Финансовая стойкость предприятия

можливість нарощувати запас фінансової стійкості за рахунок

мобілізації ефекту фінансового важеля. Це дає змогу підтримувати темпи

зростання виробництва. При цьому підприємство переходить в квадрант

4.

Але все ж таки найбільш прийнятний сценарій — це перехід в квадрант 2

або 7 (в залежності від темпів зростання обороту). При більш високих темпах

зростання — перехід в квадрант 2. При більш низьких - підприємство буде

переміщуватись в квадрант 7.

Тепер розглянемо підприємство яке опинилось в квадранті 2. Знаходячись

в такому стані, підприємство перебуває в положенні фінансової рівноваги.

Діяльність підприємства може “перевести” його в один з шести квадрантів: 1,

4, 7, 5, 3, 6. В результаті реалізації інвестиційного проекту в залежності

від темпів зростання виробництва підприємство може опинитися в

квадрантах 6 (невисокі темпи зростання) і 3 (достатні темпи зростання). В

залежності від прийнятого рішення в області використання позикових коштів

підприємство може перейти в квадрант 5 (нарощування використання позикових

коштів, активне використання ефекту фінансового важеля) або в квадрант 7

(відмова від використання позикових коштів та послаблення дії фінансового

важеля). При скороченні фінансово-експлуатаційних потреб підприємства

можливий перехід в квадрант 4 (при достатньому темпі росту) або в квадрант

1 (при помірних темпах зростання обороту).

Підприємство знаходиться в квадранті 3. Таке підприємство

характеризується протифазою РФД и РГД, але вже з іншим знаком (в

порівнянні з квадрантом 1). Від’ємний РГД говорить про те, що

підприємство або реалізувало інвестиційний проект, або скоротила

фінансово-експлуатаційні потреба (за рахунок збільшення кредиторської

заборгованості). Можливі сценарії розвитку — перехід в квадранти 5 або 6

(повернення до квадранту 2 малоймовірно — тільки в випадку рівноваги темпів

зростання обороту та рентабельності).

Перехід в квадрант 5 можливий у випадку скорочення фінансово-

експлуатаційних потреб підприємства. При цьому зростає рентабельність

активів підприємства і збільшуються темпи росту обороту (виручки).

У випадку зменшення позикових коштів підприємства у вигляді кредитів

(послаблюється сила фінансового важеля) підприємство може опинитися в

квадранті 6, що свідчить про зростання власних коштів підприємства.

Для 4 квадранта характерна ситуація, коли РФГД додатній. У підприємства

досить ресурсів для реалізації інвестиційного проекту при нульовому

значені РФД. Існує деякий надлишок ліквідних засобів. Можливі сценарії

розвитку — переміщення до квадрантів 1, 2, 7.

В квадранти 2 і 7 підприємство переміститься у випадку реалізації

інвестиційного проекту. Якщо темпи зростання будуть достатньо високими, то

підприємство перейде до квадранту 2. При невеликих темпах зростання

обороту — в квадрант 7. В цьому випадку позики, пов’язані з реалізацією

інвестиційного проекту, негативно відобразяться на величині РФД.

У випадку скорочення використання позикових коштів підприємство може

перейти в положення 1. Тут послаблюється сила фінансового важеля,

знижується рентабельність власних засобів.

Наступне положення — квадрант 5. В цілому положення підприємства дуже

добре, стійке (так же, як і в квадранті 4), існує деякий надлишок

ліквідних засобів, з’являється можливість не тільки закріпитися на власному

сегменті ринку, але й розширити його за рахунок диверсифікації виробництва.

При високому рівні рентабельності і при зростанні фінансових виплат,

пов’язаних з нарощуванням виробництва, підприємство може переміститися в

квадрант 2.

При зниженні економічної рентабельності підприємство може погіршити

своє становище і переміститися в квадрант 6. Але треба пам’ятати про те,

що в таке положення попадає підприємство з диверсифікованою структурою.

