Грошові розрахунки в господарському обороті України

організацій.

Звичайно, поки комерційні банки активно не працюють із векселями,

адаптувати вексель до умов чинної системи розрахунків буде важко. Нині

операції з векселями поетапно впроваджуються у практику діяльності

комерційних банків. Діяльність банку здійснюється за двома основним

напрямками:

проведення класичних банківських операцій з векселями, тобто облік,

інкасування, надання авалю, надання кредитів під заставу векселів, продаж

векселів, що належать банку;

оформлення векселями взаємозаборгованості суб'єктів підприємницької

діяльності.

1 Основні характеристики векселів.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання

векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику

векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування – “вексель”;

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути

здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у

підпунктах “а”, “в – є”, також:

просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму;

найменування того, хто повинен платити (платника).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, відповідно для

простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного

векселя, за винятком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий,

що підлягає оплаті по пред'явленні;

б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з

найменуванням платника (місце складання документа – для простого векселя),

вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника

(векселедавця – для простого векселя);

в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається

підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

З урахуванням тих функцій, які виконує учасник вексельного обігу, він

може виконувати різні написи, які встановлюють його правову

відповідальність, а також предмет, зміст та розмір цієї відповідальності.

Написи повинні мати наступні властивості:

1. визначеність напису, яка дозволяє точно встановити волю і наміри

надписувача;

2. відсутність причинно-наслідкових зв'язків в напису на підставі

видачі або передачі векселя, іншими словами, напис і

відповідальність повинні бути односторонніми;

3. безумовність напису;

4. письмова форма на самому векселі.

2 Правила передачі векселя іншій особі. Види індосаменту.

В платіжному обігу вексель виступає в якості обігового фінансового

документу та ордерного цінного паперу.Це значить, що передача векселя іншій

особі здійснюється шляхом простої передачі або за допомогою передаточного

напису (індосаменту). Такий напис робиться на зворотній стороні векселя і

підписується індоссантом, тобто особою зробившою передаточний напис.

Індосамент повинен бути безумовним, тому що всі обмежувальні умови,

занесені до нього, вважаються не дійсними.

Шляхом передаточного напису індосант передає іншій особі, користь якої

зроблено напис, всі права, вимоги та ризики по векселю.

При складанні векселя перший покупець і векселедержатель повинні

визначити форму цього документа, тобто вирішити, буде вексель обіговим чи

ні. Якщо вексель виданий як обіговий, він залишається таким протягом всього

строку його дії, і жодна з сторін по векселю не має права змінити його

форму. Для того щоб зробити вексель необіговим, робиться вказівка “…платити

тільки (назва ремітенту)”, і тоді вексель може бути переданий тільки за

умови звичайної цессії. Наслідки такої передачі складаються з того, що

індосанти не несуть відповідальності за платіж та акцепт по векселю.

При складанні індосаменту особа, що робить надпис, теж може визначити

форму цього надпису.Якщо вексель передан індосантом з таким надписом, то

він залишається ордерним цінним папером, тобто може бути в майбутньому

передан, так якщо б цієї вказівки не було. Наслідки такої подальшої

передачі заключаються в тому, що індосант, зробивший таку вказівку, не несе

в подальшому відповідальності перед наступними індосантами, за винятком

особи, якій він передав вексель.

Дозволяється робити індосаменти наступних видів:

1. Бланковий індосамент – передаточний напис (виконується тільки на

зворотній стороні векселя), в якому не вказано, наказу якої особи

необхідно зробити платіж. Вона підписується індосантом. Такий

вексель прийнято рахувати виставленим на пред'явника, і його можна

передавати шляхом простого вручення або шляхом передаточного

надпису. Однак коли за бланковим індосаментом слідує інший

індосамент, особа, яка підписала останньою, вважається тією, що

придбала вексель, за бланковим індосаментом.

