Лекції по українській та зарубіжній культурі

Цей процес охопив і середні школи. В 1960 р. в обласних містах російські

школи складали 72%, в інших містах - 84%. З 1964 р. всі міські школи стали

російськими. Однак реформування освіти мало і позитивні наслідки:

скасування роздільного навчання, створення шкіл робітничої та селянської

молоді, інтернатів, відміна платні за навчання у старших класах,

політехнізація школи, створення системи ПТУ замість шкіл ФЗН. На 50-ті роки

припадає розквіт педагогічної діяльності директора Павлиської середньої

школи Кіровоградщини В.Сухомлинського, який став відомим завдяки своїм

педагогічним творам-роздумам.

Антицерковна кампанія. Ще у 1957 р. розпочалася нова (після 30-х

років) хвиля масованого наступу на церкву, внаслідок якої в Україні було

ліквідовано майже половина всіх існуючих парафій, монастирів, семінарій.

Безпосередньою відповіддю на репресивні заходи хрущовського

керівництва проти інтелігенції була поява дисидентського руху, який охопив

творчу молодь, студентство України і був органічною частиною

загальносоюзної тенденції.

3. Форсований наступ на українську культуру за часів стагнації.

Подальша ідеологізація життя. Жовтневий пленум ЦК КПРС 1964 р., який

зняв Хрущова і замінив його Брежнєвим, мав реставраторський характер.

Головною ідеологією стає неосталінізм. Провадиться обережна реабілітація

сталінізму, висуваються вимоги зважених оцінок минулого, боротьби проти

огуджування нашої історії, ревізіонізму. Поширюються концепції розвинутого

соціалізму (1967), загострення ідеологічної боротьби, необхідності

організації контрпропаганди, насаджується новий культ Брежнєва (твори

"Відродження", "Мала Земля", "Цілина"), провадяться урочисті святкування

ювілеїв, запроваджуються цензурні перепони, ідеологічний контроль тощо.

Перші 8 років після зняття Хрущова проходили під знаком ліквідації

його перекручень, в тому числі й у національній політиці. В 1968 р. було

усунуто секретаря ЦК КПУ Андрія Скабу, який сприяв русіфікації і призначено

більш ліберального Федора Овчаренка. Перший секретар Компартії України

Петро Шелест у 1970 р. видав книгу "Україна наша радянська", де писав про

історичну автономність України, прогресивну роль козацтва, закликав

берегти, як найдорожчий скарб прекрасну українську мову. Він відстоював

інтереси України в рамках СРСР, рівноправність народів, виступав проти

комплексу "старшого і молодшого брата", був прибічником економічного

паритету республік, проти зменшення інвестицій в Україну. Разом з тим,

Шелест був фанатичним прибічником комуністичної ідеї і жорсткого

ідеологічного контролю за суспільством і в першу чергу за діяльністю

творчої інтелігенції. Коли вийшов роман Олеся Гончара "Собор" (1968), де

автор виступив проти руйнування історичних пам'яток церковної архітектури,

він був підданий нищівній партійній критиці, а з ним і всі ті, хто став на

його оборону.

Кінематограф. Перший час продовжував в руслі відлиги працювати і

кінематограф. На екрани країни вийшли фільми, зняті на центральних студіях:

"Батько солдата" Резо Чхеїдзе (1965), "Ніхто не хотів помирати"

Жалакявічуса (1966), "Гамлет" (1964) та "Король Лір"(1971) Козінцева, "А

зірки тут тихі" Ростоцького (1973), "Звільнення" Юрія Озерова (1971),

"Калина червона" Василя Шукшина (1973), "Міміно" Данелія (1977),

"Сходження" Лариси Шепитько, "Сибіриада" Михалкова-Кончаловського (1979),

"Велика Вітчизняна" Романа Кармена (1979).

В Україні розпочинається друга хвиля українського поетичного кіно -

продовження традицій Довженка, Кавалерідзе, Савченка. На студію ім.Довженка

прийшли молоді сценаристи - поети І.Драч, М.Вінграновський, Д.Павличко,

Л.Костенко, актори Іван Миколайчук, Кость Степанков, Лариса Кадочникова,

Богдан Ступка, Микола Гринько, Микола Олялін. Вони сприйняли хрущовську

відлигу, як сподівання на можливість українського ренесансу і створили

високу духовну ауру, що сприяла виникненню високохудожніх творів.

