МІКРОЕКОНОМІКА: . Стратегія поведінки підпр-ва за умов досконалої конкур (ДК). Два підхода до максимізації прибутку. Шпоргалки по госэкзамену.

МІКРОЕКОНОМІКА: . Стратегія поведінки підпр-ва за умов досконалої конкур (ДК). Два підхода до максимізації прибутку. Шпоргалки по госэкзамену.

24. Типовий характер зміни витрат вир-ва в коротко строк. та тривалому

періодах.

У короткострок. п-ді сукупні витрати поділ. на постійні та змінні. У

довгострок. п-ді всі витрати є змінними. Постійні витрати (TFC) - витрати,

які не залежать від змін обсягу вир-ва і мають місце навіть тоді, коли не

виробляється продукція. Змінні витрати (TVC) - витрати, які змінюються за

зміни обсягу виробництва. Сукупні витрати (ТС) - сума постійних і змінних.

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних

постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції (AFC=TFC/Q,

AVC=TVC/Q). Типовий характер динаміки витрат вир-ва в короткострок.

періоді: 1)сукупні витрати.

Як бачимо, змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням вир-ва.

Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі

збільшенням обсягу вир-ва заг. cума постійних витрат лишається незмінною.

Довгостроковий період: LTC, LAC та LMC (средние предельные издержки).

25. Ізокоста: поняття графічна побудова, зміна положення під впливом

варіацій цін виробника, факторів та бюджету.

Ізокоста - лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за

різних поєднань 2 ресурсів (L, К). Якщо ТС - сума грошей, яку використовує

виробник на придбання факторів праці і капіталу за цінами Р[L], і Pk...,

то рівняння ізокости має вигляд: ТС = LP[L] + КРк. Через те, що ціни

факторів вир-ва розглядаються як незмінні незалежно від обсягів

використання факторів функція є лінійною. Нахил ізокости = (-Р[L]/Рк) і

визначає ринкову норму заміщення одиниці к-лу додатковою 1 праці. Точка

дотику лінії однакового обсягу вир-ва (Е) відображає рівновагу виробника.

У цій точці нахилу ізокости (ринкова норма взаємозаміщення) ізокванта

(норма взаємозаміщення ф-торів за технологією) та ж сама тобто виконується

рівність: MRTSk[L] = -(К/ L) = MP[L]/MPk = P[L]/Pk. Ця умова мінімізації

витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип, або принцип рівності

граничних продуктів: для мінімізації вартості заданого рівня вир-ва під-ву

треба використовувати таку комбінацію ресурсів за якої співвідношення

граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою. Для

кожної ін. величини обсяг випуску можна знайти через оптимальну комбінацію

ресурсів, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на

ізоквантно-ізокостній діагоналі утворює лінію, яка називається крива росту

під-ва в довгостроковому періоді.

1. Предмет, об\'єкт і методологія мікроек.

Мікроек. вивчає прийняття рішень та поведінку окремих ек. одиниць і

структур, таких як дом. госп-ва, фірми, ринки окремих благ тощо, що

прагнуть досягнути певних цілей, шляхом викор-ня обмежених ресурсів, яким

можна знайти альтернативні варіанти застосування. Предмет мікроек. -

прийняття рішень та поведінка окремих економ. суб\'єктів, що намагаються

досягти певних цілей, шляхом викор-ня обмежених ресурсів, яким можна

знайти альтернативні варіанти застосування. Об\'єкт мікроек. - мікросистеми

різних видів (п-ва, покупці, галузі, домогосп-ва і ін.), що являються

власниками ф-рів вир-ва і прагнуть до оптимізації цільової ф-ції.

Методологія мікроек. - сук. прийомів і засобів, які викор. для вивчення

процесів і явищ. Осн. методами є аналітичний, статистичний, табличний,

моделювання, ситуаційний. Широко застосовуються також такі:

ординалістський м-д; кардиналістський; маржиналістський.

