Теневая экономика

залишкова балансова вартість його становила 11 млн грн. І хоча

розслідування цієї справи триває, але механізм функціонування тіньової

приватизації очевидний

2.2 Експорт капіталу та інші фінансові операції

За різними оцінками, в тіньовому секторі обертається від 40 до 60 %

фінансових ресурсів країни. Виключне значення за таких умов має вивіз

капіталів за кордон. Він не тільки дає змогу краще відмити гроші, отримані

злочинним шляхом, але й дозволяє власникам напівлегальних чи взагалі

нелегальних капіталів в Україні значною мірою позбутись контролю за їх

активами з боку органів державної та місцевої влади і управління. А ціна

такої економічної та політичної свободи набуває особливого значення із

наближенням президентських виборів. Адже з одного боку, ці вибори вимагають

концентрації фінансових ресурсів, а з іншого – після них багато і

підприємців, і політиків, і різноманітних експертів не виключає переділу

власності.

У цьому контексті показово, що вивіз капіталу за кордон останнім часом

зростає. Так, за оприлюдненими нещодавно даними НБУ, у 2000 р. Україну

залишили капітали на суму в 385 млн дол. у 2001 р. – на 898 млн дол. а у

2002 р. – вже на 2,271 млрд дол. При цьому голова НБУ С. Тигипко стверджує,

що левова частка коштів була виведена з України завдяки використанню

елементарної схеми із залученням офшорних компаній, суть якої полягає у

наступному. Резидент України купує акції вітчизняного підприємства, як

правило, це – неліквідні цінні папери, що дозволяє купувати їх за низькою

цінною. Потім ці акції за тією ж низькою ціною продаються нерезиденту

України, як правило офшорній компанії. Перший нерезидент передає зазначені

акції за тією ж ціною іншому нерезиденту (переважно теж офшорна компанія).

А вже цей, другий, залучений до фінансового ланцюжка нерезидент продає

акції українському підприємству за ціною, що у десятки разів перевищує

початкову ціну продажу акцій. Обсяг вивозу капіталу приблизно (за

вирахуванням порівняно невеликих комісійних) дорівнює різниці між останньою

угодою між нерезидентом і резидентом України (що здійснювалась за високої

ціни акцій) і першою угодою між резидентом України і нерезидентом (що

укладалась за низької ціни акції). На думку деяких експертів, для такої

схеми вивозу капіталу може здійснюватись спеціальна емісія акцій. При цьому

треба підкреслити, що вивіз капіталу з України де-факто здійснювався за

допомогою цілком легальних (де-юре) угод з купівлі-продажу цінних паперів.

За твердженням С. Тигипка, у переліку суб’єктів підприємницької діяльності,

що використовували зазначену схему експорту капіталу, представлені банки

практично всіх основних бізнес-груп України. А це свідчить про широкі

масштаби та певну аполітичність (у плані провладних або опозиційних

уподобань підприємців) розглянутої схеми експорту капіталу. Головним

інструментом у боротьбі із наведеною вище схемою вивозу капіталу з України

має бути постанова НБУ № 36 від 29 січня 2003 р., що передбачає

ліцензування операцій з цінними паперами. Так, НБУ узгоджуватиме з СБУ та

МВС видачу банкам і фінансовим компаніям ліцензій на придбання валюти на

міжбанківському ринку під операції по угодах із нерезидентами щодо акцій

українських компаній. Водночас, на думку деяких спостерігачів, існує цілком

конкретна “жертва” (хоча вона й не була названа С. Тигипко), проти якої

буде в першу чергу спрямована дія зазначеної постанови НБУ, оскільки навряд

чи варто очікувати на компанію за “чистоту” національного бізнесу як

такого.

А за словами фінансистів, оприлюдненою головою Національного банку

схемою активно користувались у 1997-1998 рр. Нині ж вдаються до більш

витончених схем експорту капіталу, які не протирічать чинному

законодавству. Доречно також згадати, що свого часу масштабний вивіз

капіталу з України здійснювався через прибалтійські банки. Після того як

було виявлено безпрецедентний розрив між митною вартістю прибалтійського

імпорту та сумами проплачених грошей (близько 1 млрд дол. протягом 1999

р.), цей канал завдяки ряду прийнятих адміністративних заходів було

перекрито.

До речі, використання цінних паперів як інструменту для здійснення

фіктивних за своєю метою фінансових операцій (хоча формально і в межах

чинного законодавства) не є суто українським “ноу-хау”, а досить добре

відоме у світовій практиці. Одна із схем відмивання “брудних” грошей,

оприлюднених FATF, передбачає використання з цією метою цінних паперів.

