Рентабельність підприємства

застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці,

структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що

належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997

року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія

"собівартість", бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на

обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не

слід робити висновку про скасування собівартості як показника діяльності

підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття

названого Закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат

виробничо-господарської діяльності підприємства. У наказі Мінфіну України

від 17 листопада 1997 року № 247 щодо складання річного бухгалтерського

балансу підприємства за 1997 рік є чіткі вказівки про необхідність

керуватися Типовими положеннями з планування, обліку й калькулювання

собівартості продукції (робіт, послуг).

Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто

зниження її собівартості є важливим фактором збільшення прибутку від

реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів,

що впливають на скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Для цього необхідно: знати повний перелік вказаних витрат, що дається, в

типових положеннях, особливості складу і формування витрат з урахуванням

сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали

більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак

вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що

регламентують ці питання.

1.2. Методи розрахунку прибутку від реалізації

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт,

послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування,

прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне для

складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має

деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання:

виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничий сфері буде різниця в розрахунках прибутку від

реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських

підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері

послуг по-різному визначатиметься прибуток від надання послуг комерційними

банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами

торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три

методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за

показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний)

метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами

продукції, що виробляються і реалізуються.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це

укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за

розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається

використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за

попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в

наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив

окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку

прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже

розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не

тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих

чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості

продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та

якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і

непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це

продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція -

це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій

послідовності:

. визначається очікуваний базовий прибуток і базова

рентабельність продукції;

. порівняна продукція планового періоду визначається за

собівартістю періоду, що передував плановому;

. виходячи з рівня базової рентабельності продукції

розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому

періоді;

. розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в

періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або

очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від

випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його

розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з

урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у

періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів

продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх

собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність

усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути

розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За

браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з

використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими

вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо

розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються

обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках

нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

[pic] (1)

де Прп - прибуток від реалізації продукції;

Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок

планового періоду;

Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець

планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за

методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як

правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках,

особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції

розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у

залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється

множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на

підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього

року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового

періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню

рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в

четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у

цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого

розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер

діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і

методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія

й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери

послуг.

ТОВ ВКФ "Консалекс" застосовує аналітичний метод розрахунку.

1.3. Розподіл і використання прибутку

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний і для

задоволення різноманітних потреб. Прибуток є джерелом формування фінансових

ресурсів самого підприємства і використовується ним для забезпечення

господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У

розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл

балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і

підприємство. В результаті розподілу кожний з : учасників одержує свою

частку прибутку.

Пропозиції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством

складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має

податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика

реалізується в: сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку; у

визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання

податкових пільг.

Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в

розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет. На цьому

етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний,

розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти

цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

На мал. 1.2. зображено схему розподілу балансового прибутку

підприємства. З неї можна зробити висновок, що на обсяг прибутку, який

залишається в розпорядженні підприємств, впливають: абсолютна сума

отриманого балансового прибутку; платежі в бюджет, здійснювані за рахунок

прибутку (рентні платежі , плата за землю, податок із власників

транспортних засобів, податок на прибуток, податок на нерухомість - після

його запровадження).

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, не слід

ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за

рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких

випадках:

- за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

[pic]

Мал. 1.2. Структурно-логічна схема розподілу балансового прибутку і

формування чистого прибутку підприємства

- за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних

розрахунків;

- за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди;

- за приховування прибутку від оподаткування;

- за недотримання встановлених лімітів забору води або використання

води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з

державних водогосподарських систем);

- за прострочені банківські позички;

- за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

- за інші порушення.

З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності

підприємств, що функціонують в різних сферах економіки, можуть стягуватися

за рахунок прибутку й інші штрафи. Особливо це стосується комерційних

банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що

залишається в підприємства після сплати податків та можливих штрафів

(фінансових санкцій).

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом

попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти

безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого

прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на

безпосереднє фінансування витрат.

На мал. 1.3. зображено структурно-логічну схему використання чистого

прибутку підприємства.

Як уже було сказано, за рахунок прибутку підприємство формує і ряд

цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат,

задоволення відповідних потреб. Використання чистого прибутку на виплату

дивідендів здійснюється безпосередньо.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення

оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання.

Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню

величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на

фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи

управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення

фондів нагромадження і споживання.

[pic]

Мал. 1.3. Структурно-логічна схема використання чистого прибутку

підприємства

Нині використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначаються

самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону "Про

оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, в 1995, 1996,

1997 (перше півріччя) державне регулювання використання чистого прибутку

здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами,

зокрема:

. зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) за використання

прибутку на фінансування, реконструкцію та модернізацію активної

частини основних фондів;

. зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10%) за умови використання

прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось

тільки на державні підприємства);

. зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого

на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного

призначення, на благодійну діяльність.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від

22 травня 1997 року державне регулювання використання чистого прибутку

підприємств також здійснюється з допомогою зменшення оподаткованого

прибутку на суму витрат з чистого прибутку для утримання й експлуатації

об'єктів соціальної інфраструктури тоді, коли відповідні об'єкти соціальної

інфраструктури були на балансі підприємства і утворювались ним на час

уведення в дію Закону про оподаткуванню прибутку.

