Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Макроэкономика. Билеты.

втрачають власники грошей від їх зберігання. Тому за зростання %-вої

ставки зростає По на фінансові активи і падає По на гроші як бездоходний

актив

Попит на гроші як активи

0x01 graphic

По на гроші як активи змінюється обернено пропорційно ставці % і

пов\\\'язаний з теорією переваги ліквідності: чим вища ставка %, тим менший

По на гроші як активи, тому що за збільшення ставки % збільшується

альтернативна вартість грошей. По на гроші для угод і По на гроші як

активи визначає загальний По на гроші:

Таким чином, механізм відновлення рівноваги виглядає так:

1) перевищення Пр над По викликає появу надлишкових грошей, які

спрямовуються на придбання облігацій;

2) надлишкові гроші збільшують По на облігації, що підвищує їх ціну;

3) зростання цін на облігації викликає зниження %-вої ставки.

Висновок: нерівновага на грошовому ринку викликає зміни в цінах на

облігації і через них — у відсоткових ставках. Ціни на облігації і

відсоткові ставки є обернено залежними. Зміни відсоткових ставок впливають

на готовність заощаджувати гроші, що відновлює рівновагу на ринку грошей.

Рівноважна ставка відсотка вирівнює кількість грошей, що пропонуються і

потребуються.

22. Кейнсіанська теорія макроекономічного регулювання: сутність та основні

положення.

Дж. Кейнс в книзі “Загальна теорія, зайнятості, відсотка та грошей” (1936)

вперше піддав конструктивні критиці класичну теорію макроеконом. регул-ня.

На противагу клас. теорії ринкового само регул-ня та держ. невтручання в

економіка він запропонував альтернативну теорію, в основі якої лежить

державне регул-ня економіки.

Прихильники кейнс. теорії відстоюють думку, що ринковий механізм

самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості.

Вони стверджують, що завдяки ринковим регуляторам економіка може бути

врівноважена, тобто в ній може забезпечуватися рівновага між сукупним

попитом і сукупною пропозицією, але водночас може існувати неповна

зайнятість, вимушене безробіття та високий рівень інфляції. Аргументи на

доказ кейнс. теорії

1. Кейнс. теорія відкидає положення про те, що % ставка гарантує

забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями. Власники

заощаджень та інвестори - це зовсім різні економічні групи, які в процесі

прийняття рішень про заощадження та їх перетворення у інвестиції керуються

неоднаковими мотивами:

% ставка; 2) одержання доходів від заощаджень;

досить часто заощадження здійснюються для вирішення інших проблем:

з метою накопичення грошей для здіснення великих закупок, вартість яких

перевищує розмір поточних доходів;

для створення резерву з метою здійснення непередбачених витрат;

з метою нагромадження, щоб забезпечити майбутні потреби.

Кейнсіанці, на відміну від класиків, уявлення про роль поточних заощаджень

як джерела інвестицій вважають надмірно спрощеним. На їх думку, крім

поточних заощаджень на грош. ринку існують інші джерела інвестицій:

готівкові заощадження, тобто населення зберігає гроші не лише в

банківській системі, але й у готівк. формі на руках; кредитні установи,

які здатні мультиплікативно примножувати заощаджені гроші, внаслідок чого

величина інвестицій може перевищити величину заощаджень.

2. Кейнс. теорія ставить під сумнів класичне положення про високу

еластичність цін і з/п, особливо в бік зниження останньої при зменшенні

сукупного попиту. Причини:

наявність монополій, які стримують зниження цін і профспілок, які

стримують зниження з/п, що перешкоджає адекватному зниженню цін і з/п в

короткостроковому періоді і протидіє відновленню сукупної пропозиції на

рівні потенц. ВВП.

зниження цін та з/п не викличе зростання сукупного доходу працюючих і тому

не забезпечить відновлення попиту на рівні потенц. ВВП.

Висновок кейнсіанців - ринковий механізм не здатний самостійно

відновлювати повну зайнятість і тому повинен доповнюватись держ.

регулюванням економіки.

При визначенні об`єктів держ. впливу, кейнсіанці виходять з того, що

головною причиною падіння вир-ва є недостатність сукупного попиту. Фактори

відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції (на думку

кейнсіанців):

психологія споживачів (домогосподарств). Зі збільшенням доходу зменшується

частка, що йде на заощадження, і збільшується та, що йде на споживання.

