Малый бизнес

|а | | | | | | |

|Чернігівсь|3388 |1,55 |37,9 |2,22 |281,3 |1,45 |

|ка | | | | | | |

|м. Київ |30691 |14,08 |202,6 |11,85 |4588,4 |23,61 |

|м. |2068 |0,95 |15,8 |0,92 |186,8 |0,96 |

|Севастопол| | | | | | |

|ь | | | | | | |

Закон України “Про підприємства в Україні”, прийнятий у 1991 році,

визначав критерієм віднесення підприємства до категорії малих чисельність

працюючих, причому – диференційовано залежно від галузі, у якій

функціонувало дане підприємство. Указом Президента України “Про спрощену

систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого

підприємництва”, який набрав чинності з 1 січня 1999 року, критерії було

змінено. До суб’єктів малого підприємництва відносилися юридичні особи,

чисельність найманих працівників на яких не перевищувала 50 осіб, також

було обмежено річний оборот коштів. Закон України “Про державну підтримку

малого підприємництва”, прийнятий у 2001 році, визнає суб’єктами малого

підприємництва фізичних осіб-підприємців, річний оборот яких не перевищує

500 тисяч гривень на рік, та юридичних осіб, на яких працює не більше 50

осіб та обсяг річного валового доходу яких не перевищує 500000 євро.

Як видно з зазначеного, поняття середнього бізнесу в Україні досі не

врегульовано. Це робить невигідним розширення успішних МП, які в цьому разі

ризикують випасти з пільгової категорії.

Досить показовим в контексті усвідомлення особливостей розвитку МП в

Україні є, на нашу думу, аналіз їхньої регіональної та галузевої структури

та розподілу за кількістю зайнятих.

Аналіз даних про розвиток та розподіл МП по регіонах України

засвідчує, що, незважаючи на зростання їхньої чисельності, диспропорції,

які існували у територіальному розподілі МП, зберігаються (табл. 3).

Показники територіального розподілу МП передусім засвідчують

залежність їхньої кількості від економічного потенціалу регіону. Проте,

якщо у період адміністративно-командної економіки його головним критерієм

була, насамперед, величина промислового потенціалу, в останні роки – на

перше місце вийшли величина та концентрація банківського та фінансового

капіталів. Саме така зміна чинників стала, на наш погляд, головною причиною

виходу Києва на перше місце в Україні за розвитком малого бізнесу, що

відбувся в 1997 році. До цього за загальною кількістю МСП в Україні

лідирувала Донецька область.

З другої половини 90-х рр. спостерігається тенденція до поступового

вирівнювання розвитку МП в регіонах України. Зокрема, з 1995 по 2000 рр.

частка п’яти областей, які займали в Україні перші місця за кількістю МП

(Донецька область, м. Київ, Харківська область, Львівська область, Кримська

АР), зменшилася з 45 до 42 %, в той час як питома вага 5 областей, що мали

найменшу абсолютну кількість МП, зросла з 5,9 до 6,9 %. Проте розрив між

регіонами-лідерами та регіонами-аутсайдерами в розподілі МП залишається

досить глибоким. У Донецькій, Львівській, Миколаївській, Херсонській

областях та містах Києві і Севастополі кількість підприємств в розрахунку

на 10 тис. чоловік населення перевищує загальнодержавний показник і

становить 50-116 підприємств (проти середнього по Україні – 44

підприємств), в той час як у Чернігівській та Вінницькій областях вона ледь

не вдвічі менше за середню (27 і 29 відповідно).

Співставлення регіональних показників дозволяє зробити висновок про

переважаюче функціональне призначення МП в окремих регіонах. Так, переважно

соціальний ефект (забезпечення зайнятості) МП відіграють в Київській,

Львівській, Полтавській, Чернігівській, Рівненській та Тернопільській

областях. Інституційний ефект (який виявляється завдяки створенню порівняно

більшої кількості МП) спостерігається в АР Крим, Донецькій, Миколаївській,

Херсонській областях. Нарешті, за економічним ефектом МП немає рівних місту

Києву, де вироблено 23,6 % всього продукту МП України, при тому, що на них

зайнято 11,9 % усіх зайнятих на МП.

