бесплатно рефераты
 
Главная | Карта сайта
бесплатно рефераты
РАЗДЕЛЫ

бесплатно рефераты
ПАРТНЕРЫ

бесплатно рефераты
АЛФАВИТ
... А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

бесплатно рефераты
ПОИСК
Введите фамилию автора:


Теневая экономика

документальних перевірок підприємств, які працюють у СЕЗ і ТПР, до

державного бюджету, за повідомленням Головного управління податкового

аудиту і валютного контролю ДПАУ було донараховано 27 млн грн

Розділ 3.Проблеми і перспективи боротьби з тіньовим сектором в Україні

Проблемою України є явно кримінальна, замішана на тіньовій діяльності

фарбування кланів, що складаються. У цьому зв'язку небезпідставним

представляються висловлювані побоювання, що на результат майбутніх виборів

у країні сильний вплив будуть робити кримінальні елементи.

Для формування ресурсної бази всієї тіньової економіки виключне

значення мають різноманітні операції на товарних ринках, оскільки саме вони

надають основне товарне покриття для тіньових фінансових ресурсів,

забезпечуючи таким чином товарно-грошовий обіг тіньового сектора

вітчизняного господарства.

До того ж для тіньових операцій на товарних ринках характерні велика

розгалуженість та ієрархічна структура, участь в них багатьох дрібних

суб’єктів (представники малого бізнесу, наймані працівники, офіційно

безробітні тощо). Тому, враховуючи різноманітність та складність товарно-

грошових операцій, далеко не завжди всі сумнівні випадки можна однозначно

віднести до тіньового сектора. Наочним прикладом у цьому плані може

слугувати нинішня ситуація на зерновому ринку. Скандал розгорівся після

нещодавніх заяв представників влади ряду регіонів, а також деяких

підприємців про загрозу дефіциту зерна та ймовірність зростання цін на

хліб. Починаючи з лютого, зростають ціни на борошно. А, наприклад,

правління ВАТ “Кримхліб” заявило, що буде змушене переглянути ціну на всі

види продукції у зв’язку з практично триразовим зростанням цін на зерно та

стрімким підвищенням вартості борошна. Подібні заяви на фоні нещодавніх

гучних рапортів про рекордні врожаї зерна та успішну експансію вітчизняного

зерна на світові ринки, про нарощування експорту, по суті, й слугували

спусковим гачком до розгортання скандалу. Зазначений інформаційний привід

стимулював інтерес ЗМІ до цієї проблеми. Як повідомила, наприклад,

“Украинская Инвестиционная Газета”, менше ніж за місяць перевірок

департамент Державної служби по боротьбі з економічними злочинами

Міністерства внутрішніх справ України задокументував понад 210 порушень

щодо операцій на зерновому ринку, включаючи незаконне використання зерна з

державного резерву. Так, посадові особи АПК “Ужгородський” незаконно

використали понад 1,4 тис. т зерна з держрезерву на суму 1,3 млн грн.

Керівництво ж Володимир-Волинського хлібоприймального підприємства (ХПП)

реалізувало за демпінговими цінами заставлене під кредит зерно, у

результаті чого збитки цього підприємства та ПриватБанку, що видав позику,

у сукупності становили 1,4 млн грн. У Харківській області керівництво

Ковягівського ХПП незаконно реалізувало 920 т зерна з держрезерву на суму

875 тис. грн. Минулого року співробітники згадуваного департаменту МВС

розкрили майже 1200 злочинів, пов’язаних із розкраданням зерна та

зловживаннями на зерновому ринку. Водночас, за повідомленням керівника

цього департаменту, нинішнього року МВС не порушувало кримінальних справ

проти зернотрейдерів, але почало перевірку їх діяльності. З’ясовується,

наприклад, правомірність здійснення ними операцій з експорту зерна. Між

тим, за даними Генеральної прокуратури, встановлені факти незаконного

відшкодування ПДВ з держбюджету щодо операцій із зерном.

Досить гострою залишається проблема великомасштабної контрабанди

цілого ряду товарів. Причому, як зазначають фахівці, наприклад, крім

прямого нелегального імпорту цукру, використовуються можливості імпорту

через СЕЗ, пільги СП тощо. І хоча наприкінці минулого року було прийнято

закон, що заборонив безмитний імпорт продуктів харчування через СЕЗ, однак

про реальні його наслідки для ринку цукру говорити ще зарано. Основні

напрямки контрабандних операцій – Росія та Молдова. Треба підкреслити, що,

на думку експертів, тінізації ринку цукру, як і ринку зерна сприяє

нераціональна державна політика щодо регулювання цих ринків.