(“основний психологічний закон” Кейнса);

зниження ефективності капіталу. Зі збільшенням обсягів нагромадження

капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності

капіталу. Це обумовлюється зниженням можливостей реалізувати вироблені

продукти за достатньо високими цінами внаслідок зменшення граничної

схильності до споживання. (Зниження гранич. схильн. до споживання -

зниження інвестиційного попиту як компоненту сукупного попиту).

Т.ч., за кейнс. теорією, не пропозиція створює попит, а навпаки, попит

створює власну пропозицію, тому головним об`єктом держ. регулювання

повинен бути сукупний попит, який у Кейнсу носить назву “ефективного

попиту”. Це означає, що збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно

впливати на рівень вир-ва. Спираючись на концепцію “ефективного попиту”

кейнсіанці пропонують два методи активізації і стимулювання сукупного

попиту:

за рахунок збільшення держ. закупок або зниження податків;

за рахунок зниження % ставок, що підійме “граничну ефективність капіталу”

і збільшить інвестиції приватного сектору.

Важливу роль в теорії відіграє мультиплікатор інвестицій. Але ефект

мультиплікатора за різних умов може бути різним. Найбільшу ефективність

він має за умов наявності в економіці невикористаних потужностей і вільної

робочої сили. При наявності резервних потужностей досягається дешеве

нарощування випуску продукції за рахунок незначних додаткових інвестицій.

Тому в умовах недостатнього сукупного попиту держава може за рахунок

бюджетних витрат забезпечувати значний мультиплікативний ефект.

23. Мультиплікатор

Мультиплікатор - це число , на яке потрібно помножити зміни в запланованих

інвестиціях , щоб визначити зміни сукупному обсязі вироб-ва. Економічна

суть мультиплікатора Кейнса полягає в тому, що він показує залежність змін

доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

^ВВП

Мі= ------------ ,

^Вin

де Мі - мультипл.інвестиції, дельта ВВП - зміна ВВП , дельта ВІn -

початкова зміна запланованих інвестицій , яка викликає приріст ВВП .

Ефективність мультипл. спирається на три принципи:

1.витрати на одержані доходи - це дві сторони кожної ділової угоди - будь-

які витрати створюють доходи адекватної величини , які розподіляються на

споживання та заощадження.

2.будь-яка зміна доходу обумовлює відповідні зміни в споживанні та заоща-

дженні але співвідношення між споживанням та заощадженням зберігається

незмінним.

3.споживання ,яке випливає із доходів , одержаних на кожному попередньому

етапі здійснення ділових угод , перетворюється у витрати для наступного

етапу. Причому витрати постійно зменьшуються.

0x01 graphic

25. Монетаристська теорія макроек.регулювання: сутність і осн.положення.

Засновник теорії -Мілтон Фрідмен. Основа теорії - ринкова си-ма є

достатньо стійкою і здатна самостійно відновлювати ек стабільність, тому

держрегул-ня не є необхідним, відстоюють принцип вільної конкуренції.

В основі лежить рівняння обміну М* = РО, де

М - грошова маса;

* - швидкість обертання грошей;

Р - рівень цін;

О- фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетариською теорією, головну роль у регулюванні ек-ке виконує

грошово-кредитна, а не фіскальна пол-ка. При цьому осн.інструментом

регулювання ек-ки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава

може здійснювати регулюючий вплив на ек.активність.

Дотримуючись положення про стабільність швидкості обертання грошей і

передбачуваний хар-р залежності між грошовою масою і номінальним ВВП,

монетаристи роблять висновок: стабільний розвиток ек-ки можна забезпечити

за умов стабільного збільшення грошової маси. Тому вивели монетарне

правило, згідно з яким грошова маса має збільшуватися щорічно тими самими

темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП.

Механізм, за допомогою якого грошова маса впливає на номінальний ВВП:

інструменти грошово-кредитної пол-ки банківські резерви - грошова маса

сукупний попит номінальий ВВП. Отже у монетаристів грошова маса впливає на

сукупний попит безпосередньо, тб цей вплив не опосередковується

відсотковою ставкою. Тому грошова маса впливає на всі елементи сукупного

попиту, а не лише на інвестиційний попит. Крім того, у монетаристів вплив

сукупного попиту на номінальний ВВП здійснюється переважно через зміну

цін, а не завдяки зміні фізичних обсягів вир-ва.

