Грошові розрахунки в господарському обороті України

Грошові розрахунки в господарському обороті України

I ВСТУП 2

II ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 3

III ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ЇХ ПРИЙМАННЯ УСТАНОВАМИ

БАНКІВ 4

IV Розрахунки в системі електронних платежів "клієнт-банк" 7

V РОЗРАХУНКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПЛАТІЖНИХ ДОРУЧЕНЬ 8

V.I Розрахунки гарантованими дорученнями 9

V.II Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень 10

VI ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ЧЕКАМИ 11

VI.I Розрахунки чеками 15

VII РОЗРАХУНКИ АКРЕДИТИВАМИ 19

VII.I Відкриття та авізування акредитива 21

VII.II Закриття акредитива 24

VIII ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ВЕКСЕЛЯМИ 25

VIII.I Основні характеристики векселів. 27

VIII.II Правила передачі векселя іншій особі. Види індосаменту. 28

VIII.III Вексельні операції та їх харатеристика. 30

IX РОЗРАХУНКИ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЗАЛІКУ ВЗАЄМНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ 37

ВСТУП

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт,

наданих послуг, інших боргових забов'язаньє однією з головних передпосилок

і ознак ефектовного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта

окремо. Тому у всіх країнах багато уваги надається організації грошових

розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі

яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

В залежності від форми використання грошових коштів всі розрахунки

поділяються на дві сфери: готівкових розрахунків – яка обслуговується

законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків – яка

обслуговується платіжними засобами в депозитній формі у формі комерційних

боргових забов'язань (вексель, чек, банковський сертифікат). Сфера

безготівкових розрахунків поділяється організаційно на міжбанківськи

розрахунки, які обслуговують відношення між банками, і на міжгосподарчи

розрахунки між клієнтами банків.

Попередня оплата широко використовувалась в Україні у 1992-1993 роках

за рішенням уряду і Національного банка з метою обмеження відпуску

неплатоспроможнім покупцям і прискорення розрахунків.

Наступна оплата у формі комерційного кредита розвинута в Україні поки

слабо. А відсрочка платежу набула широкий розмах у зв'язку з низькою

договірною дисципліною і слабою платіжеспроможністю.

Саме тому метою цієї курсової роботи стало дослідження проблем

розвитку безготівкових розрахунків в Україні, а також проблеми

зовнішньоторгових розрахункових операцій. Для досягнення поставленої мети у

роботі були вирішені слідуючи задачі:

1. Виконано дослідження законів, а також норми світового права, які

регулюють господарчі розрахунки в Україні і зовнішньоторгові

операції.

2. Досліджено принципи роботи комерційних банків з платіжно-

розрахунковими документами, а також здійснення операцій з грошово-

борговими забов'язаннями.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України регулюються

інструкцією Національного банку, яка розроблена згідно із Законом України

"Про банки і банківську діяльність", іншими законодавчими актами України та

нормативними актами Національного банку України. Інструкція визначає

загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній

валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу, що

впроваджуються в господарський оборот України.

Юридичні особи, їх філії, відділення, фізичні особи - суб'єкти

підприємницької діяльності відкривають поточні рахунки, інші рахунки для

зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у

будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків. Якщо

підприємство відкриває більше одного рахунку, один з цих рахунків

визначається як основний. Безготівкові розрахунки між підприємствами,

фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з

поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Банки приймають доручення підприємств на перерахування коштів до

виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках і тільки за

розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання

коштів передбачене законами України. У разі відсутності коштів на основному

рахунку підприємства банки приймають до виконання доручення на

перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних

цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів

та інших санкцій, передбачених законодавством і застосованих у

встановленому порядку за несвоєчасну сплату цих платежів, які приймаються

банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках.

