МІКРОЕКОНОМІКА: Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.

МІКРОЕКОНОМІКА: Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.

40. Капітал, як фактор виробництва...

0x08 graphic

0x08 graphic

Капітал - це фактор виробництва, застосування якого дозволяє підвищити

ефективність людської праці. Для придбання засобів виробництва потрібні

нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину доходу

не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження стають

кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користування для придбання

споживчих благ або для інвестування у виробництво. Таким чином,

заощадження стають об\'єктом купівлі - продажу на ринку факторів

виробництва, де й складається їхня ціна - плата за користування цими

капіталами, що називається позичковим відсотком. Норма відсотку (r) - це

процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до позичкового капіталу

(ПК): r = ПВ / ПК * 100%. Норма відсотка впливає на рівень інвестування в

економіку. Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності

підприємців, а чим вище норма відсотка, тим рідше господарські агенти

будуть використовувати позичковий капітал як засіб інвестування.

Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки. Номінальна ставка

показує, на яку величину сума, що її позичальник повертає кредитору,

перевищує величину отримуваного кредиту. Реальна ставка виражається в

грошових одиницях постійної споживчої спроможності визначається як

номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції. За умови досконалої

конкуренції існує тенденція до встановлення єдиної процентної ставки. В

реальних умовах діапазон ставок досить широкий, що обумовлено терміновістю

і розміром позики діючою системою оподаткування, структурою ринку капіталу

тощо. Поточна або дисконтуючи вартість договірного активу обчислюється

так: визначається скільки потрібно власних грошей сьогодні за наявної

процентної ставки, щоб отримати майбутній дохід від цього активу. Для

безстрокового володіння, наприклад таким активам, як земля, що приносить N

грош. од. доход кожного року від цього моменту аж до вічності, поточна

вартість землі PV обчислюватиметься за формулою PV=N/I, і - ринкова

процентна ставка %. Підприємства намагаючись максимізувати прибуток

інвестують тоді, коли доход на інвестиції вищій над ринковою процентною

ставкою. Якщо % ставка вища від норми прибутку на інвестиції, то

підприємство не інвестуватиме. Попит на капітал є похідним і виводиться з

граничної продуктивності капіталу.

0x08 graphic

P S

E

0x08 graphic

D

0x08 graphic

K

Рис. 1. Визначення ставки процента і доходу у короткостроковому періоді

На рис1 низхідний характер інвестиції у попередньому періоді створила

деяку величину капіталу, показаного вертикальною лін. пропозиції S. У

точці Е де перетинаються попит і пропозиція величина капіталу відповідає

потребам підприємства. Однак рівновага у точці Е спостерігається тільки у

короткостроковому періоді, тощо за такої високої (10%) процентної ставки

домашні господарства продовжуватимуть заощаджувати. На рис 2 показано як

визначається процентна ставка у довгостроковому періоді. Нагромадження

капіталу продовжується тому лінія пропозиції не вертикальна. Тривала

рівновага у точці Е спостерігається тоді, коли величина фінансових активів

у довгостроковому періоді відповідає величіні капіталу, яку підприємства

хочуть мати за даної процентної ставки.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

P S

E

0x08 graphic

D

0x08 graphic

K

Рис 2 визначення процент. став. у довгост. пер.

39. Праця як фактор виробництва: попит і пропозиція

Серед усіх економічних ресурсів, використовуваних у виробництві товарів і

послуг є праця. В мікро економ. моделюванні виходять із незмінності

неекономічних факторів на мобільність цього ресурсу, хоча б у певний

період часу. Єдиним чинником, що впливає на попит і пропозицію праці,

залишається заробітна плата. Рівень якої в свою чергу, встановлюється в

результаті взаємодії попиту і пропозиції праці. За умови досконалої

конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Сам рівень

зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці: MRS=W, де

W-зароб. плата гр. од. Тому граничні витрати підпр. на працю дорівнюють

заробітній платі. Підприємство наймає працівників доти, поки збільшення

виторгу перевищуватиме витрати, або ж : MRP=MRS=W. Праця є своєрідним

товаром, оскільки фактично продається не найманий працівник, а його час.

Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути витрачена людиною для

відпочинку. Робочий час (F) дорівнює: 24-H0, де H0 - вільний час, або

дозвілля. За рівня початкової залп. W денний заробіток працівника І0

становитиме: І0 = W (24- H0). За зміни заробітної плати на вибір

працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення. Ефект доходу

спрямований протилежно до ефекту заміщення, він може точно компенсувати

ефект від заміщення, тоді пропозиція трудових послуг буде повністю не

еластичною. Подальше збільшення доходу призводить до того, що послуги

праці стають неповноцінним товаром, до того ж і збільшення робочого часу

має свої обмеження. Ефект доходу, діючи у напрямку, протилежному ефекту

заміщення, починає перевищувати останній. Така реакція на підвищення

зарплати обумовлює від\'ємний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці.

Три етапи підвищення залп. зображено на рис.

0x08 graphic

0x08 graphic

W

W3

W3

W2

0x08 graphic

S

W1

0x08 graphic

f1 f2 f3 F

Рис. Лінія індивідуальної пропозиції праці.

На першому етапі збільшення заробітної плати W1

до W2 веде до збільшення кількості робочого часу з f1 до f2 - ефект

заміщення перевищує ефект доходу. На другому етапі збільшення тривалості

робочого дня - ефект заміщення дорівнює ефекту доходу. На третьому етапі

підвищення зарплати від W2 до W3 , до скорочення робочого дня з f2 до f3 -

ефект заміщення менший за ефект доходу. Двостороння монополія виникає на

ринку праці тоді, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено

угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, замість точки

рівноваги існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін

ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, яку

пропонують профспілки, та ціною, що пропонується монополією. При цьому

перша з них завжди вище другої.

38. Можливі варіанти поведінки фірми в умовах олігополії...

Цінова війна - цикл послідовних зменшень ціни фірм, що суперничають на

олігоп. ринку. Вона одним із багатьох можливих наслідків олігоп.

суперництва. Війни цін гарні для споживачів, але не для прибутків

продавців. Легко зрозуміти, як фірми втягуються в цю війну. Оскільки

кожний продавець, що інший продавець не буде реагувати на його зниження

ціни. Знижуючи ціну нижче за свого конкурента, кожен продавець може

захопити весь ринок або він як думає цим самим може збільшити прибуток,

але конкурент у відповідь знижує ціну. Війна продовжується доти доки ціна

не досягне рівня середніх витрат. При рівновазі продавці призначають ту

саму ціну. Рівновага буде тоді, коли жодна фірма не може більше одержувати

вигоди, і всі прибутки рівні нулю. Зниження ціни нижче цього рівня

призведе до збитків. Оскільки кожна фірма припускає, що інші фірми не

будуть змінювати ціну, то в неї нема стимулу збільшувати ціну. Зробити

так, означає загубити всі продажі на користь конкурентів, що як

передбачається, утримує свою ціну, не змінною на рівня Р=АС. Це так звана

рівнова Бертрана. У загальному на оліполістичному ринку рівновага залежить

від припущень, що роблять фірми на реакцію суперників. Цінові війни

зазвичай короткострокові. Олігоп. фірми відчувають спокусу вступити між

собою в співробітництво, щоб установити ціни і поділити ринки, таким чином

щоб уникнути перспективи цінових війн і їхнього неприємного впливу на

прибуток. Варіанти поведінки фірми. В попередній моделі цінові війни

предполагається, що конкурент буде зберігати ціну незмінною. Запропонуємо,

що керівництв більш наближене до реальності. Вони не притримуються вперто

думки, що конкурент збереже свою ціну незмінною, що суперник або

відповість зниженням ціни, або збереже її на попередньому рівні. Тобто

прибуток, який може отримати фірма, залежить від реакції супротивника. В

даній ситуації менеджери підраховують свої прибутки як для випадку коли

суперник зберігає свою ціну, так і для випадків коли він її знижує.