Саме в цей час були створені фільми "Тіні забутих предків"(1965)

Сергія Параджанова, який отримав 2 премію на 7 Міжнародному кінофестивалі в

Аргентині, "Вірність" Петра Тодоровського (1965), "Кам'яний хрест" (1968)

та "Захар Беркут" Леоніда Осики, "Комісари" (1969) Миколи Мащенка, "Біла

птаха з чорною ознакою" (1971, отримала Золотий приз Міжнародного

Московського фестивалю), "Криниця для спраглих" та "Вечір на Івана Купала"

Юрія Ільєнка (у 1989 р. ці фільми мали успіх на міжнародному кінофестивалі

у Сан-Франциско), "В бій йдуть самі старики" (1974) та "Ати-бати йшли

солдати" (1976) Леоніда Бикова, "Пропаща грамота" та "Вавилон ХХ" (1979)

І.Миколайчука.

Нова хвиля русифікації розпочинається зі святкування 50-річчя

утворення СРСР (1972). Нав'язується химерна концепція цілковитого злиття

націй та утворення нової історичної міжнаціональної єдності - радянського

народу. В 1978 та 1983 рр. ухвалюються постанови ЦК про посилення вивчення

російської мови в школах, які де-факто призвели до погіршання вивчення

національних мов у країні.

Розгортається новий виток боротьби проти буржуазного націоналізму.

Було знято з посади П.Шелеста і піддано розгромній критиці його книгу.

Шалену боротьбу проти націоналістичних відьом в Україні очолює секретар по

ідеології Валентин Маланчук та голова КДБ В.Федоренко.

Були заборонені твори Миколи Руденка, Сергія Плачинди, В.Харчука. На

російську мову переходить більшість журналів республіки, фактично

російськомовним стає видавництво "Наукова думка", провадиться русифікація

Академії наук, закрито Інститут суспільних наук у Львові, знищується

українознавство як наука, провадиться методичне і цілеспрямоване цькування

українознавців, звільнення їх з роботи (Олена Апанович, Ярослав Дзира, Іван

Бутич, Микола Родько, Петро Воробей та багато інших), у 1975 р. поновлено

цензурування "Кобзаря" Шевченка. Послідовному замовчуванню та цькуванню

піддано скульптора, живописця, графіка, етнографа та збирача творів

народного мистецтва Івана Гончара. Українське поетичне кіно було визнано

архаїчним, відірваним від життя, ім'я Довженко згадували з оглядкою. На

багато років внаслідок ідеологічної цензури потрапили на полку деякі зняті

кінофільми (серед них "Криниця для спраглих", "Комісари"). В 1978 р.

Міносвіти УРСР ухвалило директиву про удосконалення вивчення російської

мови в школах, в той час, як українська мова перетворюється у гнану

падчерку. Чимала частина інтелігенції перестала розмовляти і писати

українською мовою.

Репресії. Розпочинаються хвилі арештів та серії політичних процесів

(1965-66, 1972-73, 1977-78). В 1970 р. у Василькові при загадкових

обставинах загинула Алла Горська, у 1979 у Брюховицькому лісі під Львовом

був по-звірячому вбитий молодий талановитий композитор Володимир Івасюк,

автор широко відомої пісні "Червона рута".

Поширення дисидентства інтелігенції. На заваді повного повернення до

старих порядків стала інтелігенція Радянського Союзу, з думкою якої нове

керівництво партії та уряду не могло не рахуватися. У вересні 1965 р. на

прем'єрі фільму "Тіні забутих предків" у кінотеатрі "Україна" в Києві

відбулася справжня демонстрація протесу проти арештів інтелігенції. Творча

інтелігенція надсилає низку листів до ЦК партії з політичними вимогами

("Лист 78", 1966, "Лист 139", 1968). Самвидавом поширюються праці

"Інтернаціоналізм чи русифікація?" І.Дзюби, "Лихо з розуму" В.Чорновола,

"Приєднання чи возз'єднання?" історика М.Брайчевського.

