Ценообразование в условиях переходной рыночной экономики

свою чергу, складається з двох індексів: індексу норм націнок (тобто

відсотка націнки до ціни продукту) і індексу зміни самих цін:

n1p1q1 n1p1q1

n0p1q1

=

( ( 16 )

n0p0q1 n0p1q1

n0p0q1

де n - норма націнки товару;

k - число i - х різновидів товарів.

Оскільки витрата продуктів у виробництві продукції масового споживання

враховується у вартісних одиницях, то для розрахунку використовується

формула середнього гармонічного індексу:

n1p1q1

Inp =

( 17 )

(1/inp)n1p1q1

де inp = in ( ip =

n1p1 / n0p0

( 18 ))

Формула індексу цін масового споживання має вигляд:

p1q1 + n1p1q1 p1q1 + n1p1q1

Ip = =

( 19 )

p0q1 + n0p0q1 (1/ip) p1q1 +

(1/inp)n1p1q1

Індекси при систематичному розрахунку з року в рік утворять індексні ряди.

Розрізняють базисні ряди (ціни кожного року порівнюються з цінами року,

прийнятого за базу) і ланцюгові (що характеризують зміну цін в порівнянні з

попереднім роком). Ваги індексів ряду можуть бути постійними (на рівні

одного року), і тоді вироблення ланцюгових індексів дасть базисний індекс.

Застосування системи змінної ваги (по кількості товарів звітного року) в

індексному ряду цін породжує помилку при переході від ланцюгових індексів

до базисних і зворотне (Iлан > Iбаз), оскільки позитивна кореляція між

поточною зміною цін і минулою зміною кількості проданих товарів. Ця помилка

мала, якщо кореляційний зв'язок між зміною цін і кількості проданого товару

незначний. На практиці система ланцюгових індексів (достоїнство - скорочує

період порівняння, обмежує коло непорівнянних товарів) використовується для

коротких періодів, потім здійснюється поправка по формулі базисного

періоду, оскільки за тривалий період помилка нагромаджується.

Чисельні значення індексів, розрахованих по різних формулах на основі одних

і тих же даних, відрізняються і часом значно, особливо в роки різких змін

рівня цін і пов'язаної з цим зміни структури попиту. Віддати перевагу одній

формулі важко: різні цілі диктують застосування індексних форм, що мають

різне економічне значення. Відмова від концепції єдиного індексу цін на

користь концепції системи індексів дозволить дати узагальнюючу

характеристику і оцінку основних причин зміни роздрібних цін. Але оскільки

все ж індексний метод не універсальний, а відображає лише тенденцію

зрушення цін, то не можна вимагати більшої визначеності від розрахованих

індексів. Крім того, на чистоту результатів величезний вплив надає

достовірність початкових матеріалів, особливо помилка вибірки, міра

показності товарів, включених в розрахунок.

Особливості встановлення цін на нові товари

Встановлення цін на нові товари відноситься до найбільш складної

області реалізації цінової стратегії і маркетингової діяльності

підприємства. Ця складність зумовлена наступними моментами:

по-перше, необхідністю завоювання ринку для нового товару, отримання

на ньому певної частки і визнання споживачем. Головною задачею є виявити

приховані за будь-яким товаром потреби споживача і продавати не властивості

товару, а вигоду від нього;

по-друге, обмеженістю достовірної інформації про ринок нового товару,

його випробування покупцем, оскільки поява цього товару на ринку - справа

майбутнього. Відносно висока частка ризику в оцінці початкової інформації;

по-третє, певною трудністю прогнозування майбутньої кон'юнктури ринку

і сприйняття ним нового товару, в тому числі складністю передбачення впливу

на споживача реклами і інших маркетингових заходів.

Міра невизначеності (або рівень складності передбачення життєвості

нового товару на ринку і, звичайно, ціни на цей товар) неоднакова для

різних видів нових товарів. Існує розділення по нових товарах особистого

споживання і по нових товарах виробничого і, зокрема, виробниче-технічного

призначення. Міра невизначеності різна і по нових послугах як споживчого,

так і виробничого характеру.

