Кредитна система комерційних банків в налагоджені платіжного і розрахункового механізму в Україні

ніж на 10 % свого статутного фонду, а їх частка в статутному

фонді підприємств не може перевищувати 15%. Тепер інотечний

кредит для банків України обумовлений 10 % власних коштів то-

ді, коли в Росії створюються спеціальні іпотечні банки, коли

коли найвигідніший кредит на підприємстваході - під заставу

нерухомості. Банки зможуть відкривати філіали і представництва

за попереднім повідомленням НБУ.

За спільним листом НБУ та Міністерства фінансів, клієнт може

вибирати банк, де розміщений його розрахунковий, суброзра-

хунковий або інші види рахунків незалежно від місця реєстра-

ції, але з повідомленням районної податкової інспекції.

Сьогогднішня політика НБУ відносно банків спрямована, як ві-

домо на зменшення кількості і збільшення "ваги" суб'єктів бан-

ківської діяльності за рахунок пнрманентного підняття планки

сплаченого статутного фонду. Комерційні банки зобов'язані були до

01 січня 1994 сформувати статутний фонд в розмірі 2 млрд.крб.6 а

до 01 липня 1994 - 5 млрд.крб. В газеті

---------------------------------

1. Комерційні банки проти адміністрування і диктату в еконо-

міці //"Галицькі контракти" - 1993 - N35 - стр.4.

"Урядовий кур'єр" за 8 лютого названі найбільші за статутним

фондом банки станом на перше січня 1994 р., а також 61 комерцій-

ний банк Україн, які не встигли збільшити свій статутний фонд до

2 млрд. крб. і перед керівництвом яких порушено питання про їх

злиття з іншими комерційними банками України або про їх ліквіда-

цію згідно з чинним законодавством.

Перше місце серед найбільших банків посідає Промінвестбанк

(665 млрд.крб.). за ним банк АПБ "України" АК (178 млрд.крб.), АК

Укрсоцбанк (60 млрд.крб.), Градобанк (19.6 млрд.крб.), Українсь-

кий кредитний банк (19 млрд.крб.), банк "Відродження" (11.3

млрд.крб.) - усього 31 банк. 1.

Прогнозуючи дії НБУ, можна сміливо стверджувати, що "планка"

статутного фонду до кінця року підвищується, як мінімум, у 2 рази

і становитиме 10 млрд.крб., а для банків, які проводять операції

з валютою - 20 млрд.крб. _Цьому може завадити хіба те, що велика

_кількість банків не набере 5 млрд.крб. до 01.07.94 і НБУ буде

_змушений зайнятися їх реорганізацією, закриттям чи об'єднанням.

За нинішньої гіперінфляції банки змушені постійно проводити

поліику на збільшення своїх статутних фондів - це важлива умова

рідвищення їх ліквідності (коли суми їх грошових коштів, які

банки мають можливість швидко мобілізувати з інших джерел,

дозволяють своєчасно виконувати зобов'язання по масиву).

--------------------------

1. Нацбанк України визначив великі банки за статутним фондом і

... //"Закон і бізнес" - 1994 - N6 -стр.2

Майбутнє - за великими банками, але ніхто в світі не закри-

ває банків через те, що вони малі.

У Росії дрібні та середні банки становлять 75% банківської

системи, у США і розвинутих європейських країнах 80 %.

Питанням підвищення ліквідності займатися необхідно, але йо-

го не можна вирішувати директивно, не враховуючи всіх можливостей

і важливої ролі в ринковій економіці середніх і малих банків. Іх

повинно бути багато, вони мають бути різними і боротись за клієн-

та.

В економічній ситуації, яка склалась сьогодні, НБУ зрозуміти

можна: крах кількох невеликих банків зараз може спричинити ланцю-

гову реакцію, викликавши недовіру населення до всіх банків взага-

лі. Однак на перспективу така політика йде згубною. ез цього не-

можливий подальший розвиток банківської системи, як і розвиток

приватного бізнесу, особливо на периферії, де є лише відділення

АПБ "Україна" АК і то не скрізь. Не треба душити у зародку розви-

ток комерційних банків, єдину повністю комерційну галузь нашого

господарства.

Якщо великі банки знову перетворити на державні, це буде кі-

нець розвитку приватного бізнесу, затримка приватизації і повер-

нення до адміністративних методів керування і в банківській сфе-

рі. Який би тиск держава і НБУ не здійснювали на комерційні бан-

ки, вони, як вказує досвід, все активніше сприяють формуванню

ринкової економіки.