Боротьбою з легалізацією коштів, одержаних злочинним шляхом,

займається і спеціалізований підрозділ ГУБОЗ МВС України. Цим підрозділом,

наприклад, минулого року у Харкові припинено діяльність групи підприємців і

керівників філії одного з банків, що здійснювали протизаконні фінансові

операції з використанням офшорної компанії. Зловмисники встигли “відмити”

понад 4,5 млн дол. США. За матеріалами служби БОЗ прокуратурою порушена

кримінальна справа.

В Івано-Франківській області викрито групу керівників декількох

комерційних структур. Шляхом проведення фіктивних вексельних розрахунків і

безтоварних операцій вони викрали і “відмили” понад 15 млн грн.

Для координації зусиль різних державних структур у боротьбі з

відмиванням “брудних” грошей створена спеціальна міжвідомча група. До неї,

крім співробітників ГУБОЗ, входять представники ДПА, НБУ, Мін’юсту, фахівці

нещодавно створеного Державного департаменту фінансового моніторингу,

митної служби. Група займається дослідженням тенденцій, схем і способів

відмивання коштів і доходів, отриманих злочинним шляхом. Джерелами таких

доходів є незаконна міграція, торгівля людьми, наркобізнес.

Оскільки через складність фінансових схем, що застосовуються,

встановити факт відмивання “брудних” грошей дуже складно, то на практиці

іноді виникає певна розбіжність у корпоративних інтересах між банкірами та

працівниками правоохоронних органів насамперед з приводу розкриття

інформації, яка є банківською таємницею. Банкіри звертають увагу на те, що

розширення доступу працівників правоохоронних органів до таємниці

банківських вкладів послабить довіру клієнтів до банківських установ,

негативно вплине на стан депозитів у банках.

Також дуже критично налаштований ряд банкірів щодо дій правоохоронців,

які, поширюючи інформацію про правопорушення у фінансовій сфері, таким

чином формують негативний імідж банківської системи України в цілому. На

думку банкірів, це може мати негативні наслідки для всієї вітчизняної

економіки. Не виключено, що саме у такому контексті деякі з них розглядають

заяву Міністерства внутрішніх справ: “Банківська система перетворилася на

центральну ланку технологічного ланцюжка з відмивання капіталів, здобутих

злочинним шляхом. До кримінальної відповідальності за вчинення корисливих

злочинів безпосередньо у банках притягаються 367 працівників, з яких 54 –

керівники банківських установ”. (Правда, у звіті не вказується, скільки з

притягнутих до відповідальності осіб визнані винними у судовому порядку).

Не дивно, що у такій атмосфері ряд українських страхових компаній

висловив свою занепокоєність діями ДПАУ, яка, посилаючись на свої внутрішні

документи, раптово почала вимагати у них договори перестрахування із

латвійською компанією “EstoraRe”. Оскільки ДПАУ не прокоментувала свої дії,

то можна припустити, що податківці аналізують імовірність функціонування

якоїсь схеми експорту капіталу з України або ж ухиляння від оподаткування.

Водночас, на думку деяких оглядачів, стимулювати розвиток тіньових

процесів на вітчизняному фінансовому ринку може і реалізація намірів

Національного банку заборонити обмінні пункти валюти, що працюють на

підставі агентських угод. За даними НБУ, на такі пункти припадає 57 % від

їх загального числа в Україні і лише 29 % від загальноукраїнського обсягу

валютообмінних операцій. Це, на думку деяких експертів, свідчить про

приховування доходів.

Не відкидаючи, в принципі, можливості приховування доходів

валютообмінними пунктами, зазначимо, що на підставі такого простого

порівняння не можна робити такі однозначні висновки. Поряд з цим досить

проблематично, чи зможуть банки оперативно заповнити вакуум у

валютообмінній мережі, що виникне внаслідок закриття пунктів, які працюють

за агентськими угодами. Швидше за все, треба погодитись з деякими

оглядачами, які вважають, що наслідком зазначеної новації НБУ стане поява

численних стихійних нелегальних пунктів обміну валюти з усіма вадами,

притаманними тіньовій економіці

2.3. Податкові правопорушення

Одне з ключових місць у механізмі функціонування тіньової економіки

посідають податкові правопорушення. Надзвичайно великі масштаби їх

розвитку, по суті, є загальновизнаними. Наприклад, відповідаючи на

запитання кореспондента щотижневика “Дзеркало тижня”, Генеральний прокурор

С. Пискун висловив думку, що чисельність реальних мільйонерів приблизно у 5

разів перевищує чисельність мільйонерів офіційно задекларованих. Минулого

року за позовом податкових інспекцій було порушено 2 тис. кримінальних

справ щодо ухилення від сплати податків, у тому числі більше 1,5 тис. на

суму понад 1 млн грн.

