Ринок

продажу). Покупець опціону-попиту має право купити реальний товар або

ф'ючерсний контракт. Відповідно продавець опціон-попиту бере на себе

зобов'язання продати реальний товар або ф'ючерсний контракт (при

пред'явленні покупцем попиту), а продавець опціон-пропозиції зобов'язаний

(при пред'явленні відповідної пропозиції) купити у покупця наявний у нього

реальний товар або ф'ючерсний контракт;

б) подвійний опціон, при якому його покупець одержує право вибору

між позицією продавця і позицією покупця реального товару або ф'ючерсного

контракту, а також право відмовитись від наступної угоди. В цьому випадку

права покупця опціону стають вдвічі ширші порівняно з його правами при

простому опціоні. Як правило, вдвічі збільшується у зв'язку з цим і

розмір премії, яка виплачується за такий опціон,

в) кратний опціон, за яким його покупець одержує право за певну

додаткову премію продавцю опціону збільшити в декілька разів партію товару

або ф'ючерсних контрактів в наступній угоді. Ця нова партія повинна бути 2-

х, 3-х, 4-х і т.п. кратною по відношенню до попереднього обумовленого

початкового розміру, але в межах максимального розміру, який визначається

опціонним контрактом.

Опціонні угоди, так як і ф'ючерсні угоди, лише починають

впроваджуватись в практику нашої біржової торгівлі. Їх впровадження також

обмежує нестабільність економіки, високі темпи інфляції, які практично

викликають зниження рівня біржових цін на товари в наступних періодах.

Розглянуті нами види біржових угод дозволяють здійснювати різноманітні

біржові операції.

Вартість купівлі опціону (премія) визначається як відсоток від суми

опціонного контракту або як абсолютна сума за одиницю валюти і виплачується

покупцем під час продажу опціону задовго до завершення опціонного контракту

незалежно від того, чи буде він взагалі здійснений чи ні.

Вартість опціону (премія) є договірною величиною і залежить від

обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу і ціни

виконання опціону. Остання, у свою чергу, як правило, залежить від

поточного валютного курсу і перспектив його зміни, інформацією про це

можуть служити дані про форвардні курси валют, опубліковані у фінансових

виданнях, зокрема в «Financial Times».

У будь-якому випадку розрахунки ціни виконання ведуться таким чином,

щоб і покупець, і продавець після завершення опціону мали певний зиск.

У залежності від термінів завершення опціону відрізняють

«американські» і «європейські» опціони (іноді вживають терміни

«американський стиль» і «європейський стиль»). «Європейський» опціон

(European-type option) може бути виконаний тільки в останній день

опціонного періоду (на певну дату), «американський» (American-type option)

– будь-коли, протягом всього опціонного періоду. У світовій практиці в

різних країнах широко використовуються як «американський», так і

«європейський» опціони. Практичне застосування опціонних контрактів в

Україні базується на використанні «європейського» стилю.

Опціонні контракти суттєво відрізняються від форвардних контрактів.

Перевагою використання опціонних контрактів є те, що власник опціону може

уникнути значних збитків від різких змін валютних курсів, попередньо

зафіксувавши прийнятний для себе рівень обмінних курсів. Якщо ж таких

різких коливань обмінних курсів не буде, а курси валют залишаться

стабільними, то власник опціону може відмовитися від його виконання, а його

максимальні витрати в цьому випадку складуть лише суму, що дорівнює премії;

це і буде платою за страхування валютного ризику.

Якщо опціон завершено, то прибуток (збитки) визначають як різницю між

ціною виконання і поточним курсом проданої чи купленої валюти мінус премія:

Р=(Кп – Кв) * Б – П,

де Р – прибуток (збитки); Кп – поточний курс валюти; Кв – ціна виконання

(курс, зафіксований в опціонному контракті); Б – сума опціонного контракту;

П – вартість опціону (премія).

Загальним правилом визначення доцільності здійснення опціонного

контракту є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону

з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону спот-курс буде нижчим за

ціну виконання, то вигідно здійснити опціон «пут», а «колл» – навпаки, коли

поточний курс перевищить ціну виконання. Таким чином, можна вважати, що

прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку і ризику

власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець опціону

може отримати в тому випадку, коли опціон не реалізовано. Якщо ж опціон

довершено, то продавець може навіть понести збитки, оскільки йому

доведеться купувати (продавати) валюту за курсом, що відрізняється від

поточного в невигідний для нього бік. Але на практиці, завдяки досить

надійному прогнозуванню валютних курсів, таке відбувається досить рідко, і

премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця і продавця.

В аналізі можливостей одержання прибутку чи збитків точкою відліку

може служити «беззбитковий спот-курс», що характеризується нульовим

прибутком і збитком як для продавця, так і для власника опціону. При

здійсненні опціону «колл» – це ціна виконання плюс премія, а при здійсненні

опціону «пут» - ціна виконання мінус премія, виплачена власником опціону.

