МІКРОЕКОНОМІКА: Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.

рахунок зниження ціни, або навпаки. Логіка прийняття монополістом рішення

про обсяг, ціну така ж, що й в умовах досконалої конкуренції: MR=MC.

Відмінність монопольної конкуренції від ринкової на ринку досконалої

конкуренції: А завжди менше О оптимального (максимальна виручка). А дає

менший сукупний прибуток, але прибуток більше Ро визначена монополістом

ціна для одержання мак. приб. Для ринку ДК МС=Р оптимальна ціна й обсяг

(Р2) монополіста. Його прибуток показаний трапецію, обмеженою МС. При

монопольному ж положенню прибуток варто відрізняти від обсягу А при ціні

Ро. Реально ж рівняння кривої пропорції невідомо, а при умовному її

зображення враховуються елементи ризику, отже, спостерігається поведінка в

умовах невизначеності. В умовах обмеженості інформації і практичної

неможливості застосувати вищевказаний підхід монополісти приймають

універсальне правило. Виведене з рівності: MR=MC, **TR/**Q=**ТС/**Q.

Граничний розмір MR може бути визначений як MR=Р+ Q(**Р/**Q). Спадний

характер кривої попиту призводить до того, що виробництво і продаж

додаткової одиниці ведуть до зниження в ціні, що зменшує прибуток від

усієї проданої продукції. Отже, MR-ціна скоригована на зменшення прибутку.

Монополіст тому змушений забезпечити крутизну у погоні за прибутком.

MR=Р+Р(Q* **Р/Р***Q); MR=Р+Р/Еd, Ed - коефіцієнт еластичності, але для

максимізації прибутку. МС= MR, тоді МС=Р+Р/Ed, отже, Р-МС/(І+І/ Ed).

Оптимальна ціна визначається шляхом прослідковування МС і з урахуванням

еластичності попиту на ділянці відзначеній на графіку.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Р2 В

0x08 graphic

Р1 А

Ро

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Таким чином монополіст не призначає найвищу ціну, при які він може

одержати максимально можливий прибуток, до якого прагне монополіст, рідко

збігається з максимальним прибутком на одиницю продукції: високі витрати і

слабкий попит можуть заважати монополісту одержати який - небуть прибуток

узагалі, моноп. буде прагнути уникати не еластичного відрізка кривої

попиту; при тих самих витратах моноп. рахує вигідним обмежити обсяг

виробництва і призначити більш високу ціну, чим зробив би конкурентний

продавець. Цн обмеження обсягу виробництва викликає нераціональне

використання ресурсів. Тако ж монополіст може збільшити свій прибуток

займаючись ціновою дискримінацією.

31. Поняття та види монополії....

Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю

одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для

даного товару, існуванням бар\'єрів для входу конкурентів на ринок. Бар\'єри

для вступу конкурентів у галузь: виключні права, патенти, авторські права,

ліцензії, власність на всю пропозицію робочого виробництва, контроль над

рідкими та дуже важливими ресурсами. Види: економічні - ефект зростання

масштабів виробництва, досягнений великими фірмами, великий стартовий

капітал; технічні - наявність можливостей виробництва та пропозиції

унікального продукту; юридичні - правовий захист новітніх технологій,

патентно - ліцензійна практика держави та підприємств; природні - виключна

власність на певний ресурс; ринкові - недоброякісна конкуренція, створення

заборонних видів союзів підприємств. Існують деякі різновиди монополій:

чиста монополія - моноп., яка існує в галузях, де економія зумовлена

збільшенням масштабу виробництва, особливо значна; проста - моноп., за кої

встановлюються однакові ціни на той самий товар для всіх продавців;

дискримінаційна - моноп, за якої встановлюються різні ціни на один і той

же товар для різних покупців, причому різниця в цінах обумовлена різницею

у витратах; відкрита - моноп., за якої одне підприємство на деякий час

стає єдиним виробником продукції, але не має спеціального захисту від

конкурентів; адміністративна - моноп., яка виникає в умовах

адміністративно-командної системи, базується на державній власності на

засоби виробництва, діє в умовах значно обмеженого ринку, для неї

характерний прямий розподіл ресурсів.

30. Рівновага фірми, галузі, ринку...