Що ж стосується Молдови, то з її території контрабандно надходить не

лише цукор. Наприклад, біля села Руда Кам’янець-Подільського району

Хмельницької області нещодавно було затримано дві вантажівки із 20 т

контрабандного тютюну, вирощеного у сусідній Молдові. Причому це був не

перший рейс до сховища на території цього села. Вартість тільки зазначеної

партії затриманого підакцизного товару оцінюється у 100 тис. грн. На думку

начальника управління Хмельницької обласної ДПА М. Козловського, сховище у

селі Руда представляло собою ланку в ланцюжку із забезпечення сировиною

підпільної фабрики з виробництва тютюнових виробів. Аналогічний ланцюжок на

Хмельниччині вже було викрито раніше. Так, сім чоловік звинувачується в

тому, що вони різали й сушили тютюн у селі Пашківці Хмельницького району.

Потім цей тютюн надходив до міста Деражні, де на колишній лісоторговій базі

було організовано виробництво сигарет “Прима”. Зазначена група займалась

тіньовим виробництвом і збутом сигарет великими оптовими партіями. Сировина

постачалась контрабандно. Показово, що цілком легальна Кам’янець-Подільська

тютюнова фабрика не витримала конкуренції з підпільним виробництвом і, по

суті, не функціонує.

Украй заплутані і до того ж нерідко супроводжуються відверто

кримінальними діями тіньові процеси на ринку алкогольних напоїв. Про

нелегальне виробництво, що організоване легальними виробниками, і про

несплату акцизних зборів говорилося вище.

Однак найбільш резонансні події, на думку деяких оглядачів, нерідко

пов’язані з боротьбою за контроль над певними об’єктами лікеро-горілчаного

бізнесу і до того ж іноді супроводжуються відверто кримінальними злочинами.

Про це свідчить коротка (за 2000-2002 рр.) хроніка “горілчаних війн”,

наведена у щотижневику “Галицькі Контракти”:

2000 р. ДПАУ звинуватила компанію “Nemiroff” в ухилянні від сплати ПДВ

у розмірі 1,2 млн грн шляхом реалізації фіктивних зовнішньоекономічних

контрактів. Справа до суду не дійшла.

Листопад 2001 р. Директора компанії “Союз-Віктан Ltd” А. Охлопкова та

його першого заступника В. Удовенка звинувачено в організації убивства. 23

серпня 2002 р. апеляційний суд Криму виніс їм обвинувачувальний вирок, який

пізніше було скасовано Верховним Судом.

Березень 2002 р. Податківці звинувачують “Nemiroff” у реалізації 10

фіктивних зовнішньоекономічних контрактів на суму 60 млн грн, що нібито

дало компанії можливість ухилятися від сплати ПДВ на суму 9 млн грн. Справа

до суду не дійшла.

Липень 2002 р. Убито генерального директора Миколаївського лікеро-

горілчаного заводу В. Чабанова. За звинуваченням в організації вбивства

заарештовано і засуджено до 15 років позбавлення волі комерційного

директора цього підприємства М. Унжакова.

Лютий 2003 р. За підозрою в організації вбивства свого компаньйона

заарештовано директора ТОВ “ПКС-Арго” С. Лігая. Ведеться слідство.

Складна ситуація і в паливно-енергетичному комплексі. Так, за даними

МВС, в результаті комплексного відпрацювання співробітниками цього

міністерства нафтогазової галузі країни викрито понад 1,3 тис. корисливих

злочинів, з яких 937 – тяжкі та особливо тяжкі. Сума матеріальних збитків,

завданих злочинними діями, становить понад 20 млн грн. Наприклад, у Києві

порушено кримінальну справу відносно керівників ТОВ “Інтер і Ко”, які

шляхом підробки векселів заволоділи у державному підприємстві “Торговий дім

“Газ України” НАК “Нафтогаз України” майном на суму понад 3,7 млн грн.

Поширилися злочини й у сфері розробки родовищ нафти і газу. Якщо у 2002 р.

було викрито 37 зазначених злочинів, у 2001 р. – 50, то протягом 2002 р. –

77. Водночас треба відзначити, що сума у 20 млн грн збитків, заподіяних

злочинними діями, є дуже малою у порівнянні з “тіньовим потенціалом”

вітчизняного нафтогазового комплексу, який деякими аналітиками

розглядається як один з провідних донорів майбутніх президентських виборів.

Високі ціни на металобрухт, особливо брухт кольорових металів, у

розвинутих країнах є потужним стимулятором до формування та функціонування

розгалуженої мережі злочинної діяльності саме в тих галузях економіки, де

економічно вигідна крадіжка металів. Тривожні сигнали надходять з усієї

України. У контексті зазначеного вище цілком закономірно, що за даними МВС,

кожна 10-та крадіжка державного чи колективного майна в Україні скоюється з

об’єктів “Укртелекому”. Понад 10 тис. заяв минулого року надйшло до

правоохоронних органів з приводу крадіжок та розкрадань дроту, кабельно-

провідникової продукції, розукомплектування та виведення з ладу АТС,

телефонів-автоматів, іншого цінного обладнання. Прямі збитки від цих

злочинів становлять понад 5 млн грн. Скажімо, локальна минулорічна пожежа

на одній із АТС м. Запоріжжя, за повідомленнями менс-медіа, завдала втрат

місцевим металургійним підприємствам, які впродовж декількох днів були

позбавлені зв’язку, на десятки мільйонів гривень. До того ж стан

відшкодування збитків надзвичайно низький: із зафіксованих 5 млн грн

повернено лише трохи більше 180 тис. Основна причина – несвоєчасне

повідомлення про факт агресії щодо об’єкта зв’язку і неякісне розслідування

(або як природний наслідок першого, або ж як незалежний фактор, що гірше).

