Малый бизнес

придбання приміщень, проведення маркетингових досліджень та рекламної

кампанії. Залишається законодавчо не вирішеною проблема мікрокредитування

суб’єктів малого підприємництва, а саме створення та діяльності

спеціалізованих небанківських фінансово-кредитних установ з

мікрокредитування.

У фінансовому забезпеченні своєї діяльності МСП в Україні розраховують

насамперед на власний нерозподілений прибуток та інколи отримують кошти

через неофіційні канали. Цікавою тенденцією є значна частка іноземних

інвестицій в капіталові МСП. За даними МФК, зокрема, у 1999 році іноземні

інвестиції були джерелами фінансових коштів для 26 % підприємств, які

здійснювали інвестиції.

Банківське кредитування - потенційно найбільш ефективне джерело

ресурсів, на жаль, фактично виявилося осторонь розвитку МП. Участь багатьох

банків і спеціалізованих фондів у кредитуванні малого підприємництва

обмежується деклараціями про сприяння малому бізнесові. Ним займається

надзвичайно обмежене число такого роду установ. На положення справ у сфері

малого підприємництва, вони, власне кажучи, не впливають. Повноцінну

діяльність кредитно-гарантійної установи для кредитної підтримки МП,

створеної ще у 1999 році, налагодити так і не вдалося.

Нерозвиненість фінансового сектора в Україні веде до практичної

відсутності небанківських фінансових установ, які могли б також здійснювати

фінансування діяльності МП: кредитних спілок, страхових фондів, венчурних

компаній тощо, які могли б забезпечити більш гнучку кредитну політику.

Безперечно, свою негативну роль у недостатньому рівні інвестицій, які

здійснюються суб’єктами МП, відіграє й відсутність стимулів для

інвестування: оподаткування інвестиційних вкладень, несприятливість

інвестиційного і підприємницького клімату в країні.

Очевидно, зайве доводити, що джерело проблем. які виникають в процесі

кредитування МП в Україні, знаходиться за межами цього сектора і пов’язане

з особливостями грошово-кредитної політики та загальними диспропорціями

грошово-фінансової сфери.

2.3 Стратегії підтримки МП

Отже, очевидною стає необхідність комплексного вирішення завдань

підтримки МП в Україні, яке може бути успішно розв’язане лише на основі

тісного взаємозв’язку заходів, що охоплюють питання регулювання загального

макроекономічного середовища, фінансової та майнової підтримки МП,

формування цільових інституційних та ринкових структур, ліквідації

бюрократичних перепон, забезпечення безпеки підприємництва тощо.

На найвищому державному рівні має бути чітко визначено, яка саме роль

відводиться МП у державній стратегії, а також відображено ступінь розуміння

державою цієї ролі. Сьогодні, хоча загалом макроекономічна роль МП вказана

в основних документах досить коректно, на практиці це визначення не

знаходить повного відображення в діях органів влади (насамперед

Держпідприємництва) та виступах урядовців. З свого боку, представники

малого бізнесу та їхні асоціації також мають усвідомити своє місце в

соціально-економічній системі, щоб мати моральне право вимагати для себе

державної підтримки.

За даними опитування, проведеного МФК, на думку самих підприємців,

головними факторами активізації діяльності МП мають бути:

зниження ставок та зменшення кількості податків - вказали 85 % опитаних;

спрощення доступу до кредитів - 63 %;

забезпечення стабільності законодавства - 48 %;

вдосконалення законодавчої бази підприємництва - 37 %;

впорядкування процедури проведення перевірок - 23 %;

реформування системи ліцензування - 16 %;

реформування процесу сертифікації - 12 %;

вдосконалення системи реєстрації - 6 %;

Отже, враховуючи світовий досвід та об’єктивну необхідність розвитку

малого підприємництва, його місце і роль у національній економіці, державна

політика розвитку малого підприємництва в Україні повинна спрямовуватися

на:

забезпечення економічного зростання за рахунок діяльності суб’єктів малого

підприємництва;

удосконалення структури малого підприємництва;

заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних галузях та на

пріоритетних напрямах;

підвищення технологічного рівня виробництва МП;

створення конкурентного середовища;

залучення суб’єктів малого підприємництва до розв’язання соціально-

економічних проблем на державному та регіональному рівнях;

створення нових робочих місць, зменшення безробіття;

сприяння максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;

формування нової соціальної верстви власників і підприємців.

