Формування недержавного сектору економіки на прикл приватизації

зносу

х

х

х

На основі аналізу факторів можна зробити висновок, що найбільшу кількість

факторів враховує метод аналогів продаж. За найбільшою кількістю факторів

можна припустити про найбільшу його об'єктивність.

Аналіз проведення оцінки майна об'єктів приватизації на регіональному рівні

свідчить про те, що об'єкти в силу переваги такого неконкурентного способу

приватизації як викуп та недосконалості діючої на той час Методики оцінки

№36 продавалися за мізерними цінами. На основі цього постає питання про

перегляд пройденого процесу приватизації.

Проведений аналіз оцінки об'єктів комунальної власності на підприємствах

підтвердив той факт, що особливо проблемним елементом у визначенні вартості

цінісних майнових комплексів, підприємств, що приватизуються залишається

визначення вартості особливих засобів.

На мій погляд цьому питанню необхідно приділяти більше уваги, особливо при

приватизації об'єктів неконкурентними способами. Тому на рівні Регіональних

Відділень Фонду Державного майна України при визначенні вартості об'єктів,

що приватизуються варто враховувати коефіцієнт змінності обладнання,

потенційну вартість основних засобів, та інші показники.

Вартість основних фондів (Оф) підприємствв найближчий перспективі (через

рік-два) можна оцінити за слідуючою формулою:

Офn = Офn-1 + Bn + Ctn - Apn

де:

Офn - залишкова вартість основних фондів в звітному році;

Вn - очікуване введення нових фондів в n-му році;

Ctn - cальда передач фондів в n-му році;

Арn - амортизація на реновацію основних фондів в n-му році.

Сума амортизації на реновацію розраховується за формулою:

Apn = Фn . t

де:

Фn - середньорічна вартість фондів в n-му році;

t - середня по підприємству норма амортизаційних відрахувань на реновацію

При цьому рівень зносу, який враховується при визначенні вартості основних

фондів необхідно уточнювати з урахуванням коефіцієнта змінності і визначати

так:

Квн = Км х Кф х Кфіз х і

де:

Кзн - коефіцієнт зносу;

Км - коефіцієнт морального зносу;

Кф - коефіцієнт функціонального зносу;

Кфіз - коефіцієнт фізичного зносу;

і - об'єкти, що підлягають оцінці

і - відношення фактичного коефіцієнта змінності до планового.

Як видно коефіцієнт змінності роботи обладнання - це показник, що

характеризує екстемальне використання виробничого обладнання і обчислюється

як відношення числа фактично відпрацьованих в усіх змінах станко-змін до

максимально можливого числа станко-змін.

Реальна вартість об'єктів приватизації визначається, особливо для

нефондомістких виробництв, не тільки вартістю майна підприємств, але і його

фінансовим станом, попитом на вироблену продукцію, рентабельністю

виробництва, перспективами розвитку підприємств, іншими факторами.

Тому в якості одного із критеріїв визначення реальної вартості об'єкта може

бути взятий рівень доходу, отриманого на відповідну суму коштів поміщену на

довгостроковий банківський депозит. В цьому випадку вартість викупленого

майна (Вn) визначається таким чином:

Вцмк = Пр . d

де:

Вцмк - вартість цілісного майнового комплексу

Пр - середньорічний прибуток підприємства за 5 останніх років

d - мінімальний банківський відсоток в рік викупу по депозитах на строк

більше 5 років

Реалізація об'єкта тільки на основі цієї оцінки не вимагає вартості окремих

елементів, рівня фізичного і морального зносу, і може бути використана

тільки для невеликих, нефондоміських виробництв.

3. Вплив методики оцінки об'єктів, що приватизуються

на формування недержавного сектору економіки

Приватизація необхідна лише в економіці, що базується на ринкових

відносинах або намагється перейти до такої. Ринкові відносини вимагають

свободи власності для кожного, свободи купувати та продавати товари та

послуги по вільним договірним цінам, можливості для будь-якої фірми

виходити на будь-який ринок, вирішувати, що та скільки виробляти, кого

наймати, як використовувати прибуток.

