Економічна оцінка кредитного процесу

Суб'єктами споживчого кредиту є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Традицій-но кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадни-ми та іпотечними банками.

Об'єктом споживчого кредиту є витрати, пов'язані із за-доволенням потреб населення. Заведено поділяти ці витра-ти на дві групи:

1) витрати на задоволення потреб поточного характеру (придбання товарів в особисту власність);

2) витрати на задоволення потреб капітального або інве-стиційного характеру (будівництво житла, утримання неру-хомого майна).

Особливістю споживчого кредиту є те, що основною гаран-тією його надання виступають сталі постійні грошові доходи даної фізичної особи -- позичальника.

До споживчих кредитів відноситься надзвичайно широкий набір видів позик. У самому загальному плані виділяють товарні і грошові споживчі кредити. Товарний споживчий кредит пов'язаний із продажем товарів тривалого користу-вання в кредит (з розстрочкою платежу). Грошовий спожив-чий кредит -- це надання банківськими або небанківськими кредитними установами позик фізичним особам на задо-волення їхніх споживчих потреб.

У Правилах торгівлі у розстрочку, затверджених постано-вою Кабінету Міністрів від 1 липня 1998 p., встановлюється порядок продажу суб'єктами господарювання непродовольчих товарів фізичним особам у кредит, тобто за умов відстрочен-ня кінцевого розрахунку на обумовлений строк і на визначе-ний відсоток. Продаж товарів у розстрочку здійснюється громадянам, які мають постійний доход і постійно мешкають у місті або іншому населеному пункті, де знаходиться суб'єкт господарювання.

У переліку товарів вітчизняного та іноземного виробниц-тва, що рекомендуються для продажу в розстрочку, -- телерадіоапаратура, електропобутові товари, швейні машини, му-зичні інструменти, кінофотоапаратура, меблі, товари для но-вонароджених, садові будинки, стандартні будинки з комплек-тами деталей до них, будівельні матеріали, одяг, взуття, кили-мові вироби, вироби із кришталю, фарфору, фаянсу, хутряні вироби, транспортні засоби, персональні комп'ютери тощо.

Продаж товарів у розстрочку здійснюється на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку, який укла-дається за визначеною формою між суб'єктом господарюван-ня і фізичною особою (покупцем), відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумовлений товар, а покупець провести розрахунки за товар у строки і у роз-мірах, передбачених цим договором. Договір укладається за умови пред'явлення покупцем паспорта і довідки для при-дбання товарів у розстрочку, що видається за місцем роботи (навчання), а непрацюючим пенсіонерам -- органом, що при-значив пенсію.

Під час продажу товарів у розстрочку з покупців на ко-ристь суб'єкта господарювання від наданого кредиту справ-ляються відсотки, розмір яких встановлює суб'єкт господарю-вання, але не вище чинних на момент продажу товарів річних ставок за фінансові кредити банку, що обслуговує суб'єкта господарювання, який здійснює продаж товарів у розстрочку.

Передача у розпорядження покупцеві товарів, що придбаваються у розстрочку, здійснюється за умови внесення пер-шого внеску (завдатку) у розмірі не менше 25 відсотків їхньої вартості, а товарів за ціною понад 50 неоподатковуваних мі-німумів доходів громадян -- не менше 50 відсотків. Догово-ром має передбачатися строк оплати решти вартості товарів у межах від 6 до 12 місяців, а товарів, вартість яких переви-щує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -- від 6 до 24 місяців.

Кредит, що надається, не повинен перевищувати тримісяч-ної заробітної плати (стипендії, пенсії) покупця у разі продажу товарів із розстрочкою платежу на 6 місяців, шестимісячної -- із розстрочкою платежу на 12 місяців, дванадцятимісячної -- із розстрочкою платежу на 24 місяці. У разі, коли вартість товарів перевищує граничну межу кредиту, під час отримання товарів різниця має бути сплачена готівкою або шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку через банківські установи.

Продаж товарів у розстрочку і внесення чергових платежів провадяться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, продані у розстрочку, не тягне за собою перерахунку.

На практиці залежно від цільового характеру (призначен-ня) використовуються різні види грошових позик.