Монетаристи принижують або зовсім відкидають фіскальну політику як метод

стабілізації ек-ки. У них нееф-сть фіскальної пол-ки обумовлена ефектом

витіснення. Його суть полягає в тому, що коли держава, виходячи із

необхідності покриття бюджетного дефіциту, позичає гроші у населння і КБ,

вона входить в конкуренцію з приватним бізнесом. Внаслідок цих позичок

держава скорочує грошову масу приватного сектора ек-ки. Це підвищує

відсоткову ставку на грошовому ринку і тому витісняє з інвестиційного

ринку певну кількість приватних інвестицій, які за підвищеної %-кової

ставки стають неприбутковими. Отже, в результаті вплив бюдж дефіциту на

сукупний По буде несуттєвим.

27. Податки

Під податком і збором (обов\\\'язковим платежем) до бюджетів та до державних

цільових фондів слід розуміти обов\\\'язковий внесок до бюджету відповідного

рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і

на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податки по відношенню до бюджетного устрою поділяються на загальнодержавні

та місцеві.

До загальнодержавних належать:

• податок на додану вартість;

• акцизний збір;

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб;

• мито;

• державне мито;

• податок на нерухоме майно;

• плата за землю;

• рентні платежі;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і

механізмів;

• податок на промисел;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного

бюджету;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів;

• збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків

Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• збір за забруднення навколишнього середовища;

• збір на обов\\\'язкове державне пенсійне страхування;

• збір до Державного інноваційного фонду;

• плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; •

фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон

України;

• збір за використання радіочастотного ресурсу України.

До місцевих податків і зборів належать:

1) податок з реклами;

2) комунальний податок;

3) готельний збір;

4) збір за припаркування автотранспорту;

5) ринковий збір;

6) збір за видачу ордера на квартиру;

7) курортний збір;

8) збір за участь у бігах на іподромі;

9) збір за виграш на бігах на іподромі;

10) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;

11) збір за право використання місцевої символіки;

12) збір за право проведення кіно - і телезйомок;

13) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і

лотерей;

14) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що

прямує за кордон;

15) збір за видачу дозволу на розміщення об\\\'єктів торгівлі та сфери

послуг;

16) збір з власників собак.

Стягнення податків до бюджету здійснюється за різними ставками, які

поділяються на:

пропорційні - від бази оподаткування підлягає сплаті певна частка,

відсоток;

прогресивні — чим більша база оподаткування, тим більша частина її

підлягає стягненню (наприклад, чим більший дохід фізичної особи, тим

більша ставка прибуткового податку з громадян);

регресивні - чим більша база оподаткування, тим менша частина її підлягає

стягненню.

За способом стягнення податки поділяються на прямі та непрямі

Прямі податки стягуються в результаті придбання та акумулювання

матеріальних ресурсів. Дані податки залежать від доходу або майна, і

платниками є безпосередньо власники цих доходів або майна (наприклад,

податок на землю, податок на доходи фізичних осіб).

Непрямі податки існують у вигляді надбавки до ціни товару. Платником

непрямих податків є кінцевий споживач даних товарів, але він не сплачує

безпосередньо до бюджету дані податки. Спочатку непрямі податки, що

входять до ціни реалізації товару (послуг), від споживачів отримує

торговельне підприємство, підприємство-виробник, на яких, у свою чергу,

покладено обов\\\'язок з перерахування непрямих податків до бюджету

* за об\\\'єктом оподаткування - на доходи від споживання і на майно;

28. гроші

Сутність грошей виявляється в їхніх 5 функціях: вартість товару, виражена

в грошах називається ціною. Гроші, як міра вартості, самі повинні бути

обмірювані, мають свою індивідуальну вартість.

Гроші засіб обігу - роль посередника при обміні товарами.

Гроші-засіб нагромадження. У цій функції гроші тимчасово припиняють свій

рух і вибувають з обороту. Золото при цьому обертається у скарб, що

накопичується, грошова сума являє собою тоді номінальне нагромадження.