Ринкова економіка складається із взаємних дій фірм, підприємств,

організацій. Вони вільно взаємодіють між собою, щоб виробляти та

розповсюджувати товари та послуги, що використовуються в

суспільстві.[41.25] Регулятором взаємовідносин між господарюючими

суб'єктами є ціни, що складаються на вироблену продукцію під впливом попиту

та пропозиції. Ринкові ціни виступають в якості сигналу виробникам про те,

що виробляти і в якій кількості. Але для того, щоб ціни були дійсним,

регулятором виробництва, в Україні необхідно не тільки створити конкурентне

середовище на ринку шляхом приватизації та демонополізації вітчизняного

виробництва, але й проводити протекціоністську політику в державі до тих

пір, поки не відбудеться переобладнання українських підприємств.

За допомогою приватизації намагаються знизити рівень монополізації

економіки державою, створити конкурентне середовище, але поставлена мета

досягається не завжди. "У Мексиці, наприклад, приватизація як одну з

важливих цілей "мала" на увазі демонополізацію економіки, але привела до

протилежного результату. На думку мексиканських експертів, що підготували

доповідь про хід приватизації в країні, вона посилила приватні

монополістичні групи у хімічній промисловості, чорній металургії та

автомобілебудуванні, які розширили сферу свого впливу, зміцнили позиції у

національному господарстві. Це свідчить про те, що приватизація сама по

собі не усуває монополію, а може призвести до зміни державної монополії

приватною, яка не обов'язково краща від державної".[15.9] Тому необхідно

зважено підходити до приватизації. До того ж держава, яка вже втратила

більше 60% свого промислового виробництва, не може далі продовжувати

розбазарювання виробничого потенціалу.

Проблема створення недержавного сектору економіки стоїть поряд з проблемою

доцільності державної власності та державного регулювання. Місце державної

власності в економіках країн різне. Так, в Іспанії та Японії виробництво

електроенергії знаходиться в приватних руках, а практично в усіх країнах -

в державних. Газова промисловість у більшості країн є державною, в США,

Канаді, Японії - приватною Часто так трапляється, що "мала" питома вага

державної власності в економіці (Наприклад, США) компенсується сильним

державним регулюванням. Американські економісти приходять до висновку, що

вплив держави на американську економіку всеохоплюючий.[26.39]

В усьому світі держава регулює ринкові відносини, створює умови для

ефективного функціонування суб'єктивів всіх форм власності. Зараз в Україні

при процесах приватизації це потрібно враховувати. Створюючи умови для

виникнення і розвитку недержавного сектору економіки не потрібно забувати

про значення державної власності та державного впливу.

Маже всі стабільні, демократичні західні держави здійснюють втручання в

економічну діяльність, надаючи особиві субсидії або встановлюючи спеціальні

пільги та тарифи для певних галузей (наприклад, сільське господарство).

Україна зараз повинна не тільки якомога швидше проводити приватизацію,

розширюючи недержавний сектор економіки (адже остання всіх проблем не

зніме) але й створювати паралельно умови для розвитку державної власності в

сільському господарстві, виробничих переробних галузях, легкій та важкій

промисловості. Для цього необхідно податковий тягар перенести з виробничих

підприємств на сферу торгівлі, банківську та страхову сферу. Таким чином

урівняється норма прибутку в виробничій сфері, що буде сприяти переливу

капіталу в виробничу сферу.

Процес приватизації можна розглядати як акт скорочення ролі державного

керівництва або збільшення ролі приватного сектору в управлінні майном.

Можна виділити два елементи приватної власності як основи

постприватизаційної економіки:

- право на отримання прибутку та право управляти майном.

Для того, щоб реалізувати це право, необхідне становлення підприємництва.

Законодавча база для цього в Україні інтенсивно розробляється.[48.46]

Так, у Законі "Про приватизацію майна державних підприємств" сформульовані

правові, економічні та організаційні основи приватизації підприємств

загальнодержавної, республіканської та комунальної власності з метою

створення багатоукладної соціально-орієнтованої економіки України. Закон

"Про приватизацію невеликих державних підприємств ("малу" приватизацію)"

втановлює правовий механізм приватизації невеликих державних підприємств

шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-

продажу, а також шляхом викупу об'єктів, що підлягають приватизації

працівниками цих об'єктів та продажу на аукціоні, за конкурсом.

Закон "Про власність", "Про підприємство", "Про підприємництво" та інші

законодавчі акти передбачають рішучі заходи для утворення різноманітних

форм власності, що грунтуються на самостійності господарювання підприємств

та фірм і створюють умови для роздержавлення власності і приватизації.

