Банківські ресурси

обігу та страхування вкладів юридичних та фізичних осіб. Обов’язкові

резерви гарантують КБ забезпечувати своєчасні платежі за вимогами клієнтів.

НБУ встановлює для КБ нормативи з формування ними обов’язкових

резервів. КБ несе певну відповідальність за дотримання порядку формування

обов’язкових резервів. Обов’язковому резервуванню підлягають усі кошти

юридичних та фізичних осіб, залучені КБ як в національній так і в іноземній

валюті.

Визначна сума коштів обов’язкових резервів повинна знаходитися на

кореспондентському рахунку КБ та в касі банку. Рішення про зміни норм

обов’язкових резервів приймає Правління НБУ (додаток №14).

КБ вкладають суму коштів обов’язкового резервування у державні ЦП і

передають їх на зберігання у НБУ.

Створення резерву у вигляді ЦП вигідно для КБ тому, що від має

гарантований дохід від придбання ЦП. Повернення внесків громадян,

розміщених на банківських рахунках – є однією з важливих форм забезпечення

стабільності банківської системи.

З огляду на це можна навести приклад, як здійснюється страхування

депозитів в західних країнах, зокрема на прикладі Канади.

Фінансовий ринок Канади – високорозвинутий і добре структурований. Він

склався під впливом кредитних систем США і Великобританії. Систему захистів

депозитів цього ринку загалом представляють Канадська корпорація

страхування депозитів ККСД (Canada Deposit Insurance Corporation),

Управління страхування депозитів Квебеку – УСДК (Quebec Deposit Insurance

Board) і Корпорація страхування депозитів і паїв провінції Онтаріо КСДПО –

(Ontario Share and Deposit Insurance Corporation). Ці та деякі інші

інституційні установи (Канадський фонд захисту інвесторів – Canadian

Investor Protection Fund) забезпечують виконання програм страхування

депозитів та інвестицій населення і перебувають під контролем федеральної

та місцевої влади.

Провідною страховою корпорацією є ККСД. У 1994 році вона налічувала

130 учасників. Діяльність 106 з них дозволена федеральною владою, 24 –

місцевою.

Гарантійний фонд ККСД формується з регулярних річних внесків у розмірі

0,1% від суми застрахованих депозитів, сплачуваних організаціями-

учасницями. Передбачено, що уряд Канади може надавати допомогу великим

банкам, якщо коштів гарантійного фонду виявиться недостатньо від

відшкодування втрат вкладників. У рятувальних операціях щодо інших установ

можуть брати участь приватний бізнес, фінансові та нефінансові компанії. За

необхідності ККСД має законне право позичати кошти додатково до

сформованого гарантійного фонду під процент. Отримані доходи

використовуються для покриття накладних витрат. Окрім того, на

консолідовані внески від застрахованих депозитів ККСД виплачує певну

премією, чим посилює гарантію страхового покриття на випадок банкрутства

застрахованої фізичної установи.

Членам Канадської корпорації страхування депозитів є лише банки,

трастові компанії та іпотечні установи. Вони неодмінно виставляють у

помітному місці рекламний знак із абревіатурою корпорації.

ККСД страхує тільки прийняті депозити своїх дійсних членів. До таких

депозитів належать:

. ощадні та чекові рахунки;

. строкові депозити, зокрема гарантовані інвестиційні сертифікати (GICs) і

боргові зобов’язання, видані іпотечними компаніями (дебентура);

. грошові перекази, переказані векселі, чи трати;

. акцептовані векселі та чеки;

. дорожні чеки, виписані на ім’я клієнтів.

Обов’язковою умовою для отримання страхового покриття є платоспроможність

прийнятих депозитів на території Канади і внесення їх на банківські та інші

рахунки лише у канадській валюті. При цьому строкові депозити повинні

погашатися не пізніше, ніж через 5 років після внесення на рахунок,

відкритий в організації, що страхується.

До депозитів та інвестицій, які пропонуються банками, трастами та

іпотечними установами ККСД, але на страхуються в ній, належать:

. депозити в іноземній валюті (ощадні рахунки, чекові рахунки і строкові

депозити у доларах США);

* строкові депозити з терміном погашення понад 5 років після дня

внесення;

. дебентура, передана кліринговим банкам;

. облігації та боргові зобов’язання, емітовані урядом та корпораціями;

. інвестиції під іпотеку, в акції та взаємні фонди.