По характеру і мірі новизни товари-новинки можуть бути згруповані

таким чином:

1) товари, які за своїми характеристиками вписуються або є

продовженням деякого ряду виробів. У кількісній характеристиці споживчих

властивостей таких товарів звичайно можливі певний збіг і закономірність,

що виражається в параметричному ряді. Так що товар-новинка відрізняється

від товарів, що вже є на ринку головним чином кількісною характеристикою

споживчих властивостей або техніко-економічних параметрів. До такого роду

новинкам відноситься товар-імітатор, який повторює з певною відмінністю

споживчі властивості товарів, що вже є на ринку. Дуже часто такі товари

заповнюють деяку нішу в параметричному ряду, яка важлива для певної групи

споживачів. У вітчизняній економіці в багатьох випадках товари, доповнюючі

той або інший параметричний ряд виявляються вельми ефективними. Добре

відомі приклади малотоннажних грузовиків «Газель» Горьківського

автомобільного заводу, тракторів невеликої потужності, нових будівельних

матеріалів і т.д. Ціни на такі товари визначаються нормативно-

параметричними методами. Але при цьому треба мати внаслідок, що однією з

головних проблем їх застосування до нових товарів є те, що нерідко ринкова

оцінка споживачем того або іншого параметра нового товару не співпадає з

його техніко-економічною характеристикою;

2) нові товари, які або мають аналоги, що випускаються конкуруючими

на ринку зарубіжними фірмами або вітчизняними підприємствами, або

призначені до заміни аналогічним товаром, що проводиться своїм

підприємством. У цьому випадку оцінка нового товару повинна виготовлятися в

зіставленні з конкуруючим аналогом товару або - якщо таких товарів декілька

- з групою аналогічних товарів. Порівнюються споживчі властивості товарів-

аналогів, розраховується можлива ціна попиту (верхня межа ціни), а також

оцінка конкурентоздатності нового товару. Визначається конкурентна ціна, що

дозволяє просунути цей товару на ринку і, отже, витіснити або потіснити

конкуруючі аналогічні товари.

Для розрахунку ціни попиту в таких випадках доцільно використати

методи і формули розрахунку верхньої межі ціни, рекомендовані в минулому

методичними рекомендаціями, методиками, які діяли в період централізованого

ціноутворення в багатьох галузях промисловості. При цьому, звичайно, їх

застосування повинно враховувати нові ринкові умови, а відповідні формули

розрахунку необхідно скорректувати застосовно до конкретних позицій;

3) принципово нові товари або, як кажуть, справжні новинки, які не

мають аналогів серед продукції, що випускається, захищені патентами або

уперше освоюються у вітчизняній промисловості. Практика фірм, працюючих в

розвиненій ринковій економіці, виробила безліч методів ціноутворення на

принципово нові товари, захищені патентами. Більшість методів можна

розділити на дві значні групи:

стратегія «зняття вершків», яка застосовується, як правило, при

наступних умовах: 1) є вельми високий і зростаючий поточний попит з боку

досить великого числа покупців; 2) витрати виробництва дозволяють

підтримувати ефективний випуск продукції, а фінансові результати сприяють

нарощуванню випуску нового товару і його пропозиції на ринку; 3) висока

початкова ціна не буде залучати нових конкурентів у виробництві товару; 4)

висока ціна відповідає високій якості і не заважає залученню нових

покупців;

Стратегія міцного впровадження на ринок, якій відповідає відносно

низька ціна, сприяюча залученню великого числа покупців і завоюванню

великої частки ринку і міцного положення на ньому. При цьому потрібно

враховувати такі умови: 1) попит має високу чутливість по відношенню до

зміни ціни (еластичний); 2) із зростанням об'ємів реалізації нарощування

виробництва дозволяє істотно знизити витрати і отримати вигоду незважаючи

на низькі ціни; 3) низька ціна не приваблива для існуючих і потенційних

конкурентів.

