МІКРОЕКОНОМІКА: Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.

встановлюється ціна рівноваги (Рс), яка і покупців, і продавців однаково

задовольняє. Рівноважна ціна (Рс) - ціна, що урівноважує попит і

пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил. Рівноважна ціна та

рівноважний обсяг мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники

можуть і бажають поставляти, дорівнює обсягу товару, який покупці можуть і

бажають купити. В умовах рівноваги економічний суб\'єкт (виробник,

продавець, покупець, фірма) практично не має стимулів до зміни своєї

економічної поведінки. Але як тільки відбувається зміни у співвідношенні

факторів, що впливають на рівновагу, знову почнуть діяти економічні

стимули. Рівність попиту і пропозиції - теоретична абстракція. Вона майже

не зустрічається в реальній господарській практиці.

12. Аналіз змін у пропозиції й у розмірі пропозиції. Чинники.

Пропозиція - це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати

на продаж в деякий проміжок часи за певних умов. Обсяг пропозиції - це

кількість товару, яку виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в

одиницю часу за певних умов. Індивідуальна пропозиція окремої фірми

визначається її виробничими можливостями, згідно з якими для кожної

конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага.

Ринкова ціна. Блага складається із суми індивідуальних пропозицій благ за

кожною конкретною ціною. Функція пропозиції - це залежність обсягу

пропозиції блага від його ціни Xs=f(P). Закон пропозиції: обсяг пропозиції

зростає при зростанні ціни, і, навпаки, обсяг пропозиції спадає при

зменшенні ціни. Закон пропозиції діє наступним чином: при зростанні ціни,

збільшується дохідність продажу продукції, а це дає змогу збільшити

прибутки фірми та винагороду її працівникам, отже, в підприємства

з\'являється стимул збільшувати виробництво продукції. Крива пропозиції -

це графічне відображення функції пропозиції

Рин.12.1 Крива пропозиція

Крива ринкової пропозиції (S) складається з кривих індивідуальних

пропозицій і будується так

Рис. 12.2 Крива ринкової пропозиції.

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо SS1 чи вліво SS2

Рис. 12.3. Зміни пропозиції

Означає що пропозиція збільшується чи зменшується при тій же ціні. Якщо ж

жоден з факторів, що впливають на пропозицію, не змінюються, а ціна товару

змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S) вгору чи

вниз. Зміна нецінових параметрів призводить до зміщень кривої пропозиції.

До основних факторів зміни пропозиції належать: Ціна на ресурси. Зниження

ціни на ресурси для виробництва певного товару дає змогу виробляти більше

його за тією самою ціни. Отже, крива пропозиції зміщується праворуч.

Збільшення ціни на ресурси призводить до зміщення ціни ліворуч. Технологія

виробництва. Якщо технологія вдосконалюється, то за тієї самої ціни фірма

здатна виробляти більше. Отже, крива пропозиції зміщується праворуч.

Кількість продавців на ринку. Збільшення продавців на ринку за інших

однакових умов призводить до збільшення пропозиції. Податки та дотації.

Збільшення податків призводить до підвищення собівартості, відповідно

відбувається зменшення пропозиції товару за тією ж ціною, і, навпаки.

Очікувані зміни ціни. Якщо виробник очікує підвищення ринкових цін на його

товар, то він зменшуватиме пропозицію цього товару, щоб притримати його до

нових, вищих цін, і навпаки.

11. Поняття „Пропозиція”: індивідуальна і ринкова пропозиція... Пропозиція

- це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж

в деякий проміжок часи за певних умов. Індивідуальна пропозиція окремої

фірми визначається її виробничими можливостями, згідно з якими для кожної

конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага.

Ринкова ціна. Блага складається із суми індивідуальних пропозицій благ за

кожною конкретною ціною. Обсяг пропозиції - це кількість товару, яку

виробник пропонує на продаж за кожним рівнем ціни в одиницю часу за певних

умов. Ринкова пропозиція - всі виробники товару на ринку. Функція

пропозиції - це залежність обсягу пропозиції блага від його ціни Xs=f(P).

