Економічна оцінка кредитного процесу

Економічна оцінка кредитного процесу

Міністерство освіти і науки України

Запорізький державний університет

Факультет післядипломної освіти

Курсова робота

„Економічна оцінка кредитного процесу”

Виконала:

Гончарова Наталія Миколаївна

студентка ІІ курсу

спеціальність: „Фінанси”

Керівник:

Савіна Людмила Олексіївна

посада доц.

підпис

2004

реферат

Курсова робота: сторінок ; література 15.

Об'єкт дослідження: кредит та кредитні відносини.

Мета роботи:

- вивчення розвитку кредитну і сфери кредитування;

- вивчення кредитних відносин у сучасній перехідній економіці України;

- Вивчення технологій банківського кредитування;

Методи дослідження: - описовий;

- аналітичний.

Ключові слова: КРЕДИТ, КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ, КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ, ВИДИ КРЕДИТУ, КРЕДИТНА СИСТЕМА, БАНК, БАНКІВСЬКА СИСТЕМА, ЛІКВІДНІСТЬ.

ЗМІСТ

Реферат

Передмова

1. Нормативно правова база регулююча роботу банківської системи та кредитних відносин

1.1 Сутність кредиту і кредитних відносин

1.1.2 Функції кредиту

1.2 Роль кредиту в розвитку національної економіки

2 Форми кредиту

2.1 Сутність, особливості , економічна роль комерційного кредиту

2.2 Сутність, особливості , економічна роль банківського кредиту

2.3 Сутність, особливості , економічна роль державного кредиту

2.4 Сутність, особливості , економічна роль споживчого кредиту

3 Організація банківського кредитування

3.1 Формування кредитних ресурсів

3.1.1 Класифікація депозитів

3.1.2 Механізм здійснення депозитних операцій

3.1.3 Відсотки за депозитами та контроль за депозитними операціями

3.2 Кредитний процес в комерційному банку

3.2.1 Кредитний договір

3.2.2 Відсоткова ставка, нарахування, сплата і стягнення

3.3 Технологія банківського кредитування

3.3.1 Вивчення фінансового стану і кредитоспроможності позичальника

3.3.2 Укладення кредитного договору

3.3.3 Забезпечення повернення кредиту

3.3.4 Погашення кредиту, контроль за виконанням умов

Висновок

Література

ПЕРЕДМОВА

Кредит і кредитні відносини є невід'ємною складовою економічної системи України.

Сфера кредитування безпосередньо пов'язана з потребами розвитку національного виробництва. Знаходячись у центрі сучасного грошово - фінансового господарства, обслуговуючи і інтереси господарських суб'єктів, кредит опосередковує зв'язки між державою, банком товаровиробниками і населенням.

Кредитні відносини сприяють подоланню економічної кризи в Україні і забезпечують прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва.

Кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва, внаслідок розвитку процесів обміну товарами. Конкретного економічною основою, на якій з'являються і розвиваються кредитні відносини виступає кругообіг капіталу.

1 Нормативно - правова база регулююча роботу банківської системи та кредитних відносин в Україні

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства. Після приймаються Декларації про державний суверенітет України в 1991 році постало питання щодо створення власної фінансово - кредитної системи. Постановою Верховної Ради України від 20 березня 1991 року „Про порядок введення в діло Закону України „Про банки і банківську діяльність”, було оголошено власністю України Український республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово - будівельного банку „Українбанк”. Український республіканський банк Зовнішньоекономбанку з їх мережами, обчислювальними центрами, з усіма активами і пасивами. Згідно з цією постановою на базі Українського республіканського банку Держбанку СРСР було створено Національний банк України з його регіональними управліннями.

В подальшому розвитку банківської системи було прийнято чимало законів регулюючих горошово-кредитну систему, основні з них: Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 20.03.1991 року; Закон України „Про кредитування” від 28.09.1995 роки; Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”; Положення національного банку України „Положення про операції банків з векселями” від 28.05.1999; Закон України „про обіг векселів в Україні від 5.04.2001р.

1.1 Сутність кредиту і кредитних відносин

Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню, вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу

Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу -- позичкового капіталу. Кредитні відносини -- це відособ-лена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із пев-ним відсотком.

