Конкурентоспроможність торгівельного підприємства

Конкурентоспроможність торгівельного підприємства

Shura19@yandex.ru

Зміст

сторінка

Вступ

............................................................................

......................................3

1. Сутність і значення конкурентоспроможності роздрібного

торгівельного

підприємства..........................................................

............4

2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорука

ефективної діяльності суб’єктів

ринку..................................................9

3. Аналіз конкурентоспроможності і взаємодій в комерційній

діяльності торгових

підприємств...........................................................

19

4. Проблема підвищення конкурентоспроможності товарів і

послуг на

ринку.................................................................

........................23

Висновки і пропозиції ............…………………………………………….. 26

Література ………………………………………………………………….. 28

Додатки

............................................................................

................................29

Вступ

Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому,

нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску

необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення

конкурентоспроможності продукції на ринку.

Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї продукції, за місце

на ринку) поміж фірмами-виробниками та торговими організаціями змушує

шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним з таких шляхів є

створення товарів покращенного рівня якості.

Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є

найбільш вагомою складовою конкурентоспроможності, але разом з тим,

можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом

параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар,

але і на підприємство, фірму і навіть країну.

Актуальність теми. Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в

умовах високої монополізації виробників та торгових представників,

регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а - виробництво й

адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання,

формували потреби і випуск показників.

У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і продукції,

у виробників практично не вставала, а якщо і виникала, то зважувалася лише

у відношенні тієї продукції, що підлягала реалізації на зовнішньому рику.

З розвитком ринкового механізму ця проблема в нашій країні, природно,

різко загострилася, і її вирішення жадало від усіх суб'єктів ринку

активного пошуку шляхів і методів підвищення конкурентноздатності

вироблених і споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці

головним напрямком фінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії

кожного торгового підприємства стає підвищення конкурентноздатності для

закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.

Мета роботи: проаналізувати сутність і значення

конкурентоспроможності роздрібного торгівельного підприємства,

конкурентоспроможність товарів та послуг, оцінку конкурентоспроможності

торгового підприємства, та шляхів її підвищення.

1. Сутність і значення конкурентоспроможності роздрібного

торгівельного підприємства.

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в

залежності від економічного об`єкту який розглядається. Безумовно,

критерії, характеристики і фактори динаміки конкурентоспроможності на рівні

товару, фірми, корпорації, галузі, національного господарства, або нації

мають свою специфіку. Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений

для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження.

Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то

воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних

відносин, головним чином в сфері міжнародної торгівлі, і одночасно її

здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект

поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати

і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи

громадян.

Конкурентоспроможність - це ступінь, з якою нація при справедливих

умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим

вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян.

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними

факторами, як:

- технологія;

- наявність капіталів;

- наявність людських ресурсів;

- стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність (взагалі), - як соціально-економічна

категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих

економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий

практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних

та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період

діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво

відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колективу з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.

Зрозуміло, що конкурентоспроможність виступає не сама по собі, не як

самоціль, а як засіб для створення визначеного товару (продукції), послуг

різного виду.

У цілому конкурентноздатність торгового підприємства це відносна

характеристика, що виражає відмінності розвитку даної фірми від розвитку

конкурентних фірм по ступеню задоволення своїми товарами потреби людей і по

ефективності виробничої діяльності.

Конкурентноздатність торгівельного підприємства характеризує

можливості і динаміку його пристосування до умов ринкової конкуренції.

Конкурентноздатність підприємства залежить від ряду таких факторів,

як:

- конкурентноздатність товарів підприємства на зовнішньому і

внутрішньому ринках;

- вид товару та його асортимент;

- місткість ринку (кількість щорічних продажів);

- легкість доступу на ринок;

- однорідність ринку;

- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку;

- конкурентноздатність галузі;

- можливість технічних нововведень у галузі;

- конкурентноздатність регіону і країни.

Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне

вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення

конкурентноздатності підприємства.

Щоб повніше зрозуміти суть проблеми, вичленуємо кілька важливих

наслідків цього положення.