Закон пропозиції: обсяг пропозиції зростає при зростанні ціни, і, навпаки,

обсяг пропозиції спадає при зменшенні ціни. Закон пропозиції діє наступним

чином: при зростанні ціни, збільшується дохідність продажу продукції, а це

дає змогу збільшити прибутки фірми та винагороду її працівникам, отже, в

підприємства з\'являється стимул збільшувати виробництво продукції. Крива

пропозиції - це графічне відображення функції пропозиції

Рин.12.1 Крива пропозиція Крива ринкової пропозиції (S) складається з

кривих індивідуальних пропозицій і будується так

Рис. 12.2 Крива ринкової пропозиції. До основних факторів зміни пропозиції

належать: Ціна на ресурси. Зниження ціни на ресурси для виробництва

певного товару дає змогу виробляти більше його за тією самою ціни. Отже,

крива пропозиції зміщується праворуч. Збільшення ціни на ресурси

призводить до зміщення ціни ліворуч. Технологія виробництва. Якщо

технологія вдосконалюється, то за тієї самої ціни фірма здатна виробляти

більше. Отже, крива пропозиції зміщується праворуч. Кількість продавців на

ринку. Збільшення продавців на ринку за інших однакових умов призводить до

збільшення пропозиції. Податки та дотації. Збільшення податків призводить

до підвищення собівартості, відповідно відбувається зменшення пропозиції

товару за тією ж ціною, і, навпаки. Очікувані зміни ціни. Якщо виробник

очікує підвищення ринкових цін на його товар, то він зменшуватиме

пропозицію цього товару, щоб притримати його до нових, вищих цін, і

навпаки.

10. Цінова еластичність попиту: суть... Цінова еластичність попиту -

відношення процентного змінення розміру попиту на товар до процентного

заміщення його ціни: реакція розміру споживацького попиту на змінення ціни

товару. Формула цінової еластичності попиту: Еd=(змінення кількості)/(сума

кількості/2)зміна ціни)/(сума ціни/2). Чинники цінової еластичності

попиту: замінення, питома вага у прибутку споживача, предмети розкоші і

предмети необхідності, фактор часу. Чим більше гарних замінників даного

товару надаються споживачеві, тим еластичніше буде попит на нього. Чим

більше місця займає прибуток у бюджеті споживача при інших рівних умовах,

тим на нього буде більша еластичність попиту на нього. Попит на предмети

еластичності не еластичний. Попит на предмети розкоші - еластичний. Попит

на продукт значно еластичніше, чим довше період часу для прийняття

рішення.

8. Зміст поняття попит. Інд-й поп-т та рин-й попит. Закон поп. Попит -

форма прояву потреб, запитів та інтересів споживачів на ринку, тобто це та

маса товарів та послуг, яка може бути куплена та оплачена на ринку.

Індивідуальний попит - крива попиту окремого покупця на товар чи послугу.

Ринковий попит - це сума індивідуальних попитів при певному рівні ціни.

Бажання різних споживачів придбати товар при однакових цінах будуть

відрізнятися, тому що в них різні уподобання і доходи. Іншими словами,

ринковий попит - це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за

ту чи іншу ціну. Крива ринкового попиту показує загальний обсяг попиту

всіх споживачів при будь-якій ціні.

Рис. 8.1 Попит Х

Ринковий попит залежить від тих же факторів, що і індивідуальний, крім

того, він залежить від кількості носіїв індивідуального попиту, тобто від

кількості споживачів. Функція попиту - це залежність між величиною попиту

та факторами, що на нього впливають. Найбільше впливає на попит ціна

товару. Функція попиту: XD=f(P). Досить стійка залежність між попитом на

товар та його цінами дає змогу сформулювати закон попиту, який стверджує,

що підвищення ціни на певний товар призводить до зменшення обсягів попиту

на нього і, навпаки, зниження ціни сприяє збільшенню кількості товару, яку

бажає придбати споживач. Ефект доходу - це ефект, який виникає внаслідок

впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна

останнього викликана зміною ціни товару Х без вирахування ефекту

заміщення. Ефект доходу показує механізм переміщення від однієї кривої

байдужості до іншої. Зростання доходу суперечливо впливає на споживання

нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання

нормальних товарів зростає, то споживання неякісних зменшується. Ефект

заміщення - при більш низькій ціні у людини з\'являється стимул придбати

дешевий товар замість аналогічних товарів, які тепер відносно дорожчі.

9. Аналіз зміни у попиті й у розмірі попиту. Чинники попиту.