4. Стан культури України в сучасних умовах.

Авангардизм. Після завоювання незалежності в літературі та мистецтві

України стверджується плюралізм, сама думка про можливість існування якого

у тоталітарному суспільстві була ірреальною. Пануючим стилем у творчому

житті стає авангардизм, який імперативно насаджується творчими

угрупуваннями, як свого часу партія насаджувала соцреалізм. Високий рівень

політизації суспільства привів до того, що в галузі літератури найбільшого

поширення набула публіцистика.

Література. З'явилися нові молоді літератори, які намагаються по-

новому вирішити літературні проблеми, йти в ногу зі світовим літературним

процесом. Це - дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська, Оксана Забужко, Юрій

Андрухович, К.Москалець, Є.Пашковський та ін. Жанр історичної романістики

розвивають, Юрій Мушкетик, Роман Федорів. Роман Р.Іваничука "Орда"

продовжує традиції П.Куліша, А.Кащенка, Б.Лепкого. Поет М.Вінграновський

написав яскравий роман "Наливайко". Повертаються в Україну твори

українських емігрантів - Є.Маланюка, У.Самчука (Волинь), В.Барки,

І.Багряного("Сад Гетсиманський", "Тигролови"), Юрія Тарнавського та ін.

Історія. Заповнюються "білі та чорні плями" в історії, розкрита

правда про штучний голодомор 1932-33 рр., який був геноцидом проти

українського народу, переоцінена роль національних героїв України

П.Сагайдачного, Б.Хмельницького, П.Дорошенка, І.Мазепи та ін. У широкий

вжиток увійшли твори П.Куліша, М.Грушевського, Д.Яворницького, Д.Дорошенка,

М.Хвильового та ін.

Музика. Великого авторитету набуває в світі міжнародний конкурс

піаністів ім Горовіца, який засновано в Києві.

Живопис. Отримала визнання творчість одного з засновників нового

напрямку в монументальному живописі Г.Синиці, ("українська національна

колористична школа"), яка протягом кількох десятиліть замовчувалась.

Театр. Розвиток театрального мистецтва пов'язаний з новаторськими

пошуками режисерів Романа Віктюка, Бориса Шарварка, які отримали світове

визнання. Р.Віктюк починав у Львові, згодом створив власний театр у Москві

(спектаклі "Мадам Батерфляй" за п'єсою американського драматурга Хуанга та

"Лоліта" за романом Володимира Набокова).

Хореографія. Україна перетворилася у визнаний центр хореографічного

мистецтва, тоді як за радянської влади це була прерогатива Москви,

Ленінграда та хіба що Пермі. З 1994 р. в України провадиться міжнародний

фестиваль імені уславленого французького танцюриста українського походження

Сержа Лифаря (художній керівник паризької Гранд Опера). Далеко за межами

України стали відомі імена Інни Дорофєєвої та Вадима Писарєва.

Естрада. Невиданих успіхів за роки незалежності досягла українська

естрада, яка заснована на національних музичних та пісенних традиціях та

широко користується українською мовою, про що не можна було мріяти в роки

формування "єдиного радянського народу з російською мовою міжнаціонального

спілкування". Великою популяністю користуються у молоді і людей старшого

покоління Софія Ротару, Таісія Повалій, Ірина Білик, Василь Зінкевич, Алла

Кудлай, Попович, Зібров, Сандулеса, Іво Бобул і молоді виконавці: Руслана

та ін.

Реституція. Великого значення набуває проблема реституції -

повернення в Україну з Росії, Німеччини, Польщі, Румунії та інших країн,

вивезених свого часу культурних цінностей. За допомогою українських

дипломатів повернуто в Україну особисті речі В.Винниченка, архів О.Ольжича.

Згідно Гаагської конвенції 1954 р. підлягають поверненню законним власникам

всі художньо-історичні цінності, вивезені під час другої світової війни.