Причому офіційно зареєстровані факти крадіжок чорних і кольорових металів –

лише “верхівка айсбергу” цього злочинного бізнесу.

Досить широко розповсюджені у сфері зв’язку більш високотехнологічні

правопорушення, а саме – перерозподіл графіка (часу переговорів). Причому

до цього причетні працівники системи зв’язку. Система судового доведення

непричетності конкретних громадян та організацій до дорогих міжнародних

переговорів, які через злочинні дії в системі зв’язку де-факто проводились

іншими особами, украй складна. Тому досить значна частина таких фактів може

й не знаходити офіційного юридичного підтвердження. Однак, за даними МВС,

збитки від такої кримінальної діяльності щороку сягають 80-100 млн грн.

Власне, зловживання у системі, як зазначають деякі оглядачі, і стали однією

з головних причин, в результаті чого (до речі, за ініціативи МВС) на рік

було перенесено приватизацію “Укртелекому”.

Значне місце серед тіньових операцій на товарних ринках, до того ж

часто із помітним елементом суто кримінальної діяльності, посідає незаконна

торгівля автомобілями. Її висока прибутковість базується на тому, що

правопорушники намагаються уникнути сплати високих імпортних тарифів на

ввіз в Україну автомобілів. Висока прибутковість є потужним стимулом до

постійного вдосконалення злочинних схем імпорту машин, про що свідчить

наступний приклад. Працівники Управління по боротьбі з організованою

злочинністю МВС України у Волинській області отримали оперативну інформацію

й одночасно провели два санкціонованих обшуки у помешканнях, що належать

громадянину К. В одному із сіл Рожищенського району за місцем проживання

підозрюваного було вилучено пістолет ТТ і 33 набої до нього. А в Луцькому

районі, де він купив ділянку з будинком, було знайдено повний набір

підроблених штампів, печаток, бланків митних декларацій, сертифікатів

відповідності, технічних паспортів, свідоцтв про реєстрацію, талонів

технічного огляду, комплект нових номерних знаків для автомобілів,

комп’ютерну техніку, тобто повний набір усього необхідного для нелегального

розмитнення транспортних засобів і незаконної постановки їх на облік.

Нині ще належить з’ясувати, скільки було незаконно поставлено

махінаторами на облік автомобілів і видано свідоцтв. Наразі проводиться

експертиза комп’ютерної бази даних, встановлюється коло осіб, які

користувалися такими кримінальними послугами. А схема була приблизно такою.

Як повідомив перший заступник начальника слідчого управління МВС в області

підполковник міліції П. Іванишин, із-за кордону передавалися номери кузова

і двигуна іномарки на Волинь. Тут виготовлявся підроблений вітчизняний

технічний паспорт, отримували комплект державних реєстраційних номерних

знаків, з якими і їхали на Захід. Там прикріплювалися волинські номери, і

машина вільно в’їжджала через кордон і митницю в Україну. Робилося все так,

нібито це авто свого часу вже виїжджало за кордон. У такий спосіб ділки

діяли в обхід обов’язкових платежів.

Візуально виявити підробку практично неможливо. Потрібна ретельна

експертиза, адже фальшивки виготовлялися на високому рівні із застосуванням

сучасних технологій. Зрозуміло, що діяла добре організована й

законспірована злочинна група з широким колом зв’язків в усіх сферах.

Широкомасштабною тіньовою діяльністю відзначається сфера торгівлі

товарами широкого вжитку. Це пов’язано не лише з досить високою

прибутковістю цієї сфери тіньового бізнесу, а й з великою кількістю осіб,

залучених до цієї діяльності. Причому останнім часом об’єктами звинувачень

з боку правоохоронних органів стає не лише дрібний бізнес (що вже є

традиційним), а й великі торгові підприємства.

Наприклад, у грудні 2002 р. податковою міліцією було проведено

інвентаризацію та вилучення всіх товарів, як речових доказів, у магазинах з

торгівлі побутовою технікою та електронікою мережі фірми “Ельдорадо”.

