Підвищення ефективності використання ОВФ в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства

обсягу ремонтних робіт спеціалізованими підрозділами єдиної ремонтної

служби).

За недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни для

підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів багато важить

модернізація діючого виробничого устаткування, котра означає його

вдосконалення з метою запобігання техніко-економічному старінню та

підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог.

За порівняно невеликих витрат і за відносно короткий строк

модернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному

рівні, зростання продуктивності праці, нарощування виробничих потужностей,

збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів. Досвід

багатьох підприємств України показує, що проведення комплексної

модернізації багатьох видів виробничого устаткування збільшує його

продуктивність на 30-50%, а зв'язані з цим витрати не перевищують половини

вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічно

доцільніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільову)

модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як

і витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися

формулою, поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість

витрат на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт

ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, коли їх

здійснюють одночасно, можна розрахувати за формулою

ерм = 1 –

де М – витрати на модернізацію. При цьому величина , що

входять у формулу, треба визначати за даними модернізованої та нової

машини.

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна

фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці.

Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного обсягу

заміни засобів праці передбачає: 1) встановлення оптимальних строків

експлуатації відповідних їхніх видів (груп); 2) розрахунки такого щорічного

обсягу заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків

функціонування устаткування та інших видів основних фондів. За простого

відтворення засобів праці розмір їхньої заміни (вибуття) практично має

дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а за розширеного

відтворення – залежатиме не лише від нормативного строку експлуатації

(норми амортизації), а й від темпів щорічного збільшення обсягу основних

фондів.

1.3.5. Розширене відтворення основних фондів

Нагромадження та оновлення основних фондів, нарощування виробничих

потужностей підприємств різних галузей народного господарства здійснюється

в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або

спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств у

цілому).

Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення

відповідно до плану (програми) його технічного розвитку (без розширення

існуючих виробничих площ) комплексу заходів, що передбачають підвищення до

сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок

впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації

виробничих процесів, модернізації й заміни фізично спрацьованого та

технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства є

здійснюваним за єдиним проектом повним або частковим переобладнанням

виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові або розширені

існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт

відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу

експлуатацію котрих визнано недоцільною. Під розширенням діючого

підприємства заведено розуміти спорудження його другої та наступних черг,

додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а

також організацію допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій

тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих

виробничих об'єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках

та за затвердженим окремим проектом.

Такі форми розширеного відтворення основних фондів і методи оновлення

виробничого потенціалу підприємств є взаємозв'язаними елементами єдиного

відтворювального процесу, які доповнюють один одного. Проте пріоритетними

для переважної більшості різногалузевих виробництв (господарств) треба

вважати технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об'єктів.

Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей

нарощування виробничого потенціалу на діючих підприємствах, а також за

організації нових видів виробництва (надання нових послуг) та необхідності

забезпечення належного рівня екологічної безпеки виробничо-господарської

діяльності.

Розділ 2. Визначення ефективності використання основних

виробничих фондів підприємства (розрахункова частина).

Вихідні дані для виконання курсової роботи (експерементальної).

(Варіант 02).

|№ |Показники |Одиниця |Дані |

|п/п | |Виміру | |

|1. |Проектна потужність підприємства |млн. грн. |12,00 |

|2. |Обсяг реалізації продукції |млн. грн. |8,10 |

|3. |Первісна вартість основних виробничих |млн. грн. |5,40 |

| |фондів(ОВФ) | | |

|3а. |з них, активна частина |млн. грн. |4,00 |

|4. |Залишкова вартість основних виробничих фондів |млн. грн. |3,70 |

|5. |Використання ОВФ: | | |

|5а. |в першу зміну |млн. грн. |4,30 |

|5б. |в другу зміну |млн. грн. |3,40 |

|5в. |в третю зміну |млн. грн. |1,30 |

|6. |Чисельність працівників |чол. |400 |

|6а. |з них робітників |чол. |330 |

|7. |Працювало працівників: | | |

|7а. |в першу зміну |чол. |210 |

|7б. |в другу зміну |чол. |110 |

|7в. |в третю зміну |чол. |80 |

|8. |Корисний фонд робочого часу: | | |

|8а. |по плану |днів |230 |

|8б. |фактично |днів |140 |

|9. |Тривалість зміни |годин |8 |

|10. |Внутрізмінні втрати робочого часу |годин |0,7 |

|11. |Річний знос ОВФ |% |8,8 |

|12. |Вибуло основних виробничих фондів |млн. грн. |0,43 |

|13. |Поступило ОВФ |млн. грн. |0,45 |

|13а |із них нових ОВФ |млн. грн. |0,20 |

|14. |Собівартість продукції |млн. грн. |6,10 |

|14а |в т. ч. матеріальні витрати |млн. грн. |3,80 |

|15. |Збільшення обсягу продукції у плановому році |% |12,0 |

2.1. Загальні показники.

