Рентабельність підприємства

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і

характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину

прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і

залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває

ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей

показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище

потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає

показник рентабельності активів.

В ринковій економіці придається велике значення порівнянням прибутку з

прибуткоутворюючими факторами і базами її формування.

При стандартній оцінці фінансового стану підприємства пропонується

західними методиками:

. По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників

рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для

робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації

(менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);

. По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з

елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення

підприємства;

. По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу

показників рентабельності по секторам основної діяльності, по

підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам.

Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра

об'єднує три основним класи показників (табл. 2.1.)

1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку

(доходу).

2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням

виробничих активів.

3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних

грошових коштів.

Таблиця 2.1.

Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

|Основні класи показників |Фінансові коефіцієнти рентабельності |

|рентабельності | |

|1 |2 |

|1. Показник рентабельності, |1.1 .Коефіцієнт обмеженого рівня валового |

|розрахований на підставі |прибутку |

|прибутку (доходу) |1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку |

| |від основної (операційної) діяльності |

| |1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку |

| |всієї діяльності підприємства |

| |1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня чистого |

| |прибутку |

| |1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності |

|2.Показник рентабельності, |2.1.Коефіцієнт віддачі на всю суму |

|розрахований в зв'язку з |виробничих |

|використанням виробничих |активів |

|активів |2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований |

| |капітал |

| |2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний |

| |капітал |

|3.Показник рентабельності, |3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору |

|розрахований на підставі |3.2.Коефіцієнт рентабельності |

|потоків власних грошових коштів|совокупного капіталу |

| |3.3.Коефіцієнт рентабельності власного |

| |капіталу |

| |3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу |

2. Аналіз прибутку і решта стабільності виробничо-господарської

діяльності підприємства

2.1. Методи економічної інформації в аналізі фінансової діяльності

підприємства

Порівняння - один зі способів, за допомогою яких людина почала

розпізнавати навколишнє середовище.

Сутність цього методу може бути розкрита в такий спосіб. Порівняння -

це науковий метод пізнання, у процесі якого невідоме (досліджуване) явище,

предмети зіставляються з уже відомими, досліджуваними раніше, з метою

визначення загальних рис або розходжень між ними. За допомогою порівняння

визначається загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни

досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їхнього розвитку.

В економічному аналізі порівняння використовують для рішення всіх його

задач як основний чи допоміжний спосіб. От найбільш типові ситуації, коли

використовується порівняння, і мети, що при цьому досягаються:

1. Зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня

виконання плану.

2. Зіставлення фактичних показників з нормативними дозволяє

провести контроль за витратами і сприяє впровадженню ресурсозберігаючих

технологій.

3. Порівняння фактичних показників з показниками минулих років для

визначення тенденцій розвитку економічних процесів.

4. Зіставлення показників аналізованого підприємства з досягненнями

науки і передового досвіду роботи інших підприємств чи підрозділів

необхідно для пошуку резервів.

5. Порівняння показників аналізованого господарства із середніми

показниками по районі, зоні, області для оцінки досягнутих результатів і

визначення невикористаних резервів.

6. Зіставлення рівнобіжних і динамічних рядів для вивчення

взаємозв'язків досліджуваних показників. Наприклад, аналізуючи одночасно

динаміку зміни обсягу виробництва валової продукції, основних виробничих

фондів і фондовіддачі, можна обґрунтувати взаємозв'язок між цими

показниками.

7. Зіставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору

найбільш оптимального з них.

8. Зіставлення результатів діяльності до і після зміни якого-небудь

фактора застосовується при розрахунку впливу факторів і підрахунку

резервів.

Розглянемо більш докладно кожен тип порівняння.

Як уже відзначалося раніше, однією з задач АХД є систематичний

контроль і всебічна оцінка діяльності підприємств по виконанню плану

економічного і соціального розвитку. Цим обумовлена необхідність порівняння

фактичних даних із плановими. Таке порівняння дозволяє визначити ступінь

виконання плану за місяць, чи квартал рік.

Порівняння фактичних даних із плановими може бути використано і для

перевірки обґрунтованості планових показників. Для цього фактичні дані в

середньому за три-п'ять минулих років порівнюють з даними плану поточного

року.

Немаловажне значення в АХД має порівняння досягнутого рівня по тим чи

іншим показникам з даними перспективними планами. Таке порівняння дає

можливість бачити хід виконання перспективного плану і задачі на майбутній

період.

