Рентабельність підприємства

оцінку динаміки, оскільки в основу зміни досліджуваного показника буде

покладене розходження в способі його розрахунку. Щоб забезпечити

правильність висновків, потрібно домогтися тотожності показників за

методикою їхнього розрахунку.

Дуже важливо також при порівнянні показників забезпечити їхню

порівнянність по природнокліматичних умовах. Особливо це актуально для

сільського господарства. Перебування підприємств у різних

природноекономічних зонах впливає на вихід продукції, рівень перемінних і

постійних витрат, трудомісткість продукції і т.д. Для забезпечення

порівнянності показників по цьому факторі виділяють частку приросту

показників, обумовлених кліматичними і територіальними особливостями, з

наступним усуненням їхнього впливу.

Не можна також допускати, щоб порівнювані показники були неоднорідні

за складом витрат, кількості об'єктів, що враховуються, і ін. Не можна,

наприклад, зіставляти показники цеху з показниками заводу в цілому,

собівартість валової і собівартість реалізованої продукції, балансовий і

чистий прибуток підприємства і т.д.

Таким чином, основними способами приведення показників у порівнянний

вид є нейтралізація впливу вартісного, об'ємного, якісного і структурного

факторів шляхом приведення їхній до єдиного базису, а також використання

середніх і відносних величин, поправочних коефіцієнтів, методів

перерахування і т.д.

Економічні явища, як правило, кількісну визначеність, що виражається в

абсолютних відносних величинах.

Абсолютні величини показують кількісні розміри явища в одиницях міри,

ваги, обсягу, довжини, площі, вартості і т.д. безвідносно до розміру інших

явищ.

Відносні показники відбивають співвідношення величини досліджуваного

явища з величиною якого-небудь іншого чи явища з величиною цього явища, але

узятої за інший чи час по іншому об'єкті. Відносні показники одержують у

результаті розподілу однієї величини на іншу, котра приймається за базу

порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства,

средньотрасльові і т.д. Відносні величини виражаються у формі коефіцієнтів

(при базі 1) чи відсотків (при базі 100).

Використовуються різні види відносних величин: планового завдання,

виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності,

ефективності.

Відносна величина планового завдання являє собою відношення планового

рівня показника поточного року до його рівня торік чи до середнього за три-

п'ять попередніх років.

Відносна величина виконання плану - це відношення між фактичним і

плановим рівнем показника, виражене звичайно у відсотках.

Для характеристики зміни показників за який-небудь проміжок часу

використовують відносні величини динаміки. Їх визначають шляхом розподілу

величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді

(місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами росту (приросту) і

виражаються звичайно в чи відсотках коефіцієнтах. Відносні величини

динаміки можуть бути базисними і коштовними. У першому випадку кожен

наступний рівень динамічного ряду порівнюється з базисним роком, а в іншому

- кожний наступний рік відноситься до попереднього.

Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини загалом,

виражена в чи відсотках коефіцієнтах. Наприклад, питома вага посівів

зернових культур у загальній посівній площі, питома вага робітників у

загальній кількості працівників підприємства.

Відносні величини координації являють собою співвідношення частин

цілого між собою, наприклад, активної і пасивної частини основних

виробничих фондів, силових і робітників машин і т.д.

Відносними величинами інтенсивності називаються ті, котрі

характеризують ступінь поширеності, розвитку якого-небудь явища у

відповіднім середовищі, наприклад, ступінь захворюваності населення,

відсоток робітників вищої кваліфікації і т.д.

Відносні величини ефективності — це співвідношення ефекту з ресурсами

чи витратами, наприклад, виробництво продукції на один карбованець витрат,

на одного робітника і т.д.

У практиці економічної роботи поряд з абсолютними і відносними

показниками дуже часто застосовуються середні величини. Вони

використовуються для узагальненої кількісної характеристики сукупності

однорідних явищ по якій-небудь ознаці. Наприклад, середня зарплата

робітників використовується для узагальнюючої характеристики рівня оплати

праці досліджуваної сукупності робітників. У середній величині відбиваються

загальні, характерні, типові риси досліджуваних явищ по відповідному

ознаці. Вона показує загальну міру цієї ознаки в досліджуваній сукупності,

тобто одним числом характеризує всю сукупність об'єктів. За допомогою

середніх величин можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад,

райони за рівнем врожайності культур, підприємства за рівнем оплати праці і

т.д.

В аналізі господарської діяльності використовуються різні типи

середніх величин: середньоарифметичні (прості і зважені),

середньогармонічні, середньогеометричні, середньо-хронологічні,

середньоквадратичні й ін.