Підставою для цього послужила постанова слідчого управління ДПАУ від

18.12.2002 р. про порушення кримінальної справи з приводу несплати

податків. За словами начальника податкової міліції В. Жвалюка, кілька

кримінальних справ було порушено проти деяких дочірніх підприємств

“Ельдорадо”, що завозили товари без відповідних документів. Справа,

наприклад, порушена проти ТОВ “Едельвейс”, яке до серпня 2002 р. було

регіональним постачальником компанії “Ельдорадо Україна”. У прес-службі

Київської податкової міліції повідомили, що ТОВ “Едельвейс” протягом 2001-

2002 рр. не сплатило ПДВ та податок на прибуток на загальну суму 75 млн

грн, вдаючись до фальсифікації даних у бухгалтерських звітах. “Едельвейсу”

ж, у свою чергу, товари постачало ТОВ “Реклама – мама центр”, кримінальну

справу проти якого було порушено в кінці червня 2002 р. Слфд зазначити, що

мережа центрів торгівлі побутовою технікою та електронікою “Ельдорадо”

належить торгово-інвестиційній групі “Ельдорадо” і до її складу наприкінці

минулого року входило 288 центрів у Росії і 32 – в Україні. Цій компанії

належить також гіпермаркет у Польщі. Торговий оборот компанії в цілому у

2001 р. становив 500 млн дол., а, за оцінками на 2002р., очікувався на

рівні 800 млн дол.

А через деякий час Генеральною прокуратурою порушено відразу п’ять

кримінальних справ поти компанії “Fozzy Group”, що володіє однойменними

гіпермаркетами, мережею супермаркетів “Сільпо”, а також правами на кілька

продуктових торгових марок. Компанію було звинувачено у несплаті податків,

реалізації незаконно виготовленої горілки, продажу майна, що знаходилось у

податковій заставі, незаконному привласненні коштів, які належали іншим

підприємцям та відмиванні “брудних” грошей. Керівництво корпорації “Fozzy

Group” ці звинувачення спростовує, спираючись на власні аргументи. Але

звертають на себе увагу два моменти. По-перше, частину кримінальних справ

було порушено на підставі інформації з регіонів, де знаходяться філіали

цієї корпорації. І, по-друге, на початку лютого проходили консультації між

юристами корпорації та Генеральною прокуратурою. Це дає підстави

припустити, що випадки, за якими були порушені кримінальні справи,

допускають різні тлумачення, а також, що керівництво “Fozzy” не мало

достовірної інформації про правопорушення, які мали місце в регіонах.

Останнє наводить на думку, що тіньовий бізнес у сфері торгівлі в регіонах

може бути найбільше прив’язаний до місцевих умов, ніж до умов

корпоративного управління в межах однієї бізнес-структури.

До сфери тіньового бізнесу, що має типово мережевий характер, належать

операції з нерухомістю. За оцінками експертів, наприклад, у Києві третину

ринку нерухомості контролюють фірми, що об’єднують людей, які раніше

називалися “чорними маклерами”, тобто працювали одноосібно. Як правило,

вони працюють із власними базами даних вдома. У разі укладання угоди вони

віддають фірмі ліцензійний відсоток, а основна сума залишається у них.

Більшу частину фінансових потоків цього бізнесу органи державної та

місцевої влади не контролюють. Водночас правопорушення у сфері операцій з

нерухомістю мають місце і на підприємствах, де ця діяльність є

непрофільною, додатковою. Як повідомив начальник київського відділення

Фонду держмайна, минулого року ними на предмет оренди було перевірено 107

підприємств та організацій, проаналізовано 620 договорів, 580 з яких не

відповідали законодавству. У результаті 57 пакетів документів були передані

для розгляду у господарських судах. При цьому щомісяця 20 арендоздавачів

отримують від Фонду держмайна попередження про заборгованість перед

бюджетом, а суми виявлених правопорушень визначаються мільйонами гривень.

Особливе місце у структурі тіньової економіки посідають порушення прав

інтелектуальної власності. Ця діяльність перебуває в основному у сфері

“паралельної” (некримінальної) економіки. Вона досить розповсюджена, але

об’єктивна та всеосяжна інформація про її масштаби відсутня, що значною

мірою пов’язано з технологією порушення прав інтелектуальної власності.

Наприклад, якщо порушник використовує на своїй упаковці дещо видозмінений

товарний знак відомої фірми, то довести таке правопорушення складно. Тому

статистика, що існує, звичайно, неповна, хоча й відображає певні тенденції.

Так, за словами заступника начальника Управління по боротьбі з

правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій

МВС України, у 2002 р. представниками правоохоронних органів було порушено

416 кримінальних справ, пов’язаних із порушенням прав інтелектуальної

власності. Із 40 справ судове слідство на початок березня вже було

завершено і по 15 – винесено судове рішення. Як бачимо, специфіка

дотримання/порушення прав інтелектуальної власності, про що свідчать

розбіжності у кількості порушених та завершених справ, робить цю сферу

вкрай складною для контролю й аналізу.

Водночас не слід забувати, що певна частина фінансових потоків

тіньової економіки в Україні формується за рахунок суто кримінального

бізнесу. Наприклад, у цілому у 2002 р. органами внутрішніх справ було

виявлено 14,6 тис. злочинів, пов’язаних із збутом наркотиків, у яких брали

участь понад 3 тис. груп наркоділів. Для порівняння, у 1998 р. було викрито

6,6 тис. злочинів, пов’язаних із збутом наркотиків, а у 2000 р. – 9,6 тис.

Звичайно фінансові потоки наркобізнесу контролюються суто кримінальними

структурами, і боротьба з відмивання “брудних” грошей, отриманих від

операцій наркобізнесу, є актуальною.

