Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також

їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім, облігації,

векселі, сертифікати. До інструментів власності – всі вид акцій, а до їх

похіднх – опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок

інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є сферою відносин,

що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів

власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків

власників у статутних фондах підприємств.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинній,

біржовий та позабіржовий. Первинний ринок – це ринок перших і повторних

емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюеться їх початкове

розміщення серед інвесторів.

Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом

купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент

(організація, що випустила цінні папери) предає майнові права на свою

власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові

кошти для інвестицій.

Як правило, більшістьь цінних паперів (отже, і майнові права, що в

них виражені) згодом переходить від одного власника до іншого –

відбуваеться інша їхня купівля-продаж, інші операції, що залежать і, в свою

чергу, впливають на кон’юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери

надходять в обіг. Обіг цінних паперів – це прерогатива вторинного ринку.

Одне з найважливіших завданнь первинного ринку полягає в тому, щоб

звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі

та нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо

опублікування інформації про емінента, підготовки проспекту емісії,

реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо.

Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів,

тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає

можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при

незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію.

Діяльність по випуску та обігу цінних паперів

Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього

Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних

паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами,

статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та

іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких

операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі види діяльності по

випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання

торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента

обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації

іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з

емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення

цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається

купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами

від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційною

діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних

паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за

свій рахунок.

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як

виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається.

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік

документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення

діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік

відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом

строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів

та фондового ринку.

Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів

діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають

внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення

комісійної діяльності щодо цінних паперів - не менш як 200

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При здійсненні виключної

діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення

окремих видів діяльності, пов'язаних з обігом цінних паперів,

насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів.

Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу

цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який

безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними

паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі

безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого

торговця. Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення

будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може

безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця

цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому

числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого

торговця. Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення

діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді

кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному

торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами

один з одним.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або

побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.

Відповідно до цієї статті безпосереднім володінням майна

визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого

товариства, побічним володінням - володіння часткою у статутному фонді

такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.

Національна депозитарна система та особливості електронного обігу цінних

паперів в Україні

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.Нижній

рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власниківцінних паперів, та

реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі Національний

депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та

здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодоцінних паперів.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі

депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк

України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними

цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та

фондового ринку спільно з Національним банком України. При здійсненні

такої діяльності на Національний банк України не поширюються

обмеження, встановлені абзацом шостим статті 1 та частиною першою статті

10 цього Закону. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії

та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Ведення

реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю

суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими

видами діяльності, крім депозитарної.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку

у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний

депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному

фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та

фондового ринку. На етапі створення Національного депозитарію

держава виходячи з фінансових можливостей вживає заходів щодо його

створення, передбачаючи на це відповідні кошти. Частка держави у

статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим

акціонерам не раніше ніж через два роки після його створення. До

компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності,

визначених статтею 6 цього Закону, належить:

- стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;

- стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами

і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні,

відповідно до міжнародних норм;

- встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з

депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і

багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для

обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників

Національної депозитарної системи, контроль за їх

кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними

паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком

України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку. У назву інших депозитаріїв забороняється включати слова

"національний" чи "центральний".

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні

папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в

документарній та бездокументарній формах. Форма випуску цінних паперів

визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів,

затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку

при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних

паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як

іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на

пред'явника у документарній формі або цінних паперів у

бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких

здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у

зберігача.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом

шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог,

визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі

емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних

паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі

приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового

фонду, земельного фонду, емітент оформлює глобальний сертифікат, що

відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його

на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний

випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний

сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної

реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та

фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не

відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та

визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом

усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній

формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх

реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку.

Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами

емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі),

передаються новому власнику шляхом повного індосаменту. У разі відчуження

знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до

нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігач.

Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з

іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін

до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені в

документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі

(поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів

на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового

власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Право власності на цінні папери, випущені в

бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту

зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Підтвердженням

права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі

знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі -

виписка з рахунку у цінних паперах, яку

зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку у

цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід

права власності на цінні папери.

Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальному посвідченню,

якщо інше не передбачено законодавством чи угодою сторін.

Перелік цінних паперів, що обслуговуються Національною депозитарною

системою, встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового

ринку.

Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав

власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку

у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним

зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і

депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів,

який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм.

Договори про відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарні

договори і договори про обслуговування емісії цінних паперів повинні

відповідати вимогам типових договорів, затверджених Державною

комісією з цінних паперів та фондового ринку. У договорі про

відкриття рахунку у цінних паперах, випущених у документарній формі,

визначається спосіб зберігання цінних паперів (колективний чи

відокремлений). Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному

зберіганні на рахунках власників у зберігача і не обліковані на

рахунках зберігача в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню до

реєстру власників іменних цінних паперів на ім'я зберігача як

номінального утримувача. Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному

зберіганні на рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії,

підлягають обов'язковому занесенню до реєстру власників іменних

цінних паперів на ім'я депозитарію як номінального утримувача. У договорі

про відкриття рахунку у цінних паперах визначаються умови

ведення рахунку власника цінних паперів, порядок проведення операцій

емітента, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а

також умови оплати його послуг тощо.

У депозитарному договорі встановлюється право зберігача передавати

до депозитарію виключно цінні папери, які знаходяться в колективному

зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм, умови ведення

рахунків, порядок проведення операцій емітента, порядок надання

облікової та фінансової інформації депозитарієм, а також умови оплати його

послуг тощо.

Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодо цінних

паперів, які належать депоненту і зберігаються у них на рахунках у

цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересах третіх осіб без

відповідного доручення. Укладення договору про відкриття рахунку у цінних

паперах або депозитарного договору не може бути обумовлене відмовою

депонента від будь-якого з прав, що надає цінний папір.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів між емітентом

чи його представником та обраним ним депозитарієм визначається

порядок взяття на обслуговування та обслуговування емісії цінних

паперів, операцій емітента в депозитарії щодо випущених ним цінних

паперів, порядок переведення цінних паперів з документарної форми у

бездокументарну тощо. У разі розміщення на зберігання цінних паперів,

випущених у документарній формі згідно з договором про обслуговування

емісії цінних паперів, передбачається надання емітентом або зберігачем,

що передає даний випуск на зберігання депозитарію, сертифіката якості

цінних паперів у документарній формі.

Зберігач не має права користуватися послугами іншого зберігача

для виконання своїх зобов'язань щодо зберігання сертифікатів та

обліку прав власності на цінні папери своїх депонентів. У разі

одержання депозитарієм від зберігача цінних паперів, щодо яких він не

укладав з емітентом договору про обслуговування емісії цінних паперів,

депозитарій зобов'язаний передати їх тому депозитарію, з яким емітент

уклав такий договір, якщо між депозитаріями не встановлено

кореспондентські відносини щодо цінних паперів.

Для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно з договором

про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігач відкриває на його

ім'я рахунок у цінних паперах, на якому

обліковуються права власності на цінні папери, що належать

депоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депонента. Для обліку

цінних паперів, переданих зберігачем депозитарію на підставі

депозитарного договору, депозитарій відкриває на ім'я зберігача рахунок у

цінних паперах, на якому здійснює облік депонованих цінних паперів.

Цінні папери, депоновані емітентом на підставі договорів про

обслуговування емісії цінних паперів, зараховуються на його рахунок

у цінних паперах. Для цінних паперів, депонованих іншими депозитаріями

через кореспондентські відносини щодо цінних паперів, оформлені на

підставі відповідного договору, кожний депозитарій відкриває спеціальні

рахунки у цінних паперах.

Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперах на підставі

депозитарного договору, обслуговується виключно шляхом переведення їх

на відповідний рахунок у цінних паперах у

депозитарії. При виконанні клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних

паперів між зберігачами, а також при проведенні операцій емітента зміни

на рахунках у цінних паперах і на грошових рахунках вносяться одночасно.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньо на свій

рахунок доходи з цінних паперів для наступного перерахування їх

зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановлений договором строк

зарахувати зазначені доходи на грошові рахунки власників цінних

паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і не підлягають оподаткуванню

у складі доходів депозитарію. Депозитарії та зберігачі цінних паперів

не зобов'язані надавати власникам

цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізації

відповідних прав власності при проведенні емітентом операцій із цінними

паперами, якщо інше не передбачено договором.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо

цінних паперів

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються

виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на

рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на

рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами

щодо цінних паперів депозитарій має одержати відповідний дозвіл.