Підприємство знаходиться в квадранті 6. РФГД менше нуля за рахунок дуже

великої від’ємної величини РГД. Можливо, що підприємство або щойно

реалізувало інвестиційний проект, або зробило диверсифікацію свого

виробництва (або діяльності). Є певний дефіцит ліквідних засобів. Існує три

можливих сценарія розвитку — квадранти 2, 7 або 9.

Найкраща з перспектив — встановлення рівноваги (повернення в

квадрант 2). Тут необхідно встановити рентабельність активів до потрібної

величини (потрібно потурбуватися про ефективність, запровадивши заходи по

скороченню витрат на підприємстві). Якщо є можливість, то слід попрацювати

над скороченням фінансово-експлуатаційних потреб, в тому числі і за рахунок

грамотного управлення дебіторською і кредиторською заборгованостями

підприємства.

Більш вірогідним є перехід в квадрант 7. Це може бути реалізовано перш

за все за рахунок зниження використання позикових коштів. В даному

випадку не виникне поліпшення ситуації з ліквідними засобами підприємства,

але кризові явища на підприємстві будуть трансформовані в іншу форму, яка

наблизить підприємство до виходу з такого стану. Якщо економічна

рентабельність і в подальшому буде знижуватись, то не уникнути переміщення

в квадрант 9.

Квадрант 7. У підприємства нерадісне положення — дефіцит ліквідних

засобів. Найбільш вірогідна причина — асинхронність їх надходження і

використання. Якщо вдасться досягнути ситуації, коли економічна

рентабельність буде зростати (причому швидше обороту), то можливий

перехід в положення 2 або 1. Це буде означати подолання кризового стану

У випадку, коли економічна рентабельність не буде зростати або буде

знижуватися, найбільш вірогідний сценарій — поглиблення кризи (перехід в

квадрант 9, може бути, через положення 6 ).

Наступне положення — пряма протилежність двом першим — квадрант 8.

В цій ситуації у підприємства ярко виражений надлишок ліквідних засобів.

Якщо підприємство зможе з найбільшою ефективністю ними розпорядитися, то

положення може стати стабільним. Слід звернути увагу, що ми не змогли

попасти в квадрант 8 традиційним переходом з якого-небудь другого

квадранта. Це означає, що дане положення пов’язано не тільки з успіхами в

фінансовій і виробничий сферах. Тут економічні успіхи підприємства повинні

бути підкріплені успіхами в засновництві, створенні розгалуженої

підприємницької структури. Мабуть, найбільш цікавим і перспективним в цій

ситуації буде перевтілення підприємства холдинг з добре розгалуженою і

розвинутою структурою). Якщо при цьому наше підприємство вичерпає всю

позикову силу за рахунок залучення позикових коштів (при спробі

максимізувати рентабельність власних засобів з використанням ефекту

фінансового важеля), то можливим є перехід в квадрант 4. Скоротиться

величина результату фінансової діяльності підприємства (РФД).

І, нарешті, квадрант 9. Це реальне кризове положення підприємства.

Рецепти виходу з кризового стану можуть бути наступні: дезінвестиції,

фінансова підтримка держави (якщо це можливо) або материнської компанії

(якщо така є), дроблення підприємства (дозволить різко зекономити на

постійних витратах і скоротити величину фінансово-експлуатаційних

потреб).

В результаті проведення вищезгаданих заходів можливий перехід в

квадрант 6 або 7.

Отже, всі квадранти матриці розглянуті. Використання матриці

фінансових стратегій підприємства дозволить йому адекватно приймати рішення

про комплексне використання всіх активів і пасивів підприємства.

“Подорож” з квадранта в квадрант даної матриці дає можливим аналіз

стратегії підприємства в динаміці. Тут існує велика кількість можливих

сценаріїв, але якщо вдається точно ідентифікувати положення підприємства в

тому чи іншому квадранті, то кількість можливих варіантів розвитку

обмежиться.

