Аналіз діяльності комерційного банку

Аналіз діяльності комерційного банку

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний університет

Факультет перепідготовки фахівців

Дипломна робота

на тему:

“Аналіз діяльності комерційного банку ”

(на прикладі філії Придністровського Республіканського Акціонерно-

комерційного Агропромбанку в м. Рибниця)

Реєстраційний номер ________________

Черкаси 2002 р.

Змiст. Вступ………………….…………………………………………….………….…5

I. Теоритична частина……………….…………………………………….…8

1. Предмет, метод та iнформацiйна база аналiзу дiяльностi комерцiйного

банку ПМР..……………………………………………………………….…..8

1.1. Предмет, метод та значення аналізу діяльності комерційного

банку……………………………………………………………………………….8

1.2. Інформаційне забезпечення аналізу банківської діяльності…..…………10

3. Види аналізу банківської діяльності та етапи його проведення………….14

4. Аналіз ативів та пасивів комерційного банку……………………………..17

1.5. Аналіз ліквідності комерційного банку…………………………………..35

1.7.Аналiз доходiв i витрат……………………………………………………..48

1.8. Аналiз прибутку i рентабельностi комерцiйного банку………………….58

ІІ. Аналіз діяльності філії Придністровського Регіонального Акціонерно-

комерційного Агропромислового банку…………………………………………………..64

2.1. Структура банківської системи Придністровської Молдавської

Республіки……………………………………………………………………….64

2.2. Аналіз діяльності філії Придністровського Республіканського Акціонерно-

комерційного Агропромислового банку………………………..67

Проект організації центру прийому комунальних платежів

в філії ПРАК АПБ в м. Рибниця……………………………………………………………82

3.1. Функціонуюча система прийому комунальних платежів……………….85

3.2. Автоматизація традиційної технології прийому платежів……………...88

Висновок………………………………………………………………………….…………..102

Лiтература……………………………………………………………………………………105

Додатки………………………………………………………………………………………108

Вступ

Однією із складових економічної системи є банківська стстема. Для

ринкової економіки характерний дворівневий принцип побудови банківської

системи. На першому етапі (вищому) рівні ієрархії перебуває Центральний

банк, якмй здійснює нагляд та контроль за діяльністю комерційних банків і

займається розрахунково-кредитним обслуговуванням їх. Комерційні банки – це

другий рівень ієрархії дворівневої банківсьвкої системи. Вони займаються

обслуговуванням підприємств, установ, організацій та населення. Їх часто

називають кровоносними судинами економіки. “Комерційний банк можна

розглядати як систему трансформації ресурсів та ризиків. Стан цієї системи

визначається за певними системними показниками (характеристиками).” [ 15,

с.48].

Банк – це особливий вид капіталотворчого підприємства, яке мобілізує

вільні ресурси клієнтів та інші грошові кошти, розподіляє їх відповідно до

потреб між суб'єктами ринкових відносин. А також надає інші послуги.

Банки виступають основними інститутами кредитно-грошової системи. Саме

вони організують обіг значної частини кредитних грошей, що займають

домінуюче положення в загальному обсязі грошової маси. Більш того, банки

мають у своєму розпорядженні можливість створювати такі гроші і тим самим

збільшувати їхню пропозицію.

Банківська сиcтема - одна з найважливіших і невід’ємних структур

ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту

історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи

грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у

перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність

виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Сучасна банківська система - це найважливіша сфера національного

господарства будь-якої розвиненої держави. Її практична роль визначається

тим, що вона керує в державі системою платежів і розрахунків; більшу

частину своїх комерційних справ здійснює через внески, інвестиції і

кредитні операції; поряд з іншими фінансовими посередниками банки

направляють заощадження населення до фірм і виробничих структур. Комерційні

банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють

рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їхнього обігу, емісію,

загальну масу, включаючи кількість готівки, що перебуває в обігу.

Стабілізація ж збільшення грошової маси - це застава зниження темпів

інфляції, забезпечення сталості рівня цін, при досягненні якого ринкові

відносини впливають на економіку народного господарства найефективнішим

образом.

Сьогодні, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура

банківської системи різко ускладнюється. З’явились нові види фінансових

установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

Банки країн СНГ змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому

вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях,

приклади яких не зникають зі сторінок періодики. Причому більшість таких

випадків пов’язана з неадекватною оцінкою банками власного фінансового

стану, а також надійності і стійкості їх основних клієнтів і партнерів по

бізнесу.

Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему

показників, які характеризують наявність, розміщення і використання

фінансових ресурсів.

У своїй дипломній роботі я намагатимусь показати деякі аспекти цієї

широкої теми, це стосується оцінки фінансового стану банку, тобто аналіз

діяльності комерційного банку. Метою дипломної роботи є визначення

економiчних явищ та процесiв, що впливають на дiяльнiсть банку.

Важливість даної теми полягає, на мій погляд, у вивченні банківської

системи через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його

діяльність. Тепер надійність і фінансова стійкість - основні фактори, які

впливають на свідомість клієнта при виборі банку.

Отже, за допомогою аналізу можна виявити тенденції діяльності,

звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів

роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку,

- щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб

знати свого контрагента.

Завданням цієї дипломної роботи є аналiз теоретичної засади аналiзу

дiяльностi комерцiйного банку та запропонування методів пiдвищення

ефективностi його дiяльностi.

I. Теоретична частина

1.1. Предмет, метод та значення аналізу діяльності комерційного банку

ПМР

Внаслідок істотних змін на фінансовому ринку зростає значення аналізу

банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових

партнерів, клієнтів, акціонерів і держави в цілому. Регулярне проведення

аналізу діяльності банком дозволяє ефективно управляти активними і

пасивними операціями, що сприяє максимізації прибутку і забезпеченню

стабільного фінансового стану.

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво

банків і небанківських фінансово-кредитних установ, що виконують різні

операції по залученню вільних грошових ресурсів підприємств і населення.

Предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв’язки

економічних явищ і процесів, які прямо або непрямо впливають на діяльність

банку.

Основними об’єктами аналізу банківської діяльності є :

> Заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

> Якість активів ( кількісний і якісний аналізи структури кредитно-

інвестиційного портфеля банку ) ;

> Показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про

ефективність його роботи;

> Показники ліквідності і платоспроможності банку, що характеризують його

фінансову стійкість;

> Темпи росту банку;

> Різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Методом аналізу банківської діяльності є комплексне органічно

пов’язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням

статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки

інформації.

Для проведення аналізу банківської діяльності використовують наступні

методи:

1. Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного)

явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх

загальних рис або розходжень.

2. Метод приведення показників у порівняльний вигляд.

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні

показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених

коштів, капіталу банку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-

яких абсолютних показників шляхом одного на інший. Відносні показники

виражаються в формі коефіцієнтів або відсотків.

4. Метод групувань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу

розібратися в сутності явищ і процесів, що аналізуються.

5. Балансовий метод. Служить головним способом для відображення

співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених

економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними.

6. Графічний метод.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних.

Аналітичне дослідження , його результати та їх використання в

банківському менеджменті повинні відповідати визначеним принципам

(вимогам), що накладають свій відбиток на це дослідження і повинні

обов’язково виконувати при організації. Проведенні і практичному

використанні результатів аналізу банківської діяльності. Наведемо основні з

цих принципів.

1. Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці

економічних явищ і прогнозуванні основних показників розвитку банку.

2. Аналіз повинен мати науковий характер.

3. Аналіз має бути комплексним.

4. Забезпечення системного підходу до аналізу.

5. Аналіз повинен бути об’єктивним, конкретним, точним, тобто базуватися

на достовірній інформації.

6. Аналіз має бути дієвим тобто активно впливати на діяльність банку,

вчасно виявляти недоліки і резерви підвищення ефективності.

7. Аналіз повинен проводитися за планом і систематично.

8. Аналіз має бути оперативним.

9. Демократизм.

10. Аналіз повинен бути ефективним, тобто його результати повинні служити

для керівництва банку інформаційною базою для прийняття управлінських

рішень з оптимізації функціонування банку.

Проведення аналізу банківської діяльності на основі перерахованих

принципів істотно збільшує його ефективність і результати фінансової

діяльності банку.

1.2. Інформаційне забезпечення аналізу банківської діяльності

Для проведення аналізу банківської діяльності необхідно мати

аналітичні матеріали, що дозволяють одержати достовірну, повну і всебічну

інформацію про банк. До такої інформації належать баланс банку і звіт про

прибутки і збитки.