Питання про ціну на новий товар необхідно вирішувати в процесі

створення товару-новинки (починаючи зі стадії розробки). У маркетинговій

практиці для розробки товару - справжньої новинки, що володіє принципово

новими характеристиками, і тим більше унікальних товарів, звичайно

виділяють наступні стадії розробки:

1) формування ідей для товару-новинки. На цій стадії доцільна груба,

укрупнена прикидка (у що обійдеться реалізація кожної ідеї, втіленої в

новинці, скільки платоспроможного попиту може виділити ринок);

2) відбір ідей, коли необхідно відсіяти не придатні до реалізації

ідеї з урахуванням їх ефективності (неефективність) і реалізації

підприємством маркетингової політики. У вітчизняній практиці цій стадії,

мабуть, ближче усього підходить техніко-економічне обгрунтування;

3) розробка відібраних ідей, їх перевірка, розрахунок ціни попиту

(верхньої межі ціни) і ціни пропозиції (нижньої межі ціни), їх зіставлення

і обгрунтування ефективності в реалізації маркетингової політики

підприємства. У нових умовах все це повинне бути відображене в технічному

завданні на розробку нової продукції;

4) розробка стратегії маркетингу товару, можливостей його збуту,

реалізації в умовах підприємства і взаємодії із суміжниками - розрахунок

ціни нового товару на основі більш детальної інформації;

5) розробка і створення нового товару на базі технічного проекту,

робочої документації, проведення приймальних випробувань і прийняття

дослідного зразка - уточнення ціни за даними реального товару;

6) випробування товару в ринкових умовах - створення дослідної

партії, її пропозиція на ринку, аналіз сприйняття покупцем, оцінка можливих

розмірів збуту і ціни, що приймається ринком (пробний маркетинг);

7) розгортання комерційного виробництва нового товару, встановлення

ринкової ціни і розробка плану маркетингових дій по просуванню товару на

ринку.

Життєвий цикл нового товару доводиться прогнозувати при визначенні

цінової стратегії на різних етапах життя цього товару на ринку. Справа в

тому, що різні етапи життєвого циклу товару приносять неоднакових

фінансовий результат. І якщо на початкових етапах підприємству доводиться

здійснювати значні інвестиційні і поточні витрати, то на подальших етапах

керівництво підприємства має право розраховувати на отримання пристойного

прибутку як компенсація за зусилля і ризик, пов'язані з появою нового

товару. Отже, в ринкових умовах виникає неминучість в передбаченні рівня

ціни, можливих витрат (збитків) і компенсуючих їх прибутків за весь період

життя товару на ринку.

У табл. 3 дана розгорнена характеристика найбільш типових ознак,

властивих послідовним етапам життєвого циклу товару, і відомих

маркетингових дій підприємств. Приведені в таблиці характеристики є

типовими головним чином для нових товарів обробляючої промисловості. Це,

насамперед, найбільш прогресивні галузі машинобудування і приладобудування

(особливо електронна і радіотехнічна промисловість). Вони рельєфно

переглядаються у виробництві побутової техніки, легкої і харчової

промисловості, в продукції сучасних галузей хімічної промисловості, менше -

в сировинних галузях.

Там, де етапи життєвого циклу товару мають яскраво виражені

характеристики, також можуть бути відхилення. Так, коли товар внаслідок

модернізації отримує нове життя, можна спостерігати повторний цикл, який

відображає зліт збуту після його зниження, що намітилося. Відповідно до

цього цінова стратегія також може бути зорієнтована на використання нових

ринкових сил товару. При сприятливих умовах і енергійних зусиллях

підприємства повторюваність циклу і придання товару нових імпульсів на

ринку можуть поновлюватися не один раз. У такому випадку кажуть про так

званий «гребешковом» цикл життя товару, оскільки графік збуту такого товару

протягом його життя на ринку буде відображати декілька «горбів» - підйомів

збуту, а в сукупності нагадує гребені гірських вершин.

