Економічна оцінка кредитного процесу

-- надання корпораціями кредиту одна одній з оформленням кредитної операції векселем. У структурі управління багатьох західних компаній (фірм) кредитний відділ є одним з основ-них, а робота кредитного менеджера -- однією з найпрестижніших і важливих. Для підприємств (фірм) торговельні кре-дити (торговельні борги) є формою інвестицій на ринку, від яких очікується доход. Очевидно, що прибуток при цьому отримується тільки тоді, коли ринкову операцію продажу в кредит завершує платіж.

Характерною особливістю комерційного кредиту є те, що він здійснюється підприємствами за їхнім власним розсу-дом і не підпорядковується банківській системі. При комерційному кредиті суб'єкти кредитних відносин регулюють свої господарські зв'язки і можуть створювати платіжні засоби у вигляді векселів -- зобов'язань боржника сплатити креди-тору зазначену суму у визначений термін. Вексель є фінансо-вим інструментом комерційного кредиту.

Мета комерційного кредиту -- прискорити реалізацію то-варів в умовах тимчасової нестачі грошових коштів у покупців.

Продаж (реалізація) продукції на ринку -- один із най-важливіших етапів відтворювального процесу. Привабливість комерційного кредиту полягає в тому, що продавець (вироб-ник) отримує можливість продавати свій товар, навіть за не-сприятливої кон'юнктурної ситуації на ринку. Надаючи кредит, продавець (виробник) у межах укладеного договору та згідно з його умовами здійснює торговельні поставки своєму покупцеві. Відсоток за комерційним кредитом, як правило, нижчий, ніж за банківським кредитом. Один товаровиробник надає іншому товаровиробникові комерційний кредит не просто для отримання прибутку у вигляді відсотка, а насамперед для того, щоб прискорити реалізацію власної виробленої продукції.

Комерційний кредит передбачає взаємозв'язок торговель-ної і кредитної угод. Він поєднує акт реалізації товарів (по-слуг, робіт) з відстрочкою платежу. Умови відстрочки плате-жу є важливою частиною торговельного контракту.

Економічні межі комерційного кредиту обумовлені, на-самперед, фінансовим станом його суб'єктів: постачальник (кредитор) повинен мати відповідні фінансові можливості для того, щоб продавати свій товар з відстрочкою платежу, а плат-ник (позичальник), отримавши товар, розраховує через певний строк нагромадити відповідні кошти, щоб повністю розпла-титися з кредитором. Комерційний кредит обмежений стро-ками і сумами, його обсяги залежать від розмірів фінансових ресурсів учасників торговельних угод.

Процес комерційного кредитування завершується при по-гашенні підприємством-платником (постачальником) забор-гованості за даною позикою. Акт продажу вважається неза-вершеним доти, поки гроші не надійдуть у повній сумі з відсотком продавцеві (кредитору).

Погашення комерційного кредиту може здійснюватися шляхом:

-- сплати боржником за векселем;

-- передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

-- переоформлення комерційного кредиту на банківський. Комерційні банки в своїй роботі використовують векселі в розрахунках, а також проводять з векселями кредитні та комісійні операції.

Механізм проведення комерційного кредиту досить склад-за своїм змістом і структурою.

Традиційний механізм комерційного кредиту передба-чає проведення вексельного кредитування. Платник (пози-чальник) надає постачальнику (кредитору) комерційний век-сель, у номінальну вартість якого входить ціна товару (робо-ти, послуги) та відсотки за наданий кредит. При цьому по-стачальник надає платникові право погашати платежі части-нами і протягом певного часу (тобто в розстрочку).

На практиці, як вже зазначалося вище, може» використо-вуватися й механізм комерційного кредитування без оформ-лення позики векселем.

У деформованій економіці при попередній шитті продукції виникає такий специфічний вид комерційного кредиту, як кредит покупця. Його механізм характеризується наданням комерційного кредиту покупцями постачальникам шляхом авансованих платежів (купувальних авансів).

