Податок на прибуток

групи:

1. звільнення від сплати податку. При цьому можуть звільнятися від

оподаткування як окремі суб'єкти, так і окремі види доходів;

2. звільнення від сплати податку на певний строк;

3. зменшення оподатковуваного прибутку (доходу);

4. зменшення розміру ставки податку.

Склад кожної з указаних груп залежить від того, на досягнення якої мети

спрямована система пільг.

Пільги можуть установлюватися з метою стимулювання розвитку:

. науки й виробництва;

. технічної бази підприємств;

. окремих форм господарювання і виробництва окремих видів продукції;

. соціальної та культурної сфери;

. благодійної діяльності;

. соціального захисту деяких категорій працівників.

Стимулювання розвитку науки й виробництва здійснюється шляхом

звільнення від оподаткування на певний строк, наприклад на п'ять років,

доходів, одержуваних:

а) підприємством - власником патенту від використання винаходу у

власному виробництві, а також від продажу на нього ліцензії в межах строку

дії патенту;

б) підприємством від використання винаходу в результаті придбання

ліцензії - з дати початку використання винаходу;

в) підприємством або новим виробництвом, створеним спеціально для

виготовлення нової техніки з використанням запатентованого винаходу, - з

дати введення підприємства або нового виробництва в експлуатацію.

Крім того, можна звільняти від оподаткування увесь або частину

(наприклад, 50 %) прибутку, який спрямовується підприємством на проведення

власними силами або науковими організаціями науково-дослідних і дослідно-

конструкторських робіт, підготовку й освоєння нових прогресивних та

екологічно чистих технологій і видів продукції, здійснювані за рахунок

прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні підприємства.

З метою розвитку технічної бази виробництва оподатковуваний доход

(прибуток) зменшується на суму прибутку, використаного на реконструкцію і

модернізацію активної частини виробничих фондів, на нове будівництво,

розширення, введення і освоєння нових потужностей з виробництва товарів

(робіт, послуг). Але вказана пільга надається за умови повного використання

на дані цілі амортизаційних відрахувань, що є в підприємства, а також

залишків невикористаного прибутку минулих років.

Для розвитку соціальної та культурної сфери можуть установлюватися такі

пільги, як зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) на:

а) суму затрат, здійснюваних за рахунок прибутку (доходу) відповідно до

кошторисів затрат на утримання об'єктів охорони здоров'я, будинків для

престарілих та інвалідів, дитячих дошкільних закладів, дитячих таборів

відпочинку, закладів освіти, об'єктів культури й спорту, житлового фонду та

комунального господарства, що перебувають на їхньому балансі, а також

затрат на дані цілі за пайової участі в утриманні вказаних об'єктів, що

перебувають на балансі інших підприємств;

б) суму прибутку (доходу), перерахованого підприємствам, установам,

організаціям культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту,

фізкультури й спорту та громадським організаціям інвалідів;

в) суму доходу закладів культури, фізичної культури й спорту, в тому

числі прикладних видів, культурно-освітніх закладів, що спрямовується ними

на будівництво й розвиток матеріально-технічної бази;

г) суму доходу підприємств громадських організацій і об'єднань (крім

професійних спілок, молодіжних політичних організацій, політичних партій і

рухів), релігійних організацій, що спрямовується ними на виконання

статутної діяльності вказаних організацій і об'єднань, крім витрат на

капіталовкладення (за винятком капіталовкладень, спрямованих на розвиток

освіти, лікувальних закладів, закладів культури, фізкультури й спорту),

утримання органів управління, матеріальне заохочення членів громадських

організацій;

д) доходи підприємств громадського харчування, які перебувають на

балансі промислових підприємств та обслуговують працівників цих

підприємств.

Крім того, звільняються від оподаткування:

а) творчі спілки (письменників, художників, композиторів, театральних

діячів, кінематографістів, журналістів, фотохудожників, архітекторів,

майстрів народного мистецтва, дизайнерів), Всеукраїнська музична спілка,

національно-культурні товариства, а також доходи належних їм підприємств

від виконання робіт (виробленої продукції), передбачених статутною

діяльністю спілок;

б) заклади культури й спорту, навчально-виховні заклади системи освіти,

організації соціального обслуговування населення, діяльність яких частково

фінансується з державного бюджету;

в) доходи, одержані від проведення заходів, що здійснюються за

програмою міжнародних, міждержавних, всеукраїнських фестивалів, конкурсів,

оглядів, які проводяться державними культурно-освітніми закладами і є

економічно збитковими;

г) доходи видавництв, що здійснюють випуск літератури українською мовою

та малотиражних видань мовами національних меншин, якщо ця література

становить не менше за 70 % загального обсягу їх виробництва.