2. Повний індосамент – за допомогою повного індосаменту індосант

передає всі права і вимоги по векселю іншій особі, найменування

якої, вказує в передаточному напису. Повний індосамент підписується

особою, яка передає вексель іншій особі, але з дотриманням

безперервності передаточних надписів. Якщо на звороті не вистачає

місця для наступних надписів, тоді до векселя робиться додаток

(алонж), яке оформлюється у відповідності до вексельного

законодавства.

3. Препоручительський індосамент – передаточний напис, який робиться

власником векселя при передачі цього документа іншій особі для

виконання різних доручень, наприклад: отримати платіж, акцепт або

забеспечити виконання особою, яка винна за векселем, всіх або

тільки визначених вимог по векселю. Препоручительський індосамент

може бути тільки іменним. Він означає просте доручення, на основі

якого векселедержатель може реалізувати всі права, які витікають із

векселя, окрім особого порядку здійснення самого індосаменту.

4. Заставний індосамент – передаточний напис робиться власником

векселя при передачи цього документа під заставу. Заставний

індосамент може бути тільки іменним.

3 Вексельні операції та їх харатеристика.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:

1. операції, пов'язані з видачею та погашенням векселей, тобто

операції з власними векселями, точніши з векселями, по яким

підприємство виступає або платником (векселедателем в простих та та

трассатом-акцептантом в переказних векселях), або векселедателем-

трассантом (в переказних векселях);

2. опреації, пов'язані з обігом векселей, тобто операції з чужими

векселями, а точніши з векселями, в яких підприємство виступало

надписником, яке не приймало участі в складанні векселя.

До першої групи операцій відносяться:

видача простого векселя;

трассування:

на іншого платника наказу третій особі;

на іншого платника власному наказу;

на самого себе;

доміціляція векселя;

оплата векселя.

До другої групи операцій відносяться:

облікова операція (індосування);

ломбардна операція (кредит під заставу векселя);

комісіонна операція (інкасування векселів і супроводжуючих їх товарних

документів);

депозитна операція (зберігання та керування векселями);

акцептна операція (акцептний кредит);

гарантійна операція (поручительство по векселям).

Доміціляція векселів.

Якщо платнику представляється зручним, щоб вексель при настанні строку

платежу був оплачений не їм самим, а третьою особою, тоді складається

доміцільований вексель. Місце платежу по ньому відрізняється від місця

проживання платника – векселедателя в простих та акцептанта в переказних

векселях. Особа, яка буде платити по векселю і замінює акцептанта або

векселедержателя, називається доміціліатом, а особа, яка уповноважує

доміціліата зробити платіж, – доміціліантом.

Для трассата доміціліювання має ту перевагу, що звільнює його від

турбот, які пов'язані з оплатою векселя. Для векселедателя доміціліювання

корисно в тих випадках, коли він проживає в будь-якому населенному пункті,

де немає установи банків. Шляхом доміціліювання векселя в одному з

банківських пунктів вексель стає «прийнятним» як для банків, так і для

інших осіб, які бажають його приобрести; він легше може бути облікован, а

при інкасуванні по такому векселю не потрібно нести накладних витрат

(дамно, порто та інш.)

По звичаям, що склалися, для доміціліювання векселя трассант у

переказних і першепридбавач в простих векселях доручають доміціліювати

вексель: перший – трассату, а другий – векселедателю. Потім трассат

(векселедатель) звертається до особи, яка мешкає по місцю передбачуваній

або бажаємої доміціляції, з проханням про дозвіл доміціліювати вексель,

сповістити умови покриття і додаткові умови відносно самої операції:

розміру комісіонної винагороди, відсотків по рахунку на залишкм сум та

інше. Комісіонер дозволяє призначити себе доміціліатом, як правило, на

умові попереднього покриття (при наявності кредиту з боку доміціліата по

відношенню до доміціліанта питання про покриття не виникає, сторонами

нормуються лише умови доміціляції). Трассат в переказному та векселедатель

в простому векселях доміцілюють потім вексель у доміціліата та письмову

повідомляють їх про це, а також трассанта в переказному та першепридбавача

в простому векселі, надсилая тому або іншому сам доміцілійований вексель

(прийнято, що доміцілійований вексель по-перше акцептується трассатом, щоб

не визивати підозри у першепридбавача щодо платежа).