На думку експертів, регіональні диспропорції розвитку МП пояснюються:

економічним потенціалом регіону; наявністю ресурсів; господарською

структурою регіону; рівнем кадрового забезпечення; ставленням органів влади

та населення до малого бізнесу; наявністю ринкової інфраструктури;

інформаційним забезпеченням; традиціями та місцевою психологією.

У галузевій структурі малого бізнесу за кількістю підприємств та

обсягами випуску продукції провідні місця посідають торгівля і промислове

виробництво (табл. 4). Принципово інша картина спостерігається в розподілі

прибутку, який, як відомо, є основним джерелом розвитку підприємств. Так,

МП, які здійснюють операції з нерухомістю, складаючи лише 12,1 % їхньої

чисельності в Україні, створюють 13,1 % продукції та 22,1 % загального

прибутку. Навпаки, малі промислові підприємства, на яких зайнята понад

п’ята частина працівників малого бізнесу, є в цілому збитковими. Таким

чином, порівняння показників прибутковості та розвитку виробництва в малому

підприємництві виявляє суперечливу ситуацію, що свідчить про тенденцію до

послаблення його зв’язків з загальним станом народного господарства. Таке

становище, на наш погляд, лише почасти зумовлене галузевою специфікою.

Більшою мірою воно викликане недосконалістю чи відсутністю галузевої

інфраструктури, а також відсутністю галузевої координації малого

підприємництва, яку в країнах Європи беруть на себе об’єднання підприємців.

За підсумками 2001 року частка МП, зайнятих у сфері оптової та

роздрібної торгівлі, зросла до 48,1 % від загальної кількості МП,

операціями з нерухомістю – до 12,7 %. Позитивним виявилося збільшення

частки підприємств в промисловості до 16,5 % та в будівництві – до 8,8 %.

