Рентабельність підприємства

Рентабельність підприємства

Вступ

Вступ

1. Теоретичне дослідження прибутку та рентабельності

1.1. Формування прибутку підприємства

1.2. Методи розрахунку прибутку від реалізації

1.3. Розділ і використання прибутку

1.4. Система показників рентабельності

2. Аналіз прибутку і рентабельності виробничо-господарської діяльності

підприємства

2.1. Методи обробки економічної інформації в аналізі фінансової

діяльності підприємства

2.2. Аналіз прибутку діяльності підприємства

2.3. Аналіз рентабельності діяльності підприємства

3. Визначення резервів збільшення суми прибутку і рентабельності

3.1. Визначення головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення

діяльності підприємств

3.2. Резерви збільшення прибутку

3.3. Резерви збільшення рентабельності

Висновок

Список літератури

Вступ

В дипломній роботі висвітлюється рентабельність підприємства – котра

невід'ємно залежить від прибутку.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством від основної

діяльності є дуже важливим показником. Однак він не може характеризувати

рівень ефективності господарювання.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства,

отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами.

По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності

підприємства, тобто собівартість продукції (робот, послуг). Тут можливі

різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що використовуються у

розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість

(авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-

господарської діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти

визначення авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для

розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами

характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому, найзагальнішому

понятті рентабельність означає прибутковість або доходність виробництва і

реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; доходність

підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської

діяльності; прибутковість різних галузей економіки.

Рентабельність безпосередньо зв'язана з отриманням прибутку. Однак її

не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.

Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що

вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються для визначення прибутку,

поточних витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності

зумовлюють наявність значної кількості показників рентабельності.

Класифікація показників рентабельності:

Госпрозрахункова рентабельність

- рентабельність окремих видів продукції (робіт послуг):

o прибуток від випуску, реалізації (собівартість);

o прибуток від випуску, реалізації (собівартість за мінусом

матеріальних витрат);

o прибуток від випуску реалізації (вартість за оптовими цінами).

- рентабельність підприємств, організації установ:

o балансовий прибуток (авансова вартість);

o прибуток від основної діяльності (поточні витрати,

собівартість);

o прибуток від основної діяльності (обсяг реалізації за оптовими

цінами);

- рентабельність галузей економіки:

o прибуток галузі (головний капітал);

o прибуток галузі (поточні витрати);

o прибуток галузі (обсяг реалізації).

Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може

групуватися на показниках прибутку від їхнього випуску або реалізації. При

цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість

(виробнича або повна); собівартість за виключенням матеріальних витрат

(рентабельність щодо заново створеної вартості; вартість в оптових цінах

(вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть

використовуватися: балансовий прибуток; прибуток від реалізації продукції

(робіт, послуг), тобто від основної діяльності; прибуток від інших видів

діяльності (фінансової, інвестиційної). При цьому прибуток зіставляється з

авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал

підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал,

оборотний капіталі.

Для розрахунку рентабельності галузей береться загальна сума прибутку,

отримана підприємствами, об'єднаннями,

іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь

економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній

низькорентабельних і збиткових підприємств.

В даній дипломній роботі розглянуто рентабельність виробничо-

комерційної фірми "Консалекс", яка створена в січні 1997 р. По

організаційно-правовій формі - це товариство з обмеженою відповідальністю.

ТОВ ВКФ "Консалекс" є комерційною організацією, мета діяльності якої є

отримання прибутку шляхом виробничо-комерційної діяльності.

Це мале підприємство займається виготовленням консервів на орендованих

лініях. ТОВ ВКФ "Консалекс" працює в селищі Кохнівка Кременчуцького району.

Виробнича структура управління складається з:

Генерального директора:

1. Виконавчий директор.

- замісник виконавчого директора:

o по технологічним питанням – головний інженер; інженер механік,

інженер по технологічному обладнанню, ремонтно-

інструментальний відділ; відділ контролю якості.

o по виробництву – технолог; рибо роздільний відділ; фасовочний

відділ; автоскладальне відділення.

o по загальним питанням – складський відділ; транспортний

відділ, підсобне господарство; канцелярія:

- головний бухгалтер:

o бухгалтер

o бухгалтер касир.

Структура дипломної роботи викладена в трьох розділах. Перший розділ –

теоретичне дослідження. В цьому розділі здійснюється аналіз

макроекономічних показників рентабельності, що є відображенням економічного

стану фірми "Консалекс", її розвиток, фінансова діяльність підприємства.

Другий розділ – аналітичний. Цей розділ виключає наслідки аналізу

використані для виявлення тенденції, недоліків у фінансовій діяльності

фірми, узагальнення результатів аналізу.

Третій розділ має про позиційно-впроваджувальний характер.

1. Теоретичне дослідження прибутку та рентабельності.

1.1. Формування прибутку підприємства

При прийнятті рішень, пов'язаних управлінськими процесами формування

прибутку, використовується показник рентабельності капіталу, витрат та

продаж.

Рентабельність є однією з базових економічних категорій економіки.

Пояснення терміну "рентабельність" не визичає різних думок, оскільки під

ним розуміється відношення, в чисельнику якого завжди фігурує прибуток.

Рентабельність прибутку визначається як відношення прибутку до капіталу

(активам), рентабельність витрат - як відношення прибутку до собівартості

(витрат), рентабельність продаж відношення прибутку до ціни (виручки від

реалізації).

При розрахунках показників рентабельності також виходять з різними

величинами, складаючих прибуток, - балансовий прибуток, прибуток від

реалізації, чистий прибуток.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це

передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в

процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного

доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі

первинного розподілу доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії "витрати

виробництва". Прибуток - це та частина вартості продукту, яки залишається

після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у

вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.

