Лекції по українській та зарубіжній культурі

безслідно зникло багато творів літератури княжої України і збереглися у

списках лише на півночі. Це дало підстави деяким дослідникам стверджувати,

що вся література цього часу тільки великоросійська.

В умовах, які склалися в Україні після татарського нашестя,

спричинилися до того, що літературне життя могло існувати тільки на

західних окраїнах, у сусідстві з Білорусією. Оригінальних пам'яток лишилося

мало. Літературні пам'ятки ідейно і стилістично продовжують школу Київської

Русі.

В 14-16 ст. гальмом для розвитку української літератури стала

візантійська спадщина, яка на цей час догматизувала ідеї і форми

літературних творів. Після падіння Константинополя (1453) візантійський

вплив зникає. Але за 2 століття в Україні не було створено жодного

літературного твору, який би заслуговував на увагу. Натомість інтенсивно

розвивається фольклор, зокрема історичні думи та пісні, яких до цього часу

український народний епос не знав. Тематика цих дум та пісень (турецько-

татарський полон, втеча з неволі, смерть козака в степу, жорстокість турок)

підтверджує, що створювалися вони саме в ІІ половині 14 - І половині 15 ст.

Полемічна література. З останньої чверті 16 ст. (1580-1590)

з'являється нова тематика літературних та наукових творів, так звана

полемічна література, присвячена релігійній дискусії. За 100 років цього

періоду було створено в 10 разів більше оригінальних творів, ніж за 500

попередніх років. В полемічній літературі можна виділити:

1. Науково-теологічні трактати та історико-політичні памфлети,

відкриті листи, послання-диспути.

2. Художня література практично вся також носить полемічний характер

і спрямована проти католицизму.

3. Твори ораторського мистецтва, легенди, байки, поезія також має

полемічний характер.

Петро Скарга. Полеміку розпочав польський єзуїт, письменник, лідер

войовничого католицизму Петро Скарга. В трактаті "Про єдність церкви божої"

(1577) він обгрунтовує законність королівської влади в Польщі та її

панування в українських та білоруських землях. Слов'яноруська мова

непридатна для жодної науки, це мова мужиків, пише він. Теологія та

філософія можуть розвиватися лише на основі латинської та грецької мов. Все

населення України повинно об'єднатися навкруги папи та польського короля,

порвати з руською вірою, національними традиціями та служити польській

короні та католицькій Речі Посполитій. Його позицію підтримали прибічники

унії, зокрема Київський митрополит Іпатій Потій. Згодом на позиції

уніатства переходили і деякі колишні прибічники православ'я, зокрема,

ректор Київської братської школи, вихованець Замойської та Краківської

академій Касьян Сакович.

Противники унії. Проти Скарги та уніатів виступали ректор Острозької

Академії Герасим Смотрицький професор школи Ставропігійського братства у

Львові Зизаній Тустановський, вихованець Острозької Академії і західно-

європейських університетів Мелетій Смотрицький (син Г.Смотрицького, який

потім став єпископом полоцьким, але після вбивства православними

уніатського єпископа Кунцевича виїхав в Рим і став уніатом).

Антиуніатським твором є літературна пам'ятка "Пересторога", авторство

якої приписують Іову Борецькому або діячу Львівського братства Юрію

Рогатинцю.

Іван Вишенський. Визначним письменником-полемістом цього періоду був

Іван Вишенський (1550-1620). Народився в Галичині, деякий час жив у Луцьку,

підтримував зв'язки з Львівським братством. В 1580-90 рр. переселився на

гору Афон, прийняв чернецтво. В 90-х роках написав найвизначніші твори,

скеровані проти унії. Його перу належать полемічні послання до князя

К.Острозького, П.Скарги. Не обмежувався боротьбою з католицизмом та унією.

Виходячи з засад візантійського аскетизму, гостро критикував весь тодішній

церковний та світський лад і вимагав простоти старо-християнського

братства, як здійснення царства Божого на Землі. В своїх творах малював

барвисті, часто гіперболічні образи морального занепаду еліти, зокрема

духовної, протиставляючи їй простих людей. Емоційне піднесення твору

чергується з гострою сатирою, сарказмом. Накопичення порівнянь, епітетів,

запитань і закликів, іронічне подання побутових деталей, багатство

словника, використання живої народної мови надавали творам Вишенського

яскравості та ефектності. Стиль В. наближався до найкращих взірців

барокового стилю. Праці Вишенського вперше були знайдені дослідниками у

1858 р., вперше надруковані Костомаровим 1865 р.