Проведення легалізації неоподаткованих доходів населення, отриманих

незлочинним шляхом, у вигляді їх амністії дасть змогу вивести з тіньового

обігу від 35 млрд до 40 млрд грн. Про це заявив на брифінгу заступник глави

Адміністрації Президента України П. Гайдуцький, коментуючи доручення уряду

глави держави здійснити ряд заходів з “детінізації” та легалізації доходів.

“Така акція має бути одноразовою з терміном від 3 до 6 місяців”, – зазначив

заступник глави АП України.

Узагалі податкові правопорушення дуже численні та різноманітні,

здійснюються і юридичними, і фізичними особами. Як зазначають фахівці,

наприклад, незаконне відшкодування із державного бюджету податку на додану

вартість (ПДВ) експортерам стало різновидом кримінального бізнесу, масштаби

якого загрозливі для української економіки. Можна навести лише один

приклад: за 2001 рік вдалося запобігти відшкодуванню ПДВ за фіктивними

операціями на суму понад 1 млрд грн, а в I кварталі 2002 року – на суму

близько 540 млн грн.

Повернення ПДВ, на думку голови Державної податкової адміністрації України

Ю. Кравченка, залишається великою проблемою податкової системи України. За

його словами, з початку 2003 р. підприємцям повернули 104 млн грн, але їм

держава заборгувала ще 2,9 млрд грн. При цьому б суми ПДВ, заявлені

платниками до повернення, постійно зростають. Якщо у 2000 р. було заявлено

до повернення 11 млрд грн, то у 2002 р. – вже 16 млрд грн. Особливо гостро

стоїть проблема відшкодування ПДВ у експортно орієнтованих регіонах. Так,

за повідомленням голови ДПА у Дніпропетровській області Л. Гаврюка,

минулого року в області відшкодовано ПДВ на 39 млн грн більше, ніж зібрано.

Загальна сума відшкодування становить 758 млн грн. Ще 1,8 млрд грн заявлено

для відшкодування, що у 1,5 раза перевищує суму всіх податків, які надійшли

з Дніпропетровської області до держбюджету минулого року.

Виявлення фальсифікованих вимог для відшкодування ПДВ складна й кропітка

процедура. На думку фахівців, головними критеріями при виборі заявок для

поглибленого контролю є:

– чи є повернення податків першим для експортера;

– чи є дані про дотримання платником податків податкового законодавства.

Виділяються платники, що мають прострочену заборгованість зі сплати

податків чи скоїли порушення податкового законодавства;

– чи відрізняються суми, зазначенні в заявах, від визначеного рівня

відшкодування.

Якщо на ці запитання дається відповідь “так”, то заявка повинна пройти

поглиблений контроль з боку податкової служби. Якщо ж податкова служба все-

таки вирішить проводити перевірку, то основна увага має приділятися:

показникам, що визначають ПДВ, включаючи обсяги операцій із закупівель,

продажу й експорту; різниці між експортними цінами, які відображаються у

звітності платником, й експортними цінами, що розраховуються митною

службою; загальному обороту компанії; коефіцієнту обороту з експорту.

Митна служба несе відповідальність за перевірку точності експортних

декларацій з точки зору опису, кількості та вартості експортних товарів і

забезпечення того, що завірені копії експортних декларацій надавалися

тільки за фактично вивезені за межі країни товари.

Контроль за поверненням ПДВ експортерам значно посилюється за наявності

ефективних механізмів обміну інформацією між податковою й митною службами з

використанням спільних комп’ютерних систем і цифрового коду для реєстрації

експортера. Необхідно, щоб інформація митної служби, яка повинна бути в

розпорядженні податкової служби, мала дані:

– про експортні декларації, у тому числі реквізити експортера, а також вид,

вартість і кількість товарів. Це дасть змогу зіставити фактичну потужність

підприємства з кількістю товарів, що експортуються;

– про дотримання експортерами митного й податкового законодавства;

– про звичайні ціни операцій, щоб установити різницю в цінах при

зловживанні трансфертними цінами.