Для того, щоб фірма на ринку досконалої конкуренції перебувала у стані

досконалої рівноваги, необхідно виконати такі умови: 1. фірма не повинна

мати причини для зниження обсягів випуску за певних заданих умов

підприємства. Іншими словами, умови короткострокової рівноваги є також

умовами досконалої рівноваги. 2. Кожна фірма повинна бути задоволена

розмірами наявного у неї підприємства. 3. Не повинно існувати мотивів, що

спонукають нові фірми до входження в галузь. А старі - до виходу з неї. У

довгостроковому періоді фірма прагне отримати прибуток та остерігається

збитків так само, як і в короткостроковому. Максимальний прибуток фірма

отримує тоді, коли ціна (Р) за встановленого обсягу виробництва

дорівнюватиме граничним витратам, що визначаються для довгострокового

періоду. Отже, Р=LMC дає максимальний прибуток у розрахунку на:

довгостроковий період. Сукупність фірм, які випускають один і той же

продукт утворюють галузь. Вільне входження в галузь означає, що кожен може

почати підприємницьку діяльність в галузі без будь-яких обмежень. Якщо

існує право на „вільне входження” в галузь, то жодного санкціонування

властей не потрібно. Крім того, вільний вхід означає, що власники фірм

можуть призупинити господарську діяльність у будь-яку хвилину, за

бажанням. Вільне входження і вихід з галузі вимагає, щоб виробничі ресурси

були мобільними. Необмежена мобільність ресурсів означає, що інвестори

вільні у виборі найбільш прибуткової галузі, щоб вкласти у неї свої кошти.

Конкурентна ціна - це ціна, за якою кількості товару, що знаходить попит,

дорівнює кількості, що пропонується. В умовах ДК окрема фірма не впливає

на ціну. Галузева пропозиція дорівнює сумі пропозиції, що утворюють

галузь. У галузі можуть існувати три групи підприємств: 1) фірма з

найкращою організацією виробництва, мінімум середніх витрат яких нижчий за

ціну і які мають середній економічний прибуток; 2) виробники, в яких

мінімальні середні витрати збігаються з ціною, які працюють беззбитково,

які отримують нормальний прибуток; 3) фірми, в яких ціна покриває лише

змінні витрати. В довгостроковому періоді фірми третьої групи, що не

відшкодовують всі витрати, залишають галузь. Фірми першої групи можуть

розширити виробництво. А це, у свою чергу, змінить пропозицію галузі, за

умови, що приріст галузевої пропозиції першої групи фірм перевищить

скорочення пропозиції внаслідок виходу з галузі фірм третьої групи. Тоді

ринкова ціна зміниться, і фірми другої групи змушені будуть вийти з

галузі. Якщо ж виробництво прибуткове, то в галузь можуть увійти й інші

фірми, що збільшить пропозицію і зменшить ціну.

28. Стратегія поведінки під-ва за умови ДК...

Поняття досконала конкуренція полягає у тому, що на ринку всі продавці

діють на рівних умовах, кожна з цих фірм мають стандартну продукцію, і не

може жоден із учасників впливати на ціну товарів, крім того існує вільний

вхід та вихід з галузі. Сукупна виручка (TR) - це загальна виручка від

продажу всього обсягу продукції: TR=Q(кількість товару)*P(ціна). Середня

виручка (АR) - це відношення сукупної виручки до кількості проданої

продукції: АR=TR/Q=Р. Граничні виторг (МR) - це приріст валової виручки,

що відбувся за рахунок продажу додаткової одиниці товару: МR=TR/Q.

Максимізація прибутку - це своєрідне збільшення випуску продукції або

зменшення змінних витрат на виготовлення цієї продукції.

Сукупний підхід. Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йому

економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повного

припинення виробництва. 1. Якщо ТС>TR, то фірма мінімізує збитки. 2. Якщо

ТС>TR, то фірма мінімізує збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її

збитки дорівнюють постійним витратам. Тому якщо збитки від виробництва

менші ніж постійні витрати, то таке виробництво потрібно продовжувати.

Тоді сукупна виручка буде перевищувати змінні витрати: ТС-TR МС).

Аналогічно, якщо гранична виручка менша граничних витрат (MR < МС), то

виробництво доцільно зменшити. Рівновага виробництва досягається тоді,

коли гранична виручка зрівнюється з граничними витратами (MR = МС), а

підприємець отримує найбільший прибуток чи найменший збиток.