Протилежні відхилення від типової характеристики етапів життєвого

циклу товару можна спостерігати у товарів, які створені без достатнього

урахування потреб ринку. У таких товарів швидко наступає занепад,

неприйняття їх ринком. Ціни таких товарів не витримують конкуренції, іноді

навіть не забезпечуючи підприємству прибутків, що плануються. У таких

випадках доводиться визнати помилковість у виборі нового товару і шукати

більш життєві рішення.

Престижні ціни на нові товари використовуються зарубіжними фірмами для

підняття престижу, як правило, високоякісного нового товару. Це,

насамперед, торкається престижних товарів і послуг особистого споживання

(див. Додаток 4).

Нормативно-параметричні методи

У визначенні граничної норми заміщення товарів практичну допомогу

працівникам підприємств можуть надати ті методи, що використовувалися і

раніше в нашій практиці ціноутворення: нормативно-параметричні методи.

У цих методах присутня відома спрощенність, в деяких випадках вона

може приводити до істотних прорахунків. Тим часом, як і завжди в практичній

діяльності, потрібна реальна оцінка здатності реалізувати товар з

найбільшою вигодою для підприємства. Цьому можуть сприяти при умілому їх

використанні нормативно-параметричні методи ціноутворення. Вони включають

досить-таки прості порівняння товару підприємства з аналогічними товарами

конкурентів і з різними товарами самого підприємства, що заміняються. Їх

використання переважно може наочно переконати споживача (замовника) в

перевазі того або іншого товару в порівнянні з іншим товаром, що

задовольняє аналогічну потребу.

До того, що найчастіше застосовується в ціноутворенні як іноземних

фірм, так і вітчизняних підприємств, відносяться наступні методи:

порівняння питомих показників товару;

метод регресивного аналізу;

агрегатний метод порівняння і формування ціни;

баловий спосіб співставлення цін;

методи експертної оцінки споживчих достоїнств і пропозиції на цій

основі рівня його ціни.

Зрозуміло, що в практичній роботі можуть використовуватися і інші

методи нормативно-параметричного ціноутворення, які часом отримують назву в

залежності від специфіки математичного апарату, що застосовується, методів

експертної оцінки, вивчення споживчого ринку та ін.

Метод питомих показників використовується для порівняння споживчої

цінності товарів, що заміняються, гранична корисність яких може

характеризуватися одним головним споживчим параметром. Приватне від

розподілу ціни на головний параметр кожного виробу даного параметричного

ряду дає питомі показники, які можуть використовуватися в поточній

аналітичній роботі по перевірці і обгрунтуванню ціннісних відносин:

р1 р2 р3

--- = --- = --- = ... = руд. параметр, (1)

п1 п2 п3

де р1, р2, р3,. .. - ціни відповідно товару 1, товара2, товару 3 і т.д.

даного параметричного ряду;

п1, п2, п3,. .. - значення головного параметра товару 1, товару 2, товару 3

і т.д. в прийнятих одиницях вимірювання;

руд. параметр - ціна головного параметра даного параметричного ряду.

Метод питомих показників відноситься до найбільш простих методів

параметричного аналізу і обгрунтування цін. Однак він застосуємо в

основному до рядів досить простих виробів, скажемо до таких, у яких

головним показником служать вага, площа, ширина або довжина, тривалість

служби, зміст головного компонента і т.п.

Звичайно, розрахунок по одному, нехай навіть і головному параметру,

недостатній для оцінки ринкової цінності сучасних складних видів продукції.

У таких випадках даний метод може використовуватися як груба попередня

оцінка продукту, зокрема, на початку проектування досить складних виробів.

Більш вузькі кордони його застосування в складному машинобудуванні, мабуть,

дещо розширяються в приладобудуванні, радиотехніці і электроніці. Мабуть, в

більшій мірі він може бути застосовний в паливних, сировинних галузях і в

галузях, що виробляють матеріали.

Метод регресивного аналізу застосовується для визначення технико-

економічних параметрів продукції, що відноситься до даного параметричного

ряду, побудови і вирівнювання ціннісних співвідношень. Цей метод

використовується для аналізу і обгрунтування рівня і співвідношень цін

продукції, що характеризується наявністю одного або декількох техніко-

економічних параметрів, що відображають основні споживчі властивості.

