Сутність страхової діяльност

Сутність страхової діяльност

1. Сутність, принципи і роль страхування

1.1 Страхування як економічна категорія

Страхування - необхідний елемент виробничих відносин. Воно пов'язане з відшкодуванням матеріальних втрат у процесі суспільного виробництва. Найважливішою ознакою нормального відтворювального процесу є його безперервність. В процесі суспільного виробництва існують протиріччя між людиною і природою, пов'язані з боротьбою людини із стихійними лихами природи та іншими надзвичайними подіями, а також протиріччя, які виникають у самому суспільстві, тобто має місце ризиковий характер суспільного виробництва.

Специфічність даної економічної категорії обумовлюють такі основні ознаки:

пошкодження чи знищення майна внаслідок випадкового характеру настання страхової події;

надзвичайність завданого збитку, яка характеризується натуральними та грошовими вимірниками;

об'єктивна необхідність попередження, подолання наслідків страхового випадку та відшкодування матеріального або іншого збитку.

У страховому ризику та заходах його зменшення чи усунення і полягає сутність економічної категорії страхування, яка знаходить своє матеріальне втілення в страховому фонді, що є сукупністю страхових фондів натуральних та грошових запасів.

Згідно ЗУ «Про страхування» від 7 березня 1996 року

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Основними ознаками, які характеризують економічну категорію страхування, є:

1. При страхуванні виникають грошові перерозподільчі відносини, які обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності настання страхового випадку, здатного спричинити матеріальний або інший збиток.

Для страхування характерні замкнуті перерозподільчі відносини між його учасниками, пов'язані з розкладкою суми збитку, завданою одному або декільком господарствам серед всіх господарств, залучених до страхування. Замкнуте розкладання збитку ґрунтується на імовірності того, що кількість потерпілих господарств менша за кількість учасників страхування. Для організації замкнутого розкладання збитку створюється грошовий страховий фонд цільового призначення, який формується за рахунок фіксованих внесків учасників страхування.

Страхування передбачає перерозподіл збитку як серед територіальних одиниць, так і в часі. При цьому, заради ефективного територіального перерозподілу страхового фонду протягом року між застрахованими господарствами, необхідна достатньо велика територія і значна кількість об'єктів страхування.

Характерною рисою страхування є повернення страхових внесків, мобілізованих до страхового фонду. Страхові внески визначаються на основі страхових тарифів, які складаються з двох частин - нетто-платежів, призначених для відшкодовування імовірного збитку, та накладних витрат - витрат на утримання організації, яка здійснює страхування.

Згідно ст.4 ЗУ «Про страхування»

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані

• з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

• з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

• з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Отже, категорія страхування розглядається з наступних позицій:

як вид економічних відносин (з різними характеристиками) з приводу формування та використання страхового фонду для відшкодування збитків;

як спосіб розподілу ризиків;

як спосіб задоволення потреб страхувальників;

як вид бізнесу (підприємницької діяльності) з метою отримання прибутку;

як спосіб покращення матеріального стану засновників та акціонерів;

як джерело інвестицій в економіку держави;

як фактор стабілізації економіки

1.2 Функції страхування

Зміст тієї чи іншої економічної категорії розкривається в її функціях. Саме функції відображають суспільне призначення даної категорії, виражають те головне і специфічне, що для неї характерно. В реальному світі будь-яка категорія - це відображення нашого рівня пізнання, якого досягає людство поступово, в силу розвитку суспільства. Саме тому певні визначення правильні сьогодні, на даному етапі розвитку суспільства, науки, економіки тощо. Будуть змінюватись умови, буде розвиватись наука і нове покоління продукуватиме свої економічні закони, категорії, наповнюватиме їх певним відповідним змістом та значенням.

В науковій та практичній літературі існує низка думок щодо кількості та переліку функцій страхування. Але в найбільш загальному вигляді можна зазначити наступні функції страхування.

• ризикова;

• заощадження коштів;

• створення та використання страхових фондів і резервів;

• компенсаційна;

• репресивна;

• превентивна;

• інвестиційна.

Ризикова функція полягає в переданні страховику відповідальності за наслідки ризику за певну плату. В майновому страхуванні ризикова функція розкриває вірогідний характер нанесення збитку майну в результаті стихійного лиха та непередбачуваних подій. В особистому страхуванні дана функція розкриває вірогідний характер нанесення збитку або загрози нанесення збитку життю та здоров'ю фізичної особи.

Функція заощадження коштів дозволяє накопичити страхувальнику за рахунок страхових внесків, що обумовлені договором страхування, певну страхову суму за умови відсутності страхового випадку за час дії такого договору. Як правило, дана функція властива особистому страхуванню, але можлива й у деяких майнових видах страхування за певних умов.