Вже згадувана вище Національна програма сприяння розвитку малого

підприємництва в Україні називає такі напрями подальшого вдосконалення

політики підтримки малого бізнесу:

вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької діяльності;

формування державної регуляторної політики у сфері підприємницької

діяльності;

активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого

підприємництва;

сприяння створенню ринкової інфраструктури розвитку малого підприємництва;

впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого підприємництва.

Згідно з Національною програмою, шляхами вдосконалення правового

забезпечення розвитку малого підприємництва є:

створення дієвих механізмів захисту прав і свобод підприємців;

гармонізація українського законодавства з законодавством Європейського

Союзу та СНД;

забезпечення законодавчої гарантії незмінності та довготривалості державної

політики щодо підтримки малого підприємництва;

розробка нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою та

підприємцями, роботодавцями і найманими працівниками, у тому числі і для

забезпечення їхнього соціального захисту, встановлює норми і правила

здійснення підприємницької діяльності, регламентує діяльність органів

державної влади, їх посадових осіб щодо виконання ними відповідних

повноважень у сфері розвитку малого підприємництва;

вдосконалення функціональної та організаційної структури центральних та

місцевих органів виконавчої влади в частині забезпечення розвитку і

державної підтримки малого підприємництва.

Розділ 3.Проблеми та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні

3.1 Проблеми розвитку МП в Україні

Уповільненість та диспропорційність розвитку МП в Україні визначається

наявністю суттєвих проблем і перешкод. Згідно з Національною програмою

сприяння розвитку МП в Україні, основними чинниками, які заважають розвитку

малого підприємництва, є:

відсутність чітко сформульованої в системі правових актів державної

політики у сфері підтримки малого підприємництва;

збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування,

сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних

відносин тощо);

відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єктів

господарювання.

Наведені чинники фактично відображають результати опитувань

представників малого бізнесу, хоча ієрархія проблем в останніх дещо інша.

Зокрема, за результатами опитування, проведеного у 1999 році фахівцями

Міжнародної фінансової корпорації, основними перешкодами в діяльності МП

були:

високі ставки податку – на думку 83 % опитаних;

велика кількість податків – 68 %;

низький попит на продукцію – 46 %.

часті зміни у формах звітності – 39 %;

велика кількість ліцензованих видів діяльності – 38 %;

перевірки державними органами – 38 %;

складність отримання кредиту – 36 %.

Серед решти вказаних опитуваними причин фігурували: тиск з боку

кримінальних елементів (25 %), недостатність ділової інформації (12 %),

недостатність управлінських знань (8 %).

Слід особливо зауважити, що основні обмеження ділової активності в

Україні лежать не лише суто у сфері регуляторної політики. Такими

обмеженнями є також:

невпорядкованість відносин власності;

вузькість ринків збуту;

нерозвиненість ринкової інфраструктури та збутової інфраструктури

підприємств;

нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

платіжна криза;

нестача власних обігових коштів та низька доступність кредитних ресурсів;

дефіцит інвестиційних ресурсів, відсутність мотивації до інвестиційної та

інноваційної діяльності;

недостатність професійної кваліфікації керівництва підприємств, фахівців з

фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

відсутність економічного механізму сполучення інтересів держави і

підприємців, слабка взаємодія державних і підприємницьких структур;

дефіцит вірогідної ділової інформації тощо.

Вищевказані обмеження утруднюють прибуткову довгострокову діяльність у

легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів

короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків у “тіньовій”

сфері. Попри деякі позитивні зрушення, які відбулися в останні роки,

більшість перешкод на шляху розвитку МП в Україні залишаються вельми

потужними.

Отже, незважаючи на низку прийнятих останнім часом вищими органами

державної влади і управління нормативних документів, розвиток малого

підприємництва в Україні здійснюється у несприятливому макро- та

мікросередовищі. Поряд з вищеперерахованими негативними чинниками, на

розвиток МП негативно впливають також чинники загальної макроекономічної

динаміки, інфляція, низький рівень платоспроможності населення тощо.