В першій главі своєї роботи я відмічала, що однією із умов існування

ринкової економіки є розширення недержавного сектору економіки, створення

підгрунтя для появи такого інституту як підприємництво. Закон України "Про

підприємництво" трактує це поняття, як самостійну ініціативу, систематичну

діяльність, спрямовану на виробництво продукції, виконання робіт, надання

послуг та здійснення торгівлі з метою одержання прибутку.

Підприємництво передбачає наявність у суб'єктів господарювання свободи та

прав щодо вибору виду господарської діяльності, джерел фінансування, збуту

продукції. Держава повинна регулювати цю діяльність через систему

законодавства, фінансово-кредитних механізмів, створюючи умови для

розвитку підприємництва саме в виробництві.

Підприємництво означає наявність прав власності на засоби виробництва,

продукт, прибуток. Обов'язковою умовою розвитку підприємницької діяльності

є певне економічне середовище, яке б забезпечувало свободу господарського

вибору. Тобто потрібен ринок з наявністю конкуруючих суб'єктів

підприємницької діяльності. Саме на створення такого середовища, в якому

підприємницька діяльність сприяла б підвищенню ефективності виробництва і

направлені процеси приватизації. Наявність недержавного сектору економіки

поряд з державним є однією із умов переходу України до ринкової економіки.

При цьому не потрібно прагнути повної приватизації державної власності.

Світова практика доводить, що сучасне розвинуте виробництво неможливе без

наявності державної власності та державного регулювання. "Загальна

приватизація нині стала б таким самим насильством над економікою, яким

свого часу була загальна націоналізація".[48.457]

Держава повинна створювати рівні умови для підприємств різних форм

господарювання. Досвід покаже, хто більш жіттєздатніший: державні

підприємства чи приватні. "Процеси роздержавлення стануть дійсно ефектив-

ними, коли приватні підприємства забезпечиватимуть більші обсяги вироб-

ництва товарної маси на одиницю капіталу і праці за нижчими цінами і

зможуть вносити до бюджету податків більше ніж державні

підприємства".[37.9]

Створюючи недержавний сектор економіки в процесі приватизації в Україні не

потрібно забувати, що всі економічно розвинуті країни базують свою

економіку на різних формах власності та методиках господарювання. Великий

бізнес у них є основою всієї економіки. В Україні ж іде процес

роздріблення великих господарських структур, що може перетворити Україну

на країну, економіка якої базується на дрібнотоварному виробництві з

"...примітивною технологічною базою...", яке не зможе найближчим часом

конкурувати з високорозвинутими і технологічно досконалими фірмами.[37.10]

Процесу трансформації власності, створенню недержавного сектора економіки

сприяє діюча Методика оцінки вартості об'єктів приватизації, затверджена

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.96 р. №961. За цією

Методикою оцінка майна здійснюється за даними бухгалтерського обліку, які

в силу невідпрацьованості механізму індексації основних засобів в період

інфляції та завдяки сумнівному механізму переносу частини засобів

виробництва на виготовлену продукцію, не відображають реальної вартості

задіяних основних фондів.

В результаті цього вартість цілісних майнових комплексів, їх структурних

підрозділів, що приватизуються, є заниженою. Цю думку підтверджують

наслідки експертних оцінок майна підприємств комунальної власності, що

приватизуються. Якщо оцінка здійснюється за такими методами, як аналогів

продаж, з урахуванням потенційної прибутковості, то вона на багато вища,

ніж оцінка, здійснена за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації,

затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 р. №36.

Академік Чухно вважає,[72.20] що "...приватизація є одним з головних

засобів соціально-економічних перетворень перехідного періоду. Їх хід

характеризує заміну елементів старого на нові форми власності

(див.табл.3.3.1, с.120). Цьому процесу сприяє продаж майна підприємств в

комунальній чи державній власності за низькими цінами.

Таблиця 3.3.1. ПРИВАТИЗАЦІЯ В УКРАЇНІ (на кінець періоду)*

Роки Кількість

приватизо-ваних під-приємств Кількість громадян,які використали ПМС

(тис.чол.) Кількість приватизо-ваних квар-тир (тис.) Площа приват.

квартир

млн.м2 Кількість фермерськ. господарств Площа угідь сільс. фермерс.