Для подання податковим органам даних про фактично експортовані вантажі

митна служба повинна спочатку встановити, чи були декларовані товари

фактично вивезені за межі держави. Дієвим механізмом тут є міжурядові угоди

про адміністративну взаємодопомогу в митних справах, укладені українською

митною службою з багатьма країнами світу. Але цього недостатньо. Необхідно

також на міжурядовому рівні визначити порядок обміну інформацією з митними

службами сусідніх країн про підтвердження доставки товарів, виключивши

таким чином можливість незаконного відшкодування ПДВ за відсутності

фактичного експорту. Такий порядок має визначати формат і терміни обміну

інформацією, можливість обміну інформацією між серверами центральних баз

даних митної служби України й митних служб сусідніх країн.

Певною мірою проблема повернення ПДВ – результат недоліків вітчизняного

податкового законодавства. Так, у серпні 2002 р. Генеральна прокуратура

порушила кримінальну справу щодо факту ухилення від сплати податків у

особливо великих розмірах проти посадових осіб експортера металобрухту

компанії “МАСА інвест груп”. А у березні 2003 р. було затримано

генерального директора цієї компанії С. Троцького. Раніше Вищий

господарський суд України зобов’язав компанію сплатити 80 млн грн боргу з

ПДВ. Продаж металобрухту українським експортером нерезидентам здійснювався

на митній території України. Саме з приводу тлумачення поняття експорту у

“МАСА інвест груп” і з’явились розбіжності з ДПАУ. Причому позицію

підприємців, що апелювали до букви Закону “Про податок на додану вартість”,

за словами кореспондента “Украинской Инвестиционной Газеты”, у цілому

підтримували у Кабінеті Міністрів та Міністерстві економіки. До того ж, як

стверджує начальник відділу компанії-металотрейдера О. Малафєєв, ця фірма

через суд домоглась у податковій адміністрації повернення заборгованості з

боку держбюджету на суму 40 млн грн. А податківці, зазначає кореспондент,

такого “нахабства” стерпіти не змогли, що в результаті й призвело до

згадуваного вище судового рішення.

Не проста ситуація складається і зі збором інших видів податків. Так, за

словами Ю. Кравченка, наприкінці лютого ДПАУ звинувачувала 17 комерційних

банків у несплаті податку на прибуток за 2002 р. у повному обсязі. Позицію

ДПАУ, як зазначає кореспондент газети “Деловая Украина”, підтримав голова

НБУ С. Тигипко, закликавши податківців перевіряти подібні структури. На

думку оглядача, особлива увага податківців та НБУ буде спрямована на

банківські структури, що так чи інакше підтримують опозицію. Це зокрема,

акціонерний банк “Мрія”, “Югбанк”, а також Київський банківський союз, що

лобіюють інтереси “Нашої України”. Водночас не виключено, які “постраждати”

можуть і представники провладного табору, що займають альтернативні до Ю.

Кравченка та С. Тигипка ніші впливу. Правдоподібність таких прогнозів

цілком імовірна, оскільки ДПАУ не має претензій, за словами Ю. Кравченка,

лише до 63 банків України, 17 банкам звинувачення пред’явлені, а про решту

– а це 77 банків – нічого не було сказано. Деякі оглядачі, на підставі

всього згадуваного вище роблять висновок про тактичний альянс Ю.Кравченка

та С. Тигипка, який із наближенням президентських виборів може

перетворитися на стратегічний. Узагалі подібна увага саме до банків цілком

закономірна, оскільки саме вони оперують великими обсягами грошей, без яких

розраховувати на успіх у передвиборній кампанії безглуздо. Водночас

негативні наслідки для економіки політизації банківського сектора

загальновідомі.

Треба підкреслити, що банківська сфера – не єдина проблемна ланка

вітчизняної економіки зі сплати податку на прибуток. За оцінками фахівців

ДПАУ, борги підприємств в Україні зі сплати податку на прибуток зросли у

2002 р. більше ніж у 3 рази і становили близько 4,5 млрд грн. Майже

половина цієї суми – борги підприємств паливно-енергетичного комплексу.

Поряд з цим за минулий рік спостерігається зростання надходжень податку на

прибуток підприємств на 14 % (або на 1,1 млрд грн), чого вдалося досягти

виключно за рахунок зростання кількості прибуткових підприємств. По суті,

штучна збитковість підприємств не такий вже рідкісний прийом бізнесу. Але

чи має місце незаконне ухиляння від оподаткування, чи цілком легальна

мінімізація податків, треба з’ясовувати у кожному конкретному випадку.