У розвинутих країнах з 40--50-х років XX ст. набув поширен-ня новий механізм комерційного кредитування, основою якого є надання кредиту продавцями покупцям шляхом простих запи-сів вартості проданих у кредит товарів за відкритим рахунком.

Сучасний механізм комерційного кредиту характери-зується поєднанням міжфірмових розрахунків і кредитуван-ня за відкритим рахунком. Такі розрахунково-кредитні відно-сини (так званий фірмовий кредит) особливо активно вико-ристовуються у міжнародних економічних зв'язках.

На відміну від традиційного сучасний механізм комер-ційного кредиту відображає принципово новий рівень коопе-раційних промислових відносин: розширення прямих довго-строкових господарських зв'язків, що охоплюють все більшу кількість підприємств (фірм), які виступають поперемінно в ролі продавців і покупців. Вексельна форма комерційного кредиту в цих умовах втрачає свій економічний сенс. Вини-кає необхідність регулярного здійснення взаєморозрахунків між підприємствами (фірмами) за взаємними (зустрічними) товарними поставками шляхом поєднання кредитування і розрахунків за відкритим рахунком.

Поширений у світовій економіці й внутрішньокорпораційний комерційний кредит, який надається транснаціональ-ними корпораціями (ТНК) своїм філіалам у вигляді роз-строчки платежу за товарні поставки.

Сучасні види комерційного кредиту більш прості щодо технології здійснення. Вексельні ж операції є трудомістки-ми і складними за своїм змістом.

Сучасний механізм комерційного кредиту включає в себе систему "Сконто", тобто торгові знижки з покупної ціни товарів. "Сконто" використовується при оплаті вартості товарів протягом певного терміну після виписки рахунків, що за-здалегідь оговорюється в контрактах.

Виробники (продавці) постійно шукають нові механізми і технології комерційного кредиту, аби забезпечити безпере-бійну реалізацію своїх товарів (послуг, робіт). Конкретні умо-ви комерційного кредитування залежать від кон'юнктури певного товарного ринку. Так, на світовому ринку з розши-ренням експорту машин і складного обладнання новим яви-щем стало подовження термінів їх комерційного кредитуван-ня. Довгострокові кредити у такому разі надаються продав-цем покупцю на основі банківських гарантій.

До нетрадиційних механізмів комерційного кредиту в гос-подарській практиці відносять кредитування за контрактом типу "франчайзинг". Франчайзинг -- це фінансово-кредит-на операція, пов'язана із забезпеченням прибуткової діяль-ності малого бізнесу; це ліцензія великого та відомого під-приємства (фірми) дрібному підприємцю на продаж продукції чи надання послуг під його маркою (товарним знаком).

Плата за ліцензію (франшизу) може бути прямою -- у формі певної грошової суми (роялті) або непрямою -- у формі зобов'язання купувати ті товари чи послуги, з яких власник ліцензії має комерційний інтерес. В Україні успішно діють такі франчайзингові мережі, як "Кока-кола", "Кодак-Експрес", "Дока-Піцца" та ін.

Одним із нових видів комерційного кредиту є форфейтинг, який використовується для кредитування зовнішньоторго-вельних операцій. Форфейтинг -- це кредитування експор-тера шляхом купівлі векселів або інших боргових зобов'я-зань; це специфічний метод трансформації комерційного кредиту в банківський.

Продавцем при форфейтингу виступає експортер, який поставив товар і прагне інкасувати розрахункові документи імпортера з метою одержання грошей. Покупцем (форфейтером), як правило, є банк або окрема спеціалізована фірма. Форфейтер бере на себе боргові зобов'язання імпортера за мінусом відсотків на весь термін, на який вони виписані. Удосконалення механізму комерційного кредиту спрямо-ване на найповніше стимулювання продажу (реалізації) то-варів (послуг, робіт).

