Удосконалення механізмуу ефективного використання основних фондів підприємств промисловості на прикладі тернопільської області

продукції, що випускається, а також за проміжок часу.

Всі показники використання основних виробничих фондів об'єднують

у три групи:

показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, що

відображають рівень використання їх за часом;

показники інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень

використання за потужністю (продуктивністю);

показники інтегрального використання основних виробничих фондів, що

враховують сукупний вплив усіх чинників - як екстенсивних, так і

інтенсивних.

До першої групи показників відносяться: коефіцієнт екстенсивного

використання устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування,

коефіцієнт завантаження устаткування, коефіцієнт змінного режиму часу

роботи устаткування.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (Кекст)

визначається відношенням фактичної кількості годин роботи устаткування до

кількості годин його роботи згідно з планом:

Кекст=(устатк.ф. / (устатк.пл. ,

де (устатк.ф -фактичний час роботи устаткування, год.;

(устатк. пл - час роботи устаткування згідно з нормою

(встановлюється відповідно до режиму роботи підприємства і з врахуванням

мінімально необхідного часу для проведення планово-попереджувального

ремонту), год.

Кекст показує в якому обсязі був використаний плановий фонд

часу устаткування. Числове значення коефіцієнту екстенсивного використання

устаткування має наближатися до одиниці.

Поліпшення використання основних фондів у часі - екстенсивний

шлях - передбачає досягнення більшого часу роботи основних фондів за зміну,

добу, місяць, рік. Це досягається, по-перше, скороченням простоїв

обладнання протягом зміни й одержанням за рахунок цього більшого обсягу

продукції; по-друге, збільшенням роботи устаткування за рахунок збільшення

змінності його роботи.

Ступінь завантаження устаткування в часі визначається

коефіцієнтом змінності Кзм, що показує завантаження устаткування протягом

доби. Коефіцієнт змінності прийнято підраховувати за формулою:

Кзм=(зм./ (,

де - (зм фактично відпрацьоване число станко-змін за добу;

( - загальна кількість верстатів у парку.

Найбільше ефективна безперервна робота основних фондів протягом

трьох змін. Проте, при безперервній протягом трьох змін (цілодобовій)

роботі устаткування зношується інтенсивніше, скорочується термін його

життя, при цьому погіршуються й умови його обслуговування. При роботі

устаткування в одну або дві зміни є можливість проводити профілактичні

огляди і поточні ремонти, тим самим, підтримувати його у працездатному

стані і продовжити термін його життя.

У той же час підвищення коефіцієнту змінності означає, що за

певний календарний проміжок часу обсяг продукції збільшиться. Крім того,

оскільки загальний час використання обладнання у виробничому процесі

скорочується, можна впроваджувати устаткування більш досконалих видів,

тобто відкриваються великі можливості для технічного прогресу, що особливо

важливо для тих видів основних фондів, що схильні до морального зносу.

Коефіцієнт завантаження обладнання також характеризує

використання устаткування у часі. Встановлюється він для усього парку

машин, що знаходяться в основному виробництві. Розраховується як

відношення трудомісткості виготовлення усіх виробів на данім виді

обладнання до фонду часу його роботи. Коефіцієнт завантаження устаткування

на відміну від коефіцієнту змінності враховує дані про трудомісткість

виробів. На практиці коефіцієнт завантаження звичайно сприймають рівним

величині коефіцієнту змінності, зменшеної у двічі (при двозмінному режимі

роботи) або в тричі (при трьохзмінному режимі).

Крім внутрішньозмінних і цілодобових простоїв важливо знати,

наскільки ефективно використовується устаткування в години його фактичного

завантаження. Це завдання вирішується за допомогою обчислення показників

інтенсивного використання основних фондів, що відображають рівень їхній

використання за потужністю (продуктивністю). Найважливішим із них є

коефіцієнт інтенсивного використання обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання визначається

відношенням фактичної продуктивності основного технологічного устаткування

до його нормативної продуктивності, тобто прогресивної технічно

обгрунтованої продуктивності.

