Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Макроэкономика. Билеты.

Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Макроэкономика. Билеты.

1. Національна економіка: суть і ознаки.

Національна економіка - це сукупність економічних суб\\\'єктів і зв\\\'язків між

ними, що характеризується господарчою цілісністю певних часових і

просторових межах.

Риси, які характеризують національну економіку :

1.наявність тісних економічних зв\\\'язків між хазяйнуючи ми суб\\\'єктами

держави на основі поділу праці (цілісність )

2.спільне економічне середовище, в якому діють хазяйнуючі суб\\\'єкти.

Спільне економічне середовище утворюється через : єдине господарське

законодавство, єдину грошову систему, єдину фінансову систему

3.загальний економічний центр, що контролює діяльність.

4.спільна система економічного захисту (наявність своєрідних економічних

кордонів, які захищають від зовнішньоекономічної експансії, мито і т.д.) .

Якщо цих кордонів немає, то їх роль виконують державні об\\\'єднання

(спільний ринок).

Суб\\\'єкт національної економіки -домашні господарства, підприємства,

держава. Об\\\'єкти нац.економіки -фінансова система, повітряний простір,

демографічні процеси, які відбуваються в державі, грошовий обіг і все, що

з ним пов\\\'язано.

Між суб\\\'єктами виникають горизонтальні і вертикальні зв\\\'язки. Кожна

національна економіка має сектори. В Україні можна виділити приватний і

державний (або суспільний) сектори. Приватний сектор -приватні

господарства, підприємства. Державний сектор -1).державні підприємства.

організації, заклади; 2).регулюючі структури (уряд, нац банк)

Коли в економіці переважає один сектор -це моносекторна економіка.

Ідеальна економіка -де існують оптимальні пропозиції. Макроекономіка

-вивчає такі пропорції : 1)рівновага скупного попиту і сукупного

пропонування; 2)рівновага попиту і пропонування грошей; 3)рівновага на

ринку праці; 4)рівновага доходів і видатків державного бюджету.

3. Ф-ції держави в регулювання економіки:

забезпечення правового середовища ефективного функціонування ринку,

підтримка добросовісної конкуренції, перерозподіл доходу і багатства,

регулювання інфляції, стимулювання економічного зростання, проведення

активної природоохоронної діяльності, проведення ефективної

зовнішньоекономічної політики

Залежно від компетенції державних органів здійснюються такі заходи:

регулювання макроекономічної пропозиції, розробка та реалізація

науково-технічних та інвестиційних програм, розробка регіональної політики

ДРЕ в умовах ринку складається з прямого і опосередкованого впливу і

включає такі елементи: правове та адміністративне регулювання та

програмування, індикативне та стратегічне планування, бюджетно-фінансове

та грошово-кредитне регулювання, регулювання цін та ціноутворення

По способу впливу на ринок виділяють такі прямі методи: державні

замовлення і ліміти, фінансування цільових комплексних програм, бюджетне

фінансування, засоби адміністративного впливу

Способи непрямого впливу: податки, субсидії, грошово-кредитні методи

Адміністративне регулювання засноване на силі держвлади і на авторитеті

уряду. За його допомогою вирішуються такі питання: захист навколишнього

середовища, охорона здоров\\\'я, освіта. Адміністративні засоби в умовах

ринку часто суперечать вимогам ринку, але вони необхідні при надзвичайних

ситуаціях

4. Валовий внутрішній продукт: сутність, зміст.

ВВП - це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що

вироблені резидентами країни за рік. За виробничим методом ВВП

обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс

продуктові податки за мінусом субсидії.

ВВП= \\\\\\\\sum (ВВ - МВ) + (ПП - С), де ВВ - валовий випуск окремих галузей,

МВ - матеріальні витрати окремих галузей, ПП - продуктові податки, С -

субсидії; (ПП - С) - чисті прод. подат.

