АПК в сучасних умовах господарювання

розташовані у Лісостепу, південній частині Полісся, на півночі Степу.

Середня врожайність в останні роки коливалася в межах 300 — 320 ц/га.

Україна — найбільший в світі виробник цукрових буряків.

Друге місце за посівами технічних культур належить соняшнику. У 1999 р.

ним було зайнято понад 2,0 млн. га (в колишньому СРСР — близько 4,0 млн.

га); валовий збір в останні роки становив 45% загальносоюзного валового

збору. В Україні отримують досить високі врожаї цієї культури. .

У північній та західній частинах України вирощується льон-довгунець,

площа якого у 1999 р. склала 98 тис. га. В країні збирають високі врожаї

цієї культури. Льон-довгунець — культура довгого дня і краще росте в більш

північних районах. В умовах України його вирощують у поліських районах

Житомирської, Чернігівської, Київської, Рівненської, Волинської та Сумської

областей, а також у Львівській та Івано-Франківській областях. Льон-кудряш

вирощують у степових областях.

В Україні вирощуються також коноплі, посіви яких становлять 10 тис. га

і скоротилися у порівнянні з 1940 р. майже в 15 разів. Коноплі південні

вирощують у Степовій зоні (Дніпропетровська і Миколаївська області),

середньоруські — в Лісостеповій (Сумська, Чернігівська, Полтавська області)

на півдні Полісся.

В усіх областях України вирощують і заготовляють значну кількість

(близько 100) лікарських рослин. Культивують валеріану лікарську, кмин,

хрін, шавлію лікарську, лаванду, м’яту кучеряву, м’яту перцеву, фенхель,

беладонну лікарську, звіробій, ромашку та багато інших. Лікарські рослини

вирощують у всіх природних зонах, а найбільше — в Криму.

Вирощують також тютюн і махорку (30 тис. га). Основні площі тютюну

зосереджені в західній (Тернопільська, Івано-Франківська і Хмельницька

області) та південній (Крим) частинах України.

Для потреб пивоварної, дріжджової та хлібопекарської промисловості

використовують суцвіття хмелю. Цю культуру вирощують в Житомирській,

Рівненській, Львівській, Вінницькій областях.

Україна є важливим регіоном вирощування картоплі. Почали її

культивувати у 60-х роках XVIII ст. в західній частині, а також у районі

Охтирки, Лебедина. У другій половині ХІХ ст. ця культура розповсюдилася

також у Східній Галичині. Площі товарної картоплі зосереджені переважно в

областях Полісся, а також навколо більших і найбільших міст центральної та

північної частини республіки. Потреби у картоплі в південних регіонах

задовольняються за рахунок її доставки із північних областей:

Чернігівської, Житомирської, Рівненської, Волинської, Сумської.

Овочі в Україні вирощуються повсюдно на площі 503 тис. га (без

насінників). Помідори, перець, баклажани і деякі інші овочі переважно

культивуються в південній частині республіки. Капуста, столові буряки,

огірки та інші городні культури вирощуються у північній частині Лі-состепу

і на Поліссі. Значні площі займають баштанні культури: дині, кавуни,

гарбузи, кабачки, патисони, плоди яких є цінним продуктом харчування.

Основні площі баштанних культур (90%) розміщується в Степовій зоні, на яку

припадає понад 90% валового збору.

З метою створення кормової бази для тваринництва в Україні вирощують

кормові культури на площі 6375,5 тис. га, такі як кормові коренеплоди і

кормові баштанні, кукурудза на силос і зелений корм, однолітні трави,

багатолітні трави. Провідне місце в структурі посівів кормових культур

належить кукурудзі на силос і зелений корм, багатолітнім травам, зокрема

конюшині, люпину, люцерні та ін., однолітнім травам (включаючи посіви

озимих на зелений корм), кормовим коренеплодам і кормовим баштанним. Ці

культури вирощують у багатьох регіонах. Люпин в основному висівають на

піщанних землях Полісся, люцерну — на поливних землях південної частини

республіки.