Таблиця 4

Галузева структура малих підприємств України у 2000 році, %

|Галузі економіки |Кількіст|Випуск продукції|Прибуток |

| |ь | | |

|Всього по економіці, |100,0 |100,0 |100,0 |

|у тому числі: | | | |

|Сільське господарство, |3,6 |5,8 |-2,7 |

|мисливство та лісове | | | |

|господарство | | | |

|Промисловість |15,8 |26,9 |-6,7 |

|Будівництво |8,4 |14,5 |5,8 |

|Оптова та роздрібна торгівля |46,4 |24,1 |73,9 |

|Готелі та ресторани |3,5 |3,0 |-0,2 |

|Транспорт |3,9 |7,1 |3,6 |

|Операції з нерухомістю |12,1 |13,1 |22,1 |

|Колективні та особисті послуги |3,4 |2,4 |0,1 |

Таблиця 5

Частка продукції малих підприємств у промисловому виробництві за галузями,

%

|Галузі промисловості |1998 |1999 |2000 |

|Вся промисловість |4,5 |5,1 |3,3 |

|Добувна |0,4 |0,5 |0,3 |

|Обробна |6,6 |7,2 |4,4 |

|Харчова та перероблення с/г продуктів |6,6 |6,8 |3,8 |

|Легка, у тому числі: |16,0 |20,5 |9,7 |

|Текстильна та пошиття одягу |12,2 |15,0 |11,2 |

|Виробництво шкіри та шкіряного взуття |26,3 |30,5 |6,6 |

|Виробництво деревини та виробів з деревини |29,8 |21,5 |22,3 |

|Целюлозно-паперова; видавнича справа |30,6 |24,7 |20,0 |

|Виробництво коксу та продуктів нафтопереробки |3,9 |4,2 |0,4 |

|Хімічна та нафтохімічна, у тому числі: |5,4 |6,6 |4,7 |

|Виробництво хімічне |4,4 |4,7 |3,1 |

|Гумових та пластмасових виробів |8,3 |14,6 |10,6 |

|Виробництво інших неметалевих мінеральних |4,6 |5,8 |5,1 |

|виробів | | | |

|Металургія та оброблення металу |1,4 |1,8 |1,0 |

|Машинобудування, у тому числі: |8,4 |9,4 |6,7 |

|Виробництво машин та устаткування |6,3 |7,0 |6,4 |

|Електричного та електронного устаткування |18,7 |19,9 |11,2 |

|Транспортного устаткування |3,7 |3,5 |2,6 |

|Виробництво та розподілення електроенергії, |0,4 |1,3 |0,5 |

|газу, тепла та води | | | |

У 1998-2000 рр. спостерігалася загрозлива тенденція до зниження частки

МП у промисловому виробництві за видами економічної діяльності. Так, дані

таблиці 5 свідчать, що у 2000 році не було практично жодної галузі

промислового виробництва, де частка МП не зменшилася б порівняно з

попереднім періодом.

Відчутно зменшилася частка МП у таких економічно та соціально важливих

галузях, як харчова та переробка сільгосппродуктів, легка, виробництво

деревини та виробів з деревини, целюлозно-паперова, видавнича справа,

виробництво коксу та продуктів нафтопереробки, електричного та електронного

устаткування. Частка в підгалузі виробництва шкіри та шкіряного взуття

зменшилася в кілька разів. Те, що вказані процеси відбуваються саме у

початковий період відновлення економічного зростання, свідчить, що між

великим та малим бізнесом в Україні не вдалося налагодити належного

зв’язку, що може стати перепоною для подальшого зростання виробництва.

Таблиця 6

Динаміка зайнятих на МП в Україні у 1991-2001 рр.

|Показники |1991 |1996 |1997 |1998|1999 |2000|2001 |

|Середньорічна кількість |1192,|1178,|1395,|1559|1677,|1709|1715,7|

|працюючих на МП, тис. |4 |1 |5 | |5 | | |

|Відсотків до попереднього року|х |104,7|118,5|111,|107,5|101,|100,3 |

| | | | |8 | |9 | |

|У розрахунку на одне |25 |12 |10 |9 |9 |8 |7 |

|підприємство, осіб | | | | | | | |

|Відсотків до кількості |4,1 |4,1 |4,9 |5,5 |5,9 |6,0 | |

|працездатного населення | | | | | | | |

За підсумками 9 місяців 2001 року із загальної кількості працюючих на

МП близько 36,6 % було зайнято в оптовій та роздрібній торгівлі, торгівлі

транспортними засобами, наданні послуг з ремонту, що може бути пояснено

динамічністю розвитку сфери послуг та торгівлі. Питома вага зайнятих у

сфері здійснення операцій з нерухомістю, здавання в найм, надання послуг

юридичним особам також досить висока та складає близько 11,2 % від

загальної чисельності працівників, зайнятих на МП.

Таблиця 7

Зайнятість на українських МП за основними видами економічної діяльності за

9 місяців 2001 року

|Види діяльності |Чисельність зайнятих |

| |Млн чоловік |% до загальної |

| | |чисельності |

|Всього по економіці |1683,2 |100 |

|з неї | | |

|Промисловість |377,0 |22,4 |

|Будівництво |205,4 |12,2 |

|Оптова та роздрібна торгівля, торгівля |616,05 |36,6 |

|транспортними засобами, послуги ремонту | | |

|Готелі та ресторани |72,4 |4,3 |

|Транспорт |75,7 |4,5 |

|Операції з нерухомістю, здавання під |188,5 |11,2 |

|найм, послуги юридичним особам | | |

|Колективні, громадські та особисті |84,2 |5,0 |

|послуги | | |

|Інші |64,0 |3,8 |

В структурі зайнятих питома вага працюючих на МП, створених в

промисловості, складає 22,4 %. Значною залишається частка зайнятих на

підприємствах, орієнтованих на надання послуг в будівництві (12,2 %).

Причому збільшення чисельності зайнятих цим видом економічної діяльності

призводить до посилення конкуренції між працівниками, зайнятими в цій

сфері.