Іншою високоприбутковою сферою кримінального тіньового бізнесу, що

отримала в Україні досить широке поширення, і до того ж часто має експортне

забарвлення, є організована проституція. Про високу прибутковість експорту

“живого товару” свідчить той факт, що тільки доходи подружжя вербувальників

– путан до Туреччини, які діяли у Херсоні, не поступалися за обсягом

торговим оборотам середньої руки комерційної фірми. Адже їх винагорода за

одну експортовану секс-рабиню становила від 200 до 500 дол., залежно від

віку та зовнішньої привабливості жінок. Водночас за місяць роботи у

Туреччині одна путана приносила своїм “хазяям” 9 тис. дол. прибутку. Що ж

стосується херсонських ділків, то вони намагались інвестувати отримані ними

кошти у цілком легальний бізнес. З наведеного вище прикладу видно, що

організована проституція є надзвичайно мобільним видом кримінального

бізнесу, який швидко орієнтується у кон’юнктурі ринку і прагне до найбільш

прибуткових зон. Останні за сучасних умов представлені країнами далекого

зарубіжжя. Щодо організації цього бізнесу, то він, як правило, базується на

локальному або ж регіональному рівні й пов’язаний з такими видами

кримінальних злочинів, як крадіжки та підробка документів, корупція тощо.

Все це ускладнює його виявлення та знешкодження

Одним із ключових елементів в усьому механізмі функціонування тіньової

економіки є корупція. Відповідно до Закону України “Про боротьбу з

корупцією”, корупція – це спрямування дії осіб, які уповноважені виконувати

функції державних службовців, на протиправне використання наданих їм

повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших

переваг. Активізація цього явища залежить від поганого економічного стану,

непрозорого правового поля. До причин цього явища, як зазначає голова

державного Комітету України з питань регуляторної політики та

підприємництва (Держпідприємства) О. Кужель, належать, наприклад, низький

рівень добробуту населення, у тому числі й чиновників різних рівнів, що

зумовлено невисоким рівнем заробітної плати; активне формування прошарку

олігархів та заможних громадян, які накопичили капітал на непрозорих

процесах приватизації та роздержавлення і примножують його, використовуючи

диспропорції у доходах населення; внутрішньопсихологічні фактори, які стали

критичними впродовж останніх 10 років і спонукають до дій, що призводять до

зловживання. Найбільшу небезпеку становить критичний рівень корупції в

органах державної влади й управління.

За результатами аналізу чинних нормативних актів та відомчих

інструкцій, розглянутих Держкомпідприємництвом, найтиповішими порушеннями є

такі: пряме втручання у господарську діяльність підприємців;

невідповідність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили й

відсутність державної реєстрації; непрозорість процедур регулювання

підприємницької діяльності, нечіткість і неоднозначність термінології,

відсутність часових параметрів для надання державних послуг; продукування

різними органами виконавчої влади багатьох актів, які дублюють функції

державного регулювання у різноманітних сферах.

Що ж стосується регуляторних актів місцевих органів виконавчої влади,

то для них типовими є порушення законодавства з ціноутворення (наприклад, у

регіонах, всупереч урядовим рішенням, запроваджуються граничні рівні

рентабельності, торговельних надбавок тощо): запровадження додаткових,

передбачених чинним законодавством платежів, які мають характер поборів;

нав’язування суб’єктам підприємництва різноманітних платних послуг або

відрахувань; складні й непрозорі процедури отримання ліцензій, дозволів,

погоджень; встановлення різноманітних заборон на підприємницьку діяльність.

Тож існування корупції в Українській державі є невипадковим явищем, бо

це об’єктивний процес, певною мірою притаманний усім країнам. Але, якщо

рівень корупції зростає, відразу погіршується політична, економічна й

соціальна ситуація.

Особливого значення в Україні корупція набуває у контексті майбутніх

президентських виборів. І це зумовлено такими причинами. Перш за все,

активізуються ті суб’єкти у владних та підприємницьких структурах, які

припускають істотні зміни у своєму становищі після наступних виборів. Це

стимулює їх до прискореного накопичення багатства та розміщення його у

найбільш небезпечній формі або небезпечних місцях. З цього приводу досить

згадати прискорений вивіз капіталу з України останніми роками, про що

йшлося у попередніх розділах. Закономірно, що для цього з метою підвищення

оперативності та ефективності дій зацікавлених осіб, коли є така

можливість, незаконно залучаються представники органів державної та

місцевої влади й управління.

По-друге, як свідчить минулий досвід, кошти, що надходять від

тіньового бізнесу, можуть залучатися до передвиборних перегонів. А

підвищити ефективність концентрації грошей та економічної влади взагалі в

руках тих чи інших політичних груп можна завдяки використанню дії механізму

корупції.

І нарешті, “боротьба з корупцією” – це зручне політичне гасло

практично для всіх політичних сил, що братимуть участь у передвиборних

перегонах.