Важливою галуззю сільськогосподарського виробництва стало садівництво і

виноградарство. Головними районами плодово-ягідних насаджень в Україні є

приміські зони великих, більших і найбільших міст, зокрема великих міських

агломерацій Донбасу, Придніпров’я. Найбільші товарні масиви плодово-ягідних

насаджень зосереджені в Криму, Вінницькій, Одеській, Харківській,

Черкаській областях.

Виноградні насадження країни, які займають площу 163 тис. га,

зосереджені в Криму, Закарпатті, а також в Одеській, Херсонській та

Миколаївській областях.

Валовий збір, продукція та урожайність сільськогосподарських культур у

всіх категоріях господарств України становить(дод 2).кьтурсіх катеиСтаном

на 2 вересня п.р.(2002) зернові та зернобобові культури (без кукурудзи)

всіма категоріями господарств скошені та обмолочені на площі 12,7 млн.га

(майже на 97% площ). Одержано 35,8 млн.т зерна (у початково-оприбуткованій

вазі), що на 3,5% менше проти відповідного рівня 2001р., в тому числі в

сільськогосподарських підприємствах - 28,8 млн.т (на 7,8% менше), в

господарствах населення - 7,0 млн.тонн (на 19,0% більше). Середня

урожайність зернових культур становить 28,2 ц з кожного гектара, що на 0,5

ц менше минулорічної.

У загальному виробництві зернових культур пшениця озима становить 58,1%

(20,8 млн.т), ячмінь ярий - 26,3% (9,4 млн.т), жито озиме - 4,4% (1,6

млн.т), ячмінь озимий - 3,9% (1,4 млн.т), овес - 2,8% (1,0 млн.т),

зернобобові - 2,4% (0,8 млн.т).

Найбільш урожайною зерновою культурою є пшениця озима, з кожного

гектара зібраної площі якої в середньому намолочено по 32,2 ц. Значно

перевищено цей рівень урожайності в господарствах Кіровоградської (39,6 ц),

Харківської (38,9 ц), Дніпропетровської та Черкаської (38,0 ц) областей.

Валовий збір урожаю зернових і зернобобових культур (без кукурудзи) та

їх урожайність по всіх категоріях господарств значно варіюють по регіонах

країни, про що свідчать наведені дані (дод 3).

На початок вересня п.р. у всіх категоріях господарств накопано 9,4

млн.т картоплі та зібрано 2,2 млн.т овочів при середній урожайності

відповідно 95 та 103 ц з 1 гектара.

Поряд зі збиранням урожаю сільськогосподарські підприємства проводять

інші осінньо-польові роботи. Озимі на зерно і зелений корм посіяні на площі

346,4 тис.га, у тому числі на зерно - 280,2 тис.га. Оранка на зяб проведена

на площі 1,9 млн.га, що на 0,6 млн.га більше проти відповідного рівня 2001

року.

Технічна забезпеченість, наявність і стан готовності

сільськогосподарської техніки для проведення робіт зі збирання урожаю в

сільськогосподарських підприємствах на 1 вересня п.р. характеризувалися

такими даними (дод 4).

Низький коефіцієнт готовності до польових робіт тракторів у

сільськогосподарських підприємствах Івано-Франківської (0,68) та

Житомирської (0,69); вантажних автомобілів - Закарпатської (0,59) та Івано-

Франківської (0,61); кукурудзозбиральних комбайнів - Автономної Республіки

Крим (0,50) та Житомирської (0,56); бурякозбиральних комбайнів - Івано-

Франківської (0,36) та Житомирської (0,40); гичкозбиральних машин - Івано-

Франківської (0,38) та Житомирської (0,43); картоплезбиральних комбайнів -

Херсонської (0,29) та Житомирської (0,44); пристосувань для збирання

соняшнику - Сумської (0,74) та Черкаської (0,78) областей.