Баланс комерційного банку – це бухгалтерський баланс, у якому

відображається стан власних, залучених і позичених коштів, їх розміщення в

кредитні й інші активні операції. За даними балансу здійснюється контроль

формування і розміщення грошових ресурсів, стану кредитних, розрахункових,

касових та інших банківських операцій, включаючи операції з цінними

паперами.

Баланс банку характеризує в грошовому вираженні стан ресурсів

комерційних банків, джерела їх формування і направлення використання, а

також фінансові результати банків на початок та кінець звітного періоду.

Баланс банку виступає основним документом бухгалтерської звітності, якій

відображає суми залишків всіх лицьових рахунків аналітичного обліку,

розташованих у порядку зростання їх номерів.

Баланси комерційних банків є головною складовою їх звітності. Аналіз

балансів дозволяє визначити наявність особистих коштів, зміни в структурі

джерел ресурсів, склад та динаміку активів, контролювати ліквідність

банків, здійснювати управління фінансовою стійкістю.

Будують баланси за уніфікованою формою. Ступінь деталізації операцій

обмежений комерційною таємницею, яка характерна для практики комерційних

банків, що працюють в умовах жорстокої конкуренції.

Складають баланс у формі, як у розгорнутій формі, так і за скороченою

формою. Структура балансу комерційного банку наведено в табл. 1.1.

Банківські баланси містять комерційну інформацію і відповідають її

основним вимогам: оперативності, конкретності, вагомості. Оперативність

банківського балансу виявляється в його щоденному складанні. Банківський

баланс є джерелом конкретної інформації про наявність коштів і

платоспроможності його клієнтів, кредитних ресурсів та їх розміщення,

надійність та стійкість банку.

При побудові банківського балансу використовують принципи групування

операцій за економічно однорідними ознаками. При цьому в активі статті

розміщуються в міру зниження ліквідності. А в пасиві – в міру зменшення

ступеня запитання. Номенклатура банківських рахунків передбачає їх поділ на

балансові та позабалансові. Балансові рахунки можуть бути пасивними або

активними. Кошти на пасивних рахунках є ресурсами банку для кредитування і

проведення інших банківських операцій. На пасивних рахунках відображають

фонди банку, кошти підприємств, організацій і фізичних осіб, доходи

державного бюджету, депозити, кошти в розрахунках, прибуток банку,

кредиторська заборгованість, інші пасиви і залучені кошти. Включаючи суми

рефінансування, отримані від інших банків. Заборгованість, що

відображається на активних рахунках. Показує використання (напрямок)

ресурсів банку. На активних рахунках відображаються готівка в касах банку,

коротко- і довгострокові кредити, витрати державного бюджету, витрати на

капітальні вкладення, дебіторська заборгованість, а також інші активні і

відверненні кошти.

Таблиця 1.1.

Структура балансу комерційного банку.

|АКТИВ |ПАСИВ |

|Готівкові кошти, коррахунки в ЦБ та |Позиченні ресурси |

|інших банках (первинні резерви) |Зобов’язання перед іншими |

|Державні цінні папери (вторинні |банками (коррахунки інших |

|ресурси) |банків) |

|Кредитний портфель |Міжбанківські кредити отриманні,|

|Інвестиційний портфель (корпоративні |в т.ч. від ЦБ |

|цінні папери) |Залученні ресурси |

|Основні засоби, капітальні витрати та |Залишки коштів на поточних та |

|інші активи |бюджетних рахунках |

| |Депозити до запитання |

| |Терминові депозити юридичних і |

| |фізичних осіб |

| |Ощадні вклади |

| |Інші пасиви |

| |Усього зобов’язання |

| |Капітал |

| |Капітал І рівня |

| |Капітал ІІ рівня |

| |Капітал ІІІ рівня |

| |Усього власний капітал |

|БАЛАНС |БАЛАНС |

На позабалансових рахунках відображається рух цінностей і документів,

що находяться в установах банків на збереження, інкасо або комісію. Тут

також обліковуються знаки сплати державного збору, бланки суворої

звітності, бланки акцій, акції з доручення і на збереження, а також інші

документи та цінності.

При групуванні статей активу балансу, враховуючи ступінь

ліквідності, виділяються наступні об’єкти:

o Касові (готівка, кореспондентський рахунок в ЦБ), кошти на рахунках в

інших комерційних банках. Статті даного розділу відображають “первинні

резерви” з точки зору ліквідності;

o Вкладення коштів у цінні папери, комерційні векселі, довгострокові цінні

папери урядових організацій, місцевих органів влади і тощо.

o Кредити, видані підприємствам, організаціям, індивідуальним

позичальникам, іншим КБ.

o Капітальні вкладення – інвестування коштів у рухоме і нерухоме майно,

створення філій, спільних підприємств тощо.