Регресивний аналіз дозволяє знайти формулу залежності ціни від техніко-

економічних параметрів виробів. Ціна виступає як функція параметрів:

р = f(x1, x2, ...xn), (2)

де р - значення ціни в грн. за одиницю виробу;

(x1, x2, ...xn) - техніко-економічні параметри виробів.

Метод регресивного аналізу - найбільш довершений з нормативно-

параметричних методів, що використовуються, ефективний при проведенні

розрахунків на ЕОМ. Застосування його включає наступні основні етапи:

визначення класифікаційних параметричних груп виробів;

відбір параметрів, в найбільшій мірі що впливають на ціну виробу;

вибір і обгрунтування форми зв'язку зміни ціни при зміні параметрів;

побудова системи нормальних рівнянь і розрахунок коефіцієнтів

регресії.

Основною кваліфікаційною групою виробів, ціна яких підлягає

вирівнюванню, є параметричний ряд, всередині якого виробу можуть

групуватися по виконанню, різному в залежності від міри застосування, умов

і вимог експлуатації і т.д. При формуванні параметричних рядів можуть бути

застосовані методи автоматичної класифікації, які дозволяють із загальної

маси продукції виділяти її однорідні групи.

Агрегатний метод полягає в підсумовуванні цін окремих конструктивних

частин параметричного ряду продукції з доданням вартості оригінальних

вузлів (деталей).

Цей метод застосовується, коли нова продукція складається з різних

поєднань основних конструктивних елементів (вузлів, що комплектують

виробів), ціни яких відомі, а сукупна ціна продукції обчислюється як сума

окремих конструктивних елементів або визначається шляхом підсумовування

(віднімання) цін або змінюємих елементів, що додаються (вузлів, що

комплектують виробів).

Баловий метод полягає в тому, що на основі експертних оцінок

значущості параметрів виробів для споживачів кожному параметру

привласнюється певне число балів, підсумовування яких дає свого роду

інтегральну оцінку техніко-економічного рівня виробу. Множенням суми балів

на новий вигляд продукції на вартісну оцінку одного бала визначається

загальна орієнтовна оцінка нового виробу.

Баловий метод застосовується для порівняльної оцінки продукції, коли

відсутній або сильно обмежена інформація про кон'юнктуру ринку, і зводиться

до вирівнювання цін на виріб з різним рівнем одних і тих же параметрів в

залежності від суми привласнених балів. При цьому необхідно мати на увазі,

що зміна витрат при зміні техніко-економічних і інших характеристик виробів

не обов'язкова в тій же пропорції, що і бальна оцінка продукції. При

бальному методі кожний виріб параметричного ряду зіставляється з виробом-

еталоном по показниках, зафіксованим в діючих стандартах і технічних умовах

і що має найбільш важливе значення для споживача.

Кількість показників, що оцінюються балами, повинна бути обмеженою і в

той же час досить повно характеризувати споживчі властивості виробів.

Обмеження числа показників, що оцінюються пов'язане з тим, що при великій

кількості показників відносно менша питома вага займає кожний з них і в

результаті знижується значущість кожного конкретного показника.

По кожному конкретному технічному показнику, що зазнає оцінки,

встановлюються його допустимі межі. Вони можуть бути задані різними

методами: за даними стандартів і технічних умов, за кращими і гіршими

зразками, за оцінкою реально досяжного в найближчій перспективі і по

мінімально обов'язковому в цей час рівням. Співвідношення меж визначається

для конкретних параметричних груп виробів. Якщо всі показники продукції, що

зазнають бальній оцінці, вважаються рівнозначними по питомій вазі, то

комплексний рівень якості кожного виробу ряду визначається шляхом простого

складання балів, а ціна - подальшим множенням вартості одного бала на суму

балів. Якщо відібрані для оцінки параметри не рівнозначні для споживача, то

потрібно встановити коефіцієнт вагомості (значущість) окремих параметрів.

