Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Макроэкономика. Билеты.

тощо призводять до того, що деяка частина працездатного населення не

поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість

безробітних);

- структурне безробіття. Воно виникає під впливом структурних диспропорцій

на ринку праці, тобто коли з\\\'являються невідповідності між попитом і

пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та

іншими ознаками. Отже, виникає ситуація, за якої структура робочої сили не

відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого з\\\'являється

структурне безробіття.

- циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок циклічного спаду виробництва

і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу, тобто пов*язане

з тією фазою економічного циклу, яка пов*язана з кризовими явищами в

економіці.

Фрикційне та структурне безробіття дістало інтегровану назву — \\\"природне

безробіття”. У зв\\\'язку з цим повна зайнятість — це зайнятість при

наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного.

Коли виникає циклічне безробіття, то фактичне безробіття більше від

природного, тобто має місце надмірне безробіття

А. Оукен на основі макроек-го аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо

факт безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати

ВВП складають 2,5%. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на з-н Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного

(циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька

етапів.

І етап. Обчислення % відставання факт ВВП від потенційного ВВП: В=(РБ[ф] -

РБ[п])*2,5, де В - відставання факт ВВП від потенційного у %; РБ[ф] і

РБ[п] - рівень відповідно факт і природного безроб-тя; 2,5 - число Оукена.

ІІ етап. Якщо ВВП[п] прийняти за 100%, то звідси ВВП[ф] дорівнює: 0x01

graphic

У цій формулі ВВП[ф] - це реальний ВВП, який обчисл-ся в постійних цінах і

є величиною зіставленою з ВВП[п]. Після необхідних перетворень формули

матимемо формулу потенційного ВВП:

0x01 graphic

ІІІ етап. Т.як ВВП[п].і ВВП[ф] відомо, то звідси втрати ек-ки від

циклічного безроб-тя будуть=: ВВП[в] =ВВП[п]. - ВВП[ф], де ВВП[в] - втрати

від циклічного безробіття.

Американським економістом Оукеном відкрито емпіричний зв\\\'язок між

циклічними змінами у ВНП Б. Математична залежність між ними показує: якщо

фактичний рівень Б перевищує природний рівень на 1%, то відставання обсягу

ВНП щодо потенційно

12,13,14. Інфляція: сутність , причини, форми шляхи подолання, соц-екон

наслідки.

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску

товарів та послуг. Інфляцію можна поділити на три види: помірну (повзучу),

галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає

не більше 10 %. Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний приріст цін

вимірюється десятками або сотнями відсотків. Гіперінфляція настає тоді,

коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії

гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони

відіграють дедалі меншу роль в економіці, порушуються фі-вий та кред-ний

механізми, починають розвиватися стихійні процеси в ек-ці та ін.

Типи: Інфляція По виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок

випереджаючого зростання сукупного По стосовно сукупної Пр. Інфляція

витрат - коли ціни зростають внаслідок збільш витрат на вир-во одиниці

прод. Інфляція витрат, як правило, супроводжується падінням вир-ва. Таке

явище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли

одночасно зростають ціни і скороч-ся вир-во.

Причини: грошова емісія, що не покрита товарною масою; дефіцит держ

бюджету; мілітаризація економіки; незавершене виробництво; монополізм

п-тв; неефективна система оподаткування в країні; диспропорції в суп в-тві

(низький рівень НТР, тощо), більш швидкі темпи зростання ЗП по відношенню

до зростання прод праці.

Соц-ек наслідки інфляції:

1. Знижуються реальні доходи населення. При зростанні цін реальні доходи

зменшуються. І навпаки, реальні доходи збільш-ся у тих осіб, у яких

номінальна з/п зростає швидше, ніж рівень інф-ції.

2. Знецінюються фін-ві активи із сталим доходом. Інфляція знижує їхню

реальну вартість. У цьому випадку скороч-ся також і реальні доходи, що їх

отримують власники таких фін-вих активів.

3. Порушується нормальний розподіл доходів між Дт-рами та Кт-рами. Від

інфляції виграють дебітори, тобто позичальники кредиту, і програють

кредитори. Це обумовлено тим, що в умовах інфляції кредит надається за

однієї купівельної спроможності гршей, а повертається за іншої, нижчої.

4. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм.

Довгострокові інвестиції стають ризикованими, тому що прибуток, який

очікують отримати при поточних цінах, у майбутньому внаслідок інфляції

може суттєво зменшитися в реальному вимірі.