Релігія. Відновлюється в Україні діяльність УГКЦ та УАПЦ. В 1991 р. в

Україну з Рима повертається патріарх Іван, кардинал Мирослав Любачівський.

Греко-католикам повернуто Собор св. Юра, яки знову став резиденцією УГКЦ. В

1990 р. в Києві відбувся Всеукраїнський собор відновленої УАПЦ, який обрав

патріархом УАПЦ митрополита Мстислава (Скрипника) з титулом "Патріарх

Київський та всієї України." Того ж року у Софійському соборі відбулася

його урочиста інтронізація.

В 1990 р. архієрейський собор Руської православної церкви надав

статус екзархату українській православній церкві з назвою "Українська

православна церква" (УПЦ). Екзарх України отримав титул митрополита

Київського і всія України. Того ж року грамоту про незалежність УПЦ вручено

митрополиту Філарету. Але весною 1992 р. останній розірвав з Москвою і

проголосив себе головою Київського патріархату УПЦ. Того ж року на

Всеукраїнському Православному Соборі відбулося об'єднання УПЦ та УАПЦ в

єдину УПЦ-Київський Патріархат на чолі з Мстиславом. Собор скасував акт

1686 р. про переведення Київської митрополії до Москви. Після смерті у 1993

р. Мстислава церкву очолив патріарх Володимир (колишній дисидент Василь

Романюк), а після його раптової і загадкової смерті у 1995 р. - Філарет.

Похорон Володимира відбувся в умовах протистояння нового керівництва церкви

і влади і супроводжувався порушеннями громадського порядку на Софійському

майдані. УАПЦ знову відкололася від УПЦ-Київського Патріархату. Таким

чином, в Україні діє 3 православні церкви: УПЦ Московського Патріархату,

УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ та католицька УГКЦ (або УКЦ). Протиріччя

між ними призводять до міжконфесійних конфліктів.

Негативні тенденції. Стара тенденція фінансування культури за

залишковим принципом набула всеохоплюючих розмірів. В декілька разів

скоротилися тиражі періодичних видань. Випуск українських книжок знизився

до рівня, якого він не досягав у найгірші часи сталінізму. Брак коштів веде

до перепрофілювання або закриття багатьох культосвітніх установ. Під

загрозою повного знищення опинився український кінематограф. Загрозливих

форм для української духовності набуло поширення західної, особливо

американської поп-культури (зокрема через телебачення) з її розгулом

насильства, сексу, аморальності, бездуховності, саме те, проти чого вже

багато років ведуть боротьбу громадськість та уряди багатьох європейських

країн. Для молодої української держави, яка фактично заново створює власну

політичну та економічну систему, національні моральні цінності та

пріоритети, зрештою державну українську націю, таке неконтрольоване

поширення низькопробної іноземної (сучасної американської та російської)

культурної продукції становить серйозну загрозу для національної безпеки.

Висновки.

Післявоєнний період української культури був неоднозначним. Він

проходив в умовах боротьби за незалежність, за право на художню творчість

без ідеологічного контролю та обмежень. Досягнення незалежності, через

фінансові та інші негаразди, не дозволяє використати можливості нового

державного стану України для розвитку національної культури.

Контрольні питання.

1. Чим займалися українські заклади культури та творча інтелігенція,

евакуйовані на схід?

2. Яка доля спіткала українську інтелігенцію, яка опинилася під

німецькими окупантами?

3. Які причини нової хвилі репресій проти української інтелігенції

після війни?

4. Що таке ждановщина? В чому вона проявилася?

5. Яке відлуння в Україні мали постанови ЦК ВКП(б) про журнали

"Звезда" та "Ленинград" та ін.?

6. Яке значення мала "хрущовська відлига" для української культури?

7. Які труднощі переживає українська культура на сучасному етапі?

Найголовніші культурні події в Україні.

Хронологічна таблиця.

988 - прийняття християнства в Києві.

989-996 - будівництва Десятинної церкви.

990-992 - заснування митрополії в Києві.

1015-1054 - князювання Ярослава Мудрого.

1016 - створення "Руської правди".

1017-1037 - будівництво Софійського собору. При Софійському соборі

створена перша на Русі бібліотека.