37.Ціноутворння в умовах олігополії

Олігополія - це ринкова структура, при якій у реалізації якогось товару

домінує мала кількість продавців, а новим продавцям дуже важко вийти на

ринок. До основних ознак олігополії належать:

Планування на олігополістичному ринку кількох фірм. Їх може бути від 2 до

20. Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі

товари виготовляються лише на певній територіях. Продукт олігополії може

бути як стандартним, так і диференційованим. Кожен олігополіст може

проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на

загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть

від реакції інших олігополістів. Вступ у галузь нових виробників дещо

обмежений. Діють ті ж фактори, що і при монополії. Олігополістичні ціни не

гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами -

олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або

таємного звороту. Олігополія - досить поширена модель ринку. Олігополії

виникають за таких обставин: утворення великих фірм за рахунок поглиблення

конкурентів; злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості

контролю за цінами, а також виграш при оптовій закупці ресурсів.

Ламана крива попиту. Припустимо. Що галузь має три рівноцінні фірми (А, В,

С), що погоджують свої ціни. При цьому можливі такі варіанти поведінки цих

фірм: а) якщо фірма А знижує ціни з Р1 до Р2, щоб реалізувати більше своєї

продукції, а фірми - конкуренти повторюють цей маневр. То приріст продажу

буде незначним; б) якщо фірма А підвищить ціни, а її приклад наслідують

інші, то це призведе до зниження загального обсягу продаж і до зменшення

продажу кожною фірмою; в) фірма А знизить ціни, а В і С - ні, тоді А

збільшить обсяги продажу за рахунок В і С; г) А підвищує ціни, а В і С -

ні, тоді А втрачає частину ринку, його окупують В і С. З даних чотирьох

альтернатив найбільш вірогідніші дві ситуації: коли А знизить ціни, В і С

будуть її наслідувати, щоб не втратити своєї частки ринку; коли А

збільшить ціни, то В і С проігнорують таку поведінку, щоб звільнитись від

А і захопити його частку. Тому крива попиту для олігополіст матиме вигляд

ламаної кривої.

Рис. 37. Ламані криві попиту та граничної виручки для олігополіст.

Звідси зрозуміло, чому ціни на олігополістичному ринку є негнучкими, адже

ініціатор зміни не має виграшу ні при її підвищенні, ні при зменшенні.

Ціноутворення, зумовлене темним зговором. Якщо кілька фірм у галузі

приблизно однакові за розмірами та рівнем середніх витрат, то для них

збігатимуться рівень цін та обсяги виробництва, що максимізує економічний

прибуток. Тому є стимули до таємного зговору з метою зафіксувати ціни та

поділити ринки збуту. Такий зговір фактично перетворює ринок

олігополістичної конкуренції в ринок чистої монополії.

Лідерство в цінах. Для олігополістичного ринку, на якому представлені

різні за розмірами фірми, власне узгодження дій через механізм „лідерство

в цінах”. Найважливіша фірма в галузі з мовчазної згоди інших визначається

лідером у ціноутворенні, а всі інші її наслідують. Оскільки зміни цін

пов\'язані з певним ризиком для ініціатора, то навіть лідер переглядає її

рідко. Перед цим він обов\'язково повідомляє своїх партнерів, щоб дати їм

можливість підготуватися до маневру і вивчити їх реакцію.

Ціноутворення з принципом „витрати плюс”. Варіант ціноутворення з

принципом „витрати плюс” використовується лідерами для спрощення механізму

розрахунку ціни. За основу будуть певні типові витрати, до яких додається

економічний прибуток у вигляді надбавки. Цей метод потребує глибокого

вивчення кривих попиту, доходу та граничних витрат.

36. Олігополістичні структура ринку...

Олігополія - це ринкова структура, при якій у реалізації якогось товару

домінує мала кількість продавців, а новим продавцям дуже важко вийти на

ринок. Продукт олігополії може бути як стандартним, так і

диференційованим. Звичайно на олігоп. ринку панує від До основних ознак

олігополії належать:

Планування на олігополістичному ринку кількох фірм. Їх може бути від 2 до

20. Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі

товари виготовляються лише на певній територіях. Продукт олігополії може

бути як стандартним, так і диференційованим. Кожен олігополіст може

проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на

загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть

від реакції інших олігополістів. При цьому кожен олігополіст знає, якщо

він або його суперники змінять ціну або ж обсяги продажу, то наслідки

позначаться на прибутках усіє фірм. Передбачається, що зміна ціни або

обсягу продажу викличе реакцію суперників. Реакція яку окремі продавці

чекають від своїх суперників впливає на рівновагу на олігополістичному

ринку. У багатьох випадках олігополії захищені бар\'єрами для входу на

ринок, схожими з тими, що існують для монополістичних фірм. Вступ у галузь

нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж фактори, що і при монополії.

Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило,

одночасно всіма фірмами - олігополістами, тобто при олігополії є стимули

для погодження дій або таємного звороту. Олігополія - досить поширена

модель ринку. Олігополії виникають за таких обставин: утворення великих

фірм за рахунок поглиблення конкурентів; злиття фірм, що дає більшу

економічну владу, вищі можливості контролю за цінами, а також виграш при

оптовій закупці ресурсів. Свідоме суперництво: Олігополістичні цінові

війни. Цінова війна - цикл послідовних зменшень ціни фірм, що суперничають

на олігоп. ринку. Вона одним із багатьох можливих наслідків олігоп.

суперництва. Війни цін гарні для споживачів, але не для прибутків

продавців. Цінові війни зазвичай короткострокові. Олігоп. фірми відчувають

спокусу вступити між собою в співробітництво, щоб установити ціни і

поділити ринки, таким чином щоб уникнути перспективи цінових війн і

їхнього неприємного впливу на прибуток.

34. Ознаки і поширення монополістичної конк... Моно-на конк-я

здійснюється тоді, коли відносно велика кількість фірм конкурують між

собою за продаж диференційованого товару на ринку, де можлива поява нових

продавців. Така ситуація є найбільш поширеною моделлю ринку. У

повсякденному житті ми найчастіше зустрічаємось із виробником або

продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну

конкуренцію. Ознаки моноп-ї конкуренції: 1. Товар кожної фірми є

недосконалим замінником товару, що реалізується іншими фірмами. Продукт

кожного продавця має виключні якості або характеристики, які надають йому

переваги над іншими кон-ми. Диференціація може бути побудована на реальних

та удаваних відмінностях. Реальні відмінності: якість товару; місце

продажу; додаткове після-не обслуго-ня; стим-ня збуту. Щоб виділити свій

товар серед інших, продавці часто, крім реальних, використовують удавані

відмінності. Це досягається за допомогою активної реклами, використання

відомих торгових знаків або торгових марок, іміджу фірми. 2. На ринку

існує відносно велика кількість продавців (10, 40 чи 100), кожен з яких

задовольняє незначну частину ринкового попиту. Частка кожного з виро-ів

коливається від 1% до 10% продажу на ринку. 3. Продавці, встановлюючи ціни

на свої товари або визначаючи обсяги продажу, не враховують реакцію своїх

конкурентів. Малоймовірно, щоб якийсь конкурент поніс збитки або витрати

значну частку ринку при зменшенні продажної ціни будь - якою фірмою,

оскільки він має унікальний товар, на який є досить сталий попит. 4. На

ринку є умови для вільного виходу і входу. Вхід на ринок нових під-тв не

заблокований, але більш складний, ніж за умов досконалої кон-ї, оскільки

треба мати відповідний розмір капіталу, ноу - хау, та певний термін для

визначення покупцями товарів нових торгових мереж. Крім того, кількість

вільних місць на ринках та можливих місць для будівництва магазинів також

обмежена. Що є додатковим бар\'єром на шляху нових підприємців.

Еластичність кривої попиту підприємства, що функціонує в умовах

монополістичної конкуренції, буде залежати від кількості його конкурентів

та ступеня диференціації продукції, що ним виробляється. Чим більша

кількість конкурентів та слабша диференціація продукції, тим більш

еластичною буде крива попиту. Тобто, монополістична конкуренція, в такому

випадку, наближатиметься до досконалої конкуренції. Якщо ж кількість

конкурентів мала, а глибина диференціації значна, то крива попиту буде

мати менш еластичний вигляд, що робить її схожою на криву попиту

підприємства, що працює на монопольному ринку. Крива попиту для ринку

монополістичної конкуренції буде мати спадний характер, тому, подібно до

монополістичного ринку, крива граничної виручки завжди лежатиме нижче від

неї. Отже, підприємство в умовах монополістичної конкуренції у

короткотерміновому періоді буде максимізувати прибуток або мінімізувати

збиток, виготовляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам

точки перетину кривих граничних витрат і граничної виручки. Фірма здійснює

випуск продукції Q1, який відповідає точці Е. У даній точці MR = MC. При

обсязі випуску Q1 і ціні Р1 фірма одержує прибуток на одиницю продукції,

що дорівнює відрізку АВ. Загальна величина економічного прибутку дорівнює

площі АВАТС1Р1. Фірма отримує економічний прибуток, якщо крива її попиту

перетинає криву середніх витрат.