1. Конкурентноздатність включає три основні складові. Перша жорстко

зв'язана з виробом як таким і значною мірою зводиться до якості. Друга

зв'язана як з економікою створення збуту і сервісу товару, так і з

економічними можливостями й обмеженнями споживача. Нарешті, третя відбиває

все те, що може бути приємно чи неприємно споживачу як покупцю, як людині,

як члену тієї чи іншої соціальної групи і т.д.

2. Покупець — головний оцінювач товару. А це приводить до дуже

важливої в ринкових умовах істині: всі елементи конкурентноздатності товару

повинні бути настільки очевидні потенційному покупцю, щоб не могло

виникнути найменшого сумніву чи іншого тлумачення у відношенні любого з

них. Коли ми формуємо "комплекс конкурентноздатності", у рекламі дуже

важливо враховувати особливості психологічного виховання й інтелектуальний

рівень споживачів, багато інших факторів особистого характеру. Цікавий

факт: майже всі закордонні посібники по рекламі особливо виділяють

матеріал, зв'язаний з рекламою в малограмотній чи інтелектуально

нерозвиненій аудиторії.

3. Як відомо, кожен ринок характеризується «своїм» покупцем. Тому

споконвічно неправомірна ідея про деяку абсолютну, не зв'язану з конкретним

ринком, конкурентноздатністю.

Ринкове господарство, а слідом за ним і його вченими давно і добре

зрозуміли, що намагатися схематично виразити конкурентноздатність товару —

це все рівно, що намагатися схемою показати всю складність і всі тонкощі

ринкового процесу. Для них конкурентноздатність стала просто зручним, що

концентрує увагу і думку терміном, за яким вибудовується вся розмаїтість

стратегічних і тактичних прийомів менеджменту в цілому і маркетингу

зокрема. Конкурентноздатність — не показник, рівень якого можна обчислити

для себе і для конкурента, а потім перемогти. Насамперед — це філософія

роботи в умовах ринку, орієнтована на:

- розуміння нестатків споживача і тенденції їх розвитку;

- знання поведінки і можливостей конкурентів;

- знання стану і тенденцій розвитку ринку;

- знання навколишнього середовища і її тенденцій;

- уміння створити такий товар і так довести його до споживача, щоб

споживач зволів його товару конкурента.

Визначення, аналіз та узагальнення існуючих в науковій та учбовій

літературі основних категорій, щодо конкурентоспроможності дозволяє

охарактеризувати поняття наступним чином.

Конкурентоспроможність продукції - це комплекс споживчих та вартісних

характеристик, які визначають його успіх на ринку, тобто спроможність саме

даного товару бути обміненим на гроші в умовах широкої пропозиції до інших

конкуруючих товаровиробників.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти, як реальну та

потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства

вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які

по своїм параметрам у комплексі більш для споживачів, ніж товари

конкурентів.

Конкурентоспроможність підприємства - можна розглядати також, як

вміння виготовляти і реалізувати швидко та дешево якісну продукцію в

достатній кількості.

Конкурентоспроможність персоналу, тобто робітників, спеціалістів,

керівників підприємства - це вміння кожного з них і всім разом, як одне

ціле, швидко і ефективно сприймати і реалізувати різні новинки в кожній

стадії життєвого циклу продукції. Це вміння створювати вироби, які

відповідають всім вимогам споживача з найменшими витратами всіх видів

ресурсів.

Критерій конкурентоспроможності - важливий елемент апарату даної

категорії. Визначається стабільністю місця на своєму ринку підприємства і

його продукції, а також рівнем продажі продукції підприємства на ринках.

Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих помилок, які роблять

наші підприємства. Вона полягає в тому, що ми зосереджуємо свої зусилля на

продажі окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, -

не завжди кращими, - стараємось перевершити їх по деяких параметрах. А якщо

вдалося що-небудь продати за валюту - радість на ґрунті самообману. Ми не

враховуємо, не приймаємо до уваги головне, - що єдиний критерій

конкурентоспроможності підприємства і його продукції, - стабільне місце їх

на ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.