Оцінки виставляються по кожному показнику якості, потім виводиться

середньоарифметичне значення по кожному показнику, який множиться на

відповідний коефіцієнт вагомості. Отримані бали підсумовуються. Середня

оцінка бала (вартісної показник) обчислюється як приватна від розподілу

ціни базового виробу-еталона на суму його балів.

Метод експертної оцінки споживчої цінності товару і ціни на нього

заснований на результатах опиту або колективної думки експертів про можливу

ринкову цінність товару, розмірах попиту на нього і виробленні пропозицій

про ціну товару. Існує досить велика безліч методів експертної оцінки, які

отримали інтенсивний розвиток головним чином в зв'язку з розвитком

прогнозування економічних і суспільних явищ і процесів. Вони можуть бути з

тією або іншою модифікацією використовуватися в прогнозуванні ринку і

визначенні підприємством ціни на товари з урахуванням особливостей цільових

ринків. Вони детально описуються в літературі по прогнозуванню.

Методи експертної оцінки, як правило, вимагають уважної підготовки і

продуманої організації роботи з експертами

У практичній роботі керівництво підприємства широко користується

нарадами, які в деякому відношенні також носять характер експертних

обговорень, хоч підготовка таких нарад не завжди є продуманою. Використання

вироблених наукою і практикою фірм методів експертних оцінок дозволить

більш кваліфіковано вирішувати складні питання ціноутворення.

Застосування нормативно-параметричних методів ціноутворення не є

винятковою новиною для фахівців в даній області. У умовах централізованого

планового ціноутворення вони широко використовувалися як для розробки

прейскурантів, так і для обгрунтування цін на нові види продукції. Тим

часом, ринкове ціноутворення вносить в практику застосування нормативно-

параметричних методів принципово нові моменти: по-перше, тепер ця справа

переміщається безпосередньо на підприємства, в їх об'єднання, по-друге, в

плановій практиці використовувалися головним чином виробничі

характеристики, і передусім собівартість виробів. У ринковому ціноутворенні

в нормативно-параметричному ціноутворенні використовуються ринкові ціни і

споживчі параметри. Ці методи служать важливим інструментом оцінки позиції

підприємства і його продукції на ринку в зіставленні з конкурентами (оцінка

конкурентоздатності товарної продукції підприємства).

Найбільш ефективне застосування нормативно-параметричних методів

аналізу і обгрунтування цін передбачає використання економіко-математичних

моделей і різноманітних способів визначення цін на вироби

Висновок

Підводячи підсумок, потрібно зазначити, що невирішенність задач

фінансової стабілізації на макроекономічному рівні особливо гостро

виявляється в фінансовому положенні підприємств і організацій, яке для

більшої їх частини продовжує залишатися складним.

Власні фінансові ресурси, якими в цей час мають в своєму

розпорядженні підприємства, не можуть в повній мірі забезпечити

безперебійний процес не тільки розширеного, але і простого відтворювання. У

той же час підприємства зазнають труднощі в залученні кредитних ресурсів.

Продовжує зберігатися значне число збиткових підприємств, немає тих,

що розташовують потенціалом для досягнення позитивної структури балансу.

Положення посилюється тим, що в механізмі реформ поки не в повній мірі

відпрацьований і введений в дій блок банкрутств, не задіяні важелі

ліквідації неперспективних і реорганізації потенційно життєздатних

підприємств.

Значна частина підприємств не зуміла швидко пристосуватися до

ринкових відносин, що формуються, нераціонально підходить до питань

ціноутворення, не створює фінансові резерви, малоефективно використовує

оборотні кошти. Важливо і те, що в умовах інфляції, недосконалості

господарського законодавства, неплатежі увійшли в сферу інтересів

підприємств, які умисно затримують розрахунки з постачальниками і тим самим

реально зменшують свої платіжні зобов'язання через зниження купівельної

вартості гривні.

Багато які підприємства продовжують працювати без урахування попиту,

що складається на їх продукцію і відповідно мають труднощі з її збутом. При

цоьму був втрачений гарантований замовник в особі розподільних органів

держави.

