Обложение налогом внешнеэкономической деятельности

Гонконг мають додадне сальдо.

Прагнучи збалансувати зовнішню торгівлю, всі країни в тій чи іншій

мірі регулюють експорт та імпорт. Активно стимулюючи експорт держава

досягає декілька цілей.

По-перше, допомагаючи просуванню товарів за кордон, вона сприяє

розштренню попиту на продукцію національного виробництва. Це стимулює

підприємців розширювати виробництво, покращувати ситуацію на ринку праці.

По-друге, експортна орієнтація робить економікунетільки більш

динамічною, але й надає нову якість її розвитку. На світовому ринку в

жорстокій конкурентній боротьбі перевіряються споживчі якості товарів та

послуг, а відповідно структура і ефективність національноговиробництва.

Країну яка займає на світовому ринку передові позиції, можливо з повною

підставою вважати одним з лідерів в галузі науково-технічного прогресу.

По-третє, заохочення експорту перетворилось на один з найефективніших

засобів демонополізації економіки. Виводячи великий бізнес на світовий

ринок, держава ставить його в положення, коли завоювання сталих

конкурентних позицій потребує піклування про покращення якості продукції,

розширення виробницива і прдажу, вдосконалення застосовуємої технології,

освоєння нових ринків. Такі дії не мають нічого спільного з монополістичною

поведінкою. Інакше кажучи, якщо державі не по силах управитися з великим

монополістом, потрібно зробити так, щоб комерційні інтереси ривели

національного гіганта на світовий ринок, де неменш сильні конкуренти швидко

відучать його від монополістичних звичок.

Виходячи із світової практики, можливо зазначити, що методи

стимулювання експорту різноманітні. Основними методами стимулювання

експорту є:

- надання експортерам податкоаих пільг;

- надання гарантій по експортним кредитам;

- використання двохсторонніх та багатосторонніх угод, а також

міжнародних механізмів узгодження торгових інтересів між країнами.

Експорту товарів сприяє також експорт капіталів. Він може виступати в

формі цільового кредиту коли країна,яка отримала кредит бере на себе

зобов’язання витратити його для імпорту товарів із країни яка надала

позику. Держава або сама представляє такий кредит, або надає на таку або

декілька меншу суму гарантії приватним банкам. Саме таким чином

адміністрація Сполучених Штатів Америки стимулювала експорт своєї

сільськогосподарської продукції. Ще більший ефект дають прямі іноземні

інвестиції, особливо коли вони проходять по каналам транснаціональних

корпорацій. Маючи розгалужену мережу філіалів в різних країнах світу,

транснаціональні корпорації створюють тоаоропроводящі лінії, по яким

прямують експортні потоки. Таким чином переміщується 75 % експоту США і 80

% експорту Великобританії.

Експорт товарів по заниженим цінам, тобто демпінг ускладнює світову

торгівлю. Для боротьби з подібнимм явищем Генеральна угода по тарифам і

торгівлі визначила кодекс згідно якого при виявленні факту демпінга

імпортуюча країна може ввести антидемпінгове мито на товари, які ввозяться

на її територію. Розроблені засоби компенсації завданої шкоди фірмам

імпортуючої країни, які виробляють аналогічну продукцію. Доцільним є

питання: чи не трапитьсятак, що стимулюючи експорт держава буде сприяти

відправленню за кордон товарів, яких потребують громадяни власної країни?

Таке може трапитись в виключних випадках, коли не організоване ліцензування

експорту. Безумовно потрібно перешкоджувати вивезенню ресурсів, які є

національним надбанням. Вцілому прктика сучасного ринкового господарювання

показує, що заохочення до експорту не наносить шкоди внутрішньому

споживанню, оскільки аналогічної політики на розширення експорту

дотримується більшість країн учасниць світової торгівлі. В результаті

отримуємо ситуацію, коли внутрішні ринки країн експортерів становляться

пунктами, де знаходяться товарні потоки, які йдуть з багатьох країн світу.

По відношенню до імпорта застосовується такий метод регулювання, як

митне оподаткування. Встановлюючи ставки податків на імпорт держава

потрапляє в складне становище. З одного боку вона штучно підвищіє ціни

закордонних товарів на внутрішньому ринку, відповідно підтримує своїх

товаровиробників, полегшуючи їм конкуренцію з іноземними фірмами. Рівень

податкових ставок повинен бути достатньо високим, щоб надійно захистити

вітчизняну екноміку від масштабних падінь виробництва і зайнятості, які

дуже ймовірні в випадку безперешкодного наступу іноземних конкурентів.