Переважна більшість гальмуючих чинників виходять за межі суто регуляторної

політики та мають макроекономічну природу. Найнебезпечнішим є те, що заходи

щодо підтримки МП досить часто входять у суперечність з іншими напрямами

економічної політики держави, зокрема – її бюджетно-податковими, грошово-

кредитними, валютними та іншими складовими. Відтак, дієздатна політика

стимулювання розвитку МП в Україні потребує застосування комплексу

взаємопов’язаних заходів і виходить далеко за межі компетенції

спеціалізованих державних структур, зокрема – Держпідприємництва. На нашу

думку, до одного з визначальних завдань останнього на нинішньому етапі має

увійти пошук засобів та вироблення пропозицій щодо узгодження потреби

всебічного стимулювання розвитку МП з потребами забезпечення в Україні

макроекономічної стабільності та довгострокового збалансованого інноваційно

орієнтованого економічного зростання.

3.2Перспективи малого бізнесу в Україні

Отже, у сфері інфраструктурного забезпечення розвитку МП в Україні

видається за доцільне:

стимулювати розвиток консалтингової діяльності, спрямованої на надання

правового та методичного сприяння утворенню малих підприємств,

індивідуальній підприємницькій діяльності, складанню інвестиційних планів

та програм та комплексний супровід малих підприємств протягом двох–трьох

перших років з моменту заснування;

заохочувати створення мережі навчально-консультаційних центрів з питань

забезпечення якості та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної

продукції, підвищення кваліфікації керівників і фахівців малого бізнесу з

цих питань, стимулювати організацію проведення наукових досліджень,

пов’язаних з проблемами розвитку малого підприємництва;

законодавчо встановити єдиний порядок ліцензування надання всіх видів

інформаційно-консультаційних послуг для малих та середніх підприємств,

посилити відповідальність компаній, які надають інформаційно-консультативні

послуги, за надання свідомо хибної інформації. Це має забезпечити належний

рівень цих послуг, а також дозволить запобігти спробам зловживання

податковими пільгами щодо витрат на оплату цих послуг;

забезпечити за спільного фінансування держави та об’єднань підприємців

формування загальнонаціональної інформаційної мережі спеціальних

інституцій, аудиторських, консалтингових фірм, яка могла б виступити

джерелом вірогідної інформації про інвестиційні можливості підприємств,

галузей та регіонів, інвестиційні перспективи, умови діяльності іноземних

капіталів на території України, становище на ринках, виробничий потенціал

українських підприємств, макроекономічну статистику, правове середовище

тощо;

створити цілісну структуру збору та аналітичного опрацювання інформації про

стан кон’юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках, прогнозування перспектив

економічної динаміки та вироблення відповідних рекомендацій щодо

раціональної поведінки органів державного управління та суб’єктів

господарювання;

поширення інформації щодо експортних пропозицій малих і середніх

підприємств за кордоном через торговельні місії, а також збір та

розповсюдження в Україні торговельних та інвестиційних пропозицій іноземних

підприємців, сприяння участі у міжнародних виставках, ярмарках та

презентаціях, залученню інвестицій, створенню спільних підприємств з

зарубіжними партнерами;

заохочувати співробітництво відповідних українських інституцій з

європейськими інформаційними мережами і базами даних у підприємницькій

сфері з метою зустрічного інформаційного обміну;

забезпечити створення мережі бізнес-інкубаторів, центрів підтримки

підприємництва для підготовки спеціалістів;

стимулювати розробку та реалізацію недержавних програм підготовки,

перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для малого підприємництва,

а також програм дистанційного навчання кадрів основам підприємницької

діяльності;

заохочувати різноманітні форми обміну досвідом працівників МП щодо

особливостей функціонування в умовах української економіки, продовжувати та

активізувати проведення громадських обговорень проектів регуляторних актів

з питань підприємництва;

забезпечити створення дієвого інституту Уповноважених Президента України з

питань підприємництва для врегулювання спірних питань та усунення перешкод

для розвитку підприємницької діяльності в регіонах України. Сприяти

впорядкуванню механізмів залучення до вирішення таких суперечок громадських

об’єднань малого підприємництва;

здійснювати підтримку МП шляхом проведення інформаційних кампаній, науково-

практичних семінарів для фахівців, “круглих столів”, видання інформаційної

літератури, організації конференцій, семінарів і виставок. Розробити та

здійснювати з широким залученням об’єднань підприємців комплекс заходів,

спрямованих на формування позитивної думки щодо підприємництва в Україні.