Таблиця 8

Чисельність працівників малих промислових підприємств за галузями в 2000

році

|Галузі |Середньорічна чисельність |Частка, % |

| |працівників, тис. осіб | |

|Промисловість, у тому числі: |362,9 |100,0 |

|Добувна |4,9 |1,4 |

|Обробна, з неї: |346 |95,3 |

|Харчова промисловість та |77 |21,2 |

|переробка | | |

|Легка промисловість, у тому |40 |11,0 |

|числі: | | |

|Текстильна промисловість та |33,5 |9,2 |

|пошиття одягу | | |

|Виробництво шкіри та шкіряного |6,5 |1,8 |

|взуття | | |

|Виробництво деревини та виробів |27,5 |7,6 |

|Целюлозно-паперова промисловість |41,8 |11,5 |

|та видавнича справа | | |

|Виробництво коксу та продуктів |0,6 |0,2 |

|нафтопереробки | | |

|Хімічна та нафтохімічна |19,9 |5,5 |

|промисловість, у тому числі: | | |

|Хімічне виробництво |9,4 |2,6 |

|Виробництво гумових та |10,5 |2,9 |

|пластмасових виробів | | |

|Виробництво інших неметалевих |22,7 |6,3 |

|виробів | | |

|Металургія та оброблення металу |21,7 |6,0 |

|Машинобудування, в тому числі: |72,7 |20,0 |

|Виробництво машин та устаткування|35,1 |9,7 |

|Виробництво електричного та |29,4 |8,1 |

|електронного устаткування | | |

|Виробництво транспортного |8,2 |2,3 |

|устаткування | | |

|Виробництво та розподілення |12 |3,3 |

|електроенергії, газу, тепла та | | |

|води | | |

Співставлення темпів зростання кількості МП та чисельності зайнятих на

них в галузевому і регіональному розрізах виявляє збереження тенденції до

зменшення середньої кількості працюючих на одному підприємстві. Так, за 9

місяців 2001 року кількість МП зросла на 10 тис., а кількість зайнятих на

них – зменшилася на 26 тис. осіб. Одна з імовірних причин такої ситуації,

на думку експертів – вже відзначений вище масовий перехід МП в режим

підприємців-фізичних осіб. Окрім того, темпи приросту кількості малих

підприємств та чисельності працюючих на них значно розрізняються по

регіонах, що віддзеркалює регіональні особливості процесів створення малих

підприємств.

За даними статистичної звітності, у 2000 році в середньому по Україні

середньомісячна заробітна плата одного працівника МП складала 154,84 грн.

проти 130,16 грн. у 1999 році. Найвищий рівень середньомісячної заробітної

плати в 2000 році був зафіксований серед працівників водного транспорту

(392,31 грн.), в сфері громадської діяльності (379,77 грн.) та в державному

управлінні (267,12 грн.). Найнижчий же рівень заробітної плати був у

працівників МП, які надають готельні та ресторанні послуги (102,73 грн.),

та надають індивідуальні послуги (107,63 грн.), тобто в тих сферах

діяльності, які відзначаються низькою рентабельністю. В регіональному

розрізі найбільш сприятливими в аспекті матеріального стимулювання

працівників малих підприємств вважаються м. Київ (231,13 грн.), Запорізька

(176,6 грн.) і Харківська (168,13 грн.) області, та м. Севастополь (173,3

грн.). Для цих регіонів характерним є більш високий (у порівнянні з

середнім по країні) рівень середньомісячної заробітної плати. Найгірша

ситуація складається в Тернопільській (107,91 грн.), Івано-Франківській

(115,63 грн.) та Хмельницькій (117,0 грн.) областях.