Рис. 34. Корот-ва рівн-га фірми в умовах монополістичної конкуренції.

35.Механізм установлення рівноваги... Рівновага фірми в довгостроковому

періоді. Одержання прибутку можливо тільки в короткостроковому періоді,

тому що в довгостроковому в галузь прийдуть нові фірми, що скопіюють

досягнення продавців або продавець сам почне розширюватись і прибуток

упаде до нормального, тому що в міру росту кількості запропонованого

товару, ціна за одиницю товару, що може призначати кожен окремий

продавець, буде знижуватись. Продавець, що першим випустив товар на ринок,

виявить, що як крива попиту, так і крива граничного продукту на товар,

реалізований фірмою буде зміщатися у низ. Це ознака, що ціна і граничний

прибуток, що фірма може очікувати у довгостроковому плані впадуть. Нові

фірми будуть входити на ринок доти, доки стане неможливим одержання

прибутку. Отже довгострокова рівновага на ринку з монополістичною

конкуренцією схоже на конкурентну рівновагу в тому, що жодна фірма не

дістає прибутку більшого нормального.

Рис.35. Довгострокова рівновага фірми в умовах монополістичної конкуренції

Тому галузь знаходиться у стані рівноваги тоді, коли ціна на товар

встановлюється на рівні середніх витрат LAC. При довгостроковій рівновазі

криві попиту і криві витрат не перетинаються, а мають лише одну спільну

точку, тобто: P = LAC. Вільний вхід до галузі не дозволяє фірмам

отримувати в довгостроковому періоді економічний прибуток, а лише

нормальний.

33. Цінова дискримінація...

Монополіст може здійснювати цінову дискримінацію - встановлювати різні

ціни на той самий продукт для різних покупців, що не пов\'язано з якимись

відмінностями у витратах. Економічні умови здійснення цінової

дискримінації: 1. продавець повністю контролює виробництво та

ціноутворення товару на всі сегментах ринку; 2. продавець здатний

відокремлювати різні та стійкі групи покупців з рівною еластичністю

попиту; 3. продавці не мають бажання та умов перепродавати придбаний товар

іншим покупцям.

+-------------------------------------------+

|Види |Класифік. | |

| | |Приклади |

|Дискрим.|ознака | |

|--------+--------------+-------------------|

|просторо|територіальна |Демпінгові ціни, |

| |дискримінація |цінові пояси та |

|ва | |зони, ціни сіл-кі |

| |покупців |та міські |

|--------+--------------+-------------------|

| |Час прид-я |Денні та нічні |

|часова |товарів чи |ціни, сезонні ціни |

| |послуг | |

|--------+--------------+-------------------|

| | |Тарифи на вир-че |

| |Мета придбання|або спо-е вик-ня |

| |товарів, обсяг|енергії, оп-ві та |

| |придбання, |роз-ні ціни, над-ки|

|товарна |якість, |та знижки за |

| |торгівельна |якість, ціни на |

| |марка |про-ію все-ньо |

| | |відомих та невід. |

| | |фірм |

|--------+--------------+-------------------|

| | |Магазини для бідних|

| |Рівень доходів|і багатих пок., |

|персона |покупців, |знижки для пост. |

| |статус. |клієнтів, знижка |

|льна |Соціальний |для першого |

| |статус |покупця, ціни для |

| | |співробітників ф. |

+-------------------------------------------+

32. Ринково продуктивна стратегія підпр. монопол....

Монополіст зобов\'язаний рахуватися з попитом на свій товар. Завжди існує

таке співвідношення між Р та Q, при якому 1 монополіст одержує максимальну

виручку на поняття граничної виручки MR=aTP/oQ. Збільшується або обсяг за

Страницы: 1, 2, 3, 4