1---------------------

Чи забагато банків в Україні? //"Діло" - 1994 - N16 - стр.3

ІІ. 1 0ВПЛИВ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ

БАНКІВ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ.

1. Діяльність банків на фінансовому ринку України.

Банки являють собою невід'ємну рису сучасного грошового гос-

подарства, їх діяльність тісно пов'язана з потребами відтворення.

Знаходячись в центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси

виробників, банки опосередковують зв'язки між промисловістю і

торгвалею, сільським господарством та населенням. Банківська сис-

тема повинна вирішувати не тільки свої "внутрішні" проблеми, але

і сприяти реформуванню економіки в цілому.

По-перше, вона покликана забезпечити економічно виправданий

розподіл фінансових ресурсів, стимулювати, а не пригнічувати кон-

курентні відносини, приватизацію, перебудову системи ціноутворен-

ня і цінових пропорцій.

По-друге банківський сектор повинен утримувати в достатньо

стабільному стані грошово-кредитну систему, зокрема, перешкоджаю-

чи бесконтрольному нарощуванню дефіциту держбюджету та розгортан-

ню гіперінфляційних процесів. Одна з необхідних умов для цього -

незалежність центрального банку у взаємовідносинах з урядом.

Але політика уряду України по лібералізації цін і доходів

була повністю підтримана Національним банком України, який своєю

надмірною емісією створив сприятливі умови цінних факторів, що

діяли в економіці України. Якщо прийняти випуск грошової маси

(готівки) в обіг у 1991 р. за 1, то в 1992 р. він збільшився у

79, а за 4 місяці 1993 р. - у 213 разів. На початку січня і на

початку квітня минулого року (сумарно) в обіг випущено в 2.7 раза

більше грошей, ніж за весь 1992 р. До кінця 1993 р., коли інфля-

ційна спіраль розкрутилася до найвищої фази, банки змушені були

додатково випускати в обіг величезну масу грошей. Це автоматично

викликало черговий стрибок цін, з випередженням порівняно з під-

вищенням середньодушових доходів населення.

Нацбанк України здійснював політику "дешевих грошей" і підт-

римував дисконтнк на рівні, набагато нижчому від рівня інфляції в

Україні та дисконтних ставок в інших країнах СНД. Так, в IV квар-

талі 1992 р., коли інфляція сягнула 30% на місяць, дисконтна

ставка Нацбанку України становила и середньому 22-25 % на рік. У

Росії вона вже перевищувала 80%. Це призвело до негативних нас-

лідків в економіці України.

----------------------------

1 Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і

шляхи їх подолання //Економіка України - 1994 - N1 - стр.12

2 Гавлук М. Інфляція в Україні: витоки і сучасний стан //

Економіка України - 1994 - N2 - стр.15

Почали скорочуватися вклади населення в ощадбанку, підвищив-

ся попит на вільноконвертовану валюту на "чорному" ринку, приско-

рилося падіння курсу карбованця, посилився відплив грошових капі-

талів за кордон. Занижена дисконтна ставка НБУ і вільні ставки

позичкового проценту комерційних банків сприяли "втечі" капіталів

з державного сектора економіки до приватного, що означало "тіньву

приватизацію" і загострювало платіжну кризу.

Так, за 11 місяців 1992 р. прострочені платежі в народному

господарстві України збільшились в 125 разів і на 01.12.1992 ста-

новили 406 млрд.крб. Усі ці проценти посилювали попит на кредит,

примушували НБУ здійснювати нові кредитні емісії. Всього за 1992

р. кредитні вкладення українських банків зросли у 27, а емісія

готівкових грошей (порівняно з 1991 р.) - у 47 разів.

Наслідками такої політики НБУ стали стримування економічних

реформ, посилення утриманських настроїв, нагромадження нових неп-

лажів і нового попиту на кредит.

По-третє, банки повинні створювати умови для "відкриття"

економіки, забезпечуючи обслуговування світового руху товарів,

прямих інвестицій, робочої сили, сприяючи переходу до конвертова-

ності національних валют.

По-четверте, банкірство повинно не тільки

-------------------------------

1 Гавлук М. Інфляція в УкраїніЖ витоки і сучасний стан //

Економіка України - 1994 -N2 - стр.15

забезпечувати фінансову дисципліну, але й заставляти клієн-

туру (населення, підприємства, державу) розвивати економічне мис-

лення, підприємництво.