Враховуючи актуальність цього питання, відтепер усі декларації підприємств

зі збитками будуть приймати окремо та особисто начальники державних

податкових інспекцій, щоб зразу з’ясувати у бухгалтера причину появи

збитків.

Актуальною є також проблема контролю за обігом підакцизних товарів. Так, 18

березня на прес-конференції першого заступника голови ДПАУ, начальника

податкової міліції В. Жвалюка було оприлюднено результати операції “Акциз”,

що проходила протягом двох місяців. Тільки алкогольних напоїв було вилучено

податківцями на суму 5,5 млн грн (на цю суму алкогольних напоїв було

вилучено за весь минулий рік). У цілому в результаті перевірок більше 6

тис. об’єктів на кожному другому з них виявлено порушення. Було порушено

626 кримінальних справ. Зібрана за ці два місяці сума акцизного збору

різних видів підакцизних товарів становить 600 млн грн – удвічі більше, ніж

за цей же період минулого року. Однак масовість порушень свідчить про

наявність глибинних проблем у сфері обігу підакцизних товарів. Так,

“безакцизну” горілку у промислових обсягах випускають цілком легальні

виробники, тоді як частка фальсифікатів порівняно незначна.

Показова в цьому плані і ситуація у нафтопереробній галузі, де нечіткість

вітчизняного законодавства призвела до того, що нафтопереробні заводи свого

часу не платили акциз із нафтопродуктів, вироблених з давальницької

сировини, яку постачали підприємства з іноземними інвестиціями (ПІІ). Ці

дії базувались на тлумаченні неоднозначного законодавства, що надавало

пільги ПІІ. Спроби ліквідувати пільги робилися, починаючи з 1999 р. Але

останню крапку у затяжному спорі поставив у 2002 р. пленум Верховного

господарського суду, який визнав ПІІ рівними у правах з іншими платниками

податків й уповноважив суди переглянути всі справи за їх участю. У

результаті Господарський суд Львівської області визнав законним рішення

податкової адміністрації про донарахування нафтопереробному комплексу

“Галичина” акцизів, несплачених у 2001-2002 рр. Вочевидь подібна доля чекає

й інші нафтопереробні заводи (НПЗ). Наслідком сплати акцизу стане не тільки

поповнення бюджету, а й зменшення обсягів фінансових ресурсів НПЗ. Власники

останніх, як відомо, є активними учасниками та спонсорами передвиборних

перегонів. А найбільшу власність у вітчизняних НПЗ мають російські компанії

та українські компанії, пов’язані з ПриватБанком.

Для здійснення тіньових операцій використовуються різноманітні податкові

пільги. Наприклад, організації, що входять до технопарку, їх дочірні та

спільні підприємства мають право не перераховувати до бюджету суми податку

на прибуток, а отримані кошти спрямовувати виключно на розвиток власних

дослідницько-експериментальних баз. Такою системою пільг у корисливих цілях

вирішив скористатися, наприклад, один із київських підприємців, що

зареєстрував у Києві одне з дочірніх підприємств. Його створення давало

право на отримання свідоцтва інноваційного проекту в структурі технопарку.

Здійснюючи фінансові махінації з незаконним використанням нульової ставки

ПДВ, бізнесмен надав послуги з відмивання грошей ряду відомих компаній

України. Через мережу власних комерційних структур він перерахував на

рахунки закордонних банків близько 11 млн грн, призначених для розвитку

вітчизняної науки.

У результаті податкового аудиту, проведеного на 300 підприємствах, що

працюють у спеціальних економічних зонах (СЕЗ) та на територіях

пріоритетного розвитку (ТПР), порушення податкового законодавства були

виявлені на кожному четвертому з них. Багато підприємств-пільговиків

використовували надані їм пільги не за призначенням. Одна з подібних схем

виглядає наступним чином. Спочатку у СЕЗ або ТПР ввозиться неоподаткований

товар, який у подальшому продається за вигідною ціною за межами означених

територій. Використовуються й інші схеми, але економічною основою їх

ефективності слугують різноманітні митно-податкові пільги, що дають змогу

суб’єктам тіньового бізнесу грати на створюваній за допомогою згаданих

пільг вигідній для них різниці цін. Тому не дивно, що за результатами

Страницы: 1, 2, 3, 4