Розвиток благодійної діяльності можна забезпечувати шляхом зменшення

оподатковуваного доходу (прибутку) на суму доходу (прибутку),

перерахованого у благодійні фонди.

Зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) також можна застосовувати

для стимулювання розвитку виробництва окремих видів продукції. Наприклад,

зменшувати оподатковуваний прибуток можна на:

а) суму в розмірі 35 % доходу підприємств пенітенціарних закладів;

б) суму доходу, одержаного від виробництва медикаментів та сировини

всіх видів походження для їх виготовлення, за умови збільшення обсягів

виробництва порівняно з минулим роком;

в) суму прибутку (доходу), одержаного підприємствами від реалізації

виготовлених ними протезно-ортопедичних виробів і спеціальних технічних

пристосувань для інвалідів, тифлотехнічних засобів друкування та

озвучування книг, журналів, підручників, іншої літератури для інвалідів по

зору, а також виготовлення нестандартного обладнання, технологічної

оснастки для навчально-виробничих підприємств товариства інвалідів;

г) суму доходу, використаного на проведення заходів щодо збільшення

виробництва медичної апаратури;

д) суму доходу, одержаного підприємствами від реалізації продукції,

виготовленої з використанням відходів виробництва, якщо їх частка в

загальній вартості сировини та матеріалів, використаних на виробництво цієї

продукції, становить не менше за 75 %.

Для стимулювання розвитку окремих видів діяльності можна зменшувати

розмір ставки податку. Наприклад, для малих підприємств зменшувати ставку

податку на 75 % у перший рік і на 50 % - у другий рік діяльності. При цьому

якщо кошти, звільнені від оподаткування, не спрямовуються на будівництво,

оновлення та освоєння нової техніки, формування статутного фонду, то малі

підприємства слід оподатковувати на загальних підставах.

На соціальний захист деяких категорій громадян спрямовані такі пільги,

як звільнення від оподаткування:

а) установ навчально-виробничих підприємств та об'єднань громадських

організацій інвалідів, де інваліди становлять більш як 50 % загальної

чисельності працюючих;

б) лікувально-трудових майстерень, підсобних підприємств при

психіатричних лікарнях і протитуберкульозних закладах, будинках-інтернатах

для престарілих та інвалідів; виховно-трудових колоній для неповнолітніх,

лікувально-трудових профілакторіїв та сільськогосподарських підприємств,

пенітенціарних закладів, що використовують працю інвалідів І і II груп

диспансерного обліку, якщо їх чисельність становить не менше за 50 %

загальної чисельності осіб, які утримуються в цих закладах;

в) учнівських та студентських підприємств за умови, що чисельність

учнів та студентів у загальній чисельності працюючих становить не менше від

80 %, а також зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) на суму

заробітної плати, виплаченої учням та студентам або працівникам-інвалідам,

якщо на підприємстві створено учнівські та студентські цехи, бригади,

дільниці й кількість студентів та учнів менша за 80 % працюючих або якщо

підприємство використовує працю інвалідів, кількість яких становить не менш

як 50 % загальної чисельності працюючих.

Можуть застосовуватися також інші пільги, наприклад звільнення від

оподаткування доходів від державних облігацій, а також доходів у вигляді

процентів за кредитами, наданими уряду України, Національному банку

України.

Склад пільг може уточнюватися й змінюватися постановами Кабінету

Міністрів України. Це залежить від того, на досягнення якої мети спрямована

система пільг на кожному конкретному етапі економічного розвитку. Слід

зазначити, що в 1992-1993 роках система оподаткування характеризувалася

досить значною кількістю пільг. Поступово склад їх скорочувався, і в 1994

було встановлено дві групи пільг - звільнення від сплати податку й

зменшення оподатковуваного доходу.