При використанні середніх величин варто враховувати, що вони дають

узагальнену характеристику явищ, ґрунтуючись на масових даних. У цьому їхня

сила і недолік. Нерідко буває, що за загальними середніми показниками, що

виглядають досить непогано, ховаються результати погано працюючих бригад,

цехів і інших господарських підрозділів. За середніми даними не видні і

досягнення передовиків виробництва. Тому при аналізі необхідно розкривати

зміст середніх величин, доповнюючи їх середньо-груповими, а в деяких

випадках і індивідуальних показниках.

Широке застосування знаходить угруповання інформації - розподіл маси

досліджуваної сукупності об'єктів на якісно однорідні групи по відповідним

ознаках. Якщо статистика використовує цей спосіб для узагальнення і

типізації явищ, то в аналізі угруповання допомагає роз'яснити зміст

середніх величин, показати роль окремих одиниць у цих середніх, виявити

взаємозв'язок між досліджуваними показниками.

1. У залежності від задач використовуються типологічні, структурні й

аналітичні угруповання.

Прикладом типологічних угруповань можуть бути групи населення за родом

діяльності, групи підприємств по формах власності і т.д.

Структурні угруповання дозволяють вивчати внутрішню будівлю

показників, співвідношення в них окремих частин. З їхньою допомогою

вивчають склад робітників по професіях, стажу роботи, віку, виконанню норм

виробітку; склад підприємств по ступені виконання плану виробництва

продукції, зниженню її собівартості і т.д. Особливо велике значення мають

структурні угруповання при аналізі зведеної звітності об'єднань,

міністерств, тому що вони дозволяють виявити передові, середні і відстаючі

підприємства, визначити напрямку пошуку передового досвіду, схованих

резервів.

Аналітичні (причинно-наслідкові) угруповання використовуються для

визначення наявності, напрямки і форми зв'язку між досліджуваними

показниками. По характеру ознак, на яких ґрунтується аналітичне

угруповання, воно може бути якісної (коли ознаку не має кількісного

вираження) чи кількісної.

2. По складності побудови розрізняють два типи угруповань: прості і

комбіновані. За допомогою простих угруповань вивчається взаємозв'язок між

явищами, згрупованими по якому-небудь одній ознаці. У комбінованих

угрупованнях такий розподіл досліджуваної сукупності робиться спочатку по

одній ознаці, а потім усередині кожної групи - по іншій ознаці і т.д. Таким

чином, можуть бути побудовані двох-, трьохуровневі угруповання. Вони

дозволяють вивчати дуже різноманітні і складні взаємозв'язки. Але необхідно

відзначити і їхній істотний недолік. Побудова таких угруповань

відрізняється високою трудомісткістю, а отримані результати дуже важко

сприймаються. Тому для вивчення складних взаємозв'язків краще таке

угруповання замінити декількома простими.

При побудові угруповань потрібно дуже серйозно відноситися до

розподілу сукупності на групи, вибору кількості груп і інтервалів між ними,

тому що в залежності від цього можуть істотно змінитися результати аналізу.

Методика побудови угруповань коротко може бути визначена у виді

наступного алгоритму:

1) визначення мети аналізу;

2) збір необхідних даних по всій сукупності об'єктів;

3) ранжирування сукупності по обраному для угруповання ознаці;

4) вибір інтервалу розподілу сукупності і її розподіл на групи;

5) визначення середньо-групових показників по об'єднувальних і

факторних ознаках;

6) аналіз отриманих середніх величин, визначення взаємозв'язку і

напрямку впливу факторних показників на досліджуваний результат.

У випадку побудови комбінованих угруповань цей алгоритм розширюється

за рахунок повтору (кілька разів) четвертого і п'ятого пунктів,

Таким чином, правильне угруповання інформації дає можливість вивчати

залежність між показниками, більш глибоко розібратися в сутності

досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, визначити головне,

характерне і типове.

Балансовий спосіб служить головним чином для відображення

співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених

економічних показників, підсумки яких повинні, бути тотожними. Цей метод

широко розповсюджений у практиці бухгалтерського обліку і планування.

Також він широко використовується при аналізі забезпеченості

підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом,

матеріалами, основними засобами виробництва і т.д., а також при аналізі

повноти їхнього використання.

Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими

ресурсами, складають баланс, у якому, з одного боку, показується потреба в

трудових ресурсах, а з іншого боку - фактична їхня наявність.