З іншого боку - високі протекціоністські митні тарифи створюють

неприродне оточення на внутрішньому ринку, відокремлюючи його від світової

торгівлі. Національне виробництво, яке працює в м’якому неконкурентному

режимі починає відставати по рівню науково-технічних розробок, якості

прдукції, структурі пропозицій товарів та послуг. Становляться ймовірними

заходи у відповідь з боку урядів тих країн, чиї фірми потерпіли від

протекціонізма. Можливий і інфляційний ефект падіння національної валюти в

наслідок надмірного митного оподаткування. На початку 90-х років з цією

неприємною комбінацією ознайомились українські споживачі, спостерігаючи за

надмірним підвищенням цін на імпортні товари.

Прихильники великих податків на імпортні товари стверджують, що вони

допомагають зберегти робочі місця і заробітну плату в країні. Насправді,

якщо продуктивність праці знижується, то реальна заробітна плата буде

падати. Хоча великі митні тарифи дають значні прибутки та надходження в

держбюджет, але по суті вони виступають в якості регресивного податкуз

продажу товарів та послуг.

Найбільш ефективним є гнучке регул.вання митних тарифів, тактика

лавірування, яка дозволяє забезпечити задовільний захист внутрішнього ринку

і одночасно уникнути важких наслідків пртекціонізму. Держави регулюють

податки на імпорт самостійно, а також також на двобічній та багатобічній

основі. З цією метою створюються міжнародні торгово-політичні механізми,

наприклад Генеральна угода по тарифам і торгівлі, в рвмках якої держави

прагнуть урегулювіти свої розбізності з приводу митного оподаткування і

зробити світову торгівлю більш вільною.

Якщо в довготривалій перспективі розвинуті країни йдуть по шляху

активізації ринкової конкуренції, то в тому ж напрямку розвиваються

відносини між ними. В теперішній час в багатьох країнах відбувається

лібералізація митної тарифної політики, переведення її на принціпи вільної

тоггівлі. Безперечно, вище вказана тенденція не означає кінцевого

зруйнування митних бар’єрів, які особливо помітні всередині трикутника США

- Японія - Західна Європа. Так, керуючі органи Європейського союзу ведуть

лінію на всесвітню лібералізацію взаємної торгівлі європейських країн,

одночасно підводячи навколо союзу вражаючі митні бар’єри, які обмежують

пронмкнення в Європу дешевих товарів з США та Японії.

Відзначимо, що демонтаж митних бар’єрів взагалі не означає прихід ери

вільної торгівлі. Чим важчий стає податковий захист вітчизняного бізнесу,

тим з більшим задоволенням держава застосовує нетарифні методи, з якими не

може впоратися ні ЄЄС, ні хто-небудь ще.

Припустмо, що треба знищити імпорт, а податки на нього підвищувати не

можна. Тоді використовуються:

- кількісні обмеження на ввезення імпортних товарів та послуг;

- стимулювання національного виробнийтва замінників товарів, які

імпортуються із-за кордону;

- спеціальні податкові пільги для корпорацій, які зтикаються на

внутрішньому ринку з жорстокою іноземною конкуренцією;

- купівля державою частини продукції національних корпорацій для

підтримки попиту і рівня цін.

Таким чином складається ситуація коли на національний ринок

відкритий, а попасти на нього зарубіжним експортерам всерівно важко. Доступ

на внітрішній ринок відкритий, оскільки митні тарифи знаходяться на

низькому рівні. Щоб подолати тарифні бар’єри, експортерам потрібна

підтримка своєї держави, наприклад в вигляді експортних кредитів чи

податкових пільг.

Сучасна держава повинна регулювати ввіз і вивіз капіталів з країни.

Імпорт в країну іноземного капіталу і діяльність закордонних компаній як

правило жорстоко контролюється. Так, визничаються сигменти економіки, в які

забороняються вбо заохочуються іноземні інвестиції, оподаткування та інше.

Для забезпечення пезпеки закордонних інвестицій використовуються програми

допомоги закордонним державам, двобічні і багатобічні угоди, інструменти

зовнішньої політики. Діяльність вітчизняних інвесторів за кордоном

стимулюється і чисто економічними методами.