Показники наявності та стану ОВФ підприємства:

Первісна вартість ОВФ складає 5,40 млн. грн.

Активна частина ОВФ, тобто та, що безпосередньо бере участь у процесі

виробництва складає 4 млн. грн., тоді пасивна частина ОВФ складає:

5,40 – 4,00 = 1млн. 400 тис. грн.

Коефіцієнт придатності (Кпр) ОФ як економічна категорія характеризує

, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості на певну

дату. Визначаємо за формулою:

Кпр = Бвз / Бвп = ( Бвп – Езн ) / Бвп;

де Бвп – балансова вартість ОВФ;

Бвз – балансова залишкова вартість ОВФ;

Езн – величина зносу ОВФ.

Тоді, Кпр = 3,70 / 5,40 = 0,685 (або 68,5%) ;

Коефіцієнт зносу (Кзн) характеризує ступінь зносу ОФ. Він

визначається за формулою:

Кзн = Езн / Бвп = 1 – Кпр = 1 – 0,685 = 0,315 (або

31,5%);

На даному підприємстві ступінь зносу ОВФ дорівнює 0,315, ступінь

придатності дорівнює 0,685. Отже, дане підприємство має ще досить нові ОВФ,

на що вказує невеликий ступінь їх зносу. Це позитивно впливає на роботу

даного підприємства.

Показники, що характеризують рух ОВФ підприємства.

Коефіцієнт вибуття (Кв) показує, яка доля ОФ, що була на балансі

підприємства на початок періоду вибула за певний період. Визначаємо за

формулою:

Кв = Бвв / Бвп ;

де Бвв – балансова вартість вибувших ОФ.

Тоді, Кв = 0,43 / 5,40 = 0,080 (або 8%);

Коефіцієнт надходження (Кп) ОФ показує, яка доля ОФ, що поступили на

підприємство (нові фонди та фонди, що були в експлуатації у первісній

вартості ОФ). Визначаємо його за формулою:

Кп = Бпв / Бв ;

де Бвп – балансова вартість поступивших фондів.

Отже, Кп = 0,45 / 5,40 = 0,083 (або 8,3%).

Коефіцієнт оновлення показує долю основних нових фондів, які

поступили на підприємство. Коефіцієнт оновлення (Кон) рахуємо за формулою:

Кон = Бвн / Бв ;

де Бвн – балансова вартість нових фондів.

Отже, Кон = 0,20 / 5,40 = 0,037(або 3,7%).

Коефіцієнт інтенсивності оновлення ОФ (Кіон) на підприємстві

визначаємо за формулою:

Кіон = Кон / Кв = 0,037 / 0,080 = 0,463 (або 46,3%).

У нашому випадку оновлення ОВФ переважає їх вибуття (це показує

коефіцієнт оновлення ОФ), а це,в свою чергу,вказує на певне нарощування ОВФ

на підприємстві. Надходження ОВФ здійснюється на 8,3% новими ОВФ. Вибуття

на цьому підприємстві ОВФ становить 0,080 (або 8%), і здійснюється за

рахунок фізичного зносу та з інших причин.

Показники, що характеризують оснащеність підприємства основними

виробничими фондами.

Фондооснащенність виробництва (Фз), як економічна категорія,

характеризує наявність (забезпеченість) підприємства або його потреб в ОВФ

для виробництва одиниці продукції. Визначається як відношення величини

(обсягу) ОВФ підприємства (Бвовф) до обсягу виробленної продукції (О):

Фз = Бвовф / О = 5,40 / 8,10 = 0,666 (або 66,6%).

Механозабезпеченість підприємства (Мз), як економічна категорія, що

характеризує забезпеченість (потребу) підприємства у засобах механізації

для виготовлення одиниці продукції. Обраховуємо:

Мз = Бва / О ,

де Бва – балансова вартість засобів механізації.

Отже, Мз = 4,00 / 8,10 = 0,494 (або 49,4%).

Показники, які характеризують озброєність працівників ОВФ.