Необхідний і додатковий продукт - це категорії виробництва. Для

з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі

поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною

теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва,

на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується

створення фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику

для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного

виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати.

Додатковий продукт - чистина чистого продукту, створювана

безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий

продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з

важливих умов їхнього успішного розвитку.

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і

реалізованої та готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після

того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію

обороту і набере грошової форми.

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю

первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації

вартості в основному додаткового продукту. Однак прибуток включає і частину

вартості необхідного продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального

виробництва - це частина національного доходу, що в результаті його

первинного розподілу набирає форми чистого доходу підприємств.

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на

його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в

суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту,

національного доходу.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-

господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому

прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників.

На формування прибутку, як фінансового показника роботи підприємства,

впливає встановлений державою порядок

формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення

й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення

позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового)

прибутку.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства у впливають

результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності;

сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови

обліку фінансових результатів.

Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні.

ТОВ ВКФ "Консалекс" належить до такої галузі економіки як промислова.

Ця галузь займає першу сходинку поміж інших галузей економіки, таких

як:

1. промислова галузь;

2. транспорт та зв'язок;

3. фінанси, кредит, страхування;

4. будівництво;

5. торгівля і громадське харчування

6. постачання і збут;

7. інші галузі.

Зміни в обсягах і структурі прибутку підприємств різних галузей

економіки, свідчать про складні процеси, що відбуваються в окремих галузях

економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції

(робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвиток ринкових

відносин; ціноутворенням.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є

його балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення

балансового прибутку дано у статистичному щорічнику України за 2000 рік.

Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів

діяльності за звітній період, отримана як на території України, так і за її

межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації

продукції (робіт, послуг), в тому числу продукції допоміжних і

обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів,

нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів

фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від

орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій

.

Отримання балансового прибутку пов'язане з кількома напрямками

діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від

реалізації продукції (робот, послуг). Як правило цей прибуток має основну

питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації

продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації

суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних

зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої

продукції (робіт, послуг).

По-друге, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій.

У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції,

від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від

володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні

папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і

його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це

обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових

інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування.

По-третє, ця діяльність, зв'язана з отриманням позареалізаційних

прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.

До них належать:

. прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

. невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих,

пожеж, аварій);

. надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

. штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських

договорів суб'єктами господарювання в зв'язку із

застосуванням фінансових санкцій;

. штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з

державного бюджету;

. кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми

власності, щодо якої минув термін позовної давності;

. дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної

давності;

. прибуток від завищення цін і тарифів;

. курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

. прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

. вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини

виконаного повністю бартерного контракту;

. прибуток (збиток) від спільної діяльності.

З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України

"Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, податкові

адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого

прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку

безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку підприємства.

Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку

податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства.

Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування

фінансових ресурсів підприємств. Тому формування балансового прибутку, його

збільшення мають, важливе значення для ТОВ ВКФ "Консалекс" - суб'єкта

господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у

фінансовому менеджменті.

Мал. 1.1 Стурктурно-логічна схема формування прибутку від реалізації

продукції

Як вже зазначалося, отримання прибутку від реалізації продукції

(робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів

господарювання. Прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак на

відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства

фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за

певний період (місяць, квартал, рік) на основі даних бухгалтерського

обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру

реалізації продукції. Проте окремі законодавчі акти по різному трактують

настання моменту реалізації. Так, згідно із Законом "Про оподаткування

прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року, реалізацією визнається

подія, що відбулася раніше: дата зарахування коштів покупця на банківський

рахунок постачальника в оплату товарів або дата відвантаження товарів.

Згідно із Законом "Про додаток на додану вартість" від 3 квітня 1997 року

(з наступними змінами до нього), реалізацією вважається зарахування коштів

від покупця на банківський рахунок постачальника в оплату товарів, що

підлягають реалізації.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах

реальне формування на підприємстві прибутку від реалізованої продукції має

місце тільки за умови, коли така відбувається на справді. Тобто, коли кошти

від покупця надходять на розрахунковий рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і

визначення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою

призводить до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків,

погіршання їхнього фінансового стану.

На мал. 1.1 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від

реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на

прибуток від реалізації.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох

основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На

зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва,

залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції

(рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків

нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації

продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні

витрати (за зміни обсягу виробництв продукції); витрати на зберігання

продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток

від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За

умов формування ринкової економіки, державного регулювання рентабельності

продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення

прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих

виробів. Цьому сприяє відсутність належної конкуренції, монопольне

становище деяких підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів

продукції.

Таким чином можна зробити висновок, що можливості підприємства

впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва

продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність є досить

істотними.

Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості

продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником

діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у

формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери

діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі

поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість;

витрати на виробництво та реалізацію - повну собівартість продукції.

Можливість підприємства впливати на формування собівартості є

істотною. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на

собівартість, регламентований державою. Протягом 1996 року Постановами

Кабінету Міністрів України були затверджені Типові положення з питань

планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг),

у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі,

собівартості науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт тощо.

На основі Типових положень розроблено галузеві, відомчі положення,

інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної

собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються у собівартість

продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементам: матеріальні

витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи,

амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір

окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів

відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

. відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування,

соціальне страхування, фонд ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи);

. амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

. витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

. інші витрати (відрахування в Держаний інноваційний фонд, на

фінансування автомобільних доріг, деякі позабюджетні фонди

фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних робіт).

Можливість впливу підприємств на названі елементи витрат є обмеженою.

Однак вона можлива з допомогою належного управління показниками, до яких

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6