Ринкова інфраструктура

Приватні біржі організовують у формі акціонерних компаній і закритих

корпорацій. Укладати догоди на таких біржах можуть лише акціонери. Членуй

біржі, як правило, не отримують дивідендів на вкладений капітал. Їх

прибуток утворюється за рахунок винагород, отриманих від клієнтів, тобто

біржі виступають у ролі брокерів.

Брокерські фірми за допомогою брокерів купують і продають товари,

грошові номінали чи акції від імені інших осіб. Крім того, вони надають

клієнтам також додаткові послуги, у тому числі й у вигляді кредитів,

інформації про кон'юнктуру ринку, реклами тощо.

Брокерська фірма - це посередник між продавцями й покупцями цінних

паперів на біржі. Смердота усебічно вивчає кон'юнктуру ринку, можливості

закупівлі та збуту акцій. Схема операцій, здійснюваних брокерами, така:

заява інвестора про готовність придбати акції - оцінка брокером кон'юнктури

ринку - завершення операції. Процес пошуку інвестора називається ринком.

Біржа як комерційне підприємство забезпечує брокерів приміщенням,

зв'язком, здійснює облік операцій, визначає біржові ціни (котирування),

сприяє розрахункам, розробляє типові контракти, веде арбітражне

розслідування та розглядає спори.

Економічна роль товарних бірж полягає передусім у тому, що вони

сприяють встановленню ринкової рівноваги, відтворюваль-ним процесам,

ефективності економіки.

Протягом тривалого часу існування товарних бірж вироблялися й

апробувалися практикою принципи та правила функціонування суб'єктів

ринкових відносин, викристалізовувались біржове законодавство, правове

забезпечення їх діяльності. Одними з перших сформувалися поняття так

званих біржових товарів та біржового контракту. Останній є юридичним

зобов'язанням поставити або прийняти товар на певних умовах. До нього

належать догоди із стандартними умовами: сума, кількість, дні та засоби

постачання товарів, межі щоденних коливань цін.

Для здійснення операції на біржі повинні бути зафіксовані три змінних

чинники: ціна, сума і рядки постачань. Останнім часом поширилися так звані

ф'ючерсні догоди (домовленості про реалізацію товарів, які будуть вироблені

в майбутньому, наприклад, угода про умови закупівлі врожаю наступного рку).

Вони передбачають не кількість товарів, а число контрактів. При укладанні

ф'ючерсної догоди узгоджують лише дві позиції: ціну і термін постачання.

Такі догоди можуть здійснюватись лише з одного стандартного виду товарів

(так званого базового сорту), встановленого цією товарною біржею. Рядків

постачань за ф'ючерсним контрактом визначається тривалістю позиції.

Наприклад, стандартний контракт Лондонської та інших бірж на постачання

каучуку можна укладати на шкірний наступний місяць, тобто на місячну

позицію; цукру, какао, міді, цинку, олова, свинцю - на кожну наступну

тримісячну позицію.

Постійне збільшення кількості ф'ючерсних контрактів підвищує роль

товарних бірж в економіці. Це впливає на формування як товарних цін, так і

відсоткових ставок і валютних курсів. Усе частіше події на товарних біржах

визначають кон'юнктуру всіх інших ринків. Ф'ючерсні операції відкривають

також широкі можливості для спекуляцій, які мають місце, коли покупець і

продавець певного виду товару укладають угоду не для реалізації купівлі та

продаж, а для отримання різниці в ціні на цей товар на час його постачання

порівняно із зазначеною в контракті.

Членуй товарних бірж отримують можливість найбільш вигідно продавати,

купувати або обмінювати товар; користуватися інформацією про кон'юнктуру

ринку, яка перманентне змінюється, про стан попиту й пропозиції в розрізі

груп товарів; матері відомості про платоспроможність і надійність

контрагента догоди. Співзасновни-ки біржі застраховані від небажаного

коливання цін, користуються пільговим кредитуванням для здійснення вже

укладених угод.

Під впливом часу та економічної конкуренції серед товарних бірж

виробилася чітка спеціалізація: щодо кольорових металів - Лондонська, Нью-

Йоркська; натурального каучуку - Нью-Йорксь-ка, Лондонська, Амстердамська,

Сингапурська, Куала-Лампурська;

зерна - Вінніпезька, Чиказька, Лондонська, Ліверпульська, Рот-

тердамська, Антверпенська, Міланська; цукру - Лондонська, Гамбурзька.

Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок, на

якому відбувається купівля-продаж цінних паперів. На ній продають та

купують акції, облігації акціонерних компаній та облігації державних позик.

Як найважливіший елемент розвинутої ринкової економіки, ринку капіталів

фондова біржа створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів, їх

спрямування на довгострокові інвестиції, фінансування перспективних

програм.

Фондові біржі мають організаційно-правову форму приватних акціонерних

товариств (у СІІІА, Великобританії, Японії) або державних інститутів (у

Німеччині, Франції). На сучасних фондових біржах (Нью-Йоркській,

Лондонській, Токійській, Паризькій, франкфуртській, Базельській,

Міланській, Сингапурській, Тайванській) діють цивілізовані правила та

принципи, які зумовлюють певні гарантії страховим компаніям, окремим

акціонерам.

Розпродаж акцій - це вільний маневр бірж, диверсифікація фінансових

надходжень і можливість нагромаджувати значний обсяг інвестицій.

Акція - це цінний папір, який засвідчує внесок певної частки в капітал

акціонерного товариства. Смердота дає право на отримання частини прибутку

у формі дивіденда.

Фондова біржа у формі акціонерного товариства являє собою об'єднання

капіталів, створене шляхом випуску акцій, які є документом "на

пред'явника", котируються і можуть вільно переходити від однієї особа до

іншої.

Акціонерне товариство утворюється на основі статуту, розробленого її

засновниками й узаконеного державними правовими актами. Статутом

передбачено максимальну суму (статутний капітал), на яку можуть випускатися

акції, та їх номінальну вартість.

Акціонерні товариства - біржі виконують роль барометра економічного

життя. Біржові операції мають на меті не тільки індивідуальне збагачення

власників акцій (йдеться про власників контрольного пакета), а й

утвердження цього як структурного різновиду ринку. При жорсткій

конкуренції між фондовими біржами власники акцій виявляються "приреченими"

на спільність економічної долі.

Для створення фондової біржі необхідні щонайменше три суб'єкти: тієї,

хто випускає цінні папери; хто їх купує; хто об'єднує продавця і покупця

акцій (брокерська фірма).

Щоб бути членом біржі, треба засвідчити свою дієздатність. Так,

вартість місця на Нью-Йоркській біржі в різні рки була такою, тис. діл. :

у 1827 р. - 0,1; 1901 р. - 80; 1929 р. - 625; 1942 р. - 17; 1987 р. - 1100;

1988 р. - 665.

Незважаючи на ті, що нині в США діють 16 фондових бірж, Нью-Йоркська

тримає першість не тільки в Сполучених Штат (3/4 операцій з акціями), а й у

світі. Саме на цій біржі котируються цінні папери 1600 найавторитетніших

компаній.

Компанії, які бажають продавати свої цінні папери через біржу, повинні:

отримувати річний прибуток не менше 2,5 млн діл. (у тому числі не

менше 2 млн за шкірний з двох останніх років) або сумарний прибуток за

трьох останні рки більше 6,5 млн діл. (при прибутковості за всі рки);

володіти реальними активами щонайменше на 18 млн дол. ;

мати не менше 2000 акціонерів (як мінімум по 100 акцій у кожного).

У дореволюційній Росії, у тому числі й на території України, щоб

вступити в біржове товариство (корпорацію членів біржі), необхідно було

пройти через процедуру виборів. Членуй товариства сплачували вступний

внесок (на Калашниковській біржі, наприклад, він становив 300 крб. для

купців, 1100 крб. для промисловців) і щорічно вносили в касу біржі певну

суму. Центром торгівлі закордонними векселями, валютою, цінними паперами

була Санкт-Петербурзька біржа; а лідером у сфері обігу з державними

позиками - Московська біржа.

За своїми статутами російські біржі були заставами відкритого типу.