Функція створення та використання страхових фондів і резервів вирішує завдання накопичення страховиком певних економічних ресурсів (матеріальних та фінансових), які є достатніми для забезпечення покриття збитків страхувальника у разі настання страхового випадку, а також для формування капіталу з метою забезпечення прибутковості, платоспроможності й стійкості самого страховика. Крім того, концентрація ресурсів у страхових резервах забезпечує замкнуту розкладку страхового збитку між всіма учасниками певної спільноти страхувальників.

Компенсаційна функція відображає одну з найбільш капіталомістких форм антиризикової діяльності і передбачає відшкодування (компенсацію) збитків страхувальнику при настанні страхового випадку.

Репресивна функція, як трансформована форма антиризикової діяльності, дозволяє долати наслідки настання страхових подій, що відбулися за час дії договору страхування. Також передбачає використання значних матеріальних та фінансових ресурсів.

Превентивна функція страхування забезпечує фінансування заходів для попередження настання страхової події, сприяє запобіганню великих втрат як страхувальника, так і страховика. Дана функція відображає превентивну форму антиризикової діяльності, яка є менш капіталомісткою та більш економічною.

Інвестиційна функція передбачає вкладання тимчасово вільних коштів страховика в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку на умовах диверсифікації, безпечності, зворотності, прибутковості, ліквідності.

Дана функція реалізується в межах чинного законодавства, підлягає регламентації та контролю з боку держави. Ця функція сприяє підвищенню фінансової стійкості страхової компанії, а в рамках держави - розвитку економіки країни в цілому за рахунок залучення значних додаткових фінансових ресурсів.

1.3 Принципи страхування

Страхування, як наука, має свій понятійний апарат, властиві функції, використовує відповідні категорії, існує в рамках певних теорій, базується на основних вихідних положеннях, тобто принципах.

Стосовно принципів, як і у випадку з функціями, в страхуванні немає єдиної думки щодо їх кількості та якісних характеристик.

Найчастіше в літературних джерелах розглядаються наступні принципи страхування:

1. Вільний вибір страховика та виду страхування повністю стосується лише добровільних видів страхування, коли договір страхування укладається на основі волевиявлення сторін.

2. Страховий ризик є необхідним елементом існування страхування, представляє собою, як зазначено у Законі Україні "Про страхування", певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

3. Страховий інтерес випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом, вимагає обопільної зацікавленості сторін страхових відносин в результатах страхової діяльності.

4. Максимальна сумлінність сторін передбачає обов'язковість виконання своїх зобов'язань сторонами страхових відносин, страхувальників - щодо своєчасності та повноти сплати страхових платежів, страховиків - відносно страхових відшкодувань та страхових виплат.

5. Відшкодування в межах реально завданих збитків. Сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір збитків та додаткових витрат на подолання страхового випадку і повинна знаходитись в межах страхової суми. В іншому випадку будуть порушуватись всі зазначені принципи страхування. Страхування не може бути засобом збагачення.

6. Франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Франшиза буває умовною та безумовною.

7. Суброгація передбачає передачу права страховику на стягнення суми страхового відшкодування з винних осіб в межах здійснених страхових виплат. Даний принцип також підсилює дію принципу страхового інтересу. Окрім того, реалізація зазначеною принципу дозволяє страховим компаніям підвищити свою фінансову стійкість, полегшуючи виконання обов'язків за договорами страхування. Цей принцип запозичено із страхового законодавства європейських країн.

8. Контрибуція надає право страховику звертатися до інших страховиків, які за попередніми полісами несуть відповідальність перед одним і тим же страхувальником, з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.

9. Співстрахування - це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. Позитивним є те, що страхові організації мають змогу об'єднувати свої зусилля при страхуванні великих ризиків, при цьому залишаючи собі страхову премію. А недоліком є складна процедура оформлення процесу страхування та виплати страхового відшкодування.

Перестрахування являє собою другорядне розміщення ризику, коли перший страховик страхує виконання своїх зобов'язань або їх частину в другого страховика, тобто передає йому на страхування всі або частину ризиків за договорами страхування.

10. Диверсифікація передбачає необхідність розширення діяльності страховика за межі основного бізнесу, але в рамках чинного законодавства, яким цей принцип сьогодні дещо обмежений. Законодавство України вимагає, щоб предметом діяльності страховика були лише страхування, перестрахування, співстрахування, фінансова діяльність, пов'язана з розміщенням страхових резервів та наданням кредитів страхувальниками із страхування життя.

Отже, страхування як економічна категорія, пов'язана з організацією страхового захисту, мас свої функції та відповідні принципи функціонування.