Звільняються від сплати податку:

а) підприємства громадських організацій інвалідів, де інваліди

становлять більш як 50 % загальної чисельності працюючих в основному

виробництві. Оподатковуваний доход інших підприємств, які використовують

працю інвалідів, зменшується на суму заробітної плати, сплаченої своїм

працівникам-інвалідам;

б) підприємства з доходу, одержаного від виробництва

сільськогосподарської продукції за винятком продукції квітково-

декоративного рослинництва та звіроводства;

в) заклади освіти, культури й спорту, діяльність яких частково

фінансується з державного бюджету;

г) доходи у вигляді процентів за кредитами, наданими іноземними

юридичними особами уряду України, Національному банку України, а також

дивіденди (проценти), одержані від державних облігацій та інших державних

цінних паперів.

Оподатковуваний доход зменшується на:

а) суму доходу, одержаного підприємствами від реалізації виготовлених

ними протезно-ортопедичних виробів і спеціальних технічних пристосувань для

інвалідів, тифлотехнічних засобів друкування та озвучування книг, журналів,

підручників, іншої літератури для інвалідів по зору, а також виготовлення

нестандартного обладнання, технологічної оснастки для навчально-виробничих

підприємств товариства інвалідів;

б) суму доходу, одержаного від реалізації продукції, виготовленої

лікувально-трудовими майстернями, підсобними підприємствами при

психіатричних лікарнях і протитуберкульозних закладах, будинках-інтернатах

для престарілих та інвалідів, виховно-трудовими колоніями для

неповнолітніх, лікувально-трудовими профілакторіями;

в) суму в розмірі 60 % доходу підприємств пенітенціарних закладів;

г) суму доходу, перерахованого будинкам-інтернатам для престарілих та

інвалідів, школам-інтернатам, а також підприємствам, установам,

організаціям культури, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення,

фізкультури й спорту, фізкультурно-спортивним товариствам; дитячим

громадським організаціям, але не більше за 2 % оподатковуваного доходу,

який визначається у встановленому порядку.

Місцеві Ради народних депутатів можуть надавати окремим категоріям

платників додаткові пільги щодо податку на доходи (прибуток), але в межах

сум податку, що зараховуються до місцевих бюджетів.

Порядок обчислення і строки сплати.

Обчислення податку на доход (прибуток) за таким алгоритмом. Спочатку

визначається розмір об’єкта оподаткування . Потім його сума розкладається

на елементи, для яких установлено різні ставки. Нарешті вираховуються ті

суми, для яких передбачено пільги. Протягом кварталу всі платники, за

винятком підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних юридичних осіб,

провадять авансові внески податку до бюджету. Авансові платежі вносяться не

пізніше 15 і 28 числа кожного місяця.

Згідно із законодавством розмір авансового платежу визначається як 1/6

фактичної суми податку, сплаченої за відповідний період (квартал)

попереднього року.

Приклад. Фактична сума податку на доход, сплачена в І кварталі

попереднього року, становить 500 млн. грн. Розмір авансових платежів, які

необхідно вносити до бюджету 15, 28 числа кожного місяця, у І кварталі

поточного року—83,3 млн. грн. (500:6).

Якщо платник вносить незначну суму податку, то за його заявою

податковий орган за місцезнаходженням платника може встановити один строк

сплати авансових платежів — не пізніше 20 числа кожного місяця в розмірі

1/3 квартальної суми податку.

Приклад 2. Платник вносить авансові платежі податку з доходу один раз

на місяць. Квартальна сума податку за фінансовим планом підприємства

становить 150 млн. грн. Сума авансового платежу, яку необхідно сплачувати

підприємством кожного місяця кварталу,— 50 млн. грн. (150 : 3).

Розмір авансових платежів може визначатися трьома способами. По-перше,

на підставі даних за відповідний період (квартал) попереднього року.

По-друге, на підставі даних про суми податку, фактично сплачені за

попередній квартал, як це було передбачено при оподаткуванні прибутку в І

кварталі 1993 р. Такий підхід в умовах інфляції є доцільнішим. Він

забезпечує менший розрив між сумами авансових платежів і фактичною сумою

податку, належною до сплати в бюджет.