Відвідати біржу з метою укладення догоди не заборонялося нікому, проте

категорично заборонялося навіть входити до біржі особам, колись засудженим

за економічні та інші проступки, боржникам, банкрутам і палимо, чиї справ

були передані в кредиторське управління. Ті, хто бажав взяти доля в

біржовій торгівлі, повинні були матері право звістки торгівлю та

дотримуватися Положення про державний промисловий податок.

У суверенній Україні формується система бірж. Вже діють такі біржі, як

фондові, аграрні, міжбанківська валютна. Має місце тенденція розвитку від

універсальних товарних бірж до спеціалізованих.

Купівля-продаж цінних паперів, облігацій, акцій на фондовій біржі

здійснюється через відпрацьований тривалою практикою механізм. Залежно від

попиту й пропозиції на них установлюється біржовий курс. Бюлетені

зареєстрованих біржових курсів (котирувань) публікуються в пресі.

Наприклад, газета "Уолл-стріт джорнел" містить спеціальний розділ "С" під

назвою "Гроші та інвестиції".

Біржовий курс цінних паперів визначається: прибутковістю фірми та

прибутками, що передбачаються; розмірами банківського відсотка (позикового

відсотка), а також ціною на золото, окремі товари й нерухомість, які є

альтернативою залучення тимчасово вільних коштів; варіантами ліквідності,

тобто можливістю перетворити придбані цінні папери в гроші; політичним

становищем у найважливіших регіонах світу; тіньовими операціями, таємними

домовленостями, які іноді укладаються з метою отримання спекулятивного

прибутку від різниці між біржовими курсами.

Незважаючи на ті, що іноді має місце суттєвий відрив біржових курсів

цінних паперів від представленої ними реальної вартості, у кінцевому

рахунку вони відображають реальну ситуацію в економіці країни чи регіону.

Найбільш узагальнюючим показником динаміки курсу цінних паперів є

індекс Доу-Джонса. У 1884 р. Ч. Доу за допомогою винайденого ним індексу

розрахував серію курсів акцій двох промислових фірм та дев'яти залізничних

компаній США. Пізніше разом із своїм партнером Е. Джонсом він почав

регулярно публікувати цей індекс у газеті "Уолл-стріт джорнел". У 1928 р.

індекс був модернізований.

Нині індекс Доу-Джонса враховується по 30 великих промислових

компаніях, 20 транспортних компаніях і 15 фірмах паливно-енергетичної та

комунальної інфраструктури.

Індекс Доу-Джонса є показником "здоров'я" економіки не тільки США, а й

значної частини світу в зв'язку з діяльністю чисельних транснаціональних

корпорацій.

До середини 20-х років індекс Доу-Джонса перевищував (нечасто) 100.

Потім він пішов вугру. У середині 1929 р. він уже позначався цифрою 469,5.

Однак велика депресія призвела до біржового краху:

у жовтні 1929 р. індекс знизився до 230,1. Ще на початку 50-х років

він дорівнював 200. Проте потім почалося його стабільне зростання. 80-ті

рки знаменувалися біржовим бумом. У середині жовтня 1987 р. індекс досяг

позначки 2722. Під час біржового потрясіння в жовтні 1987 р. курс акцій за

один день знизився на 22,6 відсотка, індекс становив усього 1733.

Знецінення акцій на біржах усього світу в сумі склало 2 трлн діл.

Страхова компанія - комерційна, фінансово-кредитна організація, що

ставити за позначку отримання прибутку від здійснення страхових операцій.

Страхові компанії здійснюють систему заходів, спрямованих на повне або

часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких смердота зазнала

за непередбачених обставин:

унаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань

збанкрутілими контрагентами тощо. Вони прагнуть залучити якомога більше

клієнтів (фізичних і юридичних осіб), між якими й розподіляють суми

відшкодування збитків. Такі компанії нівелюють та зменшують подібні

труднощі й ускладнення, що можуть трапитися в шкірного з клієнтів.

Страхові компанії нейтралізують економічний ризик фізичних та юридичних

осіб, покривають непередбачені збитки.

Аудиторська фірма - це незалежна висококваліфікована організація, яка

на замовлення контролює й аналізує фінансову діяльність підприємств і

організацій різних форм власності, їхні річні бухгалтерські звіти та

баланси.