У сучасному господарстві значно розширюються межі кре-дитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товар-них потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми:

1) кредитно-грошові відносини;

2) кредитно-товарні відносини.

У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі.

Роль і місце кредитних відносин у національній економіці залежить від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредит-ні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відоб-ражають кризовий стан вітчизняної економічної системи.

Слід розрізняти грошові відносини, фінансові відносини і кредитні відносини. Грошові відносини е найбільш широким утворенням; вони пов'язані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій фор-мах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї системи економічних відносин, оборот всіх видів капі-талу, процес відтворення національного продукту.

Фінансові відносини -- це частина грошових відносин, яка пов'язана із формуванням, розподілом і використанням гро-шових коштів з метою забезпечення потреб держави, під-приємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У відтворювальному процесі фінансові відносини виражають насампе-ред відносини розподілу. Характер і зміст фінансових відно-син в основних рисах завжди визначається характером гро-шових відносин.

Кредитні відносини мають поворотний і відплатний харак-тер. Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбу-ваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов'язані з відтворенням по-зичкового капіталу.

Кредитні відносини виникають і діють між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отри-мує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника -- задоволення тимчасової потреби у додатко-вих грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні уста-нови, серед яких головне місце посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають і небанківські кре-дитні установи -- кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо.

Кредит -- це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відно-сини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (ка-пітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує в собі два процеси: 1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; 2) вкла-дення, або розміщення, цих коштів. В умовах розвинутого ринкового господарства кредит е обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб'єктів.

Історично першою формою кредиту було лихварство. Особ-ливість лихварства -- невиробничий характер надання по-зики під високі відсотки річних.

Згадки про перші відособлені кредитні операції відносять-ся до VI ст. до н.е. У стародавньому Вавилоні практикувала-ся вкладна операція: приймання вкладів і сплата за ними відсотків. Такі ж операції здійснювалися й у Стародавній

Греції у IV ст. до н. е. Ці перші кредитні операції виконува-ли, як правило, стародавні храми.

Кредитні операції у сучасному розумінні змісту кредиту вперше почали здійснюватися в деяких італійських містах (Венеції, Генуї тощо) в XIV і XV ст.

Необхідність кредитних відносин пов'язана з об'єктив-ною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарства здійснюється вивільнення коштів, в інших -- виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність (суперечність) і дозволяє кредит.

Потреба в кредиті виникає через різницю у величині і тер-мінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв'язку із необхідністю одночасної інвестиції вели-ких грошових коштів для розширення виробничого проце-су. Традиційно виникнення потреби в кредиті пов'язують із сезонністю виробництва. У цьому плані, наприклад, сільське господарство не може не спиратися на використання кредитів.

Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок утво-рення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов'язані зі створенням відповідного інституціонального середовища -- мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізу-ються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, за-безпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.

Кредитування -- це кредитний процес, що включає су-купність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридич-ною основою системи кредитування є кредитний договір. Усі питання щодо кредитування вирішуються безпосередньо між двома сторонами: кредитором і позичальником. Кредитний договір передбачає виникнення певних обов'язків кожної із сторін. Одночасно суб'єкти кредитних відносин володіють й певними правами та відповідають за дотримання і виконан-ня договірних умов.

Об'єктом кредитних відносин є вартість, яка надається в позику з метою отримання прибутку. Ще з часів команд-ної економіки виділяються два об'єкти і відповідно методи кредитування: 1) за оборотом; 2) за залишком. У процесі кредитування за оборотом позичка надається для оплати матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним проводяться. При кредитуванні за залишком по-зички надаються на покриття тимчасових залишків матері-альних цінностей і невідшкодованих витрат. У першому ви-падку об'єктом кредитних відносин є обіг вартості (матері-альних цінностей і витрат, які кредитуються), у другому -- залишок вартості на певну дату.

1.1.2 Функції кредиту

Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв'язок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.

У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції: 1) перерозподільчу; 2) заміщення грошей в обігу; 3) стимулювальну; 4) контрольну. Ці функції кредиту тісно зв'язані між собою, визначаючи в своїй сукупності пев-ну економічну роль кредитних відносин.

Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на засадах платності, строковості, забезпечення і повернення. Особливістю кредитного перерозподілу є його тимчасовий характер. Перерозподіл вартості здійснюється тут у межах розриву часу між віддаванням товарів (грошей) у позичку і зворотнім їх надходженням до кредитора. За рахунок тим-часово вільних коштів одних господарських суб'єктів задо-вольняються тимчасові потреби в коштах інших суб'єктів.

Функції кредиту розвиваються у зв'язку із розширенням масштабів ринкової економіки і посиленням кредитної при-роди грошей.

Перерозподільча функція кредиту випливає із самої сут-ності і ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перероз-поділу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.

Швидкість та інтенсивність перерозподілу вартості за до-помогою кредиту багато в чому визначаються його доступ-ністю і, насамперед, рівнем позичкового відсотка. Високі відсоткові ставки за кредитами гальмують перерозподільчі процеси. В цілому, масштаби розширення кредиту і відповідно процесів кредитного перерозподілу обмежені загрозою поси-лення інфляційних процесів.

Функція заміщення грошей кредитними інструментами пов'язана з антиципаційною властивістю кредиту, тобто його здатністю випереджати в часі процес нагромадження в товарній і грошовій формах. Кредитні ресурси формуються до настання терміну їх фактичного використання у відтворювальному процесі. По суті, кредит створює гроші для без-готівкового грошового обігу. Інструменти кредиту -- переказні векселі, чеки, кредитні картки тощо -- починають за-міняти рояльні гроші в сфері обігу.

Кредит сприяє економії витрат обігу шляхом заміщення частини грошового обороту кредитними засобами обігу. Змі-нюючи обсяги кредитних операцій, банки (банківська систе-ма) можуть впливати на динаміку загальної маси грошей в обігу. При цьому використовуються два можливих методи: кредитна експансія (розширення кредиту) і кредитна ре-стрикція (звуження кредиту).

Антиципаційну властивість кредиту не слід розглядати як автоматично діючий інфляційний чинник. Якщо на основі кредитування досягається реальний внесок у розвиток вироб-ництва, ефективно здійснюються інвестиції, раціонально ви-користовуються створені виробничі потужності, рівень інфля-ції не збільшується.

Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулювальна функція кредиту. За своєю економічною сут-ністю процес кредитування не може не стимулювати ефектив-не використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: "Купуй зараз (то-вар, гроші), плати потім" спонукає до ефективного викорис-тання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.

Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів.

Кредитні відносини -- це насамперед майнові відносини; за використання і повернення кредиту позичальник відпо-відає майном і цінностями, що є у нього. Безсумнівно, що май-нові відносини створюють достатньо потужні стимули до раціонального використання позичених коштів.

З боку кредитора стимулювальним чинником є позичко-вий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забез-печувати зростання своїх кредитних ресурсів.

Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в про-цесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і повер-ненням позики. В економічній літературі контрольна функ-ція кредиту часто розглядається лише як контрольна діяльність кредитора (банку), що, на наш погляд, не зовсім пра-вильно.

Контроль є складовою загального механізму управління процесом кредитування. Сьогодні будь-який господарський суб'єкт не може дозволити собі нехтувати контролем за кре-дитом. Успішне управління кредитом вимагає поєднання зусиль кредитного контролю із спрямованістю суб'єктів гос-подарювання на отримання прибутку від надання (одержан-ня) позики.

Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за об'єктом креди-ту (позиченою вартістю), так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості (тобто контролює лише об'єкт кредитних відносин).

Усі функції кредиту взаємопов'язані; їх взаємодія забез-печує якісну стійкість кредитних відноси.

1.2 Роль кредиту в розвитку національної економіки

Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органіч-ною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективні-ше. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. В ринковій економіці кредитні від-носини реалізуються шляхом діяльності незалежних конку-руючих між собою комерційних кредитних установ, саме існу-вання яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.

Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від гро-шового обороту (безготівкового і готівкового) в сфері креди-тування відсутні детальні, централізовано розроблені Націо-нальним банком України (НБУ) інструкції.

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здій-снюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується орга-нізація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створен-ня додаткових виробничих потужностей і цілих промисло-вих об'єктів.

Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

Ефективність проведення кредитної політики визначається правильним вибором параметрів кредитних відносин, серед яких найважливішими є: величина позичкового відсотка; умови доступності позики для вітчизняних господарських суб'єктів; рівень кредитного ризику; термін надання позики тощо. Параметри кредитування мають будуватися таким чином, щоб стимулювати кінцеві результати господарської діяльності товаровиробників.

В Україні в сучасних умовах актуальною є проблема ре-формування системи кредитування суб'єктів господарської діяльності. Йдеться, насамперед, про орієнтацію банківсько-го сектора на першочергове кредитування пріоритетних у народногосподарському плані виробництв. Для виходу україн-ської економіки з кризи кредитні відносини мають бути під-порядковані пожвавленню інвестиційної та інноваційної діяль-ності, фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню.

Поки що вітчизняна кредитно-банківська система не ви-конує ролі прискорювача розвитку національної економіки. Недостатніми є власні кошти банків, а отже, й обсяги креди-тування народного господарства. Негативний вплив на кре-дитну сферу здійснюють платіжна криза, дефіцит бюджету, різке зниження кредитоспроможності підприємств (фірм). По суті, відсутня практика надання кредитів під виробничі про-грами довгострокового характеру. Банки майже не залуча-ють ресурсів на довгостроковій основі.

Більшість проблем у діяльності вітчизняних комерційних банків у сучасних умовах пов'язано з проведенням ризико-ваної кредитної політики.

Для поліпшення стану справ у сфері кредитування необ-хідне досягнення в Україні фінансової і макроекономічної стабільності, проведення раціональної промислової і подат-кової політики, що дозволило б банкам здійснювати вироб-ничі інвестиції, а позичальникам -- відновити свою креди-тоспроможність.

Кредит має створювати сприятливі умови для розвитку всіх сфер і галузей національної економіки України. Він є важ-ливим джерелом капітальних вкладень, тому традиційно виділяється його вагома роль у реструктуризації економіки та інвестиційній діяльності. В Україні сьогодні необхідним є розширення застосування кредитних відносин в інвести-ційній сфері.

2 форми кредиту

Кредит здійснюється у конкретних формах, які висту-пають способами існування процесу кредитування. Форма кредиту відображає зовнішній прояв та організацію кредит-них відносин. У ринковій економіці мають місце різні форми кредиту. У кожній із них є свої різновидності (види). Фор-ми кредиту відрізняються одна від одної суб'єктами та об'єктом позики, джерелом сплати відсотка, конкретним змістом кредитної угоди тощо.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється і їхнє місце в структурі економічних відносин.

Виділимо і розглянемо такі форми кредиту: комерцій-ний кредит; банківський кредит; державний кредит; спо-живчий кредиті, іпотечний кредит; лізинговий кредит; міжнародний кредит.

2.1 Сутність, особливості, економічна роль комерційного кредиту

Комерційний кредит -- це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між двома суб'єкта-ми господарської діяльності. Комерційний кредит надаєть-ся продавцем (виробником) покупцеві (споживачеві) у вигляді відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи, надані послуги).

Суб'єктами комерційного кредиту є:

-- підприємство-постачальник (кредитор), яке надає від-строчку платежу за свій товар;

-- підприємство-покупець (позичальник), яке передає кре-дитору вексель як боргове свідоцтво і зобов'язання платежу.

У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інші угоди про надання кредиту не укладаються.

Комерційний кредит може також оформлятися без вико-ристання векселів. У цьому випадку надання і погашення кредиту здійснюється на умовах, передбачених договором між кредитором і позичальником.

Об'єктом комерційного кредиту є реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем на-дається відстрочка платежу. Отже, об'єктом комерційного кредиту є товарний капітал. Надання позик у товарній формі

-- специфічна риса комерційного кредиту.

Без комерційного кредиту неможливий розвиток сучасних господарських зв'язків. У колишньому СРСР комерційний кредит існував поруч із банківським кредитом до кредит-ної реформи 1930--1932 pp. Із встановленням у радянській економіці директивного планування і жорсткої централізації комерційний кредит був ліквідований. Розрахунки між під-приємствами почали здійснюватися тільки через банки у формі безготівкових розрахунків. Перехід до ринкової еко-номіки в Україні спричинив нагальну необхідність розвитку комерційного кредиту як невід'ємного атрибута ринкових децентралізованих відносин.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7