По-третє, на підставі прогнозних розрахунків фінансових результатів

господарської діяльності на рік, але не менше розміру фактично нарахованого

податку за попередній квартал. Такий порядок прийнято в 1994 році.

У разі заниження платниками авансових платежів податковими органами

застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі суми заниженого

платежу по кожному терміну сплати.

Підприємства з іноземними інвестиціями сплачують авансові платежі

щоквартально, не пізніше 15 числа останнього місяця кожного кварталу, а

саме 15 березня, 15 червня, 15 вересня й 15 грудня, у розмірі 1/4 річної

суми платежів. Авансова сума податку на поточний рік визначається

підприємством з урахуванням річного фінансового плану. Обчислення податку

на прибуток (доход), фактично одержаний платником у минулому році,

провадиться цими підприємствами не пізніше 15 березня року, що настає за

звітним, на основі бухгалтерського звіту (балансу).

Після закінчення першого кварталу, півріччя, 9 місяців і року платник

обчислює суму податку з фактично одержаного доходу (прибутку), який

підлягає оподаткуванню. При цьому податок визначається за наростаючим

підсумком із початку року. Виходячи з обчисленої суми податку на звітну

дату й раніше нарахованих платежів, визначається сальдо розрахунків, тобто

сума доплати чи переплати.

Доплата податку, що провадиться за квартальними розрахунками, вноситься

у 5-денний строк із дати, встановленої для подання бухгалтерських звітів

(балансів), а за річними розрахунками - у 10-денний строк з указаної дати.

Платіжні доручення на перерахування до бюджету податку на доход (прибуток),

які виконуються в першочерговому порядку, здаються платниками в установу

банку до настання строку платежу. Зайво внесені до бюджету суми податку

зараховуються в рахунок наступних платежів.

З метою усунення подвійного оподаткування суми податків на прибуток або

доходи, одержані за межами території України, її континентального шельфу та

виключної морської економічної зони, сплачені підприємствами, об'єднаннями

та організаціями за кордоном відповідно до законодавства іноземних держав,

зараховуються при сплаті ними податку на прибуток (з доходів) в Україні.

Але розмір зарахованих сум не може перевищувати суми податку на прибуток (з

доходів), що підлягає сплаті в Україні стосовно до доходу, одержаного за

кордоном.

Якщо підприємство України, що отримує доходи від діяльності за

кордоном, є платником податку на виручку в іноземній валюті, то на всю суму

податку на прибуток (доход), сплачену за кордоном, надається залік за

рахунок податку на доход, вирахованого з оподатковуваного доходу,

одержаного в Україні.

У випадках, коли сума податку на прибуток (доход), сплачена за

кордоном, перевищує податок на виручку з іноземній валюті, то на суму

перевищення (перерахованого в національну грошову одиницю України за курсом

Національного банку України) зменшується доход спільного підприємства, який

залишається у його розпорядженні.

Податкова декларація й розрахунки сум податку складаються за формами,

затвердженими Головною державною податковою інспекцією України. Разом із

бухгалтерськими звітами й балансами вони подаються в податкову інспекцію за

місцем свого знаходження для перевірки в порядку та строки, встановлені

законодавством.

Якщо підприємство має право на пільги, то воно зобов'язане подати в

податкову інспекцію відповідні документи.

Підприємства споживчої кооперації, кооперативи, громадські організації

та об'єднання, колгоспи, включаючи рибальські, радгоспи та інші

сільськогосподарські підприємства визначають податок щоквартально

наростаючим підсумком із початку року із зарахуванням сум податку,

обчисленого за попередні квартали, без сплати авансових платежів.

В аналогічному порядку сплачують податок підприємства, які одержують

доходи від посередницької діяльності, та приватні підприємства.

Обчислення податку на доходи (включаючи доходи від оренди та інших

видів використання) від казино, відеопоказу (незалежно від способу показу),

прокату відео- й аудіокасет і запису на них, гральних автоматів з грошовим

виграшем провадиться щомісячно наростаючим підсумком з початку року, а від

масових концертно-видовищних заходів - по кожному окремо взятому заходу, в

тому числі по заходу, який триває протягом певного періоду без сплати

авансових платежів. Платники податку подають державним податковим

інспекціям розрахунок податку на доходи не пізніше 15 числа місяця,

наступного за звітним, а по концертно-видовищних заходах - не пізніше 15

днів із дати їх закінчення.