Прикладом такого стимулювання можуть бути кредити, спеціально

призначені для сплати податків там, де розташовані філіали інвесторів. Якщо

держава потребує великих фінансових надходжень із-за кордону, наприклад для

покращення дефіциту бюджету, то вона використовує два основних засобі.

Перший з них пов’язаний з обмежувальною грошоврю політикою. Зжимаючи обсяг

грошової маси, держава тим самим викликає підвищення процентних ставок.

Останні як магніт притягують капітали із-за кордону, осквльки їх власники

переводять гроші в валюту тих країн, де більш високі процентні ставки.

Держава бере позику у своїх національних банках і використовує отриманий

грошовий капітал для покрещення дефіциту бюджету.

Другий засіб діє прямо. Він полягає втому, що держава може

безпосередньо звернутися до закордонних ринків капіталу, розмістивши там

свої облігації. Чим вищий прцент по облігаціям інижче їхринкова ціна, тим

вони більш привабливі для купівлі іноземними корпораціями і банками, які

перетворюються на кредиторів чужої країни.

1.3. Протекціонізм та аргументи на його користь.

Не дивлячись на всю переконливість аргументів на користь вільної

торгівлі, в дійсності на її шляху стоїть велика кількість перешкод.

1. Тарифні бар’єри.

До тарифних бар’єрів насамперед відносять митні тарифи. Митні тарифи

- це перелік митних ставок, якими обкладаються товари при їх ввезенні чи

вивезенні на митну територію будь якої держави. Мито представляє свого роду

податок, який сплачується при перетиеі товаром митного кордону тим, хто цей

товар ввозить або вивозить. Мито підвищує вартість товару, оскільки

експортер змушений компенсувати свої витрати по сплаті мита за рахунок

підвищення ціни товару. Великі митні тарифи роблять іноземні товари

неконкурентноспроможними на внутрішньому ринку і використовуються для

захисту національних товаровиробників.

Мито буває:

- адвалорне - яке стягується в % від вартості товару;

- специфічне - яке яке стягується у вигляді певної грошової суми з

вагия. обсягу або кількості товару;

- змішане - яке передбачає одночасно застосування адвалорного і

специфічного мита.

Нарахування мита на товари відбувається на основі їх митної вартості,

яка представляє собою ціну товару, яка фактично сплачена або підлягає

сплаті до моменту перетину кордонів країни.

Митні тарифи за розмірами ставок поділяються на три види:

- префекційні ставки, які включають звільнення від сплати мита. Такі

ставки застосовуються до товарів, які прибувають із країн, які входять

разом із Україною в митні союзи або які утворюють спеціальні митні зони,

або яким наданий спеціальний режим у відповідності з міжнародними угодами;

- пільгові ставки - застосовуються до товарів, які надходять із

країн, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння;

- повні ставки застосовуються до всіх інших товарів.

До не тарифних бар’єрів відносяться кількісні обмеження, які

включають в себе квотування та ліцензування.

Квоти - це граничні обсяги певних товарів, які дозволено імпортувати

(експортувати) на територію країни на протязі певного тнрміну.Квоти бувають

індивідуальні, які обмежують ввезення ( вивезення ) товару в певну групу

країн, а також глобальними, коли імпорт або експорт обмежується без

вказання країни, на які це обмеження розповсюджується.

Ліцензії - це дозвіл на імпорт товарів на протязі певного часу, який

видається компетентним органом країни. В Україні ліцензії видаються

Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків. Ліцензії бувають генеральними,

які представляють собою дозвіл на імпортні або експортні операції з певними

товарами, на протязі всього терміну дії режиму ліцензування. Крім того

бувають ліцензії індивідуальні, які дозволяють одному суб’єкту

підприємницькоїдіяльності здійснювати одну експортну чи імпортну операцію

по ліцензійованому товару. Ліцензії встановлюють обсяги товарів, які

ввозяться абобвивозяться в кількісному вираженні, коли дозволяється ввезти

або вивезти певну кількість товару, або вартісному вираженні, коли по

ліцензії можна ввезти чи вивезти товарів на певну суму.