26. Рівновага вир-ка: технол. Та екон. вибір.

Економічно ефективний спосіб вир-ва якого-небудь заданого обсягу прод-ції

- це такий, що мінімізує альтернативну вартість витрат, що викор-ся в

вир-ві. За суттю завдання виробника аналогічне завданню споживача.

Ізокванти хар-ють технол. можл-сті вир-ва, роль бюджетної лінії виконує

ізокоста. Ізокоста - лінія, на якій розміщені різні комбінації ф-торів

вир-ва що вимагають однакову сукупність грош. витрат.

Точка дотику ізокванти та комбінації з можливих ізокост визначає набір

ф-торів вир-ва, що мінімізує витрати. Нахил ізокости (тільки для Е):

Р[L]/Рк=МР[L]/МРк. Існує дві умови рівноваги виробника: 1) співвідношення

граничних «производительностей» ресурсу = співвідношенню їх цін:

P[L]/P[K]=MP[L]/MP[K]; 2) граничні «производительности» ресурсів

«приходящие» на грошову одиницю повинні бути однаковими:

MP[L]/Р[L]=МРк/Рк. Якщо 2 умови не спостер-ся, фірма перерозподіляє свої

витрати в бік більш дешевого pec-су, поки стани не вирівн-ся.

27 Віддача від збілш масштабів вир-ва і стр-ра галузі.

Розшир-чи вир-во для вигот-ня більшої кількості прод-ції, вир-ки залучають

все більшу і більшу кіл-сть необх-них pec-сів, під-во змінює масштаб

вир-ва. При цьому можливий різний ефект від масштабу вир-ва. Якщо обсяг

вир-ва збільш-ся відчутніше, ніж обсяги викор-ня pec-сів, то маємо

зростаючий ефект від зміни масштабу вир-ва. Якщо приріст обсягу вир-ва =

приросту витрат факторів вир-ва, то ефект масштабу вир-ва є сталим. Якщо

зрост-ня випуску прод-ції відбув-ся нижчими темпами, ніж збіл-ня витрат

ф-торів вир-ва, то спостер-ся ефект спадної віддачі від зміни масштабу

вир-ва. Вир-во прод-ції пов\'язане з пев. витратами, зміни обсягів

обумов-ють колив-ня величини цих витрат. Тому вир-ник, зваж-чи на динаміку

гранич. продуктивності, вартість та взаємозамінність рес-сів, намаг-ся

досягти стану рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних pec-сів

для вир-ва означеного обсягу прод-ції, за якої вел-на витрат буде мін-ною.

2. Мета, роль і особливості функціон-ня мікросистем у ринковій ек-ці.

Взагалі мікросистеми різних видів виступають об\'єктом вивчення мікроек-ки.

До них можна віднести: окремого споживача, п-во, галузь, підгалузь,

громадські орган-ї, агентства і т. д. Ринкова ек-ка не може існувати без

мікрос-м, вона на них базується. Завдяки д-ті мікрос-м створ. нові

продукти, споживаються блага, відбувається перерозподіл ресурсів та благ

між різними мікрос-ми. Між мікрос-ми постійно існують взаємозв\'язки, тобто

стан певної мікрос-ми впливає прямо чи опосередковано на стан ін. однієї

чи декількох мікрос-м. Також дуже важливим є вплив держ. ек. пол-ки на

мікрос-ми. Держава, застосовуючи закони та нормативні акти, може регул-ти

як д-ть окремих мікрос-м, так і х-р взаємозв\'язків між ними. Взагалі

мікрос-ми є основою ек-ки будь-якої країни і всі негаразди, які

перешкоджають д-ті мікрос-м, одразу позначаються на заг. економічній

ситуації у країні.

28. Стратегія поведінки підпр-ва за умов досконалої конкур (ДК). Два

підхода до максимізації прибутку.