Фондоозброєність праці (Фз), як економічна категорія, характеризує

співвідношення між балансовою вартістю ОВФ до середньоспискової чисельності

робітників (Чр), зайнятих у найбільшу зміну:

Фз = Бвовф / Чр = 5400000 / 210 = 25714,29 грн./чол.

Механоозброєність праці робітників (Мп), як економічна категорія,

характеризує співвідношення між балансовою вартістю засобів механізації

(Бва) і чисельності робітників. Визначаємо за формулою:

Мп = Бва / Чр = 4000000 / 210 = 19047,62 грн./чол.

Показники, які характеризують використання ОВФ підприємства в часі.

Коефіцієнт використання календарного часу (Ккч), як економічна

категорія, характеризує тривалість використання ОВФ на протязі року. І

визначаємо:

Ккч = Рдн / Кд ,

де Рдн – число робочих днів, Кд – число календарних днів у році.

Тоді, Ккч = 140 / 365 = 0,3836 (або 38,36%).

Коефіцієнт використання робочого часу (Крч), як економічна категорія,

характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року і

визначається за формулою:

Крч = Чфрд / Чрдпл ,

де Чфрд – число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл – число робочих

днів запланованих у році.

Отже, Крч = 140 / 230 = 0,6087 (або 60,87%).

Коефіцієнт змінності (Кзм) ОФ, як економічна категорія, характеризує

кількість змін роботи ОВФ в добу. І визначаємо:

Кзм = ЕБві / Бв ,

де Бві – балансова вартість ОФ, яка використовується у різні зміни (Е –

сума).

Отже, Кзм = ( 4,30 + 3,40 + 1,30 ) / 5,40 = 1,667.

Коефіцієнт використання внутрізмінного часу (Квзм), як економічна

категорія, що характеризує ступінь використання робочого часу на протязі

зміни, і визначається за формулою:

Квзм = Чфгзм / Чгзм ,

де Чфгзм – число годин, відпрацьованих у зміну; Чгзм – число годин зміни.

Тоді, Квзм = ( 8 – 0,7 ) / 8 = 0,9125 , (або 91,25%);

де 0,7 – внутрізмінні втрати робочого часу (у годинах).

Інтегральний коефіцієнт використання часу (Кін), як економічна

категорія, характеризує ступінь використання ОВФ у часі. І визначаємо його

за допомогою дубутку відповідних коефіцієнтів використання ОВФ:

Кін = Ккч х Крч х Кзм х Квзм = 0,3836 х 0,6087 х 1,667 х 0,9125=

0,3552;

Коефіцієнт використання календарного часу дорівнює 0,3836, а це не

входить в нормативний проміжок (0,65 – 0,70), отже потрібно впроваджувати

такі заходи, за допомогою яких вдалося б підвищити використання

календарного часу, в результаті чого підвищувалась ефективність

використання ОВФ. Використання робочого часу характеризується коефіцієнтом

використання робочого часу, який в даному випадку рівний 0,6087. Робочий

час на підприємстві використовується не повністю, що впливає на

ефективність використання ОВФ. Протележне спостерігається по використанню

внутрізмінного часу – 0,9125. Ефективність використання ОВФ складає 0,3552;

це впливає на фективність ведення виробництва.

Узагальнюючі показники.

Фондовіддача (Фв), як економічне категорія, характеризує обсяг

продукції у грошовому виразі, що виробляється на одиницю ОВФ. Визначаємо

її:

Фв = О / Бвовф = 8,10 / 5,40 = 1,5 (грн./грн.).

Фондовіддача по активній частині ОВФ (Фва) визначаємо:

Фва = О / Бваовф ,

де Бварвф – балансова вартість активної частини ОВФ.

Отже, Фва = 8,10 / 4,00 = 2,025 (грн./грн.).

Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ (Квс) визначаємо за формулою:

Квс = О / Ар ,

де Ар – річна сума амортизаційних відрахувань.

Тоді, Квс = 8,10 /(5,40 х 0,088) = 17,045 (грн./грн.)

По узагальнюючим показникам можна зробити висновок, що ОВФ

використовуються досить ефективно, особливо їх активна частина.

Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ

підприємства в часі.

Методичні рекомендації по економічному обгрунтуванню заходів по

поліпшенню використання ОВФ на підприємстві в часі.

1. . Підвищення ефективності використання річного робочого часу.

Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх

технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально-

технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на

продукцію тощо. Ефективність використання ОВФами робочого часу характеризує

коефіцієнт використання річного робочого часу.

Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення

ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс

заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної

частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість

підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що

буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства.

Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФів (в

межах 5%-30%), а це, відповідно, обов”язково вплине на рівень ефективності

виробництва.

Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на

підприємствах пропонується проведення наступних заходів:

- покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що

передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад

підприємства;

- забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних

частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням.

Потрібно розширювати зв”язки з підприємствами-постачальниками

основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою

чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу

підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні

працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте і

зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання

ОВФів.

На основі запроектованих заходів, припустимо, загальна величина

робочого часу зросла на 5%.

Визначимо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ

у плановому році:

Рч = Рчб х Дрч ,

де Рч – приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Рчб – фактичний

робочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Дрч – величина

збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році

(відсотків від величини базового року).

Рч = 140 х 0,05 = 7 (днів);

Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році:

Крч = ( Рчб + Рч ) / Рчпл ,

де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ;

Отже, Крч = ( 140 + 7 ) / 230 = 0,6391.

Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у

плановому році за рахунок збільшення робочого часу:

Змпл = Кзм х Рч ,

де Змпл – приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзм – коефіцієнт

змінності використання ОВФ у базовому році.

Отже, Змпл = 1,667 х 7 = 11,669 (змін).

Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні

змінності їх використання:

Змпл = Рчб х Кзм + Змпл ,

де Змпл – величина змін використання ОВФ у плановому році;

Отже, Змпл = 140 х 1,667 + 11,669 = 245,05 .

Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за

рахунок річного робочого часу використання ОВФ:

Орчпл = ( Об / Змб ) х Змпл ,

де Орчпл – приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення

річного робочого часу використання ОВФ, Об – величина обсягу виробництва

продукції у базовому році, Змб – число змін використання ОВФ у базовому

році.

Орчпл = ( 8100000 / (140 х 1,667 )) х 11,669 = 405000 (грн).

Також визначаємо додаткові витрати підприємства, пов”язані із

підвищенням ефективності використання річного робочого часу , виходячи із

нормативу додаткових витрат на 1 тисячу гривень. Активної частини ОВФ – 0,1

грн. у додаткову зміну:

Дрч = Бвак х Сзм х Змпл ,

де Дрч – додаткові витрати , пов”язані із збільшенням річного робочого

часу використання ОВФ, Бвак – балансова (первісна) вартість активної

частини ОВФ; Сзм – додаткові витрати, в гривнях на 1 тисячу гривень

балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну.

Дрч = 4,00 х 0,1 х 11,669 = 4,668 (тис.грн.).

Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за

рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості

(вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля

цих витрат визначається за формулою:

Д а/ві = (Бві х А) / Оі ,

де Да/Ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го

року, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, А- норма річних

амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році.

Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції

становитиме у базовому році:

Да/Вб = (5400 х 0,088) / 8100 = 0,0586 (грн./грн.)

У плановому році:

Да/Впл = (5420 х 0,088) / (8100 + 405) = 0,0561 (грн./грн.).

Балансова вартість у плановому році дорівнює 5420 (5400-0,43+0,45).

Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних

відрахувань буде становити:

А/Впл = (Да/Вб – Да/Впл) х Опл ,

де А/Впл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на

річний обсяг виробництва продукції, Опл – річний обсяг виробництва

продукції у плановому році.

А/Впл = (0,0586 – 0,0561) х 8505 = 21,2625 (тис. грн.).

Економія собівартості продукції підприємства у плановому році рівна:

Срч = А/Впл - Дрч,

де Срч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення робочого

часу використання ОВФ.

Срч = 21,2625 – 4,668 = 16,5945 (тис. грн.).

2. Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу.

В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати

робочого часу на протязі зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат

цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна

характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно-

господарські причини. Внутрізмінні втрати робочого часу використання ОВФ

призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам

внутрізмінного часу.

Щоб зменшити внутрізмінні втрати робочого часу використання ОВФ на

підприємстві, і, відповідно, тим самим підвищити коефіцієнт використання

внутрізмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове технічне

обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші господарсько-технічні

заходи. Проведення комплексу заходів по підвищенню коефіцієнта використання

внутрізмінного часу дозволить зменшити втрати внутрізмінного робочого часу

в межах 5-20%%. Проте проведення комплексу заходів по підвищенню

Страницы: 1, 2, 3, 4