5. Прискорюється матеріалізація грошей. Під час інфляції зростають ціни

ТМЦ і нерухомість. Тому домашні госп-ва і підпр-ва намагаються позбутися

грошей і вкласти їх у запаси ТМЦ та в нерухомість.

6. Інфляція як фактор зайнятості та безробіття. Держава, збільшуючи

сукупні витрати, може ціною помірної інфляції стимулювати збільш-ня вир-ва

та зниж безробіття.

7. Знижується мотивація до праці. Падіння життєвого рівня населення

внаслідок інфляції, а також спотворення структури і диференціації доходів

негативно впливають на мотивацію підприємницької та трудової діяльності.

8. Інфляція підриває управлінський механізм економіки. Дестабілізуючи

грош. систему інфляція автоматично знижує ефективність ек-них регуляторів,

часом навіть робить недоцільним саме їхнє застосування, підштовхує держ до

використання ін методів впливу.

16. Сукупний По: сутність, цінові і нецінові чинники.

Сукупний (сук-й) попит (СПо) — це реальний обсяг нац. продукту, який ек-ка

має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У

грошовій (номінальній) формі сук-й По визначається сук-ми витратами ек-ки

на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат,

валових інвестицій, держ. закупок і чистого експорту. Співвід-ня між сук-м

По і сук-ми витратами можна виразити формулою: СПо * Ц = СВ (споживчі

витрати)+ ВІ (валові інвестиції)+ ДЗ (держ. закупки)+ ЧЕ (чистий експорт),

де Ц — середня ціна на товари та послуги.

Сук-й По знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв\\\'язку з цим на

графіку крива сукупного По набуває вигляду негативно похилої лінії. СП[О3]

СП[О1] СП[О2

]0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Ц Ц

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

ВВП ВВП

О[3] О[1] О[2

]Рис 1 (вплив цін-х факторів). Рис 2 (вплив нецін-х).

Цінові фактори.

Ефект %-вої ставки. При зростанні цін покупцям треба більше грошей для

оплати угод => зростає По на гроші, що при незмінній грошовій масі

викликає підвищення їх ціни, т.б. %-вої ставки. Внаслідок цього сук-й По

зменш-ся за рахунок По на ті товари, для купівлі яких потрібно брати гроші

в кредит (інвестиц-х товарів, високовартісних, довгострок-го викор-ня).

Ефект багатства. При зростанні цін реальна вартість накопичених фінанс-х

активів із фіксованим доходом, що знаходяться у населення, зменш-ся. В

такому випадку власники фінанс-х активів стають реально біднішими, що

скорочує їхній По. І навпаки, за умов зниження цін реальна вартість

фінанс-х активів збільш-ся, що підвищує По з боку їхніх власників.

Ефект чистого експорту. Відбиває вплив зовнішнього сектора ек-ки на сук-й

По і ВВП. Він проявляється тоді, коли ціни на вітчизняні товари зростають

або зменш-ся порівняно з цінами на іноземні товари. За ін. незмінних умов

зростання цін всередині країни викликає збільш-ня імпорту і зменш-ня

експорту. Внаслідок цього скороч-ся чистий експорт у складі сук-го По.

Вплив цінових факторів на сук-й По відтворюється на графіку за допомогою

руху ек-ки вздовж нерухомої кривої сук-го По.

Нецінові фактори.

1) Очікування. Цей фактор породжується звичайною психологією в поведінці

ек-них суб\\\'єктів, згідно з якою їхні поточні рішення обов\\\'язково мають

враховувати ті зміни в ек-ній кон\\\'юнктурі, які очікуються у майбутньому.

Очікування можуть впливати на поточну поведінку як домогосп-в, так і

підпр-в.

Зміни в споживчих витратах залежать від прогнозів, які роблять

домогосп-ва. Якщо домогосп-ва вважають, що в майб-му їхній реальний доход

збільш-ся, вони будуть готові витрачати більшу частку свого поточного

доходу. Внаслідок цього витрати на спож-ня зростають, крива сук-го По

зміщується вправо. Аналогічний вплив на поточний сук-ний По справляє

масове очікування нової хвилі інфляції, оскільки в цьому випадку

домогосп-ва збільшать поточні закупки споживчих товарів, випереджаючи

зростання цін.