У практиці аналітичної роботи використовується також порівняння з

затвердженими нормами (наприклад, витрата матеріалів, сировини, енергії,

води і т.д.).

Таке порівняння необхідне для виявлення економії чи перевитрати

ресурсів на виробництво продукції, для оцінки ефективності їхнього

використання в процесі виробництва і визначення загублених можливостей

збільшення випуску продукції і зниження собівартості.

В аналізі господарювання дуже часто застосовується порівняння фактично

досягнутих, результатів з даними минулих років. Порівнюють результати

сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з

минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни досліджуваних показників і

визначити тенденції і закономірності розвитку економічних процесів.

Наступний вид - порівняння з кращими результатами, тобто з кращими

зразками праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки.

Такі порівняння можуть проводитися як у рамках досліджуваного підприємства,

так і за його межами. Усередині підприємства проводиться порівняння

середнього рівня показників, досягнутих колективом у цілому, з показниками

передових ділянок, бригад, робітників. Це дозволяє виявити передовий досвід

і нові можливості виробництва.

Велике значення має міжгосподарський порівняльний аналіз, у процесі

якого показники аналізованого підприємства зіставляються з показниками

інших підприємств, що мають кращі результати при однакових вихідних умовах

господарювання. Такий аналіз спрямований на пошук нових можливостей

виробництва, вивчення передового досвіду і є важливим засобом визначення

резервів підвищення ефективності роботи підприємства.

Дуже часто в аналізі показники досліджуваного підприємства

порівнюються зі сереоньогалузевими даними чи середніми по міністерству,

об'єднанню, концерну й ін. Таке порівняння необхідне для більш повної й

об'єктивної оцінки діяльності аналізованого підприємства, для вивчення

загальних і специфічних факторів, що визначають результати його

господарської діяльності.

В АХД застосовується також порівняння різних варіантів рішення

економічних задач, що дозволяє вибрати найбільш оптимальний, і тим самим

більш повно використовувати можливості виробництва. Особливо широко воно

використовується в попередньому аналізі при обґрунтуванні планів і

управлінських рішень.

Порівняння рівнобіжних і динамічних рядів використовується для

визначення й обґрунтування форми і напрямку зв'язку між різними

показниками. З цією метою числа, що характеризують один з показників,

необхідно розташувати в зростаючому чи убутному порядку і розглянути, як у

зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: зростають чи

убувають, і в якому ступені.

В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного

аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одномірний і

багатомірний.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення

абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників

від базового (планового, минулого періоду, середнього рівня, досягнень

науки і передового досвіду).

За допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається структура

економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин у

загальному цілому (питома вага власного капіталу в загальній його сумі),

співвідношення частин цілого між собою (наприклад, власного і позикового

капіталу, основного й оборотного капіталу), а також вплив факторів на

рівень результативних показників шляхом порівняння їхньої величини до і

після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз застосовується при вивченні відносних темпів росту і

приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при

дослідженні рядів динаміки.

При одномірному, порівняльному аналізі зіставлення робляться по одному

чи декільком показникам одного об'єкта чи декількох об'єктів по одному

показнику.

За допомогою багапгомірного порівняльного аналізу проводиться

зіставлення результатів діяльності декількох підприємств (підрозділів) по

широкому спектрі показників.

Особливої уваги заслуговують багатомірні порівняння, що необхідні в

аналізі для комплексної оцінки результатів господарювання виробничих

підрозділів, підприємств і т.д. Така задача встає завжди, коли треба дати

узагальнюючу порівняльну оцінку результатам господарювання декількох

підприємств. Це здійснюють вищі органи керування, а також інвестори

для оцінки ступеня фінансового ризику.

Комплексна оцінка господарської діяльності являє собою характеристику

діяльності підприємства, отриману в результаті вивчення сукупності

показників, що визначають більшість економічних процесів і містять

узагальнюючі дані про результати виробництва. Очевидно, що чим більше

показників буде використано для комплексної оцінки, тим більше правильними

будуть висновки аналізу. Але прагнути до цієї мети потрібно дуже обережно,

тому що збільшення кількості показників ускладнює роботу підрахунків по

комплексній оцінці і робить її менш ефективною.