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування

своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з

рахунків.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових

документів:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

векселями;

платіжними вимогами;

інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ЇХ ПРИЙМАННЯ УСТАНОВАМИ

БАНКІВ

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій

формі, мають відповідати вимогам встановлених стандартів та вміщувати,

залежно від їх форми, такі реквізити:

А) назву документа;

Б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;

В) назви платника та одержувача коштів, які відповідають

зареєстрованим у статуті, їх ідентифікаційні коди за Єдиним державним

реєстром підприємств і організацій України, у фізичних осіб -

ідентифікаційні номери, що проставляються на підставі відповідних

документів податкових органів, номери рахунків в установах банку;

Г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні

номери за МФО;

Д) суму платежу цифрами та літерами;

Е) призначення платежу: назву товару (виконаних робіт, наданих

послуг), посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція

(договір, рахунок, товарно-транспортний документ та інше), із зазначенням

його номера і дати, зазначення назви і відповідної статті закону, якою

передбачено безспірне списання коштів, тощо.

Є) на першому примірнику (незалежно від способу виготовлення

розрахункового документа) - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб

платника або одержувача коштів;

Ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу;

З) суму податку на додану вартість або напис "без податку на додану

вартість.

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів не заповнений або

заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються:

суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами повинні

мати відбиток печатки та підписи відповідальних осіб, яким надане право

розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені

банку в картці із зразками підписів та відбитком печатки;

відділеннями, філіями, представництвами від імені юридичної особи,

підписуються особами, які уповноважені цією юридичною особою, і завіряються

відбитком печатки, що відповідає вміщеним в картку зразкам підписів та

відбитка печатки;

підприємцями без створення юридичної особи, підписуються однією

відповідальною особою, зразок підпису якої зазначений в картці зразків

підписів та відбитка печатки;

фізичними особами, підписуються ними та приймаються банком до

виконання за наявністю на документі підпису, що відповідає зразку вміщеного

в картку рахунку.

Клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до

банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді

електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами

зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі

на розрахунково-касове обслуговування.

Паперові розрахункові документи, як правило, виписуються з

використанням технічних засобів за один раз під копірку у двох примірниках,

платіжні вимоги та документи підприємств, які обслуговуються в одній

установі банку, - в трьох примірниках (якщо застосування копірки неможливе,

то на всіх тотожних примірниках у правому верхньому куті мають бути вміщені

послідовні порядкові номери).

Для документального підтвердження часткової оплати розрахункових

документів відповідальний працівник банку виписує у двох примірниках

меморіальний ордер.

Банк платника приймає документи від клієнтів протягом операційного

дня, час якого регламентується режимом роботи банку. Розрахунки за

документами, що надійшли до банку платника протягом операційного дня,

здійснюються банком того ж дня. Розрахункові документи, які надійшли після

операційного дня, банк виконує наступного дня.

Спецзв'язком розрахункові документи відправляються банком одержувача

коштів банку платника у день їх надходження або наступного дня, якщо

документи надійшли після операційного дня.

Розрахунки в системі електронних платежів "клієнт-банк"

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему

"клієнт-банк", яка забезпечує:

передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за

допомогою сертифікованих засобів захисту;

автоматичне ведення протоколу (та захист цього протоколу від модифікації)

передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і

в автоматизоване робоче місце (АРМ) клієнта;

автоматичне архівування протоколів наприкінці дня. Юридичною підставою для

входження клієнта в систему електронних платежів "клієнт-банк" і оброблення

його електронних документів банком є окремий договір між ним і банком.

У договорі обов'язково мають бути обумовлені права, обов'язки та

відповідальність сторін у разі виникнення спірних питань і порядок їх

вирішення.

Програмне забезпечення системи "клієнт-банк" має відповідати вимогам,

які пред'являються до технології банківських розрахунків, і мати сертифікат

Національного банку України.

АРМ клієнта забезпечує автоматичне ведення поточного стану власного

рахунку в банку, враховуючи проведені початкові та зворотні платежі.

Електронні документи, що подаються клієнтом у банк, мають відповідати

формату платіжних документів системи електронних платежів Національного

банку України, із зазначенням електронних цифрових підписів відповідальних

осіб платника, яким згідно з установчими документами надане право підпису.

Банківська частина системи "клієнт-банк" забезпечує перевірку наведених

електронних підписів на кожному електронному розрахунковому документі

клієнта та за платіжним файлом у цілому.