1037 - збудовано Золоті ворота.

1051 - заснування Києво-Печерської Лаври.

1051 - висвячення київським митрополитом Іларіона - першого не-грека.

1051 - "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона - похвала

Володимиру Великому і Ярославу Мудрому.

1054 - завершення розколу християнства на православ'я та католицизм.

1056-1057 - "Остромирово Євангеліє".

1073-1078 - будівництво Успенського собору Києво-Печерської Лаври.

1096 - "Повчання дітям" Володимира Мономаха.

1108-1113 - будівництво Михайлівського Золотоверхого собору

Михайлівського монастиря.

1113 - "Повість временних літ".

1185 - "Слово о полку Ігореве".

1187 - перша літописна згадка терміну Україна.

1250 - заснування Львова.

1439 - засновано Львівське братство при церкві Успіння Богородиці.

1550-1620 -Іван Вишенський.

1556-1561 - "Пересопницьке Євангеліє".

1757 - створена Академія Мистецтв в Петербурзі.

1564 - заснування друкарні І.Федорова в Москві.

1573 - заснування друкарні І.Федорова у Львові.

1574 - І.Федоров надрукував перші в Україні книги "Апостол" та

"Буквар".

1578 - заснування Острозької колегії.

1580-1581 - "Острозька біблія" І.Федорова, надрукована в Острозькій

типографії.

1583 -помер І Федоров.

1586 - заснування Львівської братської школи.

1596 -Берестейська унія.

1596-1647 - Петро Могила.

1615 - заснування Київського Богоявленського братства та братської

школи.

1632 - заснування Києво-Могилянської Колегії.

1661 - заснування Львівського університету.

1685 - перехід української православної церкви під зверхність

Московського патріархату.

1687 - заснування Слов'яно-греко-латинської академії в Москві.

1687-1709 - гетьманування І.Мазепи.

1710 - - затвердження Конституції Пилипа Орлика.

1722-1794 - Г.С.Сковорода.

1755 - заснування Московського університету.

1769-1838 - І.П.Котляревський.

1798 - надрукована "Енеїда" І.Котляревського.

1805 - заснування Харківського університету та Кременецького ліцею.

1809 - в Одесі відкрито перший в Україні оперний театр.

1814-1861 - Т.Г.Шевченко.

1817 - заснування Ришельєвського ліцею в Одесі.

1819 - засновано Петербургський університет.

1834 - заснування Київського університету.

1837 - у Будапешті видано "Русалку Дністрову".

1840 - надруковано "Кобзар" Т.Шевченка.

1850-1860 - створення співтовариства російських композиторів "Могутня

кучка".

1861-1862 - видання в Петербурзі першого українського громадсько-

політичного та літературного журналу "Основа" українською мовою.

1863 - Валуєвський циркуляр.

1863 - М.Вербицький написав музику на слова П.Чубинського "Ще не

вмерла Україна".

1865 - заснування Новоросійського університету в Одесі.

1865 -заснування малювальної школи в Одесі.

1870 - створення Товариства пересувних художніх виставок в Росії.

1875 - заснування малювальної школи М.Мурашка у Києві.

1876 - Емський указ.

1886 - заснування Одеської бактеріологічної станції.

1887 - споруджено оперний театр в Одесі.

1890 - засновано Товариство південно-російських художників в Одесі.

1892 - створено Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові.

1904 - заснована Київська музично-драматична школа М.Лисенка.

1917 - відкриття Української Академії Мистецтв у Києві.

1918 - відкриття Української Академії наук.

1922 - створення в Києві театру "Березіль" Леся Курбаса.

1923-1933 - радянська українізація.

1925 - заснування Одеської Держдрами.

1925-1928 - літературна дискусія.

1926-1929 - робота О.Довженка на Одеській кінофабриці ВУФКУ.

1930 - процес СВУ.

1933 - самогубство Скрипника та Хвильового.

1946-1948 - ідеологічні кампанії "ждановщина".

1947-1951 - псевдонаукові сталінські дискусії.

1956 - початок хрущовської відлиги.

1964 - пожежа в державній бібліотеці АН в Києві.