Водночас, слід усвідомлювати, що наведені показники мають порівняно

невисокий рівень вірогідності з огляду на значний рівень “тінізації”

діяльності МП, зокрема існування так званої “подвійної бухгалтерії”, яка

дозволяє приховувати значні обсяги доходів працівників малих підприємств

від оподаткування. Зазначимо, що на державних, комунальних підприємствах і

підприємствах з власністю міжнародних організацій та юридичних осіб інших

держав, де можливості “тіньових” операцій значно більш обмежені,

відзначається вищий рівень середньомісячної заробітної плати, ніж на

колективних та приватних підприємствах. Так, середньомісячна заробітна

плата працівників малих підприємств, які перебувають у власності

міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав, складала у 2000

році 378,31 гривень і була майже в 2,5 раза вища за рівень середньомісячної

заробітної плати, яку отримували працівники малих підприємств, які

перебували в приватній власності.

2.2 Макроекономічні результати розвитку МП в Україні

Отже, загалом з 1991 по 2001 рр. кількість діючих малих підприємств

збільшилась майже в 5 разів. Проте за кількістю малих підприємств у

розрахунку на 10 тис. населення Україна набагато відстає навіть від

колишніх країн “соціалістичного табору”. Цей показник в Україні на кінець

2001 року складав 47,6 МП в розрахунку на 10 тис. осіб населення, що,

звичайно, недостатньо для створення так званої “критичної маси” малих

підприємств. За оцінками фахівців, для створення реального конкурентного

середовища в Україні та покриття ринкових ніш, що утворюються в процесі

трансформації перехідної економіки в ринкову, потрібно принаймні 120-150

одиниць МП на 10 тис. осіб, а деякі експерти навіть називають цифру 3 млн

МП, або понад 600 на 10 тис. населення.

На жаль, доводиться визнати, що МП в Україні не виконують належним

чином своєї соціальної ролі. Вони забезпечують робочими місцями лише 1,72

млн осіб, що складає близько 15 % від загальної чисельності усіх зайнятих в

галузях економіки, тоді як в країнах з ринковою економікою аналогічний

показник перевищує 50 %. До того ж, не можна забувати, що досить часто МП є

другим місцем роботи людини. Тому механічно пов’язувати кількість зайнятих

на МП з кількістю робочих місць, створених для зменшення безробіття,

некоректно. Відповідно, за такого низького залучення працюючих до

діяльності МП виникають сумніви щодо дієвості їхньої ролі у зменшенні

майнової диференціації населення України. За такої ситуації МП, навпаки,

створюють умови для додаткового збагачення економічно активного прошарку

населення. Практичне призупинення зростання зайнятих на МП у 2001 році дає

підстави стверджувати, що МП як організаційна форма в нинішньому економіко-

правовому середовищі не в змозі більше виконувати належних їм соціальних

функцій.

Досить тривожним показником є також уповільнення темпів зростання

кількості МП в Україні. Це свідчить про втрату ними украй важливої

інституційної ролі - формування конкурентного середовища, яке складається

із стійких, кваліфікованих та підприємливих економічних суб’єктів,

формування потужного прошарку підприємців, спроможних повноцінно працювати

в економіко-правових умовах розвинених ринкових відносин. Навряд чи є сенс

доводити, що підприємці-фізичні особи практично не в змозі виконувати

зазначені функції. Фактично зміщення політики підтримки МП до надання

спеціальних умов для підприємців-фізичних осіб означає, що малий бізнес

“кинуто” на реалізацію соціальних функцій, які не в змозі виконувати

держава через бюджетні обмеження. Одночасно це є фактичною відмовою від

використання МП як важеля структурного регулювання та модернізації

економіки.

Аналізуючи динаміку рентабельності МП, слід відзначити її традиційно

низький в цілому рівень. Офіційні показники 1995 та 1996 рр., з урахуванням

рівня інфляції, взагалі можна вважати недостатніми для забезпечення

розширеного відтворення. Щодо 1998-2000 років, то показники свідчать про

деяке поліпшення рівня прибутковості малих підприємств. Згідно з

результатами опитування, яке проводилось в Україні Міжнародною фінансовою

корпорацією (МФК), в 1999 році у порівнянні з 1998 роком удвічі більше

підприємців оцінили стан справ на своєму підприємстві як “задовільний”.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5