Реальне нагромадження- придбання за ці гроші майна, насамперед -

капітальне будівництво. Гроші- засіб платежу. Цю функцію гроші виконують

при купівлі товарів у кредит і наступній їхній оплаті і при різних

нетоварних операціях. Для даних операцій роль грошей виконують векселі,

чеки, банкноти, кредитна карточка. Світові гроші. Спочатку як світові

гроші виступали злитки золота по вазі. Потім воно було замінено

символічними знаками.

СЦ СЦ-К+П-ВР PQ

Кг=------ ; Кг=------------------ ; М=--------

О О V

де Кг-кількість грошей,О-середнє число оборотів за рік грошової одиниці,

СЦ-сума цін товарів,П-платежі за якими наступив строк оплати,ВР-взаємні

розрахунки ,М-грошова маса,Р-рівень цін,Q-кількість товару,V-швидкість

обігу грошей.

Грошова маса - вся сукупність залишків грошей у всіх формах, які

знаходяться у розпорядженні суб\\\'єктів грошового обігу у певний момент

часу.

29-30. Стр-ра банківської системи України

1-й рівень - НБУ - головний кредитор і регулятор кредитної системи та

грошового обігу, складає кістяк резервної банківської системи.

2-й рівень - комерційні банки - прийом внесків і надання кредитів, що дає

їм змогу створювати гроші, тобто тимчасова акумуляція вільних коштів і

надання їх у строкове користування всім бажаючим.

На вищому рівні банківської системи України є НБУ, який є кредитором і

регулятором кредитної системи і всього грошового обігу. НБУ має 35 установ

банків, як складають основу резервної банківської системи.

Банки - це кредитно-фінансові установи, що виконуюють різноманітні

операції в інтересах юридичних та фізичних осіб за рахунок їх грошових

капіталів та накопичень у вигляді вкладів. З розвитком кредитно-фінансових

операцій відбувалось укрупнення та розвиток самих банків, їх

спеціалізація, утворювалась банківська система. Банківська система тієї чи

іншої країни включає центральний банк, сітку комерційних банків та ряд

спеціалізованих банків.

Керівну роль в банківській системі відіграє центральний банк. Він ще

називається емісійним та резервним банком, оскільки він має право емісії

грошей та цінних паперів та зберігання золотовалютного резерву країни.

Центральний банк - це державна кредитна установа, наділена правом випуску

банкнот, регулювання грошового обігу, кредиту та валютного курсу,

зберігання офіційного золотовалютного резерву.

В кожній країні маються комерційні банки, які можуть бути як приватні, так

і

державні. В своїх емісійних, кредитних та валютних операціях вони

підкорені центральному банку, але в своїх комерційних операціях та

операціях з клієнтами вони самостійні. Комерційні банки - цеведуча ланка

кредитної системи. Основне місце в їх операціях займає кредитування

промислових та торгових заходів, фізичних та юридичних осіб.

Функції центральног банку: зберігає резервний валютний державний фонд в

золоті, банкнотах, цінних паперах; управляє, керує валютними резервами в

комерційних банках; здійснює емісію грошей; здійснює емісію цінних

паперів; регулює діяльність кредитної системи та кредитування в країні;

здійснює торгівлю монетарним золотом тощо.

Функції комерційних банків: зберігати мінімальні валютні резерви в обсязі,

встановленому центральним банком; здійснювати кредитні операції; зберігати

тимчасово вільний капітал своїх клієнтів; виконувати різні комерційні

операції на доручення клієнтів тощо.

Мета грошово-кредитного регулювання - досягнення на національному ринку

рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції.

Головним суб”єктом є НБУ, який здійснює грошову емісію і регулює

грошово-кредитну діяльність комерційних банків.

Застосовують такі методи:

1) операції на відкритому ринку. Суть: купівля - продаж НБУ урядових

цінних паперів на відкритому ринку. (збільшується або зменшується резерви

в банківській системі, вплив на пропозицію грошей). Політика “дорогих” та

“дешевих” грошей.

2) зміна рівня мінімальної резервної норми. Збільшення норми резерву -

скорочення грошової пропозиції, підвищення відсоткової ставки - “дорогі”

гроші. Застосовується в крайніх випадках.