Як зазначає О. Кужель, характерними рисами корупції в Україні є

безпосередня участь вищих посадових осіб через своїх представників у

великих монопольних проектах та тотальний корупційний тиск на підприємців,

які належать до малого і середнього бізнесу. Однак парадоксальність

ситуації з корупцією в Україні полягає тому, що у більшості випадків, з

урахуванням складності процедури розгляду подібних справ у суді, конкретні

факти корупційних дій довести складно. Тому чи не найрозповсюдженішим у

цьому контексті, як, наприклад, зазначалася вище при аналізі ситуації із

приватизацією державного та комунального майна, є перевищення влади та

службових повноважень. А оскільки судових рішень доводиться чекати довго,

то й підтвердити тезу, висловлену О. Кужель, юридично бездоганними

факторами вкрай важко. Водночас масова свідомість виносить свій вердикт

стосовно кваліфікації тих чи інших дій, як корупційних, значно швидше, ніж

судові інстанції, що за звичай враховується у політичній боротьбі.

Показовим у цьому плані можна вважати події на зерновому ринку й арешт

екс-віце-прем’єра з аграрних питань Л. Козаченка. 24 березня 2003 р.

Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу відносно Л. Козаченка за

фактами зловживання службовим становищем та ухиляння від сплати податків в

особливо великих розмірах. За словами заступника Генерального прокурора Т.

Корнякової, минулого року з України було експортовано 10 млн т зерна, у

тому числі половину цього обсягу було реалізовано на невигідні умовах. Тиск

щодо термінового експорту здійснювався з боку уряду. За кілька місяців було

видано 54 відповідних доручення. Підписував їх, або ж давав в усній формі

Л. Казаченко, стверджує Т. Корнякова. Крім того, за словами іншого

заступника Генпрокурора І. Дрижчаного, у 2000 р., займаючи посаду

гендиректора ЗАТ “Украгробізнес” Л. Казаченко не сплатив до державної казни

584,9 тис. грн прохідного податку, а також ніби отримав від двох

закордонних компаній у вигляді дарунку акції на суму 1,5 млн грн. Крім

того, Генеральна прокуратура призначила перевірку роботи, пов’язаної із

зерном, правоохоронних органів, Державної митної служби, Державної

податкової адміністрації, Державного комітету з технічного регулювання та

споживчої політики (колишній держстандарт), а також санітарно-

епідеміологічної служби.

Особливо актуальною стає останнім часом проблема корупції у сфері

приватизації. І хоча про це ніхто не говорить, однак скандали, які

періодично спливають у зв’язку із встановленням Фондом держмайна додаткових

умов приватизації, супроводжуються натяками на корупцію не персоніфікованих

чиновників. Значною мірою це пов’язано з тим, що, за словами екс-народного

депутата О. Рябченка, що на багатьох привабливих державних підприємствах

фактичний приватний контролер (який претендує перетворитися на легального

власника) вже існує. На думку О. Рябченка, держава, щоб відстояти свої

інтереси у процесі приватизації привабливих підприємств повинна була

призначити на них ефективні спостережні ради, які б контролювали діяльність

цих підприємств і встановлювали не низьку стартову ціну продажу об’єктів з

розрахунком на її майбутнє зростання за рахунок конкуренції потенційних

покупців, а більш реалістичну ціну з розрахунком на продаж об’єкту

конкретному покупцю. У цьому контексті досить згадати про скандал навколо

заниженої (на думку ряду експертів) стартової ціни Нікопольського заводу

феросплавів, про що йшлося у попередніх розділах.

У продовження цієї теми можна згадати і виступ голови Спеціальної

контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації К. Семенюк, яка

звинуватила Державну податкову адміністрацію, Міністерство оборони й

“Укрспецюст” у продажу державного майна за заниженими цінами. І хоча у

відповідь заступник голови ДПАУ Г. Оперенко заявив, що ДПАУ продала 2050

об’єктів державної власності за фактичною ціною 575 млн грн, що на 24 %

вище за стартову ціну, навряд чи це розвіяло всі підозри. Адже середню

фактичну ціну продажу одного об’єкта на рівні 280 тис. грн проблематично,

вважати такою, що адекватно відображає його реальну вартість.

Узагалі скандали на ґрунті відносин власності, коли проглядаються

зловживання службовим становищем з боку посадових осіб, все частіше стають

надбанням ЗМІ. Наприклад, за повідомленнями деяких видань, саме незгода

колишнього генерального директора АК “Комбінат Придніпровський”, а нині

народного депутата В. Веретенникова продати наприкінці 2002 р. акції

комбінату російським бізнес-структурам, що вже нині контролюють значну

частину українського ринку й володіють київським заводом “Галактон”,

слугувало причиною для організації комплексної перевірки цього комбінату з

боку Дніпропетровської обласної прокуратури. За словами В. Веретенникова,

“покупці” пообіцяли довести комбінат до банкрутства за підтримки впливових

представників у силових структурах. А вже через два тижні після цього

обласний прокурор В. Шуба розпочав перевірку комбінату. При цьому виникла

загроза призупинення роботи підприємства, стверджує депутат. У зв’язку з

цим звертає на себе увагу не лише той факт, що депутатський запит Л. Кучмі

у зв’язку із ситуацією на “Комбінаті Придніпровський” підписали більше як

50 народних депутатів, а й те, що ім’я прокурора Дніпропетровської області

В. Шуби згадується в пресі у зв’язку із справою про замову вбивства

співзасновника ТОВ “ПКС-Арго” К. Крупеннікова. А саме, за словами

представників С. Лігая, якого звинувачують у замові вбивства (про що йшлося

у попередньому розділі), К. Крупенніков є родичем прокурора

Дніпропетровської області, В. Шуби. Цим й обумовлена спроба засудити С.