Кінт. = Вф / Вн ,

де Вф - фактичний виробіток обладнанням продукції за певний

проміжок часу;

Вн - технічно обгрунтований виробіток устаткуванням продукції за

проміжок часу (визначається на основі паспортних даних обладнання).

За умови удосконалювання режимів роботи устаткування або його

модернізації коефіцієнт інтенсивного використання може бути і більше 1.

До третьої групи показників використання основних фондів

відносяться коефіцієнт інтегрального використання устаткування, коефіцієнт

використання виробничої потужності, показники фондовіддачі і фондомісткості

продукції.

Сумарну ефективність використання основних фондів -

екстенсивного й інтенсивного - прийнято характеризувати інтегральним

коефіцієнтом:

Кi = Кекст * Кінт .

Цей коефіцієнт комплексно характеризує експлуатацію устаткування

за часом і продуктивністю (потужністю). Значення цього показника завжди

нижче значень двох попередніх, тому що він враховує одночасно хиби й

екстенсивного й інтенсивного використання обладнання.

Результатом кращого використання основних фондів є, насамперед,

збільшення обсягу виробництва . Узагальнюючий показник ефективності

основних фондів базується на принципі порівняння виробничої продукції з

усією сукупністю застосованих при її виробництві основних фондів. Це

показник випуску продукції, що припадає на 1 гривню вартості основних

фондів, - фондовіддача. Для розрахунку величини фондовіддачі

використовується формула:

Фвід = П/Ф,

де П - обсяг товарної або валової, чи реалізованої продукції,

грн.;

Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів

підприємства, грн.

Натуральні показники фондовіддачі поряд із вартісними

застосовуються в електроенергетичній, металургійній і деяких галузях

добувної промисловості. Наприклад, у чорній металургії таким показником є

виплавка чавуну або сталі на 1 грн. основних виробничих фондів відповідно

доменного або сталеплавильного цеху.

Фондомісткість продукції - величина, обернена фондовіддачі.

Вона показує частку вартості основних фондів, що припадає на кожну гривню

продукції, що випускається:

Фм = Ф/П = 1 / Ф.

Якщо фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, то

фондомісткість - до зниження.

Фондоозброєність Фо характеризує ступінь технічної оснащеності

праці. Визначається вона розподілом вартості основних фондів Вф на

середньоспискову чисельність працівників у найбільшу зміну Чзм:

Фо = Вф / Чзм .

Розрахунок основних показників використання основних фондів на

промислових підприємствах Тернопільської області у період із 1996 по 1998

рр.

Вихідні дані для розрахунку показників використання основних

фондів на промислових підприємствах Тернопільської області наведені в

таблиці 1:

Таблиця 1

Показники на промислових підприємствах Тернопільської області *

|Показники |ООдиниці|Роки |

| |виміру | |

| | |11996 |11997 |11998 |

|Загальний обсяг |ммлн.грн|6635 |6644 |5554 |

|промислової продукції у |. | | | |

|фактично діючих цінах | | | | |

|Промислово-виробничі ОФ |ммлн.грн|22094 |22143 |22211 |

|на кінець року |. | | | |

|Середньорічна кількість |ттис.чол|667 |664 |771 |

|промислово-виробничого |. | | | |

|персоналу | | | | |

Фвід = П/Ф

Ф1996 = 635 / 2094 = 0,303;

Ф1997 = 644 / 2143 = 0,3;

Ф1998 = 544 / 2211 = 0,246;

Фм = Ф/П

Фм 1996 = 2094 / 635 = 3,3;

Фм 1997 = 2143 / 644 = 3,33;

Фм 1998 = 2211 / 544 = 4,065;

Фо = Вф / Чзм

Фо 1996 = 2094 / 67 = 31,25 тис.грн/чол.;

Фо 1997 = 2143 / 64 = 33,48 тис.грн/чол.;

Фо 1998 = 2211 / 71 = 31,14 тис.грн/чол.;

З отриманих результатів видно, що за термін з 1996 до 1998

року(включно) фондовіддача постійно падала, фондомісткість, відповідно,

зростала, а фондоозброєність у 1998 році зросла вцілому в порівнянні із

1996 роком, хоча й дещо зменшилась порівняно з 1997 роком. Отримана

динаміка обчислених показників свідчить про малу ефективність використання

основних фондів, яка, відповідно, спричинює зниження обсягу валової

продукції.