Звідси, для досягнення цього критерію нам треба змінити акценти,

перенести центр уваги нашої роботи при вирішенні даної проблеми на

створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в

цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях

зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства.

Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство) зможуть гнучко

і ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їх високі

вимоги до тієї або іншої продукції.

З цього можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності

по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені

наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших

двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно,

відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе

місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу

оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Поняття конкурентоспроможності фірми містить у собі великий комплекс

економічних характеристик, визначаючих положення фірми на галузевому ринку

(національному або світовому). Цей комплекс може містити характеристики

товару, які визначаються сферою виробництва, а також фактори, формують у

цілому економічні умови виробництва і збуту товарів фірми.

Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми-

виробника продукції відносяться поміж собою як частина і ціле. Можливість

компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить

від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності

фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби.

На рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми впливає науково-

технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання

новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації

збуту та збільшення асортименту продукції.

Рівень конкурентоспроможності торгівельної фірми залежить від того,

якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються.

Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки,

яку фірма отримує з боку національних державних органів і інших організацій

шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від

податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про

кон’юнктуру ринку та ін.

Як правило, конкурентоспроможним є підприємство (фірма), що здатна

довгий час залишатися прибутковим в умовах відкритої ринкової економіки.

До кола показників, які визначають конкурентоспроможність

торгівельних фірм, включаються:

> частка на внутрішньому і світовому ринках;

> чистий доход на одного зайнятого;

> чисельність зайнятих;

> кількість основних конкурентів.

Слід вважати, що закордонні дослідники класифікують і визначають для

всіх рівнів цінову і структурну конкурентоспроможність. Остання, іноді,

визначається як "конкурентоспроможність за обсягом", або "загальна

конкурентоспроможність торгових підприємств". Відділення цього типу

конкурентоспроможності відображає той об`єктивний процес, коли міжнародна

конкуренція переміщується із цінової сфери в сферу, де конкурують

національні умови виробництва. Іншими словами, структура

конкурентоспроможності являє собою інтегральне поняття, в якому

відображається виробничий, технологічний, експортний потенціал національної

економіки.

2. Конкурентоспроможність товару та послуг як запорука ефективної

діяльності суб’єктів ринку.

Конкурентноздатність товару – вирішальний фактор його комерційного

успіху на розвитому конкурентному ринку. Це багатоаспектне поняття, що

означає відповідність товару умовам ринку, конкретним вимогам споживачів не

тільки по своїм якісним, технічним, економічним, естетичним

характеристиках, але і по комерційних і інших умовах його реалізації (ціна,

терміни постачання, канали збуту, сервіс, реклама). Більш того, важливою

складовою частиною конкурентноздатності товару є рівень витрат споживача за

час експлуатації.

Інакше кажучи, під конкурентноздатністю розуміється комплекс

споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, що визначають його

успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими в умовах

широкої пропозиції конкуруючих товарів аналогів. І оскільки за товарами

стоять їхні виробники, то можна з повною підставою говорити про

конкурентноздатність відповідних підприємств, об'єднань, фірм, так само як

і країн, у яких вони базуються.

Любий товар, що знаходиться на ринку, фактично проходить там

перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожен покупець купує

той товар, що максимально задовольняє його особисті потреби, а вся

сукупність покупців – той товар, що найбільше повно відповідає суспільним

потребам, ніж конкуруючі з ним товари.

Тому конкурентноздатність (тобто можливість комерційно вигідного

збуту на конкурентному ринку) товару можна визначити тільки порівнюючи

товари конкурентів між собою. Іншими словами, конкурентноздатність –

поняття відносне, чітко прив'язане до конкретного ринку і часу продажу. І

оскільки в кожного покупця є свій індивідуальний критерій оцінки

задоволення власних потреб, конкурентноздатність здобуває ще й

індивідуальний відтінок.

Нарешті, конкурентноздатність визначається тільки тими властивостями,

що становлять помітний інтерес для покупця (і, природно, гарантують

задоволення даної потреби). Усі характеристики виробу, що виходять за рамки

цих інтересів, розглядаються при оцінці конкурентноздатності як ті що не

мають до неї відношення в даних конкретних умовах.