Згідно з законом максимум гарантованого покриття для прийнятих

депозитів на власника банківського чи іншого рахунку в будь-який із

застрахованих організацій становить 60000 канадських доларів (близько 50000

доларів США). Страхова сума виплати охоплює борг і процент. Інакше кажучи,

вклади у різних фінансових установах страхуються окремо. Депозити, внесені

у декілька відділень банку, трасту чи іпотечної компанії, які страхуються

ККСД, окремому страхуванню не підлягають. Ці вклади підсумовують і вважають

одним цілим вкладом даної установи.

ККСД забезпечує окремі страхові гарантії не лише для індивідуальних

вкладів, а й для спільних депозитів (Joint Deposits), трастових депозитів

(Trust Deposits) та пенсійних депозитів (Registered Plans).

Спільний депозит - це будь-який рахунок, відкритий на им2я двох чи

більше осіб. Типовим прикладом є рахунок подружжя. Реєстраційна картка

такого рахунку містить точну вказівку на осіб, яки мають право знімати

гроші з рахунку і ставити свій підпис (будь хто із співвласників чи всі

його співвласники); визнання відповідальності (спільно чи поодинці) за будь-

який овердрафт; заяву про те, що спадкоємець чи спадкоємці зможуть за

обопільною згодою анулювати рахунок у банку. Депозити, що у спільній

власності, страхуються окремо від депозитів на певне им”я. Сума страхового

покриття для усіх спільних депозитів не може перевищувати 60000 канадських

доларів.

Трастовий депозит – це рахунок, який засвідчує намір його власника

передати після смерті право власності на кошти зазначеному в рахунку

спадкоємцеві. Депозити, передані в довірче управління (траст), страхуються

окремо від депозитів, що перебуває в особистої власності довіреної особи,

опікуна чи бенефіціара. За трастовою угодою одна особа видає іншій законне

право власності, а остання обіцяє використати цю власність на користь

третьої особи (бенефіціара). У разі ненавмисної розтрати довіреної

власності опікуни притягуються до суду і несуть повну відповідальність

перед беніфіціаром. Страхове вишкодування призначається за даними записів

у книгах реєстрації депозитів, переданих у довірче управління,

ідентифікації імені та адреси довіреної особи і бенефіціара установ, що

застраховані в ККСД. У кожній із застрахованих установ усі прийняті

депозити, що належать в одній особі опікуну чи бенефіціару, об’єднуються, і

загальна сума страхується максимально на 60000 канадських доларів. Якщо

трастовий депозит належить більше, ніж одному бенефіціару, то частка

власності кожного з бенефіціарів виокремлюється із записів застрахованої

організації. Установи, що страхуються ККСД, зобов’язані до 30 квітня

кожного року вносити корективи за новими даними в інформацію про трастові

депозити. Частка кожного бенефіціара страхується на суму щонайбільше 60000

канадських доларів.

Пенсійні депозити в Канаді представлени реєстрованими ощадними планами

(Registered Retirement Savings Plans- RRSPs),реєстрованими прибутковими

фондами (Registered Retirement Income Funds- RRIFs), та ощадними планами

домогосподарств Онтаріо (Ontario Home Ownership Savings Plans – OHOSPs).

ККСД страхує не всі пенсійні депозити, а лише ті, які внесені на ощадні

рахунки чи в строкові депозити терміном до 5 років у канадський валюті

відповідного ощадного плану ( RRSPs), чи пенсійного прибуткового фонду

(RRIFs). Не страхуються пенсійні депозити, що є неплатоспроможними на

території Канади, внесені в іноземної валюті, вкладені у взаємні

інвестиційні фонди тощо. Максимум страхового вишкодування для депозитів,

вкладених у пенсійні ощадні плани та пенсійні прибуткові фонди окремих

установ - дійсних членів ККСД (включно й ті, що передані в довірче

управління у вигляді самокерованого плану) становить 60000 канадських

доларів за кожен депозит. При цьому внески у пенсійний ощадний план

подружжя об’єднують із іншими спільними депозитами, що зберігаються в

планах на им”я чоловіка чи дружини, але не приєднують до депозитів у

особистому пенсійному плані кожного з них.