Інвестиційні позики. Це кредит на будівництво і рекон-струкцію житла, будівництво садових будинків, благоустрій садових ділянок тощо. Даний вид споживчого кредиту є дов-гостроковим. Довгострокові споживчі інвестиційні позики, як правило, надаються комерційними банками під заставу не-рухомості -- квартир, будинків, дач, земельних ділянок, га-ражів та ін. Надання будівельного споживчого кредиту час-то здійснюється банком шляхом відкриття кредитної лінії, при цьому позика надається клієнтові частинами, які відпо-відають вартості завершених етапів будівельно-монтажних робіт. Традиційно до інвестиційних довгострокових спожив-чих кредитів відносять позики на купівлю великої рогатої худоби та її молодняку.

Позики на розвиток індивідуальних господарств. Згідно з Порядком надання кредитів селянським (фермерським) господарствам (затверджено постановою Правління НБУ №46 від 6 березня 1995 р.) позичальник може звертатися до комер-ційного банку за отриманням таких кредитів: короткостроко-вих (строком до 12 місяців) -- на витрати поточної вироб-ничої діяльності (оплату товарно-матеріальних цінностей і послуг, запаси готової продукції та інші сезонні витрати, пов'я-зані з виробництвом і реалізацією продукції); довгострокових (строком більше 12 місяців) -- на будівництво, розширення, реконструкцію об'єктів виробничого призначення; придбан-ня сільськогосподарської техніки, транспортних засобів; при-дбання худоби для поповнення основного стада та птиці; бу-дівництво житлових будинків з надвірними будівлями та ін.

Позики на купівлю споживчих товарів або оплату по-слуг. Йдеться про дорогі товари і послуги тривалого корис-тування: автомобілі, побутові прилади, електротехніку, меблі, оплату медичних послуг, відпочинку та ін. Така позика в силу своєї соціальної спрямованості має бути доступною в необ-хідних обсягах для більшості громадян. Кредитні відносини між комерційним банком і фізичною особою мають при цьо-му носити чесний і рівноправний характер.

Цільові позики окремим соціальним групам населен-ня (наприклад, молодим сім'ям, студентам). Ці позики використовуються, як правило, в рамках загальнодержавних програм соціального захисту найуразливіших верств населен-ня. Вони надаються на пільгових умовах: під низьку відсот-кову ставку, за спрощених умов оформлення та ін. Так, згідно з Положенням про надання пільгового довгострокового дер-жавного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла (поста-нова Кабінету Міністрів України від 3 грудня 1997 р.) кредитування цього будівництва є прямим, адресним (цільовим), зво-ротним і здійснюється у межах коштів, передбачених у дер-жавному бюджеті (такі кошти можуть передбачатися також у місцевих бюджетах на відповідний рік). Правом на одер-жання пільгового довгострокового (до ЗО років) державного кредиту користуються молоді сім'ї та одинокі молоді грома-дяни (позичальники), які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов. Розпо-рядником коштів, виділених для даного виду кредитування, є окремий Фонд сприяння молодіжному житловому будівниц-тву при Міністерстві у справах сім'ї та молоді України. Об-слуговує цей кредит банк-агент -- комерційний банк Украї-ни на основі окремої угоди, укладеної із Фондом.

Позики на нецільові споживчі (нагальні потреби). Йдеть-ся про позики, необхідність в яких виникає у зв'язку із особ-ливими обставинами непередбаченого характеру в житті гро-мадян. Особливістю такого виду споживчого кредиту є те, що він надається готівкою у сумі, що залежить від доходу (заро-бітку) позичальника і без зазначення цілей його використан-ня. Відсотки за користування даною позикою диференцію-ються залежно від строку кредитування. Нецільові споживчі готівкові позики надаються також ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги, окремими господарськими організаціями.

Одним із різновидів споживчого кредиту є кредит, що на-дається ломбардами. Ломбарди -- це кредитні установи, які позичають гроші під заставу рухомого майна!) Вперше лом-барди були засновані в XV ст. лихварями, вихідцями з Лом-бардії. В Україні широкого розвитку мережа ломбардів на-була на муніципальних (міських), а також акціонерних заса-дах в кінці XIX -- на початку XX ст. У колишньому СРСР ломбарди не відігравали суттєвого значення. Вони функціо-нували як державні госпрозрахункові підприємства, що зна-ходилися в підпорядкуванні місцевих Рад в системі побутового обслуговування населення.