Аудиторські фірми підтверджують або спростовують дотримання

підприємствами й організаціями діючих норм господарського права в сфері

фінансово-кредитних відносин. Свої послуги вони здійснюють за вказівкою

державних органів або на замовлення підприємств та організацій.

Аудиторським фірмам надаються для контролю й аналізу всі потрібні документи

бухгалтерської звітності. За результатами перевірки, якщо вони виявилися

позитивними, господарським суб'єктам видається свідоцтво про достовірність

їхнього продекларованого фінансового стану.

Такий контроль здійснюється з метою зменшення економічного ризику при

укладанні відповідних фінансових угод з даними суб'єктами або при підозрі

на можливе банкрутство чи приховування тіньових операцій, тобто таких, що

функціонують поза правовими нормами, за межами державних законів, на так

званому "чорному ринку".

Холдингова компанія - акціонерна компанія, капітал якої

використовується переважно для придбання контрольних пакетів акцій інших

компаній з метою встановлення контролю за їхньою діяльністю й отримання

доходів. За своєю структурою і характером діяльності холдингова компанія

виконує, як правило, лише фінансові операції. Смердота тримає контрольні

пакети акцій інших фірм і діє через свої філії. Найпоширеніші так звані

чисті холдингові компанії, проте є й змішані, які поєднують контрольно-

фінансові функції з безпосереднім управлінням підприємствами.

Холдингова діяльність - це різновид підприємництва, що потребує значних

інвестицій і здійснюється, як правило, на основі об'єднання капіталів

кількох фізичних чи юридичних осіб.

Банки – це підприємства, що виконують посередницькі функції при

здійсненні платежів і кредитних операцій між суб’єктами економічної

діяльності. Як юридичні особи вони економічно незалежні від органів

державної влади у рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а

діють у межах чинного законодавства.

Капітал банку складається із двох частин: власного капіталу банкірів та

залученого у формі вкаладів.

Діяльність банків з залучення вільних засобів та кредитування суб’єктів

господарської діяльності здійснюється через банківські операції.

Банківський прибуток утворюється переважно за рахунок різниці між сумою

відсотків за надання кредитів і тих, які банки сплачують вкладникам. У

банківський прибуток входять також доходи, які банки отримують від біржових

операцій з цінними паперами, надання позик власного капіталу тощо.

У банківську систему входять різні види банків.

Комерційні банки акумулюють грошові засоби у вигляді внесків, а також

за рахунок випуску власних цінних паперів. Вони кредитують суб’єктів

господарської діяльності.

Емісійні банки здійснюють випуск (емісію) банкнот, мобілізують грошові

резерви комерційних банків, зберігають золоті та валютні запаси держави.

Вони надають кредити комерційним банкам і державі.

Іпотечні банки надають позики під застави нерухомого майна (землі,

будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.

Банки відрізняються клієнтурою, використанням засобів і деякими

операціями, але всі вони є центрами, які зосереджують позиковий капітал..

Функціонування і дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є

важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки

України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства,

юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового

забезпечення.

Шляхи та проблеми створення ринкової інфрструктури в Україні.

Ринковій економіці необхідна інфраструктура - система взаємозалежних

спеціалізованих організацій, система взаємозалежних потоків товарів,

послуг, грошей, цінних паперів і робочої сили. Наприклад, на товарному

ринку діють товарні біржі, підприємства оптової і роздрібної торгівлі,

фірми, що займаються посередницької діяльності, і т.п. Раніше

відзначалося, що ринкова система потребуває в розвитій системі акумуляції

заощаджень, ядром якої є фондові біржі і банки.

Комерційні банки і фондові біржі мають загальне функціональне значення

- акумулювати заощадження для наступного їхнього інвестування. Водночас

вони різняться по цілі діяльності, характеру операцій і ризику.

Біржа являє собою організований оптовий ринок. По типі біржового

товару розрізняють товарні, фондові і валютні біржі. У сучасній економіці

існують публічно-правові і державні

біржі. Діяльність біржі регламентуються її статутом. На біржі діють

посередники - брокери, що виконують доручення клієнтів, і ділери, що

купують і продають товари. Спеціалісти (джобберы) курирують

визначену групу товарів і цінних паперів корпорації або галузі.

