МІКРОЕКОНОМІКА: Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.

альтернативні ресурси. Внутрішні (явні) витрати пов\'язані з використанням

факторів вироб-ва, які перебувають у власності самої фірми, а також з

деякими її перевагами (місцезнаходження...). При цьому вмінені витрати

дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні

власних ресурсів. Особливе значення для підпр-ва мають обчислення

граничних, валових та середніх витрат. Валові (загальні) витрати на

вироб-во будь-якого товару складаються із двох компонентів: постійних

витрат - які підп-во несе незалежно від обсягу випуску продукції, і

змінних ви-т, які міняються разом з обсягом випуску продукції. Постійні:

ви-ати можуть включати видатки на утримання заводу, страхування і,

можливо, на залучення мінімальної кількості працівників. Ці видатки

залишаються однаковими незалежно від того, скільки виготовляє фірма.

Змінні ви-ти включають видатки на зарплату і сировину - вони зростають у

міру зростання випуску продукції. Постійні витрати можуть контролюватися

на довгочасовому етапі, але вони не міняються із зміною випуску продукції

в короткі проміжки часу. Граничні витрати (ГВ) - це приріст витрат у

результаті вироб-ва однієї додаткової одиниці продукції. Оскільки постійні

ви-ти не міняються із зміною обсягу випуску продукції підп-ва, то граничні

витрати визначаються зростанням лише змінних витрат на випуск додаткової

одиниці продукції. Граничні витрат показують, скільки коштує для фірми

збільшення обсягу випуску продукції на одну одиницю. Сер-і ви-ти - це

ви-ти на одиницю випуску продукції. Існує три вида: середні постійні,

середні змінні і середні валові витрати. Сер-і постійні ви-ти являють

собою постійні ви-ти поділені на обсяг випуску продукції. Сер-і змінні

ви-ти - то змінні ви-ти, поділені на обсяг випуску продукції. Середні

валові витрати - це валові витрати поділені на обсяг продукції.

20. Ефект від збільшення масштабу виробництва та його відображення у

характері вироб-ї функції... У довгостроковому періоді всі фактори

вироб-ва є змінними. Підп-во, намагаючись збільшити обсяги вироб-ва

продукції, залучає все більше ресурсів, тобто збільшує масштаб вироб-ва.

При цьому спостерігається різна віддача від зміни масштабу вироб-ва:

зростаюча, нейтральна, спадна. Зростаюча віддача від масштабу відбувається

тоді, коли обсяг вироб-ва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги

використання ресурсів.

Рис. 27.1 Зростаючий ефект масштабу вироб-ва Зрост-й ефект масштабу

вироб-ва може досягатися завдяки впливу таких факторів: - Поділ праці. На

більших підпр-ах можлива спеціа-ія, що призводить до підвищення продук-ті

праці і зниження витрат. - Поліпшення управління. На більших підпр-ах

виділяють спеціа-ів, які безпосередньо займаються маркет-м, рекл-ю,

постач-м, науково-технічною роботою. Це дає змогу збільшити ефективність

діяльності підп-ва. - Збільшення виробництва не вимагає пропорційного

збільшення всіх ресурсів. Постійна віддача від масштабу вироб-ва

спостерігається тоді, коли обсяги вироб-ва продукції та обсяги

використання рес-ів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі рес-ів

вироб-ва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції. Нейтральна

реакція серед-го продукту на зростання масштабу вироб-ва означає, що

незалежно від розмірів підп-ва та обсягів продукції, яка на ньому

виробляється, середня продуктивність факторів залишається незмінною.

Спадна віддача від масштабу виро-ва відбувається тоді, коли випуск

продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних

факторів вироб-ва.

Рис. 27.2 Спадний ефект масштабу вироб-ва

Виникає під впливом факторів: - Значна інерція великих систем, втрата ними

гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку. - Вихід підпрва за

межі порога керованості (великі розміри підпр-ва створюють громіздку

систему управління, затрудняється координація проміжних ланок, обмін

інформацією, а це призводить до зниження ефективності управлінських

рішень).

18. Харак-ка вироб-ї функції з двома змінними факторами. Ізокванти...

0x08 graphic

0x08 graphic

Ізокванта - це крива, що відображає альтернативні варіанти ресурсів, які

використовуються для виробництва певного обсягу продукції.