Григорій Сковорода. Найвизначнішим українським просвітителем-

гуманістом, поетом та вченим-філософом 18 ст. був Григорій Сковорода (1722-

1794). Освіту здобув у Києво-Могилянській Академії. Переслідуваний

світською та церковною владою, він з 1779 р. мандрує по Україні, пропагуючи

свої погляди серед народу. Одним з перших в історії української думки

виступав проти офіційної релігії та церковної схоластики, засуджував

дармоїдство церковників та багатіїв.

Значного прогресу досягла українська iсторіографія. У козацьких

літописах Самійла Величка, Григорія Грабянки та Самовидця, вперше було

систематизовано виклад історичних подій в Україні.

Контрольні запитання.

1. Яке було завдання та значення полемічної літератури в Україні?

2. Чим став відомий Іван Вишенський?

3. Всесвітньо-історичне значення творчості Г. Сковороди.

6. Живопис, музика, театр, архітектура.

Живопис.

Дмитро Левицький (1735, Київ-1822), син українського художника

Григорія Левицького-Ніс (1698, Полт.обл - 1769), академік Петербургської

Академії Мистецтв [ПАМ](1770), написав понад 100 портретів (алегоричний

портрет імператриці Катерини ІІ, французького філософа Дені Дідро та ін.).

Батько створив серію гравюр для Лаврських друкованих видань, гравюри для

видань на честь А.Розумовського, київського митрополита Р.Заборовського,

брав участь у розписах Андріївської церкви

Антін Лосенко (1737, Глухів - 1773), представник класицизму, академік

(1772) і ректор Петербургської Академії Мистецтв. Вчився у живописній школі

Французької королівської Академії, отримав там медаль за живописні твори,

три роки перебував у Римі, пішки пройшов Німеччину, Нідерланди, Францію.

Помер в 36 років. Твори: "Володимир та Рогнеда", "Прощання Гектора і

Андромахи", портрети Сумарокова, Волкова.

Володимир Боровиковський (1757, Миргород - 1825), народився в

старшинській родині, учень Левицького, академік ПАМ (1795). Рання творчість

пов'язана з Україною (розписи в Почаїві). В 1787 переїхав в СПБ. Працював у

стилі класицизму, написав понад 160 портретів російських вельмож, осіб

царського дому, жінок, іконостаси та розписи церков в Миргороді, Могильові,

СПБ, селах, картини на побутові теми (Селянка, Вакханка, Зима, Катерина),

перші в СПБ автолітографії (1815).

Музика.

В музичному мистецтві українському бароко притаманні багатоголосний

спів і такі жанри, як хоровий концерт, псалом, кант, романс. Саме такими

рисами відзначалася творчість композиторів Березовського, Бортнянського та

Веделя. Всі вони випускники Глухівської співочої школи, яку створив гетьман

К.Розумовський у свїй столиці Глухові.

Застосовувався партесний спів (від лат. Рartes - голоса) - стиль

багатоголосся. В середині 17 ст перенесений з України в Росію, існував до

кінця 18 ст. Церковні та світські теми.

Максим Березовський (1745, Глухів - 1777), вчився в Київській

Академії, в 1765-75 вчився і працював в Італії (Болонья), 1771 обраний

членом Болонської Філармонічної академії. В 1773 в Ліворно поставлена його

опера "Демофонт". Написав оперу "Іфігенія", духовні концерти, велику

кількість інших творів, але вони не виконувалися. Творець українського

хорового співу в духовній музиці. У 1774 повернувся в Петербург, але через

інтриги покінчив самогубством.

Дмитро Бортнянський (1751, Глухів - 1825)-композитор релігійної

музики. Викликаний в хорову капелу Петербурга, переведений до придворної

капели. Вчився у італійського композитора в Петербурзі, потім в Венеції. В

Італії поставлені його опери на італійські лібрето: "Креонт" (1776),

"Алкід" (1778), "Квінт Фабій" (1779). З 1796 управитель придворною капелою,

яка складалася виключно з українців. Написав понад 100 творів церковної

музики. Видані в 1882 р. П.Чайковським у 10 т.

Артем Ведель (1767-1806) - композитор, хоровий диригент, співак.

Закінчив Київську Академію, керував церковними хорами в Москві, Києві,

Харкові. Автор хорових концертів на релігійні теми. Вплив українських

пісень-романсів. Виїхав з Москви, куди був посланий не за власним бажанням.

Був послушником Києво-Печерської Лаври. Подорожував Лівобережжям.