Підприємства з іноземними інвестиціями подають у податкову інспекцію

бухгалтерський звіт та баланс, податкову декларацію, розрахунок податку на

доходи й документи, які підтверджують право на користування пільгами, не

пізніше 15 березня року, що настає за звітним.

Іноземний учасник спільного підприємства, включаючи банки й страхові

організації, який відповідно до міжнародної угоди України має право на

повне або часткове звільнення від оподаткування доходу, що належить йому в

порядку розподілу доходу, подає заяву про зниження або скасування податку.

Певні особливості має порядок обчислення й сплати податку на прибуток

(доход) іноземними юридичними особами, які здійснюють діяльність в Україні

через постійне представництво. Податок на прибуток (доход) іноземних

юридичних осіб обчислюється щорічно податковим органом за місцезнаходженням

постійного представництва. Сума податку визначається, виходячи з величини

оподатковуваного прибутку (доходу) і ставки податку на основі звіту про

діяльність в Україні та декларації про доходи. Достовірність декларації

повинна бути підтверджена аудиторською організацією, що одержала в

установленому порядку ліцензію на право заняття аудиторською діяльністю. Ці

документи подаються у податкову інспекцію не пізніше 15 квітня року, що

настає за звітним, за формою, встановленою Головною державною податковою

інспекцією. При припиненні діяльності до закінчення календарного року

зазначені документи повинні бути подані протягом місяця з дня її

припинення.

На суму обчисленого податку платнику видається платіжне повідомлення. У

ньому вказуються строки, в які належить сплатити податок до бюджету.

Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні юридичні особи

сплачують податок на прибуток (доход) у безготівковому порядку в грошовій

одиниці України.

Відповідно до податкового законодавства платники податків, які не

подали у встановлений строк за затвердженими формами бухгалтерський звіт,

баланс, декларацію про доходи й розрахунок податку за відповідний період,

сплачують 110% суми податку. Після подання названих документів провадиться

перерахунок податку, виходячи з фактично одержаного доходу та інших

об'єктів оподаткування. Крім того, на службових осіб, винних у неподанні,

несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою формою бухгалтерських

звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням

і сплатою податків до бюджету, податковими органами накладається

адміністративний штраф у розмірі середньомісячної заробітної плати, а за ті

ж самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання

адміністративного штрафу, - в розмірі двох середньомісячних заробітних

плат.

Надання податкового кредиту.

Податковий кредит — це термінова відстрочка сплати податку, який

належить внести підприємствам до бюджету в календарному році. Він є новим

елементом в оподаткуванні доходів підприємств, який було введено з 1 січня

1992 року. До цього часу відстрочка платежів у системі взаємовідносин

підприємств з бюджетом законодавчо не передбачалась.

Надання податкового кредиту відіграє певну роль у забезпеченні

регулюючої функції податку на доходи. Відстрочка сплати податку дає

можливість підприємствам спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток

виробництва. Ефективність функціонування податкового кредиту залежить від

того, на які цілі й за яких умов він надається.

Згідно з чинним законодавством податковий кредит надається в таких

випадках:

1. якщо сума податку на доходи, обчисленого за звітний період,

перевищує 50 % суми доходу, який спрямовується до фонду нагромадження, за

умови, що підприємство реалізує вироблену продукцію (роботи, послуги) за

регульованими цінами в обсязі, що перевищує 70 % усього обсягу реалізації

продукції (робіт, послуг);

2. при організації виробництва промислових товарів народного

споживання, продуктів харчування, дитячого одягу та взуття, дитячого

харчування, медикаментів і медичного обладнання, інвалідної техніки,

культурно-побутового та виробничого призначення, будівельних матеріалів,

якщо випуск цієї продукції є непрофільним для підприємства;

3. якщо малі підприємства придбали й експлуатують обладнання, що

повністю використовується для науково-дослідних і дослідно-конструкторських

робіт, виконуваних силами самого малого підприємства (в тому числі для

реалізації цих робіт), і для захисту природного середовища від забруднення.