Створення двохрівневої банківської системи - це перший крок

до формування ринку фінансових ресурсів. При цьому заохочується

конкуренція серед фінансових установ та здійснюється їх привати-

зація, відміняються верхні межі процентних ставок, спостерігаєть-

ся відхід від практики видачі кредитів, що субсидіюються, розви-

вається ринок цінних паперів. Особлива увага приділяється ство-

ренню системи банківського нагляду, в тому числі по питаннях дос-

татності банківського капіталу, розподілу ризику, оцінки креди-

тоздатності.

На відміну від сектору галузей матеріального виробництва

сфера послуг більш мобільна за своєю природою. В ній затрати та

час на створення нового продукту є суттєво меншими, ніж, наприк-

лад, у промисловості, де рішучу роль грають якість та структура

основного капіталу, складності у зміні технологій, сформовані ко-

операційні зв'язки. Те ж справедливо по відношенню до демонополі-

зації промисловості з однієх сторони, та сфери послуг - з іншої.

В цьому є ще один аргумент на користь випереджуючого рефор-

мування кредитно-фінансової системи, банківського сектору, і як

наслідок, використання його в якості ведучої сили трансформації

економіки. Розширення пропозиції послуг клієнтам зі сторони фі-

нансових інститутів сприяло би формуванню грошового ринку, капі-

талів, полегшенню приватизації, оптимізації системи розподілу та

використання ресурсів, зміни цінових пропорцій в економіці.

В нормальній економічній ситуації ( і особливо в умовах інф-

ляції) банки обережно відносяться до потреб бюджету, обмежено

приймають участь у кредитуванні його видатків. Банківське сприян-

ня державним програмам розвитку економіки країни здійснюється не

шляхом всезагального кредитування більшої частини витрат держав-

ного бюджету та його великого дефіциту, а шляхом купівлі цінних

паперів та інших зобов'язань держави, а також на основі кредиту,

його строковості та платності, пошуків джерел для компенсації

зниження доходності комерційного банку. Це дозволить розміщувати

на ринку державні позики та одночасно дозволить центральному бан-

ку налагодити використання ринкового інструменту оперативного ре-

гулювання грошової маси - через операції на відкритому ринку.

Сприяння комерційних банків прискоренню переходу до ринко-

вих відносин вирожається, зокрема, в тому, що їх організацією

послаблюється монополізм і породжується конкуренція в банківській

справі. Банківська система стала однією пнрших сфер економіки, де

реально здійснюється демонополізація. Організація комерційних

банків на пайовій основі є першим кроком до створення грошового

ринку. Ці банки самостійно встановлюють процентні ставки по кре-

дитах, які видаються іншим банкам. В результаті руху по горизон-

талі гроші повинні приходити в ті галузі, які найбільш ефективно

їх використовують. В цьому проявляється вплив банків на структур-

ну перебудову економіки.

Серед кредитів, що надаються народному господарству, має

місце велика кількість позик, які пов'язані з необхідністю пок-

риття недостачі фінансових ресурсів.

Кредитний механізм як сукупність принципів кредитування кре-

дитного планування і методів кредитування, одночасно є елементом

загального механізму управління економікою. Тому вдосконалення

кредитного механізму повинно здійснюватись на такій самій основі,

що й вдосконалення всього господарського механізму.

Емісія, тим більш кредитна, не завжди є злом. Якщо швидко

росте товарообіг, розвивається ринкова структура, то може виник-

нути потреба в лібералізації кредиту, в додатковій емісії. Стра-

тегічна лінія банківської політики - не скорочення, а розширення

кредитних ресурсів в межах, які контролюються. В найближчій перс-

пективі передбачається балансувати між двома пріорітетами: стабі-

лізацією кредитно-грошової системи та стимулюванням виробництва.

Доводиться одночасно стимулювати кредитну масу та вкладувати її в

перспективні напрями, які обіцяють високу віддачу. Це конверсія,

нові форми підприємництва, фермерські господарства.

Двохрівнева банківська система дає відчутний ефект тільки в

комплексі з ринковою інфраструктурою. Необхідно синхронізувати

стабілізацію, роздержавлення великої власності, приватизацію і

створення мережі товаровиробників в кожній галузі. Тим самим буде

поступово формуватись ринок. Жорсткість кредитної політики обу-

мовлює необхідність розпродажу товарно-матеріальних запасів, ско-

рочення незавершеного будівництва. Все це дозволить поступово

стабілізувати грошовий обіг.