У разі фінансового краху застрахованої установи не потрібно звертатися

з позовом до ККСД, оскільки та письмово сповіщає застрахованих вкладніків,

де і коли вони можуть отримати страхове вишкодування збитку. Такі виплати

проводяться упродовж двох місяців після оголошення застрахованої

організації банкрутом. Страхое покриття на суму до 60000 канадських доларів

складається з основного боргу і процентів. Після дати закриття судом

збанкрутілої фінансової установи проценти не нараховуються і не

виплачуються, крім надзвичайних випадків, коли ККСД виплачує власникам

застрахованих рахунків вішкодування збитку через шість місяців. Що уникнути

провалу реєстрованих ощадних планів, ККСД має право переводити застраховані

пенсійні депозити на рахунки інших дійсних членів корпорації.

Корпорація страхування депозитів і паїв провінції Онтаріо поширює свій

вплив лише на членів кредитних спілок і народних кас (каси обслуговують

переважно франкомовне населення).Дійсні члени КСДПО зобов’язані виставляти

у помітному місяці рекламний знак.

За характером діяльності КСДПО нагадує ККСД: страхуються ті ж рахунки

у кожній окремій установі і на тих же умовах, засади вишкодування збитків

вкладникам – такі ж. Проте мають місце і деякі особливості. Так, КСДПО,

крім депозитів, гарантує страхове покриття паїв засновницького капіталу для

членів кредитних спілок і народних кас, часток у прирості внесених

депозитів членами спілки чи каси та пенсійних депозитів, вкладених в ощадні

плани домашніх господарств провінції Онтаріо (OHOSP). Гарантія страхового

вишкодування в розмірі 60000 канадських доларів, окрім основного боргу,

охоплює проценти і дивіденди, яки належать власникові чи бенефіціару

застрахованого рахунку.

Не страхуються: сейфові депозити; передані на зберігання цінні папері;

будь-які інвестиційні вкладення у фонди пенсійних ощадних планів (яки не

вважаються депозитами), прийняті кредитними спілками чи народними касами –

членами КСДПО. Власниками застрахованих рахунків можуть бути фізичні особи,

корпоровані і некорпоровані асоціації та товариства.

Діяльність Управління страхування депозитів у провінції Квебек

зорієнтована на задоволення потреб у страхових послугах переважно

франкомовного населення. Дійсними членами Управління є виключно фінансові

установи, яки зареєстровані адміністрацією провінції Квебек і отримали від

неї ліцензію. Відповідно УСДК гарантує страхове покриття для депозитів,

внесених на рахунки застрахованих організацій цієї провінції. До найбільших

серед застрахованих установ належить єдиний у Канаді ощадний банк (Montreal

City and District Savings Banik). Характер та умови страхування депозитів

установами – членами УСДК аналогічні тим, які діють у ККСД.

Висновок

Комерційні банки – це специфічні грошово-кредитні установи, які

з’явилися в Україні в 1991-1992 р. головним компонентом їхньої діяльності

є грошові кошти, а головною метою діяльності – отримання прибутку. Для

досягнення цієї мети комерційні банки повинні вміти оптимізувати обсяги і

структуру своїх грошових ресурсів, а основним джерелом банківських ресурсів

є залучені й запозичені кошти.

Обов’язковим елементом банківських ресурсів є капітал комерційного

банку. Оцінка його достатності передбачає розрахунок суми фактично наявного

капіталу і визначення обсягу капіталу, мінімально необхідного для

адекватного покриття ризиків, узятих на себе банком. При цьому рівень

необхідного покриття визначається регулятивними нормами, порівнянням

фактичного і необхідного обсягу капіталу, в результаті чого складається

висновок про його достатність чи дефіцит. Удосконалення методу розрахунку

достатності капіталу полягає у переході до агрегування всіх ризиків

(кредитного, процентного, валютного, ринкового). Такий підхід дає змогу

точніше оцінювати достатність капіталу і відповідно ступень покриття

ризиків, які бере на себе банк.