З погляду на економічну сутність банківських операцій, статті балансу

групуються таким чином:

> Операції з клієнтурою, у тому числі всі види операцій з надання позичок

та залучення ресурсів;

> Міжбанківські операції, які в активі та пасиві охоплюють всі операції з

банками, у тому числі коротко- і довгострокові. В активі серед них

переважають ліквідні статті;

> Інші банківські операції, в які входять в основному вкладення коштів у

цінні папери, у тому числі в короткострокові ліквідні активи.

Баланси комерційних банків використовують для аналізу і управління

діяльністю банківськими установами, визначення показників їх ліквідності,

управління банківськими ресурсами, аналізу банківського прибутку. В

ринкових умовах баланс комерційного банку є засобом не тільки

бухгалтерської звітності, а й комерційної інформації банківського

менеджменту, навіть своєрідною рекламою для потенційних клієнтів, що

прагнуть на професійному рівні розібратися в діяльності банку.

Результати діяльності комерційних банків, всі здійсненні витрати й

отримані доходи в минулому звітному періоді відображаються в звіті про

прибутки і збитки, який надає інформацію про різні види доходів і витрат за

операціями банку.

У звіті після статей доходів і витрат відображається фінансовий

результат діяльності банку – балансовий прибуток, який після певного

коригування (наприклад, на суму доходів, що не підлягають оподаткуванню)

“перетворюється” в оподатковуваний прибуток. Після вирахування податку

залишається прибуток до розподілу (чистий прибуток), розміри якого

показують фінансовий результат роботи банку за звітний період. Саме чистий

прибуток підлягає розподілу за різними фондами згідно з рішенням зборів

акціонерів банку.

Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є

також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дозволяють

деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки.

1.3. Види аналізу банківської діяльності та етапи його проведення

Виходячи з періодичності проведення, аналіз фінансової стійкості

класифікується наступним чином:

o Щоденний;

o Щотижневий;

o Місячний;

o Квартальний;

o Річний.

В залежності від спектру досліджуваних питань, аналіз банківської

діяльності поділяється на:

. Повний;

. Тематичний;

За суб’єктами (користувачами) розрізняють аналіз:

. Внутрішній – проводиться для внутрішнього користування та представляє

собою комерційну і банківську таємницю;

. Зовнішній – проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності

органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням досліджуваних об’єктів аналіз класифікується таким

чином:

. Суцільний – досліджуються всі об’єкти для визначення всебічного

фінансового стану банку;

. Вибірковий – вибір одного чи декількох об’єктів дослідження для їх

подальшого глибокого аналізу.

Приймаючи до уваги мету і характер проведення, розрізняють аналіз:

. Попередній;

. Оперативний;

. Підсумковий (заключний). Цей вид аналізу застосовується для визначення

ефективності діяльності банку за звітний період, оцінки його фінансового

стану, а також виявлення резервів підвищення прибутковості;

. Перспективний – для прогнозування основних фінансових показників і

результатів фінансової діяльності.

В залежності від об’єкта дослідження аналіз діяльності банка

поділяється:

. Функціональний – дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного

банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і

перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити

ефективність і доцільність функцій виконуваних банком.

. Структурний – проводиться за видами банківських операцій, дозволяє

визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за активними і

пасивними операціями, а також структуру доходів і прибутку банку;

. Операційно-вартісний, завдяки якому розширюється уявлення про

прибутковість банку, вартості та рентабельності (або збитковості)

конкретних операцій банку. Він дозволяє оцінити значення кожного виду

операцій у формуванні прибутку банку.

Для одержання об’єктивних результатів, що сприяють підвищенню

ефективності функціонування банку. Аналіз банківської діяльності доцільно

поділяють на етапи:

I. Уточнюються об'экти. Мета і задачі аналізу, складається план

аналітичної роботи.

II. Розробляється система різних показників, за допомогою яких

характеризується об’єкт аналізу.

III. Збирається і готується до аналізу необхідна інформація (перевіряється

її точність, приводиться в порівняний вигляд тощо).

IV. Результати порівнюються з показниками плану звітного періоду,

фактичними даними минулих років (періодів), основними показниками

банків-конкурентів тощо.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12