Арештований за звинуваченням в антиурядовій діяльності, помер у в'язниці.

Цензура заборонила друкувати його твори.

Театр.

З першої половини 17 ст. в Україні з'являється ляльковий,

маріонетковий театр - вертеп. Найпопулярнішим він стає у другій половині 18

ст. в добу занепаду Києво-Могилянської Академії, коли ряди вертепників

поповнилися вихованцями Академії, які, натхненні ідеями Г.Сковороди, йшли

популяризувати серед народу українську виставу. Така форма найбільш зручною

з огляду на переслідування влади. Розповсюджували вертеп переважно

мандрівні дяки.

Вертепна вистава виразно поділялася на дві частини: релігійну і

світську (трагічну і комічну). В такому поділі можна вбачати зразок

колишньої академічної вистави, що складалася з поважної частини і

інтермедій. Ляльки релігійної частини групуються навколо різдвяної дії,

ляльки світської, побутової частини мали національне забарвлення. Серед них

виділялася постать Запорожця, ляльки більшої від інших і більш рухливої. З

огляду на недавній розгром Січі це мало мати певний політичний акцент.

Вертепна скринька часто мала вигляд поверхового будинку. Різдвяна дія

відбувалася нагорі, а внизу йшли інтермедії. Вертеп явище цілковито

українське, самобутнє, відмінне від російського побутового театру петрушки

та ін.

Архітектура.

В 13-14 ст. будівництво в Придніпров'ї припинилося, але

продовжувалося на Волині, в Галичині, Закарпатті. Головним чином це були:

1)оборонні споруди - замки та фортеці (палац-фортеця у селі Меджибож

Хмельницької обл.); 2)релігійні споруди - церкви та монастирі (Покровська

церква-фортеця у селі Сутківці Хмельницької обл.; Троїцький монастир-

фортеця, Рівненська обл.).

У 16 ст. у Львові силами італійських майстрів будуються значні

архітектурні споруди в стилі ренесанс. Цей стиль прийшов в Україну з Італії

через Угорщину та Словаччину, а також з Німеччини через Краків. До

ренесансових будівель цього часу, які збереглися у Львові, належать Чорна

кам'яниця (1577). Башта Корнякти Успенської церкви (1578) висотою у 66 м.,

каплиця (рос. - часовня) Трьох Святих (16 ст.), вірменський кафедральний

собор (14-17 ст.), Успенська церква (1591-1631) - на той час єдина

українська церква в центрі Львова.

Друга половина 17 та 18 ст. увійшли в історію мистецтва, як другий

після Київської Русі золотий вік української архітектури, коли панівним

стилем стало українське, козацьке, мазепинське бароко.

Бароко - стиль в європейському мистецтві кінця 16 - середини 18 ст.,

для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність. В

Україні, поряд з високим, аристократичним бароко, існувало народне -

міщанське, селянське, козацьке. В стилі козацького бароко побудовані

полкова канцелярія (так званий будинок Лизогуба) в Чернігові ((90-і рр. 17

ст.), Києво-Могилянська Академія (Шедель, 1734-1740), Ковнірівський корпус

(Ковнір,1721-1772), Андріївська церква (Растреллі, 1747-1753), церква

св.Юра (Меретин, 1745-1770).

Незважаючи на Руїну після Визвольної війни, в Україні провадилося

будівництво культових споруд (Миколаївськй собор в Ніжині, 1668, Тороїцький

собор Густинського монастиря, 1671-1676, Собор Троїцького монастиря в

Чернігові, 1779-1789). Але свого апогею будівництво досягло за час

двадцятилітнього правління гетьмана Мазепи.