Кабінет Міністрів України має право надавати податковий кредит на інші

цілі й на інших умовах, ніж це вказано вище, за рахунок сум податку, що

зараховуються до державного бюджету, якщо кошти від зменшення податку

спрямовуються на фінансування загальнодержавних потреб. Щоб скористатися

правом на одержання податкового кредиту, підприємству необхідно укласти

угоду з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою,

встановленою для укладання кредитних угод із комерційними банками. У

кредитній угоді обумовлюються:

. строк початку погашення податкового кредиту;

. період погашення;

. розмір процентів на суму наданого податкового кредиту;

. інші умови.

Відповідно до чинного законодавства строк початку погашення податкового

кредиту встановлено не пізніше як через два роки після надання кредиту, а

розмір процента - не менший за процент інфляції, визначений на період

кредитної угоди відповідним органом, і не менший від офіційного індексу

інфляції. Період погашення встановлено не менше 5 років, але за умов, що на

інше не погоджується платник.

Інші умови надання податкового кредиту не повинні обмежувати права

кредитонадавача, передбачені законодавством, і зменшувати поточні

надходження податків до державного бюджету.

Податковий кредит надається платникові із сум авансових платежів, що

нараховуються у встановленому порядку, і виплачується протягом року.

Згідно із законодавством сума податкового кредиту не може зменшувати

суму авансового платежу більш як на 50 % і перевищувати 50 % річного

податку незалежно від того, в якій послідовності та пропорції

використовується податковий кредит платником.

Якщо підприємство порушує кредитну угоду, вся сума податкового кредиту

стягується податковим органом за рішенням суду або арбітражного суду.

Контроль податкових інспекцій за розрахунками з бюджетом.

Попередня (камеральна) перевірка підприємств, об'єднань та організацій

з питань дотримання ними податкового законодавства, правильності

обчислення, повноти й своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток

(доход) здійснюється безпосередньо в податковій інспекції в присутності

головного бухгалтера, який здає звіт. Перевірці підлягають такі питання:

1. повнота і своєчасність подання звіту й розрахунку податку на прибуток

(доход);

2. наявність у поданих документах усіх необхідних реквізитів;

3. узгодженість звітних даних;

4. послідовність даних у формах звітності;

5. відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків

податку на прибуток (доход), даним, відображеним у звітності;

6. правильність складання розрахунку податку, визначення сум і строків

сплати або повернення з бюджету належних сум.

При перевірці повноти і своєчасності подання звіту й розрахунку податку

на прибуток (доход) необхідно впевнитися, що подано всі передбачені

законодавством бухгалтерські документи за встановленими формами й у

встановлений строк. На кожному документі повинні бути назва підприємства

(організації), його адреса, підписи керівника й головного бухгалтера,

кругла печатка і штамп.

Узгодженість звітних даних перевіряється шляхом порівняння однойменних

даних у різних формах звітності. Наприклад, величина балансового прибутку,

відображена у формі 1 (’’Баланс підприємства’’), повинна дорівнювати

величині балансового прибутку, відображеній у формі 2 (’’Звіт про фінансові

результати та їх використання’’).

При перевірці послідовності звітних даних зіставляються показники на

кінець попереднього звітного періоду й на початок нинішнього. Якщо вони

збігаються, то послідовність звіту дотримується.

При виявленні порушень за пунктами 1 - 4 звіт може бути не прийнятий

податковим інспектором і повернений бухгалтеру на доопрацювання.

Перевіряючи правильність складання розрахунку податку на прибуток

(доход), необхідно звернути увагу на те, щоб дані, відображені в

розрахунку, збігалися з відповідними даними, відображеними в декларації.

Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів - це другий

етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до

бюджету податку на прибуток (доходи). Вона здійснюється у відповідності з

річними планами контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і

квартальними графіками перевірок, які даються по кожній ділянці роботи. У

плани й графіки перевірок насамперед включаються підприємства, об'єднання

та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі

порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства.

