Грошові розрахунки в господарському обороті України

Умови передачи чеку від однієї особи іншій визначають вид чеку та

характер його використання в обігу як засобу платежу.

Розрізняють наступні види чеків:

а) іменний, або чек, який виписаний на користь відповідної особи.

Такий документ не може бути переданий за допомогою звичайного індосамента.

Пердача здійснюється цессієй, тобто шляхом здійснення передаточного напису

з поміткою “Не наказу”, який завірений нотаріально. При здійсненні передачі

шляхом цессії його власник набирає тільки ті права, які мав попередній

чекодержатель.

б) ордерний чек, тобто чек, який виписан на користь відповідної особи

або її наказу. Такий чек передається за допомогою індосамента з поміткою

“Наказу” або без неї. Цей вид чеку найбільш широко застосовується в

міжнародному розрахунковому обороті.

в) чек на пред'явника виписується пред'явнику і може бути предан іншій

особі як з індосаментом, так і без нього. Як правило, цей чек виставляється

клієнтом на свій банк. Чекодержатель висилає його своєму партнеру за

кородоном, який при отримані виставляє його своєму банку для кредитування

свого рахунка. Таким чином, за допомогою чеку на пред'явника чекодержатель

здійснює розрахунок прямо своєму партнеру, в цілому це виявляється швидше,

ніж розрахунок шляхом банківського переказу.

Згідно Женевський конвенції чек, виставлений без зазначення

отримувача, розглядається як чек на пред'явника. Крім того чеки

розділяються на фірмові та банківськи.

Банковський чек – це чек, який виписан банком на свій банк-

кореспондент. У тексті таких чеків немає найменування фірми-чекодавця, а

чекодавцем виступає банк боржника. Оплата по таким чекам здійснюється за

рахунок коштів банка чекодавця на його рахунках в банку-кореспонденті за

кордоном.

Фірмовий чек – це чек, виписаний фірмой на отримувача. В більшості

випадків такі документи виписуються на прд'явника в національній або

іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмой на свій банк. Оплата

по ним провадиться за рахунок коштів чекодавця.

У випадках, коли при видачі чеку не мається на увазі отримання

готівки, застосовуються кросовані та розрахункові чеки. Ознака, яка

відрізняє кросований чек – дві паралельні лінії, які наненсені по діагоналі

на ліцевій стороні чеку. Це робиться для того, щоб усунути зловживання

чеком. Його держатель не може отримати визначену суму готівкою. Ця сума

зараховується на рахунок чекодержателя в банку, який виступає платником по

чеку, або в іншому будь-якому банку. Такий чек можна оплатити тільки банку

або іншій кредитній установі. При цьому, якщо між паралельними діагоналями

вписується найменування банку, то чек може бути сплачен лише цьому банку.

Таким чином, кросовані чеки застосовуються для переведення тієї чи іншої

суми з одного рахунка на інший. Видача розрахункового чеку теж передбачає

перевод грошей з одного рахунка на інший. Але в цьому випадку банк-платник

кредитує на суму чеку рахунок чекодержателя.

1 Розрахунки чеками

Чеки з чекової книжки виписуються в момент здійснення платежу і

видаються чекодавцем за отримані ним товари та надані послуги. Виписуючи

чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на

корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту.

Приймаючи чек в оплату за товари (виконані роботи, надані послуги),

чекодержатель перевіряє:

відповідність чека встановленому зразку;

правильність заповнення чека;

відсутність виправлень;

відповідність суми корінця чека сумі, вказаній на самому чеку;

строк дії чека;

наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та назви

чекодавця.

Після цього чекодержатель переконується в особі пред'явника чека за

паспортом або документом, що його замінює.

У разі пред'явлення до установи банку дефектного чека, який не був

прийнятий до оплати підприємством торгівлі або послуг, установа банку

робить запит по каналах зв'язку установі банку, яка виписала чек. Дефектний

чек до отримання підтвердження залишається на руках у власника чека.

Отримавши відповідь, працівник установи банку може дооформити чек

(поставити печатку, підписи тощо) або виписати новий.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів -

якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, і в

чотирьох примірниках - на кожну установу банку окремо - якщо рахунки

чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків.

Реєстр вміщує таку інформацію про чек:

а) номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним

державним реєстром підприємств та організацій України;

б) назву банку-емітента та його номер МФО;

в) назву чекодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код за

Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

г) назву банку чекодержателя та його номер МФО;

д) суму чека;

є) номер чека;

ж) загальну суму реєстру.

Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком

печатки чекодержателя згідно з карткою зразків підписів.

Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку,

після перевірки правильності складання реквізитів чека і реєстру, кошти

списуються з відповідного рахунку чекодавця та зараховуються на рахунок

чекодержателю на підставі першого примірника реєстру.

Для здійснення розрахунків чеками між клієнтами різних банків банк

чекодержателя зобов'язаний прийняти чек з реєстром та разом з другим та

третім примірниками реєстру інкасувати чек спецзв'язком до банку-емітента.

Останній примірник реєстру повертається чекодержателю з відміткою про

оплату – якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з

відміткою про інкасування - якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

Після отримання чека разом з двома примірниками реєстру банк-емітент

перевіряє:

відношення даного чека до цього банку;

відповідність номера рахунку чекодавця, який проставлений в чеку,

зазначеному в картці;

відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця з карткою зразків

підписів або наявність напису: "За дорученням від ______________ 199_ р.";

чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки;

належність номера чека до виданої книжки та дотримання строків дії книжки;

правильність оформлення чека.

Після цього банк-емітент перераховує кошти на рахунок чекодержателя.

Оплачений чек разом з примірником реєстру залишається у банку-емітенті.

Коли гроші не надійшли в банк чекодержателя після закінчення 10

календарних днів від дати інкасування чека, бінк здійснює запит електронною

поштою до банку-емітента щодо причин несплати чека. Банк-емітент, отримавши

запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку

чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або

вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, де вони мають

бути погашені банком. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії

чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його вичерпання.

Коли клієнт вирішить припинити розрахунки чековою книжкою до закінчення

строку її дії чекодавець подає її в банк разом з дорученням для зарахування

невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого депонувалися кошти.

Якщо при повному використанні чеків ліміт чекової книжки буде невичерпаним,

чекодавцю може бути надана нова розрахункова чекова книжка на суму

невикористаного ліміту. Для цього чекодавець має подати в банк книжку з

корінцями використаних чеків разом із заявою на отримання нової чекової

книжки.

Строк дії нової чекової книжки вираховується з дня її видачі.

Банк-емітент може відмовитись від оплати чека у випадках, якщо:

чек заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле

замість підпису;

реєстр чеків заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки,

факсиміле замість підпису;

чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж задепонована на аналітичному

рахунку “Розрахунки чеками”.

Розрахунок по чеку може бути забеспечений повністю або частково

шляхом. аваля. Це забеспечення дається третьою особою, за винятком

платника, або навіть однією з осіб, яка підписала чек. Аваль робиться на

чеку або на додатковому папері. Для аваля досить навіть одного підпису,

поставленой авалістом на лицевій стороні чеку, якщо тільки підпис не

поставлен чекодавцем. Аваль повинен вказати, за чий рахунок він видан. При

відсутності такої вказівки він вважається виданим на чекодавця.

РОЗРАХУНКИ АКРЕДИТИВАМИ

Аккредитив, який використовується при розрахунках, незалежно від того,

як він назван або позначений, являє собою одностороннє, умовне грошове

забов'язання банка, яке видається їм за дорученням клієнта-наказодателя

аккредитива на користь його контрагента по контракту – бенефіціара, по

якому банк, відкривший аккредитив, повинен здійснити сплату бенефіціару або

акцептувати тратти бенефіціара і сплатити по ним у строк, або уповноважує

інший банк здійснити такі розрахунки, при умові надання бенефіціаром

документів, які передбачені в аккредитиві, та при виконанні інших умов

аккредитива.

Акредитив - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням

свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний:

виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані

роботи та надані послуги;

надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Заявник акредитива - платник, який звернувся до банку, що його

обслуговує, для відкриття акредитива.

Банк-емітент - банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту.

Бенефіціар - юридична особа, на користь якої виставлений акредитив

(продавець, виконавець робіт або послуг тощо).

Виконуючий банк - банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням

банку-емітента виконує акредитив.

Залежно від характеру акредитивної операції, що покладена банком-

емітентом на виконуючий банк, він може виступати авізуючим або банком-

платником.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків

передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий - акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно

бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-

емітенті або виконуючому банку;

б) непокритий - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової

відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за

рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. На кожному акредитиві має

бути вказано, чи є він відзивним або безвідзивним. У разі відсутності такої

вказівки акредитив вважається безвідзивним.

Відзивний акредитив - акредитив, який може бути змінений або

анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром

(наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової

відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Усі розпорядження про змінення умов відзивного акредитива заявник може

надати бенефіціару тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий

банк, а останній -бенефіціара.

Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо від

заявника акредитива.