Підтримка розвитку МП може бути дієвим інструментом “детінізації”

економіки.

По-перше, саме через інвестиції у малі та середні підприємства можливі

як конверсія “тіньових” капіталів, так і залучення до економічного обороту

готівкових заощаджень населення - потенційного ресурсу “тіньових” операцій.

По-друге, розвиток малого та середнього бізнесу може суттєво збільшити

пропозицію робочих місць, зменшуючи обсяги “тіньової” зайнятості.

По-третє, він сприятиме розвиткові конкурентного середовища та

постачальницько-збутової інфраструктури, нерозвиненість яких є важливими

чинниками “тінізації” економіки.

В той же час, зосередження лібералізації умов підприємницької

діяльності лише на сфері малого бізнесу за збереження загальної фіскальної

орієнтації економіки означатиме посилення податкового тиску на великі

підприємства. З огляду на те, що малий бізнес зосереджено переважно у сфері

торгівлі та послуг, в той час як виробнича діяльність представлена

здебільшого середніми та великими підприємствами, така політика видається

небезпечною у стратегічній перспективі. “Детінізація” у сфері виробництва

створює передумови для спрямування продукту за легальними каналами збуту, в

той час як “детінізація” сфери обігу відіграє щодо “тіньового” виробництва

скоріше каральну (забороняючу), аніж легалізуючу роль.

Враховуючи ситуацію, що склалася в Україні внаслідок накопичення

значних обсягів “тіньових” коштів, доцільним видається запровадити на

певний перехідний період політику амністії по відношенню до “тіньового”

капіталу через відкриття йому шляхів для легального інвестування при

одночасній протидії його поверненню в “тінь”, утворенню нових “тіньових”

капіталів та відпливу за межі України. Необхідно визнати право усіх

суб’єктів господарювання - резидентів України щодо їхньої незаперечної

власності на всі капітали (окрім тих, що були зароблені за рахунок

кримінальних злочинів, заборонених видів діяльності - торгівлі наркотиками,

зброєю та ін.), які були отримані ними до дати завершення амністії.

Важливою складовою такої політики є чітке розмежування капіталів

кримінальних елементів і “тіньовиків”-господарників, а також врахування

цього поділу у відповідних законодавчих і нормативних актах. Йдеться про

те, що, за наявності у правоохоронних органів конкретної інформації про

злочинне походження коштів, спроби їх легалізувати повинні переслідуватися

у кримінальному порядку. В разі, якщо кошти, отримані незаконним шляхом, не

відносяться до зазначеної категорії злочинів посягань, слід відмовитися від

будь-яких спроб встановити джерела їхнього походження при умові їхнього

інвестування у виробничу сферу економіки держави. Потрібне надання гарантій

власникам “тіньових” капіталів щодо непереслідування їх державою у будь-

якому порядку.

Видається доцільним надання пільг в оподаткуванні МП за такими

напрямами:

зменшення податку на прибуток за рахунок коштів, які використовуються на

розширення виробництва;

вирахування з оподатковуваного прибутку витрат на інформаційно-

консалтингові послуги, підвищення кваліфікації керівного персоналу та

професійне навчання працівників, витрат на соціальне забезпечення

(пенсійне, медичне страхування, оздоровлення тощо) працівників, в межах

встановлених норм;

забезпечення можливості для МП списувати на валові витрати більшу частину

вартості основних виробничих фондів на початкових етапах їхньої діяльності

за рахунок наступного періоду та розширення можливості використання методу

прискореної амортизації, особливо в інноваційній сфері;

відстрочення сплати податків, подовження податкового періоду (особливо по

тих видах податків і зборів, сплата яких не залежить від руху грошових

коштів на рахунках в банках), можливість використання податкового кредиту.

Висновки

У своїй роботі я постаралася зупинитися на основних проблемах малого

бізнесу в Україні і розкрити особливості і перспективи розвитку малих

підприємств. Закордонний досвід і насущні проблеми української економіки

свідчать про те, що з розвитком ринкових відносин значення і роль малих

підприємств повинні і будуть зростати.