Протягом січня-серпня п.р. сільськогосподарським підприємствам надійшло

959,7 тис.т дизельного палива (порівняно з відповідним періодом 2001р.

надходження зменшилося на 133,1 тис.т, або на 12,2%), бензину - 301,5 тис.т

(на 27,9 тис.т, або на 8,5%), дизельних масел - 58,4 тис.т (на 8,5 тис.т,

або на 12,8%), трансмісійних масел - 1044 т (на 168 т, або на 13,9% менше).

Крім того, машинно-технологічні станції отримали за цей же період 6,3 тис.т

дизельного палива та 1,6 тис.т бензину.

Скоротилося порівняно з відповідним періодом 2001р. надходження

дизельного палива в господарства всіх регіонів, з них суттєво - Львівської

(на 24,6%) та Закарпатської (на 21,7%); бензину - у господарства всіх

областей (крім Луганської), з них найбільше - Івано-Франківської (на 22,9%)

та Закарпатської (на 21,6%) областей.

На 1 вересня 2002р. в сільськогосподарських підприємствах було в

наявності 69,2 тис.т дизельного палива (на 7,6% менше проти відповідної

дати 2001р.) та 22,5 тис.т бензину (на 8,3% менше).

Про рівень забезпеченості сільськогосподарських підприємств пальним по

регіонах свідчать такі дані (дод 5).

Тваринництво щодо вартості валової продукції є найбільшою галуззю

сільськогосподарського виробництва України. Воно покликане заловольнити

потреби населення у м’ясомолочних продуктах, а також потреби легкої та

інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської

сировини.

На розміщеня тваринництва впливають природні умови, ресурси

кормовиробництва і передусім природні кормові угіддя. Здебільшого

розміщення і спеціалізація тваринництва зумовлені потребами населення, а

також транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва

прив’язані до м’ясної, м’ясомолочної, цукрової, спиртової, крохмале-

патокової промисловості.

У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство,

свинярство, птахівництво та вівчарство. Менше значення робочого конярства,

кролівництва, ставкового рибництва, кліткового звірництва, бджільництва,

шовківництва тощо.

Скотарство в усіх природно-кліматичних зонах України є провідною

галуззю і має в приміських зонах, особливо більших і найбільших міст,

молочно-м’ясний напрям. На Поліссі традиційно розвивається молочно-м’ясне

тваринництво, у південних районах переважає м’ясо-молочне. Поблизу крупних

споживачів розташовані потужні комплекси відгодівлі та первинної переробки

великої рогатої худоби, свиней і птиці, виробництва молока.

Поголів’я великої рогатої худоби становило (дод 6). Найбільша густота

худоби у Карпатах і Лісостепу; далі йдуть Полісся і Степ. Розводять

переважно червону степову, симентальську, білоголову українську, сіру

українську, лебединську, чорно-рябу породи.

Потужною галуззю продуктивного тваринництва України стало свинарство.

Воно, як галузь скороспілого тваринництва, розвивається в усіх регіонах

республіки. У найбільших масштабах воно сконцентровано у великих

вузькоспеціалізованих господарствах приміських зон більших і найбільших

міст. Поголів’я свиней в Україні становить (дод 9).

У господарствах Полісся і Лісостепу свинарство має м’ясо-сальну, а у

Степу — сальну спеціалізацію. Розводять переважно українську білу породу.

Вівчарство — найменш інтенсивна галузь тваринництва, що грунтується

переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним використанням

концентрованих кормів. В Україні вирощується майже 2247голів овець і кіз. У

степових областях вівчарство має тонкорунну і напівтонкорунну

спеціалізацію, в лісостепових, поліських та гірських — м’ясо-вовняну.

Високотоварною галуззю тваринництва за останні роки стало птахівництво

(дод 7).

Воно постачає населенню м’ясо і яйця, а легкій промисловості — пух і

пір’я. Це найбільш механізована і автоматизована галузь тваринництва, що

дає змогу впроваджувати промислову технологію, яка істотно впливає на

територіальну організацію цієї галузі. У розміщенні птахівництва чітко

простежується тенденція до наближення до споживача будівництвом птахофабрик

навколо великих міст.