Виконуючий банк зобов'язаний оплатити документи, які відповідають

умовам акредитива, виставлені бенефіціаром і прийняті виконуючим банком, до

отримання останнім повідомлення про змінення або анулювання акредитива.

Безвідзивний акредитив - акредитив, який може бути змінений або

анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був

відкритий. Бенефіціар може достроково відмовитися від використання

акредитива, якщо таке передбачено його умовами. Із своїми пропозиціями про

змінення умов акредитива бенефіціар має звернутися до заявника акредитива,

а заявник, у разі згоди, вносить зміни до акредитива через банк-емітент,

який надсилає потрібне повідомлення виконуючому банку.

Акредитиви в іншому (виконуючому) банку за дорученням банку-емітента

можуть виконуватися:

а) депоновані - списанням коштів з аналітичного рахунку "Розрахунки

акредитивами", відкритого у виконуючому банку;

б) гарантовані - наданням виконуючому банку права списувати кошти з

кореспондентського рахунку банку-емітента, відкритого при встановленні

кореспондентських відносин між банками. Відносини між банком-емітентом і

виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами, в яких

передбачається розмір комісійних за авізування та інші витрати, пов'язані з

відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо

оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива.

Аккредитив за своєю природою являє собою угоду, яка відокремлена від

контракта куплі-продажу, і банки ні в якому разі не несуть відповідальності

за невиконання умов контракту будь-яким з контрагентів.

1 Відкриття та авізування акредитива

Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним

бенефіціаром і не може бути переадресований.

Для відкриття акредитива підприємство подає банку-емітенту заяву, де

має вказати:

назву заявника та бенефіціара та їх ідентифікаційні коди за Єдиним

державним реєстром підприємств та організацій України;

назву банку-емітента та банку, виконуючого акредитив;

вид акредитива;

строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитива у виконуючому

банку);

суму акредитива;

дату і номер договору (угоди), яким передбачається відкриття акредитива;

умови акредитива (види товарів, які сплачуються, розрахункові документи,

порядок оплати цих документів - з акцептом уповноваженого платника або без

акцепту та інше).

Зазначені реквізити є обов'язковими і у разі відсутності одного з них

акредитив не відкривається.

Умови акредитива мають бути складені таким чином, щоб, з одного боку,

вони давали змогу банкам без ускладнень їх проконтролювати, з другого -

забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитивну форму

розрахунків.Акредитив має вміщувати лише ті умови, які можуть бути

перевірені банками документально.

Для відкриття акредитива, депонованого у виконуючому банку, платник

подає заяву у чотирьох примірниках. Перший примірник заяви виконує роль

меморіального документа і підшивається в документи дня банку, другий –

використовується як додаток до позабалансового рахунку N 9802, третій –

видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива з необхідними

відмітками банку, четвертий – може бути використаний для інформування

виконуючого банку про умови акредитива і надсилається йому спецзв'язком або

у вигляді повідомлення іншими лініями зв'язку.

У разі відкриття акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник

перераховує дорученням кошти зі свого рахунку на аналітичний рахунок

"Розрахунки акредитивами" в банку-емітенті на підставі поданої заяви про

відкриття акредитива. Заява про відкриття акредитива подається у трьох

примірниках. Перший примірник заяви разом з першим примірником платіжного

доручення в банку-емітенті підшивається в документи дня, другий – видається

заявнику як розписка банку про відкриття акредитива, третій – надсилається

спецзв'зком до виконуючого банку для зарахування на позабалансовий рахунок

N 9802.

У разі відкриття непокритого акредитива платником подається заява у 3

примірниках. У заяві в рядку "вид акредитива" має бути додатковий запис

"гарантований". Один з примірників заяви враховується банком-емітентом на

позабалансовому рахунку N 9020 "Гарантії, що надані клієнтам".

Повідомлення банку-емітента про відкриття акредитива та зміни до нього

можуть бути надіслані до виконуючого банку у вигляді телетрансмісійного

повідомлення: електронною поштою, телексом, телетайпом, телеграфом або

іншими лініями зв'язку, які передбачені кореспондентськими договорами

(угодами) між банками, а також у вигляді заяви про відкриття акредитива,

надісланої спецзв'язком.

Після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар

подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, разом з реєстром

документів виконуючому банку. Реєстр документів за акредитивом подається в

банк у кількості чотирьох примірників. Виконуючий банк перевіряє подані

бенефіціаром документи на предмет дотримання всіх умов акредитива і у разі

порушення хоча б однієї з них виплати за акредитивом не проводить, про що

інформує бенефіціара, і надсилає повідомлення банку-емітенту для отримання

згоди на виконання акредитива.