Доміціліант надсилає свому доміціліату відповідне покриття, а тот

потім оплачує у строк доміцілійований у нього вексель; він же перекреслює

підпис особи, яка забов'язана платежом по векселю – акцептанта в перказному

та векселедателя в простому векселях, - і повертає йому або іншому

сплачений та касирований (знищений) таким чином доміцілійований вексель.

Право доміціліювати весель належить виключно векселедателю

(трассанту), так як тільки він має право обумовлювати вексель в його

істотних частинах, до яких належить місце платежу. Після того, як

векселедатель вказав місце платежу, ні одна особа, навіть він сам, не

можуть змінити його.

У випадку відмови доміціліата оплатити доміцілійований у нього вексель

повинен бути зроблено протест з позначенням причини відмови від платежу.

Отже, доміціліат не забов'язан нічим, навіть в тому випадку, коли він

пообіцяв трассату оплату векселя.

Облікова операція.

Облікова (дисконтна) операція, яка здійснюється з векселями,

складається з того, що підприємство або фінансова установа – банк,

предоставляє векселедержателю кредит, коли придбає у нього вексель в оплату

товарів, робіт, послуг (або просто як фінансовий документ, цінний папір) до

настання строку платежа за ціною, котра менше, вказаної на векселі, на

величину обліку (дисконта).

Облік векселів полягає у передачі їх векселедержателем – дисконтантом

у повну власність векселепридбавачу – дисконтера по передаточним на його

ім'я надписам (шляхом індосування) в обмін видачі коштів або заліку їх по

розрахункам у розмірі валюти векселя з утриманням на користь дисконтера

відсотків, так званого дисконта. По векселям з іншого міста може

утримуватися особливий вид комісії дамно, і поштово-телеграфні витрати або

порто. Операція обліку по відношенню як до дисконтанту, так і до дисконтера

зветься обліковой, бо і дисконтант і дисконтер обліковують, а у випадку

іноземного векселя – негоціюють, тобто продають і покупають вексель.

Рекомендується приймати до обліку тільки ьакі векселя, які мають не

менше двох підписей, а саме:

1. прості векселя – з підписом векселедателя і бланком

векселедержателя;

2. переказні векселя на іншого платника наказу третій особі – з

підписом трассанта, трассата і бланком ремітенту;

3. переказні векселя на іншого платника власному наказу – з підписом

трассанта, трассата і бланком трассанта;

4. переказні векселя, трассовані на векселедателя (трассантом на

сомого себе) – з підписом трассанта і бланком ремітенту;

5. секунда, якщо прима призначена тільки для акцепта, - з підписом

трассанта і бланком ремітенту;

Також слід стежити за тим, щоб – як правило – купувати:

векселя, які виникли на грунті реальних торгових угод;

векселя, які видані на солідні промислові, торгові та банківські фірми.

Сюди перш за все відносяться акцепти першокласних банків.

векселя з платежом у банківському пункті;

Але крім першокласних векселів на грошовому ринку обертаються і

векселя меншого гатунку, хоча вони і не зустрічають великого попиту. До

таких векселів відносяться:

векселя з безоборотними надписами;

внутрішні векселя, які підлягають оплаті в іностранній валюті;

векселя, які підлягають оплаті в пункті, де немає установи банку;

переказні векселя, які не підлягають акцепту, - мандати.

Передача векселей в уплату боргу.

Однорідною з обліковою операцією є операція по передачі векселів в

уплату боргу: розрахунок робиться на тих самих підставах, а різниця

складається в тому, що належна з дисконтера сума не може бути отримана

грошима, а зараховується в уплату боргу за його особистоим рахунком.