Зміни в витратах на інвестиції залежать від очікувань підпр-в. Так, поява

оптимістичних прогнозів щодо отримання високих прибутків від вкладеного

капіталу може сприяти збільшенню попиту на інвестиційні товари, що викличе

пересування кривої сукупного попиту вправо. Якщо перспективи на отримання

високих прибутків від майбутніх інвестиційних програм непереконливі, то

інвестиційні виграти будуть зменш-ся, що викличе скорог чення сук-го По і

пересування її кривої вліво.

2) Зміни в економічній політиці держави. Збільшуючи держ. закупки, які є

одним із компонентів сук-них витрат, уряд збільшує сук-ний По і зміщує

його криву вправо. Підвищуючи прибутковий податок з громадян, уряд зменшує

безподатковий доход домогосп-в, викликає зменш-ня споживчих витрат і

суку-го По, що зміщує його криву вліво. Піднімаючи податки на прибуток

підпр-в, уряд викличе зниження очікуваної норми чистого прибутку від

інвестицій. Це зменшить інвестиційний компонент сук-го По, що змістить

його криву вліво.

Важливим елементом ек-ної політики держави є монетарна політика Нацбанку,

зміни в якій теж впливають на сук-ний По. Так, заходи Нацбанку зі

збільшення грошової маси в ек-ці підвищують сук-ний По і зміщує його криву

вправо. Заходи Нацбанку зі скорочення грошової маси зменш-ть сук-ний По і

зміщують його криву вліво.

3) Зміни в світовій економіці. Оскільки на сук-ний По впливає чистий

експорт, то це означає, що зміни, які відбуваються в кон\\\'юнктурі міжн.

торгівлі, теж впливають на сук-ний По. Вказані зміни можуть відбуватися в

кількох напрямках.

1) зростання ек-ної активності у наших торгових партнерів. У цьому випадку

у торгових партнерів зростає ВВП, що викликає зростання їхнього По на наші

товари і збільш-ня нашого експорту. Це збільшує сук-ний По і зміщує його

криву вправо.

2) зміна рівня цін у наших торгових партнерів. Якщо їхні внутрішні ціни

зростають, то наші товари стають відносно дешевшими і більш привабливими

для них, що збільшує наш експорт і сук-ний По, а його крива зміщується

вправо. Аналогічно впливає на сук-ний По зміна курсу валюта наших торгових

партнерів, яка може викликатися змінами в кон\\\'юнктурі на валютних біржах.

3) зміни в торговій політиці наших партнерів. Якщо у відносинах з нашою

країною акценти у торговій політиці вони зміщують в бік посилення ролі

протекціоністських механізмів, то наш експорт падає. Якщо ж перевага

надається механізмам вільної торгівлі, то наш експорт збільш-ся. Це

впливає на чистий експорт як компонент сук-го По, що зміщує його криву у

відповідний бік.

17. Сукупна пропозиція (СПр)

СПр — це реальний обсяг нац. продукту, який екон. пропонує для продажу з

метою отримання прибутку. Потенц. величина СПр залежить від запасу

капіталу та технологіч. рівня вир-ва в межах потенц. величини СПр є

функцією товарних цін та середніх витрат (СеВ) - витрат на вир-во 1-ці

товару: СПр=/(Ц;СеВ). => що на СПр впливають два види факторів: ціна(Ц) і

нецінові ф-ри, вплив яких опосередковується через середні витрати.

Сукупне пропонування залежить від потенційного обсягу в-ва, наявності

факторів в-ва (праці і капіталу). Технологій. Цільові фактори, які

впливають на сукупне пропонування: зміна процентної ставки, зміна рівня

цін. Нецільові фактори, які впливають на сукупне пропонування: зміна цін

на ресурси (наявність власних ресурсів, ціни на імпортні ресурси,

співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів), зміна

економічних правових норм (податки з підприємств та субсидії, державне

регулювання), зміни в продуктивності праці.

Кейнс. модель СПр виникла на грунті конструктивної критики клас. моделі.

Вона пояснює зв\\\'язок між ціною (Ц) і СПр в короткостроковому періоді. В її

основі - положення про негнучкість зарплати (З) протягом кор.строк.

періоду. Ц вільно формуються ринком і тому є еластичними стосовно СПо. Це

пояснюється існуванням колективних угоди між профспілками і підприємицями,

а також небаженням підприємиців зменш. З , щоб уникнути зменш. мотивації

до праці та виникнення соц. конфліктів. Цьому сприяє закон про min З. В

кор.строк. періоді гнучкими є лише Ц. Це пояснюється ефектом конкуренції.