При формуванні залучених і запозичених коштів комерційний банк повинен

раціонально підходити до різноманітних їхніх джерел, оптимізувати їх бо

вони мають різний вплив на його фінансову стійкість, так як майже всі

залучені й запозичені кошти є платними для банку.

Комерційний банк може випускати облігації для одержання запозичених

коштів лише за умови повної оплати всіх випущених ним акцій. Поки що

запозичення банками за рахунок випуску облігації в Україні не дістало

розвитку. Причиною цього є незабезпеченість облігацій, нездатність багатьох

недавно створених банків збільшити статутний капітал до обсягу норматив,

встановленого НБУ, фінансові труднощі які виникли у більшості банків у 1995-

1998 рр., а також зовсім недостатній рівень розвитку вторинного ринку

цінних паперів.

Одним із джерел запозичення коштів банком є міжбанківський кредит.

Кредитними ресурсами торгують стійкі у фінансовому відношенні комерційні

банк, що мають нерозміщені з якихось причин вільні ресурси. Ці банки для

одержання доходу зацікавлені у розміщенні вільних ресурсів у інших банках.

Крім фінансової вигоди, банки-кредитори встановлюють із боржниками ділові

партнерські відносини.

Здебільшого банкам вигідніше розміщувати кредитні ресурси в інші банки

порівняно з кредитуванням підприємств і організацій, бо фінансово-кредитні

інститути, як правило, відзначаються більшою надійністю. Разом із тим

кризові явища в банківській сфері України починаючи з другої половини 1994

року багато в чому спричинені неповерненням окремими банками міжбанківських

кредитів. Тому нині комерційні банки повинні дуже уважно підходити до

вирішення питання про видачу межбанківських кредитів, а в ряді випадків йти

на зменшення дохідності активів, навіть мати надлишкову активність, але в

Україні впровадження системи електронних розрахунків дало змогу здійснювати

міжбанківське кредитування шляхом прямих контактів між банком-кредитором і

банком-позичальником на договірних умовах і на чітко визначений термін.

Досить активно останнім часом використовуються межбанківські кредити

підтримання поточної ліквідності. Структуру залучених і запозичених коштів

можна відобразити шляхом виділення групувань, що відповідають

характеризуючим ознакам, які зустрічаються найчастіше.

|Ознака |Групування |

|Щодо власників коштів |Юридичні особи |Фізичні особи |

|За ціною ресурсів |Платні |Безплатні |

|За терміном зберігання |Строкові |До запитання |

|За формою залучення й |Депозитні рахунки |Цінні папери |

|запозичення | | |

|З валютою рахунка |В національної валюті|В іноземній |

| | |валюті |

Звичайно, вказані характеризуючи ознаки можуть бути доповнені. Така

деталізація необхідна для ефективної оптимізації структури банківських

пасивів і може застосовуватися в умовах конкретного банку при визначені

його фінансової стійкості.

У фінансових банківських рішеннях слід враховувати, що залежно від

характеру рахунка, на якому зберігаються кошти клієнтів, можлива

диференціація зазначених нижче стимулів (на прикладі найістотніших груп

рахунків):

- кількість і якість банківських послуг;

- ціна послуг у цьому банку та в інших фінансово-кредитних установах;

- швидкість проведення операцій;

- чи клієнт користувався послугами цього банку раніше?

|Характер рахунка|Стимул для клієнта |

|Депозитні |1.Процентна ставка |

|рахунки |2.Режим виплати процентів |

| |3.Можливість капіталізації нарахованих процентів |

| |4. Умови зміни процентної ставки. |

|Поточні рахунки |Швидкість проходження платежів |

| |Комісія за розрахунково-касове обслуговування |

| |Вимоги банку до оформлення платіжних документів. |

Сучасна банківська практика в Україні свідчить, що можлива мотивація

клієнтів банку не вичерпується наведеною вище системою і є можливості

вдосконалення структури залучених коштів.