Зміни у попиті - це зміщення положення кривої попиту. Тобто, споживачі

виявляють бажання і здатність купувати більшу кількість даного товару по

кожній із можливих цін. Якщо крива попиту зміщується праворуч, то

відображається зміщення попиту, а якщо ліворуч - попит зменшується.

0x08 graphic

Р

0x08 graphic

Р3 .....

Р2 ..........

Р1 .................

0x08 graphic

Х3 Х2 Х1 Х

Рис 9. Зміна попиту

На величину попиту, тобто на пересування точки по незмінній кривій попиту,

впливає виключно ціна товару. Всі інші фактори, що впливають на попит,

належать до нецінових. Їхня дія призводить до пересування самої кривої

попиту на графіку вправо (збільшення попиту) чи в вліво (зменшення

попиту). До нецінових факторів попиту належать: зміна споживчих переваг

під впливом зміни потреб споживача, моди чи реклами; зміна ціни на інші

товари, зокрема товари - субститути чи товари - комплементи; кількість

споживачів, які виходять на ринок цього товару; цінові очікування

споживачів; доход споживача. У реальному житті жоден з перелічених

факторів не діє відокремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються,

утворюючи складну та суперечливу систему.

7. Залежність споживання благ від доходу споживання. Лінії Енгеля

Якщо вважати, що товар Х вибирається з цілої множини інших товарів, то в

цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:

І=Рух+\\\\sumРyiYi. За цих умов дещо інакшими буде зміст лінії бюджетних

обмежень. Адже на графік, з одного боку, буде кількість товару Х, яку може

придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого - витрати в грошовій

формі на придбання всіх інших товарів.

Рис. 7.1. Лінія розширеного бюджетного споживання

Бюджетна лінія перетинає вісь Y у точці, що відповідатиме загальному рівню

доходу споживача І, адже витрати на товар Х дорівнюють нулю. Нахил цієї

лінії буде постійним і дорівнюватиме тангенсу кута a:: tg a=І/Х=Рх. Якщо

зобразити на графіку точки рівноваги споживача при різних рівнях його

доходу, та провести лінію, що проходить через ці точки. То отримаємо криву

„дохід - споживання”

Рис. 7.2 Крива дохід споживання

Ця крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня

доходу споживача. Нормальні товари - це товари , які людина споживає у

більшій кількості, коли зростає її доход. Неякісні товари - це такі

товари, споживання яких зменшується за умови збільшення доходу споживача.

Належність товару до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його

специфічних можливостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем.

Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як

неякісний. Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів

споживача. Для нормальних товарів крива „доход - споживання” матиме

зростаючий характер, а для неякісних спадний. Нейтральні товари - це

товари, обсяг споживання яких не залежить від доходу споживача. Вони мають

низьку ціну (сіль). Крива „доход споживання для цієї групи товарів має

вигляд вертикальної прямої лінії.

Рис.7.3. Криві „доход споживання

Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання

певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит

Рис. 7.4 Крива Енгеля

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із

затуханням, тобто приріст доходу спричиняє менший приріст споживання

товару Х. Одна для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з

прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких

зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Закон Енгеля: 1. При

незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на

продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів

сім\'ї. 2. Споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і послуг

пов\'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше ніж зростає доход.

6. Бюджетне обмеження вибору споживача та його зміни під впливом зміни

доходів і ціни.

Бюджет - це кількість грошей, яка доступна споживачеві у певний період

часу. Дохід споживача та купівельна сила грошей визначають бюджетні

обмеження споживача. Коли бюджет споживача зростає при незмінних цінах

благ, тоді бюджетна лінія переміщуючись паралельно сама собі праворуч,

торкається все більш віддалених кривих байдужостей.

