарстві - готелі, підприємства ліфтового

господарства, зеленого господарства, благоустрою міста, ремонтно-

будівельні, ритуального обслуговування;

д) у будівництві - будівельно-монтажні управління, спеціалізовані та

ремонтно-будівельні управління.

2. Об'єкти незавершеного будівництва.

3. Частки (паї, акції), що належать суб'єктам комунальної власності у майні

господарських товариств та інших недержавних об'єднань.

4. Майно підприємств, що ліквідуються за рішенням відповідних

уповноважених органів міст та районів.[21]

Згідно з законодавством України на даний час не можуть бути приватизовані:

об'єкти історико-культурної спадщини та художні цінності; підприємства та

установи санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб; організації, що

обслуговують щляхи загального користування; об'єкти міського транспорту та

підприємства їх ремонту; установи охорони здоров'я, соціального

забезпечення, народної освіти, культури та спорту; ломбарди; цвинтарі та

крематорії; об'єкти інженерної інфраструктури (електро-газопостачання,

каналізаційне господарство); сміттє-переробні заводи; інші об'єкти згідно

чинного законодавства.

Продавцями об'єктів малої приватизації являються: Фонд державного майна

України, його регіональні віділення та представництва, органи приватизації,

створені місцевими Радами народних депутатів. Покупцями можуть бути фізичні

та юридичні особи за винятком: юридичних осіб, серед засновників та

учасників яких є хоча б одна юридична особа з будь-якою часткою державної

власності; органів державної влади та управління; працівників органів

приватизації.

Згідно з Положенням "Про порядок розрахунків за придбанні об'єкти

приватизації", затвердженим 30.10.92 р. покупці можуть придбати об'єкти

малої приватизації за рахунок власних коштів, за рахунок приватизаційних

паперів, вільноконвертованої валюти, позичених коштів.

На основі проведеного узагальнення нормативного матеріалу з "малої"

приватизації можна зробити порівняльний аналіз продажу об'єктів

приватизації (схема 1.2.4 с. ).

Для попереднього власника - держави найбільш ефективним є такі способи

приватизації, при реалізації яких, продаж об'єктів здійснюється за найвищою

ціною або за найкращих умов подальшої експлуатації. Дослідження показали,

що такими способами є продаж на аукціоні та за конкурсом. Це зумовлено тим,

що при продажі об'єктів за конкурсом та на аукціоні передбачається

наявність конкурентного середовища, тобто наявність двох та більше

покупців, в той час як приватизація шляхом викупу включає вплив

конкурентних факторів на приватизаційний процес.

Найбільшу перевагу з точки зору збереження робочих місць має викуп. При

приватизації об'єктів трудовими колективами враховуються інтереси останіх,

в тому числі в питанні працевлаштування штатного персоналу.

Найбільшу перевагу має аукціон в порівнянні з викупом та конкурсом у

формуванні ціни продажу - тут вона максимально запропонована.

Однією з перепон на шляху малої приватизації було те, що більшість малих

підприємств становили складові частки монополістичних структур (раніш вони

називалися "ТОРГами"), підрозділи яких були передані в оренду трудовому

колективу. Варто сказати, що ТОРГи були зацікавлені в збереженні (якомога

довше) монополістичних структур, щоб мати максимальні прибутки. Але

більшість з них неефективні, часто нерентабельні. Тому важливим завданням

була демонополізація цих структур, яка здійснювалась на основі Указу

Президента "Про комерціалізацію державної торгівлі і громадського

харчування". Він став вступом до програми "малої" приватизації. Під

терміном "комерціалізація" розуміють, що відсутнє пряме втручання держави у

справи підприємства, і що воно може самостійно встановлювати ціни на

продукцію, знаходити і використовувати власні канали постачання і збуту.

Більшість підприємств, не ліквідованих, а проданих як діючі концерни, були

комерціалізовані й приватизовані як комерційні компанії чи акціонерні

товариства.

Комерціалізацію розпочинають відповідні державні органи - власники майна. У

випадку комунальної власності це Фонди комунальної власності, створені

виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів. Пропозиції відносно

комерціалізації можуть надходити також від працівників підприємства,

адміністрації, трудового колективу, якщо вони готові взяти на себе

відповідальність за економічну діяльність, фінансовий стан підприємства.

Причиною подання такої пропозиції може бути бажання вивести дане

підприємство з-під контролю тресту, конгломерату, що раніше відповідав за

діяльність цього підприємства, позбавитись тягара витрат на персонал цієї

організації.