господ. тис.га

1992

1993

1994

1995 30

3585

1155

19800 5

728

7106

21228 -

902,8

1812,3

2236,3 -

42,7

87,6

108,6 14681

27739

31983

34149 292,3

558,2

699,7

773,0

* Див.: Тенденції української економіки. Місячний бюлетень, жовтень

1995 р. К. Європейський центр макроекономічного аналізу України, с.56.

Далі в своїй статті пан Чухно аналізує приватизаційний процес з

кількісного боку. Частка державних підприємств у державі зменшується і на

кінець ІІІ кварталу 1995 р. становить вже менш як половину - 46%.

Програма приватизації на 1994 р. передбачала приватизацію 29 тис.

підприємств. Її було виконано на 30%. В І півріччі 1994 року спостерігалася

тенденція до прискорення процесу приватизації. Кількість приватизованих

підприємств зросла (порявняно з поквартальним рівнем 1993) в середньому в

2,7 раза.

У ІІ півріччі 1994 року та в І кварталі 1995 року кількість приватизо-

ваних підприємств зменшилася.

У ІІ кварталі 1995 року процес приватизації прискорився. Було

приватизовано 2155 підприємств, в ІІІ кварталі 1995 року - 4943

підприємства. "Зменшення частки державного сектора означає зростання

недержавного ринкового сектору".[72.11] З цією думкою академіка Чухно

можна погодитись. В Україні створюється недержавний сектор економіки. Але

на мою думку кількісного аналізу приватизаційного процесу замало. Потрібно

давати також і якісний аналіз. Необхідно порівнювати можливості

економічного розвитку приватизованих і державних підприємств, на різних

рівнях - від рівня окремих підприємств, галузей до рівня держави в

цілому. Цей аналіз потім використовувати для управління приватизаційним

процесом. Я згодна в цьому відношенні з думкою професора, академіка Лукіна:

"Якщо зазначена мета не досягається і не визначені перспективи досягнення

її в майбутньому, то треба негайно виявляти причини такого парадоксального

явища і усувати їх, перетворювати приватизаційний процес у дійовий фактор

економічної стабілізації і зростання. Без цього приватизація втрачає будь-

який сенс".[37.8]

В період мотивації необхідності приватизації (початок 90-х років) основним

аргументом на користь трансформування форм власності в Україні була

ефективність. Зараз,коли працюють приватизовані підприємства поряд з

неприватизованими і можна проаналізувати їх роботу, то про ефективність

починають в офіційних звітах забувати.

Так в Державному інформаційному бюлетені "Про приватизацію" є такі слова:

"Стратегічною метою змін структури та організаційно-правових норм власності

є створення на принципах демократії і рівноправності конкурентного

середовища, підвищення ефективності виробництва через появу і

функціонування на ринку товарів, робіт, послуг широкого прошарку приватних

власників і реформування системи управління державним сектором економіки.

Зокрема, в процесі приватизації може бути створене нове економічне

середовище, в якому діяльність підприємств найбільш повно відповідатиме

потребам верств населення".[58.16] За цими словами в створенні

конкурентного середовища не дуже впевнені, то навіщо тоді проводити

приватизацію?

Я не згодна з тією думкою, яка проводиться в Державному інформаційному

бюлетені "Про приватизацію", що для корінної перебудови економіки країні

потрібно 5-7 років і що не можна робити висновки про ефективність роботи

приватизованих у 1993-1995 р.р. підприємств. Ця думка аргументується тим,

що на ефективність роботи приватизованих підприємств негативно впливають

недоліки інвестиційної політики держави, високий рівень інфляції,

недосконалість фінансово-кредитної системи, податковий тягар,

суперечливість законодавчої бази, відсутність практичного механізму

банкрутства.

Можна припустити, що причини неефективності підприємств державного та

недержавного сектору економіки однакові. Слід зазначити, що аналіз динаміки

обсягів виробництва на підприємствах недержавного сектора показує: зміна

форми власності не дає змоги подолати загальні для всєї економіки труднощі.

Обсяги продукції колективних підприємств скоротилися на 26,8%, акціонерних

товариств відкритого типу на 17,4%.[27.23]

Тому не можна стверджувати, що головною причиною неефективності економіки

вцілому є державна власність на засоби виробництва. Для підвищення

ефективності економіки необхідно створити економічні умови для діяльності

підприємств, стабілізувати законодавчу базу, відрегулювати податковий,

кредитний, фінансовий механізм.