За умов ДК окремий продавець (під-во) здатний лише пристосовуватися до

ринкової ціни і виступає як \"price-taker\", тому крива попиту на продукцію

конкурентного під-ва абсолютно еластична, в графічному розумінні -

горизонтальна. При цьому середній виторг під-ва AR, його граничний виторг

MR = ціні продукту, а лінія AR та MR збігаються з кривою попиту:

За умов будь-якої ринкової структури під-во намагається максимізувати свій

прибуток, вибираючи для цього відповідний обсяг вир-ва. Якщо прибуток

П=TR-TC, то max значення ф-ції П випливає з рівняння (TR)\'-(TC)\'=0, або

MR-MC=0. MR=MC. Але MR=P, тому умовою максимізації прибутку при ДК є

виконання рівності MR=MC=P. Існує 2 підходи до визначення Q, при якому

П=mах. 1) сукупний підхід:

до кривої ТС проводимо дотичні, паралельні кривій TR. У точках дотику

опускаємо перпендикуляри на вісі і знаходимо шукане Q*. 2) граничний

підхід:

частина кривої МС, яка знаходиться між кривими АТС та AVC, є кривою

пропозиції фірми (оскільки при зміні цін виробляється така кількість

товару, при якій МС перетинає криву MR=P).

19. Технічне заміщення ф-рів вир-ва: поняття, допустимі межі, норма

заміщення.

Двофакторна виробнича функція або ізоквантна варіація факторів вир-ва

моделює виробничий процес, в якому змінними є обсяг викор-ня 2-х ф-рів

вир-ва. Ізокванта - лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації

ресурсів (праці та кап-лу), які дають змогу отримати однаковий обсяг

вир-ва прод-ї. Чим більша к-ть використовуваних ресурсів, тим більший

обсяг вир-ва і тим далі від поч.. координат міститься відповідна

ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої ф-ї, кожна з яких

відповідає певному обсягу випуску прод-ї наз. картою ізоквант. Отже, різні

комбінації ф-рів вир-ва забезпечують вир-во певної к-ті прод-ї, а це

означає що ці ф-ри деякою мірою є взаємозамінними. Взаємозамінність

виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною. Для означення рівня

взаємозамінності викор. граничну норму технологічної заміни (MRTS). Ця

величина показує, на скільки одиниць має зменшитися виробничого споживання

1-го ресурсу в обмін на збільшення к-ті споживання ін. ресурсу на 1-цю за

умови, що обсяг вир-ва залиш. незмінним. Напр., гранична норма

технологічної заміни праці кап-лу визнач. за ф-лою MRTS[LK]=-DL/DK, а

кап-лу працею MRTS[KL]=-DK/DL. можливості взаємо заміщення ф-рів вир-ва

знах. в діапазоні від випадку, коли ф-ри ідеально взаємозамінні (рис1) до

виробничої ф-ції із жорстко фіксованою пропорцією їх викор-ня (рис2).

29. Стратегія поведінки конкурсної фірми за певних витрат виробництва та

варіаціях ринкових цін на її продукцію.

Оскільки у короткотерміновому п-ді к-л залишається незмінним, то

пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для максимізації

прибутку чи (а таке теж буває досить часто) мінімізації збитків

досягається маневруванням змінними витратами. Побудова моделі поведінки

виробника вимагає з\'ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання:

Варто чи не варто виробляти продукт? Якщо варто, то скільки? Які прибутки

чи збитки принесе це вир-во? Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції,

якщо це приносить їй економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими,

ніж у разі припинення вир-ва. Ек. прибуток фірма отримуватиме тоді, коли

валовий дохід виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця

між валовим дох. та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі вир-ва

має + значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припинити

виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдання максимізації

прибутку. Складніша справа, якщо за будь-яких обсягів вир-ва сукупні

витрати перевищують валовий дохід. За цих умов треба шукати таке рішення,

яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить вир-во, то її збитки будуть =

постійним витратам. Тому за умови загальної збитковості вир-ва, варто

виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть <, ніж

постійні витрати. Такий результат буде тоді, коли валовий дохід

перевищуватиме змінні витрати: TC-TR

відповідь на 1 запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у

короткотерміновому п-ді за умови, що вона отримує ек. прибуток, або якщо

її збитки <, ніж постійні витрати. При цьому слід мати на увазі, що

збиткове вир-во можна розглядати лише як тимчасове явище, як перепочинок,

що бере фірма для прийняття кардинальних рішень, спрямованих на усунення

постійних витрат і припинення вир-ва взагалі або зниження витрат і

отримання прибутку.