Іван Мазепа (1640-1709) був розумною освіченою людиною, мудрим

державним керівником. Освіту здобув у Київському колегіумі та Варшавській

єзуїтській школі. Прослухав курс лекцій в університетських центрах Західної

Європи (Німеччина, Італія, Франція, Нідерланди). Знав 8 мов (латинську,

німецьку, французьку, італійську, польську, татарську, російську,

українську). Ставши у 1687 р. гетьманом України, постійно піклувався про

розвиток освіти, науки, культури. За його пропозицією Києво-Могилянська

Колегія була перетворена на Академію, було засновано Чернігівський колегіум

(1700). Підтримував творчість Дмитра Туптала, Феофана Прокоповича, Стефана

Яворського та ін. Сам писав вірші, зокрема є автором думи "Всі покою щиро

прагнуть". Зібрав велику власну бібліотеку. Був щедрим меценатом, жертвував

великі гроші на церкву та Київську колегію (любив там виступати, за

висловом П.Орлика, "мовою Тита Лівія та Цицерона"), будівництво церков,

малярські та оздоблювальні роботи. Після його правління лишилися величезні

пам'ятки мазепинського бароко в Києві, Чернігові, Переяславі

(Богоявленський Собор Братського монастиря, 1690-1693, та Микольський Собор

у Києві, 1690-1696, Церква Всіх Святих над Економічною брамою Києво-

Печерської Лаври, 1696-1698, Вознесенський собор в Переяславі, 1695-1700,

Собор Крестовоздвиженського монастиря в Полтаві, 1689-1709, Покровський

Собор в Харкові, 1689, Преображенський Собор Мгарського монастиря біля

Лубен,1684-1688 та ін.). В 1691-1705 р. в стилі бароко була реставрована

Софія Київська.

До цього часу збереглися палати Мазепи в с. Іванівському Курської

обл. В 1703 р. Петро І передав йому у володіння великі угіддя на кордоні

України та Росії, де були засновані села Іванівське, Степанівка та

Мазепівка. Палати в Іванівському - одноповерховий будинок з підвалом та

високим фронтоном, що нагадує будинок Лизогуба в Чернігові, але більш

простий в оформленні.

Осип Старцев (ІІ половина 17 ст.)-російський архітектор, один з

перших, хто працював в Україні. Побудував у Києві Собор Братського

монастиря (1693) та Микольський Собор (1696), переіменований в 19 ст. у

Воєнно-Микольський Собор [обидва зруйновані за радянської влади]. У Москві

збудував трапезну Симонова монастиря (1677-1680), Крутицький терем (1693-

1694).

Варфоломій Растреллі (1700, Париж - 1771), працював в стилі

російського, наришкінського бароко. За його проектом у Києві побудована

Андріївська церква (закладена 1744 в зв'язку з приїздом Єлизавети Петрівни,

а церкви спирається на двоповерховий будинок, який є фундаментом, навкруги

тераса, вид на Поділ та Дніпро. Внутрішня оздоба в стилі рококо, картини

Антропова "Тайна Вечеря", "Успіння Богоматері", розпис царських врат. Інші

праці В.Растреллі: Великий палац в Петергофі (1747-52), Смольний монастир

(1748-1764)

Бернард Меретин (кінець 16 ст. - 1759), український архітектор,

німець за походженням. Побудував Собор св. Юра у Львові (1715-70), ратуша в

Бучачі (1751). Стиль рококо з рисами українського бароко.

Гофман - німець за походженням. Будував Успенський Собор в Почаєві,

стиль бароко

У першій половині 18 ст. в Києві архітектор Йоган Шедель, німець за

походженням, на замовлення Київського митрополита Рафаїла Заборовського

побудував браму головного входу до митрополичого дому на території

Софійського собору (Брама Заборовського, 1746-1748), яка стала одним з

класичних прикладів стилю українського бароко. Брама збереглася до цього

часу і її можна побачити, якщо обійти будівлю Софійського собору ззаду,

хоча сам вхід у 20-х рр. 20 ст. було закладено цеглою. Шеделем також була

побудована 23-х метрова дзвіниця Києво-Печерської Лаври (1731-1743),

добудована дзвіниця Софійського собору(1744-1748), надбудова Київської

Академії на Подолі.

Іван Старов (1745-1808), рос. арх., академік ПАМ, стиль класицизм,

планував будівництво міст Катеринослава, Миколаєва. Збудував Таврійський

палац в СПБ (1783-89).

Український архітектор Степан Ковнір (1695-1786), кріпак Києво-

Печерської Лаври, побудував у стилі українського бароко, так званий,

Ковнірівський корпус (1721-1772), дзвіниці на Дальніх та Ближніх печерах

(1754-1762) Києво-Печерської Лаври, церкву та дзвіницю у Василькові (1756-

1758), дзвіницю Києво-Братського монастиря (1756-1759).

Інший український архітектор Іван Григорович-Барський (1713-1785),

який також працював у стилі українського бароко, побудував будинок полкової

канцелярії в Козельці (1760-1767), надбрамну церкву з дзвіницею в

Кирилівському монастирі (1750-1760), Покровську церкву (1766) та церкву

Миколи Набережного в Києві (1772), яка зараз є резиденцією патріарха УАПЦ.

Паркова культура.

Софіївка біля Умані, площа 140 га, побудована графом Потоцьким

наприкінці 18 - на початку 19 ст.: бесідки, водоспади, мости, канали,

скелі, 400 видів дерев та кущів.