ВВ - це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік

резидентами країни в базових цінах. МВ - витрати на придбання товарів та

послуг для проміжного споживання. ПП - це податки, які стягуються

пропорційно до кількості або вартості товарів та послуг, що виробляються,

продаються чи імпортуються підприємствами - резидентами (ПДВ, АЗ, мито).С

- це субсидії, що надаються п/п - резидентам із державного бюджету на

відшкодування постійних збитків, які виникають у зв\\\'язку з тим, що

продажна ціна на окремі види продукції складається нижче від середніх

витрат виробництва; субсидії на експорт, імпорт і т. ін.

Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як

сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередені країни і

пов\\\'язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього

використовують так формулу:

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,

де СВ - споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;ВІ - валові

внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;ДЗ - державні закупки

товарів і послуг з метою задоволення загально суспільних потреб;ЧЕ -

чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг.

Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки товарів та послуг

складають кінцеве споживання товарів і послуг в країні. Воно охоплює

витрати домогосподарств-резидентів на споживчі товари і послуги, а також

витрати на органів державного управління і некомерційних організацій, що

обслуговують домашні господарства, на товари і послуги для індивідуального

і колективного споживання. Витрати на кінцеве споживання домашніх

господарств (СВ) включають:

витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;

споживання товарів і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату

праці, подарунків тощо;

споживання товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для

особистого кінцевого споживання;

споживання товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за

кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням

аналогічних закупок нерезидентів на етриторії даної країни.

Державні закупки (ДЗ) - це витрати уряду на кінцеве споживання органів

державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні

господарства. До них відносяться витрати на заробітну плату державних

працівників і службовців, а також витрати, пов\\\'язані із закупівлею товарів

і послуг колективного (суспільного) споживання у приватного сектора

економіки.

Валові інвестиції (ВІ) складаються з двох елементів: ВІ = ЧІ + А, де ЧІ -

чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються на приріст капіталу та

запасів; А - амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення

зношеного капіталу.

Ескпорт і імпорт товарів та послуг охоплює експортно-імпортні операції

країни з іншими країнами світу. Експорт і імпорт послуг охоплює всю

сукупність матеріальних і нематеріальних послуг.

Згідно з розподільчим методом (за доходами) ВВП - це сума первинних

доходів, створених резидентами країни за рік. Для обчислення ВВП

розподільчим методом використовують таку формулу:

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП - С),

де ЗП - заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до

страхових фондів; ВКП - валовий корпоративний прибуток, який

розподіляється на три частини: податок на корпоративний прибуток (ПКП),

дивіденди (Д) та нерозподілений прибуток, як власне джерело інвестування

виробництва, включаючи й амортизацію (Н[р]П); ЗД - змішаний доход, тобто

доход некорпоративного (індивідуального) бізнесу; НП - неприбуткові

податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і

імпорт; С - субсидії на продукти та інші субсидії, пов\\\'язані з

виробництвом і імпортом. (НП - С) - чисті неприбуткові податки.

Заробітна плата найманих робітників сплачується роботодавцями у грошовій і

натуральній формах.

Неприбуткові податки - це обов\\\'язкові платежі, які стягує держава з

виробничих одиниць у зв\\\'язку з виробництвом і імпортом товарів та послуг

або використанням факторів виробництва. Ці податки сплачують підприємства

незалежно від наявності прибутку. Вони складються з податків на продукти

та інших податків на виробництво.

Субсидії - це поточні платежі, які держава надає підприємствам у зв\\\'язку з

виробництвом, продажем та імпортом товарів і послуг або використанням

факторів виробництва для здійснення відповідної економічної і соціальної

політики в країні.

Валовий корпоративний прибуток - це частка валової доданої вартості, що

залишається у виробників після відшкодування витрат на заробітну плату і

чистих неприбуткових податків.

Змішаний доход - це доход, який отримують домашні господарства,

індивідуальні підприємці від функціонування некорпоративних підприємств.

Змішаний доход створюється факторами виробництва безпосередньо в процесі

виробництва.

5. ЧВП, національний доход, особистий доход.

ЧВП = ВВП - А

ВВП - це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що

вироблені резидентами країни за рік.