Для розрахунку прибутку чи збитків важливе значення має визначення

ціни виконання опціону. Для біржових опціонів вона визначається опціонною

біржею на день завершення дії опціону. Причому, у залежності від тривалості

опціонного періоду, установлюється кілька показників ціни виконання.

Інформація про такі ціни і сума опціонної премії регулярно публікується в

системах «Рейтер» і «Телерейт».

У залежності від можливості одержання прибутку чи збитків

розрізняють:

1) опціони з виграшем:

- опціони «колл» з ціною виконання, вищою за ринковий (поточний)

валютний курс;

- опціони «пут» з ціною виконання, вищою за поточний валютний курс;

2) опціони без виграшу: опціони «колл» і «пут», ціна виконання яких

дорівнює поточному валютному курсу;

4) опціони з програшем:

- опціони «колл» з ціною виконання, вищою за поточний валютний курс;

- опціони «пут» з ціною виконання, нижчою за поточний валютний курс.

Для позабіржових опціонів ціна виконання і розмір премії визначаються

покупцем і продавцем за домовленістю. Останнім часом з'явилася специфічна

форма позабіржових опціонів з нульовою вартістю – їх ще називають

«циліндром» чи «колларом». Це обумовлено подальшим розвитком ринку

опціонів, посиленням партнерства і довіри між корпораціями і банками, що

дозволяє уникнути в торгівлі опціонами спекулятивних мотивів і зосередити

увагу на головній функції опціонних контрактів – хеджуванні валютних

ризиків.

Для опціонів «європейського» стилю практично не існує додаткових

варіантів вибору, оскільки ціна і дата виконання зафіксовані попередньо. Що

стосується «американських» опціонів, то тут покупець і продавець отримують

додаткові можливості для прибутку, стежачи за динамікою обмінного курсу,

оскільки опціон може бути здійснений будь-коли, протягом дії опціонного

періоду.

Головними факторами, що визначають суму опціонної премії, є:

- поточний курс валют;

- термін дії опціону;

- очікувані зміни валютних курсів;

- внутрішні відсоткові ставки;

- стиль опціону;

- розмір банківського спреду (різниця між преміями на опціони «колл» і

«пут» і ін.

Але головним чинником, що визначає розмір опціонної премії, є

динаміка ціни виконання щодо поточного спот-курса на момент продажу опціону

власнику. Премія буде тим вище, ніж вигідніше є ціна виконання щодо спот-

курса. У будь-якому випадку, якщо імовірність здійснення опціону висока, то

підвищується й опціонна премія. З іншого боку, якщо власник опціону

заплатив значну суму премії, то майже завжди йому вигідніше буде здійснити

(завершити) опціон, щоб мінімізувати збитки.

Укладаючи контракт на біржі, покупець опціону отримує стандартне

письмове підтвердження його юридичної законності, а також обов'язково

періодично отримує оперативну інформацію про позицію свого опціону щодо

поточного валютного курсу і цін на опціони інших видів. На відміну від

схеми укладення контрактів по біржових опціонах, продавець і покупець

позабіржового опціону обговорюють деталі контракту вдвох, а підтвердження

його законності може бути здійснене телефоном, факсом чи електронною

поштою. Окремий контракт, як правило, не укладається, а фактом його

здійснення є виплата опціонної премії.

В Україні скільки-небудь значний організований ринок опціонів ще не

склався. Навряд чи не єдиним прикладом є спроба Української біржі опціонів

і ф’ючерсів (підрозділу Української фондової біржі) у 1994-95 р. увести

торгівлю опціонами на валютний курс, що, утім, закінчилася невдало –

насамперед, через не сформовану до цього часу потребу учасників ринку в

подібному виді контрактів.

Питання №27. Нормальний інверсний ринок.

Особливістю ф'ючерсних угод є поставка товару згідно з попередньо

укладеними контрактами за цінами, що складаються на ринку реального товару,

або за котирувальною ціною. До строку виконання угоди біржа бере певну суму

застави (депозит, маржа). Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і

покупцями, як правило, Інакше для продажу чи купівлі товару, а з метою

страхування від можливих змін цін на нього на реальному ринку. Інакше

кажучи, при строкових операціях ф'ючерсного типу рух товару не є

обов'язковим, оскільки це продаж прав на товар. Ставши об'єктом такої

торгівлі, він може реалізуватися за різними цінами (у момент купівлі й

продажу ціни на ринку реальних товарів змінилися). Якщо ціна зросла,

різницю виплачує продавець, якщо ж знизилась, — покупець.

Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цін

при здійсненні контрактів з реальним товаром у біржових операціях,

застосовують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування

визначають як страхування ціни товару від ризику, небажаного для виробника

зниження чи невигідного для споживача зростання. І продавець, і покупець

однаково зацікавлені в усуненні значних коливань і в кінцевому підсумку - в

стабілізації руху цін. На практиці це відбувається так. Суб'єкт, що продає

реальний товар на біржі з поставкою у майбутньому, спираючись на існуючий

рівень цін, водночас купує ф'ючерсні контракти на той самий строк і на ту

саму кількість товару. А суб'єкт, що купує реальний товар з поставкою у

майбутньому, водночас продає на біржі ф'ючерсні контракти. І останні

виступають як страхові гаранти, оскільки, якщо в операції одна сторона

втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець

ф'ючерсних контрактів на ту саму кількість товару, і навпаки, тобто

продавець реального товару застосовує хеджування продажем, а продавець

реального товару — купівлею.

Ф'ючерсний контракт є зобов'язанням купити чи продати товар чи

фінансовий інструмент за обговореною ціною в призначений термін. Терміни

(так звані серії) визначаються біржами, на яких торгуються ф’ючерси. Так,

фінансові (індекси акцій, валюти й облігації) мають серії Березень-червень-

вересень-грудень, метали і нафтопродукти - усі місяці (деякі менш активні),

сільгосппродукція - серії, прив'язані до сезонних циклів виробництва.

Оскільки ф’ючерс - інструмент з обмеженим терміном життя (на відміну від,

наприклад, акції), існують обумовлені біржею для кожного контракту важливі

дати.

Збереження товарів коштує грошей, гроші в кредит коштують відсотків.

З цієї причини товар з постачанням у майбутньому, як правило, коштує

дорожче, ніж з негайним постачанням. Ф’ючерс має ціну вище, ніж значення

відповідного індексу. Різниця називається премією, чи базисом, і зростає в

міру віддалення місяця постачання, а ринок у цьому випадку називається

нормальним. Однак виникають ситуації, коли ціна товару з негайним

постачанням може бути вище ф'ючерсної, або більш віддалений контракт коштує

дешевше ближнього. Наприклад, зернові нового врожаю можуть котируватися

нижче старого, коли стали відомі засіяні площі і прогноз погоди, а ціна

мазуту з постачанням у грудні може бути вище березневої через сезонність

попиту. Ринок у такому випадку називають інверсним.

Питання №32. Функції біржової фондової системи.

У розвинених країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні

багатоканальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного

обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До

останніх належать біржі.

Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше і з

оптимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу

товарів, реалізується єдина стратегія комерційної поведінки агентів цієї

структури. Біржа є організаційною формою ринку, на якому відбуваються

вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання

робочої сили і формування ринкових цін і курсів відповідних активів на

основі фактичного співвідношення попиту й пропозиції.

На початку XX ст. сформувалися чотири основних типи бірж:

перший - як доступне для всіх зібрання; другий - як замкнене, всебічно

регламентоване державою зібрання; третій - як всебічно регламентована

державою корпорація; четвертий - як вільна корпорація чи приватний заклад

останньої. Всі вони мають свої особливості. Однак їх об'єднує те, що вони

вдосконалюють і полегшують ринкові взаємовідносини, регламентують і

впорядковують (через писані й неписані правила) найактивніших агентів

ринкової економіки, зв'язують їх між собою, полегшують переливання

капіталів, виступають індикаторами ринкової орієнтації. З практики відомі

біржі праці, товарні, фондові біржі. Біржа праці - елемент ринкової

інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку

праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в

галузі зайнятості населення.

Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує

попит і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за

працевлаштуванням; сприяє працевлаштуванню працездатних; здійснює

професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо. Біржа

праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна

організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні

агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також:

посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та

ін. В Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб

зайнятості.

Біржа (гол. "beurs", нім. "borse") - це установа, де здійснюється

купівля-продаж масових товарів (товарна біржа), цінних паперів (фондова

біржа), валюти (валютна біржа), нерухомого майна (біржа нерухомого майна),

робочої сили (біржа праці). Як правило, біржа - це приватне, акціонерне

товариство, акції якого за стандартом не приносять дивідендів, а лише

надають право здійснювати торгові операції.

В Україні вже створено чимало бірж. Серед них: Українська

універсальна біржа, Українська універсальна агропромислова біржа,

Українська фондова біржа та інші. У зв'язку з переходом до ринку

найбільшого поширення в Україні набули товарні біржі.

Товарна біржа - це комерційне підприємство, різновид товарного ринку

оптової купівлі-продажу товарів масового виробництва, на якому реалізація

здійснюється без попереднього огляду за зразками і стандартами при наперед

встановлених розмірах мінімальних партій і на якому формуються ринкові ціни

в залежності від фактичного співвідношення попиту і пропозиції. Діяльність

товарних бірж в Україні регулюється законом "Про товарну біржу". В світовій

практиці до біржових товарів належать 60-70 найменувань.