Задача комплексної оцінки в територіальному плані зараз зважується в

двох напрямках. Перше - це розробка узагальнюючого (синтетичного) чи

інтегрального показники, який би втілив найбільш вагомі сторони

господарської діяльності. Досягнення цієї мети залучає тим, що в підсумку

очікується одержання єдиного показника. А це автоматично вирішує задачу

оцінки результатів господарювання: перше місце займає підприємство з

найбільшою чи найменшою величиною показника, друге - підприємство, що має

другий результат, і т.д. Такий інтегральний показник поки не знайдений, а

численні дослідження показують труднощі його розробки.

Складність господарської діяльності не дозволяє вирішити проблему й

інший спосіб вибрати з числа узагальнюючих результативних показників який-

небудь один у якості інтегрального.

Наприклад, підприємство може мати кращий результат по сумі отриманого

прибутку за рахунок кон'юнктурних факторів при зменшенні обсягу виробництва

продукції. Візьмемо інший випадок: підприємство перевиконало план по

виробництву продукції, але при цьому збільшилася собівартість продукції,

зменшилася сума прибутку.

Тому узагальнююча оцінка результатів діяльності підприємств звичайно

проводиться по цілому комплексі показників. У зв'язку з цим задача звичайно

ускладнюється, оскільки субординація підприємств за різними показниками

буде неоднаковою. Наприклад по обсягам продуктивності підприємство буде

займати перше місце, по собівартості - третє, а за рівнем рентабельності -

п'яте і т.д.

Інший напрямок комплексної оцінки - розробка алгоритмів обчислювальних

процедур, які б на основі комплексу показників забезпечили однозначну

оцінку результатів господарської діяльності.

Для рішення цієї задачі досить широко використовуються алгоритми,

засновані на методах "суми місць", геометричної середньої і т.д. Але ці

методики мають істотний недолік, тому що в них не враховується вагомість

визначених показників. Найбільш перспективним підходом є використання

методики багатомірного порівняльного аналізу, заснованої на методі

відстаней, що дозволяє враховувати не тільки абсолютні величини показників

кожного підприємства, але і ступінь їхньої близькості (дальності) до

показників підприємства-еталона. У зв'язку з цим необхідно координати

порівнюваних підприємств виражати в частках відповідних координат

підприємства-еталона, узятого за одиницю.

Розглянемо практичну сторону рішення задачі багатомірного

порівняльного аналізу.

Етап 1. Визначається система показників, по яких будуть оцінюватися

результати господарської діяльності підприємств, збираються дані за цими

показниками і формується матриця вихідних даних. Вихідні дані можуть бути

представлені як у виді моментних показників, що відбивають стан

підприємства на визначену дату, так і темпових показників, що

характеризують динаміку діяльності підприємства і представлених у виді

коефіцієнтів росту. Можливе вивчення одночасне і моментних, і темпових

показників.

Етап 2. У вихідній таблиці в кожній графі визначається максимальний

елемент, що приймається за одиницю. Потім всі елементи цієї графи (аij)

поділяються на максимальний елемент еталонного підприємства (мах аij). У

результаті створюється матриця стандартизованих коефіцієнтів (xij):

[pic] (8)

Еталонне підприємство формується звичайно із сукупності однорідних

об'єктів, що належать до однієї галузі. Однак це не виключає можливості

вибору підприємства-еталона із сукупності підприємств, що належать до

різних галузей діяльності, тому що багато фінансових показників порівнянні

і для різнорідних об'єктів господарювання.

Якщо з економічної сторони кращим є мінімальне значення показника

(наприклад, витрати на карбованець товарної продукції), то треба змінити

шкалу розрахунку так, щоб найменшому результату відповідала найбільша сума

показника.

Етап 3. Всі елементи матриці координат зводяться в квадрат. Якщо

задача зважується з урахуванням різної ваги показників, тоді отримані

квадрати збільшуються на величину відповідних вагових коефіцієнтів (К),

встановлених експертним шляхом, після чого результати складаються по

рядках і з отриманої суми вилучається квадратний корінь:

[pic] (9)

Етап 4. Отримані рейтингові оцінки (Rj) розміщаються по ранжиру, і

визначається місце кожного підприємства за результатами господарювання.

Перше місце займає підприємство, якому відповідає найбільша сума, друге

місце - підприємство, що має наступний результат, і т.д.

Ось деякі переваги пропонованої методики багатомірного порівняльного

аналізу.

По-перше, розглянута методика базується на комплексному багатомірному

підході до оцінки такого складного явища, як виробничо-фінансова діяльність

підприємства.