Маючи на увазі заг. принцип поведінки виробника, досить легко відповісти і

на 2 запитання: у короткотерміновому п-ді фірмі слід виробляти такий обсяг

продукції, при якому вона максимізує свої прибутки чи мінімізує збитки.

Для відповіді на 3 запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні

витрати при обраному обсязі виробництва: ек. прибуток чи збиток фірми буде

= різниці між валовим доходом і сукупними витратами. Моделі вибору

виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і

валового доходу можна показати графічно. Якщо лінія валового доходу

перетинає криву сукупних витрат і існує її ділянка, розташована вище, ніж

крива, то обсяги вир-ва, які відповідають цій ділянці, будуть приносити

фірмі ек. прибуток. Свого max значення він досягне у тій точці, де

вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат

найбільший. Фірма вирішуватиме завдання мінімізації прибутку, якщо лінія

валового доходу лежатиме нижче від кривої сукупних витрат, але

перетинатиме криву змінних витрат.

3. Поняття корисності блага: сукупна та гранична корисність; принцип

спадної граничної корисності.

Потреба - будь-який стан незадоволеності, який є у людини і з якого вона

намагається вийти або будь-який стан задоволеності, який людина бажає

продовжити. Засоби які здатні задовольнити потреби наз. блага. Корисність

- здатність деякого блага задовольнити 1 чи декілька потреб людини.

Корисність це абстрактна категорія, яка викор-ся в ек-ній теорії для

визначення задоволення, користі чи задоволеності, яке отримає люд. від

споживання благ. Сук. корисність (ТU) повне задоволення, яке отримує люд.

від споживання всіх одиниць даного блага на протязі визначеного п-ду часу.

Гранична корисність (MU) - додаткова корисність, яку отримує споживач від

споживання кожної наступної 1-ці даного блага MU=DTU/DQ. Принцип спадної

граничної корисності: з ростом споживання 1 блага (при незмінному

споживанні ін. благ) заг. корисність, яку отримують споживачі зростає, але

все повільніше, а гранична корисність зменш-ся.

30. Рівновага фірми, галузі, ринку в тривалому періоді за умов досконалої

конкуренції.

Для того щоб фірма на ринку досконалої конкуренції перебувала у стані

довгострокової рівноваги, необхідно виконати такі умови. 1. Фірма не

повинна мати причин для зниження обсягів випуску за певних заданих

розмірів під-ва. Ін. словами, умови короткострокової рівноваги є також

умовами довго строк. рівноваги. 2. Кожна фірма повинна бути задоволена

розмірами наявного у неї під-ва (тобто обсягами постійних витрат усіх

видів, що використовуються). 3. Не повинно існувати мотивів, що спонукають

нові фірми до входження в галузь чи старі - до виходу з неї. У довго

строк. п-ді фірма прагне отримати прибуток та остерігається збитків так

само, як і в короткостроковому. Max прибуток фірма отримує тоді, коли ціна

(Р) за встановленого обсягу вир-ва = граничним витратам, що визначаються

для довгострокового п-ду (довгостроковим граничним витратам -LMC). Отже, Р

= LMC дає max прибуток у розрахунку на довго строк. п-д. Сукупність

(множина) фірм, які випускають один і той же продукт (товар або послугу),

утворюють галузь. Вільне входження в галузь означає, що кожен може почати

підприємницьку д-сть (заснувати під-во) в галузі без будь-яких обмежень.