1.4 Страхові фонди і форми їх організації

Страховий фонд - це сукупність натуральних запасів і фінансових ресурсів суспільства, призначених для попередження і відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями. В умовах товарно-грошових відносин він утворюється в грошовій формі. Існує три способи (форми) його організації: повністю децентралізований (фонди самострахування), централізований в одній страховій організації (існував в радянський період), централізований в багатьох компаніях, але утворений децентралізованим способом (застосовується в ринковій економіці). Внаслідок наявності специфічних функцій та принципів і централізованого способу розміщення в багатьох страхових компаніях в умовах ринкової економіки страхування є окремою галуззю діяльності і складовою фінансово-кредитно-страхової системи.

В ринковій економіці частка сукупного страхового фонду утворюється в кожній страховій компанії і називається "страховими резервами". Утворення цих резервів залежить від видів страхування, якими займається компанія. Страхові товариства, які займаються загальними (ризиковими) видами страхування, утворюють ці резерви за рахунок страхових платежів, які сплачують усі страхувальники. Позначимо їх кількість буквою m. Виплату відшкодування отримують тільки ті з них, у кого трапився страховий випадок, їх кількість позначимо буквою n. Тим же страхувальникам, у котрих не було страхових випадків, сплачені страхові платежі не повертаються, бо за їх рахунок утворено страхові резерви, з яких тим, у кого був страховий випадок, виплачено відшкодування, причому виплата переважно більша, ніж величина сплаченого платежу. Таким чином, при цьому виді страхування завжди m > n. Як виняток, m може дорівнювати n (m = n), але в такому випадку компанії може не вистачити коштів для виплати страхового відшкодування. Така схема утворення резервів і виплати відшкодування називається солідарною або розкладкою ризику на усіх застрахованих.

У компаніях зі страхування життя страхові резерви утворюються за рахунок сплачуваних страхових внесків та приєднуваного до них інвестиційного доходу. Можливість отримувати такий дохід з'являється внаслідок тривалої дії договорів страхування - від 3 до 20-30 років. При накопичувальному страхуванні життя застосовується два основних ризики - смерть застрахованої особи та її дожиття до закінчення дії договору страхування або до віку, визначеного договором страхування, внаслідок чого кількість застрахованих і кількість осіб, які отримують страхову виплату, співпадає, тобто m = n.

1.5 Роль страхування в ринковій економіці

Страхування як форма захисту має багатовікову історію. Але найінтенсивнішого розвитку воно набуло за умов ринкової економіки. Страхова система активно впливає на розвиток виробництва, що дає право розглядати страхування як самостійну економічну категорію.

Насамперед страхування надає впевненості в розвитку бізнесу. Жодний власник не інвестує свого капіталу в розвиток виробництва тих чи інших товарів або в сферу послуг, не враховуючи можливого ризику втрати авансованих ресурсів. Передаючи за невелику плату відповідальність за наслідки ризикових подій страховикові, інвестор упевнений, що в разі настання страхового випадку завдані збитки буде відшкодовано.

Страхування необхідне для новостворених підприємств, які ще не набули достатнього виробничого потенціалу і не нагромадили власних резервних фондів.

Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат.

В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування є не тільки методом захисту суб'єктів підприємницької діяльності від непередбачуваних подій, а й засобом захисту від змін економічної кон'юнктури.

Страхування сприяє оптимізації ресурсів, спрямованих на організацію економічної безпеки. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання наслідкам стихії чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування забезпечує раціональне формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані за цим методом ресурси використовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, мають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати резерви, стимулювати персонал тощо. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва. А це вигідно як страхувальникам і страховикам, так і іншим підприємницьким структурам.

Отже, страхування конче необхідне для забезпечення безперервного економічного розвитку суспільства, а також для допомоги окремим особам захистити себе від наслідків непередбачуваних подій.

В науковій теорії досить важливо визначити поняття ролі категорії, в тому числі й економічної. Якщо через функції проявляється суспільне призначення певної економічної категорії, то роль цієї категорії виражається в результатах її практичного застосування. Тобто, можна сказати, що роль представляє собою форму відповідної організуючої діяльності людей. Різноманітні економічні категорії можуть обслуговувати одні й ті ж самі процеси суспільного відтворення, однак при цьому не виходити за рамки своїх специфічних функцій. Така можливість виникає завдяки відмінностям між роллю та функціями економічних категорій.

В розвинутих країнах страхування є стратегічним сектором розвитку економіки, оскільки знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню інвестицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-економічного розвитку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьому світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інститути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.

2. Класифікація страхування