Рис. 28.2 Порівняння граничної виручки, граничних і середніх витрат

Якщо лінія граничної виручки перетинає криву середніх сукупних витрат, то

фірма вирішує проблему максимізації прибутку. Його максимальний розмір

досягається у точці К, де перетинаються лінії граничної виручки і крива

граничних витрат. Сукупний обсяг прибутку визначається як площа

прямокутника АКR1С1, який утворюють вісь цін, лінія обсягу виробництва, та

лінія граничної виручки. Якщо лінія граничного доходу проходить нижче, ніж

крива середніх сукупних витрат, то фірма вирішує проблему мінімізації

збитків. Вони будуть найменшими в Точці М, де перетинається крива

граничних витрат з лінією граничної виручки. Обсяг цих збитків можна

визначити через площину прямокутника МВС2R2. Якщо лінія граничного доходу

не перетинає криву середніх змінних витрат, то фірмі потрібно відмовитись

від виробництва та шукати шляхи усунення постійних витрат, що в даній

ситуації дорівнює збиткам.

29. Стратегія поведінки конкурентної фірми за певних витрат виробництва...

Оскільки у короткостроковому капітал залишається незмінним, то

пристосування обсягів виробництва фірми до ринкових умов для максимізації

прибутку чи мінімізації збитків досягається маневруванням змінними

витратами. Для побудови моделі поведінки виробника потрібно дати відповіді

на такі питання: Виробляти чи не виробляти продукт? Якщо виробляти то

скільки? Які прибутки чи збитки принесе це виробництво? Фірмі варто

виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний

прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі припинення

виробництва. Економічний прибуток фірма отримає тоді, коли валовий дохід

виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим

доходом і сукупними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має

позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію ніж припиняти

виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдання максимізації

прибутку. Складніша справа, якщо за будь-яких обсягів виробництва сукупні

витрати перевищують дохід. За цих умов треба шукати таке рішення, яке б

мінімізувало збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки будуть

дорівнювати постійним витратам. Тому варто за умови загальної збитковості

виробництва виробляти якусь кількість продукції, якщо загальні збитки

фірми будуть меншими, ніж постійні витрати. Такий результат буде тоді,

коли валовий дохід перевищує змінні витрати: ТС-TR

Таким чином, відповідь на перше запитання: фірмі доцільно здійснювати

виробництво у короткостроковому періоді за умови, що вона отримає

економічний прибуток, або якщо її збитки менші ніж постійні витрати. При

цьому слід мати на увазі, що збиткове виробництво можна розглядати як

тимчасове явище, як перепочинок, що бере фірма для прийняття кардинальних

рішень, спрямованих на усунення постійних витрат і припинення виробництва

взагалі або зниження витрат і отримання прибутку.

Рис. 28.1 Варіанти максимізації прибутку, мінімізації збитків і закриття

фірми. Маючи на увазі загальні принципи поведінки виробника, досить легко

відповісти і на друге запитання: у короткостроковому періоді фірмі слід

виробляти такий обсяг продукції, при якому вона максимізує свої прибутки і

мінімізує збитки. Для відповіді та трете запитання треба порівняти валовий

дохід і сукупні витрати при обраному обсязі виробництва: економічний

прибуток чи збиток фірми буде дорівнювати різниці між валовим доходом і

сукупними витратами. Якщо лінія валового доходу перетинає криву сукупних

витрат (ТС) і деякі її ділянки знаходяться вище, ніж крива, то обсяги

виробництва, що відповідають цій ділянці, приноситимуть підприємцеві

економічний прибуток. Свого максимального значення він досягне у тій

точці, де вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою

сукупних витрат найбільший. Якщо лінія валового доходу лежить нижче кривої

сукупності витрат, але вище кривої змінних витрат (VC), то виробник

вирішує завдання мінімізації прибутку.

27. Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі

У довгостроковому періоді всі фактори виробництва є змінними.

Підприємство, намагаючись збільшити обсяги виробництва продукції, залучає

все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб виробництва. При цьому

спостерігається різна віддача від зміни масштабу виробництва. Зростаюча

віддача від масштабу відбувається тоді, коли обсяг виробництва продукції

зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів.