Основним завданням діяльності ломбардів є надання на-селенню позик під заставу предметів особистого користуван-ня і домашнього вжитку, а також збереження цих предметів за невелику платню. Під заставу береться, як правило, майно, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує в даному випадку повернення кредиту. Страхування прийнятого май-на відбувається за рахунок заставодавця.

Споживчі кредити надаються й такими небанківськими установами, як кредитні спілки, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи. Усі вони є громадськими організаціями, створе-ними на добровільних засадах на основі залучення особис-тих заощаджень для взаємного кредитування. Ці кредитні установи, як правило, не мають на меті одержання прибутку, тому надають позики безвідсоткові або під мінімальні відсот-ки. Кредитні спілки працюють з тими верствами населення, які в силу економічних причин не можуть отримати позику в банку.

Специфічну роль у системі споживчого кредитування ві-діграють пункти прокату. В Україні традиційно найпоши-ренішими є кредитні послуги, що надаються прокатними пунктами при підприємствах

Комерційні банки постійно прагнуть надавати своїм клі-єнтам нові, зручніші кредитні послуги в сфері споживчого кредитування. В Україні новими видами грошових банків-ських споживчих позик вважаються чековий кредит і бан-ківські кредитні картки.

Чековий кредит -- це вид споживчого кредиту, при яко-му надання позики здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовують-ся два основні різновиди чекового кредиту -- кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточно-му рахунку) та кредитування на основі використання спе-ціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків. Овердрафт, як зазначалося вище, -- це кредит, який надаєть-ся банком автоматично у разі утворення на поточному рахун-ку клієнта дебетового сальдо. Величина позики за овердраф-том визначається під час відкриття рахунка і не може переви-щувати наперед визначеної суми. При овердрафтному чеко-вому рахунку наперед обумовлюється автоматичне надання банком кредиту в момент вичерпання залишку на рахунку

Використання клієнтом чеків призводить до зменшення ліміту кредитування. Банк дозволяє власникові рахунка виписувати чеки на суму лише в межах встановленого ліміту.

Додаткові внески на чековий рахунок відновлюють ліміт кредитування. Якщо додаткові внески не надходять, ліміт кредитування вичерпується і спеціальний чековий рахунок закривається.

Чековий кредит є вигідним видом споживчого кредиту-вання як для фізичної особи, так і для банку. Його організа-ція не вимагає значних витрат; чековий кредит легко піддаєть-ся банківському контролю.

Найпоширенішим в сучасних умовах у західних країнах є такий вид банківського споживчого кредиту, як кредитуван-ня за допомогою кредитної картки. Основна перевага кредит-ної картки, яка й робить її надзвичайно популярною серед населення, є зручність у практичному користуванні. Кредитна картка -- це іменний (з ідентифікатором власника) грошо-вий оплатно-розрахунковий банківський документ, який ви-користовується для надання споживчого кредиту. Кредитні картки виготовляють з матеріалу, важкодоступного для під-робки. Нині в розвинутих країнах світу кредитні картки вийшли на перше місце як засіб розрахунку в сфері спожи-вання. Сьогодні кредитні картки в грошовій сфері замінили готівку і чеки: розрахунки за товари і послуги проводяться позичальником в рахунок своєї кредитної картки. Викори-стання кредитних карток значно полегшує умови надання споживчого кредиту.

Потенціальні можливості використання кредитних карток досить великі. В України роль банківських і небанківських кредитних карток на вітчизняному ринку зростатиме з розширенням ринку споживчого кредиту.

3 організація банківського кредитування

Кредитування -- складний і багатогранний банківський процес. Він потребує серйозної і детальної організації, знач-ної аналітичної роботи. Правильна організація банківсько-го кредитування створює фундамент для здійснення всіх інших напрямків діяльності комерційних банків. Саме від того, як організовано кредитний процес, багато в чому за-лежить ефективність діяльності банку в цілому.

Шляхом організації забезпечується функціонування і роз-виток системи банківського кредиту, чіткий взаємозв'язок її складових та окремих ланок, раціональна структура управ-лінських органів банку і належна якість самих кредитних операцій. Засобами організації банківського кредитування є координація різних ланок, визначення послідовності управ-лінських рішень у кредитній сфері, регламентація умов здій-снення кредитного процесу, коригування технології кредит-них операцій з урахуванням наукових розробок і наявного практичного досвіду.