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються

на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно

до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери,

або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим

позабіржовим ринком.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків

за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами,

що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова

форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового

ринку і Національним банком України. Вимоги до такого розрахункового

банку встановлюються у положенні, що затверджується Державною

комісією з цінних паперів

та фондового ринку і Національним банком України. Правила та операційні

стандарти клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів

затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила та операційні стандарти грошового клірингу та розрахунків за

операціями з цінними паперами затверджуються Державною комісією з цінних

паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України і

Міністерством фінансів України.

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів

здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних

паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з

цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації

самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний

доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного

договору. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з одним

реєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього

відповідальності щодо виконання зобов'язань, що випливають із угод щодо

цінних паперів. Рішення про передачу ведення реєстру власників іменних

цінних паперів приймається виключно на загальних зборах

акціонерів.

Загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерного

товариства затверджують умови договору на ведення реєстру

власників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутом

товариства. У разі неукладення договору протягом тридцяти

календарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

надсилає товариству розпорядження про необхідність його укладення, а

у разі невиконання зазначеного розпорядження протягом

п'ятнадцяти календарних днів притягує посадових осіб товариства до

відповідальності відповідно до Закону України "Про державне

регулювання ринку цінних паперів в Україні". Рішення про передачу ведення

тимчасового реєстру акціонерів до проведення перших загальних зборів

приватизованого підприємства і до розміщення не менше 60 відсотків акцій

для підприємств, що

знаходяться в процесі приватизації, приймається правлінням

підприємства, що приватизується.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, будь-які

інші органи державної влади, а також юридичні та фізичні особи не можуть

приймати рішення обов'язкового чи рекомендаційного характеру щодо ведення

реєстрів власників іменних цінних паперів, забезпечення ведення таких

реєстрів чи їх розподілу, що суперечать частині другій цієї статті.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає

облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників

іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає

необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних

паперів. Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних

цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право

власності на відповідні іменні цінні папери. Реєстратор зобов'язаний на

вимогу власника цінних паперів або його представника, а також

номінального утримувача надати виписку з реєстру власників іменних цінних

паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають

права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі

компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників

та кількість цінних паперів, які їм належать. Відомості про номінального

утримувача підлягають внесенню у реєстр власників іменних цінних паперів

на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або

депозитарію виступати номінальним утримувачем не передбачено договором

про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарним договором.

Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменних цінних

паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншого номінального

утримувача не означає, що право власності на цінні папери переходить до

номінального утримувача.

Операції з цінними паперами, що здійснюються між депонентами одного

номінального утримувача, не відображаються у реєстрі власників іменних

цінних паперів. Для складання реєстру власників іменних цінних паперів

на обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний

утримувач повинен надати реєстратору список усіх власників.

ФОНДОВА БІРЖА

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на

якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію

цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою

діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України,

статуту і правил фондової біржі. Фондову біржу може бути створено не

менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають

дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних

паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її

реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа - організація, яка створюється без мети

отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод

купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може

здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням

клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У

статуті фондової біржі визначаються:

а) найменування і місцезнаходження фондової біржі;

б) найменування і місцезнаходження засновників;

в) розмір статутного фонду;

г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів

фондової біржі;

д) права і обов'язки членів фондової біржі;

е) організаційна структура фондової біржі;

є) компетенція і порядок створення керівних органів фондової

біржі;

ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;

з) порядок і умови застосування санкцій, встановлених

фондовою біржою;

и) порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються

створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні

передбачати:

а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

б) порядок торгівлі на фондовій біржі;

в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються

на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та

інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі,

порядок їх діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

з) види послуг, що надаються фондовою біржою, і розмір плати

за них;

и) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли число її

членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її

діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести

місяців. Діяльність фондової біржі припиняється відповідно до

законодавства України про акціонерні товариства та інші види

господарських товариств.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її

територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних

паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних

паперів здійснює Фонд державного майна України. Державною комісією з

цінних паперів та фондового ринку призначаються державні представники

на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за

додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право

брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог

антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її

територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах

на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, а також

у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі

санкції:

а) виносити попередження;

б) зупиняти на строк до одного року передплату і продаж цінних

паперів;

в) зупиняти на певний строк укладення угод з окремих видів

діяльності по випуску і обігу цінних паперів;

г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випуску і обігу

цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених

підпунктами "а - в" цієї статті.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти

діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності і

вимагати приведення її у відповідність з статутом та правилами фондової

біржі.

Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України

Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки

Головними тенденціями на міжнародних фондових ринках, що визначатимуть

дальший розвиток фондового ринку України, є:

- глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних

торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування

міжнародних ринків капіталу;

- технологізація ринків капіталу через зростаюче використання новітніх

інформаційних і фінансових технологій; універсалізація діяльності

фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний

спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів;

інституціоналізація або зростання ролі інституційних інвесторів

(інститутів спільного існування, недержавних пенсійних фондів,

страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;

- інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків;

дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщення в

оффшорні зони.

Цілі та завдання фондового ринку

Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні

повинно стати залучення інвестиційнх ресурсів для спрямування їх на

відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити

реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного

суверенітету шляхом:

- сприяння знаходження інвестицій у реальний сектор економіки;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як

вітчизняних, так і іноземних;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного

інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінним паперами

та обліку права власності на цінні папери;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати

ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами

українських емітентів на організованому ринку на засадах

конструктивної конкуренції та інновацій;

- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку

України з дальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки

капіталу;

- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною,

валютною і бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового

ринку України.

Удосконалення системи регулювання ринку цінних паперів в Україні потребує:

- визначення пріоритетів державної політики на фондовому ринку та

розроблення заходів щодо його дальшого розвитку;

- забезпечення єдиного підходу до регулювання діяльності на фондовому

ринку як банківських, так і небанківських фінансових установ;

- розширення повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового

ринку щодо регулювання діяльності небанківских фінансових установ;

- оптимізації державного регулювання фондового ринку та розвитку

саморегулювання, посилення контролю за дотриманням учасниками

фондового ринку регулятивних вимог;

- поступової передачі саморегулівним організаціям (СРО) професійних

учасників фондового ринку частини повноважень щодо передліцензійної

роботи, проведення моніторингу діяльності своїх членів, перепідготовки

та попередньої сертифікації фахівців;

- підвищення вимог до ліцензування професійних учасників фондового

ринку;

- розроблення програм оперативних дій щодо регулювання фондового ринку в

разі фінансової кризи;

- спрямування зусиль Державної комісії з цінних паперів та фондового

ринку переважно на регулювання відкритого обігу цінних паперів;

- створення системи контролю та торгівлею цінними паперами за участю

афілійованих осіб;

- забезпечення правового захисту працівників Державної комісії з цінних

паперів та фондового ринку, які здійснюють правозастосовчі функції;

- розроблення та запровадження ефективної системи обміну інформацією між

державними органами, що здійснюють регулювання і контроль на фондовому

ринку;

- створення єдиної бази даних про акціонерні товариства.

Розвиток законодавства України про цінні папери потребує: прийняття

Законів України “Про інститути спільного інвестування (корпоративні та

пайові інвестиційні фонди)”, “Про цінні папери та фондовий ринок” (нова

редакція), “Про акціонерні товариства”, “Про недержавні пенсійні фонди”,

“Про електронний документообіг електронний підпис”.

Використана література:

1. Закон України “Про цінні папери і фондову Біржу” /від 18 червня 1999

р., м. Київ/

2. “Україна на роздоріжжі” /за редакцією Акселя Зіденберга і Лутуа

Хоффмана, м. Київ 1998/

3. “Фондовий ринок України /навчальний посібник, м. Київ 1994/

4. Закон України “Про національну депозитарну систему та особливості

електронного обігу цінних паперів в Україні / від 10 грудня 1997/

“Урядовий кур’єр”/ 4 квітня 2001р./ ( “Орієнтир” ).

Тема: Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворені

План:

1) Поняття та види цінних паперів:

а) Акції

б) Облігації

в) Ощадні сертифікати

г) Векселі

2) Ринок цінних паперів

а) Розвиток ринку цінних паперів в Україні

б) Структура ринку цінних паперів

3) Діяльність по випуску та обігу цінних паперів

4) Національна депозитарна система та особливості електронного обігу

цінних

паперів в Україні

5) Фондова Біржа

Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України

Київський Національний економічний університет

Кафедра політичної економіки

Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

Курсова робота

студентки 1-го курсу

вечірнього

факультету

спеціальність 6201

Ганич Людмили

Науковий керівник

_____________________________

Київ 2001

Страницы: 1, 2