Такі перевірки можуть провадитися, як тільки виникає необхідність, але не

рідше одного разу на 2 роки.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі

розпорядження податкової інспекції, в якому вказуються назва й адреса

підприємства, що підлягає перевірці, і програму перевірки, затверджену

начальником податкової інспекції. Програма складається виходячи з головної

мети перевірки, яка полягає у виявленні достовірності визначення прибутку

(доходу), правильності обчислення податку й виконання зобов'язань перед

бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ведення бухгалтерського

обліку. У зв'язку з цим перевірці підлягають такі питання:

1. Достовірність обліку затрат на виробництво й витрат обігу, а саме:

а) правильність визначення вартості сировини, основних матеріалів,

палива й запчастин, списаних на виробництво у звітному періоді;

б) дотримання порядку списування на виробництво вартості малоцінних і

швидкозношуваних предметів, переданих в експлуатацію;

в) правильність нарахування амортизації;

г) правильність віднесення на виробництво витрат на рекламу, орендну

плату, затрат на виплату процентів за кредитами;

д) правильність ведення обліку загальногосподарських і

загальновиробничих витрат та їх розподілу між різними видами діяльності (на

основне виробництво, житлово-комунальне господарство, незавершене

виробництво).

2. Правильність відображення у звітності даних про фактичну реалізацію

готової продукції.

3. Достовірність фінансових результатів.

4.Заключна частина. Проблеми та шляхи оподаткування.

Удосконалення системи оподаткування в Україні повинно здійснюватися у

двох напрямках. По-перше, шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування

підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального спрямування

системи оподаткування у цілому.

Реальні кроки назустріч підприємництву повинні бути зроблені насамперед

за рахунок удосконалення оподаткування прибутку підприємств.

Щодо цього слід створити сприятливі умови для само-фінансування

інвестицій, найважливішими з яких є:

. право вибору методу амортизації,

. можливість прискореної амортизації,

. збільшення норм амортизаційних відрахувань (наприклад, у Німеччині

вони у середньому вдвічі більші, ніж в Україні),

. спрощення порядку нарахування амортизаційних відрахувань (йдеться

про надання дозволу підприємницьким структурам нараховувати

амортизацію з початку податкових періодів).

Варто надати право підприємствам зараховувати поточні збитки до минулих

звітних періодів з виплатою раніше сплаченого податку на прибуток

підприємств.

Слід збільшити податковий період із кварталу до одного року з тим,

щоб надати можливість суб’єктам підприємництва більше уваги приділяти

питанням господарської діяльності, а не щоквартальним перерахункам та, як

наслідок, оформленню чисельних фінансових документів.

Необхідно розвинути та застосувати такі пропозиції:

. вивільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка інвестується у

виробництво, а також прибутку від приросту обсягів експортної

продукції,

. визначити напрями розвитку системи оподаткування – пряме чи непряме

оподаткування повинно бути розвинуто, визначити переваги та недоліки

прямого та непрямого оподаткування.

Одною із актуальних проблем є необхідність цілісної податкової системи

і законодавства, яке її регулює. Нормативні акти, які визначають податкові

надходження часто протирічать один одному. Складається враження, що про

цілісність податкової системи в Україні не може бути мови, не кажучи вже

про яку-небуть прив’язку до механізму кредитування і бюджетного

регулювання. Вдосконалення податкової системи обмежується зміною лише

окремих її елементів (розмір ставок, строки, пільг, об’єктів оподаткування,

посилення чи заміна одних видів на інші). Якщо і змінюються якісь

принципові моменти, то дуже рідко.

Останнім часом в періодичних виданнях все частіше обговорюється

проблема податкового кодексу. Дуже часто з ним пов’язують великі надії на

поліпшення податкового законодавства. Але на даний момент тяжко

кодифікувати податкові нормативні акти, так як іде тільки процес

становлення податкової системи. Швидкі зміни господарської ситуації,

пробіли в податковому законодавстві, відсутність готових схем та досвіду не

дозволяє досягти стійкої системи оподаткування.

Основним напрямом при розробці податкового кодексу повинна бути не

більш жорстока відповідальність і тотальна перевірка, а шлях спрощення

податкового законодавства, загальнодоступності і зрозумілості норм, що

використовуються. Податковий кодекс принципово повинен відповісти на три

питання:

. кого виділити як платника податку (юридичні та фізичні, змішані),

. що виділити як податкові основи (об’єкт, показники виробництво і

власності ),

. яка величина і механізм стягнення базового показника (ставки,

пільги, строки і бюджети надходжень).

-----------------------

[1] Стр.6

Страницы: 1, 2, 3, 4