3.1 Формування кредитних ресурсів

Здійснювати операції з кредитування господарських суб'єк-тів і населення банк може лише за наявності відповідних кредитних ресурсів. У цьому плані депозитні операції, тобто операції із залучення коштів на вклади, можуть розглядати-ся як органічна складова кредитної політики банку в цілому. Між кредитними ресурсами і кредитними вкладеннями існує безпосередній зв'язок. Обсяг кредитних ресурсів, їхня структу-ра, терміни використання мають відповідати таким же пара-метрам кредитних вкладень.

Для більшості комерційних банків депозити (вклади) є головним видом пасивів і важливою передумовою проведення активних кредитних операцій.

Кредитні ресурси -- кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних операцій. Банки не в змозі стабільно розвивати кредитні операції в умовах об-меженості ресурсної бази.

Кредитні ресурси банку поділяються на власні та залучені. Власні ресурси -- це кошти статутного, резервного, страхо-вого та інших фондів банку, що утворюються за рахунок прибутку, а також нерозподілений протягом року прибуток. Го-ловне ж місце в складі кредитних ресурсів комерційного банку посідають залучені кошти. Це кошти клієнтів на по-точних рахунках; депозити юридичних і фізичних осіб; за-лишки на кореспондентських рахунках; кошти, що їх залу-чають з міжбанківського ринку (міжбанківський кредит); кошти, отримувані від продажу цінних паперів тощо. Одним з найбільш надійних джерел ресурсів для комерційного банку, підтримання його ліквідності є депозитні вклади.

Власні та залучені кошти є основними джерелами фінан-сування кредитних ресурсів комерційних банків. У перелік пасивних операцій, на право здійснення яких комерційні банки в Україні повинні отримати ліцензію НБУ, включені: залучення депозитів юридичних осіб; залучення депозитів фізичних осіб; отримання кредитів від банків; випуск цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів тощо).

Для комерційних банків гострим є питання оптимізації структури кредитних ресурсів і вкладень за сумами і за тер-мінами. НБУ рекомендує при аналізі балансового звіту ко-мерційного банку використовувати коефіцієнт співвідношен-ня позик і депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Більш високий рівень цього співвідношення відображає біль-ший елемент ризику: можуть мати місце менша ліквідність, негативні економічні умови внаслідок відпливу депозитів. Навпаки низький рівень цього коефіцієнта відображає недо-статні можливості кредитування або небажання банку брати на себе ризик при наданні позик.

Значна частина кредитних ресурсів комерційних банків залучається на основі депозитних операцій. Депозитом (вкла-дом) вважаються тимчасово залучені грошові кошти фізич-них та юридичних осіб або цінні папери, надані банкові на чітко визначений строк і за відповідну плату (під відсоток). Депозит -- це кошти, що надаються фізичними чи юридич-ними особами в управління банку (фінансовій організації). Депозит оформляється відповідною угодою. У широкому ро-зумінні депозит можна розглядати як кредит, який надає власник депозиту іншим клієнтам банку через посередниц-тво цього банку.

Важливим джерелом кредитних ресурсів є кредити, отри-мані від інших банків на міжбанківському кредитному рин-ку. Міжбанківське кредитування здійснюється в межах ко-респондентських відносин банків і має, в основному, корот-костроковий характер.

Операції з розміщення банком коштів на депозит в інших банках вважаються активними депозитними операціями. Пасивні депозитні операції -- це операції із залучення бан-ком коштів на депозит.

До залучених банківських коштів відносять також гроші, депоновані з метою забезпечення гарантії платежів при роз-рахунках акредитивами і чеками.

.Комерційні банки спрямовують свою діяльність на розши-рення спектра послуг щодо залучення коштів клієнтів на банківські рахунки. Банками гарантується таємниця вкладів, їх збереження і видача на першу вимогу вкладника.

3.1.1 Класифікація депозитів

Міжнарод-на банківська практика розглядає депозити набагато ширше -- як всі можливі види і форми внесення (залучення або розміщення) грошових коштів на рахунки банку. Суму де-позиту, на яку згідно з умовами депозитної угоди нарахову-ються відсотки, заведено називати номіналом депозиту.

Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів ви-ступають:

-- комерційні банки як позичальники;

-- підприємства (фірми, організації), банки та інші кредит-ні установи, фізичні особи -- власники коштів як кредитори.

Власник депозиту є депонентом.

