Планування діяльності підприємств

ринок, розподіл сегментів, перспектива розвитку ринку та його структури);

конкуренти (умови, що домінують на ринку товарів, можливість співіснування,

тощо).

Для оцінки загроз та можливостей впливу перерахованих факторів М.Х.

Мескон та М. Альберт пропонують перелік загроз та можливостей, з якими

підприємство зустрічається у зовнішньому середовищі.

Вплив зовнішнього фактора на підприємство розраховується за формулою:

[pic] (1);

де [pic] - оцінка впливу зовнішнього фактора на діяльність

підприємства;

kФ - коефіцієнт, який враховує важливість впливу зовнішнього фактора,

див. вихідні дані, табл.1, №1;

Y – значення впливу зовнішнього фактора на діяльність підприємства,

обирається самостійно.

Значення “Y” М. Мескон рекомендує приймати в межах (-50...+50).

Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів наведена в таблиці 1:

Таблиця 1

Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів для підприємства

|№ |Фактори зовнішнього |Коефіцієнт |Значення впливу |Оцінка впливу |

|п/п |середовища |“kФ” |фактора “Y” |фактора “Зн” |

|1 |2 |1 |4 |5 |

|1 |Економічні |1,68 |+20 |+33,3 |

|2 |Ринкові |0,97 |-10 |-9,70 |

|3 |Політичні |2,17 |-20 |-43,40 |

|4 |Технологічні |2,67 |+30 |+80,10 |

|5 |Конкурентні |0,87 |-20 |-17,40 |

|6 |Міжнародні |1,77 |-30 |-53,10 |

|7 |Соціальні |0,77 |+10 |+7,7 |

Примітка. Значення “Y” в таблиці вибрано довільно, а значення

коефіцієнта “k” – згідно вихідних даних.

Вплив зовнішніх факторів на діяльність підприємства визначається по

шкалі Ф. Хедоурі (рис 1.).

1.2. Сегментація ринку

Підприємство при плануванні свого місця на ринку повинно

орієнтуватись на його окремий сегмент – групу споживачів, які зайняті

пошуком однотипних товарів та згодні їх купити.

Сегментація здійснюється за наступними принципами: кожен із

сегментів, що розглядається має бути чітко вираженим; вибраний сегмент має

бути досить значимим, щоб забезпечити прибуток підприємству; сегмент має

бути доступним для застосування ефективних методів збуту.

В першу чергу необхідно визначитись, хто є споживачем товару:

населення чи організації. Населення є в основному споживачем товарів

широкого вжитку (ТШВ). Сегментація тоді здійснюється за такими ознаками:

1. Географічна – розташування регіону, чисельність та щільність

населення, структура комерційної діяльності, клімат, динаміка

розвитку регіону, рівень інфляції, тощо.

2. Демографічна – стать, вік, склад сім'ї та етап її життєвого циклу,

сфера діяльності, освіта, релігійні переконання, національність,

тощо.

3. Психографічна – суспільний клас (тобто стабільні групи суспільства,

яким характерні споріднені цінності, уявлення, інтереси,

поведінка), спосіб життя, тип особистості.

4. Поведінкова – рівень знань, взаємовідносини, норми споживання,

ступінь використання товару, готовність купити товар, випадковість

покупки, тощо.

Організації є в основному споживачами товарів промислового

призначення (ТПП). Ознаки сегментації ринку ТПП подібні до ознак

сегментації ринку ТШВ. Відмінність полягає в тому, що ринок ТПП сегментують

в основному за географічними, а також за деякими соціально-економічними

ознаками: розміри підприємств-покупців, структура каналів збуту,

організаційні форми торгівлі, техніка і технологія закупівель. Другорядного

значення набувають демографічні, культурні та поведінкові ознаки.

Спочатку необхідно розділити покупців залежно від концентрації їхніх

складів. Чим ближче вони розміщені до підприємства-виробника, тим більшою

буде частота поставок і ширшим асортимент товарів, які поставляються в

одній пакувальній одиниці.

Демографічні ознаки сегментації ринку ТПП можуть стосуватись

кількості працюючих, галузі спеціалізації, наявних ресурсів, а також

демографічних особливостей осіб, що беруть участь у прийнятті рішень про

купівлю.

Здійснивши сегментацію, виробник може вибрати той сегмент, на якому

він буде концентрувати свої маркетингові зусилля.

1.3. Визначення ємності ринку підприємства

Ємність ринку – можливий об’єм реалізації на ньому товару протягом

певного проміжку часу. Ємність ринку характеризується потенційною ємністю

(максимально можливою) та часткою ринку. Частка ринку визначається як

відношення об’єму продажу товару даного підприємства до потенційно можливої

ємності ринку.