1.4. Система показників рентабельності.

Показники рентабельності являються відносними характеристиками

фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони

вимірюють доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні

інтересами учасників економічного процесу, ринкового обміну.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного

середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини

вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового

стану підприємства.

При аналізі виробництва, показники рентабельності можна об'єднати в

слідуючи групи:

1) показники рентабельності продукції;

2) показники рентабельності капіталів (активів);

3) показники, розраховані на підставі потоків власних грошових коштів.

Перша група показників формується на підставі розрахунків рівнів

рентабельності (доходності) по показникам прибутку (доходу), відбитий в

звітності підприємства.

Наприклад:

Даний показник характеризує прибутковість (доходність) продукції

базисного та звітного періоду.

Друга група показників рентабельності формується на підставі

розрахунків рівнів рентабельності в залежності від зміни розміру та

характеру авансованих коштів: всі активи підприємства; інвестиційний

капітал (власні кошти + довгострокові зобов'язання); акціонерний (власний)

капітал.

Наприклад:

Неспівпадання рівнів рентабельності по цим показникам характеризує

ступінь використання підприємством фінансових ричагів для підвищення

доходності, довгострокових кредитів та інших зайнятих коштів.

Дані показники - практичні. Вони відповідають вимогам власників.

Наприклад, адміністрацію підприємства інтересує віддача (доходність) всіх

активів (всього капіталу); потенційних інвесторів і кредиторів - віддача на

інвестуємий капітал; власників та учеридителів - доходність акцій.

Кожний з перерахованих показників легко моделюється по факторним

залежностям. Розглянемо наступну залежність:

[pic]

Ця формула розкриває зв'язок між рентабельністю всіх активів (або

виробничих активів), рентабельністю реалізацій та фондовіддачі (показників

обороту виробничих фондів).

Економічний зв'язок полягає в тому, що формула прямо вказує шляхи

підвищення рентабельності: при низькій доходності продаж необхідно

прискорювати обіг виробничих активів.

Розглянемо ще одну фактичну модель рентабельності:

[pic]

Як бачимо рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від

змінений рівня рентабельності продукції, швидкість обороту совокупного

капіталу та співвідношення власного та займаного капіталу. Вивчення цих

залежностей має доказну ціну для оцінки фінансового стану підприємства,

оцінки степені результатів своєї діяльності. З цієї залежності виходить, що

при інших рівних умовах віддача акціонерного капіталу підвищується при

збільшенні займаних коштів в складі совокупного капіталу.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку

рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак

замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

Наприклад:

[pic]

Дані показники дають уяву про ступінь важливостей підприємства

забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими

коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція

рентабельності розраховується на підставі притоку грошової "наличности",

широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона

більше приоритетна, тому що операції з грошовими потоками є признакою

інтенсивного типа виробництва ознакою "здоров'я" економіки і фінансового

стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує

перебудови звітності підприємства. Ця робота минається лише на початковій

стадії.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність

пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності

важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники,

як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг

виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності

(доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному

зв'язку.

Підприємство на сам перед звертає свою увагу на проблеми контролю за

змінами промислової виробничості і стараються знизити роль зовнішнього

фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання

підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження

ціни за пропонуємі товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням

цін на використовуємі ресурси, то роль дефлятора ціни в формуванні

доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу

вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто

за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості

продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Основні показники рентабельності:

. Рентабельність продукції;

. Рентабельність продаж;

. Рентабельність активів;

. Рентабельність текучих активів;

. Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції (витрати) (Рпр) визначається відношенням

прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції (Пр) до повної

собівартості реалізації продукції (С):

[pic] (2)

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації

продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж (RОS) визначається як відношення прибутку від

реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну

продукції (В):

[pic] (3)

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності

підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над

взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат

виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів (КОА) визначається як відношення прибутку

(балансової чи чистої) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь

період (Аср):

[pic] (4)

Цей показник служить для визначення ефективності використання

капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво

капіталу, як власного так і заємного.

Рентабельність активів також можна представити як ефективність

використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і

оборачуваємості активів (Оа):

[pic] (5)

Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість

обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І

навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути доля прибутку

в ціні товару.

4. Рентабельність поточних активів (Рта) уявляє собою відношення

чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів

(оборотних коштів) підприємства (Ат.ср):

[pic] (6)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні

що вкладена у поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як

відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу

підприємства (Кс) за якийсь період:

[pic] (7)

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6