Лігая, щоб його частка у майні підприємства перейшла до К. Крупеннікова.

Узагалі останнім часом повідомлення про правопорушення представниками

силових відомств, все частіше стають надбанням ЗМІ. Особливо це стосується

дрібного підприємництва. Так, за оцінкою фахівців Держкомпідриємництва,

широкого розмаху набули незаконні побори підприємців з боку державних

органів. За підсумками звернень, майже половина їх (48 %) стосується вимог

місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування

щодо різноманітних відрахувань на соціальні та інші потреби. Майже 17 %

звернень стосуються фактів хабарництва з боку органів Міністерства

внутрішніх справ і близько 5,5 % громадян скаржаться на побори з боку

посадових осіб податкової адміністрації. Виявлено також факти примусових

платежів, до яких підприємців змушують органи Міністерства юстиції

(нотаріальна служба), Міністерства охорони здоров’я, Мінекобезпеки,

Спецмонополії, Держказначейства і навіть прокуратури.

Однією із форм корупції можна вважати лобіювання чиїхось конкретних

бізнесових інтересів, у тому числі й у парламенті. На думку деяких

депутатів прикладом цього може слугувати лобіювання у Верховній Раді Закону

“Про пільговий ввіз цукру-сирцю”.

У цілому на мою думку , джерелом корупції є намагання людини, яка

опинилася при владі, розширити сферу свого впливу і підкреслити свою

значущість, яку при нагоді завжди можна перевести в матеріальний

еквівалент. А з наближенням президентських виборів такі намагання

посилюються і стають більш організованими. Наведені вище приклади – лише

мала частка того, про що свідчить преса, не кажучи вже про факти, які

взагалі не стають надбанням громадськості.

Висновок

На прикінці роботи хочу ще раз підкреслить, що на думку ряду

аналітиків, одне з призначень тіньової економіки якраз й полягає у

забезпеченні безпеки нагромаджуваного капіталу. Тому цілком закономірно,

що, за даними соціологічних досліджень, кожна п’ята бізнес-структура в

Україні надавала на останніх виборах фінансову підтримку тим чи іншим

кандидатам у депутати.

У контексті всього наведеного вище, до тіньової економіки в Україні,

як об’єкту цього аналізу, ми не будемо включати сектор домашніх

господарств, а особливу увагу звернемо на неформальний та прихований

сектори господарства. Адже діяльність саме цих секторів набуває особливого

значення для фінансування участі різних політичних сил у майбутніх

президентських виборах в Україні.

У цілому ж, якщо зробити спробу комплексно розглянути проблему

тінізації економіки в Україні, то можна виділити низку об’єктивних

факторів, які пояснюють такі значні обсяги тіньової економіки:

– високі податки і нерівномірність податкового навантаження;

– недостатня прозорість податкового законодавства і постійне внесення

змін до нього;

– повільні й непрозорі приватизаційні процеси;

– втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів

господарювання;

– корупція в органах державної влади та місцевого самоврядування.

Саме ці чинники багато в чому визначають конкретні механізми

функціонування тіньового сектора української економіки на сучасному етапі.

Водночас наближення президентських виборів привносить свою специфіку в

процес функціонування вітчизняної тіньової економіки, що виявляється у

наступному. Перш за все, зацікавлені фінансово-політичні групи прагнуть

легітимізувати свій фактичний контроль над підприємствами через їх офіційну

приватизацію. Водночас стрімко зростає інтерес супервеликих підприємницьких

структур до найпривабливіших об’єктів приватизації, що обіцяє загострення

конкурентної боротьби за право приватизації цих об’єктів, у тому числі і з

використанням “сірих”, тіньових механізмів.