Всі ці процеси спричинені такими основними факторами:

. спадом виробництва на підприємствах промисловості у Тернопільській

області, що синхронізується із загальноекономічним спадом в Україні і

викликаний економічною кризою;

. наявністю значної питомої ваги морально і фізично застарілих основних

фондів у загальній існуючій структурі основних фондів промислових

підприємств області;

. спрямуванням вагомої частини коштів на реконструкцію загальнопромислового

господарства та ін.

Шляхи поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей

Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є

забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності

і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього

необхідно раціональніше використовувати основні фонди і виробничі

потужності.

Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається

за рахунок:

1) запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей;

2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих

потужностей.

Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості,

її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також

реконструкції і розширенню діючих підприємств.

Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи

джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств,

одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості

виробничий апарат.

Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості

одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька

разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності.

Діючі промислові підприємства нашої країни мають у своєму

розпорядженні основні виробничі фонди на загальну суму 120 млрд. грн., а

області – 2,2 млрд. грн.

Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності

використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне

впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей,

швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію

нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного

господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів,

прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу

основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва

в цілому.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих

потужностей промислових підприємств, у тому числі знову впроваджених в

експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей

і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їх навантаження. Більш інтенсивне

використання виробничих потужностей і основних фондів досягається

насамперед за рахунок технічного вдосконалювання останніх.

а) Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається

процес збільшення одиничної потужності устаткування:

- у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш

відповідальні деталі і вузли;

- підвищуються основні параметри виробничих процесів

(швидкість, тиск, температура);

- механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі

процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко

стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування;

застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими.

Інтенсивність використання виробничих потужностей і основних

фондів підвищується також шляхом вдосконалювання технологічних процесів;

організації безперервно-потокового виробництва на базі оптимальної

концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його

підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості

продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і забезпечення

рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих дільниць,

проведення сукупності інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість

обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції за

одиницю часу, устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Отже, інтенсивний шлях використання основних фондів діючих

підприємств включає технічне їх переозброєння, підвищення темпів

відновлення основних фондів. Досвід роботи ряду галузей промисловості

показує, що швидке технічне переоснащення діючих фабрик і заводів особливо

важливе для тих підприємств, де має місце більш значний знос основних

фондів.

б) Поліпшення екстенсивного використання основних фондів

припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування за

календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з

іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування у

структурі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій

ланці.

Резерви збільшення часу роботи обладнання у всіх галузях

промисловості достатньо великі. Збільшення часу роботи устаткування

досягається за рахунок:

1) постійної підтримки пропорційності між виробничими

потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій дільниці, між

цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної

галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей

промисловості і всього народного господарства;

2) поліпшення догляду за основними фондами, дотримання

передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації

виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування,

недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту,

що скорочує простої устаткування в ремонті й збільшує міжремонтний період;

3) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних

виробничих операцій у затратах робочого часу, скорочення сезонності в

роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи

підприємств.

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і

агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина -

на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також

запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини,

що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання

основних фондів.

В усіх галузях промисловості є великі можливості, що дозволяють

поліпшити використання основних фондів, а, особливо, металорізного

устаткування. Більш 50% усіх металорізних верстатів знаходиться в

немашинобудівних і навіть у непромислових галузях народного господарства,

де вони використовуються гірше, ніж у машинобудуванні.