3аконом України "Про підприємства в Україні" передба-чено, що підприємство може поставляти продукцію, викону-вати роботи, надавати послуги в кредит із сплатою покупця-ми (споживачами) відсотків за користування цим кредитом. Для оформлення таких угод підприємство застосовує векселі.

Законодавство України про обіг векселів складається із Же-невської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфіко-ваний закон про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" та Закону Укра-їни "Про обіг векселів в Україні" (5.04.2001 p.). Постановою Правління НБУ № 258 від 28.05.99 р. було затверджено "По-ложення про операції банків з векселями".

Вексель -- це цінний папір, який засвідчує безумовне гро-шове зобов'язання векселедавця (позичальника, боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей влас-никові векселя векселедержателю (кредитору). Прийняття до платежу переказного векселя називається акцептом. Особа, яка приймає на себе платіж за векселем, -- акцептант. Плат-ник через акцепт бере на себе зобов'язання оплатити переказний вексель у строк. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим.

Комерційний кредит відіграє важливу роль у розвитку економіки. Його поширеність у народному господарстві Укра-їни є в сучасних умовах вкрай несприятливим чинником, який гальмує становлення цивілізованих ринкових відносин і пере-хід до економічного зростання.

До переваг комерційного кредиту можна віднести: опе-ративність; відносну простоту оформлення; активізацію про-цесів мобілізації вільних товарних ресурсів та їх перерозпо-ділу; розширення можливостей суб'єктів кредитування в маневруванні обіговими коштами; позитивний вплив на під-тримання фінансової стійкості підприємств; зменшення об-сягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товар-ного обігу; зменшення грошового банківського кредиту тощо. В сучасних кризових умовах особливо важлива позитивна роль комерційного кредиту у пом'якшенні проблеми неплате-жів у господарському обороті. В умовах нестачі обігових кош-тів у господарських суб'єктів для проведення взаємних роз-рахунків саме комерційний кредит може ефективно викори-стовуватися для фінансового забезпечення торговельних угод.

Розвиток комерційного кредиту має стати важливим чин-ником відновлення фінансової стабільності вітчизняних то-варовиробників. Для будь-якого підприємства важливо мати власну кредитну політику на ринку, яка б забезпечувала органічний взаємозв'язок комерційного кредитування і мар-кетингової діяльності. Тим самим буде досягнуто позитив-ного впливу механізму комерційного кредиту як на прибутковість, так і на фінансовий стан вітчизняних підприємств у цілому.

Комерційний кредит з точки зору ліквідності є маневровою формою фінансування процесу виробництва, адже він значно розширює фінансові можливості підприємств (фірм), що кре-дитуються, щодо збільшення обсягів господарської діяльності.

У торговельній діяльності використовується такий специ-фічний вид комерційного векселя, як варант. Варант (англ. warrant -- повноваження) -- це свідоцтво про прийняття товару на зберігання, який видається товарними складами і дає його власникові право отримувати банківську позику під заставу вказаного в ньому товару.

У процесі взаємного комерційного кредитування підпри-ємств (фірм) виникає дебіторська і кредиторська заборгова-ності. Дебіторська заборгованість -- це сума боргів, що належать підприємству (фірмі), від юридичних або фізичних осіб (Дебіторів) у результаті господарських взаємовідносин з ними. Кошти, які знаходяться в дебіторській заборгованості, не беруть участі в господарському обороті підприємства, що негативно впливає на його фінансовий стан. Кредиторська заборгованість -- це кошти, які тимчасово залучені підпри-ємством (організацією) і підлягають сплаті відповідним юри-дичним або фізичним особам (кредиторам); заборгованість даного підприємства іншим підприємствам.

Недоліками комерційного кредиту можна вважати: об-меженість умов, обсягів і строків порівняно з банківським кредитом; надмірний ризик для продавця (постачальника); насичення грошового обігу так званими квазігрошима (век-селями), що ускладнює регулювання грошової маси з боку Національного банку тощо.