Олександрія маєток власниці Білої Церкви польської княгині Олександри

Браницької, в Білій Церкві, на березі р.Рось, будівництво розпочато 1793 р.

за планом садівника Мюффо, закінчено 1850 р.: 500 видів дерев та кущів.

Контрольні запитання.

1. Яке значення мала творчість Березовського, Бортнянського, Веделя?

2. Спільне та особливе українського бароко в порівнянні з надбаннями

світового мистецтва.

3. Дайте характеристику творчості Левицького, Лосенко,

Боровиковського.

4. Дайте характеристику вертепу.

Висновки.

У ХУІ-ХУІІІ ст. культура України досягла великих успіхів і стала

провідною у Східній Європі, вбираючи в себе найкращі європейські взірці і

пристосовуючи їх до національних традицій.

Лекція 4.

Українська та європейська культура в 19 - на початку 20 ст. Частина

1. Література, наука, освіта.

План лекції:

1. Розвиток освіти в Україні.

2. Наука.

3. Українська література.

1. Розвиток освіти в Україні.

Реформа освіти. На початку 19 століття царський уряд провів в Росії

реформу освіти. Була введена така структура навчальних закладів: 1)церковно-

парафіяльні школи; 2)районні школи; 3)гімназії (середні навчальні заклади,

що готували до вступу в університет) і 4)університети. Особлива увага і

відповідні асигнування виділялися останнім двом групам.

Ліцеї. У першій чверті 19 ст. були створені привілейовані навчальні

заклади - ліцеї, що поєднували середню і вищу освіту: Кременецький ліцей на

Волині (1805), Ришельєвський ліцей в Одесі (1817), гімназія вищих наук

князя І. Безбородька в Ніжині (1820). Кременецький ліцей був закритий після

польського повстання 1830-1831 р., Ришельєвський був перетворений у

Новоросійський (Одеський) університет, Ніжинський - в педінститут.

Харківський університет. У 1805 р. було відкрито Харківський

університет. Його організатором був український вчений і винахідник Василь

Каразін.

Василь Каразін (1773-1842) український вчений, винахідник,

просвітник, громадський діяч. Походив з козацького роду та грецьких

колоністів. Освіту здобув у харківському приватному пансіоні та Гірничому

інституті в Петербурзі. Його перу належать наукові праці з кліматології,

агрономії, метеорології, гірничої справи. Він був винахідником парового

опалення, технології добування селітри тощо. Сучасники назвали його

"українським Ломоносовим". Ю.Лавріненко назвав його "архітектором

відродження". Він склав також ряд проектів суспільно-економічних реформ в

Росії, перетворення її в конституційну монархію, ліквідації кріпацтва. Був

радником та вчителем Олександра 1, але в 1820-1821 рр. заточений у

Шлісельбургську фортецю. Останні роки життя провів в родовому маєтку на

Слобожанщині.

Київський університет. У 1834 р. був створений Київський університет.

Його першим ректором був М. Максимович.

Михайло Максимович (1804-1873) - учений-природознавець, історик,

фольклорист, археолог, мовознавець та громадський діяч, член Петербургської

Академії Наук. Народився на Черкащині. Освіту здобув в Новгород-Сіверській

гімназії та Московському університеті, з 1833 - його професор. В історичних

творах критикував норманську теорію, доводив спільні корені трьох

східнослов'янських народів. Листувався з М.Гоголем, приятелював з

Т.Шевченко.

Царський уряд поставив завдання перед обома університетами -

Харківським та Київським - проведення русифікаторської політики в Україні.

Однак насправді обидва університети стали центрами зміцнення та

розповсюдження української культури.

Жіноча освіта. Крім привілейованих чоловічих навчальних закладів,

виникає жіноча освіта - так звані, Інститути шляхетних дівчат (Харків,

Полтава, Одеса, Керч і Київ) [1812-1838]. Для дітей дворянства існували

приватні школи.

Костянтин Ушинський, видатний український і російський педагог (помер

в Одесі і похований у Києві в 1870 р.), вважав, що освіта повинна готувати

дітей до життя і праці, прищепляти їм почуття обов'язку перед людьми і

здійснюватися рідною мовою дітей.

М. Пирогов, відомий російський педагог і хірург, що у 1856-1861 р.

був попечителем Одеського і Київського навчальних округів, визнавав

необхідність поширення освіти серед широких мас населення. При його

підтримці в 1859 р. в Києві була відкрита перша недільна школа для

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9