Ломбардна операція.

Ломбардна операція, яка здійснюється з векселями, складається з

передачі векселів до банку для забеспечення отриманих кредитів, а саме:

за позиками строковими за позичковими рахунками;

за позиками до запитання за спеціальним позичковим рахунком.

Всі ці векселя забеспечуються індосаментом (бланковим, рідше іменним).

По лобардним векселям комісію, дамно, порто і витрати по проесту банки

у відповідних випадках нараховують на свою користь, з відношенням їх на

дебет рахунку боржника, тільки тоді, коли ці векселя ними інкасовані або

опротестовані.

КОМІСІЙНА ОПЕРАЦІЯ.

Комісійні операції, які здійснюються з векселями за участю банків, які

забеспечують їх проведення. Банки приймають:

прості і переказні векселя і супроводжуючи їх документи для інкасо до

настання по ним строку платежу, а у випадку неплатежу – в їх протесту;

переказні і прості візо-векселя для пред'явлення до акцепту, а у випадку

неакцепту – в їх протесті;

протестовані векселя для інкасо, але не судовим порядком, а шляхом

пред'влення їх до платежу тим особам, які вказані довірителем.

За здійснення всіх цих операцій банки утримують на свою користь

комісію, а по векселям з іншого міста, крім того, дамно і порто.

Без комісії банки виконують доручення постійних клієнтів по

розрахунковим і кореспонденським рахункам як на інкасо, так і на

пред'явлення до акцепту місцевих векселів.

Депозитна операція.

Депозитні операції або операції депо, які здійснюються з векселями,

виконуюються за участю банків, які забеспечують їх проведення. Банки

приймають векселя:

на збереження (чисте депо);

на збереження і керування (кваліфіковане депо);

на збереження, в керування і розпорядження (забеспечуюче депо).

При чистому депо банк приймає на себе забов'язання зберігати векселя,

відповідати за всі наслідки їх загибелі або порчи і повертати їх за першою

вимогою клієнта; при кваліфікованому депо банк, крім того слідкує за

строками векселей, інкасує строкові векселя і в певних випадках протестує

їх, а також здійснює всі інші дії, необхідні для охорони прав доверителя.

Витрати банка по інкасуванню і опротестуванню погашаються за рахунок сум,

які поступають в оплату векселів.

Забеспечуюче депо на умовах застави служить для цілей забеспечення

видаваємих клієнту позик і складає основу ломбардних операцій.

АКЦЕПТНА операція.

Акцептна операція, яка здійснюється з векселями, виконується за участю

банків, які забеспечують їх проведення. Вона полягає в тому, що банк

акцептує виставлений на нього переказний вексель за умовою, що клієнт

предоставить банку покриття до настання строку платежу по векселю. В цій

операції, на відміну від облікової, банк сам виступає платником. Сума для

оплати векселя банком предоставляється клієнтом не пізніше, чим за день до

настання строку. Тому банки предоставляють акцептний кредит тільки

першокласним позичальникам при безумовній впевненості в їх

кредитоспроможності, а в якості забеспечення утримують у себе соло-векселя

позичальника; від менш надійних позичальників банки потребують також

надання гарантії та додаткового високоліквідного забеспечення.

Ремітент може використати акцепт в різних целях: передати в уплату

боргу своєму кредитору або облікувати в банку для миттєвого отримання

коштів. В останньому випадку дисконтером може виступати сам банк-акцептант,

який не бажає пускати свій акцепт в обіг, – тим самим він переводить

акцептний кредит в облікову позику, але він може і не обліковувати власний

акцепт, а за згодую з ремітентом депонувати його у себе до настання строку

платежу.

У зовнішньоторгових операціях акцептний кредит часто приймає форму

акцептно-рамбурсного кредиту, при якому експортер (або його комісіонер)

виставляє тратти на будь-який іноземний банк, а покриття по кредиту

предоставляє банк імпортера, або інший третій банк, але все це – за

дорученням та за рахунок імпортера. Ця форма кредиту використовується тоді,

коли валюта платежу по контракту не є валютою країни ні експортера, ні

імпортера.