0x08 graphic

РуУ

0x08 graphic

І

0x08 graphic

Х

Бюджетна лінія перетинає вісь Y у точці, що відповідатиме загальному рівню

доходу споживача І, адже витрати на товар Х дорівнюють нулю. Нахил цієї

лінії буде постійним і дорівнюватиме тангенсу кута a:: tg a=І/Х=Рх. Ця

крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня

доходу споживача. Для більшості благ лінія дохід - споживання має додатній

нахил із ростом доходу росте споживання обох благ. Але по відношенню до

деяких благ індивід має карту байдужостей зі зміщенням до однієї з осей

координат кривими байдужості. В цьому випадку лінія дохід - споживання

може мати від\'ємний нахил по мірі зростання доходу індивід скорочує

споживання одного з благ. Таке благо умовно називають неякісним. Коли при

фіксованій номінальній величині бюджету змінюється ціна одного з благ,

тоді бюджетна лінія повертається навколо точки свого перетину з віссю

другого блага, переходячи від однієї кривої байдужості до другої. Зміна

ціни блага змінює не тільки порівняльну вартість благ для споживача, але й

його реальний добробут: при даному номінальному бюджеті зниження ціни

робить його багатшим, а зростання - біднішим. Тому перехід споживача до

нової комбінації благ, які купуються є результатом дії двох подій: зміни

співвідношення цін та зміни реальної величини бюджету споживача. Карта

кривих байдужості - це засіб відображення переваг споживача, що

відповідають різному рівню задоволення його потреб.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

У

0x08 graphic

U3

U2

U1

0x08 graphic

Х

Рис. 6. Карта кривих байдужості

Карта кривих байдужості складається з безлічі ліній, що не перетинаються.

5. Рівновага споживача: суть та обґрунтування ординалістської позиції.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Споживач вибираючи блага корегується певними послідовними індивідуальними

вподобаннями. Вони формують систему переваг. Система переваг дає змогу

моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою (ординалістською)

функцією корисності. Бо з нею споживач завжди може визначити, якому вибору

благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цій вибір краще

іншого. Одним з основних інструментів ординалістської концепції виміру

корисності є крива байдужості - сукупність точок у просторі двох благ, що

представляють собою рівнозначні для споживача комбінації різної кількості

обох благ. Їх кількість відкладено по осях системи координат QА та QВ,

лінії з\'єднання точок на площині, що означають однакові за своєю

корисністю набори благ і є кривими байдужості. Чим далі від початку

координат знаходиться крива байдужості, тим більшу корисність вона

відображає. Аналіз поведінки споживача за кривими байдужості дає змогу

визначити, від якої кількості одного блага (А) згоден відмовитись споживач

задля збільшення іншого блага (В) на одиницю за умов незмінності рівня

корисності від набору благ. Показник, який кількісно визначає цей процес,

носить назву граничної норми заміщення: MRSВА=-**А/**В, **А - витрати у

споживанні А, одиниць; **В - витрати у споживанні В, одиниць. Крива

байдужості має спадний характер - це відображає ту обставину, що MRS

зменшується в міру руху в низ вздовж кривої байдужості, тобто зі

збільшенням споживання одного блага замість іншого, і тут вступає в дію

закон спадної граничної корисності. Якщо споживач споживає лише два блага

бюджет індивіда буде мати вигляд рівняння М=РАQА+РВQВ. Вирішимо його

відносно QА: QА=М/РА-РВ/РАQВ, де РА - ціна блага А, QА кількість блага А,

РВ - ціна блага В, QВ - кількість блага В. Це рівняння називається

бюджетною лінією, всі точки якої представляють доступні споживачу при

даному бюджеті комбінацію двох благ. Бюджетна лінія має від\'ємний нахил;

кут її нахилу визначається співвідношенням цін, а віддаленість від початку

координат - величиною бюджету. Якщо при фіксованому бюджеті та незмінній

ціні блага А, ціна блага В знижується (зростає), то нахил бюджетної лінії

Зменшується (збільшується). Якщо при фіксованих цінах на блага

збільшується бюджет споживача, то бюджетна лінія зміщується від початку

координат паралельно сама собі.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

М

РА

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

М

РВ

Рис 1Бюджетна лінія Рис 2 Рівність споживача

0x08 graphic

Для визначення асортименту покупок, що забезпечує споживачу максимальну

задоволеність при заданих цінах і бюджеті, достатньо на його карті

байдужості провести бюджетну лінію Рис 2. Точка дотику бюджетної лінії з

найбільш віддаленою кривою байдужості вказує на найоптимальніший набір

благ для споживача. Формально ознакою досягнення споживачем максимального

задоволення при заданому бюджеті є рівняння абсолютного значення граничної

норми заміщення двох благ, співвідношенню їх цін: |MRSВА|=РВ/РА, так як в

точці дотику бюджетної лінії з кривою байдужості нахил першої (РВ/РА)

дорівнює нахилу другої (MRSВА). Гранична норма заміни двох благ для

конкретного споживача, а співвідношення їх цін - об\'єктивну оцінку їх

еквівалентності. Коли обидві оцінки співпадають, споживач досягає

максимального задоволення при своєму бюджеті, тобто опиняється в стані

рівноваги.