По-друге, зростає значення різноманітних схем бізнесу, що дають змогу

накопичувати тіньовий капітал у наймобільнішій, найліквіднішій формі – у

формі грошових активів. Це автоматично веде до підвищення ролі банків та

інших фінансових установ у процесі функціонування тіньового сектора

вітчизняного господарського комплексу

Не відкидаючи, в принципі, можливості приховування доходів

валютообмінними пунктами, зазначимо, що на підставі такого простого

порівняння не можна робити такі однозначні висновки. Поряд з цим досить

проблематично, чи зможуть банки оперативно заповнити вакуум у

валютообмінній мережі, що виникне внаслідок закриття пунктів, які працюють

за агентськими угодами. Швидше за все, треба погодитись з деякими

оглядачами, які вважають, що наслідком зазначеної новації НБУ стане поява

численних стихійних нелегальних пунктів обміну валюти з усіма вадами,

притаманними тіньовій економіці

Тіньова приватизація або інша тіньова форма відчуження майна досить

часто відбувається завдяки поєднанню нелегальних прийомів та формально

легальних правових механізмів. Зазначене поєднання ускладнює виявлення

правопорушень і дає змогу новим власникам використовувати судовий механізм

розв’язання спорів для захисту своїх позицій. За таких умов саме

недосконалість вітчизняного законодавства створює додаткові можливості для

тіньової приватизації державного і комунального майна. Одна з таких схем

була описана у щотижневику “Дзеркало тижня”. Спочатку за ініціативою

власника контрольного пакету акцій Кременецького цукрового заводу

київського ЗАТ “Торговий дім “Дніпро” було проведено загальні збори

акціонерів, на яких було обрано нове керівництво заводу та спостережну

раду. А через кілька днів, як з’ясували співробітники Управління по

боротьбі з організованою злочинністю УМВС у Тернопільській області,

відбулося фіктивне засідання спостережної ради ВАТ “Кременецький цукровий

завод”, де було прийнято рішення про входження заводу як акціонера у ЗАТ

“Д.С. “Інвестмент” шляхом відчуження майна в обмін на акції цього ЗАТ. Далі

керівники заводу, на підставі наданих їм таким чином повноважень, без згоди

інших членів спостережної ради укладають угоди купівлі-продажу, а також

обліку майна з рядом київських фірм, що були акціонерами ЗАТ “Д.С.

“Інвестмент”. А оскільки керівники й засновники цих фірм є представники ЗАТ

“Торговий дім “Дніпро”, то майно цукрового заводу стало їх власністю.

Причому за експертною оцінкою вартість всього виробничого майна ВАТ

“Кременецький цукровий завод” була оцінена у 820,7 тис. грн, тоді як

залишкова балансова вартість його становила 11 млн грн. І хоча

розслідування цієї справи триває, але механізм функціонування тіньової

приватизації очевидний.

Список літератури

1. Кужель О. Корупція і розвиток малого бізнесу // Економіка і

прогнозування. – 2002. – № 2. – С.137-148;

2. Княжанский В. Лёгкие деньги // День – 2003. – 28.02. – С.5;

3. Мяновский Б. Зерновой “Комбінатор” // Деловая Украина. – 2003. – № 20. –

С.4;

4. Корабейник Л. Зерно в казённом доме // Деловая столица. – 2003. – № 13.

– С.1,5;

5. Дикаленко М. Жертвы продрозверстки // Бізнес. – 2003. – № 13. – С.22-23;

Княжанский В. “Хлебная” тема // День. – 2003. – 26.03. – С.1,4;

6. Баюра Д. Генпрокуратура начала проверку участников зернового рынка //

Украинская Инвестиционная Газета. – 2003. – № 11. – С.17,22;

7. Рябченко А. Всех не купят / Беседу вела Герасимова Е. // Деловая

Украина. – 2003. – № 17. – С.7;

8. Кибовская А. Проходной бал // Бізнес. – 2003. – № 9. – С.54-55;

9. Гальченко Я. “Не продаси – знищимо” // Голос України. – 2003. – № 49-50.

– С.1,4;

10. Рачок А. “Комбинат Приднепровский” обвиняет “Галактон” // Украинская

Инвестиционная Газета. – 2003. – № 11. – С.21;

11. Лаврик А. Горілчані війни: дніпропетровський фронт // Галицькі

Контракти. – 2003. – № 13. – С.38-39;

12. Блуждающие в тростниках // Бизнес. – 2003. – № 8. – С.131-136

13. Снигурский А. Почему закрылись магазины сети “Эльдорадо” // Деловая

столица. – 2003. – № 1-2. – С.1,19;

14. Снигурский А. Генпрокуратура обвиняет “Fozzy Group” // Деловая столица.

– 2003. – № 6. – С.1,20;

15. Осипова Л. Риэлторы хотят эксклюзива // Деловая столица. – 2003. – № 6.

– С.20-21;

16. Шайгородская Л. Факты о контракте // Бизнес. – 2003. – № 11. – С.102;

17. Рік позаду: протистояння криміналітету більш жорстке і маневрене //

Іменем закону. – 2003. – № 6. – С.3,6;

18. Яновський С. Патриотичные сутенёры // Киевские Ведомости. – 2003. –

17.03. – С.7

Страницы: 1, 2, 3, 4


бесплатно рефераты
НОВОСТИ бесплатно рефераты
бесплатно рефераты
ВХОД бесплатно рефераты
Логин:
Пароль:
регистрация
забыли пароль?

бесплатно рефераты    
бесплатно рефераты
ТЕГИ бесплатно рефераты

Рефераты бесплатно, реферат бесплатно, сочинения, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, курсовые, дипломы, научные работы и многое другое.


Copyright © 2012 г.
При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.