При аналізі використання трудових ресурсів порівнюють можливий фонд

робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають

причини надпланових утрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності підприємства використовується

платіжний баланс, у якому співвідносяться платіжні засоби з платіжними

зобов'язаннями.

Як допоміжний засіб балансовий метод використовується перевірки

вихідних зведень, на основі яких проводиться аналіз, а також для перевірки

правильності власне аналітичних розрахунків. Зокрема, цей спосіб

використовується при перевірці правильності визначення впливу різних

факторів на приріст величини результативного показника. У детермінованому

аналізі алгебраїчна сума величини впливу окремих факторів повинна

відповідати величині загального приросту результативного показника [pic].

Якщо така тотожність відсутня, то це свідчить про неповний облік чи

факторів допущені помилки в розрахунках.

Балансовий спосіб може бути використаний при побудові детермінованих

адитивних факторних моделей. Наприклад:

[pic] (13)

[pic] (14)

де Он - залишок товарів на початок року;

П - надходження товарів;

Р - продаж товарів;

В - інші джерела витрати товарів;

Ок. - залишок товарів на кінець року.

У деяких випадках балансовий спосіб може бути використаний для

визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного

показника. Наприклад, коли з трьох факторів відомий вплив двох, то вплив

третього можна визначити, віднявши від загального приросту результативного

показника результат впливу перших двох факторів:

[pic] (15)

2.2. Аналіз прибутку діяльності підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою

отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємство одержує

головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності

(здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і

валютних біржах і т.д.).

Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва

і реалізованого в сфері звертання, що безпосередньо одержують підприємства.

Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку.

Кількісно вона являє собою різницю між виторгом (після сплати податку на

додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в

бюджетні і позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої

продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної

продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан.

Тому фінансові результати діяльності вивчаються в тісному зв'язку з

використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації, величина прибутку, рівень рентабельності залежать

від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності

підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони

господарювання.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

. систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції

й одержанням прибутку;

. визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на

обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;

. виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми

прибутку;

. оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення

обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;

. розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Основними джерелами інформації при аналізі реалізації продукції і

прибутку є:

1. накладні на відвантаження продукції;

2. дані аналітичного бухгалтерського обліку;

3. дані фінансової звітності ф.№2 "Звіт про прибутки і збитки";

4. форма №5-ф "Короткий звіт про фінансові результати";

5. відповідні таблиці плану економічного і соціального розвитку

підприємства.

Слід зазначити, що в аналізі використовуються наступні показники

прибутку:

- балансовий прибуток;

- прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг;

- прибуток від іншої реалізації;

- фінансові результати від позареалізаційних операцій;

- оподатковуваний прибуток;

- чистий прибуток.

Балансовий прибуток складається з прибутку від реалізації продукції

(виторг від реалізації продукції без непрямих податків мінус витрати на

виробництво і реалізацію продукції) плюс позареалізаційні доходи (доходи по

цінних паперах, від пайової участі в діяльності інших підприємств, від

здачі майна в оренду і т.п.) мінус позареалізаційні витрати (витрати на

виробництво, що не дало продукції, на зміст законсервованих виробничих

потужностей, збитки від списання боргів і т.д.). Враховується також і

прибуток від іншої реалізації.

Оподатковуваний прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком

і сумою податку на нерухомість, прибутку, оподатковуваної податком на доход

(по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах),

прибутку, отриманого понад граничного рівня рентабельності, що вилучається

цілком у бюджет, витрат, що враховуються при численні пільг по податку на

прибуток (заходу щодо ліквідації наслідку катастрофи на ЧАЕС,

природоохоронні і протипожежні заходи, утримування дитячих оздоровчих

таборів, будинків старих і т.д.).

Чистий прибуток - це той прибуток, що залишається в розпорядженні

підприємства після сплати всіх податків, економічні санкції і відрахуванні

в благодійні фонди.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, її

структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік.

Проведемо аналіз складу, динаміки і виконання плану балансового

прибутку ТОВ НКФ "Консалекс" (Табл. 2.1.)

Як показують дані табл. 2.1. план по балансовому прибутку

перевиконаний на 9,13%. Темп її приросту до минулого року склав 21,04%.

Найбільшу частку в балансовому прибутку займає прибуток від реалізації

товарної продукції (95,93%). Питома вага позареалізаційних фінансових

результатів у 2001 р. склав 4,07%.

Питома вага прибутку від реалізації продукції в загальній сумі

балансового прибутку в 2001 р. у порівнянні з 2000 р. збільшився на 1,87%

(95,93-94,06).