При використанні системи "клієнт-банк" здійснюється звірення файлів

початкових і зворотних платежів між банком і АРМ клієнта, підготовка

виписки за платіжними операціями клієнта в банку протягом операційного дня

та звірення цієї інформації з інформацією із АРМ клієнта наприкінці дня.

Після отримання від банку виписки з рахунку клієнт складає "Реєстр

розрахункових документів, які відправлені в банк каналами зв'язку і

прийняті банком до оплати". Такий же реєстр за кожним клієнтом складається

в банку після друкування балансу операційного дня. Реєстр електронних

платежів з повним переліком реквізитів розрахункових документів

підшивається банком в документи дня як первинні документи, що надійшли від

клієнта в банк для оплати. Реєстр має обов'язково вміщувати відомості про

дату і час подання розрахункових документів власником рахунку до виконання.

РОЗРАХУНКИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ПЛАТІЖНИХ ДОРУЧЕНЬ

Платіжне доручення - документ, який являє собою письмово оформлене

доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної

суми коштів зі свого рахунку.

Доручення приймаються до виконання банками протягом десяти календарних

днів з дня виписки. День заповнення доручення не враховується.

Якщо на основному рахунку платника кошти відсутні, він зобов'язаний

протягом трьох робочих днів перерахувати залишки коштів з інших поточних

рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення заборгованості або

погасити її безпосередньо з додаткового рахунку.

Доручення застосовуються в розрахунках за платежами товарного і

нетоварного характеру.

Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись:

за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги); в

порядку попередньої оплати;

для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості

підприємств;

для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам

(заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо) на їх рахунки,

відкриті в установах банків;

в інших випадках за згодою сторін.

Попередня оплата здійснюється підприємствами у разі, якщо це

обумовлено в договорі або встановлено окремими указами Президента України

та рішеннями уряду (за хлібопродукти, воду, електро- та теплову енергію, за

користування телефоном і за поштово-телеграфні послуги, за перевезення

товарів для розрахунків із залізницями, пароплавствами, автотранспортними

підприємствами).

1 Розрахунки гарантованими дорученнями

У тому разі, якщо одержувач коштів не має рахунку в установі банку або

розрахунки безпосередньо з одержувачем коштів платіжними дорученнями

неможливі, підприємство може здійснювати перерахування коштів гарантованими

платіжними дорученнями через підприємства зв'язку.

За допомогою гарантованих доручень підприємство може здійснювати без

обмеження сумою перекази коштів:

на ім'я окремих громадян - коштів, що належать їм особисто (пенсії,

аліменти, заробітна плата, витрати на відрядження, авторський гонорар і

т.п.);

підприємствам - на видатки для виплати заробітної плати, за організований

набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених

пунктах, де немає банків.

Підприємство-платник здійснює перекази коштів через відділення зв'язку

поданням гарантованого банком доручення, в якому вказується конкретне

підприємство зв'язку, з рахунку якого сплачуватиметься переказ. До всіх

примірників доручення додається належно оформлений список одержувачів

переказів (підписи, печатка, загальна сума цифрами та прописом) із

зазначенням тих, хто одержує гроші та на які цілі. Крім того, підприємство

подає відділенню зв'язку заповнені бланки переказів.

Платник, який бажає виконати розрахунки гарантованим дорученням,

подає в установу банку, що його обслуговує, платіжне доручення в трьох

примірниках. Перші два примірники доручення мають бути завірені службовими

особами підприємства, які мають право підпису, та скріплені відбитком

печатки.

У разі приймання гарантованих доручень банк має стежити за наявністю

на звороті доручень штемпеля підприємства зв'язку, яке прийняло доручення в

оплату, із зазначенням дати їх приймання.

2 Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень

Платіжна вимога-доручення - це комбінований розрахунковий документ,

який складається з двох частин:

верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця

(платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції

(виконаних робіт, наданих послуг);

нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму,

яка проставлена у рядку "сума до оплати літерами".

Вимога-доручення заповнюється одержувачем коштів і надсилається

безпосередньо платнику. Доставку вимог-доручень до платника може

здійснювати банк одержувача через банк платника.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину

цього документа і здає його в банк, що його обслуговує.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом двадцяти

календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги-доручення

не враховується.