Рис. 27.1 Зростаючий ефект масштабу виробництва Зростаючий ефект масштабу

виробництва може досягатися завдяки впливу таких факторів: - Поділ праці.

На більших підприємствах можлива спеціалізація, що призводить до

підвищення продуктивності праці і зниження витрат. - Поліпшення

управління. На більших підприємствах виділяють спеціалістів, які

безпосередньо займаються маркетингом, рекламою, постачанням,

науково-технічною роботою. Це дає змогу збільшити ефективність діяльності

підприємства. - Збільшення виробництва не вимагає пропорційного збільшення

всіх ресурсів. Постійна віддача від масштабу виробництва спостерігається

тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги використання ресурсів

зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ресурсів виробництва призводить

до подвоєння обсягів випуску продукції. Спадна віддача від масштабу

виробництва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш

відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва.

Рис. 27.2 Спадний ефект масштабу виробництва

Виникає під впливом факторів: - Значна інерція великих систем, втрата ними

гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку. - Вихід підприємства

за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють

громіздку систему управління, затрудняється координація проміжних ланок,

обмін інформацією, а це призводить до зниження ефективності управлінських

рішень).

26. Рівновага виробника: технологія

Ізокванта - це крива, що відображає альтернативні варіанти ресурсів, які

використовуються для виробництва певного обсягу продукції.

Рис.26.1 Ізокванта Ізокоста - це лінія, що характеризує комбінації витрат

змінних факторів при фіксованих витратах виробництва.

Рис. 26.3. Ізокоста Властивості ізокости: 1. Кут нахилу із окости залежить

від цін на фактори виробництва. Оскільки tg a=К/L, а в точках перетину

ізокости з обсягами К (L = 0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС)

визначаються за формулами відповідно: а) для L = 0, ТС = РкК; б) для К =

0, ТС = РlК. То з цих формул знаходимо: К = ТС/Рк, L = ТС/Рl. Звідси tg a=

К/L= ТС/Рк* ТС/Рl= Рк/Рl, що і треба було довести. З формули випливає, що

кут нахилу із окости збільшується при зростанні ціни праці та зниження

ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні

ціни праці та зростанні ціни капіталу. 2. Усі точки ізокости відповідають

однаковим сукупним витратам факторів виробництва. 3. Чим далі від початку

координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується

у виробництві. Яка ж з можливих комбінацій забезпечить найбільший обсяг

виробництва продукції? Для цього потрібно сполучити ізокосту із картою

ізоквант.

Рис. 26.5. Рівновага виробництва. Рівновага виробництва - це такий його

стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів

виробництва, що задіяні у виробничому процесі. Умовою рівноваги є

однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат

ізокванти, що мають спільну точку (А). Оскільки нахил ізокости

визначається співвідношенням цін праці та капіталу, а нахил ізокванти -

граничною нормою технологічного заміщення, то умову рівноваги можна

записати як рівність: МКТ8=Рl/Рк, а оскільки МКТ8=МРl/МРк, то:

МРl/МРк=Рl/Рк і МРl/Рl= МРк/Рк. Останнє рівняння відображає принципи

найменших витрат, тобто стан, коли відношення граничних продуктів факторів

виробництва (L і К) на одиницю вартості ресурсу (Рl, Рк) дорівнюють одне

одному. Якщо така рівність не справджується. То підприємство може отримати

приріст продукції без додаткових витрат за рахунок зміни співвідношення

факторів виробництва. Якщо з\'єднати точки. Що відповідають різним рівням

сукупних витрат, то отримаємо траєкторію зростання

Траєкторія зростання показує, як змінюється співвідношення факторів

виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів

виробництва продукції.

25. Ізокоста: поняття, графічна побудова...

Ізокоста - це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів

при фіксованих витратах виробництва.

Рис. 26.3. Ізокоста

Властивості ізокости: 1. Кут нахилу із окости залежить від цін на фактори

виробництва. Оскільки tg a=К/ L, а в точках перетину ізокости з обсягами К

(L = 0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами

відповідно: а) для L = 0, ТС = РкК; б) для К = 0, ТС = РlК. То з цих

формул знаходимо: К = ТС/Рк, L = ТС/Рl. Звідси tg a= К/L= ТС/Рк* ТС/Рl=

Рк/Рl, що і треба було довести. З формули випливає, що кут нахилу ізокости

збільшується при зростанні ціни праці та зниження ціни капіталу і,

навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та

зростанні ціни капіталу.