4. Рівновага споживача: суть, обґрунтування з кардиналістських позицій.

В економіці існував підхід, який базувався на припущенні можливості

кількісного визначення споживачем корисності блага, він отримав назву

кардиналістського. Була введена одиниця виміру корисності „ютіль”.

Гранична корисність блага віднесена до його ціни називається зваженою

граничною корисністю MU/P. Умова рівноваги споживача (оптимум споживача,

правило максимізації корисності) так розподілити грошовий дохід, щоб

остання грошова одиниця на придбання кожного виду товару надавала б

однокову додаткову граничну корисність або споживач максимізує корисність

шляхом вибору такого споживацького набору задовольняючого бюджетному

обмеженню, при якому відношення граничних корисностей до ціни блага

однакові: MU1/P1=MU2/P2=…=MUn/Pn. Звідси співвідношення між граничними

корисностями п благ дорівнюють співвідношенню між їх цінами: MU1:

MU2:...:MUn=P1: P2: Pn.

3. поняття корисності блага; сукупна та гранична корисність; при-пи

спадної гран-ї кор.

Потреба - будь-який стан незадоволеності, який є у людини і з якого вона

намагається вийти, щоб перейти у стан задоволеності, який людина бажає

подовжити. Засоби, які здатні задовольнити потребу називаються блага.

Корисність - здатність деякого блага задовольнити одну чи декілька потреб

людини. Корисність - це абстрактна категорія, яка використовується в

економічній теорії для визначення задоволення користі чи задоволеності,

яке отримає людина від споживання благ. Сукупна корисність (Total utility

-TU) повне задоволення, яке отримує людина від споживання всіх одиниць

даного блага на протязі визначеного періоду часу. Гранична корисність

(Marginal utility - MU) додаткова корисність, яку отримує споживач від

споживання кожної наступної одиниці додаткового блага: MU= **ТU/**Q.

Принципи спадної граничної корисності: з ростом споживання одного блага

(при незмінному споживанні інших благ) загальна корисність, яку отримує

споживачі зростає, а гранична корисність зменшується.

2. Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій

економіці.

Взагалі мікросистеми різних видів виступають об\'єктом вивчення

мікроекономіки. До них можна віднести: окремого споживача, підприємство,

галузь, підгалузь, громадські організації, агентства і т.д. Ринкова

економіка не може існувати без мікросистем, вона на них базується. Завдяки

діяльності мікросистем створюються нові продукти, споживаються блага,

відбувається перерозподіл ресурсів та лаг між різними мікросистеми. Між

мікросистемами постійно існують взаємозв\'язки, тобто стан певної

мікросистеми впливає прямо ч опосередковано на стан іншої однієї чи

декількох мікросистем. Також дуже важливим є вплив державної економіки

політики на мікросистем. Держава застосовуючи закони та нормативні акти.,

може регулювати як діяльність окремих мікросистем, так і характер

взаємозв\'язків між ними. Взагалі мікросистеми є основою економіки

будь-якої країни і всі негаразди, які перешкоджають діяльності

мікросистем, одразу позначаються на загальній економічній ситуації у

країні.

1. Предмет, об\'єкт і методологія мікроек.

Мікроекономіка вивчає прийняття рішення та поведінку окремих економічних

одиниць і структуру, таких як домашні господарства, фірми, ринки окремих

благ тощо, що прагнуть досягти певних цілей, шляхом використання обмежених

ресурсів, яким можна знайти альтернативні варіанти використання. Предмет

мікроекономіки - прийняття рішень та поведінка окремих суб\'єктів, що

намагаються досягти певних цілей, шляхом використання обмежених ресурсів,

яким можна знайти альтернативні варіанти застосування. Об\'єкт

мікроекономіки - це мікросистеми різних видів (підприємства, покупці,

галузі, домогосподарства тощо), що являються власниками факторів

виробництва, і прагнуть до оптимізації цільової функції. Методологія

мікроекономіки - це сукупність прийомів та засобів, які використовуються

для вивчення процесів і явищ. Основними методами є аналітичний,

статистичний, табличний, моделювання ситуації. Широко застосовуються:

ординалістський метод, кардиналістських метод, маржиналістський метод.

Страницы: 1, 2, 3, 4