Принцип матеріальної забезпеченості кредиту сьогодні, з ура-

хування необхідності боротьби з інфляційними тенденціями в грошо-

вому обігу залишається важливим фактором організації руху позич-

кового фонду. На практиці існує зв'язок цього принципу з пробле-

мою нагромадження в господарстві зверхнормативних, залишкових,

непотрібних запасів. В той же час необхідно врахувати досвід за-

рубіжних банків по видачі клієнтам позик, які не "забезпечені"

передовою технічною ідеєю, доброю діловою репутацією керівництва

фірми-позичальника.

Велике значення має і те, що банки не тільки приймають

участь в організації поточного господарського обігу, але й здійс-

нюють вплив на сферу відтворення основних фондів, створення до-

даткових виробничих потужностей і цілих об'єктів, які виробляють

споживчі товари.

Комерційні банки сприяють формуванню ринкової економіки. Во-

ни допомагають закладати основні функціонування грошового, креди-

тного ринків, ринку цінних паперів і також їх головними діючими

особами, основними "оператороми".

Грошовим ринком виступає ринок платіжних засобів. Він вклю-

чає в собі готівкові гроші. Все більш крупними операціями комер-

ційних банків з готівкою є ті, які пов'язані з їх участю в роз-

витку ощадної справи. Банків, які обслуговують населення шляхом

залучення їх вкладів, вже немало, хоча в балансах комерційних

кредитних установ загальна сума вкладів громадян ще невелика.

Таблиця N1

Залучення коштів населення у 1993 р.

найбільшими комерційними банками України

(згідно даних балансів на 01.01.1994 р.)

--- -----------------------------------------------------------

Сума залучених Розмір

Назва банку коштів населе- статутного

ння(млрд.крб.) фонду

---------------------------------------------------------

1 2 3

---------------------------------------------------------

Приватбанк (Дніпропетровськ) 32.9 10.00

АЖІО (Київ) 27.5 5.2

INKO (Київ) 26.5 6.9

Градобанк (Київ) 17.8 13.3

"Відродження" (Київ) 10.6 82.8

Укрінбанк (Київ) 7.7 11.3

Правекс-банк (Київ) 7.1 5.2

Лісбанк (Ужгород) 6.3 9.4

Новий (Дніпропетровськ) 6.2 4.1

Перкомбанк (Київ) 5.5 5.0

Таблиця N1 відбиває розстановку перших 10 банків

відповідно до результатів роботи банку для залучення кош-

тів населення. На першому місці дніпропетровський "При-

ватбанк", який має розгалужену мережу філіалів не тільки

по Україні, а і в країнах СНД, що дозволяє йому залучати

кошти населення у найбільшому об'ємі серед комерційних

банків України. В таблиці N1 показано, що залучені кошти

населення в більшості випадків перевищують розміри ста-

тутних фондів на 01.01.1994, крім Укрінбанку, банку "Від-

родження", Лісбанку.

Таблиця N2

Забезпеченість вкладів громадян фондами

банків (вибірковий рейтинг) станом на 01.09.93 р.

----------------------------------------------------

Відношення суми

фондів банку до

Назва банку суми вкладів

громадян (к-нт)

-----------------------------------------------------

1 2

--------------------------------------------------

1. Правекс-банк (Київ) 1.942

2. Перкомбанк (Київ) 1.128

3. "Полесье" (Житомир) 0.861

4. АЖІЩ (Київ) 0.671

5. INKO (Київ) 0.127

6. Аваль (Київ) 0.111

7. "Відродження" (Київ) 0.077

8. Укрінбанк (Київ) 0.066

9. Легбанк (Київ) 0.018

10.Градобанк 0.013

11."Верховина" (Львів) 0.006

У банків Правексбанк відповідний показник перебіль-

шує 100%. У банків "Полесье" і АЖІО цей показник також

досить високий - 60-80 %. В цілому ж по банках забезпече-

ність вкладів громадян знаходиться на рівні декількох

відсотків. Однак не треба рахувати ці банки потенційними

банкрутами. Статистичні закономірності на ділі суттєво

збільшують реальну забезпеченість вкладів, а переоцінка

фондів не завжди встигає за інфляцією.

Робота з коштами населення - одна з найбільш трудо-

містких і найменш прибуткова у банківській справі. Норма-

тив відрахування в НБУ з кожного вкладу становить 40%.

Тільки 60 % банк від прийнятої суми запускає в свій обіг,

рештою розпоряджається Нацбанк України. Однак робота із

вкладами населення свідчить про класність банку, в циві-

лізованих країнах саме до цих банків уряди вмсувають най-

вищі вимоги щодо показників надійності.

