Хозяйственные общества

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать

чинному законодавству. За відповідність установчих документів чинному

законодавству несе відповідальність заявник.

Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно

до статті 11 Закону "Про мови в Україні" (В Україні мовою роботи,

діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних,

громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова.

У випадках, передбачених у частині другій статті 3 Закону "Про мови в

країні” Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з

українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи

іншої місцевості, а у випадках, передбачених законодавством, - мова,

прийнятна для населення даної місцевості), підписуються заявником,

прошиваються та пронумеровуються. Реєстраційна картка заповнюється в трьох

примірниках (крім ідентифікаційного коду) і підписується заявником.

Заповнена реєстраційна картка є водночас заявою про державну реєстрацію.

Орган державної реєстрації в разі потреби подає заявникові допомогу в

заповненні картки. За достовірність відомостей реєстраційної картки

відповідає заявник.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника

подання інших документів або оформлених за іншими вимогами, ніж це

визначено у даному Положенні, а також погодження установчих документів з

органами державної виконавчої влади та іншими органами.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів.

За наявності всіх документів, орган державної реєстрації протягом п'яти

робочих днів з дати надходження цих документів зобов'язаний провести

державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності і видати

заявникові свідоцтво за зразком згідно з додатком.

Номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності повинен відповідати ідентифікаційному кодові,

за яким цей суб'єкт включений до Державного реєстру звітних

статистичних одиниць. Свідоцтво про державну реєстрацію є єдиним

документом, що дає суб'єктові підприємницької діяльності право на

відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків в установах

банків, виготовлення печаток і штампів. На печатках і штампах повинен

зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації зобов'язаний у десятиденний термін з

дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності подати

по одному примірнику реєстраційної картки до відповідної державної

податкової інспекції та до органу державної статистики.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності

здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації. Перереєстрація

проводиться у разі зміни форми власності, організаційної форми або

назви суб'єкта підприємництва.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії

(відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття

вказаних підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб'єкт підприємництва

лише повідомляє про це реєструючий орган шляхом внесення податкової

інформації в свою реєстраційну картку.

Філії (відділення), представництва, створені суб'єктом

підприємницької діяльності, не потребують державної реєстрації. Суб'єкт

підприємницької діяльності повідомляє орган державної реєстрації про

створення зазначених підрозділів шляхом внесення відповідної інформації

до своєї реєстраційної картки.

Орган державної реєстрації веде облік суб'єктів

підприємницької діяльності починаючи з дати реєстрації або дати

звернення до органу державної реєстрації за новим

місцезнаходженням відповідно до пункту 23 цього Положення.

Засновники суб'єкта підприємництва або уповноважені ними особи

повідомляють реєструючий орган про місцезнаходження цього суб'єкта.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи

вважається місцезнаходження (розміщення) його постійно діючого

керівного органу (правління, дирекції тощо).Місцем проживання громадянина-

підприємця є зареєстроване в установленому порядку постійне місце його

проживання.

При зміні місцезнаходження (місця проживання) суб'єкт

підприємницької діяльності у 7-денний термін з дня виникнення такої

зміни зобов'язаний:

у письмовій формі повідомити орган державної реєстрації про нове

місцезнаходження (місце проживання). Невиконання цієї вимоги в зазначений

термін є підставою для звернення органу державної реєстрації до суду чи

арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації;

внести відповідні зміни до своєї реєстраційної картки;

подати свідоцтво про державну реєстрацію для внесення

відповідних змін.

Орган державної реєстрації:

вносить зміни до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності, в яких зазначає дату внесення зміни та його

нове місцезнаходження (місце проживання). Внесені відомості підписуються

уповноваженою посадовою особою і скріплюються печаткою;

у 10-денний термін з дня одержання повідомлення про зміну

місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта підприємницької

діяльності сповіщає про це в письмовій формі відповідні державну

податкову інспекцію та орган державної статистики.

У разі зміни місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта

підприємницької діяльності, яка пов'язана із зміною

адміністративного району (міста), орган державної реєстрації в 10-

денний термін надсилає реєстраційну картку органові державної реєстрації

за новим місцезнаходженням (місцем проживання) цього суб'єкта.

Суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний у 30-денний термін з

дня зміни місцезнаходження (місця проживання) звернутися до органу

державної реєстрації за новим місцезнаходженням (місцем проживання) для

взяття на облік.

Орган державної реєстрації за новим місцезнаходженням (місцем

проживання) суб'єкта підприємницької діяльності у 10-денний термін сповіщає

у письмовій формі відповідні державну податкову інспекцію та орган

державної статистики про взяття на облік цього суб'єкта підприємництва та

його нове місцезнаходження (місце проживання).

Невиконання цієї вимоги дає право реєструючому органу звернутися до

суду, арбітражного суду з позовом про скасування державної реєстрації.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою

для відкриття рахунків в установах банків за місцем реєстрації

суб'єкта підприємницької діяльності або в будь-яких інших установах

банків за згодою сторін. Банк зобов'язаний відкрити банківський рахунок і в

триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству

установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе

власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для

реєстрації суб'єкта підприємництва.

За державну реєстрацію вноситься плата, розмір якої

встановлюється Кабінетом Міністрів України залежно від суб'єкта

підприємництва, обраної організаційної форми та виду

підприємницької діяльності. Місцева Рада народних депутатів має право

встановлювати пільгову плату за державну реєстрацію. Одержані кошти

використовуються у порядку, що визначається

Кабінетом Міністрів України.

Законодавчими актами України можуть бути встановлені

спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм

підприємництва.

Положення про державну реєстрацію затверджується Кабінетом

Міністрів України.

Товариства, що займаються банківською діяльністю,

реєструються Національним банком України в порядку, визначеному

законодавством України про банки і банківську діяльність.

Товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках,

а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації.

Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації,

визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх

подальшого схвалення товариством.

Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і

надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки

лише для засновників.

Припинення діяльності товариства

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його

реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення,

перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного

законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням

вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм

монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його

примусового поділу в порядку, передбаченому чинним

законодавством.

При реорганізації товариства вся сукупність прав та

обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

а) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після

досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) за рішенням вищого органу товариства;

в) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів,

що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або

грубого порушення ним законодавства;

г) на підставі рішення арбітражного суду в порядку,

встановленому Законом України "Про банкрутство": під банкрутством

розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі

неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності

- задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку

кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом;

д) з інших підстав, передбачених установчими документами.

Ліквідація товариства провадиться призначеною ним ліквідаційною

комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності товариства

за рішенням суду або арбітражного суду - ліквідаційною комісією, що

призначається цими органами.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять

повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісія

у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства в

одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із

зазначенням строку подачі заяв кредиторами

своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його

дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати

боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає

ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що

призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного

балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), за

винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят

неоподатковуваних мінімумів.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від

розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці

осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед

бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та

іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і

на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами, у

шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.

Майно, передане товариству учасниками у користування,

повертається у натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості

товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між

учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами

відповідних гарантій.

Претензії кредиторів до ліквідовуваного підприємства

задовольняються з майна цього підприємства. При цьому в

першочерговому порядку задовольняються борги перед бюджетами і

компенсуються витрати на відновлення природного середовища, якому завдало

шкоди ліквідоване підприємство.

Претензії, виявлені і заявлені після закінчення строку,

встановленого для їх заяви, задовольняються з майна підприємства, що

залишилось після задоволення першочергових претензій, виявлених претензій,

а також претензій, заявлених у встановлений строк.

Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними.

Погашеними вважаються також претензії, які не визнані ліквідаційною

комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також за умови, якщо

кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про

повне або часткове невизнання претензії не подадуть позови до суду або

арбітражного суду про задоволення їх вимог.

У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталізація почасових

платежів, належних з цього підприємства у зв'язку із заподіянням

каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я або із смертю громадянина.

У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу

видається йому в грошовій формі або цінними паперами після задоволення

претензій кредиторів.

Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів

і членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким,

що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до

державного реєстру.

Види господарських товариств

Акціонерне Товариство

Створення та функціонування акціонерних товариств, як і інших

підприємницьких структур, базується на додержанні встановлених

законодавством правил і процедур. Вже з моменту виникнення ініціативи по

створенню акціонерного товариства зацікавлені особи спираються на

вищезгадані правила і процедури, додержання яких є обов’язковим.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд,

поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної

вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном

товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах

належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили

акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також

у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить

статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми,

еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки

мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення

акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне

товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки

та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції

якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися

шляхом підписки, купуватися та

продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите

шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством

про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та

громадяни.Засновники акціонерного товариства укладають між собою

договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по

створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що

підписалися на акції, і третіми особами.

Засновники несуть солідарну відповідальність за

зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для

створення акціонерного товариства засновники повинні зробити

повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити

підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію

акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право випуску облігацій та інших цінних

паперів відповідно до законодавства України про цінні папери та

фондову біржу.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння

або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх

випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у

вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та

інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред’явника. Іменні цінні

папери, якщо інше не передбачено законодавством або в них спеціально не

вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного

індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним

папером до іншої особи). Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.

Законодавець визначає правові засади здійснення державного регулювання

ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних

паперів та її похідних в Україні. Посадові особи, які порушують

законодавство України про цінні папери, несуть кримінальну і майнову

відповідальність, установлену відповідними законодавчими актами України.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а

також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Види цінних паперів:

. акції;

. облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

. облігації підприємств;

. казначейські зобов’язання держави;

. ощадні сертифікати;

. векселі;

. приватизаційні папери.

Основний вид цінних паперів, що випускає акціонерне товариство – акція.

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову

участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в

акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його

власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на

участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Також акціонерне товариство може випускати облігації. Облігація –

цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і

підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього

цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту

(якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації підприємств

випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності,

об’єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх

власникам права на участь в управлінні

Отже, такий цінний папір як акція дає її власнику право на участь в

управлінні товариством, тобто право визначати основні напрями та шляхи

реалізації виробничої, комерційної та іншої діяльності товариства, головні

пріоритети у розвитку соціальної, культурно-побутової сфери. Акціонер

обирає керівництво акціонерного товариства (правління), членів та голову

спостережної ради, ревізійної комісії, а також може бути обраним до складу

вище перерахованих органів. Акціонер приймає безпосередню участь в

управлінні підприємством.

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного

товариства на підставі договору з його засновниками, а при

додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду -

з товариством.

Якщо інше не передбачено статутом товариства, акція може бути придбана

також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що

визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а

також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних

осіб. Порядок реалізації акцій визначається відповідно до

законодавства України.

При створенні акціонерного товариства акції можуть бути

розповсюджені шляхом відкритої підписки на них (у відкритих

акціонерних товариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у

закритих акціонерних товариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного

товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку

зобов'язані бути держателями акцій на суму не менше 25 відсотків

статутного фонду і строком не менше двух років.

Засновники акціонерного товариства публікують повідомлення про

наступну відкриту підписку, в якому мають бути вказані його фірмове

найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, склад

засновників, дата проведення установчих зборів, розмір статутного фонду,

що передбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість та види,

переваги і пільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий

строки підписки на акції, склад майна, що вноситься засновниками в

натуральній формі, найменування банківської установи та номер

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5