ВНД - це сума внутрішніх первинних доходів (ВВП) плюс чисті зовнішні

первинні доходи (ЧПДз), тобто доходи отримані від інших країн. ЧПДз

визначаються як різниця між первинними доходами, які отримані від інших

країн, і первинними доходами, які передані іншим країнам: ВНД = ВВП + ЧПДз

До первинних доходів належать доходи отримані від первинного розподілу

сукупного доходу. Первинні доходи, які отримують резиденти. Можуть ц формі

трансфертів перерозподілятися нерезидентам. Інавпаки, первинні доходи

нерезидентів можуть у формі трансфертів передаватися резидентам. З

урахуванням цих трансфертів формується наявний ВНД н. ВНДн = ВНД + ЧПТз

ЧПТз - чисті поточні зовнішні трансферти, отримані з-за кордону мінус

передані закордон. Якщо з ВНД і ВНДн відняти амортизацію отримаємо чистий

ВНД (ЧНД) та чистий ВНДн (ЧНДн).

6. Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП

Макроекономічні показники - це показники в грошовій формі. Тому їхній

рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від

рівня цін. Першочергове значення для суспільства мають величина і динаміка

фізичних обсягів виробництва, оскільки метою суспільства насамперед є

задоволення потреб у матеріальних благах. Аналіз динаміки фізичних обсягів

виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення цих

потреб. Але зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з

метою визначення їхнього реального зрушення можна забезпечити лише за

умов, якщо ціни будуть незмінними. Однак ціни з року в рік, як правило,

змінюються: зростають або знижуються. Це означає, що на величину ВВП

впливають зміни як фізичних обсягів виробництва, так і цін. З метою

нівелювання цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два

види ВВП: номінальний і реальний, застосовуючи при цьому і два види цін:

поточні і постійні.

Номінальний ВВП (ВВП[н]) - це показник загального обсягу виробництва, який

обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року.

Реальний ВВП (ВВП[р]) - це показник загального обсягу виробництва, який

обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за

базу. Такий рік називається базовим. Реальний ВВП не враховує зміну рівня

цін.

На основі ВВП[р] обчислюється темп зростання фізичного обсягу виробництва

(Т[з]) і темп його приросту (Т[п]):

Т[з] = ВВП[р] у поточному році / ВВП[р] у базовому році * 100%,

Т[п] = (ВВП[р] у поточному році - ВВП[р] у попередньому році) / (ВВП[р] у

попередньому році) * 100%.

Важливе значення має обчислення темпів зростання та приросту ВВП за

рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються

різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (І[ц]), який

називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін

(ІОЦ).

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору

товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною

ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році.

Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає

співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та

послуг в поточному і базовому роках.

Дефлятор ВВП більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання

загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни

споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних товарів, товарів, які

купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на

світовому ринку. У зв\\\'язку з цим дефлятор ВВП - це індекс цін, який

відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг. І[ц] = ВВП[н] /

ВВП[р] * 100%

Дефлятор ВВП показує темп зростання номінального ВВП за рахунок цін в

аналізованому році порівняно з попереднім. Для визначення ВВП з

урахуванням лише зміни фізичного обсягу виробництва потрібно здійснити

коригування показника номінального ВВП.

Процес коригування номінального ВВП здійснюється за допомогою дефлятора

ВВП. Це дає змогу інфліювати (збільшити грошовий вираз ВВП з урахуванням

динаміки цін) або дефліювати (зменшити грошовий вираз ВВП з урахуванням

динаміки цін). Результатом цього коригування є обчислення реального ВВП

для кожного року у постійних цінах, тобто цінах базового року.

Найточнішим методом інфліювання або дефліювання номінального ВВП даного

року є ділення номінального ВВП на індекс цін ВВП і помноження одержаного

результату на 100%.

Завдяки інфліюванню номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП

збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року. За

допомогою дефліювання номінального ВВП грошовий вираз реального ВВП

зменшується стосовно тих років, в яких ціни були вищими від цін базового

року.