Перевищення норм, стандартів і правил (якщо тільки воно не викликано

майбутнім підвищенням державних і інших вимог) не тільки не поліпшує

конкурентноздатність виробу, але, навпроти, нерідко знижує її, оскільки

веде до росту ціни, не збільшуючи з погляду покупця споживчої цінності, у

силу чого представляється йому марним.

Вивчення конкурентноздатності товару повинне вестися безупинно і

систематично, у тісній прив'язці до фаз його життєвого циклу, щоб вчасно

уловлювати момент початку зниження показника конкурентноздатності і

прийняти відповідні рішення (наприклад, зняти виріб з виробництва,

модернізувати його, перевести на інший сектор ринку). При цьому виходячи з

того, що випуск підприємством нового продукту перш ніж старий вичерпав

можливості підтримки своєї конкурентноздатності, звичайно економічно

недоцільний.

Разом з тим будь-який товар після виходу на ринок починає поступово

витрачати свій потенціал конкурентноздатності. Такий процес можна

сповільнити і навіть тимчасово затримати, але зупинити – неможливо. Тому

новий виріб проектується за графіком, що забезпечує його вихід на ринок до

моменту значної втрати конкурентноздатності колишнім виробом. Інакше

кажучи, конкурентноздатність нових товарів повинна бути випереджальної і

досить довгострокової.

Конкурентноздатність товару – сукупність якісних і вартісних

характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби покупця.

Конкурентноздатним є той товар, комплекс споживчих і вартісних

характеристик якого визначає його успіх на ринку, тобто здатність даного

товару бути виміняним на гроші в умовах широкої пропозиції до обміну інших

конкуруючих товарів-аналогів. Конкурентноздатний товар – синтетичний

показник, що відбиває в собі підсумки багатьох доданків: ефективності

роботи конструкторських бюро; виробничої діяльності підприємств, їхніх

суміжників; роботи зовнішньоекономічних організацій по реалізації

експортних товарів на зовнішніх ринках.

Існує тісний взаємозв'язок між поняттями конкурентноздатність і

якість, конкурентноздатність і технічний рівень, але ставити знак рівності

між першим поняттям і двома іншими неправомірно.

Крива життєвого циклу товару.

Життєвий цикл товару (ЖЦТ) – це період життя товару на ринку від

моменту його появи до моменту його витіснення більш досконалим товаром,

тобто фактично до його повного морального зносу. (Рис.1)

v

Об’єм

продаж

t

впровадження ріст зрілість старіння

час

Рис.1 Крива життєвого циклу товару

У своєму житті товар переживає кілька етапів, як правило які плавно

переходять один в іншій. По-перше, це етап впровадження, коли товар є

новинкою на ринку і потребує певний час і значні грошові витрати (особливо

на рекламу), щоб переконати споживача в його комерційних перевагах. По-

друге, етап росту, коли визнання товару на ринку супроводжується швидким

збільшенням попиту на нього. В – третіх, етап зрілості, коли обсяг продажів

товару, досяг свого максимального значення, починає поступово знижуватися.

І нарешті, по-четверте, етап старіння, коли попит на товар на ринку

неухильно падає.

Облік ЖЦТ дозволяє оцінювати конкурентноздатність товару в динаміку,

що особливо важливо при розробці товарів-аналогів і принципово нових

товарів.

Якщо передбачається почати розробку того чи іншого товару, необхідно

насамперед з'ясувати, у якій стадії ЖЦТ знаходяться його аналоги, які уже

представлені на ринку. Щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового

товару доцільно починати ще до того моменту, коли попередній товар вступає

в стадію зрілості. Необхідно підтримувати обсяг продажів на визначеному

досить стабільному рівні. Для цього варто забезпечувати впровадження і ріст

модифікованого чи іншого товару, розробленого до настання старіння

вихідного товару.

У противному випадку буде безповоротно упущений час і знижений

потенціал конкурентноздатності.

Страницы: 1, 2, 3