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

0x08 graphic

Ц СПо1 СПр

Ц1 СПо2 Т1

0x08 graphic

Ц2 Т2

0x08 graphic

0x08 graphic

Оф Оп

Якщо СПо падає відносно потенц. ВВП, то зниж. лише Ц, а З тимчасово залиш.

стабільною. За цих умов прибутковість вир-ва зменш., що стимулює

підприємців до скорочення СПр. Звідси - висновок кейнс. моделі - в

кор.строк. періоді, протягом якого З не змінюється, СПр перебуває у прямій

залежності від товарних Ц. Тому крива СПр має вигляд позитивно похилої

лінії.

Особливість кейнс. моделі кривої СПр полягає в тому, що вона відбиває

неоднаковий зв\\\'язок між Ц і СПр в умовах різного рівня занятості. криву

СПр можна поділити не 3 ділянки:

1 - горизонтальна, яка хар-є екон. в умовах глибокого падіння вир-ва. При

цьому, збільш. СПо не викликає зростання Ц, СПр збільш. адекватно

зростанню СПо .

2 - висхідна, яка хар-є екон. в умовах помірного падіння вир-ва. Збільш.

СПо викликає як зрост. Ц , так і збільш. СПр.

3 - вертикальна, яка хар-є екон. в умовах повної зайнятості. При збільш.

Спо СПр тимчасово збільш. не може. Тому єдиним наслідком є зрост. Ц. Ця

ділянка, зазвичай, збігається з довгострок. кривою СПр.

Крім Ц на СПр впливають нецінові чинники: Ц на ресурси, продуктивність

ресурсів, , субсидії (вплив. на середні витрати, а отже і на валовий

прибуток), податок на прибуток ( вплив. на чистий прибуток). На графіку це

викликає відповідні зміщення кривої у відповідний бік.

19.Класична короткострокова макроекономічна модель. Закон Сея.

Фактично, класична теорія й історично започаткувала макроекономічну науку.

Найбільш видатними представниками клас. теорії є А.Сміт, Д.Рікардо, Дж.

Міль, Ж-Б. Сей, А.Маршал, В.Парето, А.Пігу, Л.Вальрас.

Прихильники клас. теорії вважають, що ринковий мех.-м здатний автоматично

забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто

повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна

зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. Вони визнають,

що інколи на економіку можуть негативно впливати зовнішні фактори, такі як

війни, політичні перевороти, засуха, біржові крахи тощо, які тимчасово

виводять її з стану повної зайнятості. Проте здатність ринку до

автоматичного саморегулювання є достатньою, щоб через деякий час знову

відновити в економіці такий рівень вир-ва, який відповідає умовам повної

зайнятості. Це означає, що можливий відхід економіки від стану повної

зайнятості є не внутрішнім продуктом ринкової економіки, а лише

результатом впливу на неї зовнішніх обставин.

Згідно з класичною теорією мех.-м ринкового саморегулювання економіки

склад. з декількох елементів.

1. Ситуація, коли величина сукупних витрат буде недостатньою для вир-ва

потенційного ВВП, є малоймовірна. Якщо навіть сукупні витрати за

будь-яких обставин зменшаться порівняно з потенційною величиною, то

досить швидко такі важелі як ціна і з/п примусять економ. суб`єктів

збільшити сукупні витрати до потенційної величини. Неможливість

виникнення в економіці дефіциту сукупних витрат спирається на закон

Сея, згідно з яким процес вир-ва товарів створює доход, який дорівнює

вартості вироблених товарів. Закон спирається на передумову, що весь

доход, отриманий виробниками товарів, повністю використовується на

закупівлю інших товарів. У дійсності це не так, оскільки певна частина

доходу може бути спрямована на заощадження, що породжує

невідповідність між вир-м та спожив-ням, тобто між S та D. Сукупні

витрати будуть недостатніми для закупівлі всієї маси вироблених

товарів, у результаті чого скоротиться сукупний попит, ВВП[ф]

відхилиться вниз від ВВП[п], що свідчить при виникнення в ек-ці

неповної зайнятості.

2. Та частка доходів, яка спрямовується на заощадження, знову

повертається на товарний ринок у вигляді інвестицій. Прихильники

теорії визнають дестабілізуючий вплив заощаджень на рівновагу між

доходами та витратами, проте дана обставина не вимагає державного

втручання в ек-ку, в чому й полягає суть другого елементу теорії.