[pic]

Мал.. 2.1 Блок-схема факторного аналізу прибутку

Таблиця 2.1.

Динаміка і виконання плану балансового прибутку за 2001 рік

|Зміст балансового |2000 р. |2001 р. |

|прибуток | | |

| |Сума, |Струк |План |Факт |

| |тис. |тура, | | |

| |грн. |% | | |

|Обсяг реалізованої |1954,545 |1985,584 |31,038 |101,59% |

|продукції | | | | |

|Виручка від реалізації |10750 |10920,710 |170,71 |101,59% |

|(продукції ПДВ, акцизного | | | | |

|податку й інших | | | | |

|відрахувань) | | | | |

|Повна собівартість |9650 |9722,240 |72,24 |100,84% |

|реалізованої продукції | | | | |

|(ПС) | | | | |

|Прибуток від реалізації |2100 |2198,470 |98,47 |104,69% |

|продукції (П) | | | | |

Проведемо факторний аналіз методом ланцюгових підстановок, послідовно

заміняючи планову величину кожного фактора фактичної (табл. 2.3.)

Спочатку потрібно знайти суму прибутку при фактичному обсязі продажів

і плановій величині інших факторів. Для цього варто розрахувати відсоток

виконання плану по реалізації продукції, а потім планову суму прибутку

скорегувати на цей відсоток.

Виконання плану по реалізації обчислюють зіставленням фактичного

обсягу реалізації з плановим у натуральному (якщо продукція однорідна),

умовно-натуральному й у вартісному вираженні (якщо продукція неоднорідна по

своєму складі), для чого бажано використовувати базовий (плановий) рівень

собівартості окремих виробів, тому що собівартість менше піддана впливу

структурного фактора, ніж виторг.

На даному підприємстві виконання плану по реалізації складає:

[pic] (16)

Якби не змінилася величина інших факторів, сума прибутку повинна була

б збільшитися на 1,59% і скласти 2133,348 тис. грн. (2100 101,59%).

Потім варто визначити суму прибутку при фактичному обсязі і структурі

реалізованої продукції, але при плановій собівартості і планових цінах. Для

цього необхідно від умовного виторгу відняти умовну суму витрат:

[pic] (17)

Потрібно підрахувати також, скільки прибутку підприємство могло б

одержати при фактичному обсязі реалізації, структурі і цінах, але при

плановій собівартості продукції. Для цього від фактичної суми виторгу варто

відняти умовну суму витрат:

[pic] (18)

За даними табл. 2.2 можна установити, як змінилася сума прибутку за

рахунок кожного фактора.

Слід зазначити, що на зміну рівня фактичного прибутку в порівнянні з

її плановим рівнем впливало лише два фактори: обсяг реалізованої продукції

і собівартість одиниці продукції. Це зв'язано з тим, що фактична ціна в

порівнянні з планом не змінилася. Також в умовах розглянутого підприємства

немає структурних зрушень в асортименті продукції, що випускається, тому що

воно випускає всього один вид продукції.

Таблиця 2.3

Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від

реалізації продукції

|Показник |Умови розрахунку |Порядок |Сума прибутку|

| | |розрахунку | |

| |Обсяг |Собівартість | | |

| |реалізації |одиниці | | |

| | |продукції | | |

|План |1954,545 |4,43 |(Ц-Спл)VРПпл |2100,00 |

|Умовний |1985,584 |4,43 |(Ц-Спл)VРПфакт |2133,35 |

|Факт |1985,584 |4,39 |(Ц-Сфакт)VРПфакт|2198,47 |

1. Зміна прибутку за рахунок зміни обсягу реалізації продукції:

[pic] (19)

2. Зміна прибутку за рахунок зміни собівартості синиці продукції:

[pic] (20)

3. Сумарна зміна прибутку:

[pic] (21)

Цей же результат одержуємо як суму відхилень за рахунок впливу окремих

факторів:

[pic] (22)

Аналіз показує, що план прибутку був перевиконаний головним чином за

рахунок зменшення собівартості одиниці реалізованої продукції (збільшення

склав 65,12 тис. грн.). Відчутний внесок вніс і другий фактор - збільшення

обсягу реалізованої продукції. За рахунок впливу цього фактора прибуток

збільшився на 33,35 тис. грн.

Проведемо аналіз впливу факторів на суму фактичного прибутку звітного

року, у порівнянні з попереднім роком, використовуючи дані, в табл. 2.4.

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна аналогічно

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6