Труднощі в реалізації комерційного кредиту, порушення його механізму створюють складні проблеми для господар-ських суб'єктів, що беруть участь у кредитному процесі. Недо-тримання термінів повернення кредиту, зміна рівня цін на товари, банкрутства боржників спричиняють серйозні кризові явища в економіці.

Вплив комерційного кредиту на розвиток економічних відносин пов'язаний також з його тісним зв'язком із банків-ським кредитом. Комерційний кредит, по суті, є альтернативою банківському кредиту. У разі продажу товарів із розстроч-кою платежу задовольняється частина потреб у банківському кредиті.

Народногосподарська практика свідчить, що відсутність в економіці повноцінного вексельного обігу призводить до не-гативних результатів: збільшується попит господарських суб'єктів на кредит у банків і попит на гроші в цілому. Век-сель як кредитний засіб обігу безпосередньо пов'язаний з потребами товарообороту в грошах. Очевидно, що використан-ня редисконтних (переврахованих) Національним банком векселів для покриття емісії грошей може стати важливим антиінфляційним чинником. Важливо, що цей чинник на відміну від жорсткого контролю за кількістю випуску гро-шової маси не справляє негативного впливу на розвиток віт-чизняного товарного виробництва.

Через операції з векселями комерційний кредит трансфор-мується в банківський кредит, відбувається своєрідне пере-творення однієї форми кредиту в іншу. Використання комер-ційних векселів -- традиційна і досить вигідна банківська операція.

Зміна режиму проведення операцій з векселями в комер-ційних банках і Національному банку є вагомим інструмен-том банківського впливу на хід комерційного кредитування і кон'юнктуру товарних ринків.

Специфічні відносини, пов'язані з комерційним кредиту-ванням, можуть виникати між податковими органами і підпри-ємствами -- платниками податків. У податковій справі викори-стовується податковий кредит як одна з податкових пільг, що полягає у терміновій відстрочці сплати податку, який нале-жить внести підприємствам до бюджету в календарному році.

Податковий кредит дає господарським суб'єктам фінан-сову можливість спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток виробництва. Для одержання податкового кредиту підприємство має укласти договір з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укла-дання кредитних договорів із комерційними банками.

2.2 Сутність особливості економічна роль банківського кредиту

У ринковій економіці основною формою кредиту є банків-ський кредит. Кредитування господарських суб'єктів і гро-мадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціа-лізованих кредитних установ. Банківський кредит -- необхід-ний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники.

В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так І на мікрорівні, правильно й ефективно використовувати банків-ський кредит в інтересах розвитку національної економіки України.

Банківський кредит -- це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наяв-них у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики нада-ються банками суб'єктам господарювання всіх форм влас-ності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський капітал.

Банківський капітал значно меншою мірою обмежений щодо напряму, строків і величини кредитних угод порівняно з комерційним кредитом. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, пози-чальником -- юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об'єктно-суб'єкт-ний механізм організації банківського кредитування. Від-бувся перехід від пооб'єктного до прямого кредитування гос-подарських суб'єктів. Головне значення в механізмі банків-ського кредиту має вже не вибір об'єкта, а оцінка суб'єкта кредитної угоди.

Основними джерелами формування банківських кредит-них ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахунко-вих і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здій-снюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Ве-личина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обо-в'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ.

Ліцензуванню НБУ підлягають такі активні операції ко-мерційних банків: надання кредитів банкам; надання кре-дитів юридичним особам; надання кредитів фізичним осо-бам; придбання правд вимоги щодо поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкаса-ція цих вимог (факторинг); вкладення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з дотриманням встановлених НБУ нормативів і вимог щодо формування обов'язкових, страхо-вих і резервних фондів.

Банківський кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі кредитування -- отримання мак-симального прибутку. Спрямованістю на прибутки визна-чається головна лінія економічної поведінки комерційних банків як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх про-дажу клієнтам.