K ...... М....R

……………N

0x08 graphic

Рис.26.1 Ізокванта L1 L2 L

Точки M і N показують такі комбінації факторів виробництва (L і К), які

дають змогу виробити 50 тис. зошитів. А комбінація R дає змогу виробити їх

значно більше. Через ці точку можна провести іншу ізокванту. Так будується

карта ізоквант. Карта ізоквант - це множина ізоквант, що відображає

максимальний випуск продукції за будь-яких комбінацій факторів

виробництва. Криві ізоквант ніколи не перетинаються. Чим далі ізокванта

від початку координат, тим більшому обсягу виробництва продукції вона

відповідає. Аналізуючи ізокванти, можна визначити показники заміщення

одного фактора виробництва іншим. Гранична норма технологічного заміщення

капіталу працею (MRTSkl) визначається обсягом праці, яка може замінити

одиницю капіталу: MRTSkl=L/К=L2-L1/К2-К1. Це означає, що кожну витрачену

одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це

пояснюється тим, що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один

одного. Кожний з них не може робити те, що може інший, або якщо й може то

гірше. Гранична норма технологічного заміщення праці капіталом (MRTSlk)

визначається обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці:

MRTSlk=К/L. Гранична норма технологічного заміщення факторів виробництва

можна також розраховувати через граничні продукти. Дійсно, якщо при

зменшенні капіталу з К1 до К2 та зростанні кількості праці з L1 до L2

виробник залишається на тій самій ізокванті , то можна довести таку

рівність: L/К=-МРl/МРк. Оскільки МРl=ТРl/L, а МРк=ТРк/К, то

МРl/МРк=ТРl/L/ТРк/К=ТРl/LхТРк/К=-К/L. Оскільки ТРl і ТРк - це зміни

сукупного продукту під впливом зміни відповідних факторів виробництва (L і

К), то на одній ізокванті вони повинні взаємо компенсуватись. Причому

зміни сукупного продукту (ТРl і ТРк) різнонаправлені, тобто мають різний

знак, адже праця збільшується, а капітал зменшується. Саме через це в

доведеній рівності з\'являється знак „мінус”: МРl/МРк=-К/L. Цю рівність

можна переписати і так: MRTSlk=К/L=-МРl/МРк. Форма ізокванти показує, що

гранична норма технологічного заміщення капіталу працею зростає при

просуванні в низ уздовж ізокванти.

Рис. 18. Зростання граничної норми технологічного заміщення капіталу

працею (MRTSkl) Конфігурації ізоквант:

Жорстка традиційна ламана

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

19. Технічне заміщення вироб-ва: поняття допустимі межі, норма заміщення.

Ізокванта - це крива, що відображає альтернативні варіанти ресурсів, які

використовуються для виробництва певного обсягу продукції.

Рис.26.1 Ізокванта Точки M і N показують такі комбінації факторів

виробництва (L і К), які дають змогу виробити 50 тис. зошитів. А

комбінація R дає змогу виробити їх значно більше. Через ці точку можна

провести іншу ізокванту. Так будується карта ізоквант Аналізуючи

ізокванти, можна визначити показники заміщення одного фактора виробництва

іншим. Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею (MRTSkl)

визначається обсягом праці, яка може замінити одиницю капіталу:

MRTSkl=L/К=L2-L1/К2-К1. Це означає, що кожну витрачену одиницю капіталу

необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим, що

фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного. Кожний з

них не може робити те, що може інший, або якщо й може то гірше. Гранична

норма технологічного заміщення праці капіталом (MRTSlk) визначається

обсягом капіталу, який може замінити одиницю праці: MRTSlk=К/L. Гранична

норма технологічного заміщення факторів виробництва можна також

розраховувати через граничні продукти. Дійсно, якщо при зменшенні капіталу

з К1 до К2 та зростанні кількості праці з L1 до L2 виробник залишається на

тій самій ізокванті , то можна довести таку рівність: L/К=-МРl/МРк.

Оскільки МРl=ТРl/L, а МРк=ТРк/К, то МРl/МРк=ТРl/L/ТРк/К=ТРl/LхТРк/К=-К/L.

Оскільки ТРl і ТРк - це зміни сукупного продукту під впливом зміни

відповідних факторів виробництва (L і К), то на одній ізокванті вони

повинні взаємо компенсуватись. Причому зміни сукупного продукту (ТРl і

ТРк) різнонаправлені, тобто мають різний знак, адже праця збільшується, а

капітал зменшується. Саме через це в доведеній рівності з\'являється знак

„мінус”: МРl/МРк=-К/L. Цю рівність можна переписати і так:

MRTSlk=К/L=-МРl/МРк. Форма ізокванти показує, що гранична норма

технологічного заміщення капіталу працею зростає при просуванні в низ

уздовж ізокванти.