Рис.26.4 Вплив ціни на рух і нахил ізокости: а - зниження ціни праці, б -

зростання ціни капіталу.

2. Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторів

виробництва. 3. Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим

більший обсяг ресурсів використовується у виробництві. Через те, що ціни

факторів вироб-ва розглядаються як незмінні незалежно від обсягів

використання факторів функція є лінійною. Нахил ізокости дорівнює (-Рl/Рк)

і визначає ринкову норму заміщення одиниці капіталу додатковою одиницею

праці. Точка дотику лінії однакового обсягу виробництва (Е) відображає

рівновагу виробника. Виконується рівність: MRTSkl=-(К/L)=МРl/МРк=Рl/Рк. Ця

умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип або

принцип рівності граничних продуктів: для мінімізації вартості за заданого

рівняння вир-ва під-ву треба використовувати таку комбінацію ресурсів за

якої співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні

між собою. Для кожної іншої величини обсяг випуску можна знайти через

оптимальну комбінацію ресурсів, що мінімізує витрати. Поєднання таких

точок на ізоквантно-ізокостній діагоналі утворює лінію. Яка називається

крива росту під-ва в довгостроковому періоді.

24.Типовий хар-р зміни вир-ва в корот-му та тривал-му пер.

У корот-му періоді сукупні витрати поділяються на змінні та постійні. У

довго-му періоді всі витрати є змінними. Постійні витрати (TFC)-витрати,

які не залежать від зміни обсягу виробництва і мають місце навіть тоді,

коли не виробляється продукція. Змінні витрати (TVC)-витрати, які

змінюються за змінами обсягу виробництва. Сукупні витрати (ТС)-сума

постійних і зміних. Середні постійні та середні змінні витрати

визначаються діленням сукупних постійних та сукупних зміних витрат на

обсяги випуску продукції (АFC= TFC/ Q, АVC= TVC/ Q) Типовий характер

динаміки витрат вир-ва в короткостроковому пер.:

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням

виробництва. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження,

оскільки зі збільшенням обсягу вир-ва загальна сума постійних витрат

лишається незмінною. Довгостроковий період: LТС, LАС та LМС

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

LАС

0x08 graphic

LМС

23. Поняття „Нормальний прибуток”, „чистий екон-й при-к...

Норм прибуток-мінімальна нормальна винагорода для того, щоб залучити та

утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності. Згідно з екон-ю

теорією до нормального прибутку належать сукупність усіх тих мінімальних

винагород, котрі представляють собою витрати невикористаних можливостей.

Економ-й прибуток-різниця між виторгом підп-ва та альтернтивними витратами

ресурсів, застосовуваних у виробничому процесі (екон-ні витрати). (Це

прибуток, отриманий зверх нормального прибутку. Чим вище кількісне

значення економічного прибутку над нормальним, тим привабливішим для

потенційних підприємців є цей вид діяльності, тим вище ділова активність

підп-ва, і навпаки.

21. Концепція витрат „втрачених можливостей”.. Процес вироб-ва завжди

пов\'язаний з викорис-ям робочої сили та засобів вироб-ва, які втілюються в

продукт. Повторне вироб-во можливе тоді, коли засоби вироб-ва і робоча

сила відтворюються. Для цього з вартості, яку отримують після реалізації

продукту, відповідна частина виділяється на заміщення вартості засобів

вироб-ва. Спожитих у процесі вироб-ва. Частина вартості товару, що має

бути авансована на продовження вироб-ва, визначається як витрати вироб-ва.

Вибір певних ресурсів для вироб-ва певного товару означає неможливість

виробн-ва якогось альтернативного товару. З цього виходить, що існує

корисність, від якої відмовляються, або непряма корисність, яку можна

отримати від вироб-ва альтернативного товару, використання альтернативних

ресурсів. Склад економічних витрат: зовнішні (явні) витрати пов\'язані з

придбанням фірмою ресурсів. При цьому вмінені витрати дорівнюють вигоді,

яку можна отримати, якщо при тих самих витратах використовувати

Страницы: 1, 2, 3, 4