Кожний комерційний банк ставить за мету -- забезпечи-ти високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель -- це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату; він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення.

У звіті про кредитний портфель комерційного банку, який щомісячно подається у регіональні управління НБУ, зазна-чаються такі параметри кредитного портфеля: міжбанківський ринок -- кредити та фінансовий лізинг, надані банкам; кредити та фінансовий лізинг, отримані від банків; небанківський ринок -- кредити, надані органом загального держав-ного управління; кредити, надані за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів; кредити, надані за овердрафтом; кре-дити, надані за операціями РЕПО; кредити, надані за врахо-ваними векселями; кредити, надані за факторинговими опе-раціями; кредити, надані за внутрішніми торговими операці-ями; кредити, надані за експортно-імпортними операціями; інші кредити, надані в поточну діяльність; кредити, надані в інвестиційну діяльність; наданий фінансовий лізинг; креди-ти, надані фізичним особам.

Банківський кредит надається при укладенні кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитуван-ня, вирішуються на договірній основі безпосередньо між бан-ком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредит-ний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Позики господарським суб'єктам надають комерційні банки. НБУ як банк останньої інстанції надає кредити ко-мерційним банкам через кредитні тендери, ломбардні опе-рації, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів.

Комерційні банки надають кредити як у національній, так і в іноземній валюті.

Рішення щодо надання кредитів позичальникам, незалежно від запрошуваного розміру кредиту, приймається колегіальне (Правлінням банку, Кредитним комітетом, Комісією тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.

У разі надання позичальникові кредиту в розмірі, що пе-ревищує 10 відсотків власного капіталу ("великі кредити"), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного бан-ку (див. Положення НБУ "Про кредитування").

Принципи банківського кредитування (в широкому ро-зумінні -- принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) -- це основні вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять пе-ред банками, а також об'єктивними закономірностями роз-витку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб'єктів чітко-го дотримання принципів кредитування.

Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування. Правила випливають з принципів і відображають лише окремі положення і моменти того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній практичній діяльності банку.

Можна виділити три основні рівні системи принципів бан-ківського кредитування:

1) загальноекономічні принципи кредитування (відповід-ність ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2) особливі принципи кредитування, поза якими кредит втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості, строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або прави-ла кредитування, які випливають з кожного особливого прин-ципу й можуть по-різному проявлятися в конкретних кре-дитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а також правила кредитування взаємозв'язані, певним чи-ном вони взаємопереходять одне в одне.

Принцип відповідності змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки. Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних банків за позичальника, комерціалізації кредит-ної угоди, прагнення забезпечити максимально можливу ви-году (прибуток) від позики, самостійність і автономність у прийнятті управлінських рішень тощо.

Принцип раціональності та ефективності банківсько-го кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій інтересів банку, так і з позицій позичаль-ників -- господарських суб'єктів. Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі, спрямова-ності на збільшення доходів. Принцип раціональності кре-дитування здійснюється на основі оцінки кредитоспромож-ності позичальника, що забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути позичку в обумов-лений договором строк.

Принцип комплексності банківського кредитування пе-редбачає побудову кредитного механізму на основі врахуван-ня всього комплексу чинників, що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід брати до уваги економічні чинники та умови.

Принцип розвитку банківського кредитування відобра-жає постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин призводить і до зміни кредитних відно-син, підходів до їх практичної організації. Принцип розвит-ку вимагає від комерційних банків використовувати гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок прак-тичної роботи з позиками, методи контролю за використан-ням та поверненням кредиту, засоби регулювання заборго-ваності тощо.

Центральне місце в системі принципів банківського кре-дитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають економічну сутність банківського кредиту.

Принцип поверненості означає, що кредит має бути по-вернений позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у системі банківського кредитування. Він випливає із суті кре-дитних відносин, адже якщо позичка не повертається, втра-чається економічний зміст кредиту.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7