Ємність ринку розраховується на основі аналізу тенденцій розвитку

галузей, які використовують даний товар, або на основі аналізу тенденцій

реалізації товару за попередній період та екстраполяції даних на попередній

період.

Загальна ємність в натуральних одиницях визначається за формулою

QРИНКУ = n1 * n2 (2);

Де QРИНКУ – загальна ємність ринку в натуральних показниках;

n1 – кількість покупців товару, чол., див. вихідні дані, табл. 1, №

2;

n2 – кількість покупок здійснених середнім покупцем, шт., див.

вихідні дані, табл. 1, № 3.

QРИНКУ = 400670,00*2=801340,00

1.4. Оцінка конкурентоздатності товару

Конкурентосздатність – це сукупність якісних та вартісних

характеристик товару, які з точки зору покупця є суттєвими і забезпечують

задоволення конкретних потреб.

Рівень конкурентноздатності можна оцінити за допомогою системи

одиничних, групових (зведених) та інтегральних показників.

Одиничний показник – відображає відсоткове відношення дійсної

величини параметру до його величини, при якому елемент потреби повністю

задовольняється.

Груповий показник – поєднує одиничні показники та показує ступінь

задоволення потреби взагалі.

Інтегральний показник – чисельна характеристика конкурентноздатності

товару, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до

групового показника за економічними параметрами.

Визначивши інтегральний показник, його значення порівнюють із

нормативним або із значенням інтегрального показника товару-зразка і

роблять висновок про конкурентноздатність товару.

До технічних параметрів конкурентноздатності товару відносять:

класифікаційні параметри, які визначають належність виробу до певного виду,

класу, типу продукції; конструктивні (характеристики конструкторсько-

технічних рішень); нормативні (що відповідають міжнародним стандартам,

правилам); ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні,

психологічні тощо), які демонструють відповідність товару властивостям

людського комплексу; естетичні, які характеризуються єдністю змісту і форми

предмета.

До економічних параметрів відносять: енергомісткість та економічність

у споживанні сировини на одиницю продукції або здійснюваної роботи;

вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології;

надійність, періодичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин;

чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної

плати.

Отже для визначення інтегрального показника конкурентноздатності

необхідно:

1. Визначити груповий параметричний показник за технічними параметрами;

2. Визначити груповий параметричний показник за економічними параметрами;

3. Визначити інтегральний показник конкурентноздатності;

4. Порівняти інтегральний показник з еталоном і зробити висновок про

рівень конкурентноздатності товару.

Груповий параметричний індекс по технічних та економічних параметрах

визначається залежністю:

[pic] (3) ;

де аі – значення впливу одиничного показника, долі одиниці;

pi – параметричний індекс.

Таблиця 2

Визначення групового параметричного індексу за технічними параметрами

|№ |Одиничний показник |Значення|Значення|Оцінка|Параме-|Груповий|

|п/п| |% |, долі | |тричний|параме-т|

| | | |одиниці | | |ричний |

| | | | | |індекс |індекс |

|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |

|1. |Швидкість нагрівання води |40 |0,4 |5 |1 |0,4 |

|2. |Наявність фільтру |20 |0,2 |3 |0,6 |0,12 |

|3. |Нагрів (поверхня) |5 |0,05 |4 |0,75 |0,0375 |

|4. |Тривале зберігання тепла |20 |0,2 |4 |0,75 |0,15 |

|5. |Метод нагрівання |15 |0,1 |4 |0,75 |0,1125 |

| |ВСЬОГО |100 |1 |- |- |0,82 |

В колонці 4 вказано значення одиничного показника в долях одиниці (колонка

3 /100). Параметричні індекси (колонка 6) визначаються на основі тестування

споживачів (колонка 5), тобто по оцінці, яку отримав кожен із 5 параметрів.

Оцінці “відмінно” відповідає параметричний індекс 1, “добре” – 0,75,

“задовільно” – 0,6, “з недоліками” – 0,2, “з великими недоліками” – 0,1.

Колонка 7 – добуток параметричного індексу (колонка 6) та значення

відповідного одиничного показника в долях одиниці (колонка 4). Значення

отримане у рядку “ВСЬОГО” колонки 7 і є тим значенням групового

параметричного індексу за технічними параметрами.

Аналогічно визначається груповий параметричний індекс за економічними

параметрами. До економічних параметрів відносять: енергомісткість виробу,

вартість ремонтів, експлуатаційні затрати, вартість запчастин, сервісне

обслуговування. Розрахунок проводять в табличній формі аналогічно таблиці

2.