Квоти і ліцензії обмежують самостійність підприємців в відношенні

вибору ринку і обсягу торгівлі, але саме ці нетарифні бар’єри отримали в

наш час найбільше розповсюдження. Виникає питання, чому митні ставки, квоти

і ліцензування застосовуються в світовій практиці, якщо від омо, що вони

перешкоджують вільній торгівлі і таким чином знижують економічну

ефективність. В той час як країни втрачають від вільної міжнародної

тогівлі окремі галузі, і групи підприємців в середині країни можуть бути

серед потерпілих. Легко зрозуміти чому групи відчизняних підпрємців

прагнуть зберегти або покращити свої економічні позиції, переконують уряд

ввести тарифні бар’єри для захисту від шкідливого впиву вільної торгівлі.

Розглянемо економічні наслідки введення митних тарифів. використаємо

для цього простий аналіз попиту і пропозицій.

Рис. 1.1. Економічні наслідки введення митних тарифів через взємодію

попиту та пропозиції.

[pic]

Лінії Dd і Sd на малюнку 1. показують внутрішній попит і пропозицію

продукту в виробництві якого країна Україна не має має порівняльної

переваги, наприклад автомобілів. При відсутності світової тогівлі внутрішня

ціна і обсяги виробництва відпоавдно будуть становити Dpd і Og. Зробимо

припущення що економіка України відкрита для світової торгівлі і німецькі

виробники, які мають порівняльну перевагу в виробництві автомобілів почали

продавати на українському ринку. При вільній торгівлі внутрішня ціна не

може відрізнитись від нижчої світової ціни, яка в даному випадку дорівнює

OPw. При ціні Opw внутрішнє споживання буде становити кількість Od,

внутрішнє виробництво Оa , а різниця між цими двома величинами відображає

обсяг імпорту.

Розглянемо прямі наслідки введення мита. Зробимо припущення, що

Україна введе мито на кожний імпортний автомобіль, яке дорівнює PwPt. Цей

захід призведе до зростання ціни з Opw до Opt і буде мати цілий ряд

наслідків.

По-перше, споживання автомобілів в Україні знизиться з Od до Oc,

оскільки більш висока ціна примусить покупців рухатись вверх по кривій

попиту Dd. Українські споживачі безумовно постраждають в зв’язку з

введенням мита, оскільки вони будуть сплачувати на PwPt більше за кожний

із імпортованих автомобілів, який обійдеться їм тепер по ціні Pt. Крім того

митот примусить споживачів скоротити кількість купуємих автомобілів і

переадресувати

свої витрати на купівлю менш бажаних товарів.

По-друге українські товаровиробники на яких мито не розповсюджуєть

утримують більш високу ціну Opt за одиницю продукції. Оскільки ця нова ціна

вища відповідної ціни до введення мита, або світової ціни Opw місцева

промисловість яка виродляє автомобілі піднімається вверх по свїй кривій

пропозиції Sd, збільшивши обсяги відчизняного виробництва з Od доOb місцеві

виробники скористаються як більш високою ціною так і зростаючим обсягом

продажу.це пояснює діяльність в підтримку митних тарифів. Однак з точки

зору суспільства розширення внутрішнього виробництва (аb) відображає той

факт, що мито дозволтло українським товаровиробникам автомобілів

перетягнути ресурси з інших більш ефективних галузей.

По-третє будуть страждати німецькі виробники хотя продажні ціни на

автомобілі стали вищі на величину PwPt, цярізниця враховується уряду

України, а не німецьким виробникам. Світова ціна після встановлення мита і

відповідно поштучний рибуток німецьких виробників зберігається на рівні

Opw, в той час як обсяг українського імпорту падає з ad до bc . І на уінець

відзначимо, що заштрихований прямокутник в центрі малюнка показує доходи,

які приносить мито. Так сукупні доходи від мита визначаються множенням суми

мита, яке припадає на одиницю товару PtPw на кількість імпортованих

автомобілів bc. Ці доходи насправді являються перерозподіленням доходу від

споживача на користь держави і не впливають на економічний добробут країни,

в результаті держава виграє те, що втрачає споживач.