Якщо існує право на «вільне входження» в галузь, то жодного санкціонування

властей не потрібно. Крім того, вільний вихід із галузі означає, що

власники фірм можуть призупинити господарську д-сть у будь-який час за

бажанням. Вільне входження і вихід з галузі вимагають, щоб виробничі

ресурси були мобільними. Необмежена мобільність ресурсів означає, що

інвестори вільні у виборі найбільш прибуткової галузі, щоб вкласти у неї

свої кошти. Конкурентна ціна - ціна, за якою к-сть товару, що знаходить

попит, = к-сті, що пропонується. В умовах досконалої конкуренції окрема

фірма не впливає на ціну (ринкової) рівноваги. Галузева пропозиція = сумі

(по горизонталі) пропозицій всіх фірм, що утворюють галузь. У галузі

можуть існувати 3 групи під-ств: 1) фірми з найкращою організацією вир-ва,

мінімум середніх витрат яких нижчий за ціну і які мають ек. прибуток; 2)

виробники, в яких min середні витрати = з ціною і які працюватимуть

беззбитково отримуючи нормальний прибуток; 3) фірми, в яких ціна покриває

лише змінні витрати. У довгострок. п-ді фірми 3 групи, що не відшкодовують

всі витрати, залишають галузь. Фірми 1 групи можуть розширити вир-во, що

змістить їхні лінії витрат праворуч.

А це, у свою чергу, змістить праворуч криву галузевої пропозиції за умови,

що приріст галузевої пропозиції внаслідок збільшення масштабів вир-ва 1

групи фірм перевищить скорочення пропозиції внаслідок виходу з галузі фірм

3 групи. Тоді ринкова ціна знизиться, і фірми 2 групи змушені будуть вийти

з галузі. Якщо ж вир-во прибуткове, то в галузь можуть увійти й інші

фірми, що збільшує пропозицію і знижує ціну.

31. Поняття і види монополії. Хар-ка бар\'єрів до вступу конкурентів у

монополізовану галузь.

Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю 1

продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного

товару, існуванням бар\'єрів для входу конкурентів на ринок. Бар\'єри для

вступу конкурентів у галузь (обмеження, які запобігають появі додаткових

продавців на монопольному ринку): виключні права; патенти, авторські

права, ліцензії; власність на всю пропозицію робочого фактора; ефект

масштабу великого вир-ва, контроль над рідкими та дуже важливими

ресурсами. Види бар\'єрів: -економічні - ефект зростання масштабів вир-ва.

досягнений великими фірмами; -технічні - наявність можливостей вир-ва та

пропозиції унікального продукту; -юридичні - правовий захист новітніх

технологій, патентно - ліцензійна практика держави та підприємств;

-природні - виключна власність на певні ресурси; -ринкові - недоброякісна

конкуренція, створення заборонених видів союзів під-в. Існують деякі

різновиди монополій: 1) чиста — мон., яка існує в галузях, де економія,

зумовлена збільшенням масштабу вир-ва, особливо значна; 2) проста — мон.,

за якої встановлюються однакові ціни на той самий товар для всіх

продавців; 3) дискримінаційна — мон., за якої встановлюються різні ціни на

той самий товар для різних покупців, причому різниця в цінах обумовлена

різницею у витратах; 4) закрита — мон., захищена від конкуренції через юр.

обмеження; 5) відкрита - мон., за якої 1 під-во на деякий час стає єдиним

виробником продукції, але не має спец. захисту від конкуренції; 6)

адміністративна — мон., яка виникає в умовах адміністративно-командної

системи, базується на державній власності на засоби вир-ва, діє в умовах

значно обмеженого ринку, для неї характерний прямий розподіл ресурсів.

32. Ринково-продуктова стратегія підприємства монополіста (визначення ціни

та обсягу ви-ва). Деякі варіанти стану фірми-монополіста в короткому

періоді.