Рис. 18. Зростання граничної норми технологічного заміщення капіталу

працею (MRTSkl)

22. „Економ-й” та „Бух-й” підходи до визначення витрат та прибутку підп-ва

Витрати виробництва - це загальні витрати факторів виробництва і грошові

витрати, що здійснюються підприємством з метою виробництва. Бухгалтерські

витрати включають лише фактичні витрати в грошовому виразі, підтверджені

документами. Економічні витрати включають (крім фактичних витрат на

придбання ресурсів) ще й недоотриманий дохід від найкращого потенційного

можливого способу використання власних ресурсів (капіталу, грошових

коштів). Неявні витрати - це ті витрати, що обумовлені використанням

власних ресурсів (факторів виробництва) підприємця (капітал,

підприємницькі здібності). Явні витрати - це витрати на придбання

необхідних факторів виробництва. Бухгалтерські витрати складаються лише з

явних витрат. Економічні - це сума явних і неявних витрат, тобто

економічні витрати кількісно більші за бухгалтерські саме на величину

неявних витрат. Сукупні витати (ТС) - загальний обсяг витрат для

виробництва певного обсягу продукції. Середні витрати (АС) - це обсяг

сукупних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції: АС=ТС/Q.

Середні сукупні витрати (АТС) - це також обсяг сукупних витрат, що

припадає на одиницю продукції. Граничні витрати (МС) - приріст сукупних

витрат для виробництва додаткової одиниці продукції МС=ТС/Q. Сукупна

(валова) виторг - грошові надходження від реалізації продукції: ТR=Р х Q,

Р - ціна продукції, Q - кількість продукції. Середній виторг (AR) - це

сукупна виручка із розрахунку на одиницю продукції AR=TR/Q. Граничний

виторг (MR) - приріст сукупної виручки при збільшенні виробництва

продукції на одну одиницю MR=TR/Q. Сукупний прибуток - це різниця між

сукупною виручкою, та сукупними витратами. Бухгалтерський прибуток - це

різниця між сукупною виручкою і бухгалтерськими витратами. Економічний

прибуток - це різниця між валовою виручкою та економічними витратами.

17. Віддача змінного фактора вир-ва: поняття, закономірності зміни,...

У мікроекономіці процес виробництва розглядається функціонально, тобто як

правило перетворення вхідного потоку факторів (ресурсів, витрат) на

вихідний потік продукцію з використанням певної технології виробництва. У

випадку, коли обсяги використання факторів виробництва, крім одного є

фіксованими основними показниками динаміка сукупного (TF), середнього

(АМ). Та граничного (МР)продукту змінного фактору виробництва.

Взаємозв\'язок показників TF, АМ, МР та обсягу використання змінного

фактору виробництва показано на мал.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

ІР I II III IV

А

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

МР С Х

В АР

МР

0x08 graphic

Х

Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням змінного фактору Х і

Досягає у точці А найбільшого значення, потім збільшення припиняється.

Середній продукт збільшується досягає найбільшого значення в точці В потім

спадає. Характер зміни показників означає, починаючи з певного моменту (т.

С), коли додаткова одиниця змінного фактора можуть негативно вплинути на

випуск продукції. Це означає не лише зниження граничного продукту фактора,

а й порушення оптимальної комбінації залучених факторів. Закономірність,

що спостерігається в аналогічних ситуаціях, відома в теоретичній екон-ці

як за: спадної продуктивності змінного фактора виробництва. Згідно з цим

законом залучення до виробництва все більш додаткової кількості певного

фактора за незмінних обсягів інших факторів призводить з рештою до того,

що віддача кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде менша віддача

попередньої одиниці цього ресурсу, то гранична продуктивність спадає.

Розширюючи виробництво для виготовлення більної кількості продукції.

Виробники залучають все більшу кількість необхідних ресурсів, підп-во

змінює масштаби вироб-ва. Якщо обсяги вироб-ва збільшуються відчутніше,

ніж обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий ефект від зміни

масштабу. Якщо приріст вироб-ва відчутніше приросту витрат факторів

виробництва, то ефект масштабу є спадним. Якщо зростання випуску продукції

відбувається нижчими темпами, ніж збільшення витрат факторів вироб-ва, о

спостерігається ефект спадної віддачі івд зміни масштабу вироб-ва.