Після того як підприємство комерціалізувалося і стало юридичною особою,

воно мусить подати до виконавчого комітету місцевої Ради народних

депутатів документи для реєстрації. Після того як підприємство стало

юридичною особою, воно управляє своєю діяльністю самостійно.

Процес комерціалізації, хоч і створив нові юридичні особи, але фактично не

прискорив процес приватизації. Поиширилась оренда підприємств трудовим

колективами. У 1994 році було прийнято Закони України "Про визнання

такими, що втратили дію, деяких законодавчих актів України з питань

орендних відносин" та "Про внесення змін до закону України "Про

приватизацію майна підприємств". Ці закони надають пріоритет трудовим

колективам. Відбувається "орієнтація" невеликих підприємств. Із такого

становища не можна вийти, застосовуючи силові методи. Набагато доцільніше

використовувати компенсаційні методи, викликаючи зацікавленість податковими

пільгами, умовами приватизації. Наприклад, згідно з Наказом Президента

України "Про завдання та особливості приватизації державного майна у 1996

році" до групи А належать об'єкти, вартість основних фондів яких у цінах

на 1 січня 1995 року не перевищує 33000 млн.крб. Продаж об'єктів цієї групи

здійснюється із застосуванням способів, які передбачають конкуренцією серед

покупців, але якщо для участі в аукціоні, конкурсі зареєстровано одного

покупця, то приватизація цього об'єкту здійснюється шляхом викупу таким

покупцем. Члени трудового колективу підприємств у разі викупу державного

майна мають право на розстрочку платежу строком на 1 рік. Це буде сприяти

прискоренню процесу приватизації.

Якщо говорити про значення малої приватизації то вона дозволяє вилучити з

обігу значну кількість зайвих грошей. Основна мета малої приватизації-

поповнити споживчий ринок товарами та послугами, покращити обслуговування

населення. Другою найважливішою метою є створення умов першопочаткового

накопичення капіталу, який згодом можна буде вкласти у великі підприємства.

Приватизація комунальної власності в макроекономічному плані повинна

ставити своїм завданням підвищення рівня забезпечення соціально-побутових

потреб населення на основі розвитку ринкової економіки, більш ефективного

використання економічного потенціалу, а також залучення іноземних

інвестицій. У першу чергу це стосується торгівлі, громадського харчування

та побутового обслуговування. Вона також має привести до збільшеняя

прибутків місцевих бюджетів, як за рахунок продажу майна, так і внаслідок

підвищення рентабельності приватизованих підприємств.

Для більш повного вивчення проблеми приватизації об'єктів комунальної

власності, необхідно звернутись до міжнародного досвіду в частині

встановлення та регулювання недержавного сектору економіки..

3. Механізм та шляхи проведення приватизації

в постсоціалістичних країнах

Процеси приватизації в різних країнах, мають як багато спільних рис так і

багато особливостей, але йдеться не про різні моделі приватизації, а лише

про адаптацію загальної (класичної) моделі приватизації до умов тієї чи

іншої країни. Суть загальної моделі полягає в тому, що приватизує той, у

кого кращий приватизаційний проект і хто більше платить. Особливості

адаптації даної моделі до місцевих умов надають спеціфічних рис процесам

приватизації в різних країнах. Система приватизації має бути адекватна

ситуації, потрібно враховувати при цьому всі критерії: економічний,

політичний, соціальний, моральний.

У більшості країн приватизація - це повільний процес. Якщо державі вдається

приватизувати кілька десятків підприємств протягом року, це вважається

великим успіхом. Все ж таки приватизація має прогресувати. Нехай, повільно,

але постійно і неухильно.

В цій главі спробуємо розібратися з досвідом приватизації в різних країнах,

проаналізувати його. Хоч досвід інших країн і не можна механічно перенести

на грунт України, але його можна використати.

В Чехо-Словаччині з приходом до влади демократичного уряду в 1989 р.

намітився курс на зміну відносин власності в основі якого лежала

приватизація. В ЧСФР існували як і в більшості постсоціалітичних країн,

величезні можливості для приватизації. Причина цього полягає в тому, що по-

перше, майже 100% майна в народному господарстві перебувало у власності

держави.Сам по собі це фактор вимагав швидкого здійснення приватизації. Але

висока швидкість приватизації могла зашкодити ефективності всієї програми.

По-друге, економіка цієї країни зазнала впливу норм та стандартів, які

розвивалися тут протягом останніх 40 років. Фактично будували ринкову

економіку, не знаючи як вона виглядає (як і всі постсоціалістичні країни).