По-друге, вона враховує реальні досягнення всіх підприємств-

конкурентів і ступінь їхньої близькості до показників підприємства-еталона.

По-третє, пропонована методика робить кількісно вимірної оцінку

надійності ділового партнера, засновану на результатах його минулої і

поточної діяльності, що дозволяє уникнути суб'єктивізму і більш реально

оцінювати рейтинг підприємств.

Важлива умова, яку потрібно дотримувати при аналізі, - необхідність

забезпечення порівнянності показників, оскільки порівнювати можна тільки

якісно однорідні величини. При цьому повинні бути враховані наступні

вимоги:

. єдність об'ємних, вартісних, якісних, структурних факторів;

. єдність проміжків чи моментів часу, за які були обчислені порівнювані

показники;

. порівнянність вихідних умов виробництва (технічних,

природних, кліматичних і т.д.);

. єдність методики числення показників і їхнього складу.

Як видно, більшість вимог очевидне їхнє виконання не викликає

труднощів. Але іншого разу непорівнянність не відразу упадає в око, а її

досягнення вимагає дійсних зусиль.

Розглянемо конкретні приклади. Невідповідність об'ємного фактора може

значно погіршити оцінку діяльності підприємства по зниженню витрат на

виробництво валової продукції (К3). Якщо порівняти фактичну суму витрат

[pic] із планової [pic], то різниця цих показників обумовлена не тільки

зміною собівартості окремих видів продукції, але і змінами в обсязі

виробництва продукції. Щоб показники мали порівнянний вид, необхідна

нейтралізація впливу об'ємного фактора, для цього планову суму витрат треба

перерахувати на фактичний обсяг виробництва продукції [pic], і потім

порівняти з фактичною сумою витрат:

[pic] (10)

Така проблема виникає і при оцінці змін в обсязі валової продукції.

Тут через можливість використання різних вартісних вимірників (порівнянні

ціни, планові ціни, що діють ціни в звітному періоді й ін.) обсяг

виробництва продукції може виявитися непорівнянним. Для нейтралізації

впливу вартісного фактора досить визначити наступний умовний показник

валової продукції: [pic]. Зіставлення його з плановим показником [pic]

забезпечить повну об'єктивність оцінки.

У тих випадках, коли відсутній базисний показник якості і воно

визначається розподілом отриманої продукції по сортах (наприклад,

угодованістю тварини), те проблема нейтралізації якісних відмінностей може

бути вирішена як нейтралізація структурного фактора.

Коли враховують структуру, то формула валової продукції має вид:

[pic] (11)

де УД - питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі, %;

Vзаг. - загальний обсяг виробництва продукції.

Для досягнення порівнянності варто використовувати однакові ціни,

наприклад планові (Цпл). Потім обсяг продукції як за планом, так і

фактично потрібно визначити в однаковому складі. Останній виходить

шляхом розподілу фактичного загального обсягу продукції по видах

відповідно плановій структурі. Зіставлення отриманих у такий спосіб

показників валової продукції

[pic] (12)

після виключення впливу структурного і вартісного факторів дозволяє

вірніше оцінити приріст обсягу продукції.

Коли показники, узяті для порівняння, охоплюють різні проміжки часу,

та ця невідповідність легка перебороти шляхом коректування. Якщо ж вони

узяті на різні моменти часу, то порівнянність може бути досягнута тільки

шляхом заміни одного з показників.

Порівнянність показників у ряді випадків може бути досягнута, якщо

замість абсолютних величин взяти середні чи відносні. Не можна, наприклад,

порівнювати такі абсолютні показники різних господарств, як обсяг

виробництва продукції, вартість основних засобів, суму прибутку і т.д. без

обліку їхньої земельної площі. Але якщо замість абсолютних показників узяти

відносні, то їхній можна порівнювати.

У деяких випадках для забезпечення порівнянності показників

використовуються поправочні коефіцієнти.

Особливо потрібно бути уважним у відношенні методичної невідповідності

показників. Воно не тільки може спотворити результати порівняння, але і

взагалі змінити зміст. Наприклад, фондовіддача може бути обчислена по всій

сумі основних фондів, по основних виробничих чи фондах тільки по активній

їх частині. Тому не перевіривши тотожності методики розрахунку показників у

плані і звіті поточного року, а також за минулі періоди можна дати невірну

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6