1965 - перша хвиля арештів дисидентів.

1970 - загибель художниці Алли Горської.

1979 - загибель композитора Володимира Івасюка.

1989 - ухвалення Закону про державний статус української мови.

ЛІТЕРАТУРА.

1. М.Семчишин. Тисяча років української культури. - К., 1993.

2. Н.Полонська-Василенко. Історія України. У 2-х т. К., 1992.

3. Українська культура: Історія і сучасність. Львів., 1994.

4. Історія української культури. Під ред. І.П.Крип"якевича. К., 1993.

5. Історія української літератури ХХ ст. в 2-х кн. К., 1994.

6. Онопрієнко В., Щербаков Т. Доля науки в Україні (кінець ХІХ - 30

роки ХХ ст.).// УІЖ 1993. № 4-6.

7. Розовча Д.Ф. Центральна рада й українська культура.// УІЖ, 1993, №

2-3.

8. Культура українського народу. Навчальний посібник. К., 1994.

9 .Антонович. Українська культура. - К., 1993.

10. В.Рубан. Забытые имена. Рассказы об украинских художниках ХІХ -

начала ХХ вв. - К., 1990.

11. А.Жаборюк. Мистецтво живопису і графіки на Україні в першій

половині і середині ХІХ ст. - К., 1986.

12. А.Жаборюк. Український живопис останньої третини ХІХ - початку ХХ

ст. - К., 1990.

13. Три порога смерті: письменники України - жертви сталінських

репресій. К., 1991.

14. О.Субтельний. Україна: Історія. - К., 1993.

15. В.С.Полікарпов. Лекції з історії світової культури. Харків, 1990.

16. Історія світової культури. Культурні регіони. - К., 1997.

17. Історія України. Курс лекцій у 2-х кн. - К., 1992.

Зміст.

Лекція 1. Вступ. Предмет і завдання курсу. Культурні джерела східних

слов'ян.

1. Предмет і завдання курсу.

2. Дослов'янська культурна традиція на теренах України.

А. Трипільська культура.

В. Скіфо-сарматська культура.

С. Антична культура.

Д. Візантійська культура.

3. Культура східних слов'ян.

Лекція 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

1. Запровадження християнства.

2. Стародавня література, наукові знання та освіта.

3. Мистецтво: архітектура, живопис, музика та декоративно-ужиткове

мистецтво.

Лекція 3. Розвиток культури України у другій половині 14-18 ст.

1. Релігійне життя в Україні. Берестейська церковна унія.

2. Освіта: братські школи, Острозька та Києво-Могилянська колегії

(Академії).

3. Початок книгодрукування.

4. Полемічна література.

5. Живопис, музика, театр, архітектура.

Лекція 4. Українська та європейська культура в 19 - на початку 20 ст.

Частина 1. Література, наука, освіта.

1. Розвиток освіти в Україні.

2. Наука.

3. Українська література.

Лекція 5. Становлення та розвиток української та європейської

культури в 19 - початку 20 ст. Частина 2. Українське мистецтво.

1. Український театр.

2. Музика.

3. Живопис, скульптура, архітектура.

Лекція 6. Національно-культурне відродження в Україні та його занепад

(1917-1939 рр.). Особливості розвитку світової культури.

1. Українське національне відродження періоду національно-визвольних

змагань.

2. Радянська українізація та культурна революція. Освіта та наука.

3. Художня культура українського Розстріляного Відродження.

А. Література.

Б. Мистецтво (живопис, скульптура, архітектура; музика; театр, кіно).

В.Релігія.

Лекція 7. Культура України у 1939- 1991 рр.

1. Українська культура під час війни та у повоєнне десятиріччя.

Ждановщина.

2. Неоднозначний стан української культури під час "хрущовської

відлиги".

3. Форсований наступ на українську культуру за часів стагнації.

5. Стан культури України в сучасних умовах.

Найголовніші культурні події в Україні. Хронологічна таблиця.

Література.

Спасибо ВАМ за то что Вы скачали этот текст

Если он как ни будь помог ВАМ напишите мне

Strelez2000@mail.ru

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9