Вимога-доручення подається платником в установу банку у двох

примірниках.

Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена

за наявними коштами на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він про мотиви

відмови повідомляє безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки,

зазначені в договорі

ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ ЧЕКАМИ

Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством та

нормами міжнародного права. Страни СНГ у якості джерела чекового права

використовують Постанову ЦВК та СНК СРСР “Положення про чеки” від 6

листопада 1929 року, а також нормами Женевської конвенції, яка встановила

“Єдинообразний закон про чеки”.

Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі

між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою

скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та

надані послуги. Застосування чека в платіжному обороті в значній мірі

спрощує розрахунки, що дозволяє зменьшувати витрати по обігу дійсних грошей

і прискорювати розрахунки, так як усі чеки оплачуються по пред'явленню.

Як засіб обігу і розрахунку чек виникає із функції грошей, як

платіжного засобу, але не є дійсними грошима, а тільки заміщує їх в

платіжному обороті. Обіг чеку, як засобу платежу обмежено, тому що, по-

перше, чек – це грошове забов'язання часного порядку і не може

икористовуватись як всезагальний засіб платежу. По-друге, чек виступає лише

як письмовий дозвіл банку разпоряджуватися засобами на поточному рахунку

чекодавця у банку і не може бути як засіб кредиту, тобто на суму чека не

нараховують проценти, хоча він і виступає у ролі кредитних грошей.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове безумовне

розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку (банку-емітенту),

яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

Чекодавець - юридична або фізична особа, яка здійснює платіж за

допомогою чека та підписує його.

Чекодержатель - підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком.

Банк-емітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек)

підприємству або фізичній особі.

Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному

папері на банкнотній фабриці Національного банку України.

Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при

здійсненні разових операцій, виготовляються окремими бланками. Їх облік

ведеться окремо від чекових книжок.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я чекодавця

(фізичної особи) один або декілька розрахункових чеків на суму, що не

перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена

готівкою.

Строк дії чекової книжки - один рік. Розрахункового чека, який

видається для разового розрахунку фізичній особі, три місяці.

За погодженням з установою банку строк дії невикористаної чекової

книжки може бути продовжений.

Чек включає:

а) назву "розрахунковий чек";

б) назву (для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові чекодавця,

дані його паспорта або документа, що його замінює) власника чекової книжки

(далі-чекодавця) та номер його рахунку;

в) назву банку-емітента і його номер МФО;

г) ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним державним

реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб -

ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння державною податковою

адміністрацією;

д) назву чекодержателя;

е) доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що

зазначена цифрами та літерами;

є) призначення платежу;

ж) число, місяць та рік складання чека, місце складання чека;

з) підписи чекодавця та відбиток печатки.

Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається

недійсним і повертається банку чекодавця без виконання.

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя

протягом десяти календарних днів (день виписки чека не враховується).

Обмін чека на готівку і отримання здачі із суми чека готівкою

юридичними особами не дозволяється. У разі розрахунків фізичних осіб з

підприємствами торгівлі та послуг розрахунковим чеком дозволяється

отримання чекодавцем здачі із суми чека готівкою, але не більше двадцяти

відсотків від суми чека. Якщо сума здачі більша, ніж двадцять відсотків від

суми чека, чекодавець має звернутися до установи відповідного банку для

переоформлення чека. Невикористаний розрахунковий чек його власник може

повернути до банку, що його видав, для зарахування суми на свій рахунок або

обміняти чек на готівку.

Згідно з “Єдинообразним законом про чеки” чек може передаватися однією

особою іншій шляхом внесення до нього передаточного напису – індосаменту.

Індосамент здійснюється на зворотній стороні чека і підписується особою,

яка зробила цей напис. Той хто підписався під передаточним написом

називається індоссантом. Передаточний напис повинен бути простий та не чим

не обумовлений. Він засвідчує передачу прав по чеку іншій особі, а також

визначає відповідальність індоссанта перед усіма наступними держателями

чеку.

Страницы: 1, 2, 3