Біржа, як барометр, характеризує стан усього народного господарства,

індикаторами якого є біржові курси (ринкові ціни). Вони формуються під

впливом попиту і пропозиції. Структура попиту на

цінні папери багато в чому визначається загальноекономічними чинниками,

динаміку який угада досить складно. Структура пропозиції цінних паперів

залежить від мікроекономічних чинників.

Поряд із ринком реального товару існує ринок, на якому торгують правами

на покупку («call») і правами на продаж («put») товару. При цьому покупець

контракту має право вибору і сплачує за це премію. Така угода є опціоном.

Покупець опціону страхується в

розмірі премії від зниження («call») або підвищення («put») ціни. А

страхування продавця відсутніх. Прибуток продавця опціону ограниченна

премією, прибуток покупця може бути як завгодно великий, починаючи з деякої

ціни.

На ринку ф'ючерсів купуються і продаються типові контракти на біржові

товари. Єдиним перемінним параметром є ціна, що визначається покупкою

протилежного ф'ючерсного контракту (метод

хеджування). Розрізняють зроблений хедж, коли збиток за контрактом на

реальний товар цілком компенсується прибутком по ф'ючерсні контрактам, і

недосконалий хедж, коли відбувається часткова компенсація. Продавці і

покупці контрактів рівноправні й однаково страхуються.

Шлях становлення ринкової інфраструктури в Україні складний не менше,

чим підприємництва. У цій главі розглянуті основні складові РІ України і

їхня діяльність до сьогоднішнього дня.

Розрізняють організаційно-технічну, фінансово-кредитну і науково-

дослідну інфраструктури ринку. Зупинимося докладніше на кожному з видів.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку ставляться товарні

біржі й аукціони, торгові доми і торговельні палати, холдингові і

брокерські компанії, інформаційні центри і ярмарки, інжинерінгові фірми,

сервісні центри, пункти прокату і лізингу, державні інспекції,

різноманітного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні

комунікації і засоби оперативного зв'язку. Одні з цих заснувань покликані

сприяти встановленню ділових контактів між підприємцями, надавати їм

інформаційні, консультативні, розрахункові та інші послуги, інші беруть на

себе функції загальної координації ринкових зв'язків, подають інтереси

своїх членів на регіональному, державному і міжнародному рівнях, треті (

являють собою спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворять банки, фондові і

валютні біржі, страхові й інвестиційні компанії, фонди профспілок і інших

громадських організацій. Це всі ті, хто спроможний займатися і займається

мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити,

а потім і в капіталовкладення.

Науково-дослідна інфраструктура ринку містить у собі наукові

інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми,

аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

Тепер роздивимося найважливіші елементи ринкової інфраструктури:

біржа (фондову, товарну, робочої сили) і науково-дослідні інститути.

Фондова біржа ( заснування, організований ринок, на якому власники

здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. Членами біржі є

переважно її фундатори ( окремі індивіди і кредитно-фінансові інститути.

Купівля-продаж акцій на фондовій біржі здійснюється за допомогою

посередників. Позитивними чортами фондової біржі є: акумулювання вільних

засобів за рахунок випуску і продажі цінних паперів і їхній напрямок на

розвиток окремих підприємств, областей; міжгалузеве переливання капіталу,

завдяки якому послабляються диспропорції в економіці; створення відповідних

передумов для підприємницької діяльності; стабілізація заощаджень окремих

прошарків населення і їхнє відповідне зростання тощо.

Біржа робочої сили ( заснування, що здійснюють посередницькі функції

між робітниками і підприємцями, збирають і надають інформацію про наявність

вакансій, сприяють підготуванню і перепідготовці кадрів, створенню робочих

місць, швидкому переміщенню робочої сили, забезпеченню ефективності

зайнятості працездатного населення, частково регулюють процес зайнятості.

Біржа має свої відділення в містах, районах; їхнє завдання полягає в тому,

щоб аналізувати, розробляти програми зайнятості, надавати консультації,

здійснювати підготування, перепідготовку кадрів і працевлаштовувати їх.

Товарна біржа ( постійно чинні ринки, де купівля-продаж товарів

здійснюються на основі встановлених стандартів і зразків, що відповідають

форм документів, який регламентуються номенклатура, обсяг, ціни, терміни і

Страницы: 1, 2, 3