Таблиця 3

Визначення групового параметричного індексу за технічними параметрами

|№ |Одиничний показник |Значення|Значення|Оцінка|Параме-|Груповий|

|п/п| |% |, долі | |тричний|параме-т|

| | | |одиниці | | |ричний |

| | | | | |індекс |індекс |

|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |

|1. |Енергомісткість |25 |0,25 |4 |0,75 |0,1875 |

|2. |Вартість ремонту |20 |0,2 |4 |0,75 |0,15 |

|3. |Експлуатаційні затрати | 40 |0,4 |5 |1 |0,4 |

|4. |Вартість запчастин |10 |0,1 |3 |0,6 |0,06 |

|5. |Сервісне обслуговування |5 |0,05 |3 |0,6 |0,03 |

| |ВСЬОГО |100 |1 |- |- |0,8275 |

Розраховується інтегральний показник конкурентноздатності товару (К) за

формулою

[pic] (4);

де [pic] - груповий індекс конкурентноздатності товару за технічними

параметрами;

[pic] - груповий індекс конкурентноздатності товару за економічними

параметрами.

Отримане значення інтегрального показника порівнюємо із аналогічним

значенням товару зразка (див. вихідні дані, табл. 1, № 4).

К = 0,82/0,8275

=0,99 приблизно 1

1.5. Планування ціни на товар підприємства

Ціна є важливим фактором, який визначає об’єми продажу та виручку від

реалізації продукції.

При плануванні ціни необхідно досягти такого її рівня, який би

забезпечив максимальний прибуток при оптимальному випуску продукції та

рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під

впливом попиту та пропозиції. Однак, не виключається участь держави у

регулюванні цін на певні види продукції.

Головними факторами, що впливають на формування ціни є: собівартість

продукції, особливості товару, що приваблюють покупця, кон’юнктура ринку.

Існують такі методи встановлення ціни на продукцію: на основі витрат

виробництва і реалізації продукції; забезпечення беззбитковості; середні

витрати плюс прибуток; встановлення ціни орієнтованої на рівень

конкуренції; поточної ціни; з орієнтацією на споживача; параметричні методи

ціноутворення.

В курсовій роботі рекомендується використати метод орієнтований на

забезпечення максимального прибутку.

В першу чергу необхідно встановити залежність між ціною на одиницю

продукції та попитом на продукцію, тобто рівняння “кривої попиту”.

Зобразимо “криву попиту” (див. рис. 2) згідно вихідних даних, табл. 10.

Для встановлення рівняння “кривої попиту” доцільно використати

канонічне рівняння прямої, оскільки, як видно з рис. 2, залежність має

лінійний характер.

Канонічне рівняння прямої має вигляд: [pic].

Таким чином, щоб встановити залежність між ціною і попитом необхідно

взяти дві точки для побудови кривої попиту і визначити параметри лінійного

рівняння.

Дані для побудови кривої попиту мають вигляд:

|Ціна (Ц), грн. |10 |20 |30 |40 |50 |

|Попит (N), шт. |32000 |24000 |16000 |8000 |0 |

Візьмемо 1-у та 2-у точки, підставимо у канонічне рівняння прямої,

отримаємо:

Спростивши даний вираз отримаємо:

N=-800*Ц+40000;

Таким чином параметри лінійного рівняння: а=-800; в=40000.

Нехай була встановлена залежність:

N = a*Ц + в (5);

Де N – попит на продукцію (обсяг реалізації), шт.;

Ц – ціна на одиницю продукції, грн.;

а, в – параметри лінійного рівняння.

Прибуток (П) визначається як різниця між доходом (Д) і витратами (В):

П = Д – В (6);

П = 230622-200321= 30301

Доход (Д) розраховується як добуток обсягу реалізації (N) на ціну за

одиницю продукції (Ц):

Д = N * Ц (7);

Д = 5320*43,35=230622

Витрати (В) складаються з постійних та змінних затрат:

В = ВЗМПЛ * N + ВПОСТПЛ (8);

В = 36,70*5320+5077=200321

Де ВЗМПЛ – змінні затрати на виробництво і реалізацію одиниці

продукції в плановому році, грн., див. вихідні дані, табл. 1 № 6;

N – обсяг реалізації, шт.;

ВПОСТПЛ - постійні затрати підприємства в плановому році, грн., див.

вихідні дані, табл. 1 № 5.