Товарною галуззю тваринництва в багатьох районах є кролівництво.

Чисельність поголів’я кролів коливається у межах 10 — 15 млн. Основна їх

кількість зосереджена в підсобних господарствах населення; близько половини

спеціалізованих колгоспів і радгоспів концентрується в Криму. Основними

районами розведення кролів є Степова і Лісостепова зони.

Перспективною галуззю виробництва є рибне господарство. Воно

розвивається на основі ставків (близько 200 тис. га), водоймищ Дніпра,

Сіверського Дінця та ін. (близько 1 млн. га), а також уздовж багатьох

середніх і великих річок.

В Україні, в основному у південних районах, розвивається шовківництво;

виробляється понад 10 тис. т шовкової сировини на рік.

Виробництво основних видів тваринницької продукції за січень-серпень

п.р. характеризувалося такими даними (дод 8).

Порівняно з січнем-серпнем 2001р. загальні обсяги виробництва м’яса

(реалізації худоби та птиці на забій в живій вазі) збільшилися у

господарствах 23 регіонів, найбільше - Луганської, Київської областей та

Автономної Республіки Крим (на 15,9-22,6%). Зменшили обсяги виробництва

м’яса господарства Донецької (на 2,2%) та Полтавської (на 7,3%) областей.

Відповідний минулорічний рівень виробництва молока перевищено в усіх

регіонах, а найбільше - в господарствах Херсонської, Хмельницької, Одеської

та Запорізької (на 13,0-19,0%) областей. Обсяги виробництва яєць зросли в

24 регіонах, найсуттєвіше - в Київській, Рівненській та Херсонській (на

41,9-44,1%) областях, а скорочення їх виробництва відмічено лише в

господарствах Вінницької області (на 1,1%). Виробництво вовни збільшено

порівняно з відповідним минулорічним періодом в господарствах 10 регіонів

(на 0,2-20,0%).

В господарствах населення за січень-серпень п.р. порівняно з

відповідним періодом 2001р. зросло виробництво м'яса ( на 0,8%), молока (на

9,2%), яєць (на 5,2%) та вовни (на 3,7%). Ця тенденція відмічалася в

більшості регіонів. Реалізація худоби та птиці на забій зросла в 20

регіонах (на 0,2-11,6%), виробництво молока - в усіх регіонах (на 2,4-

30,4%), виробництво яєць всіх видів - в 24 регіонах (на 0,2-39,5%),

виробництво вовни - в 16 регіонах (на 1,3-22,2%).

В сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності у січні-

серпні п.р. продовжувала зберігатися позитивна тенденція нарощування

обсягів виробництва тваринницької продукції. Так, порівняно з відповідним

періодом 2001р. виробництво м'яса (реалізація худоби та птиці на забій)

збільшилось - на 83,3 тис.т (на 25,2%), яєць від птиці всіх видів - на

902,4 млн.шт. (на 39,4%). Поряд з цим, дещо зменшився обсяг виробництва

молока - на 62,9 тис.т (на 2,3%).

У січні-серпні 2002р. в сільськогосподарських підприємствах кращими

проти минулорічного періоду були показники продуктивності худоби та птиці.

Надій молока від однієї корови збільшився на 159 кг (на 10%) і становив

1712 кг. Несучість курей-несучок зросла на 9 яєць і становила 171 штуку.

Серед регіонів найвищою була їх продуктивність у господарствах Івано-

Франківської, Луганської та Житомирської областей (по 187-191 шт.).

За розрахунками, на 1 вересня 2002р. чисельність поголів’я худоби та

птиці характеризувалася такими показниками (дод 9).

Порівняно з 1 вересня 2001р. в усіх категоріях господарств зросла

чисельність загального поголів’я свиней (на 13,3%), овець і кіз (на 6,3%)

та птиці (на 8,3%); поголів’я великої рогатої худоби зменшилось на 0,3%, і

в тому числі корів - на 1,9%.