1. Фінансова стійкість, як відображення фінансового положення підприємства.

2.1. Сутність фінансової стійкості підприємства та фактори, що її

обумовлюють.

Фінансове положення являє собою відображення фінансової стійкості

підприємства на визначений момент і забезпеченості його фінансовими

ресурсами для безперебійного здійснення господарської діяльності і

своєчасного погашення своїх боргових зобов'язань.

Загальна фінансова стійкість підприємства припускає, насамперед, такий

рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження

доходів над їхніми витратами. В умовах ринку вона вимагає, насамперед,

стабільного одержання доходу від реалізації продукції, причому достатнього

по своїх розмірах, щоб розплатитися з державою, постачальниками,

кредиторами, працівниками й іншими. Одночасно для розвитку підприємства

необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і виконання всіх

зобов'язань у нього залишався доход, що дозволяє розвивати виробництво,

модернізувати його матеріально-технічну базу, поліпшувати соціальний клімат

і так далі. Під сутністю фінансової стійкості розуміють забезпеченість

запасів і витрат джерелами формування. Зовнішнім проявом фінансової

стійкості виступає платоспроможність підприємства, що представляє собою

можливість підприємства розплачуватися за своїми обов'язками чи здатність

вчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з

торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру. З переходом

підприємства на ринкові умови роботи гостро встало питання про стійкість

його фінансового положення і вишукування його оздоровлення. На фінансову

стійкість підприємства впливає величезне різноманіття факторів що мають

таку класифікацію:

- по місцеві виникнення – зовнішні і внутрішні

- по важливості результату – основні і другорядні

- за структурою – прості і складні

- за часом дії – постійні і тимчасові

Внутрішні фактори залежать від організації роботи самого підприємства,

а зовнішні не подвластны волі підприємства.

Основні внутрішні фактори. Стійкість підприємства, насамперед, залежить

від складу і структури продукції, що випускається, і послуг, що робляться,

у нерозривному зв'язку з витратами виробництва. Причому важливе

співвідношення між постійними і перемінними витратами. Іншим важливим

фактором є оптимальний склад і структура активів, а також правильний вибір

стратегії керування ними. Значним внутрішнім фактором фінансової стійкості

є склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір стратегії і

тактики керування ними. Чим більше в підприємства власних фінансових

ресурсів, тим спокойней воно може себе почувати. Великий вплив на фінансову

стійкість підприємства роблять засобу, додатково мобилизуемые на ринку

позичкових капіталів. Чим більше коштів може залучити підприємство, тим

вище його фінансові можливості, однак зростає і фінансовий ризик. З усього

цього можна виділити наступні внутрішні фактори, що впливають на фінансову

стійкість підприємства:

- галузева приналежність підприємства;

- структура продукції, що випускається, її частка загалом,

платоспроможному попиті;

- розмір оплаченого статутного капіталу;

- величина витрат, їхнього динаміка в порівнянні з грошовими

доходами;

- стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запасу і резерву,

їхній склад і структуру;

- ефективність керування підприємством.

До зовнішніх факторів відносять вплив економічних умов господарювання,

що панує в суспільстві техніку і технологію, платоспроможний попит і рівень

доходів споживачів, податкову і кредитну політику, законодавчі акти по

контролі за діяльністю підприємства, зовнішньоекономічні зв'язки й ін.

На формування стійкого фінансового положення підприємства великий вплив

роблять його взаємини з контрагентами (податковими органами, банками,

постачальниками, покупцями, акціонерами і т.д.). Фінансове положення

визначає конкурентноздатність підприємства, його потенціал у діловому

співробітництві, оцінює, у якому ступені гарантовані економічні інтереси

самого підприємства і його партнерів по фінансовим і іншим відносинам.