При використанні акредитива, депонованого у банку-емітенті, виконуючий

банк за дорученням банку-емітента перевіряє виконання всіх умов акредитива

за представленим бенефіціаром у трьох примірниках реєстром документів за

акредитивом та іншими передбаченими акредитивом документами.

Зарахування коштів бенефіціару за непокритим гарантованим акредитивом

здійснюється виконуючим банком після перевірки отриманого реєстру

документів за акредитивом та інших документів, що передбачені умовами

акредитива, списанням коштів з кореспондентського рахунку банку-емітента.

2 Закриття акредитива

Банки мають здійснювати контроль за строком дії акредитивів. Усі

претензії до бенефіціарів, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються

сторонами без участі банку. Строк дії акредитива в банку-емітенті

встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи

нормативний термін проходження документів спецзв'язком між банками.

Керівник установи банку-емітента має право за поданням заявника акредитива

у разі необхідності продовжувати строк дії акредитива на 10 днів, якщо це

викликано зміною умов поставки та відвантаження продукції. Банк-емітент в

свою чергу повідомляє про це виконуючий банк, а останній - бенефіціара.

Дата, зазначена в акредитиві, є останнім днем для оплати виконуючим банком

документів за акредитивом.

Про закриття непокритого акредитива у зв'язку із закінченням строку

його дії виконуючий банк надсилає повідомлення банку-емітенту електронною

поштою або іншими лініями зв'язку та списує суму акредитива з

позабалансового рахунку N 9802.

Акредитив, депонований у банку-емітенті, закривається банком-емітентом

після закінчення строку, вказаного в акредитиві, з додаванням нормативного

терміну проходження документів спецзв'язком від виконуючого банку до банку-

емітента, з отриманням підтвердження від виконуючого банку про невиконання

акредитива.

В кінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного

рахунку "Розрахунки акредитивами" на рахунок заявника акредитива і надсилає

повідомлення виконуючому банку для списання з позабалансового рахунку N

9802.

Акредитив може закриватися за ініціативою заявника або банку-емітента

при відзивному акредитиві чи в зв'язку з розірванням договору між заявником

акредитива і бенефіціаром. У цьому разі акредитив, депонований у банку

бенефіціара, і непокритий акредитив закриваються у банку бенефіціара на

підставі повідомлення, отриманого від банку-емітента на загальних

підставах.

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ВЕКСЕЛЯМИ

Вексель як визначена форма грошового забов'язання широко

застосовується в господарському обороті України. Його застосування в якості

засобу обігу і розрахунку у цій сфері пов'язане з тим, що частина обігу

здійснюється за рахунок кредиту.

У багатьох країнах світу обіг векселя регламентується єдиним законом,

який був прийнятий Женевською вексельною конвенцією у 1930 році. Через сім

років і в колишньому Радянськлму Союзі було впорядковано вексельне

законодавство.

Векселем визначається цінний папір, який засвідчує нічим не обумовлене

зобов'язання векселедавця (простий вексель) або іншого вказаного у векселі

платника (переказний вексель) виплатити з настанням зазначеного у векселі

строку відповідну суму володарю векселя (векселедержателю). Таким чином,

вексель є безумовне, абстрактне, суворе формальне зобов'язання або наказ

сплатити відповідну суму грошей. Основні учасники вексельних правовідносин

– векселедавець, векселедержатель та платник. У залежності від того, хто є

платником за векселем – сам векселедержатель чи третя особа – розпізнають

два види векселів: простий і переказний. Переказний вексель інакше

називається “трата”. Вексельне забов'язання утворюється одностороннім

волевиявленням з боку векселедавця. Особливість векселя як цінного папера

полягає в тому, що він є суворо формальним документом. З одного боку, щодо

нього діє правило: чого немає у векселі, того не існує, з іншого – дефект

форми векселя спричиняє його недійсність без попереднього визнання данного

фокту з боку суду. Ця особливість одержала також назву вексельної

суворості. Та недійсність векселя є відносною: недоліки форми векселя

забирають від нього тільки “вексельну силу”, але не можуть перешкодити

розгляду такого векселя як ділового документа іншої ділової природи

(наприклад, боргової записки).

Векселі, як і чеки, - невідємні елементи грошового обігу. Без них не

можливо ефективно здійснювати міжгосподарськи розрахунки і вийти з

платіжної кризи. Однак функціонування вексельного обігу в Україні пов'язане

з певними труднощами. Причини тут різні: брак традиційних навичок у

здійснені розхрахунків векселями; ненасиченість ринку відповідною товарною

масою; неплатоспроможність та недисциплінованість багатьох господарських

Страницы: 1, 2, 3