У машинобудуванні важливим напрямком поліпшення використання

устаткування є підвищення змінності використання устаткування. В даний час

коефіцієнт змінності в машинобудівній промисловості становить менше 1,4,

тобто біля 70% від двозмінної роботи. Підвищення коефіцієнту змінності

роботи устаткування до 1,75-1,8 дозволить збільшити виробництво продукції з

одиниці устаткування приблизно на 25%.

Вирішуючи завдання підвищення коефіцієнту змінності роботи

устаткування, необхідно насамперед мати на увазі, що основне устаткування

на багатьох підприємствах машинобудування використовується не цілком

головним чином через дефіцит робочої сили.

На успішне вирішення проблеми поліпшення використання основних

фондів, виробничих потужностей і зростання продуктивності праці значно

впливає створення великих виробничих об'єднань. Разом із цим необхідно

більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного

переозброєння діючих підприємств, виведення із цих підприємств невластивої

їхньому профілю продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів в

тяготіючих до великих індустріальних центрів невеликих і середніх містах,

де є резерви робочої сили.

Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств,

слід мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільнює

робочу силу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим

другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт змінності.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й

автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних

виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей із важких немеханізованих

робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Прискорені темпи механізації підйомно-транспортних, вантажно-

розвантажувальних і складських робіт є основою для ліквідації наявної

диспропорції в рівні механізації основного і допоміжного виробництва на

промислових підприємствах, вивільнення значної кількості допоміжних

робітників, забезпечення поповнення основних цехів робочою силою,

підвищення коефіцієнту змінності роботи підприємств і розширення

виробництва на діючих підприємствах без додаткового залучення робочої сили.

У великих містах, де існує дефіцит робочої сили, вирішення проблеми

поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей діючих

підприємств шляхом їхньої реконструкції, розширення, механізації й

автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва і праці

має особливо важливе значення.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних

фондів і виробничих потужностей діючих підприємств полягає в скороченні

часу внутрізмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових

підприємств досягають 15-20% усього робочого часу.

Поліпшення використання основних фондів і виробничих

потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від

майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші

види виробничого устаткування.

Творче і сумлінне ставлення робітників до праці є важливою

умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.

Відомо, що від досконалості системи морального і матеріального

стимулювання в значній мірі залежить рівень використання виробничих

потужностей і основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників

промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й

економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тім

числі введення плати за виробничі фонди, перегляд гуртових цін,

застосування нового показника для визначення рівня рентабельності,

створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню

використання основних виробничих фондів.

Будь-який комплекс заходів щодо поліпшення використання

виробничих потужностей і основних фондів, розроблювальний у всіх ланках

керування промисловістю, повинен передбачати забезпечення зростання обсягів

виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного

використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного

використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнту змінності,

ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння знову введених у дію

потужностей, наступної інтенсифікації виробничих процесів.

Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів і

виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

Але перш за все необхідно промисловим підприємствам

Тернопільської області, та й України налагоджувати продуктивну економічну

діяльність. Адже в умовах простою у виробництві, показники ефективності

використання основних фондів, як і інші групи економічних показників мають

“негативний” відтінок. Крім того основні фонди мають властивість

зношуватись і тоді, коли вони не використовуються. І тому в результаті

простою підприємство зазнає значних збитків.

Висновок

Коли йдеться про основні фонди, обов'язково виникає питання про

ефективність їх використання і застосування. Ефективне використання

основних фондів є дуже важливим економічним завданням. Його вирішення

означає збільшення виробництва необхідної суспільству продукції, підвищення

віддачі створеного виробничого потенціалу і більш повне задоволення потреб

населення, поліпшення балансу обладнання в країні, зниження собівартості

продукції, зростання рентабельності виробництва, нагромаджень підприємства.