Зараз в Україні приймаються закони, що регламентують процеси

роздержавлення, приватизації, антимонопольні закони. Вони сприяють

створенню недержавного сектору економіки, розвитку конкуренції,

налагодженню вітчизняного виробництва. В Україні створилася така

ситуація, що найвища норма прибутку існує в сфері реалізації, а найменша -

в сфері виробництва, що приводить до відтоку капіталу з виробництва.

Підприємства виробничої сфери в силу відсталих технологій, відсутності

протекціоністської державної політики, не в змозі конкурувати з західними

країнами. Кредити які дають західні країни ідуть на купівлю імпортних

товарів, при цьому інвестується західна економіка. Це породжує такі

проблеми як безробіття, зростання зовнішнього боргу, зниження

конкурентноздатності Українського виробництва.

В результаті недосконалості діючої Методики вартість об'єктів була

занижена в порівняні з ринковою. "Мала" приватизація в Україні за браком

грошей не сприяла поновленню бюджетних коштів та оздоровленню фінансового

стану країни, модернізації виробництва в силу таких причин:

1) переваги неконкурентних способів приватизації;

2) можливості оренди приміщень об'єктів приватизації;

3) недосконалості діючої "Методики оцінки вартості об'єктів приватизації"

та "Методики визначення залишкової вартості основних фондів";

4) малої кількості приватизованих об'єктів незавершених будівництвом.

Для виходу із такого становища необхідно:

1. Створити умови для розвитку вітчизняного виробництва. Для цього

необхідно ввести розумну протекціоністську політику;

2. Дати можливість співіснувати на рівних умовах державному та недержавному

сектору економіки;

3. Приватизувати підприємства тільки в тому випадку, якщо це приведе до

підвищення їх ефективності;

4. Модифікувати діючу Методику приватизації. Для цього необхідно при оцінці

майна підприємства, що приватизується використовувати оцінку за

прибутковістю та за аналогами продажу об'єктів в інших областях, регіонах,

країнах та інші методи та методики.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Ретроспективний аналіз приватизаційних процесів в Україні та зокрема в

Чернігівському регіоні свідчить, що приватизаційні процеси спроваджуються

спадом виробництва, скороченням інвестицій, що дає змогу зробити висновок,

що необхідна корекція економічного механізму реформ вцілому. Для цього в

Україні терміново необхідно міняти модель економічного впливу на

відтворюванні процесу, тобто на державному рівні потрібно сприяти

формуванню ринкової ідеології, зменшити податковий тягар, змінювати методи

мотивації до праці.

Роздержавлення та приватизація як елементи переходного періоду України до

ринкової економіки мають на меті:

- створення прошарку населення, зацікавленого в результатах своєї праці і

відповідаючого за результати своїм капіталом;

- підвищення ефективності виробництва;

- створення умов для структурної перебудови екноміки.

Аналіз практики приватизації на регіональному рівні показує, що вона

проходить з певними деформаціями і тому її економіко-правовий механізм

потребує корекції.

Проведене дослідження приватизаційних процесів в різних постсоціалістичних

країнах дає змогу зробити такі висновки:

- В Україні на відміну від інших країн чітко просліджується тенденція до

надання пільг при приватизації трудовим колективам, що негативно впливає на

соціальні процеси та на механізм перерозподілу коштів між виробничою та

невиробничою сферами.

- В Чехії, Словакії існувала державна програма підтримки малого бізнесу,

створювались інвестиційні банки для кредитування "малої" приватизації. В

Україні та Польщі основою першопочаткового капіталу став спекулятивний

капітал, що позначилось на цивілізованості приватизаційного процесу.

- В більшості постсоціалістичних країн Західної Європи однією із форм

приватизації була реституція. В Україні ця форма трансформування форм

власності була відсутня.

- В процесі приватизації в постсоціалістичних країнах пріоритет надавався

приватизації найбільш збиткових фірм. Варто внести корективи в таку

практику на Україні. Спочатку необхідно створити систему підтримки

підприємств для досягнення підприємством рівня стабільного і ефективного

виробництва, тоді здійснювати приватизацію. Необхідно законодавчо закріпити

приватизацію ефективно працюючих підприємств, відповідно збільшити при

цьому вартість об'єкта приватизації.

В результаті переваги в Україні неконкурентних способів приватизації, на

відміну, наприклад, від Польщі, Чехії, особливого значення набула оцінка

майна об'єктів приватизації.