Одержані показники реального ВВП можна безпосередньо зіставляти з

показником ВВП для базового року, оскільки всі вони відображають тільки

зміни фізичного обсягу виробництва, а не зміни рівня цін. Порівняно з

номінальним ВВП він є більш точним показником результатів функціонування

економіки.

7. Економічні цикли: сутність, структура, види та причини циклічних

коливань.

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів ек-ної активності

протягом кількох років, т.б. це рух сусп. вир-ва від одного кризового

явища до ін., який постійно повтор-ся.

Фази ек-х циклів:

1) Криза; перевир-во товарів порівняно з платоспр-м По; падіння рівня цін

внаслідок перевищ-ня Пр товарів над платосп-м По; скороч-ня обсягів

вир-ва; масове банк-во фірм; зрост-ня безроб-тя і скороч-ня номін-з/п;

потрясіння кредитної системи.

2) Депресія: скороч-ня вир-х інвест-й; збільш-ня запасів; скороч-ня По на

роб силу; різке падіння чистого приб; падіння обсягу продажу; скороч-ня

кільк-ті нових заказів; скороч-ня По на кред-ні рес-си.

3) Пожвавлення: перехід до стійкого розширеного вир-ва; зрост-ня По на

активні елементи засобів вир-ва; зрост-ня По на сировину, роб силу;

зрост-ня з/п.

4) Піднесення: значний приріст вир-чих інвестицій; скороч-ня запасів;

різке зростання По на роб силу; значний приріст загального рівня цін.

Види циклічних коливань:

Короткі (малі) пов\\\'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Їх

матеріальною основою процеси, що відбув-ся у сфері грошових відносин.

Середні пов\\\'язані зі зміною По на засоби вир-ва. Їх матеріальною основою є

необхідність оновлення основного капіталу.

Великі. Їх матеріальною основою є зміна базових технологій і поколінь

машин, оновлення об\\\'єктів інфраструктури.

Всі ек-ні цикли поділяються:

1) цикли Кондратьєва, або довгохвильові, тривалість = 40 - 60 рр. Їх

головна рушійна сила - радикальні зміни в технологічній базі сусп вир-ва,

його стр-на перебудова;

2) цикли Кузнеца - 20 р., рушійними силами є зрушення у відтворюваній

стр-рі вир-ва;

3) цикли Джаглера - 7-11 рр. як підсумок взаємодії багатьох грош-кред

факторів;

4) цикли Китчина - 3-5 р., що обумовл-ся динамікою відносної величини

запасів ТМЦ на підпр-ах;

5) приватні госп-кі цикли, що охоплюють період від 1 до 20 р. та існують у

зв\\\'язку з коливаннями інвестиційної активності.

Причини циклічних коливань:

великі технічні нововведення, які з\\\'являються нерегулярно і зумовлюють

коливання в діловій активності;

політичні перевороти, різка трансформація соц-ек системи, війна та ін.

випадкові події системного хар-ра;

помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжуються появою

надмірної кільк-ті грошей або надмірним вилученням грошей з обігу;

різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної ек-ки

(зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торгових

партнерів тощо).

9. Ринок праці (рп) та механізм його функціонування

Рп посідає центральне місце серед інших ринків. Основу рп становлять дві

головні дійові особи: роботодавці та наймані робітники. Принципова різниця

між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками

останніх є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, на предметів

праці, але володіють здібностями дл праці - це наймані робітники. Вони

пропонують свою робочу силу за плату, а роботодавці пред\\\'являють попит на

неї та оплачують її. Т.ч. на рп мають місце як і на інших ринках

пропозиція, попит, та ціна у вигляді з\\\\п. Пр робочої сили визначається

сукупністю різних факторів: рівнем з\\\\п, культурою, податковою системою

тощо. Попит на рс виявляється в потребі роботодавців мати необхідну

кількість та якість найманої рс для виробництва продукції та визначається

двома основними факторами: загальним рівнем сукупного попиту в нац госп-ві

та техн оснащенням виробництва. Обсяг ринку праці переважно визначається

попитом на робочу силу, який прямо залежить від кон\\\'юктури ринку загалом

та фази екон циклу у країні. Коли економіка у стані циклічного піднесення

По на рс зростає, отже рп розширюється і навпаки. Розширення чи звуження

рп викликає зміни чисельності його складових: зайнятих та безробітних.