16. Поняття і параметри виробничої функції. Сукупний, середній, граничний

продукт.

Модель підп-ва складається з виробничої функції, яка показує залежність

між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів

(Х), що для цього використовується: Q=f(х1, х2,...,хі,..., хп). Виробнича

функція - це співвідношення між будь-яким набором факторів і максимальним

обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг виробництва продукції

впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то виробнича

функція виглядатиме так: Q=f(L, K, Z), де Q - максимальний обсяг продукції

при даній технології і співвідношення факторів виробництва L, K, Z.

Властивості виробничої функції: 1. При збільшенні витрат одного ресурсу,

при незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва

продукції, але лише до певної межі. 2. Існує певна взаємозамінність та

компліментарність факторів виробництва. 3. Заміни використання факторів

виробництва менш еластичні в короткостроковому, ніж в довгостроковому

періоді. Короткостроковий період - це період виробництва, протягом якого

деякі фактори є незмінними. Довгостроковий період - це період виробництва,

за який виробники можуть змінити всі фактори виробництва продукції. У

короткостроковому періоді виробнича функція відображає максимально

можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів

виробництва та незмінної кількості застосування інших виробничих факторів:

Q=f(x). 1. Сукупний продукт змінного фактора виробництва (ТР) - це

кількість продукції, що виробляється при певній кількості цього фактора за

інших незмінних умов. 2. Середній продукт змінного фактора виробництва

(АР) - це відношення сукупного продукту змінного фактора до кількості

цього фактора, яка використовується у виробництві: АР=ТР/Х. 3. Граничний

продукт змінного фактора виробництва (МР) - це обсяги зміни сукупного

продукту цього фактора при зміні кількості факторів на одиницю: МР=ТР/Х..

15. Мікрое-на модель підп-ва. Поняття вироб-чі фактори. Підп-во - це

відокремлена екон-на стру-ра, що виробляє і реалізує певні товари,

послуги, інформацію. Підпр-тва можуть створювати як приватні особи, так і

держава. Як правило, підпр-во створюється з метою отримання приб-ку.

Головна проблема підпр-ва - задовольнити постійно зростаючі потреби

спож-ів при обмежених ресурсах. Обмеженість ресурсів породжує серед

товаровироб-ів конк-ію щодо їх використання та розподілу, а отже,

обумовлює вибір оптимального варіанта застосування. Ресурси або фактори

вироб-ва - це блага, які потрібно придбати підп-ву для забезпечення

випуску інших благ - готової продукції. До них належать: Прир-ні ресурси -

вічний фак-р вироб-ва (нафта, газ, вода, сільс-кі угіддя та ін.). Капітал

- все, що створено працею людини і служить основою створення нового

продукту (спо-ди, обла-ня, мат-іали та ін.). Праця - це вплив людини на

речовину природи з метою надання їй властивостей, здатних задовольнити

людські потреби. Підпр-кі здібності - це особливі здібності деяких людей

йти на мобілізацію ресурсів, організацію вироб-ва, ризик з метою отримання

при-ку. Вироб-ча функція - це співвідношення між будь-яким набором фак-ів

і максимальним обсягом продукції. Якщо припустити, що на обсяг вироб-ва

продукції впливають витрати праці (L), капіталу (К) і землі (Z), то

вироб-а функція виглядатиме так: Q=f(L, K, Z), де Q - макс-ий обсяг

прод-ії при даній технології і співвідношення фак-ів вироб-ва L, K, Z.

Властивості вироб-ої функції: 1. При збільшенні витрат одного ресурсу, при

незмінності інших відбувається збільшення обсягу виробництва продукції,

але лише до певної межі. 2. Існує певна взаємозамінність та

компліментарність факторів вироб-ва. 3. Заміни використання факторів

вироб-ва менш еластичні в короткос-му, ніж в довгос-му періоді. Мит-ий

період - це період вироб-ва, протягом якого жодний фактор не може бути

змінений. Короткос-ий період - це період вироб-ва, протягом якого деякі

фактори є незмінними. Довгос-ий період - це період виробництва, за який

вироб-ки можуть змінити всі фактори вироб-ва продукції. У корот-ому

періоді вироб-ча функція відображає максимально можливий випуск прод-ії за

різних обсягів використання одного з факторів вироб-ва та незмінної

кількості застосування інших вироб-их факторів: Q=f(x). Мотивація

діяльності фірми - отримання прибутку в довгос-му періоді. За кількість

найменувань продукції підп-во поділяють на моно продуктові та багато

продуктові. Гіпотеза про раціональність поведінки суб\'єктів ринкових

відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволяли

їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною

метою діяльності підп-ва є максимізація прибутку. Модель підп-ва

складається з виробн-ї функції, яка показує залежність між максимально

можливим обсягом випуску прод-ії (Q) та обсягом рес-ів (Х), що для цього

викорис-ся: Q=f(х1, х2,...,хі,..., хп).