Основними задачами фінансового аналізу підприємства, що працює в умовах

ринкової економіки, є:

- загальна оцінка фінансового положення і його зміни за звітний

період;

- вивчення відповідності між активами і джерелами їхнього

формування, раціональності їхнього розміщення й ефективності

використання;

- визначення величини оборотного капіталу, її приросту

(зменшення) і співвідношення з поточними зобов'язаннями;

- дотримання фінансово-розрахункової і кредитної дисципліни;

- вивчення структури активів підприємства і його зобов'язань;

- розрахунок оборотності поточних активів, у тому числі

дебіторської заборгованості і запасів;

- визначення ліквідності балансу, абсолютних і відносних

показників фінансової стійкості і платоспроможності

підприємства;

- оцінка прибутковості підприємства;

- числення відносних показників прибутковості підприємства і

факторів, що впливають на зміни їхнього рівня;

- визначення ділової активності підприємства;

- довгострокове і короткострокове прогнозування стійкості

фінансового положення підприємства, тобто розробка його

фінансової стратегії.

Інформаційною базою фінансового аналізу є фінансова звітність, що

складається з балансу підприємства і звіту про фінансові результати і їхнє

використання.

Фінансова звітність в основному відбиває фінансові результати минулих

подій і містить інформацію, корисну для прийняття інвестиційних рішень і

рішень по наданню кредитів, а також оцінки майбутніх грошових потоків

суб'єкта, ресурсів і зобов'язань його в зв'язку з довіреними йому ресурсами

і роботи керівних органів.

Фінансова звітність в умовах ринкової економіки перетворюється

практично в єдине систематизоване джерело фінансової інформації про

діяльність суб'єкта, що хазяює, в основний засіб комунікації суб'єктів

різних організаційно-правових, що хазяюють, форм і інформаційну базу

наступних аналітичних розрахунків, необхідних для прийняття управлінських

рішень.

Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану

підприємства служить бухгалтерський баланс. На основі інформації балансу

зовнішні користувачі можуть прийняти рішення про доцільність і умови

ведення справ з даним підприємством як з партнером; оцінити можливі ризики

своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства й інші

рішення. Будучи центральною формою фінансової звітності, бухгалтерський

баланс дозволяє визначити на звітну дату склад і структуру майна

підприємства, ліквідність і оборотність поточних активів, наявність

власного капіталу і зобов'язань, стан і динаміку дебіторської і

кредиторської заборгованості, кредитоспроможність і платоспроможність

підприємства. Однак на ряді з його даними при проведенні аналізу

фінансового стану підприємства необхідно використовувати показники й інші

форми фінансової звітності, особливо звіту про результати фінансово-

господарської діяльності, що містить порівняння суми всіх доходів

підприємства за рік із сумою усіх витрат, понесеними їм для підтримки своєї

діяльності і на відміну від балансу показує не моментальний знімок, не

застиглий фінансовий стан підприємства, а рух капіталу в часі, фінансовий

результат суб'єкта за звітний період.

2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Фінансова стійкість — це визначений стан рахунків підприємства, що

гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних границь зміни

джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні чи фонди виробничі

запаси дозволяє генерувати такі напрямки господарських операцій, що ведуть

до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Балансова модель фінансової стійкості має наступний вид:

ОК + З + Д З = ДВЗ + КД + КТ + КЗ + Б[2], (1)

Умовні позначки :

. ОК — основний капітал (підсумок I активу балансу);

. З — запаси. Для забезпечення рівності валюти агрегованого балансу до

цього розділу можна віднести і ПДВ по придбаних цінностях. Бажано

запаси зменшити на вартість товарів відвантажених і додати товари

відвантажені до ДЗ, тому що по ступені ліквідності вони більш

відповідають дебіторської заборгованості; ДЗ — розрахунки (дебіторська

заборгованість), товари відвантажені, кошти, короткострокові фінансові

вкладення та інші активи (II актив балансу);

. З + ДЗ = O — оборотні активи (підсумок II активу балансу).