Виходячи з зазначеного, можна вважати, що у фінансовій стратегії

комерційного банку, спрямованій на мотивацію суб’єктів ринку і збереження

коштів у банку, слід застосовувати комплексний підхід. Тобто банк має

створювати конкурентно здатні умови залучення коштів не лише для клієнта, а

й забезпечити максимально можливий перелік послуг для тих суб’єктів ринку,

з якими клієнт здійснює операції в процесі своєї діяльності. Акумуляція

коштів кредиторів на строкових рахунках, яка зменшує частку грошових

ресурсів, сконцентрованих на рахунках “до запитання” сприяє поліпшенню

показників ліквідності та через них – фінансової стійкості банку.

Одже потрібним є відповідне законодавче забезпечення нормального

функціонування Фонду страхування вкладів населення, оскільки чинне

законодавство не передбачає повернення вкладів клієнтам у разу банкрутства

банку. Одним із інструментів зо застосовується для страхування вкладів

клієнтів є використання обов’язкових резервних вимог. Ступень впливу цього

виду монетарних інструментів на стан і розвиток ринку зазвичай

розглядається як слабкий і не значний, а от такі непрямі монетарні

інструменти, як наприклад, операції на відкритому ринку, аукціони

рефінансування, валютні свопи, вважаються такими, що мають значний ступень

впливу. Тому в багатьох західних країнах резервні вимоги розглядаються

частіше як пасивний інструмент.

Вимоги максимальних резервів використовуються практично в усіх

промислово-розвинутих країнах. Проте в застосуванні цього методу

регулювання у різних країнах спостерігаються істотні відмінності, пов’язані

з національними особливостями економіки кожної країни, наприклад, найвищий

рівень спостерігається в Італії, Австралії (25%) та Іспанії (17%). В

Японії, навпаки, норма мінімальних резервів за останні роки становила від

2,5 до 0, 125%. Банк Англії, що практично не використовує цього інструменту

грошово-кредитної політики, встановлює норму на рівні 0,45% обсягу

зобов’язань комерційних банків.

Слід зазначити, що чинне положення “Про порядок формування банківською

системою України обов’язкових ресурсів” є, безумовно, прогресивним і

відповідає меті банківського нагляду. Проте, розвиток банківської системи

потребує вдосконалення й переоцінки системи економічних нормативів, що з

часом приведе до подальшого зменшення резервних вимог узагалі.

Підсумовуючи сказане можна виділити важливе завдання комерційного

банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і

можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і

задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом

є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на

грошово-кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим,

ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому

для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і

розміщення ресурсів, визначення сфери найдоходніших вкладень коштів у

кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм.

При оцінці банківських операцій доцільно застосувати комплексний підхід, що

враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і

водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку.

Приклад №1

Статутний фонд комерційного банку складає 2020500 грн., резервний фонд

повинен складати 25% від статутного, тобто 2020500*0,25=505125 грн.

За поточний рік банк отримав прибуток в сумі 1500000 грн. В резервний

фонд банку повинно бути перераховано не менше 1500000*0,05=75000 грн.

Приклад №2

Станом на 01.03.99 р. комерційний банк встановив ставку за кредитом на

рівні 50%, а за депозитом - 15% річних. В цій день до банку звернулося два

клієнта з проханням одержати кредит. Сума кредитної заявки на 1 рік в обох

клієнтів однакова – 1800 грн., а залишки коштів на депозитному рахунку

різні: в одного клієнта 1200 грн., в іншого – 900 грн. Розрив між кредитом

і депозитом відповідно 600 і 900 грн. Виходячи з ціх умов, перший клієнт

сплатить банку за користування кредитом 300 грн. (50% 600 грн.), а другий

450 грн. (50%*900 грн.).

Приклад №3

Вкладник Кличков В.В внес депозит на рахунок в сумі 10000 грн.,

терміном на 3 роки із статутного доходу щомісяця, з розрахунку 22% річних.

Місячний дохід клієнта буде становити:

(10000*22%*36 міс.)/(12*100%)=6600 за 3 роки

6600:3:12=183 щомісяця.

Приклад №4

Прийнятий вклад в сумі 700 тис.грн на строк 5 міс. Під 15% річних.