Зайнятість у країні визначається чисельністю осіб, що виконують будь-яку

роботу за певну з\\\\п або з метою отримання інших видів доходу. З точки зору

макроекономічного аналізу зайнятість це діяльність працездатного

населення,яка спрямована на створення суспільного продукту (національного

доходу). Безробіття - це явище, за якого частина економічно активного

населення не може використати свою рс. Визначається безробіття як різниця

між кількістю осіб, що входять до складу рс в даний момент та кількістю

зайнятих. Існує фрикційне, структурне і циклічне безробіття. Фрикційне

пов\\\'язане з пошуками чи очікуванням роботи, є короткочасне. Структурне

безробіття носить довгостроковий характер і полягає в тому, що структура

робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць і безробітні не

можуть отримати роботу без певної кваліфікації чи додаткового навчання.

Циклічне безробіття викликане спадом виробництва та скороченням попиту на

робочу силу.

Проблеми функціонування рп та причини виникнення безробіття пояснюються

економістами по різному. З точки зору класичної теорії безробіття - це

специфічне економічне явище, яке виникає в результаті підвищення з\\\\п. В

умовах, коли з\\\\п досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище,

ніж рівень, за якого всі ті, хто шукає роботу, її знаходять, виникає

надлишок пропозиції на ринку праці. Класичний аналіз доводить, що

безробіття виникає внаслідок постійних прагнень самих найманих робітників

до підвищення своєї з\\\\п. Рівновага в цьому випадку досягається тільки з

допомою ринкового механізму. Тобто надлишок Пр має тиснути на ціни до

низу. Це означає, що безробіття може знижувати рівень з\\\\п, а це , в свою

чергу, підвищує рівень зайнятості. У класичній моделі стабільна з\\\\п

означає існування безробіття. Класична теорія не вважає безробіття

серйозною економічною проблемою, тому на зміну класичній теорії приходить

кейнсіанська. Кейнс не заперечував, що зменшення з\\\\п може призвести до

зростання зайнятості, але він скептично ставився до спроб застосувати цей

засіб як найкращі ліки проти безробіття. Кейнс зробив висновок про

неефективність традиційної політики невтручання держави, яку пропагували

класики і відповідно до якої безробіття чинило тоск н азниження рівня з\\\\п.

Він рекомендував: держава повинна вести боротьбу з безробіттям за

допомогою експансійної фінансової політики.

11. Безробіття

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного

населення не має можливості використати свою робочу силу, тобто це стан

ринку робочої сили за умов, коли пропозиція робочої сили перевищує попит

на неї. Кількісна визначеність безробіття - рівень безробіття обчислюється

за такою формулою:

РБ = ЧБ/ ЧРС*100,

де РБ- рівень безробіття, %; ЧБ- чисельність безробітних, чол.; ЧРС-

чисельність робочої сили, чол.

У залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізняти

декілька його видів.

- фрикційне безробіття (тимчасове безробіття, яке пов*язане з добровільним

чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи). Воно стосується тих осіб,

які не працюють у зв\\\'язку із добровільною зміною місця роботи. У

суспільстві завжди існує певна кількість осіб, що змінюють місце

працевлаштування у зв\\\'язку із незадоволенням рівнем з/п, умовами праці,

місцем проживання тощо. Безробіття, пов\\\'язане із пошуками чи очікуванням

роботи, є відносно короткочасним;

- інституціональне безробіття (пов\\\'язане з функціонуванням самих

інститутів ринку робочої сили та факторами, які впливають на його попит та

пропозицію (неповна інформація про вакансії, завищений рівень допомоги по

безробіттю та інше, тобто іноді надмірні соціальні виплати, запровадження

гарантованого мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи

Страницы: 1, 2, 3