В силу того, що в основу діючих методик оцінки вартості об'єктів

приватизації покладений затратний метод, то обчислення вартості майна на

основі балансових даних не формує об'єктивної ціни об'єкта. Методику оцінки

вартості майна об'єктів приватизації №36 недоцільно використовувати при

приватизації об'єктів, особливо неконкурентними способами.

В основу визначення вартості об'єктів приватизації, в тому числі і об'єктів

незавершених будівництвом, необхідно покласти відновну вартість, а не

залишкову вартість основних фондів, коригуючи її з врахуванням потенційної

прибутковості підприємств, рівня фізичного та морального зносу основних

засобів, оборотності активів підприємств. Для цього необхідно

використовувати для розрахунків коефіцієнт прибутковості та оборотності

активів. Формули, за якими вони розраховуються викладені в дослідженні.

Результати оцінки вартості за наведеною методикою необхідно порівнювати з

оцінкою вартості об'єктів приватизації за аналогами продажу.

З метою запобігання деіндустралізації приватизованих підприємств необхідно

на державному рівні впровадити механізм, який би створював умови для

запобігання руйнування цілісних майнових комплектів, відлагоджених

технологічних процесів. З цією метою необхідно відкоригувати відповідно

правову базу і на регіональному рівні на базі працівників ФДМУ створити

комісію по нагляду за виконанням поставленого вище завдання.

Для з'ясування роботи приватизованих підприємств потрібні постійні

розрахунки рентабельності, фондовіддачі, вивчення змін обсягів виробництва,

розмірів відрахувань підприємств до різних фондів. На основі даних аналізу

необхідно терміново з'ясовувати негативні тенденції і негайно знаходити

шляхи для їх усунення. Необхідно активізувати постприватизаційну підтримку

підприємств в таких напрямках:

- розробити широкий спектр кредитної підтримки;

- законодавчо закріпити можливість поновлення оборотних коштів за рахунок

зменшення податку на прибуток;

- створити центри по навчанню менеджменту керівництва приватизованих

підприємств.

В силу того, що зараз відбувається падіння обсягів виробництва та зниження

ефективності як на приватизованих підприємствах, так і на державних, то

потрібно не тільки якомога швидше проводити приватизацію, розширюючи

недержавний сектор економіки, але й створювати паралельно умови для

розвитку державної власності, дати можливість співіснувати різним секторам

економіки. Необхідно активніше проводити післяприва-тизаційну підтримку

підприємств, надаючи фінансову, кредитну, інвестиційну, консультаційну

підтримку приватизованим підприємствам.

Приватизацію необхідно розглядати не як самоціль, а як дійовий фактор

економічної стабілізації зростання.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Беркута А.В. "Приватизація незавершеного будівництва: верхівка

айсбергу" /Інвестиційна газета, 1996. - №1. - С.11.

2. Бим А. Постприватизационные проблемы российских предприятий /Вопросы

экономики, 1994. - №3. - С.56-62.

3. Бойко И.П., Иванов В.В. Приватизация имущества крупных предприятий

России: политический эффект или экономическая эффективность? /Вестник Санкт-

Петербургского университета. Серия 5, Вып.3, 1993. - С.3-12.

4. Борзова А. Приватизация в Словакии /Вопросы экономики, 1994. - №6. -

С.67-75.

5. Василик О.Д., Буковинський С.А., Павлюк К.В. Фінансова стабілі-зація:

суть, заходи, проблеми /Фінанси України, 1996. - №3,4 - С.5-29.

6. Венецький Я. Теоретические основы приватизации государственных

предприятий в постсоветских экономиках /пэру.

7. Голіков В. Приватизація як фактор переходу України до ринкової

економіки. /Економіка України, 1996. - №6. - С.18.

8. Головізін О., Промін Ю. Особливості приватизації в Криму /Економіка

України, 1996. - №5. С.63-70.

9. Гольцберг М.А. Приватизація: запитання та відповідь. - К.: 1993.

10. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.Н. Основы финансового инвести-рования. -

К.

11. Государственная программа приватизации имущества государствен-ных

предприятий. Приложение в Пост.ВСУ от 07.07.92 г. (ГУ 01.08.92 г.).

12. Гош О. Ввести роздержавлення в закономірне русло /Економіка

України, 1994. - №8. - С.32-41, 44-61.