Найбільш істотне скорочення загальної чисельності поголів’я великої

рогатої худоби спостерігалося у господарствах всіх категорій Сумської (на

6,6%) та Чернігівської (на 5,6%), овець та кіз - Сумської (на 7,0%),

Волинської (на 5,8%) та Вінницької (на 5,2%) областей.

Чисельність великої рогатої худоби, що утримується в господарствах

населення, порівняно з 1 вересня 2001р. збільшилася на 7,5% і в тому числі

корів - на 4,0%; свиней - на 7,7%, овець та кіз - на 9,7%, птиці - на 5,7

%. У 24 регіонах збільшилась чисельність великої рогатої худоби (на 0,5-

29,7%) та свиней (на 0,1-33,1%), в 23 регіонах - птиці всіх видів (на 0,1-

24,0%), в 20 регіонах - овець та кіз (на 0,2-43,2%).

Відносно 1 вересня 2001р. в сільськогосподарських підприємствах всіх

форм власності відмічалося зростання поголів’я свиней (на 24,5%) та птиці

(на 18,1%), проте відмічалося скорочення чисельності поголів’я великої

рогатої худоби - на 7,9%, у тому числі корів - на 12,7%, овець та кіз - на

7,0%.

В сільськогосподарських підприємствах порівняно з січнем-серпнем 2001р.

загальне надходження приплоду поросят зросло на 159,1 тис.голів (на 5%),

але відмічалося зменшення приплоду телят на 86,5 тис.голів (на 6%), ягнят

та козенят - на 27,7 тис.голів (на 15% менше). В розрахунку на 100 маток

(які були на початок року) збільшився вихід телят від корів і становив 64

голови (проти 63 голів торік), поросят - 871 голову (проти 849 голів), а

ягнят та козенят - зменшився і становив 75 голів (проти 78 голів торік).

За січень-серпень п.р. відсоток падежу до обороту стада овець та кіз

зменшився на 0,3 відсоткового пункту і склав 2,5%, свиней - залишився на

рівні відповідного періоду 2001р. і склав 3,9%, а великої рогатої худоби -

збільшився на 0,1 відсоткового пункту і склав 1,0%. Найбільший відсоток

падежу великої рогатої худоби - в сільськогосподарських підприємствах

Кіровоградської і Сумської (1,4) та Полтавської (1,6), свиней -

Дніпропетровської і Харківської (5,8) та Івано-Франківської (8,4), овець та

кіз - Запорізької (5,6) та Кіровоградської (6,8) областей.

В сільськогосподарських підприємствах обсяг продажу населенню молодняка

птиці проти січня-серпня 2001р. збільшився на 18% (на 9,6 млн.голів), а

продаж великої рогатої худоби зменшився на 12% (на 55,9 тис. голів), свиней

- на 10% (на 179,5 тис.голів менше).

Сільськогосподарські підприємства продовжують заготівлю кормів для

зимівлі худоби. Станом на 1 вересня п.р. сіяних та природних трав було

скошено з площі 2495,1 тис.га, що на 295,8 тис.га (на 10,6%) менше, ніж

торік. Заготовлено кормів усіх видів, включаючи зернофураж, 5243 тис.т

кормових одиниць, що на 1061 тис.т (на 16,8%) менше проти аналогічної дати

минулого року. Грубих кормів заготовлено 2701 тис.т к.од. (на 28,4% менше).

Засипка зернофуражу становила 1677 тис.т к.од. (торік - 1698 тис.т к.од.).

У розрахунку на одну умовну голову на початок вересня п.р. заготовлено по

9,39 ц к.од. проти 11,23 ц к.од. станом на 1 вересня 2001 року.

Реалізація сільськогосподарської продукції. Загальний обсяг продажу

продукції за січень-серпень 2002р. сільськогосподарськими підприємствами

порівняно з відповідним періодом 2001р. зріс на 22%, в тому числі продукції

рослинництва - на 31%, продукції тваринництва - на 14%.