Висока інфляція в Україні позбавляє економічні суб'-

єкти заінтересованості зберігати гроші в банках, бо пере-

вищення темпів інфляції над темпами зростання депозитних

відсотків призводить до експропріації вкладів. Через па-

діння життєвого рівня населення перестало бути тим креди-

тором, на якому тримається увесь механізм кредитного рин-

ку розвинутих країн. його змушений був замінити НБУ, ви-

кидаючи на цей ринок нові маси кредитної емісії.

На 01 січня 1993 р. частка депозитів населення в кре-

дитних вкладеннях комерційних банків становила понад 10%,

а на 01 вересня 1993 р. вона знизилась до 5%.

Кредитний ринок все активніше виступає в якості інс-

трументу перерозподілу вільних грошових коштів підприєм-

ств, організацій та населення на зворотній основі. Голов-

ними джерелами кредитних ресурсів ділових банків є термі-

нові депозити і внески до запитання підприємств і коопе-

ративів. Однак, враховуючи низьку ліквідність грошового

ринку, клієнти віддають перевагу зберігати більшу частину

своїх коштів на розрахункових та поточних рахунках. По

тій самій причині багато комерційних банків вимушені за-

лишати частину своїх активів у формі залишків на корес-

пондентських рахунках, також підтримуючи необхідні залиш-

ки на безпроцентних резервних рахунках в Національному

банку України.

----------------------

1Банк у законі //"Голос України" - 1994 -населення35 (23

лютого) - стр.6

Характеризуючи діяльність комерційних банків України

за 9 місяців 1993 р. через загальні кількісні оцінки, які

подані в таблиці N3, ми бачимо, що сумарний статутний

фонд 11 найбільших банків складає 41.7 млрд.крб., його

питома вага в сумі коштів у статутних фондах всіх комер-

ційних банків складає 61.5%. Кореспондентські рахунки ак-

тивів в НБУ перебільшують суму статутного фонду по всій

масі комерційних банків у 7.9 разів, а по групі 11 най-

більших в 11-12, причому в комерційних банках (коштів)

утримання коштів більше, ніж в Національному - 12.4 проти

11.3 (s2*/S1 проти S2/S1). Питома вага виплачених подат-

ків 11 найбільших комерційних банків складає 88.9% у сумі

податків всіх комерційних банків, частка вкладів населен-

ня - 88.6 % відповідно частка прибутку - 81.3 % відповід-

но, питома вага сумарної каси - 87.4 % відповідно. Також

найбільші комерційні банки мають найбільші порівняльні

характеристики (за даними таблиці N3), наприклад, за рен-

табельністю (тобто по відношенню суми прибутку до сумар-

ного статутного фонду) 5.1 у 11 комерційних банків проти

3.8 по всій масі комерційних банків.

Найбільш активним комерційним банком за 9 місяців

1993 р. на Україні був Укрінбанк, який за даними таблиці

N4 (на стор. ) має найбільшу питому ваку кредитів 69.6 %

і депозитів 57.4 % у загальній сумі балансу за 9місяців

1993 р.Але при цьому він мало займався сумісною діяльніс-

тю - питома вага у загальній сумі балансу найменша серед

11 найбільших комерційних банків - 0.01 %, та майже не

давав позик іншим банкам - 0.1 % у загальній сумі балан-

су. Найбільшу частину вкладів громадян мав Правекс-банк

-18.9 %, найменшу банк "Грант" (Харків) - 0.05 %. Позики,

які були видані іншими банками мали найбільшу питому вагу

у банка АЖІО - 11.2, а більшість комерційних банків позик

іншим банкам не давала. Банк "Відродження" займався су-

місною діяльністю більше, ніж решта великих комерційних

банків (питома вага у сумі балансу - 0.3). Найменшу час-

тину депозитних вкладів ьає Лігбанк (1.6 % відповідно).

Під тиском високої інфляції комерційні банки змушені

вживати нецивілізованих заходів для страхування своїх ре-

сурсів від знецінення. Це вкладання частини коштів у

вільноконвертовану валюту, а також свідома затримка бан-

ками розрахунків між клієнтами. На 01 січня 1993 р. за

зведеним балансом банківської системи України кошти в

розрахунках становили 73.2 % всіх пасивів і майже в 7 раз

перевищували суму їх кредитів. Банки зменшують кредити в

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5