Всі операції на товарних біржах поділяються на два види: операції з

реальним товаром, які передбачають наявність товару на момент угоди, і

строкові, або ф'ючерсні операції, тобто попередній продаж товару, якого ще

не виробили. Більшість біржових операцій (90 і більше відсотків) складають

саме ф'ючерсні угоди. Метою ф'ючерсної угоди є не продаж чи придбання

реального товару, а отримання різниці в цінах, яка виникає до терміну

завершення угоди, тобто спекуляція, а також страхування (хеджування) від

втрат, пов'язаних зі зміною цін на товари.

Економічна роль товарних бірж полягає передусім в тому, що вони

сприяють встановленню ринкової рівноваги, відтворювальним процесам,

ефективності економіки.

Протягом тривалого часу існування товарних бірж. вироблялися й

апробувалися практикою принципи та правила функціонування суб'єктів

ринкових відносин, викристалізовувались біржове законодавство, правове

забезпечення їх діяльності. Одними з перших сформувалися поняття так званих

біржових товарів та біржового контракту. Останній є юридичним зобов'язанням

поставити або прийняти товар на певних умовах. До нього належать угоди із

стандартними умовами: сума, кількість, дні та засоби поставки товарів, межі

щоденних коливань цін.

Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок,

на якому здійснюється торгівля цінними паперами (див. Закон України "Про

цінні папери і фондову біржу"). Основними видами цінних паперів є векселі,

акції, облігації тощо. Членами біржі можуть бути індивідуальні торговці

паперами та кредитно-фінансові інститути.

Фондова біржа виконує такі функції: забезпечує мобілізацію тимчасово

вільних грошових засобів; встановлює ринкову ціну (курс) цінних паперів;

здійснює переміщення капіталу між галузями. Операції на фондовій біржі, в

залежності від терміну, на який укладається угода, поділяють на касові і

строкові. Касові операції розраховані на оплату угод безпосередньо після їх

укладення (від 2-х до 14 днів, в залежності від біржі). Строкові операції

здійснюються у випадку, коли угода купівлі-продажу акцій укладається в

даний момент, а її оплата відстрочена на заздалегідь встановлений період.

Строкові операції дозволяють здійснювати спекулятивні операції і одержувати

спекулятивний прибуток.

Купівля-продаж цінних паперів, облігацій, акцій на фондовій біржі

здійснюється через відпрацьований тривалою практикою механізм. Залежно від

попиту й пропозиції на них встановлюється біржовий курс.

Органічною частиною сучасних міжнародних валютно-фінансових відносин,

які забезпечують концентрацію валютних операцій, формування, взаємозв'язок

і динаміку валютних курсів, є валютна біржа. Валютна біржа - це комерційне

підприємство, яке здійснює купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими

цінами.

Для здійснення операції на біржі повинні бути зафіксовані три змінних

чинники: ціна, сума і строки поставок. Останнім часом поширилися так звані

ф'ючерсні угоди (домовленості про реалізацію товарів, які будуть вироблені

в майбутньому, наприклад, угода про умови закупівлі врожаю наступного

року). Вони передбачають не кількість товарів, а число контрактів. При

укладанні ф'ючерсної угоди узгоджують лише дві позиції: ціну і термін

поставки. Такі угоди можуть здійснюватись лише з одного стандартного виду

товарів (так званого базового сорту), встановленого цією товарною біржею.

Строк поставок за ф'ючерсним контрактом визначається тривалістю позиції.

У суверенній Україні формується система бірж. Вже діють такі біржі,

як фондові, аграрні, міжбанківська валютна. Має місце тенденція розвитку

від універсальних товарних бірж до спеціалізованих.

З появою бірж в Україні з'являються і нові види професійних занять та

робочих місць для населення. Операції купівлі-продажу на біржах здійснюють

брокери, маклери і дилери, оскільки приватні особи на біржі не

допускаються.

Використана література

1. Алехин Б.И. "Рынок ценных бумаг. Введение в фондовые операции", М.,

Финансы и статистика, 1991г.

2. Биржевое дело: Учебник. Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.:

Финансы и статистика, 1998 г.

3. Медведев В.А."Биржа", М., 1991г.

4. Основи економічної теорії. Політ економічний аспект. К.- 2000 р.

5. Основы современной экономики: учебник для вузов. – 2-е издание

перераб. И дополненное. М., 2000 г. - Козырев В.М.

6. Рыночная система и её функционирование. Макконелл К.Р., Брю С.Л.

7. Улыбин К.А., Харисова И.С. "Брокер и биржа", М., "Информбизнес",

1991г.

8. Экономическая теория: учебное пособие. Борисов Е.Ф. – М., 1999 г.

Страницы: 1, 2