. ДВЗ — джерела власних засобів (підсумок розділу I пасиву балансу і

розділу V пасиву балансу);

. KД — довгострокові кредити і позикові засоби (підсумок розділу ІІІ

пасиву балансу);

. KК — короткострокові кредити і позикові засоби ;

. Б — зобов'язання, не погашені в термін . Варто мати на увазі, що ці

зобов'язання включені до складу пасиву балансу при підрахунку

підсумку, але не виділені в ньому;

. КЗ — розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

Перед початком діяльності організаціям необхідно придбати основні

засоби (будинку, устаткування й ін.) та інші необоротні активи, і лише в

процесі їхнього використання будуть споживатися запаси й інші оборотні

активи. Тому власний капітал, довгострокові кредити і позики направляються,

у першу чергу, на придбання основних засобів, на капітальні вкладення.

Виходячи з цієї умови, перетворимо вихідну балансову формулу:

З+ДЗ=( (ДВЗ + КД) — ОК) + ( КК + КЗ+ Б) . (2)

В оцінці фінансового стану використовують також показник вартості

чистих оборотних активів, обумовлений як різниця між оборотними активами і

короткостроковою заборгованістю. Відповідно до перетвореної балансової

моделі (2) чисті мобільні засоби (З+ДЗ — (КК + Б + КЗ)) приблизно

дорівнюють значенню власних і довгострокових позикових джерел формування

запасів (ДФЗВД):

З+ДЗ— (КК + Б + КЗ) = (ДВЗ + КД) — ОК.

Власний капітал і довгострокові зобов'язання можуть використовуватися

організацією тривалий час, тому що вони не вимагають термінового погашення.

Тому їхню суму (ДВЗ + КД) називають постійним (перманентним) капіталом.

Отже, для забезпечення стійкості необхідно, щоб після покриття

необоротних активів перманентним (постійним) капіталом ((ДВЗ + КД) — З)

власних джерел і довгострокових зобов'язань повинно бути досить для

покриття запасів:

З > або = (ДВЗ + КД) — З. (3)

Таблиця №2

Баланс підприємства (в агрегованому вигляді)[3].

|Актив |Умовні позначки|Пасив |Умовні |

| | | |позначки |

|1. Основний капітал |ОК |4. Джерела власних |ДВЗ |

| | |засобів | |

|2. Запаси |З |5. Кредити й інші |K |

| | |позикові засоби, у тому| |

| | |числі: | |

|3. Розрахунки, кошти |ДЗ |- довгострокові кредити|KД |

|та інші активи, у | |і позикові засоби | |

|тому числі: | | | |

|- розрахунки та інші |дз |- короткострокові |KК |

|активи (дебіторська | |кредити і позикові | |

|заборгованість, | |засоби | |

|позики, надані | | | |

|організаціям на | | | |

|термін менш 12 | | | |

|місяців) | | | |

|- кошти, цінні папери|ГК |- розрахунки та інші |КЗ |

|та інші | |пасиви | |

|короткострокові | | | |

|фінансові вкладення | | | |

| | |- зобов’язання |Б |

| | |підприємства не | |

| | |погашені в строк | |

|Баланс |B |Баланс |B |

Коштів, короткострокових фінансових вкладень і активних розрахунків

досить для покриття короткострокової заборгованості підприємства (КК + КЗ +

Б), тобто за умови обмеження запасів З величиною ((ИС + КТ) — F) буде

виконуватися умова платоспроможності підприємства, що випливає з вираження

(2):

ДЗ > або = КК + КЗ + Б.

Вираження (3) оцінки фінансової стійкості зв'язано з загальною умовою

стійкості:

З + ОК > або = ДВЗ + КД, яке означає, що вкладення в основний капітал

і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини перманентного

капіталу.

Таблиця №3:

Класифікація типів фінансової стійкості для умови З < або = (ДВЗ+KД)

–ОК.

|Стійкість |Поточна |У короткостроковій|У довгостроковій |

| | |перспективі |перспективі |

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6