Обсяги реалізації основних видів сільськогосподарської продукції за

січень-серпень п.р. характеризувалися такими змінами (дод 10).

Порівняно з відповідним періодом 2001р. зменшили реалізацію зернових

культур сільськогосподарські товаровиробники 2 регіонів, картоплі - 20,

овочів - 13, плодів та ягід - 10 регіонів.

Найбільше скорочення обсягів реалізації зернових культур

спостерігається в Автономній Республіці Крим (на 11%) та Херсонській

області (на 14%); картоплі - Миколаївській, Одеській, Запорізькій (на 63-

83%); овочів - Чернігівській (на 41%), Луганській (на 38%), Харківській (на

36%); плодів та ягід - Автономній Республіці Крим (на 69%), Кіровоградській

(на 48%), Тернопільській (на 39%) областях.

Проти січня-серпня 2001р. зменшили обсяги реалізації худоби та птиці

господарства 6 регіонів, молока та молочних продуктів - 21, яєць - 2

регіонів. Найістотніше зменшили загальний обсяг реалізації худоби та птиці

сільськогосподарські підприємства Херсонської (на 20%), Львівської (на 8%)

та Миколаївської (на 7%) областей; молока та молочних продуктів -

Львівської, Тернопільської, Херсонської та Івано-Франківської (на 17-25%);

яєць - Вінницької (на 25%) та Черкаської (на 7%) областей.

Для підтримки тваринництва за січень-липень 2002р. товаровиробниками

отримано близько 195 млн.грн. дотацій та доплат.

За угодами оренди земельних та майнових паїв у селян

сільськогосподарські підприємства найчастіше розраховувалися у січні-

серпні 2002р. олією рослинною - 20% її загального обсягу реалізації,

зерновими культурами - 8%, цукром - 3%.

Питома вага бартерних угод в сільському господарстві характеризувалася

такими даними (дод 11).

За січень-серпень 2002р. сільськогосподарськими підприємствами за

бартерними угодами обмінено 20,4 тис.т цукру (12% загального обсягу його

реалізації), 610,6 тис.т зернових культур (8%), 5,9 тис.т насіння соняшнику

(5%), 0,2 тис.т олії рослинної (3% загального обсягу реалізації).

Середні ціни продажу аграрної продукції в сільськогосподарських

підприємствах по всіх напрямках реалізації у січні-серпні 2002р. проти

відповідного періоду 2001р. скоротилися на 16%, в тому числі на продукцію

рослинництва - на 21% за рахунок здешевлення цін на зернові культури (на

26%), на продукцію тваринництва - на 11%.

Середні ціни продажу сільськогосподарськими підприємствами продукції по

всіх каналах реалізації становили (дод 12).

Основна частина продукції, що виробляється в сільському господарстві,

надходить для переробки на підприємства харчосмакової (близько 45%),

м’ясної і молочної промисловості (понад 30%) (2, с.301).

Найважливішими факторами розміщення галузей харчової промисловості є

чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації

виробництва,транспорт. Об’єктивними чинниками є природні умови і НТП.

Залежно від дії основних факторів галузі первинної переробки сіль-

ськогосподарської сировини поділяються на такі групи:

- орієнтуються на джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале-

патокова, олійна;

- тяжіють до місць споживання готової продукції: молочна, кондитерська,

хлібопекарська;

- одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача: м’ясна,

борошномельно-круп’яна.

М’ясна промисловість є однією з основних в харчовій індустрії. На

розміщення м’ясокомбінатів головний вплив має сировинна база, а фактором

розміщення м’ясопереробних заводів, ковбасних та кулінарних фабрик є

наявність споживачів. Розміщення м’ясного виробництва характеризується

концентрацією його в індустріальних районах і в районах потужної сировинної

бази.

Молочна промисловість розвинута в усіх областях; найвища територіальна

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6