З формул (6), (7), (8) отримаємо:

П = N * Ц – ВЗМПЛ * N – ВПОСТПЛ (9);

П = 5320*43,35-(36,70*5320)-5470 = 30301

Підставивши у (9) замість N вираз (5) отримаємо залежність прибутку

від ціни:

П = f (Ц) = а * Ц2 + в * Ц – ВЗМПЛ * а * Ц – ВЗМПЛ * в – ВПОСТПЛ =

а * Ц2 + (в – ВЗМПЛ * а)Ц – (ВЗМПЛ * в + ВПОСТПЛ) (10);

Необхідно визначити, при якому значенні Ц функція П = f (Ц) (10)

досягне свого максимального значення. Тобто необхідно дослідити функцію П =

f (Ц) на максимум. Для цього знайдемо похідну функції П = f (Ц):

П’ = 2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) (11);

Як відомо функція досягає своїх максимальних і мінімальних значень у

точках (критичні точки), в яких похідна дорівнює нулю. Тому прирівняємо

вираз (11) до нуля і відшукаємо значення Ц, при якому П набуває

максимального значення:

2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) = 0 [pic]

[pic] (12);

Ц= Ѕ(36,70-40000/(-800)) = 43,35

зобразимо графічно:

1.6. Прогнозування об’ємів пО1.6.Прогнозування об”ємів продажу товарів

підприємства.

Необхідно зазначити, що точних методів визначення майбутнього об’єму

продажу товарів не існує. В попередньому параграфі було встановлено ціну на

одиницю продукції, при якій буде досягнуто максимального прибутку. Маючи

залежність N = а * Ц + в (5) , можна отримати приблизне значення обсягу

реалізації продукції у плановому році в натуральних одиницях.

N=-800*43,35+40000=5320

2. Планування використання ресурсів підприємства для забезпечення виконання

виробничої програми

2.1. Планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в

плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам

плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих

потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу,

транспорті.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва

продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі приводить показники

випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних

одиницях виміру (тонах, м2, м3, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні

показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова

продукція.

Реалізованою рахують продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою

організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції QРПЛ визначається за формулою:

[pic], (13)

Qпл Р = (101473,68+26700+16700)=144873,68

де QTіПЛ – обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах

підприємства, див. формула (15);

?QПзіПЛ – сальдо залишків готової продукції і-го виду на складі

підприємства на початок і кінець планового періоду, див. вихідні дані,

табл. 1, № 7;

?QПвіПЛ – сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але

не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду, див. вихідні

дані, табл. 1, № 8;

n – кількість видів товарної продукції.

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому

році (QВіПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15 % відсотків більшою за

плановий обсяг реалізації продукції (N):

[pic], (14);

QплВі = 5320*1,1=5852

де N – плановий обсяг продажу продукції в натуральних показниках, див.

параграф 1.6.;

n – кількість видів товарної продукції (приймаємо 1).

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових

одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих,

відправлених на склад готової продукції підприємства), призначених для

капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів

та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

[pic], (15);

QплТі=(5852*43,35)+(5852 *43,35)*0,2= 101473,68

де QВіПЛ – план випуску і-го виду продукції в натуральних показниках,

див. формула (14);

Ці – оптова ціна одиниці і-го виду продукції, див. формула (12);

n – кількість видів товарної продукції;

QП.Р.і – обсяг послуг та робіт промислового характеру, грн. Приймаємо

рівним 20...25 % від плану випуску продукції у вартісних показниках (QВіПЛ

* Ці);

m – кількість видів робіт промислового характеру.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і

виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона

оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за

формулою:

QВАЛ=QТі+(QЗ.К-QЗ.П)+(QІ.К-QІ.П) (16);

Qвал = 101473,68+(1600-11700)+(6000-8700)= 88673,68

де QЗ.К., QЗ.П – залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі

на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 9;

QІ.К., QІ.П. – залишки інструментів і оснастки власного виробництва

на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 10.

На основі приведених розрахунків складаються форми (див. табл.3, 4.):

Таблиця 3

План виробництва і реалізації продукції підприємства в натуральному

виразі

|Найменування продукції |Кількість продукції в натуральному виразі |Базисни|

| | |й |

| | |період |

| | |(на 5% |

| | |менше |

| | |за |

| | |план) |

| |очікуване|План |в тому числі по кварталах | |

| |виконання| | | |

| |(факт) | | | |

| | | |1 |2 |3 |4 | |

|1. Державне замовлення (5% від QВПЛ)292,6 |

| Виробництво профілюючих | | |73,15 |73,15 |73,15 |73,15 |277,97 |

|видів продукції, всього |292,6 |292,6 | | | | | |

|в тому числі: - експорт | |29,26 |7,31 |7,31 |7,31 |7,31 |27,8 |

Страницы: 1, 2, 3, 4