Тепе розглянемо опосередкований вплив . Потрібно зазначити, що

існують інші менш помітні наслідки введення митних тарифів, які виходять за

рамки нашої простої моделі попиту і пропозиції. Серез скорочення обсягів

продаж автомобілів в Україні, Німеччина отримає меншу кількість

національної валюти України для закупеи українських товарів. Таким чином в

українських експортних галузях, які дають Україні порівняльну перевагу

скоротиться виробництво і звільняться ресурси. Мова йде про високо

ефективні галузі, про що свідчить їх здатність продавати свою продукцію на

світових ринках. Коротше кажучи, митні тарифи прямо сприяють експансії

відносно неефективних галузей і опосередкованим чином сприяють згортанню

втробництва в високо ефективних сферах виробництва. Це означає, що митні

тарифи служать причиною структурної перебудови національного виробництва в

невірному напрямку. Відомо, що чспеціалізація і міжнародний розподіл праці,

а також вільна торгівля, яка базується на принципі порівняльної переваги,

ведуть до ефективного використання світових ресурсів і розширенню реального

обсягу виробництва.

Розглянемо доведення на користь протекціонізму і проаналізуємо їх

обгрунтованість .Одним з доведень на користь митних тарифів є захист

зайнятості населення в середині країни. Правильне чи ні таке ствердження?

Сукупні витрати в відкритій економіці складаються із споживчих витрат (Х),

капіталовкладень (T), державних витрат (G), чистого експорта (Хn). Чистий

експорт дорівнює різниці між експортом(Хk) і імпортом (М). Збільшення

сукупних витрат в результаті скорочення імпорту (М) здійснює стримуючий

вплив на внутрішньоекономічний розвиток, оскільки спричинює різке зростання

доходів і зайнітості. Збільшення імпорту призводить до скорочення деякої

кількості робочих місць на внутрішньому ринку праці, але створює нові

робочі місця. Наприклад імпорт зарубіжної аудіо і відео техніки скоротили

робочі місця в Україні але виникли інші види діяльності пов’язані з

продажем та обслуговуванням імпортованих закордонних автомобілів, або

продажем цитрусових. Таким чином хоча імпортні оммеження змінюють структуру

зайнятості, вони в дійсності можуть в незначній мірі вплинути на рівень

зайнятості в країні.

Ймовірно, що всі країни не можуть одночасно досягти успіхів при

введенні імпортних обмежень. Експорт однієх країни являється імпортом для

іншої. Втому ж ступені, в якому перевищення експорта над імпортом,

досягнуте однією країною, може стимулювати її економіку, надлишковий імпорт

іншої країни загострює проблему безробіття. Тому немає нічого дивного в

тому, що введення митних тарифіві імпортних квот з метою досягнення повної

зайнятості в країні називаються політикою “розорення “ сусіда з її

допомогою внутрішні проблеми країни вирішуються за рахунок торгівельних

партнерів.

Країни, які постраждали від митних тарифів і квот ймовірно зроблять

відповідні заходи, які спровокеють підвищення торгівельних бар’єрів.

Яскравим прикладом пагубної дії такої політики може бути закон про мито

Смутахаулі прийнятий в Сполучених Штатах в 1930 році, який встановив

найбільш високі митні тарифи, які коли-небуть були в цій країні. Цей закон

замість того, щоб стимулювати американську економіку, тільки спровокував

серію відповідних заходів з боку потерпілих країн. Це викликало подальше

скорочення міжнародної торгівлі і сприяло появі тенденцій до зниження рівня

доходів і зайнятості в усіх країнах. В довгостроковому плані перевищення

експорта над іипортом в якості засобу стимулювання внутрішньої зайнятості

приречене на невдачу. Потрібно пам’ятати, що саме через український імпорт

інші країни заробляють гривні на які вони купують товари українського

експорту. В довгостроковій перспективі країна повинна імпортівати для того,

що експортувати. Відповідна довгострокова мета полягає не в тому , щоб

збільшити внутрішню зайнятість, а в тому, щоб в кращому випадку

передислокувати робітників із експортних галузей в захищені галузі, які

орієнтуються на внутрішній ринок. Такі заходи призводять до менш

ефективного розміщення ресурсів. Митні тарифи перекривають доступ ресурсів

в ті галузі в яких виробництво настільки ефективно, що забезпечує

порівняльну перевагу. Немає ніяких сумніві, що при виборі антициклічних

заходів розумна грошова і податкова політика дає кращий ефект ніж

манипулювання митними тарифами і квотами.

Іншим доведенням на користь протекціонізму є ствердження, що митні

тарифи необхідні для того, щобдати можливість стати на твверді позиціїновим

галузям вітчизняної промисловості. Тимчасовий захист молодих національних

фірм від жорстокої конкуренції більш зрілих і тому на поточний період

більш ефективних зарубіжних компанійдозволяє галузям, що зароджуються стати

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6