Таким чином, реалізація державної політики підтримки розвитку малого

бізнесу в Україні має розглядатися як комплекс взаємоузгоджених заходів у

сфері правової, адміністративної, регуляторної, макроекономічної та

інституційної політики. Спроби реалізувати це завдання за рахунок часткових

заходів ведуть до деформування структури малого і середнього підприємництва

в Україні та у довгостроковій перспективі приречені на невдачу.

За своєю природою малий і середній бізнес орієнтований на оптимізацію

використання доступних ресурсів. Саме структурою доступних ресурсів

визначаються як галузева структура малого і середнього бізнесу, так і

особливості його функціонування. Налагодження дієздатної мережі малих і

середніх підприємств в економіці, яка потерпає від серйозного дефіциту

фінансових, споживчих, інформаційних, організаційних та інших ресурсів,

неможливе. “Економіка зростання”, яка має бути сформована в Україні

найближчим часом, повинна спиратися на активне залучення малого і

середнього бізнесу до подолання ресурсних дефіцитів та формування політики

його розвитку в рамках загальної стратегії економічного зростання і

структурних перетворень національної економіки.

Розвиток різних форм малого бізнесу, кількісний і якісний їхній ріст,

дозволяють сподіватися, що в доступному для огляду майбутньому цей сектор

господарювання буде розвиватися й у нашій країні.. Тим більше, що малий і

середній бізнес не завжди використовується повною мірою як у збільшенні

обсягів виробництва, так і в підвищенні його ефективності і

збалансованості. Малий бізнес може з'явитися тим локомотивом, що приведе

до оздоровлення економіки в цілому. Але для цього необхідна державна

політика уряду, спрямована на розширення і розвиток підприємств малого

бізнесу в нашій країні.

Тому що, саме малі підприємства, особливо у випадку ефективно

розробленої державної політики в області малого бізнесу, можуть стати

основою ринкових структур у багатьох галузях, забезпечити перелив

інвестицій у найбільш ефективні сфери і тим самим з'єднати процеси

структурної політики і формування українського ринку.

Список літератури

1. ЛАПУСТА - М.Г., СТАРОСТИН Ю.Л. «МАЛОЕ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВО», МОСКВА,

«ИНФРА-М», 1998

2. ЩАДИЛОВА С. Н. «МАЛЫЙ БИЗНЕС» –, МОСКВА, «ДЕЛО И СЕРВИС», 1998

3. ОНОПРИЕНКО В.И. – « МАЛЫЕ ПРЕДПРИЯТИЯ: ОПЫТ, ПРОБЛЕМЫ», МОСКВА,

ПРОФИЗДАТ, 1999

4. СЕРЕГИН А.С. - «ЭФФЕКТИВНОСТЬ МАЛОГО БИЗНЕСА», МОСКВА, ЭКОНОМИКА, 2001

5. АФАНАСЬЕВ В. – «МАЛЫЙ БИЗНЕС: ПРОБЛЕМЫ СТАНОВЛЕНИЯ», «РОССИЙСКИЙ

ЭКОНОМИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ», 2000.

6. Власюк Олександр Степанович Малий і середній бізнес у пошуках місця в

стратегії економічного зростання в Україні. К. 2000

7. Генрі Бонет Деякі аспекти економічної політики і правового регулювання у

сфері малого бізнесу. Л.2001

8. Підвисоцький Валентин Генріхович. Проблеми розвитку малого бізнесу на

сучасному етапі трансформації економіки України. Д.2002

9. Макроэкономика. Дорнбуш Р., Фишер С. Пер. с англ. ИНФРА. 1997. 784 с.

10. Микроэкономика. Гребенников П. ( общ. ред. Тарасевича Л.) 1996. 352 с.

11. Микроэкономика. Макроэкономика. В 2-х тт. Овчинников Г. 1997.

12. Рыночная экономика. Возникн., эволюция, сущность. Валовой Д. 1997. 400

с.

13. Система государственного управления. Учебник. Пикулькин А. ЮНИТИ. 1997.

352

14. Экономическое развитие. Учебник. Тодаро М. пер с англ. 1997. 671 с.

15. Жаліло Ярослав Анатолійович. Малий і середній бізнес в Україні: від

стратегії зростання до стратегії розвитку. К.2001

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5