13. Гош О. Теорія і практика приватизації постсоціалістичної

державної власності /Економіка України, 1993. - №8. - С.42-60.

14. Гуков И.Б. Приватизация (обзор западной литературы) Общество и

экономика, 1993. - №9-10. - С.120-141).

15. Гурин Е.А. "Об оценке рыночной стоимости недвижимости". - К.: Знание,

1994. - С.9-18.

16. Дані надані Регіональним відділенням Фонду держмайна України по

Чернігівській області.

17. Державна програма приватизації на 1994 рік /Збірник законодавства з

питань приватизації Т.1. - К.: Юридичне виДавництво "Руська правда", 1996

р. - 544 с.

18. Єхануров Ю.. Стан приватизації в Україні: проблеми і шляхи їх

вирішення. /Економіка України, 1996. - №6. - С.5-17.

19. Зав'ялова Г.Б. Приватизация в зеркале економической мысли

/Общество и економика, 1993. - №7. - С.6-12.

20. Закон України "Про власність" /Діло, 1994. - №20.

21. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції в підприємницькій діяльності" /Голос України, 29.04.1992.

22. Закон України "Про підприємництво" /Діло, 1994. - №22.

23. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про

приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" /Урядовий

кур'єр, 1996. - №157-158. - С.7-8.

24. Зубакин В.А. Россия постприватизационная. /Общество и эконо-мика,

1995. - №1. - С.13-21.

25. Інформаційний бюлетень про приватизацію. Програма приватизації об'єктів

комунальної власності м.Київа /Фонд комунального майна м.Києва. 1992 р. -

№1. - С.18.

26. Канов О. Державна власність в економічній системі суспільства, деякі

теоретичні аспекти /Економіка України, 1996. - №2. - с.34-39.

27. Ковальчук Т., Коваль М. Основні чинники інфляції в Україні /Економіка

України, 1996. - №4. - С.23-27.

28. Коломойцев В. Як оцінити вартість об'єктів /Урядовий кур'єр, 1994. -

№136. - С.2.

29. Комаров В.В. Развитие инвестиционной деятельности в єкономи-ческом

пространстве СНГ /Финисы, 1996. - №7. - С.4-8.

30. Кошик О. Приватизація та проблема формування ефективного власника.

/Приватизація в Україні, 1994. - №3/17. - С.1-4.

31. Кушнір В. Мала приватизація /Вісті з України, 1994. - №14. - С.8-9.

32. Латиноамериканский опыт разгосударствления и приватизации /Под ред.

Белкова Д.В. - М.: Мысль, 1993.

33. Липсиц И.В. Приватизация: первые результаты, не последние

проблемы /Общество и экономика, 1993. - №3. - С.45-59.

34. Логвиненко В., Лазня І. Власність і приватизація. /Економіка

України, 1995. - 1. - С.16-24.

35. Логвиненко В., Лазня І. Організаційно-економічні форми привати-зації

/Економіка України, 1993. - №10. - С.34-43.

36. Лукінов І. Реформи в Україні: потрібні реалістичні підходи, 1995. - №2.

- С.3-15.

37. Лукінов І. Ринкові реформи у подоланні кризи. /Економіка України,

1996. - №1. - С.4-20.

38. Люсов А.М. Формы собственности и приватизация. /Деньги и кредит,

1992. - №8. - С.30-39.

39. Максимов С.М., Овсянко Д.В. Разгосударствление и приватизация:

направления и проблемы /Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5,

вып.3, 1992. - С.30-41.

40. Малле С. Приватизация в России: особенности, цели, действующие лица

(критический взгляд на основе анализа трансакционных издержек /Вопросы

экономики, 1994. - №3. - С.49-60.

41. Методика оцінки вартості об'єктів приватизації. Затверджена

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року №36. /Бізнес,

1995. - №4. - С.25.

42. Младек Я., Мейстрік М. "Мала" приватизація в Чеській Республиці" після

апогея /ПЕРУ. - С.6-7.

43. Мочерний С. Власність: особливості розвитку в розвинутих країнах світу

/Економіка України, 1994. - №4 - С.48-57.

44. Мэтью С.Р., Галнер. Приватизация в Украине, право и политика.

Экономическая реформа: антология в 3 томмах /ПЭРУ. - С.55.