Абсолютний розмір і динаміка зростання основних виробничих

фондів характеризує економічний потенціал країни.

Поліпшення використання величезного національного багатства,

втіленого в основних виробничих фондах, має першочергове значення, оскільки

відбивається на ефективності виробництва.

З покращанням використання основних виробничих фондів

забезпечується:

- збільшення обсягу виробництва без додаткових капітальних

вкладень;

- прискорене відновлення засобів праці, що скорочує можливість

морального зносу устаткування і сприяє технічному прогресу в галузі;

- зниження собівартості продукції за рахунок амортизаційних

відрахувань у розрахунку на одиницю продукції.

Підвищення ефективності використання основних фондів у даний

час, коли в Україні спостерігається повсюдний і глобальний занепад

виробництва, має величезне значення. Підприємства, що мають у розпорядженні

основні фонди, що дістались, як спадщина від соціалістичної економіки,

повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно

використовувати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і

виробничих інвестицій.

Падіння фондовіддачі, що характеризує ступінь ефективності

виробництва і використання основних фондів, у період із 1996 по 1998 р. на

підприємствах прмисловості Тернопільської області свідчить про

нераціональне і неефективне використання наявних у розпорядженні і знову

введених основних фондів. Можливий перегляд структури основних фондів

підприємств і розподілу капіталовкладень. Зменшення показника фондовіддачі

має бути предметом вивчення його причин, тому що з падінням фондовіддачі

нерозривно пов'язане зростання витрат на виробництво і, отже, зменшення

прибутку підприємства. Заходи для поліпшення використання основних фондів і

підняття ефективності повинні займати високе місце серед завдань сучасної

економіки України.

Перелік застосованої літератури

1. І.М.Бойчик і ін. Економіка підприємств.-Львів., 1998

2. М.І.Хлопчан, П.С.Харів, І.М.Бойчик, О.Я.Лотиш. Організація і планування

виробництва: теорія і практика. Навчальний посібник.-Тернопіль, 1996

3. Економіка підприємств/Під ред. В.П.Вихруща, П.С.Харіва.-Тернопіль.1999

4. Економіка підприємства. Підручник: В 2 т. За ред. С.Ф.Покропивного.-К.,

1999

5. Економічний аналіз діяльності промислових підприємств і об’єднань. Під

ред. С.І.Шкарабана, М.І.Сапачова.-Тернопіль, 1995

6. Статистичний щорічник Тернопільської області за 1998 рік. Тернопільське

обласне управління статистики.-Тернопіль, 1999

7. И.Ворст, П.Ревентлоу. Экономика фирмы: Учебник.-М., 1994

8. В.П.Грузинов. Экономика предприятия и предпринимательства.-М., 1994

9. С.Ф.Покропивный. Экономика промышленного производства.-К., 1982

10. Материалы сборника «Бизнес», 1996

11. Организация, планирование и управление деятельностью промышленных

предприятий/ Под ред. С.Е.Каменицера, Ф.М.Русинова.-М., 1984

12. Экономический анализ работы предприятий с применением АСУ.-М., 1990

13. Экономика, организация и планирование промышленного

производства/М.Н.Грушкин, А.П.Жевтяк, Ю.А.Санамов и др.; Под ред.

Ю.А.Санамова.-М., 1985

14. Экономика и организация промышленного производства.-М. Мысль 1987

15. Экономика промышленного производства.-М. Мысль, 1991

Экономика промышленности.-М. Знание. 1992

* Экономика, организация и планирование промышленного

производства/М.Н.Грушкин, А.П.Жевтяк, Ю.А.Санамов и др.; Под ред.

Ю.А.Санамова.-М., 1985, с.252

* Экономика промышленности. М. Знание 1992, с.176

* В.П.Грузинов. Экономика предприятия и предпринимательства.-М., 1994,

с.206

* Статистичний щорічник Тернопільської області за 1998 рік. Тернопільське

обласне управління статистики.-Тернопіль,1999р.

Страницы: 1, 2