Монополіст зобов\'язаний рахуватися з попитом на свій товар. Завжди існує

таке співвідношення між Р і Q, при якому 1 монополіст одержить max виручку

на поняття граничної виручки MR=aTP/oQ(збільшується або обсяг за рахунок

зниження ціни чи збільшення ціни припускає зменшення обсягу). Логіка

прийняття монополістом рішення про обсяг ціни на ті. що й в умовах

досконалої конкуренції; MR=MC (на графіку точка А). Відмінність

монопольної конкуренції від ринкової: на ринку досконалої конкуренції А

завжди менше О оптимального (max виручка). А дає менший сукупний прибуток

але прибуток більше Ро визначена монополістом ціна для одержання max

прибутку. Для ринку досконалої конкуренції МС=Р (т.У) оптимальна ціна й

обсяг (Р2) монополіста. Його надприбуток показаний трапецією обмеженою МС.

При монопольному ж положенні прибуток варто вирізняти від обсягу А при

ціні Ро. Реально ж рівняння кривой пропозиції невідомо, а при умовному її

зображенні враховуються елементи ризику (в умовах монополії ризик менше

реальний) отже спостерігається поведінка в умовах невизначеності. У умовах

обмеженості інформації і практичної неможливості застосувати вищевказаний

підхід монополісти приймають універсальне правило виведене з рівності

MR=MC, MR = oTR/oQ = oPQ/oQ. Граничний розмір MR більш динамічний чим Р,

отже MR (від кожної додаткової одиниці продукції ) може бути визначена як

MR=P+Q(oP/oQ).

Спадний характер кривой попиту призводить до того, що вир-во і продаж

додаткової одиниці ведуть до зниження в ціні, що зменшує прибуток від

усієї проданої продукції, отже, MR-ціна скоригована на зменшення прибутку

від одиниці (виручка від одиниці). Монополіст тому змушений забезпечити

крутизну у погоні за прибутком. MR=P+P(Q*oP/P*oQ); MR=P+P/Ed. Ed -

коефіцієнт еластичності, але для максимизации прибутку MC=MR, тоді

MС=Р+P/Ed, отже P=MC/(l+1/Ed). Оптимальна ціна (вигідна) визначається

шляхом прослідковування МС і з урахуванням еластичності попиту на ділянці

відзначеній на графіку. Т.ч. монополіст не призначає найвищу ціну яку він

може одержати, max сукупний прибуток до якого прагне монополіст рідко

збігається з max прибутками на 1 продукції, високі витрати і слабкий попит

можуть заважати монополісту одержати який-небудь прибуток узагалі

монополіст буде прагнути уникати нееластичного відрізка кривой попиту при

тих самих витратах монополіст рахує вигідним обмежити обсяг вир-ва і

призначити більш високу ціну чим зробив би конкурентний продавець. Це

обмеження обсягу вир-ва викликає нераціональне використання ресурсів (ціна

перевищує граничні витрати). Також монополіст може збільшити свій

прибуток, займаючись ціновою дискримінацією.

33. Цінова дискримінація: поняття, умови, види.

Монополіст може здійснювати цінову дискримінацію — встановлювати різні

ціни на той самий продукт для різних покупців, що не пов\'язано з якимись

відмінностями у витратах. Економічні умови здійснення цінової

дискримінації: 1) продавець повністю контролює вир-во та ціноутворення

товару на всіх сегментах ринку; 2) продавець здатний відокремлювати різні

та стійкі групи покупців з різною еластичністю попиту; 3) покупці не мають

бажання та умов перепродавати придбану продукцію іншим покупцям.

+-------------------------------------------------------+

|Виддискримінації|Класифікаційна |Приклади |

| |ознака | |

|----------------+----------------+---------------------|

| | |Демпінгові ціни |

| |Територіальна |Цінові пояси та зони |

|Просторова |диверсифікація |Ціни офшорнихзон |

| |покупців |Сільські та міські |

| | |ціни і тарифи |

|----------------+----------------+---------------------|

Страницы: 1, 2