45. Неофіт-Зарубанський О., Єхануров Ю. Масова приватизація в Україні

вже завершилася /Галицькі контракти, №32 - 1996. - С.14.

46. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси: пер. з англ. Овсієнко В.Ф.,

Мусієнка В.Я. - К.: Основи, 1993. - 383 с.

47. О некоторых итогах приватизованых процессов в области за 5 месяцев

/Черниговский деловой курьер, 1996. - №11. - С.7.

48. Основи економічної теорії: політекономічний аспект /Під редакцією

Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О. та ін.: - К.: Вища школа,

1994. - 559 с.

49. Оцінка вартості об'єктів приватизації: матодологія та аудит /Під ред.

Буденко Л.М. - К.: Знання, 1994. - 19 с.

50. Печерицин О. Приватизація - 1995, проблеми вирішуються. /Інвестиційна

газета, 1996 р. - №1. - С.3.

51. Положение о применении способов приватизации имущества

государственных предприятий /Бизнес, 1995. - №17(123).

52. Положение об определении стоимости объектов приватизации с учетом их

потенциальной прибыльности, утв. Приказом ФГИУ, Минэкономики от 27.02.95г.

- №3216/40 /Бизнес, 1995. - №14 (20).

53. Поляков А.С. Оцінка нерухомості і проблеми та міркування.

/Державний інформаційний бюлетень про приватизацію, 1996. - №6. - С.14-15.

54. Порядок надання відстрочки платежу покупцям незавершеного бу-

дівництва. Затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду

державного майна України, Міністерство економіки України від 16 жовтня

1995 р. №164/1269/158/.

55. Порядок списання витрат по об'єктах незавершеного будівництва що

ліквідуються. Затверджено наказом Міністерства статистики України,

Міністерства економіки України, Державного комітету у справах

містобудування і архітектури України від 28 вересня 1995 р. №243/150/195.

56. Постановление ВСУ о совершенствовании механизма приватизации в Украине

и усиления контроля за ее проведением /Бизнес, 1994. -№38/88.

58. Приватизація державного майна в Україні в 1995 році /Держав-ний

інформаційний бюлетень про приватизацію, 1995. - №1. - С.13-16.

59. Приватизовані підприємства теж зменшують обсяги виробництва

/Галицькі контракти, 1996. - №21. - С.35.

60. Радыгин А. Постприватизационная структура капитала /Вопросы экономики,

1995. - №10. - С.47-70.

61. Ревенко В. Реституція і "мала" приватизація у Чехії. 1990-1993 рр.

/Економіка України, 1995. - №2. - С.74.

62. Симонова Л., Маркус Я.. "Методические рекомендации по оценке рыночной

стоимости недвижимости. Фирма "Промышленная недвижимость", 1995. - 25 с.

63. Слюсарь В Приватизация предприятий пищевой промышленности /Экономика

Украины, 1994. - №6. - С.43-52.

64. Указ Президента України "Про деякі питання прискорення процесу малої

приватизації в Україні" від 02.06.95. - №417.95 /Бізнес, 1995. - №23.129.

65. Фінансовий механізм взаємовідносин в умовах роздержавлення та

приватизації. - К.: 1994. - 19 с.

66. Фрідман Р., Рапачинський А. та інші. Приватизація в Росії,

Україні та країнах Балтії - К.: Основи, 1994 р. - 319 с.

67. Хмельнюк В., Сиднев С. Приватизація в світі вимог економічних

законів. /Економіка України, 1994. - №2. - С.25-39.

68. Христодумакіс Н. Приватизація, державний борг та урядова політика

/ПЕРУ.

69. Хучек М. Приватизация польских предприятий /Вопросы экономики, 1994. -

№3. - С.73-89.

70. Черняк С. Світовий досвід показує /Урядовий кур'єр, 1994. - №131. -

С.5.

71. Чубайс А. Итоги приватизации в России и задачи следующего этапа

/Вопросы экономики, 1994. - №6. - С.4-19.

72. Чухно А. Проблеми теорії перехідного періоду від командної до

ринкової економіки /Економіка України, 1996. - №4. - С.11-20.

73. Шигаєва Т. Власність не буває нічією /Галицькі Контракти, 1995 - №16. -

С.11.

74. Экономика и бизнес (теория и практика предпринимательства) /Под ред.

Камаева В.И. - М.: Мысль, 1993. - 91 с.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11