Ціноутворення утворює самостійний блок в управлінні підприємства. Її

показники допомагають дослідити дію ринкового механізму і разом з тим

органічно входять в систему показників рівня життя, фінансової діяльності,

служать як дефлятори будь-яких вартісних показників. Аналіз цін - важлива

умова статистичного забезпечення ціноутворення в маркетингу.

Основна задача статистики цін - відобразити і проаналізувати стан і

поведінку цін, т. е. їх рівень, коливаємість і динаміку. Цій меті

відповідає і система показників статистики цін.

Розкрита методологія вивчення рівня і структури цін. На ряду з

розрахунком середніх цін вводиться показник відношення ціни до середнього

прибутку споживача як найбільш узагальнюючий і об'єктивний показник рівня

цін, що дозволяє до того ж диференціювати поняття «рівень цін» по

соціальних групах населення.

Показані основні методи аналізу коливаємості цін в ув'язці з

принципами дії ринкового механізму. Розглянута проблема вивчення впливу

якості товару на рівень його ціни. Зазначаючи, що ціни утворять єдину

взаємопов'язану систему, автори звертають особливу увагу на аналіз

співвідношень цін, їх еластичність (мінливість) під впливом різних

чинників, в тому числі перехресної еластичності цін. Приводяться методи

регіональних зіставлень цін. Розглядається соціальна диференціація цін з

позицій купівельних переваг.

Аналіз динаміки цін пов'язаний із задачами оцінки інфляційного процесу,

показані методи вивчення інфляції.

З метою створення інструмента ціноутворення і регулювання цін зроблено

моделювання впливу комплексу чинників на рівень і динаміку цін. На цій

основі розробляються методи вивчення тенденцій і прогнозування цін.

На закінчення зазначу, що фінансове положення підприємств і до цього

дня далеко від стабільного, існує цілий ряд труднощів як із забезпеченням

виробництва, так і з перебудовою і впровадженням нових технологій. Багато

проблем залишилися в спадщину від планового господарства, однак, на мою

думку, українські виробники мають достатній потенціал для подолання

кризової ситуації, глибина якої, можливо, завищена.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

1. А.В. Бузгалин "Переходная экономика"1997 год МГУ

2. “Статистика рынка товаров и услуг”. Под редакцией И.К.Беляевского,

Москва, “Финансы и статистика”, 1999 год.

3. “Общая теория статистики”. Четвертое издание. Под редакцией А.А.Спирина,

О.Э.Башиной. Москва, “Финансы и статистика”, 1998 год.

4. А. Хоскинг «Курс предпринимательства», редакция В.Рыбалкина, Москва,

«Международные отношения», 1993.

5. «Организация, планирование и управление промышленными предприятиями» под

редакцией П.М.Стуколова, Москва, «Высшая школа», 1996.

6. «Учебник по основам экономической теории». Москва. 1996

7. Тейлор "Основы научного менеджмента" Москва, «Высшая школа», 1991.

( ( (

Трокаревская Л. Е. Государственные предприятия и финансовая политика в

период проведения реформ // Финансы. 1997. № 6.

Башин М. Л. Оборотные средства предприятия в условиях рынка // Финансы.

1996. № 1.

Большаков С. В. Финансы предприятий и кредит // Деньги и кредит. 1994. №1.

Долгопятова Т. Г. Государственные предприятия в переходный период:

изменение организационно-хозяйственных структур // ЭКО. 1994. № 3.

Журавлев В. Формула выживания // Деловой мир. 1995. № 11.

Кринина М. Методы оценки платежеспособности предприятия // Экономика и

жизнь. 1994. № 12.

Масленченков Ю., Команов В. Учетная политика предприятия и кредитный анализ

// Бизнес и банки. 1995. № 20.

Финансовые проблемы государственных предприятий // Общество и экономика.

1993. № 5.