По-третє, приватизація була позначена браком місцевого капіталу і опором до

приходу іноземного капіталу.

По-четверте, вона позначена конфліктом між окремими соціальними верствами,

що конкурують за власність. Можна виділити кілька різних дійових осіб, що

конкурують за власність, якої не вистачає для кожного: клас підприємців, що

зароджується; керівництво компаній; ті, кому повертають їхню власність; ті,

хто керував протягом минулих сорока років, розбагатілі на "чорному" та

"сірому" ринку, чий вступ до процесу приватизації передбачений з точки

зору випуску в обіг "брудних грошей".

З цією метою, починаючи з липня 1990 року, утворюються федеральні та

республіканські міністерства по управлінню державним майном та його

приватизацією.

В Чехо-Словаччині були знайдені такі основні форми приватизації:

реституція; "мала" приватизація; велика приватизація.

Реституція - це відновлення майнових прав власників, їх нащадків чи

правонаступників на землю, нерухоме майно і засоби виробництва, які раніше

були націоналізовані, конфісковані, або іншим способом вилучені проти їх

волі у власність держави.

На основі великого закону про реєстрацію, прийнятого федеральним

парламентом ЧСФР у лютому 1990 року, держава була зобов'язана повернути

раніше націоналізовану власність або відшкодувати її в іншій формі

колишньому власникові, чия власність була експропрійована, або їх змусили

за допомогою податків та рентних платежів передати свою власність у дарунок

державі у 1955-1959 рр.[62.74]

Реституція в Чехії і Словаччині має місце як у "малій", так і у великій

приватизації. Від 3 до 10% великих господарських одиниць були повернені

колишнім власникам. У багатьох випадках реституція виражалася у фінансовій

компенсації або переданні пакета акцій, а не у фізичному повернені

нерухомого майна.

Усі приватизаційні проекти великої приватизації, подані на розгляд до

Міністерства приватизації, мали містити відомості і про те, що всі

претензії, які стосуються реституції виконані. Що стосується "малої"

приватизації, то регіональна приватизаційна комісія перш ніж оголосити

продаж на аукціоні того чи іншого господарського об'єкта "мала" встановити

його власника. Якщо ним виявлялася держава, то об'єкт відразу ж виставлялся

на аукціон. У іншому випадку комісія з'ясовувала, чи є реституційна заява.

Закон про "малу" приватизацію передбачав продати або здати в оренду об'єкти

вимагаючи, щоб продаж здійснювався через аукціон. Будь-яка особа могла

запропонувати приватизувати в рамках малої приватизації будь-яке

підприємство, якщо воно не підлягало реституції. Для цього потрібно було

надати пропозицію у регіональне відділення приватизації. При цьому не було

ніяких офіційних обмежень щодо розміру підприємств, які приватизуються за

цією програмою, але підприємства, що їх планувалося приватизувати у рамках

великої приватизації не могли бути запропоновані на продаж з аукціону у

рамках "малої" приватизації. Пропозиції на приватизацію, схвалені місцевими

радами приватизації, затверджувалися республіканськими міністерствами

приватизації, а запропоновані об'єкти передавалися на аукціони.

Власник підприємства, що приватизувалося, мав право протестувати в судовому

порядку проти приватизації в тому разі, якщо міг довести, що продаж

підприємства загрожує роботі головного підприємства. Це положення

створювало перепони, бо головні підприємства чинили опір спробам продати на

аукціонах їхні дочірні підприємства, але з іншого боку воно мало і

позитивні результати, адже протидіяло децентралізації капіталу, зниженню

ефективності виробництва.

Це на мій погляд, важливе положення. В Україні весь приватизаційний процес

супроводжувався демонополізаційною політикою та створенням малих, середніх

та спільних підприємств. "Першочергове завдання - створити організаційно-

економічні умови для структурної перебудови... З цією метою треба

забезпечити сприятливі умови для розвитку малих і середніх, а також

спільних підприємств. Внаслідок реформування відносин власності (переважно

через малу приватизацію) у 1996 р. передбачається подальше зростання

кількості малих підприємств (до 115 тис.од.) і підприємств, спільних із

суб'єктами господарювання іноземних держав (до 42 тис.од.)"[19.8].

Якщо малі підприємства створюються не на базі діючих і не порушують

технологічних зв'язків, то це, безумовно, буде сприяти технічному та

економічному зростанню. В тому випадку, коли малі підприємства створюються

на базі діючих і тим самим загрожують роботі головного підприємства, то на

озброєння можна взяти досвід Чехії, де в судовому порядку можна було

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11