Об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, пере-дані на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Депозити заведено поділяти на такі:

-- до запитання;

-- строкові на визначений термін;

-- ощадні внески населення;

-- ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання -- це зобов'язання, які не ма-ють конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Це кошти, що знаходяться на поточних, бюджетних рахунках комерційних банків і використовуються власниками залеж-но від потреби в цих коштах. Умови сплати відсотків за за-лишками коштів за такими рахунками визначаються у дво-сторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.

Внески до запитання розмішують ті, кому потрібні кошти в ліквідній формі для здійснення поточних розрахунків. До даного виду депозитів входять також так звані чекові депози-ти, при яких кошти знімаються з рахунку за допомогою чеків.

Строкові депозити -- це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Як правило, внески на визначений строк розміщуються у вели-ких сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клі-єнту, так і банку. Банки користуються залученими коштами протягом тривалого і, головне, наперед обумовленого (відомого їм) терміну. Це дає банку можливість збільшувати обсяги кредитних ресурсів.

До строкових депозитів у банківській практиці відносять депозити овернайт -- депозити, залучені банком на строк не більше одного операційного дня (без урахування неробо-чих днів банку). Строковими депозитами є також кошти, отри-мані від інших комерційних банків як депозит (вклад) на конкретний строк.

Різновидом довгострокових депозитів на визначений термін є депозитні сертифікати. Депозитний (ощадний) серти-фікат -- це письмове свідоцтво комерційного банку про де-понування грошових коштів, що засвідчує право вкладника або його правонаступника на отримання після закінчення встановленого строку суми внеску та відсотків за ним; це письмове свідоцтво банку про внесення депонентом грошо-вих коштів на депозит. Випуск ощадних (депозитних) сер-тифікатів за своїм економічним змістом подібний до залу-чення будь-якого іншого строкового депозиту.

Ощадні вклади -- це вклади населення, розміщувані у банках з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерно наявність спеціальної ощадної книж-ки, яка видається банком вкладникові і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. Власник, як правило, зобов'язаний пред'явити ощадну книжку, щоб покласти гроші на рахунок або зняти їх. У нашій країні на обслуговуванні ощад-них вкладів населення спеціалізується Ощадний банк.

У загальній системі банківських депозитів виділяють та-кож так звані спеціальні вклади. До них належать: кошти, зарезервовані на окремих рахунках для проведення акреди-тивних розрахунків та розрахунків за допомогою лімітова-них чекових книжок; кошти для факторингових операцій; кошти для міжбанківських розрахунків; кредиторська забор-гованість тощо.

Важливе значення мають міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банка-ми. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через від-сутність необхідного попиту на кредитному ринку або не-вигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Часто міжбанківські депозити відіграють роль інструмента налагодження більш тісних і довірливих кореспондентських відносин між банками.

3.1.2 Механізм здійснення депозитних операцій

Mexaнізм залучення комерційними банками України кош-тів (як у національній, так і в іноземній валюті) юридичних і фізичних осіб на депозитні рахунки і випуску ощадних (де-позитних) сертифікатів регулюється Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів (затвердже-но постановою Правління НБУ від ЗО червня 1998 р. за № 250).

Депозитні операції -- це операції із залучення або роз-міщення коштів на депозит.

Залучення депозитів (вкладів) юридичних і фізичних осіб оформляється банком шляхом відкриття строкового депозит-ного рахунка з укладенням договору банківського вкладу (видачею ощадної книжки) або видачі ощадного (депозитно-го) сертифіката. За договором банківського депозиту (вкла-ду) комерційний банк, який прийняв кошти від вкладника, зобов'язується виплатити вкладникові суму депозиту (вкла-ду) та нараховані відсотки на умовах та у порядку, що перед-бачені договором. Договір банківського вкладу має бути укла-дений письмово.

Правові відносини між банком і клієнтом виникають у момент укладення депозитного договору обома сторонами і діють до повного виконання взаємних зобов'язань. Банк га-рантує клієнту збереження таємниці вкладу.

Депозитний договір засвідчує право комерційного банку управляти залученими від юридичних і фізичних осіб кош-тами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного вкладу і відсотків за його користування. Сторонами депозитного договору є юридичні та фізичні осо-би, які набувають прав і беруть на себе зобов'язання за до-говором. Предмет депозитного договору -- умови, які харак-теризують надання банком послуги клієнтам при проведенні депозитних операцій.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7