3) визначення рівня облікової ставки. НБУ надає комерційним банкам

кредити, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку, що веде до

збільшення резервів комер.банках, знижує відсоткову ставку на грошовому

ринку. І навпаки

31. Соціальні гарантії: функції і засоби реалізації

Соц.гарантії - це зобов”язання держави перед членами суспільства по

формуванню їх доходів, умов одержання певних товарів і послуг, робочих

місць.

Су спільні гарантії - це реакція держави на зміни, які ставить ринок.

Вирішуючи ці проблеми держава за допомогою

певних регуляторів, дає можливість відтворюватися економіці і людям

Основні функції соціальних гарантій:

1. матеріальне забезпечення людей, що не можуть цього зробити самостійно

2. створення умов відтворення трудових ресурсів на необхідному

соціально-економічному рівні. Це питання загально-освітнього рівня,

проф.підготовки людей. Якість ресурсів праці - це проблема, а й всього

суспільства в цілому

3. Підтримання доходів і реалізація інших форм соц.захисту по відношенню

до безробітних

Основні способи реалізації соціальних гарантій

- примусове соціальне страхування і здійснення певних трансфертних плате

жів

- державне фінансування соц.сфери

- регулювання відносин зайнятості

- визначення стандартів малозабезпеченості і мінімальний рівень доходів

32. Нерівність доходів та їх типові стандарти.

Причини нерівності доходів:

Відмінність у індивідуальних цінностях

Відмінність у кваліфікації і досвіді

Відмінність у готовності і здатності працювати в особливих умовах

Ступінь нерівності доходів ілюструється за допомогою кривої Лоренцо

32. Показники і фактори економ. зростання.

ЕЗ - це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з

іншими - це зростаюча здатність економіки для реалізації своїх виробничих

можливостей.

основні показники: реальний ВВП; ВВП на душу населення; НД Класифікація

економ. зростання: - за темпами ( високі, низькі);-за типами (екстенсивне,

інтенсивне)

Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами Е.З. є річні темпи на

рівні 3-5%.

Вимогами до Е.З. є його пропорційність і безперервність.

*екстенсивний тип- це збільшення обсягів вир-ва досягається за рахунок

використання більшої кількості вир-них ресурсів (чисельність працюючих,

фізичний обсяг капіталу).

*інтенсивний тип - приріст вир-ва забезпечується за рахунок застосування

більш досконалих факторів вир-ва, тобто за рахунок підвищення їх

продуктивності.

Ці типи співіснують , поєднуються . Макроеконом. фактори:

фактори пропозиції (кількість і якість прир. ресурсів і ТР , обсяг

основного кап.(ОФ), НТП). - означають спрямованість до ЕЗ.

фактори попиту - для реа-ції зрост вироб. потенціалу треба забезпечити

повне використання збільшениз обсягів всіх ресурсів, що потребує

підвищення рівня сер. витрат, тобто сукупного попиту.

фактори розподілу. Е.З. за формулою: T=(V1-V0) /V0*100% , деV1,

V0-реальний ВВП у пот. і баз. роках. Темпи ЕЗ залежать від ефективності

заходів макроекон. політики.

34. Видатки ДБ

Видатки державного бюджету - це економічні відносини, що виникають у

зв\\\'язку з розподілом фонду коштів держави і його використанням по

галузевому, цільовому і територіальному призначенню. У видатках бюджету

знаходять своє вираження дві сторони єдиного розподільного процесу:

розщеплення бюджетного фонду на складові частини і формування грошових

фондів цільового призначення на підприємствах, організаціях і установах

сфери матеріального виробництва і невиробничої сфери, які одержують

бюджетні асигнування.

Категорія видатків бюджету виявляється через конкретні види витрат, кожний

з яких може бути охарактеризований з якісної і кількісної сторін. Якісна

характеристика дозволяє установити економічну природу і суспільне

призначення кожного виду бюджетних видатків, кількісна - їх розмір.

Активна роль держави в економічному житті суспільства, здійсненні

соціальних перетворень обумовлює різноманіття конкретних видів бюджетних

витрат. Воно зв\\\'язано з дією ряду факторів: природою і функціями держави,

рівнем соціально-економічного розвитку країни, розгалуженістю зв\\\'язків

бюджету з народним господарством, формами надання бюджетних коштів і т.д.

Сполучення названих факторів на кожному з етапів розвитку держави породжує

таку систему видатків, яка відповідає потребам економіки, типу і рівню

управління нею.

Страницы: 1, 2, 3