Умовами депозитного договору передбачено, що якщо вклад не вилучений з

рахунку на протязі 1 року, дохід буде складати 18% річних, протягом 1,5

року то 21% річних, і 2 років –24% річних. Сплата процентів здійснюється

щомісячно Доход вкладника щомісячно буде складати:

При 15% річних

(700*15%*5міс)/ (12*100%) = 44 тис. грн.

При 18% річних

(700*18%)/ 100% = 126 тис. грн.

При 21% річних

(700*21%*18міс)/ (12*100%) = 220,5 тис. грн.

При 24% річних

(700*24%*2 р.)/ 100% = 336 тис. грн.

Приклад №5

Запропонований обсяг кредитів на кредитному аукціоні 32 млн. грн.

В цьому випадку максимальна сума кредиту, яку може одержати 1 банк,

становить 16 млн.грн.

Приклад №6

Комерційний банк “Ера” подав заявку на прийняття участі в кредитному

аукціоні. Власні кошти банку - 7 млн.грн. У банку є заборгованість за

минулим кредитним аукціоном в сумі 30 млн.грн. Заявка подана на суму 6

млн.грн.

П’ятикратний розмір власних коштів банку%

7000000*5= 35 млн.грн.

сума заборгованості з урахуванням суми заявки:

30 млн грн+60млн. грн.= 36 млн. грн. 36000000> 35000000

Комерційний банк ”Ера” не може приймати участь в даному кредитному

аукціоні.

Литература:

Андросов А.М., Финансовая отчетность банка; М.: Менатеп-Информ, 1995, с.459

Асхауер Г. , Научная книга; М.: 1996, с.640

Колесникова В.И. и Кравецкая Л.П., Финансы и статистика; М.:1995

Лаврушина Л.Н., Банковское дело; М.:1996

Мороз А.М., Банковская энциклопедия; К.: Либра,1993

Савлук М.І., Вступ до банківської справи; К.:1998

Закон України “Про банки і банківську діяльність”

Постанова правління НБУ від 30.12.1997 р. №469

Положення про порядок формування банківської системи України обов’язкових

резервів .

Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів.

Фінанси України, №1-98\\ Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-

кредитного регулювання, Адамік Б.П.

Фінанси України, №12-97\\ Оптимізація обсягів і структури залучених і

запозичених коштів для досягнення фінансової стійкості банку, Шиллер Р.І.

Вісник НБУ,№7-98\\ Банківський капітал: Суть і значення, Довгань Ж.

Вісник НБУ,№9-98\\ Страхування депозитів: Досвід Канади, Тиркало Р.,

Щибоволок З.

Вісник НБУ,№1-99\\ Залучені кошти комерційних банків: Структура і динаміка

зростання, Гладких Д.

-----------------------

Канали, методи збуту продукту й засоби його стимулювання

Цільове призначення депозитного % і його перевага для банку і клієнтів

Цінова політика

Мета депозитної політики банку

SWOT-аналіз депозитної діяльності банку (сильні, слабкі сторони

банку,можливості та загрози збоку зовнішнього середовища)

Аналіз продуктової, цінової, збутовоїта комунікаційної політики банків-

конкурентів на депозитному ринку

Дослідження ринку депозитних послуг та оцінка впливу політики НБУ на його

стан і тенденції розвитку

Підготовка програми розвитку(впровадження заходів організаційного і

технологічного характеру

Завдання

Розробка прийнятої відповідної моделі поведінкита позицій банку на

депозитному ринку

Формулювання мети і завдань депозитної політики

Визначення позицій банку на ринку депоитних послугдля юридичних та фізичних

осіб

Етапи розробки меморандуму депозитної політики банку

Підготовча робота із розробки

Контроль за реалізацією

Асортимент депозитних послуг

[pic]

Прибутковість окремих банківських продуктів, клієнтів і центрів діяльності

банку

Встановлення оптимальної частки депозитів у структурі ресурсної бази даних

Звоювання конкурентних позицій на певних сегментах ринку

Розширення спектра депозитних послуг і їх девверсифікація за сумою,

терміном та іншими ознаками

Збільшення (зменшення) депозитних послуг

Вибір цільових клієнтів та пакетне їх обслуговування

Проведення активної рекламної кампанії

Стратегічні завдання

Поточні завдання

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6