14. Реакція ринку на одно- та різнонап-ні зміни попиту і проп-ї. Попит

може змінюватись внаслідок коливань споживчих смаків або прибутків, змін у

спож-х чеканнях або коливань цін на схожі товари. З іншого боку,

пропозиція може змінюватись під впливом змін техн-гії, рес-их цін або

податків. 1. Проп-ія і попит змінюються в тому самому напрямку. 1)

збільшується попит і проп-ія. Варто порівняти два протилежних впливи на

ціну - ефект зниження ціни в результаті збільшення проп-ії й ефект

збільшення ціни в результаті збіль-ня попиту. Якщо мас-би збільшення

проп-ії більші за мас-аби збільшення попиту, у кінцевому випадку рівнов-на

ціна знижується. Якщо відбувається протилежне, рівноважна ціна

підвищується. Вплив на рівноважну кількість продукту: збільшення і проп-ії

і попиту веде до збільшення кількості про-ту. Це означає, що рівнов-на

кількість прод-ту зросте на більшу величину, ніж розмір зміни під впливом

кожного з фак-ів, узятих окремо. 2) зменшення попиту і проп-ї. Коли

масштаб зменшення проп-ї більше масштабів скорочення попиту, рівноважна

ціна зростає. Коли ситуація протилежна, рівноважна ціна знижується.

Оскільки одночасне зменшення попиту і проп-ії робить понижуючий вплив на

кількість продукту, очікується, що рівноважна кількість про-ту виявиться

менше, чим вона буде на початку. 2. Проп-я і попит змінюються в

протилежних напрямках. 1) проп-ія збільшується, а попит зменшується. У

цьому прикладі сполучаються два ефекти зниження ціни, при чому зниження

ціни виявляється більшим, ніж якби воно постало результатом кожного з цих

факторів узятих окремо. Збільшення проп-ії веде до збільшення рівноважної

кількості продукт тоді, як зменшиться попит веде до зменшення рівноважної

кількості продукту. Напрямок зміни кількості продукту залежить від

відносних параметрів зміни попиту і пропозиції. 2) Проп-ія скорочується, а

попит зростає. Тут спостерігається два ефекти підвищення ціни. Збільшення

рівноважної ціни виявиться більшим, ніж якби воно було викликаним

будь-яким з цих фак-ів окремо. Вплив на рівноважну кількість прод-ії в

даному випадку рівнонаправлені залежить від відносних параметрів зміни

пропозиції і попиту. Якщо зменшення проп-ії відносно більше ніж збільшення

попиту, рівноважна кількість продукції виявиться менше ніж воно було

спочатку і навпаки. Можуть виникати особливі випадки, коли зменшення по-ту

і зменшення пропії, з одного боку, і збільшення проп-ії та збільшення

по-ту - з іншого, цілком нейтралізують один одного. У обох цих випадках

ціна не змінюється.

13. Взаємодія попиту і пропозиції, ринкова рівновага.

Наміри споживачів і виробників товару з приводу його кількості за кожним

варіантом цін можуто не збігатися. Якщож наміри збігаються. То ринкові

суб\'єкти не зацікавлені змінити їх. Ринкова рівновага - це ситуація, коли

наміри покупців і продавців на ринку повністю збігаються, так, що при

певній ціні товару обсяг пропозиції дорівнює обсягу попиту. Ринкова

рівновага - встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників та

споживачів таких цін на товари та послуги, що не залишається залишку у

продавців та не створюють нестачу у покупців. В основі ринкової рівноваги

лежить рівноважна ціна.

Точка перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) - це точка їх

рівноваги (С)

Рис. 13 Модель встановлення рівноважної ціни

У точці перетину кривої попиту (D) і кривої пропозиції (S) обсяг попиту

буде дорівнювати обсягу пропозиції (Хс). Завдяки такому співвідношенню

Страницы: 1, 2, 3, 4