Інвестиційні витрати підприємців компенсують ті вилучення з потоку

“доходи-витрати”, які відбуваються у формі заощаджень. Якщо

запропонований обсяг заощаджених грошей перевищує попит на них з боку

інвесторів. або зменшується порівняно з ним, то % ставка знижується

або підіймається і завдяки цьому урівноважує їх між собою. Це означає,

що рівноважна % ставка вирівнює заощадження та інвестиції автоматично.

За цих умов необхідності держ. втручання в економіку не виникає.

3. Обсяг сукупної продукції, яку можуть реалізувати її виробники,

залежить не лише від величини сукупних витрат, а й від рівня товарних

цін. Це означає, що навіть тоді, коли % ставка за будь-якої причини

нездатна привести у відповідність заощадження домогосподарств та

інвестиції під-в, падіння сукупних витрат буде компенсоване

пропорційним зниженням цін.

Згідно з класичною теорією здатність економіки до цінового саморегулювання

забезпечується конкуренцією між продавцями, яка породжує високу

еластичність цін стосовно попиту.

Підсумовуючи: згідно з класич. теорією механізм % ставки, гнучких товарних

і ресурсових цін надає ринку здатність автоматично підтримувати повну

зайнятість в економіці. За цих умов виключається необхідність втручання

держави в економіку, тобто найбільш раціональною має бути політика

державного невтручання.

Закон Сея: процес виробництва товарів створює доход, який дорівнює

вартості вироблених товарів. Процес виробництва є лише іншим виразом

процесу споживання, тому товарна пропозиція породжує адекватний собі

попит. Закон спирається на передумову, що весь доход, отриманий

виробниками товарів, повністю використовується на закупівлю іноземних

товарів. В дійсності це не так.

21. Попит на гроші.

Грошовий попит — це По на реальну грошову масу (По^г = ГМ/Ц). Він включає

попит на гроші для угод і попит на гроші як активи.

Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції як засобу обігу, тобто з

їх використання для купівлі товарів і послуг. Попит на гроші для угод

знаходиться в прямій залежності від номінального ВВП. Чим більша загальна

грошова вартістіь товарів і послуг, що знаходяться в обігу, тим більше

потрібно грошей для угод. Обернено на цей попит впливає швидкість

обертання грошей.

На рис графічно відображено співвідношення між По на гроші для угод і

ставкою відсотка. Оскільки попит на гроші для угод не залежить від ставки

відсотка, він мас вигляд вертикальної прямої. Кількість грошей в обігу

визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера: ГМхШ=ЦхО, де Ш —

швидкість обертання грошей; Ц — середній рівень цін; О — кількість угод.

Цілком справедливо вважати, що немає таких угод, які б не були враховані у

ВВП. Тоді: ГМхШ=ЦхВВЦ[р] де ВВП - реальний валовий внутрішній продукт.

Звідси попит на гроші для угод дорівнює: 0x01 graphic

З цієї формули випливає, що По на гроші для угод залежить від 2-х

факторів: реального обсягу вир-ва — з його зростанням зростає і По на

гроші; швидко обертання грошей — чим вища швидкість обертання грошей, тим

менша їх кількість, що необхідна для обслуговування угод.

Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:

Ц х ВВПр = ВВПн, де ВВПн —номінальний валовий внутрішній продукт. Тоді:

0x01 graphic

Швидкість обертання грошей, які обслуговують угоди (М1): 0x01 graphic

Попит на гроші як активи (По.^га.) випливає з їхньої функції як засобу

заощадження. В цьому випадку гроші розглядаються як засіб збереження

вартості. Володіння грошима в цій якості перетворює їх на активи.

Але вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі

фінансових активів (наприклад, облігації). Кожна з цих форм має свої

переваги і недоліки. Перевагою володіння грошима є їх висока ліквідність,

але їх недолік полягає в тому, що вони не приносять доход їхньому

власнику. Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони

приносять доход у формі відсотка, але їх недоліком є низька ліквідність.

Тому особи, які володіють вартістю, постійно вирішують альтернативу

зберігати вартість у формі грошей чи у формі фінансових активів. На її

вирішення впливає %-ва ставка, тобто рівень доходів від фінансових

активів. %-ва ставка визначає По на гроші як активи. Чим вища %-ва ставка,

тим більша альтернативна вартість грошей, тобто тим більше доходу

Страницы: 1, 2, 3