Як акцептний, так і акцептно-рамбурсний кредит відкривається по

товарним угодам, і векселя акцептуються проти пред'явлення товарних

документів і часто супроводжуються акредитивами.

По акцептним кредитам банк утримує комісію в залежності від строку і

суми забов'язань і ризику непогашення кредиту, а по акцептно-рамбурсним

кредитам банк, окрім комісії, утримує ще і відсотки.

ГАРАНТІЙНА операція.

Гарантійна операція, яка здійснюється з векселями, полягає в тому, що

третя особа – підприємство або банк приймає на себе відповідальність по

забов'язанням доверителя чи у формі письмової гарантії, чи у формі

авалювання векселя і тим самим предоставляє авальний кредит. Якщо

доверитель не зможе виконати свої забов'язання по відношенню до свого

контрагента, а саме – у строк погасити векселя, гарантор бере на себе

оплату даних забов'язань, тобто гарантор страхує ризик непогашення кредиту

у формі гарантії платежу, причому гарантія є безвідзивною і не залежить від

виконання сторонами по угоді своїх забов'язань.

Гарантії, в забеспечення оплати векселів, як правило, надаються

банками, так як очами ділового світу тільки вони можуть забеспечити

солідність та добротність фірми.

Гарантійна операція вигідна банкам, тому що в момент видачі гарантії

не виникає імобілізація грошових коштів; в той же час це одна з найбільш

ризикоаваних операцій, бо не можливо наперед (до моменту платежу по

забов'язанням) передбачити, чи зможе доверитель погасити свої забов'язання.

Винагорода банка виражається у вигляді комісії, яка виплачується

доверителем до видачі гарантії; її розмір складає 1-8% в залежності від

суми, строків забов'язань і ризику операції.

РОЗРАХУНКИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗАЛІКУ ВЗАЄМНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

До розрахунків, основаних на заліку взаємозаборгованості платників,

належать розрахунки, за якими взаємозобов'язання боржників і кредиторів

один до одного погашаються в рівновеликих сумах і лише за різницею

здійснюється платіж на загальних підставах.

Такі розрахунки можуть здійснюватись шляхом зарахування зобов'язань

між двома платниками або групи платників усіх форм власності однієї та

різних галузей господарства.

Підприємства, що мають постійні господарські зв'язки за поставками

товарів (виконаними роботами, наданими послугами), можуть здійснювати

розрахунки періодично за сальдо зустрічних вимог. В угодах сторонами

передбачається періодичність звірення взаємної заборгованості із складанням

відповідного акта, строки та форма розрахунків.

Після складання акта звірення взаємної заборгованості сторона залежно

від того, на користь кого склалося кредитове сальдо взаємозобов'язань,

виписує розрахунковий документ (платіжне доручення, платіжну вимогу-

доручення) або оформляє вексель.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. И. С. Гринько «Внешнеторговые операции», Сумы, издательство «Орион».

2. Газета «Бизнес» №49, 7 грудня 1998 р. «Как правильно пердать вексель

другому лицу».

3. Фінансово-економічний журнал “Финансовая тема”, «Вексельные операции,

их характеристка. Бухгалтерское оформление операций с векселями», Ю.

Мороз, АБ «Укргазбанк».

4. Газета «Бухгалтерия. Налоги. Бизнес» №36, 17 вересня 1998 р. «Операции

с векселями – возможности и проблемы».

5. Інструкція Національного банку «Про безготівкові розрахунки в

господарському обороті України», від 19 лютого 1998 року N 7.

6. Положення «Про переказний і простий вексель» (затверджене постановою

ЦВК і РНК СРСР), від 7 серпня 1937 р. N 104/1341

7. Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (редакція

1993 р.), Міжнародна Торговельна Палата.

Страницы: 1, 2, 3