ДОДАТОК 1. Три сценарії кризи

а)

б)

в)

Расчет индекса средних цен

| | |тыс. |Количес|во, | |оборо| |руб. |Индивид|

|Сорт |Цена, |руб. |т |шт |Товаро |т, |млн. | |у |

| | | | | | | | | | |

|товар|I |II |I |II |pi0qi0 |pi1qi|pi0qi1|pi1qi0|альный |

|а |кварта|кварта|квартал|кварта| |1 | | | |

| |л |л | |л | | | | |индекс |

| |pi0 |pi1 |qi0 |qi1 | | | | |цен |

| | | | | | | | | |ip |

| | | | | | | | | 40| |

|А |40 |80 |500 |200 |20 |16 |8 | |2,0 |

| | | | | | | | | 21| |

|Б |50 |70 |300 |600 |15 |42 |30 | |1,4 |

| | | | | 200| | | | 18| |

|В |60 |90 |200 | |12 |18 |12 | |1,5 |

|Итого| | | | 1000 | | | | | |

| | | |1000 | |47 |76 |50 |79 | |

У другій частині таблиці розраховані товарооборот базисного і поточного

кварталів, індивідуальні індекси цін і умовний товарооборот кожного сорту:

виручка магазина при умові продажу товарів у II кварталі по цінах I

кварталу. Середня ціна товару в I кварталі становила 47 тис. крб. (47 млн.

крб./1 тис. шт.), у II кварталі - 76 тис. крб. Система індексів має вигляд:

76 1000 76 50

1000

47 1000 50 47 1000

1,61=1,52(1,06

Якби зміни цін, що відбулися не супроводилися структурним перерозподілом

продажу, то середня ціна товару виросла б в 1,52 рази, а тільки зміна

структури продажу викликала б зростання середньої ціни на 6%. Одночасний

вплив двох чинників збільшив середню ціну продажу на 61%.

Розрахунок показників звязку індексів

| | ip - IpЛ| (ip - | iq| iq- IqЛ| (iq- |

|Сорт | |IpЛ)[pic]( | | |IqЛ)[pic] ( |

| | |( pi0qi0 | | |( pi0qi0 |

| | | | | | |

|А |2,0-1,68=0,32|2,048 |0,4|0,4-1,06=-0,6|8,712 |

| | | | |6 | |

| | | | | 2,0-1,06= | |

|Б |1,4-1,68=-0,2|1,176 |2,0|0,94 |13,254 |

| |8 | | | | |

| | | | | | |

|В |1,5-1,68=0,18|0,389 |1,0|1,0-1,06=-0,0|0,043 |

| | | | |6 | |

| ИТОГО| | | | | |

| |-0,14 |3,613 |- |0,22 |22,009 |

IpЛ = 1,68;

IqЛ = 1,06;

(ip = 3,613/47=0,277;

(iq = 22,009/47=0,684;

Vip = 0,277/1,68=0,165;

Viq = 0,684/1,06=0,646;

rpq =-0,903;

IpП / IpЛ =0,9.

Різниця в значеннях індексів в основному визначається взаємним впливом змін

цін і кількості, значною мірою - варіацією кількісних змін і трохи -

варіацією цін.

Доведено, що найкращий лінійний індекс лежить між індексами, обчисленими по

формулах Ласпейреса і Пааше. Зарубіжні статистики намагалися знайти

компромісну формулу.

[pic]

При цьому враховується психологічний і соціальний вплив ціни на певну

категорію споживачів, що звичайно володіє істотним достатком. У цих

випадках люди часто судять про якість товару або послуги по рівню ціни.

«Дешевий» товар асоціюється з неповноцінністю її якості, а «дорогий» товар

стає синонімом його високої якості. У деяких шарах суспільства купувати

«дешевий» товар взагалі вважається ознакою поганого тону. Графік попиту на

товар, схильний до престижного ціноутворення, істотно відрізняється від

графіка попиту на звичайний товар. Престижне ціноутворення характеризується

до певного моменту позитивним нахилом графіка попиту на товар або послугу

(мал. 1). З підвищенням ціни попит на товар до деякого моменту зростає. По

досягненні деякого моменту підвищення ціни буде приводити до скорочення

попиту.

Страницы: 1, 2, 3